Графський парк
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200429 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Графський парк / І. Костенко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 112-114. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200429 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2004292024-12-01T18:43:22Z Графський парк Костенко, І. Краєзнавча мозаїка 1997 Article Графський парк / І. Костенко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 112-114. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200429 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Костенко, І. Графський парк Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Костенко, І. |
| author_facet |
Костенко, І. |
| author_sort |
Костенко, І. |
| title |
Графський парк |
| title_short |
Графський парк |
| title_full |
Графський парк |
| title_fullStr |
Графський парк |
| title_full_unstemmed |
Графський парк |
| title_sort |
графський парк |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200429 |
| citation_txt |
Графський парк / І. Костенко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 112-114. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT kostenkoí grafsʹkijpark |
| first_indexed |
2024-12-03T04:16:48Z |
| last_indexed |
2024-12-03T04:16:48Z |
| _version_ |
1818524796471738368 |
| fulltext |
Цілком справедливо написав український філософ І. Мірчук, що в період колек
тивізації «український селянин готовий був вести боротьбу не на життя, а на смерть
за збереження принципу приватної власності, як основи західної культури, і вів таку
боротьбу: незважаючи на безнадійне для нього становищ е».27
В 1922 році трударі Ніжинщини врятували мешканців с. Орловки Царицинської
губернії від страхітливої голодної смерті. Врятовані селяни так дякували ніжинцям:
«Ми, громадяни села Орловки, даємо чесне слово відгукнутися на можливе стихійне
лихо, яке може настати для України і подати руку допомоги — відплатити сто
рицею».28
Не дочекались в 1933 році вмираючі від голоду селяни Ніжинщини «відплати
сторицею», і ми не звинувачуємо в цьому мешканців російських сіл. Не їх вина, що
злочинна кліка Сталіна-Молотова заради своїх маячних планів прирекла на смерть
наш волелюбний народ.
Володимир СИМ ОНЕНКО
Джерела та література:
1 Іванченко Р. Україна від Кия до Кравчука. — К., 1992. — С. 40.
2 Нариси історії Чернігівської обласної партійної організації. — К., 1 980 .— С. 87— 88.
3 Філіал Д ерж архіву Чернігівської області (далі Д А Ч О ) в м. Ніжині. — Ф. — 178. —
Оп. 1. — Спр. 3425. — С. 44; Известия (Нежин). — 1922. — 2 июля.
4 Знамя Советов. 1920. — 28 січня.
5 Філіал ДАЧО в м. Ніжині. — Ф. 891. — Оп. 1. — Спр. 14. — Арк. 64, 65, 67.
6 Там само. Спр. 38. — Арк. 43.
7 В. І. Ленін. Твори. — Том. 32. — С. 464.
8 Філіал ДАЧО в м. Ніжині. — Фр. 891. — Оп. 1. — Спр. 20, л. 4.
9. Сіментов Ю. Я. Яцура М. Т. Краєзнавчі матеріали з історії Чернігівщини. — К.,
1968. — С. 116.
10 Філіал ДАЧО в м. Ніжині. — Фр. 891. — Оп. 1. — Спр. 3 4 .— Арк. ЗО.
11 Красное знамя. — 1922. — 11 октября.
12 Пролетарская мысль (Нежин). — 1922. — 30 сентября.
13 Красное знамя. — 1922. — 28 мая.
14 Філіал ДА Ч О в м. Ніжин, фр. 891. — On. 1. — Спр. 21. — Арк. 6,8.
15 Там же. Фр— 2. — On. 1. — Спр. 247. — Арк. 2.
16 Там же. Фр. 1136 — Оп. 2. — Спр. 843. — Арк. 25.
17 Там же. Фр. 267. — On. 1. — Спр. 220. — Арк. 87.
18 Дож илася Україна. — К., 1993. — С. 7.
19 Колективізація і голод на Україні (1 9 2 9 — 33. Збірник документів і матеріалів. —
К., 1992. — С. 4 1 6 — 417.
20 Там само. — С. 471.
21 Літературна Україна. — 1922. — 7 травня.
22 33- ій голод. Народна книга-меморіал. — К., 1991. — С. 530.
23 Нове село. — 1933. — 15 жовтня.
24 Філіал ДА Ч О в м. Ніжині.
25 Там само. Фр. 867. — Оп. 1. — Спр. 2 6 .— Арк. 1— 4.
26 Дож илася Україна. — С. 4.
27 Євдокименко В. Ю. Критика ідей ни х основ україн. бурж. націоналізму. — К., 1972.
— С. 222.
28 Філія ДА Ч О в м. Ніжині. Фр. 891. — Оп. 1. — Спр. 22. — Арк. 17.
ГРАФСЬКИЙ ПАРК
Так його називають зараз. Але у XVIII сторіччі, в XIX і на початку XX були й
інші назви: Ліцейський, Графський сади, а також Інститутський парк.
Садово-паркове мистецтво — це створення садів і парків та інших озеленених
об'єктів з метою задоволення соціально-функціональних, санітарно-гіг ієнічних та ес
тетичних потреб людини. Регулярні сади з чітким геометричним планом почали ви
никати у XVIII столітт і.1 Спочатку був вживаний частіше термін сад, а не парк. Так
він називався і в Гімназії вищих наук князя Безбородька. Яка ж історія цього ч а
рівного куточка зелених насаджень, які оточують Ніжинську вищу школу — палац
науки над Остром. Вона сягає аж у XVII сторіччя.
Графський сад закладений на початку XVIII століття на правому березі річки
Остер в передмісті Магерки, Основну територію його складають сад та урочище,
що в кінці XVII на початку XVIII століття належали Ніжинському полковнику І. Обі-
112 Сіверянський літопис
довському, племіннику гетьмана Івана Мазепи.2 У XVIII столітті цей сад належав гра
фам Вітгінштейнам, зокрема генерал-лейтенанту Вітгінштейну, батьку фельдмаршала,
князя Петра Християновича.3 Там був будинок, де жили Вітгінштейни. В ньому в 1787
році зупинялася Катерина II та інші імениті гості з Росії і Європи.4
В окремих історичних джерелах знаходимо, що в цьому будинку народився
фельдмаршал П. X. Вітгінштейн. З цим не погоджується Н. М. Кукольник. Він пише, що
разом з істориком Д. Бантиш-Каменським вів розмову з ним на цю тему і він запе
речив це, сказавши, що народився в Україні, але не в Ніжині.
Цей будинок з ділянкою землі Вітгінштейнів придбав у другій половині XVIII
століття генеральний суддя Андрій Безбородько.5 У цьому саду і була побудована
Гімназія вищих наук князя Безбородька. Будинок Вітгінштейнів був перенесений в
інше місце. Фундамент його зберігався ще до половини XIX стол іття.6
Знаток пейзажних швейцарських парків граф В. П. Кочубей писав: «Место сие
так хорошо, что в здешнем холодном климате покажется оно раем небесным... У див
ляюсь, как в Малой России такой сад аглицкий есть».7
При Безбородьках цей сад був поділений на дві частини: Ліцейський і Графський
сад. Перший знаходився з тильного боку Гімназії вищих наук князя Безбородька і
планувався в єдиному комплексі із цим будинком.
Сад існував для прогулянок гімназистів, л іцеїстів та студентів. Відвідування ними
його було закладено в режим навчання. Прогулянки здійснювались декілька разів
на день: до обіду, перед полуднем і перед сном. У часи навчання Гоголя вони про
довжувались до 4-х годин. Весною і восени вихованці цього навчального закладу
більшу частину часу проводили в Ліцейському саду. Готувались до занять, читали свої
реферати, вірші. Все планування нагадувало їм обстановку поміщицьких садиб, де
вони народились і провели своє дитинство.
У Ліцейському саду прямокутна ділянка була оформлена красивими групами д е
рев: в'яза, дуба, липи. Дерева весь час підстригали, особливо гарно це виходило з
липами. Вони мали форми геометричних фігур: куль, кубів, пірамід. У саду були л а
вочки, бесідки. Цей чарівний куточок справляв сильне емоційне враження на Гоголя
іліцеїстів. Тут він прочитав Прокоповичу баладу «Две рыбки». Пізніше той писав
Гоголю з Рима: «Ни роскошь этих стран, где я живу сейчас, ни юг, ни чудные небе
са, ничто не в силах помешать мне думать о тебе, с кем начался союз под аллеями
лип Нежинского сада».8
Поет М. Гербель присвятив Ліцейському саду вірш «В дрогу», в якому він
писав:
Один я бродил по аллеям пустым
Родного Лицейского сада —
И снова мелькают пред взором моим
Деревья, дорожки, ограда:
Те самые липы, там ива, там вязь,
Под лиственной тенью которых
Так сладко мечталось-дремалось не раз
Под их нескончаемый шорох.
По прежнему сад был тенист и угрюм
По прежнему веял прохладой
И, полный каких-то таинственных дум,
Навис над высокой оградой.9
Ліцейський сад було огороджено і через хвіртку^можна було пройти в Графський
сад. На відміну від Ліцейського він був відкритий. Його кордоном було озеро, а за
ним фіалкова галявина. За нею виднілась Воздвиженська церква — пам'ятка архі
тектури XVIII століття.10
В Графському саду на відміну від Ліцейського, вихованці гуляли без наглядачів.
Як згадує Н. М. Кукольник, вони «спорудили восени величезну лавочку з дерну, яку на
звали Ермітаж. Там «ерміти» читали свої твори, і, чого гріха таїти (адже ви нікому не
скажете?), палили, а якщо вже піти на відвертість, там і люб'язно бесідували з двома
товстими німфами з Магерок, які служили огородницями в одного господаря».11
Свої неповторні враження про Графський сад залишив і письменник, князь
І. М. Долгорукий, який два рази відвідав Ніжин у 1810 і 1817 роках. Він писав, що
найкраще місце в Ніжині для прогулянок — Безбородьківський сад. У вихідні дні він
був відкритий для прогулянок ніжинців. «У саду — згадував він, — збиралось ба
гато народу, було чимало офіцерів з артилерійської бригади. Грала полкова музика.
Під дахом тінистих дерев був майданчик, на якому танцювали вальс, мазурку, попурі.
Ми так були вражені цим видовищем, цим чудовим вечором, що відмовились їхати,
а йшли пішки при місячному сяйві».12
З реорганізацією юридичного ліцею в історико-філологічний інститут, Ліцейський
сад почали називати Інститутським, а Графський залишив свою стару назву. А на по
чатку XX століття його почали називати парком.
Сіверянський літопис 113
Випускник історико-філологічного інституту професор В. В. Данилов у 1909 році
писав, що в інститутському парку багато зелені, великі тінисті дерева: дуби; в'язи,
густа ліщина, лоза. Є місця неповторно живописні. М. В. Гоголь милувався цією кра
сою, адже він був закоханий в природу. «І, мабуть, тут, — пише В. В. Данилов,—десь
у потаємному куточку, насамоті, в густо зарослому лозняку, обдумував свою поему
«Ганс Кюхельгартен».
Ще в кінці дев'яностих років XIX століття, ніжинці знали дерево, на якому були
вирізані Гоголем його ініціали «НВГ». Пізніше це дерево було зруб ано .13
В час існування Гімназії вищих наук, ліцеїв, цей зелений масив був улюбленим
місцем прогулянки ніжинців. Він ще зберігав, хоч поступово у XX столітті втрачав, ко
лишню велич і красу.14 Чарівна природа його привертала увагу художників і окремі
куточки саду і парку знайшли своє відображення на полотнах академіка Федерса і
нашого земляка, Народного художника України, почесного громадянина Києва і Ні
жина С. Ф. Шишка. Чимало фотографій з краєвидами Графського парку залишив на
щадкам заслужений працівник культури України І. Я. Довгоброд.
Коли у 1875 році відкрили Історико-філологічний Інститут, який був закритим
навчальним закладом, то Інститутський і Графський сади ніжинці певний час не від
відували. Зараз кордони між цими двома насадженнями зникли і їх називають єди
ною назвою — Графський парк. Коли це трапилось невідомо, бо достеменних дж е
рел немає. Можна лише з гіркотою констатувати, що цей чарівний куточок Ніжина
втратив свою велич і красу. Багато насаджень знищили в 19 1 7 —1920 роках і в період
фашистської окупації. Правда, підсаджували нові дерева в 30-х, 40-х роках, а також
у гоголівські і шевченківські ювілеї. Треба віддати належне професору І. І. Гордієн
ку, який залишив про себе добру пам'ять. Під його керівництвом студенти розчисти
ли чагарники, викорчували малоцінні дерева і зробили насадження нових порід у
80-ті роки нашого століття. У наші дні ще частина лип, в'язів, дубів залишилася від
гоголівських часів.
Але зараз, хоч його і називають Графським парком, та це звичайний ліс, де д а в
но зникли алеї, доріжки, альтанки, галявини. Залишилися лише стежки, протоптані
пішоходами.
Іван КОСТЕНКО
Джерела та література:
1 Українська радянська енциклопедія. — К., 1983. — Т. 9. — С. 546.
2 Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. — К., 1990. — С. 195, 196.
3 Н. Кукольник. И. С. Орлай, Лицей князя Б езбородко. — Санкт-Петербург, 1859.
— С. 9.
4 Николай Гербель. Нежин, / / Современник. — 1852. — Книга IV. — Т. 32. —
С. 11, 12.
5 Н. Кукольник. — Названа праця. — С. 9.
6 Николай Гербель. — Названа праця. — С. 166.
7 Л. А. Пляшко. Город, писатель, время. — К. 1985. — С. 62.
8 Там же. — С. 60.
9 Н. Гербель. В дорогу . Гимназия высших наук и лицей князя Б езбородко. — Санкт-
Петербург. 1881. — С. 1.
10 Л. А. Пляшко. Названа праця. — С. 63.
11 Н. Кукольник. Названа праця. — С. 76.
12 П утеш ествие в Киев князя Ивана М ихайловича Долгорукого. Чтение в им п ера
торском общ естве истории и древностей российских, книга третья. М., 1870. —
С. 58, 59.
13 В. В. Данилов, Нежин (к столетию со дня рождения Н. В. Гоголя) / / И стор ич е
ский вестник. 1909. — Т. XV. — С. 1172, 1174.
14 И. Сребницкая, Нежин, Гимназия высших наук и лицей князя Безбородко. —
С.-П етербург, 1881. — С. 22.
114 Сіверянський літопис
|