Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени»
«Метафізика восени» — друга збірка поезій Ю. Бедрика. Київ. Видавництво «Смолоскип», 1997. Про автора. Юрій Бедрик народився 1968 року на Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка, аспірантуру Інституту літератури НАН України. Кандидат філологічних н...
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200529 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени» / Т. Дзюба // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 151-153. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200529 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2005292024-12-05T14:48:34Z Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени» Дзюба, Т. Придеснянська книжкова полиця «Метафізика восени» — друга збірка поезій Ю. Бедрика. Київ. Видавництво «Смолоскип», 1997. Про автора. Юрій Бедрик народився 1968 року на Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка, аспірантуру Інституту літератури НАН України. Кандидат філологічних наук. Має численні публікації в періодиці. Автор збірки «Жертовник». Лауреат видавництва «Смолоскип» 1996 року. 1997 Article Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени» / Т. Дзюба // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 151-153. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200529 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця |
| spellingShingle |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця Дзюба, Т. Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени» Сiверянський літопис |
| description |
«Метафізика восени» — друга збірка поезій
Ю. Бедрика. Київ. Видавництво «Смолоскип», 1997.
Про автора. Юрій Бедрик народився 1968 року на
Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Київського
університету ім. Т. Шевченка, аспірантуру
Інституту літератури НАН України. Кандидат філологічних
наук. Має численні публікації в періодиці.
Автор збірки «Жертовник». Лауреат видавництва
«Смолоскип» 1996 року. |
| format |
Article |
| author |
Дзюба, Т. |
| author_facet |
Дзюба, Т. |
| author_sort |
Дзюба, Т. |
| title |
Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени» |
| title_short |
Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени» |
| title_full |
Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени» |
| title_fullStr |
Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени» |
| title_full_unstemmed |
Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени» |
| title_sort |
дещиця діалектики з приводу «метафізики восени» |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200529 |
| citation_txt |
Дещиця діалектики з приводу «Метафізики восени» / Т. Дзюба // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 151-153. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT dzûbat deŝicâdíalektikizprivodumetafízikivoseni |
| first_indexed |
2024-12-15T16:36:38Z |
| last_indexed |
2024-12-15T16:36:38Z |
| _version_ |
1818525013461958656 |
| fulltext |
ДЕЩИЦЯ ДІАЛЕКТИКИ З ПРИВОДУ
«МЕТАФІЗИКИ ВОСЕНИ»
«Метафізика восени» — друга збірка поезій
Ю. Бедрика. Київ. Видавництво «Смолоскип», 1997.
Про автора. Юрій Бедрик народився 1968 року на
Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Ки
ївського університету ім. Т. Ш евчіенка, аспірантуру
Інституту літератури НАН України. Кандидат фі
лологічних наук. Має численні публікації в періоди
ці. Автор збірки «Жертовник». Лауреат видавни
цтва «Смолоскип» 1996 року.
На пустому нічному Печерську,
Де каштани зібралися в півчу,
Жовті зорі, як мову шумерську,
Як ім’я твоє завтрашнє, вивчу.
Хай іскрить воно там, де не можна,
Обезволююче і нездало,
Як одна запорука неложна —
Що тебе іще не називало,
Вічний привиде, цей дивнобровий,
Ноче страти при дзвонах неділі —
Хай на звук, як на жар цинобровий,
В небо ринуться всі заметілі —
Що метелики в око геєні —
Хай пребудуть, як ми, в цьому січні,
Незникомі і невоскрешені,
Але різною вічністю вічні...
Це одна з небагатьох поезій, яка органічно не вписується в загальне
тло збірки. Вона притаманна більш ранньому Ю. Бедрикові. В остан-
ній книзі експресивність послаблюється, ми бачимо не свііт, сприйнятий
крізь призму екзистенції поета, а екзистенцію, що просочується крізь
світ, світ — абсурдний, де подвиги — несправжні.
А в пащі царській — ні зубів, ні крові.
Зневага Божа — й осені вода...
(«Водограй «Самсон»),
Єдині наші переваги (тут спадає на пам’ять «Міф про Сізіфа»
А. Камю) у свідомому визнанні цієї несусвітенності Заданість абсурду
створює відчуття театральності, це — пігулка для знеболення, спогля
дання без можливості втрутитись, це — гра тіней, це все — не речі,
а лише їх копії.
Межовий стан свідомості уможливлює задзеркалля, закрадається
сумнів: чи є демаркація між вищими і нижчими світами, чи вони спів -
існують поряд:
В зановорічній тьмі край зречених домівок,
Що вже роки й роки бульдозерами снять,
Вдається віднайти бісівський пошанівок —
Ледь видимих почвар маніакальну рать.
(«Ялинки після свят»)
Рецепіюється, знову ж з Камю, твердження, що в основі краси —
нелюдське:
І, хоч вона таки була з відьом,
Вражало в тій півнаготі - півклоччі,
Сіверянський літопис 151
Що копчик не продовжувавсь хвостом,
А втім страшним продовжувались очі.
(«Балада»)
Збирати в тої з кіс вустами павутину,
Хто кішкою була й ховалася в підвал.
(«Заворожений відьмою»)
Заради ствердження злитості двох начал, світлого й темного, поет
і використовує, пантеон нечистої сили з вичерпною атрибутикою, фік
сує перевтілення, подібні до тих, що відбуваються у казці про Попе
люшку, коли; дзигар, відбиває північ, коли життя спресовується до три -
валості: 12 відлічених ударів, коли:
І не час... І не диявол... І не простір... І не цей.
(«Сад божественних камей»)
Фізична оболонка людини намертво вплавлена в буття, фаустів-
ський вибір — протест проти такої детермінованості:
За чорний, білосніжно перелинялий,
Цей світ — я гордував би дати шеляг,
Якби навіки сам не був проміняний
На краплю тьми в пресвітлих цих пустелях.
(«Краєвид з каменем»)
Ідентифікація предметів здійснюється через їх протилежність: «Бо
кожен знак — то є подвійний знак» («П’ятнадцять віршів для дружини
Лота»), доводиться «звіряючи неточність, наче точність, Брести...».
(«Довготривалий невиразний іній») і попри все:
Дітей повік не відрізниш від мумій.
Ловців — од риб. Котрі ж? Котрі? Котрі!!
(«П’ятнадцять віршів для дружини Лота»).
І тільки на бистринах (в екстремальних умовах) не відбувається
відчуження сенсу, не відшаровується зміст від форми.
Поезія Ю. Бедрика — елітарна. її інтертекстуальність вимагає від
читача певної підготовки. Інтелект, висока культура мислення та мов -
лення ріднить митця з неокласиками. Як на мене, відбиток на тексти
останньої збірки наклало і захоплення перекладами. Даріо, Рільке,
Галчинський, Верлен — неповний перелік авторів, до чиєї творчості
Ю. Бедрик звертався як перекладач.
Філігранність форми, плавність, легкоплинність віршів поета акту
алізує думку про синтез мистецтв. Тексти Ю. Бедрика часто дійсно «пе
ресипаються в ноти» («Немеркнучі, наче Грааль, Ви») — чимало з них
покладено на музику, однак його поезія все ж швидше пробуджує зорові
асоціації, це — акварелі з багатою колористикою.
Із зверненням до образотворчого мистецтва, щоправда, пов’язана і
найбільша кількість огріхів, допущених загалом різнобічно обізнаним і
скрупульозним письменником. У «Пейзажі із порожнечею» він чомусь
ототожнює пастель і вугілля:
Картон. Пастель. Так-так, вугілля... Прах...
Не обмежившись плутаниною в техніці, висловлює справжній нон -
сенс щодо розуміння жанрів: «Хіба ж ти ню? Ти частка натюрморту...»
(«Та, що спить»). Хоча від ню до натюрморту (мертвої природи), у
буквальному розумінні, пролягає кримінальний шлях.
До слова, автор сам ілюстрував обкладинку книги. Хто зображений
на ній: троль чи ангел-мутант? Кількість інтерпретацій — необмежена.
Власне, ця істота — зримий дисонанс, втілення парадоксу: відсутності
змоги літати за наявності крил.
152 Сіверянський літопис
Проте найхимериіша у збірці «Метафізика восени», безперечно,
післямова Ярослава Глібіщука. Як доказ, пропоную вилучений навман-
ня уривок з неї: «Тоді ж, коли «я» переживає кризу, непомірно глибшає
дійове сягання вглиб самої гри: частота спивань (орфографія книги) —
піднесень, уперто відстоюючи її порушену рівновагу, приймає світло -
вий вимір із початкової ясності гри обертається в щось, виведене з влас
ної сутності, що повсякчас перерізається безмежними тіньовими просві
тами, спрямованими туди, в щось витончено перетнуте з миттєвими від
криваннями потаємного...».
Є щось у такому потрактуванні від авгурів, метафізики і, можли
во, осені, де:
Сиплються птахи на жовте — й жовте
Листя, скиртуючись, творить Етну.
А розтопчіть її, а знекровте
Тишу осінню, даль безпредметну...
Скрикнуть, одсвічуючи алмазом,
Храми в озерах, діти в колисках.
Сядуть довкола співати разом
Душі-лемури в місяця блисках...
(«Пізнє»)
Тетяна ДЗЮБА.
Сіверянський літопис 153
|