Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою

Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:1998
Автор: Павленко, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1998
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Становлення державності України
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200535
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. З-31. — Бібліогр.: 216 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-200535
record_format dspace
spelling irk-123456789-2005352024-12-08T18:19:13Z Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою Павленко, С. Становлення державності України 1998 Article Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. З-31. — Бібліогр.: 216 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200535 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Становлення державності України
Становлення державності України
spellingShingle Становлення державності України
Становлення державності України
Павленко, С.
Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою
Сiверянський літопис
format Article
author Павленко, С.
author_facet Павленко, С.
author_sort Павленко, С.
title Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою
title_short Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою
title_full Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою
title_fullStr Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою
title_full_unstemmed Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою
title_sort перша спроба івана мазепи порвати з москвою
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 1998
topic_facet Становлення державності України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200535
citation_txt Перша спроба Івана Мазепи порвати з Москвою / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. З-31. — Бібліогр.: 216 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT pavlenkos peršasprobaívanamazepiporvatizmoskvoû
first_indexed 2024-12-15T16:36:53Z
last_indexed 2024-12-15T16:36:53Z
_version_ 1818525028635901952
fulltext СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ Сергій Павленко ПЕРША СПРОБА ІВАНА МАЗЕПИ ПОРВАТИ З МОСКВОЮ ПЕРЕВОРОТ 1689 РОКУ У 1689 році відбувся Другий Кримський похід. Незважаючи на негативні оцінки його російською історіографією, він був результатив­ ніший, ніж попередній. Становище у Криму було критичним, на раді керманичів орд хан навіть плакав1. Іван Мазепа писав 1 червня 1689 року патріарху Іоакиму, що кримчани «але ж за Перекоп загнаны и запужены. В которых трех днях отправленных боях много их бісурман побито и переранено и Нурадзін-солтана ранено, и бейскаго сына знач- наго воина забито, о чем доводні языки сказывали»2. За свідченням європейських спостерігачів, московська і козацькі армії подолали Дике поле, шляхи ординців, їх укріплені порубіжні пункти зазнали нищівного розгрому3. У 1688 році поблизу Криму з 'яв и ­ лася фортеця Новобогородицька. Вона не давала можливості кримцям вільно маневрувати у довколишніх територіях. За місяць з 20 червня по 18 липня 1689 року на річці Самарі за наказом В. Голіцина збудовано Новосергієвське містечко, що виконувало ті ж функції5. Розорення по­ рубіжних ординських пунктів, натомість створення надійних москов­ ських форпостів, за задумом головнокомандуючого походом, мало спри­ яти падінню могутності Кримського ханства. Прибулі 19 липня6 з війни* до Москви командування, військо по­ трапили в епіцентр інтриги-боротьби за царський престол. Ще у січні 1689 року позбавлена влади у 1682 році цариця Наталія Кирилівна На- ришкіна поспішно одружила свого шістнадцятирічного сина — цареви­ ча Петра на юній красуні Євдокії Лопухіній7. Викликане це було тим, що дружина слабкого на розум царя Івана, цариця Парасковія, зава­ гітніла і мала народити невдовзі нащадка8. А відтак при можливому відтісненні Петра від царського трону, що планувалося у різних варіан­ тах, у їх сестри Софії з 'являвся шанс продовжити своє опікунське прав­ ління ще тривалий час9. Регентша малолітніх царів мала одноосібно * Раптове рішення В. Голіцина про повернення в Москву, припинення бойових дій, як на нашу думку, пов’язане не так з труднощами (відсутність корму, питної води), як з ускладненням становища царівни Софії, якій необхідна була впливова до п о м о ­ га у столиці. С іверянськи й л ітопи с З царювати насамперед до змужніння Петра. Його ж несподіване одру­ ження 27 січня 1689 року привело правлячу верхівку у замішання: в е ­ сілля знаменувало дорослість царя, можливість виконання ним владних повноважень. Партія царівни Софії енергійно шукала виходу з критичної для неї ситуації. Варіант зберегти існуючу розстановку сил за допомогою фі­ зичного знищення Петра10 домінував у планах її нового симпатика, на­ чальника Стрілецького приказу Федора Леонтійовича Шакловитого, який з падінням володарки трону втрачав усі життєві і світські набут- ки. Впливовий царедворець, Софія також велику надію покладали на стрільців, вінчання з їх допомогою останньої на царство11. Люди Шакловитого проводили на цю тему потаємні підбурювальні розмови у полках. Та ці бажання, натяки не знаходили підтримки у військовому середовищі, у патріарха Іоакима. Стрільці, з допомогою яких Софія о т ­ римала перемогу у 1682 році, пам’ятали, яку вона допустила розправу над головними заводіями бунту на її користь, а тому не наважувалися на рішучі дії. Не дрімала й партія Наришкіних, яка у липні 1689 року вирішила поставити ненависну противницю на місце. Петро 8 липня заборонив сестрі брати участь у хресному поході, 27 липня не допустив до себе В. Голіцина, який тільки-но повернувся з Кримського походу12. Напру­ ження в Москві з кожним днем наростало. «Мабуть, скоро гряне б у ­ ря13»; — зробив помітку у щоденнику П. Гордон. У ніч з 7 на 8 серпня двір царівни Софії було приведено у бойову готовність: Кремль зайняв загін стрільців. Ще 300 стрільців зібралися на Луб’янці. Викликаному хворому Ф. Шакловитому царівна пояснила, що у палаці знайшли лист, у якому нібито повідомлялось про намір потішних вояк Петра розправитися з братом Іваном та сестрою1 . Співчуваючі Наришкіним два стрільці15 серед ночі приїхали у П ре­ ображение і, розбудивши царя Петра, повідомили йому про наміри р е ­ гентші поквитатися з ним та матір’ю. Наляканий цар, скочивши на ко­ ня, поскакав у Троїце-Сергіїв монастир, де за міцними мурами у наступ­ ний день і пізніше збираються за його покликом потішні полки, стріле­ цький полк Сухарева, а також віддані дворяни, бояри, іноземні офіце­ ри16. Приїхав сюди і патріарх Іоаким. 10 серпня у Москву прибув з великим посольством гетьман М азе­ па. Його супроводжували генеральний обозний В. Борковський, гене­ ральний суддя С. Прокопович, генеральний писар В. Кочубей, генераль­ ний асавул А. Гамалія, генеральний бунчужний Ю. Лизогуб, полковники Я. Лизогуб (Чернігів), Ф. Жученко (Полтава), С. Забіла (Ніжин), Д. Апостол (Миргород), Л. Свічка (Лубни), дев’ять старших значкових військових товаришів та сімнадцять молодших значкових товаришів, вісім канцеляристів, полкові судді, писарі, 70 дворових гетьманських людей, 50 драгунів, 12 музикантів, 5 духовних осіб, а також 2— 3 сотні козаків17. «За увесь час, коли гетьмани вважалися підвладними москов­ ському царю, вони ніколи не приїздили до Москви, — зауважує у своїх «Записках про Московію» французький дипломат Де ля Невіль. — Але Голіцин під претекстом відзначення гетьмана перед царями, а в дійсно­ сті зовсім з іншими намірами, закликав Мазепу до Москви з 500 осо­ бами його вищої старшини. Під час перебування гетьмана в Москві я не міг дістати у московитян дозволу бачити його і тому кілька разів вночі я, переодягнений, відвідував його»18. Про те, що оточення Софії викликало українців як суттєву допоміжну силу у вирішенні двірцевого конфлікту, свідчить і зустріч у день їх приїзду Мазепи з Ф. Шаклови- * Царівна Софія мала іншу матір. 4 С ів е р ян сь к и й л ітопи с тим19, a l l серпня — з царем Іваном Олексійовичем, який прийняв всіх «милостиво»2 . Однак прибулі з Гетьманщини, як і московські стрільці, зайняли вичікувальну позицію. На Мазепу великий вплив мав його авторитетний патрон В. Голіцин, але той не бажав проявляти активність і «засвічува­ тися» у колі змовників проти Петра. На поклик вістуна партії Софії 8 серпня він сказав: «Скажи Федору Шакловитому, что он не будет для того, что не может»21. Не з ’явився найперший фаворит царівни у Кремль і після півгодинної розмови з Ф. Шакловитим22. Його відмова посіяла розгубленість у таборі противників Наришкіних. Причиною фактичної зради В. Голіциним царівни Софії стало і небажання ним через свої релігійні, просвітянські переконання проливати царську кров, і висунення за час його відсутності на першу роль «таланта» ПІакло- витого. Про останнє поспішили доповісти князю Наришкіни, які завбачли­ во нейтралізували його похвалами за Кримський похід. «В отбытие кня­ зя Василия Голицына с полками в Крым, — писав їх сучасник князь Борис Куракін, — Федор Шакловитый весьма в амуре при царевне Со­ фье профитовал, и уже в тех плезирах ночных был в большой конфи- денции при ней, нежели князь Голицын, хотя не так явно. И предусмат­ ривали все, что ежели бы правление Софии продолжалось, конечно бы князю Голицыну было от нея падение или бы содержан был для фигу­ ры за первого правителя, но в самой силе и делах был бы помянутой Шакловитый»23. В. Голіцин водночас не поспішав на заклики його двоюрідного брата Б. Голіцина (партія Наришкіних) їхати в Троїцю до царя. Зробив це він вже занадто пізно, 7 вересня, після арешту Шакло- витого, коли перемога Петра стала явною. Увечері 9 вересня Голіцин з сином вислухали царський указ про позбавлення їх боярського сану, маетностей та заслання з дружинами і дітьми в Каргополь 4. І. Мазепа в один момент позбувся впливового прикриття в Москві: його дружні стосунки з арештантом, приїзд на допомогу Софії — дуже вже небезпечний компромат для переможної сторони. За царським указом гетьмана викликано в Троїцю. У селі Воздви- женському українське посольство 9 вересня зупинено наказом Петра. «Потім питано у нього (гетьмана. — Прим, автора), — пише С. Велич­ ко, — навіщо він приїхав у Москву і за чиїм указом. На це питання було дано гетьманом докладну відповідь, що учинив те за монаршим указом, присланим від князя Голіцина. Тоді проти нього, Голіцина з товаришами, виник великий монарший гнів і підозра в недоброзичли­ вості»25. Виправдання Мазепи про мотиви його приїзду в Москву не стало прямим аргументом — пунктом у звинуваченні Голіцина (йому інкри­ міновано відступ з Криму і те, що доповідав лише одній Софії: писав її поряд з государями, але явно доповнювало картину змови. Наришкінська партія все ж не наважувалася зміщувати гетьмана: вона була далека від справ Гетьманщини, а тому й не знала, чим за ­ вершиться арешт її керманича. Непродумані репресивні дії щодо нього могли викликати повстання в Україні, призвести до небажаних завору­ шень. Усунення від влади І. Мазепи як ставленика В. Голіцина озна­ чало б повернення із заслання І. Самойловича. А це фінансово було невигідно — адже реабілітованому гетьману довелося б повертати вже розподілені маєтності, коштовності з царської казни. 10 вересня після обіду І. Мазепу з верховними старшинами запросили до царя26. Геть­ ман подарував Петру золотий хрест, інкрустований коштовними камін­ цями, шаблю в дорогій оправі ціною 2 000 рублів, цариці Наталії Ки- рилівні — 10 аршин золотого оксамиту, царівні Свдокії — золоте кольє С іве р ян ськи й л ітоп и с 5 з діамантами27. Думний дяк Українцев від імені царя подякував І. Мазе­ пі та старшинам за участь у Кримському поході і попросив, якщо є на те потреба, сказати своє слово у відповідь. Гетьман, зіславшись на х во ­ робу, виступив з короткою промовою в якій дав обіцянку служити вір­ но царям до останньої краплини крові 8. Фантастично-перебільшені оцінки дослідниками («зачарував 18-літнього Петра так, як колись зачарував Сірка, запорожців і Самой- ловича»29 (Д. Дорошенко); «цар Петро, тоді 17-літок, прийняв україн­ ців на авдієнції і тут іще раз могутній чар Мазепи взяв верх»30 (І. Бор- щак, Р. Мартель); «І тут сталося «чудо». І. Мазепа зумів так сподоба­ тися молодому цареві, що не тільки не зазнав ніякої догани, а й зустрів повне довір’я і приязнь»31 (В. Чуприна) є лише помилковим здублюван- ням міфологічних аксіом. Далі ми з ’ясуємо хибність подібних тверд­ жень, які невинно «закривають», притінюють дуже важливий проміжок української історії — 1690— 1693 роки. А зараз повернемося до контек­ сту царського прийому від 10 вересня 1689 року і звернемо увагу на досить тенденційну підтасовку, вчинену М. Костомарович. «Ласкавий прийом надав гетьману сміливості, — зазначає відомий історик, — і він тут же подав господарю чолобитну, яка чорнила Василя Васильовича Голіцина і товариша останнього Леонтія Неплюєва. Він доносив царю, що Леонтій Неплюєв погрозами винудив у нього дати князю Голіцину дещо з пожитків відстороненого гетьмана Самойловича, а дещо з влас­ ного свого «именьишка», яке по милості монархів нажив на гетьман­ ському уряді, 11 000 рублів червонцями та єфимками... В моральних правилах Івана Степановича змолоду укорінилась риса, що він, помі­ чаючи упадок тієї сили, на яку попередньо опирався, не обтяжувався ніякими відчуттями і спонуканнями, щоб не сприяти шкоді падаючій попередньо благодійній для нього сили. Зрада своїм благодійникам не раз уже виказувалася в його житті. Так, він зрадив Польщі, перейшов­ ши до заклятого її ворога Дорошенка; так, він покинув Дорошенка, як тільки побачив, що влада його хитнулася (..). Так само вчинив він те­ пер зі своїм великим благодійником, перед яким ще недавно підлабуз­ нювався й принижувався. І йому на цей раз вдалося більше, ніж в по­ передні рази. Він заслужив до себе милість царя Петра. Певно, тепер йому допомогла та природня втаємниченість, та здібність всім подоба­ тися з першого разу, здатність, яка живе з людиною і з нею помирає, залишаючи мало слідів для потомків, які займаються вивченням істо­ ричної особи»32. У статті про хабар ми вже повідомляли про вимушені обстави­ ни написання І. Мазепою «Росписи вещей», про те, що і коли він д а ­ вав В. Голіцину, Л. Неплюєву, а тому не будемо повторюватись. Цей же документ М. Костомаров трактує як донос від 10 вересня! Хоча на «росписи» є дата — 24 грудня 1689 року. Отже, ніхто «тут же» в Троїці нікого не зраджував, а тим паче не чарував підступністю і красномов­ ністю. Відбулася короткочасна церемоніальна (!) зустріч юного царя і Мазепи. І все. Сімнадцятирічний Петро ще був далекий від політики, дипломатії, управління державою, щоб за кілька хвилин однозначно визначитися у своїй приязні на багато років до керманича України. П е­ ремога Наришкіних над царівною Софією мало чим змінила спосіб життя царя: до 24-річного віку він не цікавиться справами в Московії і проводить час у військових «марсових» потіхах та іграх, у підготовці фейєрверків, будівництві кораблів та яхт, випробуванні гармат, вибу­ * Створені ним потішні полки з опальників, стольників, конюхів і різних приблуд зай­ малися муштрою, маневрами. 6 С ів е р ян сь к и й л ітопи с хових пристроїв, а також кількаденних п ’яних веселощах-гульбищах33. За свідченням родича Петра князя Б. Куракіна, після семирічного прав­ ління царівни Софії, коли «торжествовало довольство народное», насту­ пило «непорядочное» правління цариці Наталії Кирилівни і тоді поча­ лося «мздоинство великое и кража государственная»34. Реальна влада опинилася у руках брата цариці Наталії Кирилівни 25-річного випивохи Льва Кириловича Наришкіна (1664— 1705), який став головою Посольського приказу35 (16 9 0— 1702), на роль другої осо­ би у країні висунувся «интригант дворовый»36 боярин Тихін Микитович Стрешнев (1644— 1719). Помітно піднявся вплив і кімнатного стольни­ ка Петра, начальника приказу Казанського палацу Бориса Олексійо­ вича Голіцина, який керував переворотом 1689 року, був «ума велико­ го», але «любил забавы и разорил вверенную ему область взятками»37. Впливові місця зайняли також Лопухіни, родичі дружини Петра. Восени 1689 року у Москві тривали розслідування, розшуки прибіч­ ників Софії, репресії щодо них. На другий день після зустрічі Мазепи з Петром, 11 вересня, були скарані на смерть Федір Шакловитий, 0 6 - росим Петров та Кузьма Чермний, п ’ятисотного Івана Муромцева, пол­ ковника Семена Рязанцева і стрільця Дементія Лаврентьева били бато­ гами і заслали з урізаними язиками в Сибір38. Невдовзі відправили в Новодівичий монастир Софію. Заслані у сибірські міста, биті батогом Михайло Свдокимов, Михайло Чечотка, Crop Романов, Васька Тула, Андрій Сергеев, Іван Галактіонов, Михайло Шапошников і Петро Са- жин, а також багато стрільців39. Позбавлено стольництва і військового чину підполковника М ихай­ ла Шеншина40. Конфісковано все майно у боярина і воєводи Леонтія Неплюєва41, а самого заслано в Пустоозерськ. Навіть у 1690 році ще тривало полювання за родичами, близькими Ф. Шакловитого. У Семена Надеїна, Шошина, Кирила Борисова, Івана Сергеева та інших конфіс- ковують майно42, їх відправляють у заслання або виносять іншу покару. Цікава така деталь: Мазепу і старшин не відпускають з Москви до 20 вересня 1689 року43. Французька преса за інформаційними джерела­ ми з Варшави 5 листопада того ж року сповіщає, що «кружляють чут­ ки, що... гетьмана Мазепу заарештували й відвезли до Москви, бо він не виконав свого обов’язку»4 , далі (9 листопада) — «кілька бояр та Мазепа, гетьман козаків, покарані на горло»45. 10 листопада— «Мазепу позбавили лише гетьманського уряду»46. Тобто хоча ці повідомлення від московських резидентів плутані і не відповідають істині, все ж вони за­ свідчують важливий момент: іноземці чітко зараховують гетьмана у та ­ бір переможених, скинутих урядовців. Затримка після 10 вересня вели­ кого посольства І. Мазепи, очевидно, була продиктована все ж таки сум­ нівами визначення позиції Наришкіних щодо подальшої долі гетьмана. Не випадково П. Гордон згадує, що старшини переговорювали між со­ бою, кого б вибрати новим гетьманом47. Поширились і в Україні чутки про скинення Мазепи з уряду і що замість нього «якийсь інший пан має бути»48. Активізувалися гетьманські опозиціонери. Мазепа згадував пізні­ ше, що у Москві колишній гадяцький полковник Михайло Васильович Гадяцький «обнаружил ко мне неприязнь, старался навести на меня гнев царский и домагался сам быть гетманом»49. Непевність становища гетьмана посилилась у з в ’язку з арештом втікаючого від переслідувачів ченця, друга Ф. Шакловитого Сильвестра Медведева, який за завданням Софії написав «Манну» — релігієзнав- чий твір, що ставив під сумнів деякі канони, запроваджені патріархом Іоакимом і які обговорювались навіть у низах. У дні двірцевого проти­ стояння пішов навіть поголос про те, що царівна прагне постановити С іве р ян ськи й л ітоп и с 7 ченця на патріарший престол50. «Уходить» патріарха збирався й Ф. Шак- ловитий. Царський двір надіслав «Манну» І. Мазепі і Київському мит­ рополиту Гедеону, його оточенню, загартованому в дискусіях з ієзуїта- ми, для підтвердження її авторитетності. Гетьман у 1689 році переслав у липні-серпні в Москву відгук на цю працю ігумена Кирилівського К и­ ївського монастиря Інокентія Монастирського: «Пречестнаго монаха Медведева веру, труды, разум хвалю и почитаю для того, яко согласу­ ется со установлением самого Христа Спасителя откупителя нашего, с преданіем святых апостол и их наследников»51 .У приписі до Федора Ша- ковитого Іван Мазепа зазначив: «Книги ваша велможность дал мне за великую тайну, якоже аз их тако и держу, но вижду убо, уже давно по всему Киеву их знают, такожде и в Чернигове». Гетьман сповіщав, що він і все київське духовенство визнали, що «Медведев правду пишет, а они ложь»52! Зрозуміло, це принижувало авторитет патріарха і для прибічників Софії, яким Іоаким заважав вінчати царівну царським вінцем, відкри­ валася нагода усунути його як реакціонера, порушника церковних у с ­ тоїв. Тому духовний владика, перебравшись у серпні у Троїцю до царя Петра, стає натхненником саме жорстоких репресій щодо своїх опонен­ тів. За його наполяганням карають на смерть Ф. Шакловитого, розшу­ кують як ворога № 1 і звинувачують у єресі С. Медведева. Церковний собор вирішив спалити «Манну». Самого Сильвестра Медведева допи­ тували вогнем та жезлом і закатували на смерть 11 лютого 1691 року. Оцінка І. Мазепою «Манни», його лист Ф. Шакловитому могли у будь-який момент накликати гнів патріарха. Позиція останнього, як п о ­ казує аналіз подій вересня—листопада 1689 року в Москві, мала визна­ чальний характер у присудженні вироків переможеним. Тож думка В. Чуприни, що «становище І. Мазепи значно зміцнилося після поїздки в серпні 1689 р. до Москви»53 мало відповідає реаліям тієї доби. Навпа­ ки, гетьман, хоч і отримав з свитою церемоніальні значні царські пода­ рунки, підтвердження і розширення прав-вольностей, повертав додому з відчуттям навислої загрози його правлінню з боку непрогнозованих інтиганів Л. Наришкіна, T. Стрешнєва, з якими до цього не знався. З дороги І. Мазепа надіслав компанійському полковнику Іллі Но- вицькому листа, в якому просив терміново зібрати «з полков ваших м и ­ лостей товариства килько сот», аби «гды указ наш им будет, ораз в и ­ ходило... и тая річ жебы была в тайні у вас захована»54. Гетьман, мож­ ливо, запідозрив, що нові правителі вирішили з ним і старшинами ро з­ правитися подалік від столиці, щоб не дати можливості прихильникам Софії при цьому мати нагоду зчинити резонансне заворушення. Зосередження в руках донедавна ображеного клану Наришкіних всієї реальної влади, висунення мстивих царедворців на ключові пози­ ції робило І. Мазепу заручником їх некомпетентності, амбітних наст­ роїв. Будь-який донос на гетьмана, сумнів у вірнопідданстві, невдово­ лення щодо тих чи інших його дій могли таїти для керманича України смертельну небезпеку. Все залежало від долі випадку. Подібна ситуа­ ція гетьмана не влаштовувала. Йому потрібні були гарантії стабільно­ сті, спокій на серці. ПОШУК ОПОРИ Небезпечні напружені обставини, в яких опинився Іван Мазепа у 1689 році, за всіма ознаками подальшого розвитку подій диктували йому та його найближчим повіреним для збереження свого гетьмансько­ го правління три напрямки вирішення кризової ситуації: 1) повстання; 2) більш вигідна протекція іншої держави; 3) загострення українського питання в зацікавлених сусідніх державах для унеможливлення, неви­ гідності у цьому зв’язку заміни гетьмана. Якщо перше і друге вимага­ 8 С ів е р ян сь к и й л ітопис ло грунтовної підготовки, великої кількості однодумців, що на той м о­ мент було малореальним, то третє не потребувало якихось особливих зусиль. Інтереси збереження влади насамперед восени — грудні 1689 року змушували гетьмана діяти рішуче саме в цьому напрямі. Падіння царівни Софії та В. Голіцина прискорило його визначення як україн­ ського державного діяча: позбувшись недавньої опори в Москві, він ч іт­ кіше і послідовніше бере курс на визволення України, створення неза­ лежного князівства. Для цього потрібні були надійне оточення, вірне військо, успішна таємна дипломатія. Ще у вересні в Москві відбулася таємна зустріч французького р е ­ зидента Де Ля Невіля з Іваном Мазепою. Перший, проїжджаючи П оль­ щу, відвідав польського короля Яна Собеського. Від нього він отримав доручення не тільки передати листа царям, а й побачитися з Мазепою, переконати його прийняти польську протекцію. «Незважаючи на небез­ пеку, — писав згодом Невіль у своїх спогадах, — я декілька разів ста­ рався його (Мазепу. — Авт.) стрінути. Я переодягнувся і в товаристві надвірного німецького лікаря зустрів його вночі й запропонував йому протекцію польського короля»55. Обережний гетьман тоді не дав стверд­ ної відповіді. Двома місяцями раніше з подібною пропозицією до нього звернувся кримський хан Селім-Герей. Останній, як згадував І. Мазепа 18 жовтня 1705 року, пишучи чергове виправдання-спростування царю, «когда я от Перекопа возвращался с Князем Васильем Голицыным и уже переправился чрез Конские Воды, прислал ко мне одного пленни­ ка, козака полку Полтавскаго, с коварственным своим письмом, возбуж­ дая к тому, дабы я, или соединясь с ним, за десять токмо верст от обо­ зов наших обретающимся способствовал ему на рати Вашего Величе­ ства союзным оружием ополчитися и устремитися, или от войск Ваших отступил и отлучился, не дая им ни единой помощи, чтоб он тем обра­ зом свободнее мог те, Вашего Величества, рати преодолети; и в намере­ нии своем поганском совершенство получити; да и прочиия бездумныя слова в том же своем письме предложил мне, которое я тогда же вру­ чил помянутому князю Голицыну»56. Звернення Криму до гетьмана у змінених обставинах набувало ін ­ шого значення і ваги. З наступного розвитку подій бачимо, що і воно, і пропозиція Я. Собеського насправді не проігноровані, а взяті до ува­ ги. Ряд подробиць підтверджує таємні дії І. Мазепи, аби убезпечитись від арешту і заручитися підтримкою двох сусідніх держав. Так, 5 л и ­ стопада 1689 року на Запорозькій Січі відбулася рада, яка ніби у зв’язку з порушенням Москвою їхніх вольностей, бажанням царів зро­ бити козаків рабами бояр вирішила послати депутацію до Яна Собе­ ського з проханням до нього «привести їх під свою державу» і вірно йому служити57. Оскільки гетьман вже мав серед запорожців своїх лю ­ дей, зокрема військового писаря Михайла Сажка58 та інших , то немає сумніву, що таке рішення було інспіроване з Батурина. Мазепа в усяко­ му разі не випадково оперативно (!) дізнається про кожен «втаємниче­ ний» крок запорозьких посланців. Головний з них — Процик Лазука, курінний отаман, навіть сам у листі оповідає гетьману про переговори з королем. Про подробиці пе­ ребування з дипломатичною місією у Польщі П. Лазука розповідає у Варшаві під присягою своєму знайомому козаку Київського полку Ф е­ дору Смцю, який там торгував речами. І це свідчення відразу ж (!) о т ­ римують у Батурині. Мазепі було чим у листопаді-грудні 1689 року лякнути Москву: на сеймі П. Лазука почув від короля, що поляки укла­ дуть потай мир з ордою, що скоро Я. Собеський забере козаків до се­ бе, а великий литовський гетьман Сапіга наступної зими має намір ви- * Івана Рутковського, згодом батуринського козака Данила Бута. С іве р ян ськи й л ітоп и с 9 конати лихий замір поляків проти росіян59. Запорожцям подарували 300 червінців. Чи могли Наришкіни, отримавши такі деталізовані донесення від гетьмана, думати про його зміщення? І. Мазепа докидає їм у березні 1690 року нове вогнище небезпеки: запорожці хочуть укласти з Кримом мир і йти з кримцями на Москву60. Зрештою, з усіх тих втаємничених хитрощів і гетьман, і Запорозька Січ отримують зиск: І. Мазепа, який у вересні 1690 року немовби вмо­ вив козаків переорієнтуватися і служити царям, на якийсь час зберігає статус недоторканості, а запорожці в результаті запропонованих з Б а ­ турина правил гри виторгували у Московії грошове і хлібне жалуван­ ня для війська аж за два минулі роки61. СПРАВА СОЛОМОНА У кінці листопада 1689 року синхронно з приїздом у Варшаву запо­ розьких посланців до короля прибув чернець Соломон. Покоєвий Яна Собеського Подольський повідомив 16 грудня резидента Москви столь­ ника Волкова, що прибулець був з образом Спаса в Кримському похо­ ді, і він привіз лист від Мазепи, щоправда, без його підпису, але з геть­ манською великою печаткою62. М. Костомаров однозначно трактує згадане як хитромудру прово­ кацію проти гетьмана його недоброзичливців, які на тоді намагалися скомпрометувати українського керманича анонімними доносами. «Об­ ласканий московським урядом, не маючи при цьому причини остеріга­ тися припинення до себе довіри, — пише він, — Мазепа нічим не спону­ кався до зради: польська сторона не була могутня, а московська дуже слабка. Мазепа не був ще таємним ворогом російського царя і росій­ ської держави, тому що це не надавало йому ніяких вигод» 3. Подібну точку зору дещо в іншій інтерпретації відстоював й О. Оглоблин64. Згадані історики не звернули уваги на все-таки існуючу небезпеч­ ність, хиткість становища гетьмана восени 1689 року, а відтак невигід­ ність для нього укладеного перемир’я між Польщею та Росією, бо за договором 1686 року значимість України та і його уряду була прини­ жена. Гетьманська автономія, затиснута між двома мирними сусідніми країнами, втрачає своє значення. Пізніше, у 1694 році, Москва навіть відмовила Батурину в грошах на охотницьке військо та інші витрати, мотивуючи це відсутністю небезпеки, а тому, мовляв, «и быть еще ч е ­ лом о деньгах стыдно»65. Навпаки, напруженість біля кордонів, зрадливість Польщі як с о ­ юзниці — це чинники, які давали можливість українській владі заяв­ ляти про себе як вартісній силі, з якою слід рахуватися, не зазіхаючи на її здобуті вольності. Мазепі необхідний був контакт з польським королем восени 1689 року — у випадку замаху нового московського уряду на його особу (а така можливість після допитів, розшуків і репресій щодо переможеної партії в Москві не виключалась) підтримка Варшави могла і зберегти на умовах Виговського автономію Гетьманщини, і сприяти відриву її від Московії. Гетьману, зрештою, пішла б на користь і протимосковська інтрижка у Польщі. Це, вважаємо, стало головною мотивацією відправ­ лення його посланця до Варшави. Львівський єпископ Іосиф Шумлянський у 1692 році розповідав московському резидентові Михайлову про події грудня 1689 року: «В средине великого поста вдруг присылает за мною король; я п о ­ ехал; а он меня встречает словами: отец! прежнее то наше дело испол­ нилось, Мазепа уж наш, приехал в Белую Церковь. Целый тот день 10 С ів е р ян сь к и й л ітопис король был весел и напоил меня добрым вином, какого уже, давно н и ­ кто у него не пивал. Но потом, четыре дня стустя, опять прислал за мною и говорил, что дело отменилось, еще не исполнилось»66. Тоді ж король відсилає Соломона з усною відповіддю Мазепі і вод­ ночас просить І. Шумлянського теж увійти з ним у контакт. Невдовзі від єпископа на Лівобережжя вирушає довірений шляхтич Домара- цький. У Лубнах гетьман отримав з його рук листа Шумлянського: «Мо­ лю вашу милость поскорее объявить, в какие отношения желает всту­ пить к королю и республике; теперь, во время сейма, самое удобное для тебя время отозваться со своим желательством к королевскому величе­ ству чрез меня, желательного тебе, республике и королю слугу. Желаем одного: отпусти как можно скорее вручителя этого письма, объявивши ему, что хочешь сделать для короля и республики. В божие время р а ­ ботайте и промышляйте, как бы снять то иго с вольной шеи своего на­ рода. Когда уверимся в приязни вашей милости, сейчас начнем рабо­ тать насчет обеспечения, какое должны будут дать вашей милости ко­ роль и респбулика»67. Мазепа взяв посланця Шумлянського під караул і відправив його до Москви. На перший погляд, була проявлена запопадлива вірнопід- даність. Насправді ж гетьман остерігався провокації: Домарацький діяв невтаємничено, відкрито. Якщо Мазепа посилав Соломона, то чому прийшов спочатку не він, а якийсь Домарацький? Соломон був удруге відправлений з Батурина у січні-лютому 1690 року до Варшави з таким листом: «Найяснейший король и государь наш милостивый, монарше непо­ бедимый! К вашей государской милости в третий раз пишем, как отцу своему и монарху великому. Знатно, что ваша государская милость не изволяет нас, слуг своих, под свои крылья принять; потому что ваша государская милость нам никакой утехи не даете чрез нашего монаха, а своих присылаете, особенно Искрицкого, с зятем которого я в боль­ шой ссоре; а Доморацкому мог бы я поверить, только по городам везде Москва и чутко стерегут новоприезжего человека, и по Днепру от са ­ мого Киева вниз до Чернобыля. А Соломон знает, где перейти Днепр, и мало будет городами идти. Просим у вашей королевской милости н а ­ дежной ведомости, потому что не могу ничего делать. Пишет ко мне полковник полтавский, чтоб Москвы не пускать в города, а по орду н е ­ пременно посылать; до приезда Соломона от вашей королевской мило­ сти будем держать Шеленбея-мурзу, а другой татарин приехал из Кры­ ма недавно, на третьей неделе поста, и говорил, что к вашей королев­ ской милости пошел татарский посол. И о том вашей королевской ми­ лости объявляю, что я слышал про гетмана коронного, будто ваша ко­ ролевская милость на него гневаетесь, и потому к нему, гетману, не смел писать к пану подскарбию, только знаю хорошо, что и он не ве­ дает о тех секретах, потому что ваша королевская милость на то не со­ изволяет. Дайте же нам подлинную ведомость через нашего Соломона, и мы будем сами с ордою бить Москву; мы начнем, а ваша королевская милость давайте помочь, присылайте своего войска несколько тысяч на назначенное место, чрез Днепр на Канев; а если ваша королевская м и­ лость своего первого человека хотите прислать с Соломоном, то будем верить ему, а так нельзя одному ему проехать чрез города и чрез Днепр; не дай бог чего — сейчас же погибнем от Москвы. Сами рассудите, ва ­ ша королевская милость, что страшное дело мы начали и будем его сколько можно доканчивать, на божию милость надеемся и на вашу ко­ ролевскую милость, потому что мы уже совсем тайно прибрались, толь­ ко ожидаем от вашей королевской милости совету, и затем клянемся: вашей королевской милости»68. С іве р ян ськи й л ітоп и с 11 Оскільки про появу Соломона у Варшаві дізналася московська ре- зентура, то чернець, аби відвести підозру від Мазепи, мабуть, з відома короля розіграв російського резидента Волкова. За підкинутою йому версією, яку той передав у Москву, Соломон у березні 1690 року у селі Солке під Варшавою ніби найняв студента писати листи від імені геть­ мана Мазепи: одне королю, інше гетьману Яблуновському 9. Справа ця розкрилася і ченця король взяв під караул, а студент, який щиро зізнав­ ся у написанні листів, отримав винагороду. Цій версії у Москві вдали, що начебто повірили, хоча вона дуже вже шита білими нитками і по­ збавлена будь-якої логіки. Якщо Соломон підісланий з України від якоїсь старшинської партії або діяв сам, щоб скомпрометувати Мазепу, то навіщо йому варшавський свідок-студент для написання фальшивих листів? Навпаки, він повинен був переконати московську резентуру, що мав дійсні мазепинські послання. Це, по-перше. По -друге, якщо чер­ нець прибув у Варшаву з компроматними листами щодо особи гетьма­ на, то набагато правдоподібніше він «засвітився» для Волкова не через три тижні після зустрічі з королем. Скоро у Москві стало відомо, що Соломон перебував у Жолкві незакутим7 . З ним зустрічався посланець від Мазепи Олександр Івановський і, мабуть, тоді домовився про спіль­ ну версію щодо «появи листів» від Михайла Гадяцького (саме його М а­ зепа запідозрив у написанні у березні 1690 р. доносу царям). У жовтні 1690 року почалися домагання Московії про направлення Соломона в Москву. Змушений був приєднуватися до цих вимог з так ­ тичних міркувань і Мазепа. На 1691 рік, як ми покажемо далі, наміча­ лося велике протимосковське повстання в Україні, а тому можна було вимагати будь-що, але й так само сподіватися, що польська сторона не задовольнить прохання союзників. Це і робилося. Лише в серпні 1691 року до Москви приїхав польський посланець короля Ян Окраса і пе­ редав згаданого вище «студентського» листа Соломона. «Доложи коро­ левскому величеству, — сказав окольничий Чаадаев, який вів цю спра­ ву, — что если он хочет правдивым сердцем с царским величеством по- братски поступить, то изволил бы прислать и первые, и вторые Соломо­ новы письма подлинные»71. Я. Окраса на це відповів, що вони загубились. Цей красномовний факт вкупі з іншими деталями (польський посол запевняв, що король не звертався до Мазепи з ідеєю про підданство, але йому на те пока­ зали лист І. Шумлянського) засвідчує дійсність таємного переговорного процесу між Яном Собеським і Мазепою. Якби його не було, автора фальшивих інсинуацій король видав би, не вагаючись, ще у березні 1690 року. Лише під тиском обставин, у зв ’язку з провалом попередніх пла­ нів Соломона доставили у 1692 році (!) московським урядовцям в об­ мін на Домарацького. Тоді ж гетьману надійшов наказ з ’явитися у Москву «по розыску в ево воровстве и составе»72. І. Мазепа, знаючи, чим це може для нього скінчитися, зібрав у Батурині старшинську раду, на якій «постановили, дабы я гетман, вопче с ними со всеми и вам В. Г. принес покорное че­ лобитье, чтоб тот Соломонко по милостивому вашему монаршескому указу к нам в Батурин был прислан»73. Чернець мужньо витримав усі тортури в Москві. Він чітко дотриму­ вався версії, що все те зробив за завданням Михайла Гадяцького. В ір­ ність Соломона Мазепі не повинна дивувати. Він був родом з Брод, його справжнє ім ’я та прізвище — Семен Троцький74. Обох, гетьмана і ченця, поєднала спільна попередня служба у Дорошенка75. Старий Со­ ломон знав, на що він йшов, яка участь чекає його у разі викриття. Та йому ще з часів гетьманування П. Дорошенка була не байдужа доля 12 С ів е р ян сь к и й л ітопис України. І заради неї, української справи, він стійко витримав тягар от­ риманого в Москві присуду. С. Троцького відправили у Батурин з царським гінцем Язиковим для приведння смертного вироку в дію. І ось тут знову ж таки видно, що доля закутого була не байдужа Мазепі. Гетьман відклав виконання вироку і звернувся до царів з проханням помилувати ченця, від якого у нього було, здавалося б, стільки неприємностей. Зачекати з покарою він просить і у старшинську раду. «Казнить его тотчас нельзя, — сказав гетьман, — мы о нем к великим государям писали. Подождем царского указа. Еще надобно дать преступнику вре­ мя покаятся, да и людей собрать побольше, чтобы все видели казнь его. Недурно было бы повести его всем городам, чтобы народ везде его увидел 76. Та з Москви приходить царський наказ привести ви­ рок у дію, і Соломона позбавляють життя 1 жовтня 1692 року 11. Історик Т. Мацьків дає оригінальне пояснення соломонівського пре­ цеденту: «Ще під час II невдалого Кримського походу (1689) кн. В. Го- ліцин підготовив проти Мазепи інтригу. З тією метою знайшов ченця Соломона Тройського та в порозумінні з у в ’язненими у Нижньому Н ов­ городі колишнім гадяцьким полковником Михайлом Самойловичем, н е ­ божем гетьмана Івана Самойловича, вислав його з підробленими листа­ ми від Мазепи до польського короля»78. Автор цитованого уривку, стверджуючи, що «Соломон ніколи в гетьмана не був і фальшував лис­ ти»7 , на жаль, ніде не приводить доказів гніву чи невдоволення В. Го­ ліцина до свого ставленика. Факти говорять про протилежне: до падін­ ня фаворита царівни Софії між ним і Мазепою зберігались якнайкращі стосунки. Михайло Самойлович (Гадяцький) у березні 1690 року п ро­ живав у Лебединському повіті. Порозумітися з головним винуватцем падіння Самойловича В. Голіциним на грунті інтриги проти І. Мазепи він вже не міг та й не було такої у першого потреби. У 1708 році ім ’я Соломона з ’явилося у матеріалах допиту В. Кочу­ бея. Він свідчив, що посланий «Скоропадской к Великому государю с некоторіми предложениями, а чают, что с такими же, как и о Соломон- ке...»80. Найпевніше, генеральний суддя мав на увазі гетьманські попе­ реджувальні заходи дезінформаційного характеру щодо його посланців з доносом у Москву. Для нас у цій деталі важливе додаткове підтверд­ ження факту причетності Семена Троцького до потаємних задумів вирі­ шення української проблеми. УЧЕНЬ МАКІАВЕЛЛІ Учитель Мазепи в Києво-Могилянському колегіумі Іоаникій Галятов- ський ознайомив81 своїх вихованців з відомим авторитетним твором XVI століття Ніколо Макіавеллі «Володар» (1516), у якому йдеться про те, як слід реалізовувати політичну владу, як керманич держави, спираю­ чись на талант та хитрість, повинен постійно враховувати складну дій­ сність і забувати про докори сумління82. Головні ідеї цієї праці італій­ ського політика і письменника взяв до уваги гетьман. Він любив пере­ читувати «Володаря»83: багато його вчинків важко зрозуміти, не озна­ йомившись з цим твором. Канцелярист гетьманської канцелярії Самійло Величко справедливо бачив свого патрона-керівника Івана Мазепу у подіях 1691 — 1692 років «Махієвелем і хитрим лисом»84. Головні принципи «Володаря» — «вміти зміняти шкіру лиса, що робить засідку, на шкіру льва, що змушує тремтіти вовків» , «таємни­ ця — це дуже важлива справа»8 , «володар мусить читати історію, роз­ думувати над ділами визначних людей»8 , «ніщо інше думати, нічим ін- * Чи не для того, щоб організувати його втечу? * Хоча цілком можливе і врятування його життя. Гетьман міг показати московським резидентам і всьому загалу труп якого-небудь волоцюги. С іве р ян ськи й л ітоп и с 13 шим не займатися, як лише воєнним ділом, його організацією і військо­ вою дисципліною»88, «а ще — хай не боїться стягнути на себе ганьбу за ті хиби, без яких важко було б урятувати державу. Бо добре розмір­ кувавши над тим усім, зауважимо, що не один вчинок, який здається нам чеснотою, на практиці довів би нас до руїни; другий, хоч здавати­ меться нам хибою, на практиці приведе до безпеки й успіху»89. Сам Іван Мазепа так формулює здобуту науку в італійця Макіавел- лі: «Все гине там, де володар не є готовий кожної хвилини захищати свою владу, як лев, як вовк, як собака»90. В умовах васальної залежності України від Москви, чіткого ф ік­ сування — відслідковування її агентами всіх дій, вчинків, висловів геть­ мана, його найближчого оточення важко було вижити інакше. Вже у перші дні гетьманства І. Мазепи у Батурин за завданням верхів прибу­ ли Лазар Шагаров та Афонька Бочаров таємно «проведать... об его гет­ манском поведении»91. Згідно з Коломацькою угодою 1687 року україн­ ці повинні «поміж себе остерігати, і вивідувати, і писати про те до ве­ ликих государів»92 про всяку підозру щодо можливих зрадницьких на­ мірів гетьмана, тобто доносительство московським урядом узаконюва­ лось і заохочувалось. Польський посол Кир’як Ісарович у звіті про дипломатичну місію в Батурин у 1693 році зазначав: «А так Москва пильнує Мазепи, що йому не дозволяють і поговорити з іноземною людиною!»93. Дипломат майже два місяці пробув на Гетьманщині, але йому жодного разу не дали можливості поговорити один на один з гетьма­ ном. А тому його повідомлення про Петрика, інші українські справи містять ті офіційні трактування, які побутували у зносинах з Москвою. Незважаючи на обережність, конспіративні заходи, таємність анти- московських планів і дій гетьмана з листопада 1689 року, так чи інак­ ше не бажана для тріумфуючого клану Наришкіних інформація просо­ чувалась до Москви. Агентура з Варшави, Запорозької Січі, Києва свід­ чила: всупереч суворій забороні вести зносини з іншими державами, їх представниками, І. Мазепа мав дипломатичні контакти з Кримом, Польщею. Розвідувальна резидентура, донощики, однак, були безсилі довести зрадницькі наміри українського керманича. Ного розум не тіль­ ки перевищував увесь численний наришкінський інтелектуальний потен­ ціал, а й часом віртуозно грався з царськими верховодами у своїх та ­ ємних політичних комбінаціях. Гетьман дотримувався дуже зручного і вдало обраного принципу: він про все оперативно і запопадливо-вірно­ піддано повідомляв Москву. На той чи інший підозрілий щодо нього за­ кид у Посольському приказі вже лежала надіслана наперед депеша з Батурина з мазепинською оцінкою події. Він давав розлогі, коментарі діям поляків, кримців, їх агентури, повідомляв про ситуацію в полках, Запоріжжі. Складалося враження, що він і тільки він був найголовні­ шим позаконкурентним агентом № 1 царів в Україні. І. Мазепа привчив петрівських вельмож, чиновників до думки, що гетьманська інформація найбільш повна, найбільш компентентна і найбільш важлива. У 1688 році у Батурин спеціально приїжджав з дипломатичною місією Ф. Ша- кловитий, аби почути його оцінки міжнародної ситуації щодо Криму і визначити план Другого Кримського походу94. У нього постійно запиту­ вали думку про Польщу, Туреччину. «Агентурна» надмірно вірнопіддана активність васала перевищува­ ла у десятки разів зусилля недоброзичливців щодо його особи. Після пояснень, спростувань гетьмана їх закиди видавалися малодоказовими і наклепницькими. Ще одна важлива деталь. У 1690— 1693-х роках ок­ ремі компрометуючі матеріали про антицарську діяльність І. Мазепи надходили нецілісно, розрізнено, пізніше контексту події, що не давало 14 С ів е р ян сь к и й л ітопис Москві можливості побачити — скласти повну картину його дії-вчинку. Так, насамперед, виправдання І. Шумлянського від травня 1692 про лист до І. Мазепи підтверджують, що король сприйняв Соломона у лис­ топаді 1689 року як гетьманського посланця, що єпископ звертався до гетьмана не від свого імені. Але воно надійшло, коли вже соломонівська справа, по суті, була закрита і над нею тяжіли висновки попереднього розшуку про фальшивування листів. Свідченню козака Григорія Вол- ковського від 11 березня 1693 року95 про те, що Мазепа у 1691 році по­ слав Петрика до хана з листами-проханнями підтримати антимосков- ське повстання, у Москві теж не повірили, бо гетьман на тоді вже вва­ жався активним учасником придушення збройного виступу гетьмана- самозванця. ПІДГОТОВКА АНТИМОСКОВСЬКОГО ВИСТУПУ Восени 1689 року гетьман, перебуваючи після падіння В. Голіцина у невизначеному статусі піднаглядного, розгляд справи якого на якийсь час відклали для додаткового вивчення, зберегти свої владні повнова­ ження міг активною таємною дипломатією. Разом з тим він ду­ мав про перспективу, звільнення себе від тягаря страху, постійної за­ лежності від темного московського чиновництва, непередбачуваних їхніх рішень щодо гетьманату та України. Забезпечити останнє міг лише рішучий виступ Гетьманщини проти Московщини, утворення з допомогою прикордонних держав, які бажа­ ли послаблення Москви, незалежного українського князівства. Без на­ лежної підготовки, згуртування сил подібна акція була приречена на поразку. Хоча за два роки правління він змістив з впливових урядів найбільш одіозні фігури коломацької змови 1687 року, все ж в найближ­ чому оточенні ще не мав злагодженої і незрадливої команди, яка б, не вагаючись, пішла з підлеглим військом за ним. Людність України в си­ лу різних обставин теж займала здебільшого непрогетьманську позицію. При своїх інтересах жило Запоріжжя. Все це потрібно було з ’єднати, згуртувати, аби у вирішальний час домінували наказ гетьмана, одно­ стайність, а не страх чи підступна зрада. Підготовка промосковського повстання, продиктована гетьману не­ певністю його становища, йшла у кількох напрямах: подальше форму­ вання команди довірених однодумців, задобрювання платнею козаків- запорожців, сердюків, компанійців, полегшення життя населення. Після повернення українського генералітету з Москви у 1689— 1690 роках відбуваються такі зміщення, заміни на ключових посадах: отри­ мують уряди полковника Стародубського полку Михайло Миклашев- ський96 (онук чернігівського полковника Якова Лизогуба та син гене­ рального осавула Андрія Гамалії були його зятями!), полковника Пере­ яславського полку — Іван Лисенко 7, полковника Полтавського полку— Федір Жученко98, полковника Київського полку — Григорій Карпо­ вич9 (у 1691 році він замінений Костянтином Мокієвським 00). У 1690 році за клопотанням Мазепи указом з Москви знято з посад генераль­ ного осавула В. Сербина, полковника Л. Полуботка101. Генеральним хорунжим (1689— 1691), а потім другим генеральним осавулом (лютий 1692 р.) стає Іван Ломиковський1 2, генеральним бун­ чужним дещо раніше — Юхим Лизогуб103, син чернігівського полковни­ ка Якова Лизогуба. Висувається на передній план рід Гамалій. У 1689 році на уряді генерального осавула бачимо Андрія Гамалію104, його сина Михайла поставлено у 1690 році Лохвицьким сотником105. У листопаді 1690 року склав з себе повноваження генерального судді Михайло Ву- яхевич106 (його за протекцією І. Мазепи обирають архімандритом Пе- С іве р ян ськи й л ітоп и с 15 перської лаври). Це переміщення, з огляду на його контекст, теж мало якийсь далекоглядний приціл. Домінуючі позиції в уряді та оточенні Мазепи починають займати правобережні, з якими гетьман співпрацював, знався в часи роботи у Дорошенка (Лизогуби, Гамалії, В. Кочубей, І. Ломиковський). Так, до­ віреною особою, «приставом гетьманським»107 стає «породний шляхтич» Дмитро Васильович Чечель, який вже в 1690 році як посланець Мазепи супроводжував Варлаама Ясинського до М оскви108. Кадрові зміни відповідно проходять і в полках. К. Мокієвський по­ силає у 1691 році в Носівку сотником Л. Лихолетка109. У тому ж році батуринським сотником призначено Дмитра Нестеренка110, який пробув на цьому уряді до героїчної оборони гетьманської столиці 1708 року. З 1690 по 1709 р. сотникував у Прилуках Яків Золотаренко и . У Козельці отримав призначення сотника Матвій Стефанович, в Острі — Іван Дво­ рецький11 , у Кобижчі — Василь Мандрика113, у Пирятині — Андрій Гладкий114, у Чорноусові — Лаврентій Замниборщ115, у Глинську — Лав- рентій Ігнатович116, у Голтві — Матвій Остроградський 117, у Сорочинцях — Іван Мартиненко 18, у Нових Млинах — Григорій Самойлович119 у Веркіївці — Самійло Афанасієв120, у Кобеляках — Андрій Хилецький 2 , у ПІептаках — Карпо Маньківський122, у Почепі — Осип Мартинович123, у Роїщі — Іван Рашевський124, у Седневі — Андрій Стахович125, у Сос- ниці — Іван Дорошенко126. Так само відбувається ротація старшини і на полкових урядах (обозні, судді, писарі, осавули, хорунжі). На відповідальні посади геть­ ман призначає перевірених наближених , значкових товаришів. Госпо­ дарем Гадяцького замку стає двоюрідний племінник І. Мазепи Степан Трощинськнй, майбутній гадяцький полковник (1704— 1708 pp.). Одру­ ження його у 1690 році127 з донькою досвідченого компанійського пол­ ковника Іллі Новицького поєднує останнього родинним з в ’язком з геть­ маном, що, по суті, автоматично залучило його до вузького кола спів- працівників-однодумців. Так, у 1691 році він, ніби всупереч наказам з Батурина, не веде активних бойових дій проти кримчан, уникає зустрічі з ними, за що отримує листовні догани1 8. Гетьман посилає до нього «молодця своего», «жеби на тие речи, которые велілисьмо сему молод- цеви говорити важмосци, слушный отвіт мені через него ж учинились- те»1 29. Про таємні функції мазепинських посланців, зокрема якогось Ку­ лика, свідчать такі рядки з листовної депеші Новицькому: «И его з со­ бою завше в одном курені міти, яко он, того вдячен будучи, щире з важ- мосьцей тож може поступовати и нам нелениво в той дорозі послу­ жити»130. З 1689 року у гетьманській команді Іван Мирович, переяславський полковник з 1692 року131, а також Дмитро Горленко, прилуцький пол­ ковник з березня 1692 року132 (перед цим він працював у Генеральній військовій канцелярії). Те, що обранці І. Мазепи у 1689— 1692 роках І. Ломиковський, А. Гамалія*, М. Гамалія (сини Андрія Гамалії), Д. Горленко, Д. Ч е­ чель, Д. Нестеренко, К. Мокієвський та їхні близькі (син переяслав­ ського полковника І. Мировича Федір Мирович!) у 1708 році, майже ч е ­ рез 20 літ, опинилися в одній повстанській команді і вирушили супроти Москви, Нетра І, засвідчує їх близькість інтересів і на початку 1690-х * В оточенні Мазепи з ’являються його свояки — Дмитро Зеленський (майбутній лу­ бенський полковник), Іван Бистрицький (шептаківський староста), Федір Тополь- ський (гетьманський дворянин), Олексій Туранський (військовий товариш (1689), глухівський сотник (1699 — 1709). В основному це близькі та далекі родичі його дружини. * Антін 16 С ів е р ян сь к и й л ітопис років. Команда з Правобережжя пройшла добру школу змагань за волю України. Іван Ломиковський, наприклад, був генеральним писарем у гетьмана М. Ханенка. Дипломатичні доручення П. Дорошенка викону­ вав В. Кочубей. Брат генерального осавула Андрія Гамалії Григорій Га- малія, який брав участь у змові 1687 року, у 1668 році на прохання І. Брюховецького спільно з генеральним обозним І. Безпалим і канце­ ляристом Кашперовичем їздив до Стамбула обговорювати ідею пере­ ходу України під протекторат Османської імперії. Отож у найближчому оточенні І. Мазепи у 1689— 1692 роках більшало тих, для кого різнома­ нітні політичні комбінації щодо визначення подальшої долі України бу­ ли знайомі й невідлякливі, а відтак і допустимі для реалізації. За підрахунками Є. Черкаської за свого гетьманства І. Мазепа під­ писав понад 1000 земельних універсалів133. Значна частка їх припадає на 1687, 1689— 1692 роки. У такий спосіб гетьман теж вербував при­ хильників. Тоді отримали у володіння села чернігівський полковий пи­ сар Іван Скоропадський (Буромку, Вихвостів, Дроздове), домонтов- ський сотник Степан Томара (Богушкове, Оробіївку, Підставки, Хмель- ну), лубенський полковник Леонтій Свічка (Демидівку, Дейманівку), значний військовий товариш Леонтій Черняк (Каменку), полковий осавул Семен Федорів (Обичев), компанійський полковник Ілля Нови- цький (Снятии, Окопи, ІЦеки, Ісачки), сотник Остап Маценко (Дідівці), прилуцький сотник Яків Золотаренко (Бузу), військовий товариш Опа- нас Зінченко та всі інші володарі впливових урядів134. Вони як власники володінь були зацікавлені у збереженні влади існуючого гетьмана, ос­ кільки його скинення тепер зачіпало їх майнові, фінансові інтереси. Н о­ вий керманич, його партія урядовців могли здійснити новий, невигід­ ний переділ землі, володінь, в результаті якого більшості довелося б проявляти енергійні зусилля для повернення втраченого. У 1691 році Іван Мазепа видав дуже важливий універсал, згідно з яким ніхто з землевласників не повинен накладати на підлеглих занадто великих робіт і поборів та не пригнічувати поспільства, селянам дозво­ лено подавати скарги на можновладців до суду135. О. Лазаревський оцінює його як випадковий, прийнятий під тиском нарікань простолюддя136. Між тим, це теж виразна ознака як підготовки до повстання, так і забезпечення стабільності в суспільстві напередод­ ні такої акції. Відразу після поїздки до Москви гетьман ініціює низку важливих заходів військового характеру. Велику надію він покладає на створен­ ня постійної регулярної армії, функції якої виконували компанійські та сердюцькі полки. У 1690 році І. Мазепа підписав універсал з наказом «ревізію і пересмотр меж полками учинити, кто єсть годен і способен з товариства вперед найдоватися под корогвами... І який доведеться не- згодий до служби, того прочь отдалити...»137. Певно, у цей час кількість охотницьких полків зростає до 8. Джерела фіксують у 90-х роках такі з них: компанійські (кінні) — Іллі Новицького, Григорія Пашковсько- го, Михайла Кузьмовича (Кузьмича), Михайла Ростковського, сердю­ цькі (піші) — Петра Кожуховського, Яреми Андрійовича, Стефана Яворського, Лук’яна Шульги138. Вони були укомплектовані переважно людьми з Правобережжя. Так, основу полків Кожуховського та Явор­ ського складали брацлавці та уманчани139, інших — козаки з військових формувань П. Дорошенка, О. Гоголя та інших. Ідея «самостійництва» для них була не тільки знайома, а й жадана, бо ж в охотники вони по­ трапили здебільшого у зв ’язку з вимушеними обставинами — ліквіда­ цією автономних українських інституцій на Правобережжі. У вересні 1690 року І. Мазепа доручив роздати кінним полкам гро­ ші, сердюцьким — «барву» (одяг)140. У жовтні знову розіслав компаній­ цям кошти, а піхоті дав по жупану і по чотири золотих на військови- С іве р ян ськи й л ітоп и с 17 ка141. То була значна сума, оскільки річна платня сердюка складала десь 20 золотих. Запорозьке військо завдяки клопотам гетьмана отри­ мує тоді ж жалування за два попередні роки. У кінці 1690 року становище І. Мазепи на теренах Гетьманщини зміцніло і вже не було таким загрозливим і безвихідним, як раніше. У війську, Запоріжжі вдовольнилися фінансовими заходами гетьмана, його турботою про забезпечення військового люду. Старшини отримали на ранг, у власність значні володіння. Кадрові рокіровки блокували найненадійніших. Можна було починати безпрограшне повстання. МІСІЯ ПЕТРИКА (СУЛИМИ) Під кінець 1690 року напруження в стосунках гетьмана з Москвою зберігається. І. Мазепа ніби успішно у вересні переорієнтував запорож­ ців на вірність царям, і цим зміцнив свої позиції, але його не могла не хвилювати рішуча вимога у жовтні наришкінських урядовців повернути з Польщі для повного розслідування ченця Соломона. Ще весною 1690 року було проведене ретельне слідство щодо анонімного листа царям про замір гетьмана у 1689 році допомогти В. Голіцину усунути Петра. З цією метою в Батурин приїздив дяк Борис Михайлов, і Мазепа на­ магався переконати його, що донос відправили з корисливою метою Михайло Гадяцький з допомогою Родіона Дмитрашки та Леонтія П о­ луботка. Виправданням гетьмана ніби повірили. І все ж після арешту 30 листопада 1690 року М. Гадяцького і відправлення його в Москву (згодом відпустили додому) думний дяк Українцев секретно доручив В. Кочубею спостерігати за І. Мазепою142. На Різдво щороку у Батурин приїздила на свої з ’їзди-банкети геть­ манська старшина, яка при цьому погоджувала і визначала плани на рік. У січні 1691 року якщо не увесь український генералітет, то його провідна частина (І. Ломиковський, А. Гамалія, М. Борохович, К. Мо- кієвський, Я. Лизогуб, Ю. Лизогуб) була посвячена у плани відокрем­ лення України від Московії за допомогою Туреччини як найбільш за­ цікавленої союзниці у послабленні північного агресивного сусіда. Зро­ бити такий висновок можна по відправленню якраз у ті дні старшого канцеляриста Генеральної військової канцелярії Петра Івановича Су- лими*14 (Петрика, Петричевського) з секретною місією на Запоріжжя і до Криму. Побутуюча думка дослідників про самостійність його акції-авантюри спирається в основному на просіяні Мазепою і подані ним у вигідному світлі свідчення його резидентів для Посольського приказу. До Моск­ ви надіслані їх повідомлення про слова Петрика, що «гетьман почав бути недобрим до нього, тому він і покинув його»144, а також листи кан­ целяриста до Кочубея і до дружини. У них втікач вказує ніби на лихі заміри останньої позбавити його життя145. Тобто йдеться про залишення ним Батурина на побутовому грунті, через сімейні чвари. Така фаль­ шива заздалегідь домовлено-вірогідна інформація, по-перше, рятувала * Так його, за повідомленням піддячого В. Айтемирова, називають у Криму. У д о н о ­ сі В. Кочубея є загадкова фраза про те, що Мазепа «глаголом племянника своего исходника сотвори» (йдеться про Петрика). Очевидно, генеральний суддя знав про якісь віддалені родинні зв ’язки старшого канцеляриста з гетьманом. Зауважимо, що сестра Мазепи Олександра взяла шлюб з Павлом Обидовським, який мав герб « С у ­ лима». 16 представників роду Сулим служили на старшинських урядах в полках Лівобережжя. Дочка знатного товариша Федора Івановича Сулими (помер 1691 р о ­ ку) вийшла заміж за майбутнього лубенського полковника Дмитра Зеленського, р о ­ дича гетьмана. Сотником Воронківським (1687— 1688), знатним військовим товари­ шем був Іван Федорович Сулима (чи не батько Петрика?). Петрик (П. І. Сулима), вірогідно, мав дружину з роду полтавського полковника Ф. Жученка, якого він н а ­ зиває своїм дідом. 18 С ів е р ян сь к и й л ітопис при провалі місії від репресій сім ’ю П. Сулими, його родичів, по-дру­ ге, послаблювала пильність московської агентури, по-третє, відводила всілякі підозри від особи гетьмана. Тим часом І. Мазепа не поспішав сповіщати в Москву про «втечу» старшого канцеляриста і, власне, її покривав, що змушувало його далі за це виправдовуватися146. Самійло Величко, який тоді вже працював у Генеральній військо­ вій канцелярії, у своєму літописі зазначає з упевненістю, що Мазепа «замисливши як підступник якісь хитрощі супроти своїх государів, д о ­ зволив йому (Петрику. — Авт.) при особливій своїй таємній інформації від’їхати з Полтави до Запорозької Січі, а звідти до Криму і почати те, про що була дана йому від гетьмана словесна наука»147. Швидко здобувши на Січі авторитет і ставши там військовим п и ­ сарем148, П. Сулима, коли самостійно розпочав свою протимосковську акцію, поширював чутки, ніби мав у себе якийсь таємний лист від геть­ мана Мазепи, який поділяє з ним усі його плани і д і ї149, розсилав по Гетьманщині послання про те, що він не прагне гетьманства, бо гетьман уже є готовий150. На перший погляд, все це неправдиві заяви, мета яких одна — погасити сумніви у козаків, викликати їх на боротьбу, а там, мовляв, видно буде. Та маємо й інші підтверджувальні документальні дані, які вказують на головних рушіїв повстання. Писар П Сулими Григорій Волковський втік до Новобогородицько- го і 11 березня 1693 року на допиті в Білгороді давав боярину Б. Ш е­ реметьеву дуже важливе свідчення про те, що старший канцелярист «прибежав в Казыкерман, казыкерманскому бею объявлял писма и го­ ворил, что де с теми писмами послал ево от гетмана писарь Василий Кочюбей в Крым к хану, чтоб он с ордами шол к малороссийским го- городам, и совокуплясь с малороссийскими войски, итить бы им сопча войною на Великороссийские городы»151. Сам допитуваний був свідком зустрічі Петрика з новим ханом у грудні 1692 року. «И как он Петрушка к тому хану пришол и пришод по их босурманской обыклости тому хану поклонился, — повідомляв перебіжчик, — и поклонясь, положил перед него хана два писма; и те писма тот хан велел прочесть; и те писма перед тем ханом чтены. И писаны те писма к старому хану от гетмана и Кочубея, чтоб они тата­ рове Малороссийских городов с народом учинили мир, и собрався шли к малороссийским городам, и совокупясь с Малороссийским войском, чтить бы им войною на Великороссийские городы, так ж как было преж сего при Хмельницком (...). И те вышеписанные письма хан отдал ему Петрушке по прежному; а у того де у гетманского писма припис гет­ манской руки, а печать войсковая» 2. Оскільки I. Мазепа засудив акцію Петрика, виступив з військом проти орди і «гетьмана», то цьому зізнан­ ню не повірили, а відтак перебіжчик почав рятувати своє життя, виправ­ довуючи гетьмана і В. Кочубея. Разом з тим Г. Волковському не було ніякого сенсу обмовляти геть­ мана, йти на такий смертельний ризик заради чиїхось підступних інте­ ресів. Передаючи правдиві відомості, донощик розраховував, безумов­ но, на великі царські милості. Ного інформація дійсно дуже багато ва­ жила. * У матеріалах допиту Никанора (справа Кочубея) є розповідь про те, як дружина генерального судді на одній з вечірок казала гетьману: «Полно, де, тебе коварни- чать! ( . . . ) Ты, де, и с нас головы рвешь: будто, де, они с мужем переписывались в Крым». И к тем, де, ее словам он, гетман, ей говорил: «Почему, де, вы ведаете, что я о том за вами ведаю?». И она, де, ему, гетману, говорила: «Писарь ево, гетман­ ский, который у него, гетмана, писал всякие письма, при смерти своей дал мужу ее Кочубею, письмо своей руки, каково ныне у нее, что он, гетман, на них затевал, ево, Кочубеевым, именем писал в Крым», а в кому и о чем, того именно не выговорила». С іве р ян ськи й л ітоп и с 19 Звернемо увагу на таку промовисту деталь: у 1699 році на бояри­ на Бориса Шереметьева, який вів перший допит Г. Волковського і, ма­ буть, десь висловлював невдоволення прикриттям справи, виходить бун­ чуковий товариш Данило Васильович Забіла з доносом на гетьмана 53. У Москві співчутливо поставились до нього. Боярин сказав прибулому: «Правда, и мне гетман добра не желает. Поживи, коли так, в Москве, пока великий государь не воротится из-под Азова, и никуда не ходи, ни в приказ, ни к боярам, а как царь воротится в Москву, тогда подашь на гетмана челобитную в мои руки, а я сам представлю ее великому г о ­ сударю и буду ходатайствовать об оказании тебе милости»154. Гетьман випередив чолобитника власним поясненням і Петро І не взяв до уваги надіслану скаргу. Впевнений у своїй правоті (а ця впев­ неність йшла від того, що антимосковський настрій Мазепи все-таки був відомий у найближчому гетьманському оточенні!) Д. Забіла, як пока­ зало слідство в Батурині, першим звинувачувальним пунктом свого до­ носу визначив те, «что будто Его Милость вора Петрика к бусурманам выслал, и о приходе бусурманском под городы был желателен»1 5. Тоб­ то Шереметьев, як і він, не сумнівався в оцінці подій 1692 року. Цю ж провину інкримінує українському керманичу і В. Кочубей у 1708 році. Мазепа, зауважує обвинувач, «злаго совету своего тайну откры» П ет­ рику, «научи же его, како бегство сотворити, вручи ему Вашего Цар- скаго Величества доволное жалованье, иже и Малороссийским Полко­ водцам розда»156. Згадані аргументи на користь гетьмана як головного натхненника антимосковського повстання 1692— 1693 року не будуть повними без ще кількох суттєвих подробиць. Якщо пропозиції І. Мазепі від польського короля зрадити Московію надійшли у вересні 1689 року, то від крим­ ського хана — двома місяцями раніше. Зрозуміло, ханське звернення набуло актуальності після падіння цариці Софії, у 1690 році. Легальний контакт гетьманського посланця Пантелеймона Радича з представни­ ками влади у Криму відбувся у лютому 1691 року з приводу обміну по ­ лонених15 . Ясна річ, що довірена особа гетьмана мала добру нагоду по­ годити одночасно і безліч інших питань, зокрема і про орієнтири керів­ ництва України. Закономірно виникає запитання: яку роль тоді відігравав Петрик, якщо він діяв за погодженням або, як пише С. Величко, «згідно підступної інформації, яку дав йому Мазепа (про це багато хто балакав)»158? Справді, начебто не було ніякої рації синхронно посилати з Батурина двох посланців з одним і тим же завданням. Але це, якщо не враховувати конспіративні заходи, попередній досвід реалізації місії Соломона. Таємна дипломатія Мазепи велася з оглядом на її провал, а тому гетьман завжди мав шанс на виправдання, спростування найтяж­ чого звинувачення (у 1708 році Карлу XII надіслано від нього послан­ ня про намір гетьманської старшини порвати з Москвою без підпису і печатки). Місія погодження планів Криму та України щодо Московії, як на нашу думку, мала відбутися у два етапи. Спочатку офіційний представник Батурина П. Радич повідомляє про наступний приїзд Петрика, про довіру його листам (мабуть, проекту договору), а вже зго­ дом приїжджає старший канцелярист з відповідною документацією. Д. Яворницький справедливо підмітив, що таємною метою першого бу­ ло, як йому видається, «попередити хана про задуми Петрика»159. Якби П. Радич робив і перше, і друге одноосібно, то у разі прова­ лу (шпигуни Москви були і в Криму) гетьман навряд чи знайшов би якісь аргументи на свій захист. Дипломатичний пошук контактів з Кри- * Щоправда, історик, очевидно, ототожнював їх лише з канцеляристом. 20 С ів е р ян сь к и й л ітопис мом у 1691 році не вдався. Якраз у Кримському ханстві сталася зміна влади160. І Радич не зміг навіть погодити питання про обмін полонени­ ми. Певний час у Криму тривали заворушення161, йшла боротьба за вла­ ду, потім ханами були Саадет-Герей II (березень—грудень 1691 p.), Са- фа-Герей І (січень—жовтень 1692 р.), Селім-Герей (жовтень 1692— 1699) 62. Останній, до речі, ханствував також у 1670— 1677, 1684— 1690, 1702, 1703— 1704 роках163. У березні 1691 року австрійський посол І. Курц, а в серпні поль­ ський посол Я. Окраса вимагали від Москви виконати зобов’язання пе­ ред Священною лігою» і розпочати новий похід на Крим164. І. Мазепа та­ ємно наказав зібрати Запорозьке Військо «укупу» на Січі і тримав його влітку там до наказу йти на ординців. Легальна мобілізація полків при цьому сприяла б організованому виступу Гетьманщини проти Московії. Гетьман, як на нашу думку, інформуючи царів, значно перебільшував настрої невдоволення від безділля в Січі, і таким чином виманював не- підготовлене московське військо до походу в Крим, аби здійснити пота­ ємний задум. Але у Москві ніби передчували небезпеку. Наришкінці ва ­ гались розпочати третій похід на Крим якраз після втечі Петрика (!), бо отримали новий донос на Мазепу: «А остерегаем Восточных и Благо­ честивых Монархов для того, чтоб наше прибежище и оборона не была разорена от злаго и прелестнаго и давнаго губителя Християнскаго Мазепы, Гетмана нынешняго, которой преж иго людей наших Подоль- ських, Русских и Волынских в очах емля бусурманом продавал, церкви наши благочестивые, оклады и наряды здирая, Туркам сребро прода­ вал, а потом Государя своего в вечное безчестье и безславне отдав, ево казны позабирал, и за те маетности сестре своей в наших краях поку- пил и покупает, а что пущи и болыпи подговорив Голицина, чтоб с Со- фиею Царевною руку дав, Вас, Царя Благочестиваго, не токмо с пре­ стола, но и с света согнать, в Москву приехать было, а изгнав веселье своими проторми приукрасить имел, котораго украшение из Немецких стран добыл было. Твое Величество Царское, согнав с света и любезнаго брата Твое­ го Величества Иоанна Алексеевича, убить постановили. Ах! Доколе же и сего убийцы и на Ваше Царство наступника будете держать? Тех каз­ нили, и иных поразсылали, а ему учинили поноровку, и того ждет, чтоб злой свой умысел збытием совершил»165. Синхронність між поїздкою Петрика на Запоріжжя і появою у К иє­ ві цього доносу свідчила про зраду, яка йшла з Батурина, з найближчо­ го оточення гетьмана. Мазепа запанікував. До царів пішло його черго­ ве виправдання: «Истинно радетельная служба моя не точию в нераде- тельство, но и в злое клетвопреступничество превращается. Тяжко уязв­ лен есмь непрестанными болезнями, сокрушилось и иссохлось сердце мое. Идеже бы мне без таковых напрасиств и козней свободным разум­ ником мыслити и простирати начинания о належащих в предбудущие времена службах и радениях, которые бы к угождению Вам и к охра­ нению вольностей православного российского народа належали, тут уте­ сняет мя всегда скорбь, печаль, плач и воздыхание, от чего неточию плоть моя немоществует, но и малый разумишко мой пришел в притуп­ ление и дух мой едва держится во мне»166. Гетьман запідозрив у зраді Василя Кочубея. Відразу його агентура на Січі почала поставляти у Батурин, а він відповідно до Москви вигід­ ні для гетьмана свідчення. Так, згідно з цими повідомленнями, Петрик, підбурюючи запорожців до повстання, казав, що у разі його успіху «гет­ ман зараз на Москву утечет, бо там его вся душа, а тут тилко тінь его»167. Дозорець Рутковський «знайшов» відповідний компромат на ге ­ нерального писаря, який, мовляв, і послав Петрика на Січ, бо той там казав: «Знаю, що гетьманові не бути живим... від мого пана писаря. С іве р ян ськи й л ітоп и с 21 Писар хотів, використавши якусь нагоду, заколоти його, і я живу, щ о­ день очікуючи про те звістки»1 8. У Москві гетьманський посланець Юрій Харевич тоді ж казав, що «на Украине говорят, что он (Петрик) на Запорожье убежал с ведома генерального войскового писаря Василия Кочубея»169. У травні 1691 ро­ ку I. Мазепа про це заявляв московському посланцеві дякові Нікітіну («Петрушка совершенно побежал с ведома Кочубеева и полтавского полковника»170). Згадані компрометуючі матеріали щодо особи гене­ рального писаря дали підставу зробити О. Оглоблину помилковий вис­ новок, що «саме Кочучей оголив блок опозиційних угруповань Гетьман­ щини й Запоріжжя, який в 1691 — 1692 pp. організував повстання П ет­ рика»171. Відомий історик, однак, при цьому зауважував у примітках: «Дальші наші досліди над цим питанням ще більше ствердили можли­ вість участи Мазепи в цій справі. Проте, через брак певних даних, пи­ тання й надалі залишається дискусійним»172. Активна нищівна компрометація В. Кочубея І. Мазепою, викори­ стання з цією метою втечі Петрика173 пов’язані передусім з дорученням відомого російського димпломата, думного дяка Омеляна Гнатовича Українцева, який у Посольському приказі контролював всі українські справи і мав право підписуватись замість царів 74, генеральному писа­ рю «смотреть над всем поведением гетманским», а також запідозренням його в написанні доносу. У 1692 році звинувачений у тяжких гріхах звернувся до митрополита Варлаама Ясинського з листом-сповіддю, де оповів, що «у ясновельможного виникла проти мене думка, ніби ме­ не з другою особою наставлено і навчено з Москви доглядати за його рейментарськими вчинками і давати про все те знати в Москву», а та ­ кож «той пасквіль, який оголосила флорівська ігуменя немовби з мого відома або й за власною настановою було покладено»17 . В. Кочубей, повідомивши й про інші обмови проти нього, заприсяг­ нув: «Я свідчу перед Господом та сподіваюся вашій святині, що ті ви- щеперечислені обмовки при невинності своїй зношу й терплю, а коли б я був винуватий хоча б в одному пункті із тих наносів, нехай пожене ворог душу мою і забере, і кине через швидку безчасну смерть тіло моє в землю, а всі мої труди вселить у порох»176. Непричетність його до справи Петрика підтверджується не тільки цим особистим зізнанням. Якби В. Кочубей справді очолював якесь старшинське антимазепинське угруповання, що шукало з в ’язку з Кри­ мом, то І. Мазепа мав достатньо доказів, аби за зраду або стратити його, або заслати до Сибіру (наприклад, 22 лютого 1692 року дозорець Рутковський сповіщав гетьмана про таке: «Захар, сын полтавского про­ топопа Луки, вместе с полтавским жителем Иваном Герасименком, воз- вратясь из Перекопа, где покупали лошадей, рассказывал» слово в слово разговор свой с казыкерменским писарем Шабаном. «Знаете ли вы, господа полтавцы, — спросил Шабан, — каков человек у вас Ко­ чубей?». Те отвечали: «Не знаем, только слыхали, что писарь генераль­ ный». — «Знаю я, что писарь, — продолжал Шабан, — писарь-то он писарь, да гетманом хочет быть и уже дважды писал в Крым, призывая Орду, чтоб пришла поставить его гетманом. Дело и сделалось бы, да хана не было. Он, Кочубей, и канцеляриста Петрика прислал в С е­ чу»177) . Допит сина полтавського протопопа Луки, полтавчанина I. Гераси- менка та інших «свідків» дав би Москві достатньо доказів, щоб розпра­ витися з генеральним писарем. У 1688 році зняття з відповідальних по­ сад багатьох учасників коломацького перевороту мотивувалось далеко невиннішими провинами. Та розслідування проводилося абияк, для фор­ ми і без жодних наслідків для генерального писаря, що вказувало на 22 С ів е р ян сь к и й л ітопис розуміння гетьманом «участі» підлеглого у справі старшого канцеля­ риста. Активне ж обвинувачення агента Посольського приказу (а в цьо­ му гетьман не сумнівався, бо мав достатньо підкуплених, задобрених доброзичливців у Москві) застерігало його від подальшого співробіт­ ництва не на користь Батурина. Сам Кочубей у записці на Орлика від лю­ того 1708 року, оповідаючи про те, як полтавський полковник Павло Герцик у 1692 році примусив одного сотника написати листа «о мне губительный». Це повідомлення з Полтави відразу пішло до гетьман­ ської столиці «будто той Сотник сам собою о моем изменничем деле из- вестившися»178. Після активних дій Петрика з ханським військом і, мабуть, зізнан­ ня Г. Волковського на обіді у стародубського полковника Миклашев- ського І. Мазепа кинувся на Кочубея, бив його по щоках, кричав: «Ты с Петриком писал листы моим именем, отчего я в невинности моей с о ­ крушаюсь и ношу такое нарекание». «Я ни в чем тут не виноват, ниче­ го не знаю, — виправдовувався звинувачений, — разве писар захватил какие-нибудь старые письма из моей канцелярии, — этого я не знаю»179. Все це відбувалося на очах московських представників і, очевидно, було розраховано на них, бо ті ретельно зафіксували перепалку у доне­ сенні в Москву. Стольник Батурин порадив Мазепі помиритися з обра­ женим, що гетьман і зробив18 . У такий хитрий спосіб подолана підоз­ ра, відбулося примирення двох українських керманичів, згодом їх по- родичання (Кочубей віддав у 1698 році свою дочку Ганну за племінни­ ка гетьмана — ніжинського полковника Івана Обидовського181). У 1707 році І. Мазепа у листі до В. Кочубея однак, згадував його «великии и многии, смерти годный, проступки»18 шістнадцятирічної давності, тоб­ то гетьман вірив у причетність генерального писаря до опозиційної пош­ ти в Москву, а тому й вважав справедливими репресивні дії щодо нього. У зізнанні писаря Г. Волковського від 11 березня 1693 року є важ ­ лива додаткова деталь, яка прояснює зв ’язок Мазепи з Петриком: після невдалого походу 1692 року в Україну разом з ордою ханський геть­ ман у грудні (!) чомусь показує потаємні листи з гетьманської столиці новопризначеному хану. Вручення їх йому не випадкове. У січні-люто­ му 1691 року старший канцелярист Петро Сулима направлявся у Крим до Селім-Герея, добре знаного І. Мазепі ще з часів Яна Казимира (він возив у 1663 році до його війська дипломатичну пошту183) та гетьман­ ства Петра Дорошенка (був свідком або навіть брав участь у перего­ ворах про кримську протекцію). Саме від нього у 1689 році гетьман отримав пропозицію про співпрацю проти Московії. На початку 1691 року Селім-Герей, відчувши невдоволення у війську, подав у відстав­ ку1 4. Його наступники не змогли як слід виконати покладені на них завдання щодо мобілізації на війни Османської імперії кримських орд, а тому у жовтні 1692 року султан викликав до себе хворого відставни- ка і надав йому знову у володіння Кримське ханство1 5. Отже, таким чином Петрик за півтора року все-таки довіз послання тому, кому воно адресувалось. У 21 статті доносу В. Кочубея є цінна згадка про слова І. Мазепи під час розмови з полковниками: «Уже я (мовить) пробовал приязне Ханской, и был прихилен бывший Хан Казингирей, але того отставлено, а теперишный Хан з початку приятно до мене на мои листи отписовал, а теперь (мовить) посилал я до Крыму своего посилыцика, але далеко * Співробітник Інституту національних відносин і політології НАН України В. Криво­ шея серед родичів І. Мазепи віднайшов Теофіла Бобровича, який служив у Посоль­ ському приказі, був учасником переговорів з Ю. Хмельницьким (1661), П. Дорошен­ ком (1668). ** Петрик. С іве р ян ськи й л ітоп и с 23 отменился, а до Паши Селистрийскаго; Сераскера як много посылаем, не получаю жадное надеи»186. Кази-Герей — син Селім-Герея. Отже, з цього зафіксованого одкро­ вення випливає, по-перше, той факт, що І. Мазепа «пробовал приязне Ханской» (Селім-Герея!), по-друге, до нього «был прихилен бывший Хан Казингирей» (син Селім-Герея!). У повідомленні інформатора-агента за 1700 рік про п ’яну супереч­ ку на банкеті в полковника Івана Обидовського зазначається, що київ­ ський полковник К. Мокієвський у запалі назвав всіх полковників «из- мінниками государскими» і говорив, що «и сам пан гетман измінник», бо «хотіл з под Казикермена утікати»18 . У серпні 1697 року йшли тяжкі бої козацького і московського війська з ордою Кази-Герея під Казикер- меном188. Дещо раніше, у березні, цар Петро відбув до Європи 89, а тому для І. Мазепи випадала слушна нагода реалізувати попередній задум, про інтенсивне таємне листування у ті дні та пізніше гетьмана з крим­ чанами повідомляється у доносі Д. Забіли190 й В. Кочубея191. «Мой лю­ бимой приятель и старой наш друг», — так звертався у своему листі син Селім-Герея — Ганзи-Герей до Івана Мазепи1 2. У 1699— 1703 роках у Кримському ханстві правив Давлет-Герей, син Селіма-Герея. Згаду­ ваний Кази (Гази)-Герей очолив опозицію, що була невдоволена прав­ лінням його брата. Здібний і авторитетний військовий д іяч193 у 1701 ро­ ці переховувався деякий час з 200 своїми прихильниками у Чигирині 94. Мабуть, тоді ж відбулися інтенсивні контакти між ним і гетьманським урядом. Згодом турецькі джерела фіксують появу посла від буткаль- ських і барабашських козаків, які пропонували татарам союз для спіль­ ної боротьби проти росіян, оскільки їх кінцева мета — завоювати Крим і поневолити українців195. Часті ханські усобиці, перемир’я, досягнуте між «Священною лігою» та Туреччиною у Карловиці 9б, російсько-туре­ цький Константинопольський мир 1700 року та інші причини не сприяли реалізації задумів І. Мазепи щодо об’єднання сил Криму та України для зміцнення обох країн. НЕРЕАЛІЗОВАНИЙ ЗАДУМ Початок 1692 року Батурин прожив у нервозній обстановці: з Моск­ ви надійшов наказ гетьману приїхати у справі Соломона 18 березня. У гетьманську резиденцію прибув піддячий Посольського приказу Василь Айтемиров 9 , який їхав з царською грамотою у Крим для переговорів щодо укладення мирного договору, 9 квітня він був на Запорозькій С і­ чі, а вже наступного дня вирушив до Казикермена. Невигідний для Гетьманщини мир Московії з Кримом, можливе зізнання Соломона — такі дві обставини, що прискорювали протидію гетьманського уряду планам Москви. Гетьман, посилаючись на старшинську раду, відмовля­ ється їхати до царів. Натомість 23 квітня 1692 року198, у супроводі 12 сі­ човиків до Криму вирушає Петрик. Спочатку московський посол дізна­ ється, що кошовий писар Петро Іванович Сулима вручив Кемаль бею «те писма»199. Останній відправив їх навздогін хану, який 2 травня200 вирушив за наказом султана в Угорщину. Потім В. Айтемиров відчув, що протилежна сторона враз охолола до розпочатих переговорів і те «учинилос препятие ево Петрушкиным воровским приездом»201. П. Су­ лима невдовзі зустрівся з Василем Велецьким, гадяцьким канцелярис­ том, якому гетьман доручив супроводжувати московського посла і пові­ домив йому, «что де Царского Величества посланной задержан будет в Крыму надолго»202. Прогноз його збувся — московського дипломата про­ тримали там під караулом аж до літа 1695 року. Переговори були зір­ * Намагалася це зробити. 24 С іве р ян ськи й л ітопис вані. «Мир», що Москва учинила*, оцей Петрик розірвав», — справед­ ливо зазначає у своєму звіті польський посол К ир’як Ісарович203. Цікаві такі подробиці. У 1693 році, у січні-лютому, в Батурині К. Ісарович був ознайомлений з такою офіційною версією, яку він в и ­ клав королю: «Петрик, котрий був канцеляристом у п. Мазепи, забрав­ ши певні листи від московських царів до обох гетьманів і всі секрети, втік на Запороже. Там на Запоріжжі кошовий учинив його писарем і той почав бунтувати козаків, (привертаючи) їх на свій бік. Але як т іль ­ ки п. Мазепа довідався про нього, що бунтує козаків, послав від себе до кошового, аби його схопив і прислав з Запорожжя до Батурина. Там же кошовий наказав ударити в котли і мав учинити на Запоріжжі раду відносно цього Петрика. Але Петрик, дізнавшися про це, не став ч ека­ ти ради і втік до нових замків, пішов до кримського хана»204. У Криму Василь Велецький, який їздив на зустріч з Петриком, п о ­ відомляє московському дипломату подібне ж: «Будучи в той гетманской канцелярии, наплутал и наворовал, так что удостоился повесить. И он от того ушед из Батурина, пропал безвестно, и как в нынешних недав- ных часах гетману Ивану .Степановичу об нем учинилос ведомо, что он плут Петрушка обявился на Запороже; послал было от себя на Запоро­ же в Сечу к кошевому Атаману и ко всему низовому войску некакую особу, чтоб ево оттуду взять и он плут видя тое на себя за злой свои поступок смертную беду, и из Запорожя из войска ушол к ним в Крым»205. Дві версії втечі Петрика з Батурина і Січі подібні, навіть тотожні, Але ж ще 9 квітня московський посол, В. Велецький зустрічалися на Сі­ чі з кошовим отаманом Федьком, суддею Опанасом Губою та писарем Петриком Батуринським206 і ніхто з прибулих про жодні репресії щодо останнього не чув. Отже, про згадане В. Айтемиров та його супровод­ жувач дізналися лише в Криму. Звідси випливає: 1) П. Сулима, шукаючи контактів з В. Велецьким, просив його під­ кинути російському резиденту офіційну батуринську «легенду», яка р е ­ абілітує Мазепу. 2) В. Велецький, отримавши також відповідні установки в Батури­ ні, протягом усього часу виконання дипломатичної місії ретельно слід­ кує за тим, аби посол мав таку інформацію для Москви, що не заш ко­ дила б гетьману. Зазначимо ̂ одразу, що І. Мазепа у 1691 році справді вимагав ви­ дачі Петрика. Його інформатор козак Сидір Горбаченко згодом повідо­ мив гетьмана: «Що в листі реиментарском писано до войска, упомина- ючися, чтобы видано вашей милости запорожца сюда, то тое для пуб­ лики вчинено, жебы тамошние увіривши, же то есть отселя гныв на вашу милость... и не в чом В. М. неї стереглися»207. Тобто у донесенні підкреслено, що наказ зачитано для форми, але не для виконання. При цьому автор закінчив «цедулу» багатозначною фразою: «Тот писал, хто читав, а гді скрито, мало хто відаєт»208. Чи не йдеться про заховані лис­ ти гетьмана до хана? Універсали П. Сулими вказують на високий інтелектуальний р і­ вень їх автора-патріота. Довірена особа гетьмана мала досить активну політичну позицію, гнучкий розум і рішучість. Саме йому було довірено передати кримським зверхникам позицію українського уряду, вести п е ­ реговори від його імені про умови союзницької співпраці. У листах, д о ­ говорах Петрика зустрічаємо фрази, ідеї, які через 16—20 років повто­ рюють гетьман, мазепинці. Так, у довіреній розмові з Пилипом Орли­ ком у 1707 році Мазепа відкрився про своє прагнення зробити Україну самостійною: «...пред Всеведущим Богом протестуюся и на том прися- С іве р ян ськи й л ітоп и с 25 гаю, что я не для приватной моей пользы, не для выисших гоноров, не для большаго обогащения, а ни для иных яковых нибудь прихотей, но для вас всех, под властию и реиментом моим зостаючих, для жон и д е ­ тей ваших, для общаго добра матки моей отчизны бедной Украины, все­ го войска Запорожскаго и народу Малороссийского, и для подвышше- ния и разширення прав и вольностей войсковых, хочу тое при помощи Божой чинити»...209. Подібне зустрічаємо й у листі Петрика до запорожців: «Бачить Бог, що не для своєї слави, а для цілості й оборони українського нашого краю, для помноження і охорони вольностей Запорізького низового й городового Війська і для вільної військової здобичі на Дніпрі я розпо­ чав цю справу»210. Договір Петрика 1692 року з Кримом і договори П. Орлика з Ту­ реччиною 1711 — 1712 років теж мають багато спільного: південний со­ юзник зобов’язується не втручатися у внутрішнє життя, вольності коза­ ків, не брати з купців додаткового податку, мита, спільно виступати під час військових дій211 тощо. Це не випадковість. Петрик оприлюднив внутрішню ідеологію ма- зепинців задовго до її прояву. Посвячений у визвольні плани як один з найдовіреніших висуванців гетьмана, старший канцелярист мав пре­ зентувати їх у ході дипломатичної місії. Великомасштабна антимосковська акція, задумана в Батурині, все ж не відбулася. Петро Сулима 22 червня 1692 року, агітуючи запорож­ ців у похід на Москву, писав у зверненні до них: «Тут же и то вашим милостям объявляю, что его милость г.гетман задніпровский по совіту всіх господинов полковников тайні прислал ко мні чоловіка с таким словом, кой час мы с ордами к Самарі приближимся, то иміют всі от Москви отстати и с нами случившися итить воевати Москву, который человік тут ньіні при мні обрітается и я вашим милостям, как даст Гос­ подь Бог приитить к Каменному, то вам покажу ево, а что он тут гово­ рил под присягою, то слышали ваши посланцы и Вашим милостям за своим к Січі прибытием пространно изустно скажет о всем»212. У той же час гетьманський уряд І. Мазепи, дізнавшись про початок повстання, не проявив активності щодо його розвитку. Причиною т о ­ му стали дії московських урядовців, які, отримуючи з різних джерел суперечливу інформацію про зрадницькі наміри гетьмана, на всякий випадок вирішили підстрахуватися . Замість Мазепи до Москви у квіт­ ні було направлено у справі Соломона велике посольство на чолі з чер­ нігівським полковником Яковом Лизогубом. Виїхали до Малоросійсько­ го приказу найвідданіші гетьману люди. їх і вирішили там тримати, як заручників, на непевний термін. 14 липня 1692 року І. Мазепа напра­ вив царям листа, у якому «у пресветлого монаршеского престола покор- ственно мы просим с старшиною и со всем войском запорожским, упа­ дая многократно, челом бьем, дабы по милостивому вашему великих государей указу те послы наши с желаемым на все наши прошения от­ пуском вскоре были к нам отпущены»213. На це звернення з Москви відповіли 29 липня: «А Якову Лизогубу, полковнику черниговскому, с товарищи указывали мы, великие госуда­ ри, наше царское величество побыть еще на Москве до нашего царского в-ва указу, и как розыскное дело о воре Соломоне вершитца»214. * У Батурині за вказівкою Москви були арештовані ймовірні спільники Петрика — В. Кочубей «да с ним же... держат за караулом ис Чернигова сотника Николая Грем- бецкого и некоторого Высоцкого... гетманского дворецкого, и Григорья Карпова, полковника бывшего Киевского, и иных многих, которые были в совете вместе с Кочюбеем». Слідство вів писар Генерального суду Захар Шийкевич, який в інте­ ресах гетьмана і його наближених однодумців не виявив у діях запідозрених складу злочину. 26 С ів е р ян сь к и й л ітопис Перебування однодумців Мазепи у ролі заручників позбавляло гетьмана маневру, змушувало його діяти за царськими вказівками і всу­ переч інтересам Гетьманщини. Не відчувши обіцяної підтримки Бату­ рина, а через нього й Січі, Петрик не міг відмінити задуману акцію, ос­ кільки з цього приводу вів переговори з Кримом. Беручи ініціативу у свої руки, він, як на нашу думку, зробив стратегічну помилку—дав згоду обрати себе у невеликому колі запорожців гетьманом. Цим у подальшо­ му відштовхнув від себе, акції дійсних ініціаторів протимосковського по­ встання. І. Мазепа дав наказ канцеляристам написати ніби від полтавчан відповідь Петрику, де є такі фрази — «як тобі, собако скажена, не со­ ромно за твою підлість, що зачинаєш діло, собі не належне», «не думай, божевільний глупче, щоб тебе хоч одна душа жива хотіла б тут, поміж народу, назвати тим, чим сам себе, напідпитку, титулуєш»215. Розрахунок новопроголошеного гетьмана на сірому, низи, його осуд старшини теж звузив базу для повстання. Беручи приклад з Б ог­ дана Хмельницького, Петрик не врахував істотної різниці між тим ч а ­ сом і його сьогоденням. Народжена за сорок років автономна україн­ ська адміністрація при всіх її недоліках вже контролювала ситуацію в Україні, і замах на управлінський апарат стихійного руху з антимос- ковськими гаслами змусив його підняти військо на захист своїх стано­ вих інтересів. Визвольна акція не відбулася, оскільки її зачинатель не мобілізував для цього всі суспільні сили України. Навпаки, у таку вирі­ шальну годину він фактично поставив еліту нації на один щабель з московським противником. Вважаємо за необхідне сказати, що на заваді успіху справи як Петрика, так і Мазепи у великій мірі була велика залежність Кримсько­ го ханства від Отаманської Порти. Щороку султан вимагав десятки т и ­ сяч кримчан на власні стратегічні війни, які привели до послаблення Криму. Хани, прихильно ставлячись до намірів українців порвати з Московією, все ж не могли надати все своє військо для спільної успіш­ ної акції. Навіть виступивши у похід, вони часто повертали назад, бо несподівано отримували наказ іти на інші, важливіші для султана, війни. У самому Кримському ханстві безперервно тривала боротьба за владу. Петрику, який агітував орди йти проти Москви, знатні кримча­ ни сказали, «что в то время им не до войны стало; но надобно, чтоб им свое в Крыму зачатое дело совершить и успокоить, а когда да успокоит- ца и тогда они усмотря время будет пристойнее так о посылке войск своих с ним на Русь и учинять»216. Незважаючи на те, що антимосковське повстання не вдалося і з а ­ знало поразки, підготовка до нього, діяльність Петрика позитивно вплинули на зміцнення автономних інституцій Гетьманщини, позицій гетьмана. Д ж е р е л а та л іт е р а т у р а : 1 Смирнов В. Крымское ханство под верховенством Отоманской порты до начала XVIII века. — Спб., 1987. — С. 623. 2 Савелов JI. Переписка патриарха Иоакима с воеводами, бывшими в Крымских походах 1687— 1689 г. — Симферополь, 1906. — С. 22. 3 Россия при царевне Софье и Петре I. Записки русских людей. — Москва, 1990. — С. 354. 4 Записки Желябужского с 1682 по 2 июля 1709. — Спб., 1840. — С. 19. 5 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Львів, 1992. — Т. 3. — С. 55. 6 Шмурло Е. Падение царевны Софьи* / Журнал Министерства народного просве­ щения. — Б. р. — С. 81. С іве р ян ськи й л ітоп и с 27 7 Буганов В. Петр Великий и его время. — Москва, 1989. — С. 17. 8 Семевский М. Царица Прасковья. 1664— 1723. Очерк из русской истории XVIII века. — Ленинград, 1991. — С. 16. 9 Ф еодози. Житие и славные дела Петра Великого. — Спб., 1774. — С. 153 — 154. 10 Алексеев В. Брянский фаворит царевны Софьи. — Брянск, 1992. — С. 42. 11 Там само. — С. 40. 12 Соловьев С. Сочинения в восемнадцати книгах. Москва, 1991. — Книга VII. — С. 440. 13 Gordon A. The history o f Peter the Great. — London, 1755. — VII. — S. 267. 14 Алексеев В. Брянский фаворит царевны Софьи. — С. 4 5 — 46. 15 Письма нещасного графа Ивана Рейнольда Паткуля, полководца и посланника российского императора Петра Великого. — Москва, 1806. — С. 187. 16 Молчанов Н. Дипломатия Петра Великого. — Москва, 1986. — С. 39. 17 Костомаров Н. Мазепа. — Москва, 1992. — С. 36. 18 Січинський В. Чужинці про Україну. — Київ, 1992. — С. 119 — 120. 19 Розыскное дело Федора Шакловитого и его сообщников. — Спб., 1884, — Т. 1. — С. 67. 20 Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные археогра­ фическою комиссией (Далі АЗР). — Спб., 1853. — Т. 5. — С. 224. 21 Алексеев В. Брянский фаворит царевны Софьи. — С. 46. 22 Там само. 23 Там само. — С. 41. 24 Соловьев С. Сочинения в восемнадцати книгах. — Книга VII. — С. 448. 25 Величко С. Літопис. — Київ, 1991. — Т. 2. — С. 375. 26 Костомаров Н. Мазепа. — С. 38. 27 Там само. 28 Там само. — С. 39. 29 Дорошенко Д. Мазепа в історичній літературі і в житті // Праці Українського Наукового Інституту. Мазепа. — Варшава, 1938. — Т. 1. — С. 20. 30 Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа. — Київ, 1991. — С. 19. 31 Чуприна В. Гетьман Іван Мазепа та його д оба / Армія України. — 1996. — 5 червня. 32 Костомаров Н. Мазепа. — С. 39. 33 Ключевский В. Сочинения в девяти томах. — Москва, 1989. — Т. 4. — С. 17— 20. 34 Ключевский В. Исторические портреты. — Москва, 1990. — С. 200. 35 Россия при царевне Софье и Петре I. Записки русских людей. — С. 393. 36 Буганов В. Петр Великий и его время. — С. 23. 37 Россия при царевне Софье и Петре I. Записки русских людей. — С. 352. 38 Соловьев С. Сочинения в восемнадцати книгах. — Книга VII. — С. 449. 39 Алексеев В. Брянский фаворит царевны Софьи. — С. 56 — 57. 40 Там само. — С. 57. 41 Там само. — 65. 42 Там само. — С. 59— 62. 43 АЗР. — Т. 5. — С. 227. 44 Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських дж ерелах 1687 — 1709. — Мюнхен, 1988. — С. 101. 45 Там само. 46 Там само. 47 Gordon A. The history o f Peter the Great. — London, 1755. — VII. — S. 283. 48 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Львів, 1992. — Т. 3. — С. 59. 49 Соловьев С. Сочинения в восемнадцати книгах. — Книга VII. — С. 476. 50 Белов Е. Русская история до реформ Петра Великого. — Спб., 1895. — С. 445. 51 Белокуров С. Материалы для русской истории. — Москва, 1888. — С. 80. 52 Там само. 53 Чуприна В. Гетьман Іван Мазепа та його доба. — С. 3. 54 АЗР. — Т. 5. — С. 227. 55 Foy de la N env i l le Relation curiense et nouvelle de la M oscovie . — Paris, 1699. — P. 112— 113. 56 Лист к государю от гетмана Мазепы от 18 октября 1705 г. // Чтения в им ператор­ ском обществе истории и древностей российских при Московском университете ( д а ­ лі Чтения ОИДР). — 1859. — Кн. 1. — С. 48. 57 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Т. 3. — С. 60. 58 Там само. — С. 62. 59 Там само. — С. 61. 60 Там само. — С. 66. 61 Там само. — С. 70. 62 Соловьев С. Сочинения в восемнадцати книгах. — Книга VII. — С. 472. 63 Костомаров Н. Мазепа. — С. 54. 64 Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. — С. 5. 28 С ів е р ян сь к и й л ітопис 65 Соловьев С. Сочинения в восемнадцати книгах. — Книга VII. — С. 506. 66 Там само. — С. 493. 67 Там само. — С. 474. 68 Там само. — С. 487— 488. 69 Там само. — С. 474. 70 Там само. — С. 486. 71 Там само. — С. 488. 72 3 епістолярної спадщини гетьмана Івана Мазепи (Упорядник В. Станіславський). — Київ, 1996. — С. 71. 73 Там само. 74 Костомаров Н. Мазепа. — С. 53. 75 Там само. — С. 51. 76 Там само. — С. 53. 77 Там само. 78 Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687— 1709. — С. 189. 79 Там само. — С. 185. 80 Чтения ОИДР. — С. 122. 81 Грицай М., Микитась В., Шолом Ф. Давня українська література. — Київ, 1978. — С. 186. 82 Жак А., Бендер И., Груша И. и др. История Европы. — Минск— Москва, 1996. — С. 231. 83 Маланюк Є. Ясновельможний пан Мазепа — тло і постать. — Київ, 1991. — С. 8; Іван Мазепа. — Київ, 1992. — С. 56. 84 Величко С. Літопис. — Т. 2. — С. 397. 85 Іван Мазепа. — С. 56. 86 Там само. 87 Макіявеллі Н. Володар (переклад з італійської М. Островерха). — Новий Йорк, 1976. — С. 95. 88 Там само. — С. 93. 89 Там само. — С. 98. 90 Крип’якевич І. Історія України. — Львів, 1990. — С. 210. 91 Востоков А. Суд и казнь Григория Самойловича // Киевская старина. — 1889. — Январь, февраль, март. — С. 48. 92 Величко С. Літопис. — Т. 2. — С. 355. 93 Мицик Ю. Могила, Хмельницький, Мазепа... // К ур’єр Кривбасу. — 1996. — № 49— 50. — С. 53; (Держархів у Кракові. — Зібрання А. Грабовського. — NE. — 91. — Копія сер. XIX ст.). 94 Востоков А. Посольство Шакловитого к Мазепе в 1688 г. // Киевская старина. — 1890. — Май. — С. 208. 95 Оглоблін О. Ескізи з історії повстання Петра Іваненка (Петрика). Київ, 1929. — С. 33. 96 Лазаревский А. Описание старой Малороссии. — Киев, 1888. — Т. 1. — С. 29. 97 Модзалевский В. Малороссийский родословник. — Киев, 1912. — Т. 3. С. 127. 98 Дашкевич Я. Гетьманська Україна: Полки. Полковники. Сотні Лівобережжя. 2 // Пам’ятки України. — 1990. — № 3. — С. 19. 99 Дашкевич Я. Гетьманська Україна: Полки. Полковники. Сотні Лівобережжя. 1 // Пам’ятки України. — 1990. — № 2. — С. 12. 100 Там само. 101 Горобець В. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої по­ ловини XVII — першої чверті XVIII ст. Київ, 1995. — С. 47. 102 Модзалевский В. Малороссийский родословник. — Т. 3. — С. 140. 103 Там само. — С. 97. 104 Там само. — Київ, 1908. — Т. 1, — С. 239. 105 Там само. — С. 240. 106 Величко С. Літопис. — Т. 2. — С. 382. 107 Павленко С. Загибель Батурина 2 листопада 1708 року. — Чернігів, 1994. — С. 61. 108 Кривошея В. Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігів­ ського полку // Сіверянський літопис. — 1997. — № 1— 2. — С. 38. 109 Борисенко В. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій п о ­ ловині XVII ст. — Київ, 1986. — С. 31. 110 Лазаревский А. Описание старой Малороссии. — Киев, 1898. — Т. 2. — С. 244. 111 Зеркаль С. Руїна козацько-селянської України в 1648— 1764— 1802 роках. — Нью- Йорк, 1968. — С. 55. 112 Кривошея В. Українська козацька старшина. — Київ, 1997. — С. 25. 113 Там само. — С. 26. 114 Там само. — С. 33. 115 Там само. 116 Там само. — С. 36. 117 Там само. — С. 43. 118 Там само. — С. 43. С іве р ян ськи й л ітоп и с 29 119 Там само. — С. 53. 120 Там само. 121 Там само. — С. 73. 122 Там само. — С. 89. 123 Там само. — С. 91. 124 Там само. — С. 100. 125 Там само. — С. 101. 126 Там само. — С. 102. 127 Кривошея В. Іван Мазепа: біографічні дрібниці // Просвіта. — 1997. — 27 верес­ ня. — С. 2. 128 Стороженко Н. Охочекомонный полковник Илья Федорович Новицкий // Киевская старина. — 1885. — № 7. — С. 445. 129 Там само. — С. 443. 130 Там само. — С. 448. 131 Довідник з історії України. — Київ, 1995. — Т. 2. — С. 228. 132 Шкоропад Д. Прилуччина з найдавніших часів до кінця XIX ст. — Прилуки, 1993, — С. 84. 133 Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII — початку XVIII ст. — Київ, 1959. — С. 56. 134 Зеркаль С. Руїна козацько-селянської України в 1648— 1764— 1802 роках. — Нью- Йорк, 1968. — С. 155 — 162. 135 Холмський І. Історія України. — Нью-Йорк, 1971. — С. 247. 136 Лазаревский А. Очерки, заметки и документы. — Киев, 1899. — В. V. — С. 42. 137 Заруба В. Охотницьке (наймане) військо на Лівобережній Україні в останній чвер­ ті XVII століття // Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. — Львів, 1993. — Т. CCXXV. — С. 237. 138 Заруба В. Студії з історії України. — Київ, 1995. — С. 76. 139 Кривошея В. Деякі питання генеалогії козацько-старшинських родин Чернігівсько­ го полку. — С. 38. 140 Стороженко Н. Охочекомонный полковник Илья Федорович Новицкий. — С. 445. 141 Там само. 142 Костомаров Н. Мазепа. — С. 52. 143 Статейный список подьячего Василия Айтемирова в Крым 1622— 1695 гг. — Одес­ са, 1896. — С. 49. 144 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Т. 3. — С. 76. 145 Там само. 146 Млиновецький Р. Гетьман Мазепа в світлі фактів і в дзеркалі «історій». — Торон­ то— Канада, 1976. — С. 34. 147 Величко С. Літопис. — С. 384. 148 Мельник Л. Гетьманство Івана Мазепи // Історія України. — 1997. — № 9. — С. 3. 149 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Т. 3. — С. 100. 150 Там само. 151 Оглоблін О. Ескізи з історії повстання Петра Іваненка (Петрика). — Київ, 1929. — С. 33. 152 Там само. 153 Костомаров Н. Мазепа. — С. 112. 154 Там само. 155 О наказании Данилы Забелына за донос на гетмана Мазепу // Чтения ОИДР. — 1859. — Кн. 1. — С. 25. 156 От Кочубея государю доношение // Там само. — С. 125. 157 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Т. 3. — С. 78, 83. 158 Величко С. Літопис. — С. 389. 159 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Т. 3. — С. 78. 160 Сочинения Николая Ивановича Павлищева. — Спб., 1878. — Т. 3. (Польская анар­ хия при Яне Казимире и война за Украину). — С. 160. 161 Там само. 162 Величко С. Літопис. — С. 414. 163 Тунманн. Крымское ханство. — Симферополь 1991. — С. 78. 164 Заруба В. Украинское казацкое войско в борьбе с турецко-татарской агрессией (последняя четверь XVII в.). — Харьков, 1993. — С. 113. 165 Маркевич Н. История Малороссии. — Москва, 1842. — Т. 4. — С. 145. 166 Костомаров Н. Мазепа. — С. 56. 167 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Т. 3. — С. 84. 168 Там само. — С. 86. 169 Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. — С. 177. 170 Там само. 171 Там само. — С. 175. 172 Там само. — С. 192. 173 Гейко С. Татарський гетьман // Старожитності. — 1994. — №№ 5— 6. — С. 10. ЗО С ів е р ян сь к и й л ітопис 174 Голиков Н. Деяния Петра Великого, мудрого иреобразителя России. — Москва, 1 8 4 0 .— Т. 13. — С. 188— 189. 175 Величко С. Літопис. — С. 398. 176 Там само. — С. 399. 177 Соловьев С. Сочинения в восемнадцати книгах. — Книга VII. — С. 480. 178 Чтения ОИДР. — 1859. — Кн. 1. — С. 149. 179 Там само. — С. 500. 180 Там само. 181 Морозов О. Іван Обидовський // Просвіта (м. Ніжин). — 1994. — №№ 4— 5. — С. 7. 182 Письмо Мазепы к Кочубею // Чтения ОИДР. — 1859. — Кн. 1. — С. 131. 183 Мицик Ю. З документації гетьмана Івана Мазепи // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 101. 184 Смирнов В. Крымское ханство под верховенством Отоманской порты до начала XVIII века. — С. 631. 185 Там само. — С. 643. 186 Доношения Кочубея государю по статьям і і Чтения ОИДР. — 1859. — Кн. 1. — С. 105. 187 Извет Киевского полковника на стольника Обидовского // Там само. — С. 29. 188 Заруба В. Украинское казацкое войско в борьбе с турецко-татарской агрессией (последняя четверть XVII в.). — С. 115. 189 Буганов В. Петр Великий и его время. — Москва, 1989. — С. 36. 190 Чтения ОИДР. — 1859. — Кн. 1. — С. 25. 191 Там само. — С. 105. 192 Маркевич Н. История Малороссии. — Москва, 1842. — Т. 4. — С. 166. 193 Смирнов В. Крымское ханство под верховенством Отоманской порты до начала XVIII века. — С. 670. 194 Там само. — С. 682. 195 Там само. — С. 696. 196 Гасратян М., Орешкова С., Петросян Ю. Очерки истории Турции. — Москва, 1983. — С. 73. 197 Статейный список подьячего Василия Айтемирова в Крым 1692— 1695 гг. С. 2. 198 Шевчук В. Козацька держава. — Київ, 1995. — С. 155. 199 Статейный список подьячего Василия Айтемирова в Крым 1692— 1695 гг. — С. 30. 200 Там само. С. 41. 201 Там само. — С. 33. 202 Там само. — С. 37. 203 Держархів у Кракові. — Зібрання А. Грабовського. — NE. — 91. — Копія сер. XIX ст.). 204 Там само. 205 Статейный список подьячего Василия Айтемирова в Крьтм 1692 — 1695 гг. — С. 33. 206 Там само. — С. 5. 207 Эварницкий Д. Источники для истории Запорожских козаков. — Владимир, 1903, — Т. 1. — С. 325. 208 Там само. 209 Лист Пилипа Орлика до Стефана Яворського (1721) / / Основа. — 1862. — № 10. — С. 12— 13. 210 Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. — Т. 3. — С. 92. 211 Пріцак О. Один чи два договори Пилипа Орлика з Туреччиною на початку дру­ гого десятиліття вісімнадцятого століття? / Український археологічний щорічник. — 1992. — Випуск 1. — Т. 4. — С. 314; Оглоблін О. Договір Петра Іваненка (Петрика) з Кримом 1692 року // Ювілейний збірник на пошану академіка Дмит­ ра Івановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п ’ятдесятих роковин наукової діяльності. — Київ, 1927. С. 741— 744. 212 Эварницкий Д. Источники для истории Запорожских козаков. — Т. 1. — С. 424. 213 Там само. — С. 382. 214 Там само. — С. 401. 215 Величко С. Літопис. — Т. 2. — С. 394. 216 Статейный список подьячего Василия Айтемирова в Крым 1692— 1695 гг. — С. 48. С іве р ян ськи й л ітоп и с 31

Схожі ресурси