Вдосконалення структури управління економікою області
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200505 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вдосконалення структури управління економікою області / О. Железняк // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 31-34. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200505 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2005052024-12-05T14:45:30Z Вдосконалення структури управління економікою області Железняк, О. Становлення державності України 1997 Article Вдосконалення структури управління економікою області / О. Железняк // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 31-34. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200505 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Становлення державності України Становлення державності України |
| spellingShingle |
Становлення державності України Становлення державності України Железняк, О. Вдосконалення структури управління економікою області Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Железняк, О. |
| author_facet |
Железняк, О. |
| author_sort |
Железняк, О. |
| title |
Вдосконалення структури управління економікою області |
| title_short |
Вдосконалення структури управління економікою області |
| title_full |
Вдосконалення структури управління економікою області |
| title_fullStr |
Вдосконалення структури управління економікою області |
| title_full_unstemmed |
Вдосконалення структури управління економікою області |
| title_sort |
вдосконалення структури управління економікою області |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Становлення державності України |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200505 |
| citation_txt |
Вдосконалення структури управління економікою області / О. Железняк // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 31-34. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT železnâko vdoskonalennâstrukturiupravlínnâekonomíkoûoblastí |
| first_indexed |
2024-12-15T16:35:49Z |
| last_indexed |
2024-12-15T16:35:49Z |
| _version_ |
1818524962031403008 |
| fulltext |
Олександр Железняк
ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ
ЕКОНОМІКОЮ ОБЛАСТІ
Удосконалення структури управління економікою області передба
чає вирішення проблем на основі регіонально-цілісного підходу. Идеть-
ся про функції місцевих органів влади, насамперед у межах адміністра
тивних областей.
На цьому рівні завдання, що вимагають для свого вирішення дер
жавного втручання, регулювання комбінованими методами адміністра
тивного та економічного впливу, можуть звестись до такого переліку:
— забезпечення пропорційного використання регіональних ре
сурсів;
— забезпечення реалізації принципу соціальної справедливості у
межах регіону;
— досягнення ефективної міжгалузевої, міжфірмової взаємодії при
вирішенні завдань, пов’язаних із збереженням або відновленням еколо-
гічної рівноваги в масштабах регіону в цілому;
— сприяння реалізації загальнодержавної стратегії щодо форму
вання збалансованих систем розселення, упорядкування міграцій на -
селення;
— сприяння на місцях формуванню матеріально-технічних елемен
тів ринкової інфраструктури.
Певні і доволі специфічні проблеми доводиться вирішувати і ор -
ганам регіонального управління на рівні муніципій міст.
Якщо взяти до уваги, що місто є цілісність, об’єктивна єдність со
ціуму, його природного та синтетичного середовищ, продукт єдиного іс -
торичного процесу, то і управлятись воно повинне як єдине ціле. З ог
ляду на це, є усі підстави стверджувати, як свідчить практика, повну
безперспективність районних (у місті) рад. Окремі територіальні утво
рення міста, навіть віддалені одне від одного і від його центру, не по -
винні мати ні юридичної, ні економічної автономії. Адже місто — це
єдина система робочих місць, єдина система магістральних
комунікацій.
Як нонсенс слід розглядати сесії районних рад, що встановлюють
власні закони, правила життєдіяльності для окремих клітин загально
міського організму.
Вдосконалюючи структуру управління в області, слід вважати, що
муніципальна власність повинна мати єдиного власника — загально
міського в особі міськради.
Остання, як і будь-який власник, має право продавати об’єкти влас
ності, здійснювати їх приватизацію, здавати в оренду, передавати у
тимчасове користування іншим суб’єктам господарювання.
Що ж до функцій муніципального органу, то світовий досвід країн
доводить, що, навіть за умов переважання ринкового сектора економіки
і приватної власності, такі органи розробляють перспективні індика
тивні плани і довгострокові програми соціально-економічного розвитку
міста у єдності з його регіональним середовищем, вирішення оператив -
них питань розвитку усіх ланок комунального господарства, підтриман -
ня громадського порядку, забезпечення громадян садово-городніми ді
лянками тощо.
Сіверянський літопис 31
Розподіл завдань в органах управління області повинен здійсню
ватись згідно з багатоступеневою організацією системою державного
апарату по вертикалі, а також з відповідними певними самостійними
організаційно-правовими і економічними функціями у межах одного
району по горизонталі. Тобто соціально-економічні функції місцевих рад
повинні зайняти вирішальне місце у системі управління. Коло проблем,
що вирішують органи виконавчої влади, має охоплювати не тільки ке
рівництво господарством, а також законодавчі і координаційні дії щодо
підприємств та організацій. Це потребує належних повноважень і пев-
ної компетенції державних службовців. Передача функцій комплексного
планування та регулювання територіальної організації господарства ре
гіональним (районним) органам управління може стати серйозною пе
редумовою стабілізації економіки.
З метою координації дій окремих галузей на рівні регіону (облас
ті) можуть створюватись оперативні комісії по кожній програмі, з пов -
новаженнями як контролю, так і в разі необхідності перерозподілу ре
сурсів між учасниками програми, міжгалузевого узгодження інтересів,
району, області. Місцеві органи управління повинні більш дієво засто-
совувати економічні, соціальні, організаційні та правові важелі впливу
на розвиток економіки (планові показники, ціни, тарифи, плату за ре
сурси та їх розподіл, податки, правові та нормативні акти, санкції, до
говірні зобов’язання тощо). Має бути проведена робота по суворому об -
ліку наявних ресурсів та можливостях їх оптимального використання.
На основі програмно-цільових методів вважається необхідним розробка
пакету заходів на рівні кожного району щодо розвитку економіки, з ура
хуванням спеціалізації та особливостей впровадження відповідних за -
ходів.
Серйозні економічні труднощі, що зумовлені комплексом проблем
породжують прагнення стабілізувати падіння виробництва як на уря
довому, так і на регіональному рівнях.
У цих умовах уявляється актуальним розгляд пропозицій щодо
регіонально-цілісного підходу реформування економічних відносин, і
насамперед, вирішення проблем вдосконалення управління економіч -
ними суб’єктами на мікрорівні. Такий підхід передбачає теоретичне об -
грунтування комплексного розвитку і спеціалізації економічних райо
нів, виважену структуризацію управління, що базується на системному
принципі.
Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчать, що цільові комплексні
регіональні програми виявляються найбільш плідним засобом управ -
ління економікою здебільшого у тих випадках, коли виникає потреба у
прискоренні збалансованого розвитку окремих регіонів, підвищенні
ефективності використання місцевих природних ресурсів, вдосконален -
ні структури органів управління регіону, використовуючи сприятливі
умови та особливості географічного змісту, спеціалізації
виробництва.
Остання передумова може передбачати введення для регіону режи
му найбільшого сприяння вітчизняним та іноземним інвестиціям, інтен -
сивному розвитку підприємництва, внутрішній та міжнародній торгівлі,
банківській діяльності, функціонуванню ринкових структур тощо.
Вищезгаданий ракурс питання може бути розглянутий з точки зо
ру створення своєрідного територіально-промислового комплексу або
регіонального вільного економічного простору (зони). Така програма
повинна базуватись на жорсткій, частково незалежній в економічному
плані системі регіонального розвитку і управління. В основі системи
повинно реалізовуватись два принципи: зав’язка в основному економіч
ному ланцюгу виробника - переробника - споживача; єдине адміністратив
32 Сіверянський літопис
но-територіальне управління економікою району з певною долею неза-
лежності від обласного центру. Останнє повинно стати елементом регіо -
нальної економічної політики. Зазначений підхід може бути реалізова -
ний у випадку формування на території області елементів вільного еко -
номічного простору. Реформування соціально-економічних, політичних
і правових напрямків діяльності регіону в рамках вищезгаданого пе
редбачає поряд з іншим і розвиток системи регіонального управління.
Економічний потенціал такого простору формується шляхом делегу
вання місцевими радами базового рівня визначених функцій обласній
раді народних депутатів або безпосередньо органу, який керує госпо
дарським розвитком регіону на договірних умовах, своїх повноважень
по розпорядженню ресурсами місцевого значення і об’єктами, що зна
ходяться у їх власності. Створюється спеціальний орган господарсько
го розвитку, наприклад, департамент, якому обласна рада на умовах
генеральної угоди передає у користування земельні ділянки, об’єкти
інфраструктури, природні ресурси. Аналогічні структури можуть функ
ціонувати і на районному рівні.
Таким чином, система управління вільного економічного простору
передбачає функціонування виконавчих структур у вигляді департа -
ментів, склад яких затверджується Пленумом уповноважених представ
ників (делегатів) усіх структуроутворюючих простір економічних су
б'єктів. На чолі департаменту стоїть його Виконавчий Президент, що
обирається Пленумом терміном на 4 роки, але не більше, ніж на два
строки підряд. При департаментах створюються Консультативна рада
та Регіональне Правління. Перша аналізує варіанти економічного роз -
витку та виконує конкретні пропозиції щодо реалізації програмних зав -
дань соціально-економічного розвитку. Друге здійснює оперативне уп
равління виробництвом, матеріальними потоками, виконує адміністра -
тивні та координуючі функції на місцях включно до конкретних під
приємств. Правління займається безпосередньо питаннями поточного
керівництва і діє на госпрозрахунковій основі.
Спеціалізація районів здійснюється за власними програмами в уз
годженості з метою вільного економічного простору регіону. Для ус -
пішного забезпечення функціонування зазначеного економічного анкла -
ву департамент простору має бути наділений повноваженнями відповід -
них міністерств та уряду на обумовлений термін. (Пільги, відповідаль
ність, звітність, юридичні гарантії, обсяги та строки інвестицій і таке
інше).
При цьому повинні зберігатись принципи взаємодії інтеграції та
самостійності регіонів у єдиному економічному просторі. Конкретно це
означає: створення загальної кредитно-фінансової системи і зміцнення
національної валютної зони; введення райональної федерально-подат
кової системи; формування умов вільного переміщення товарів, капіта-
лу та продуктивних сил.
Таким чином, запропонована модель впровадження елементів віль -
ного економічного простору може стати складовою частиною вдоскона-
лення структури регіонального управління економікою.
З іншого боку, нагально потребують вирішення проблеми щодо
більш чіткого розмежування власності. Тому уявляється необхідним оп-
тимальний поділ державних монопольних утворень у процесі реформу
вання їх організаційних структур, корпоратизації та приватизації. Тут
можуть мати місце як економічні, так і примусові заходи, спрямовані
на зниження рівня монополізації ринків та створення відповідних умов
для посилення конкуренції. Ініціаторами проведення поділу чи відо
кремлення можуть бути як органи державної влади, так і безпосеред
ньо підприємства. За даними обласного територіального відділення Ан-
Сіверянський літопис 33
тимонопольного Комітету України ринки товарних груп промислової
продукції, робіт, послуг на 70 відсотків є монополізованими. Питання
піддається вирішенню за умови раціонального, а можливо, й більш
жорсткого характеру регіональної керованості процесами приватизації
з боку органів місцевого самоврядування. Основою такої роботи мо
жуть стати спеціалізовані програми на рівні кожного району щодо де -
монополізації виробничих структур із строго визначеними термінами та
формою відповідальності.
Створення та розвиток різних форм і типів власності обумовлює
регіональний контроль за процесами приватизації і подальшим вико
ристанням колишньої державної власності. Критеріями перетворення
власності є конкретно визначена економічна та соціальна ефективність
експлуатації її об’єктів; зміни у бюджетно-податковій системі шляхом
розподілу джерел податкових надходжень між федеральним, регіональ
ним та районним рівнями; постійна корекція статусу районів з боку об -
ласних органів з метою збалансованого розвитку територіальних про
порцій у різних сферах економіки.
Д ж ерела та л ітература:
1. Б. В. Буглай, Н. Н. Ливенцев. Международные экономические отношения. — М.,
1996.
2. Я. Войтко , О . Білкун. Вільні економічні зони (переклад з англ.). — К., 1993.
3. Макконниел К. Р., Брю С. Л., Экономика: принципы, проблемы и политика. (Пе
ревод с англ.) 11 изд . — К., — 1993.
4. Звіт про світовий розвиток: Важке завдання розвитку (переклад з англ.).
3-43, К., 1994.
5. В. А. Поповкін. Регіонально - цілісний підхід в економіці. — К., 1993.
6. Економічна реформа: Антологія. Т. 1—4. — К., 1995.
7. ON «Monthly Bulletin of Statistics», June, 1997. P. 1 —6, 248.
8. The Challenge of Free Econes Zones in Central and Eastern Europe. — NY., 1991.
9. Forsner D., Ballanco R. Competing in a Global Economy. — London, 1990.
10. International Economic Cooperation . — Chicago, 1988.
34 Сіверянський літопис
|