Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200537 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського / C. Воїнов // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 46-53. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200537 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2005372024-12-08T18:19:32Z Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського Воїнов, C. Ювілеї 1998 Article Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського / C. Воїнов // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 46-53. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200537 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Воїнов, C. Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Воїнов, C. |
| author_facet |
Воїнов, C. |
| author_sort |
Воїнов, C. |
| title |
Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського |
| title_short |
Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського |
| title_full |
Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського |
| title_fullStr |
Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського |
| title_full_unstemmed |
Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського |
| title_sort |
дещо нове до біографії к. д. ушинського |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200537 |
| citation_txt |
Дещо нове до біографії К. Д. Ушинського / C. Воїнов // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 46-53. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT voínovc deŝonovedobíografííkdušinsʹkogo |
| first_indexed |
2024-12-15T16:36:57Z |
| last_indexed |
2024-12-15T16:36:57Z |
| _version_ |
1818525033242296320 |
| fulltext |
Святослав Воїнов
ДЕЩО НОВЕ ДО БІОГРАФІЇ К. Д. УШИНСЬКОГО
Про нашого земляка, видатного педагога Костянтина Дмитровича
Ушинського, написано чимало книжок, статей, досліджень, спогадів. Іс
нує навіть кілька бібліографічних покажчиків, які враховують всі ці
публікації. їх чисельність пояснюється не лише тим провідним місцем,
яке належить Ушинському в історії вітчизняної педагогіки, але й існу
ванням немалої кількості «білих плям» у його життєписі. Справа у
тому, що після смерті педагога його біографи, не звертаючись до офі
ційних документів, тривалий час користувались переважно спогадами
та особистими враженнями сучасників. Сумнівність таких джерел оче
видна, адже ті, хто їх писав, не лише су б ’єктивно висвітлювали окремі
біографічні факти, але й могли чогось не знати, або з часом щось забу
ти І тому мусили вдаватись до припущень і вигадок.
Чимало їх можна знайти і в спогадах М. К. Чалого (однокласника
К. Д. Ушинського), які до останнього часу вважалися найбільш грун
товними і достовірними. Це неважко помітити. Якщо у своїх спогадах
1874 року Чалий повідомляє, що мати Костянтина Дмитровича була з
роду Гусаків (думка, мабуть, запозичена ним з некролога, написаного
Ю. С. Рехневським)1, то у 1889 році він змінює своє твердження, пові
домляючи, що мати педагога мала прізвище Капніст (ця думка запо
зичена ним у О. Ф. Фролкова).2 Правильну ж відповідь на це питання
залишив у дворянському списку 1831 року сам Д. Г. Ушинський, батько
педагога: «Женат на дочери статского советника Карпинского, девице
Любови Степановой».
Тривалий час в ушинськознавстві обстоювалась думка, запозичена
знову ж таки з спогадів М. К. Чалого, про те, що Костянтин Дмитрович
народився у 1824 році. Та завдяки інтенсивній документально-пошуковій
роботі, яка найбільш плідно проводилась біографами Ушинського в ос
таннє 25-річчя, знайдено вже чимало офіційних документів, написаних
в різний час і незалежно один від одного, в яких вказано дата народ
ження майбутнього педагога— 19 лютого 1823 року за старим стилем.
Серед знайдених документів прохання матері К. Д. Ушинського до
Тульського епіскопа від 1 вересня 1832 року, свідоцтво про його народ
ження, видане Тульською консисторією ЗО листопада 1833 року, посвід
чення, видане Новгород-Сіверською гімназією 22 червня 1840 року та
кілька формулярних списків про службу Д Г. Ушинського. В одному з
останніх, складеному у 1823 році, батько, перелічуючи своїх дітей, зга
дує й Костянтина, віком 8 місяців.4 Отож, якщо повірити М. К. Чало
му, то у 1823 році батько згадував про сина, який ще не народився, а
таке неможливе.
Таким чином, 19 лютого 1823 року слід вважати безперечною д а
тою народження К. Д. Ушинського і тому 1998 рік дарує людству 175-
річчя від дня народження видатного педагога.
Слід вважати, що поза увагою ушинськознавців пройшла «Родо
словная книга Черниговского дворянства» Г. Милорадовича (Спб.,
1901), в якій подано родовід чернігівської гілки Ушинських, починаючи
з Дмитра Григоровича, підполковника, згодом надвірного радника. В
ній можна знайти відомості про дітей Дмитра Григоровича за тими да
ними, які він подавав у свій час в Чернігівське дворянське зібрання для
внесення в родовідну книгу, згодом дещо доповнених укладачем:
46 С ів е р ян ськ и й л ітопис
«2. Константин, статский советник, р. 1823 г., у него жена Надежда
Семеновна, служил по учебному ведомству; с 1846 по 1850 год профес
сором Ярославского Демидовского лицея, потом старшим учителем и
инспектором Гатчинского Николаевского института, инспектором клас
сов воспитательного общества благородных девиц и С.-Петербургского
Александровского училища, редактором журнала Мин/истерства/ Н а
р/одного/ Просв/ещения/. Основатель народных школ и член учебного
комитета канцелярии Его Величества; умер; известный педагог, жена
р. Дорошенко.
3. Сергей, р. 1829 г., умер; написал книгу против штундистов; в
1878 г. заведывал Рубежовскою колониею (близ Киева) малолетних
преступников;
Екатерина, р. 1831 г.;
София, р. 1843 г.».5
Як бачимо, у родоводі відсутні імена старших синів Дмитра Гри
горовича — Олександра та Володимира, яких він ще раніше вніс до
родовідної книги Вологодського дворянства. Роки народження всіх д і
тей, враховуючи і Костянтина, співпадають з даними офіційних доку
ментів. Тут же подаються відомості про дітей Костянтина Дмитровича:
«4. Павел, р 1852 г.;
Вера, p. 1855 г.;
Надежда, р. 1856 г.;
5. Константин, р. 1859 г., статский советник, помощник статс-секре
таря Гос. Совета по своду законов;
6. Владимир, р. 1861 г.;
Ольга, р. 1867 г.».
Родовід завершується даними про службу Дмитра Григоровича:
«Дмитрий Григорьевич Ушинский военную службу начал в Дворянском
полку 1807 года; за отличие произведен в поручики в Уфимский пехот
ный полк 1808 года, уволен подполковником 1820 года. С 1821 г. про
должал гражданскую службу и был советником сначала Полтавской, а
потом Вологодской казенных палат. Переименован в коллежские ассе-
соры 1824 года и произведен в надворные советники 1826 года. Род при
знан Прав/ительственным/ Сенатом в дворянстве со внесением в 2-ю
часть родословной книги».
Вважаю, що навіть ті скупі доповнення, зроблені укладачем книги,
будуть цікаві шанувальникам Ушинського».
У цьому ж виданні окремо подано відомості про рідного дядька
педагога — В. Г. Ушинського:
«Владимир Григорьевич Ушинский служил в 18-м Флотском эки
паже с 1796 г.; произведен в мичманы 1804 г. и уволен в отставку контр
адмиралом в 1830 году».6
Як бачимо, Володимир Григорович дітей не мав, що підтверджує
здогади дослідників.
* * *
Звернемо увагу ще на одну «білу пляму» в біографії видатного п е
дагога і спробуємо разгадати її.
Знову ж таки завдяки спогадам М. К. Чалого до останнього часу
вважалося, що початкову освіту, включаючи й курс перших двох класів
гімназії, Костянтин Ушинський освоїв вдома з допомогою своєї матері
і прийшов до Новгород-Сіверської гімназії у 1835 році одразу ж в тре
тій клас, в якому вже навчався Михайло Чалий. Та ще у 1981 році я
звернув увагу на досить цікавий факт, про який згадується в книжці
Івана Панаженка «Историческая записка о Новгород-Северской гимна
зии»: на акті 26 червня 1834 року серед інших похвальне свідоцтво за
підсумками навчального року отримав учень першого класу Костянтин
С іве р ян ськи й л ітоп и с 47
Ушинський.7 Тобто, можна гадати, що в перший клас гімназії Костян
тин прийшов у 1833 році і було йому вже десять років, бо за існуючими
правилами до гімназії приймалися діти віком не молодше десяти років.
Мусимо відзначити, що пам’ять зрадила М. К. Чалому і( пишучи
через 40 років після тих подій свої спогади, він забув про урочистий ви
пускний акт 26 червня 1834 року, на якому він, як і всі гімназисти був
присутній. До речі, в той день було вручено похвальні свідоцтва 41 уч
ню всіх класів гімназії. Серед нагороджених був і учень 3-го класу Пан
телеймон Куліш, майбутній письменник.
З приводу отієї згадки про похвальне свідоцтво один з біографів
Ушинського І. К. Коломієць зробив такий висновок про нього: «Если он
до третьего класса и занимался дома с матерью, то на экзамены, види
мо, все-таки являлся и по их результатам получил упомянутое свиде
тельство».8
Щоб з ’ясувати всі обставини вступу Ушинського до гімназії, звер
немось до офіційних документів, правил прийому, та більш уважно про
аналізуємо спогади М. К. Чалого і самого Костянтина. На жаль, сучас
ні біографи Ушинського, досліджуючи період його навчання в гімназії,
майже не звертали уваги на існуючі в той час правила прийому та Ста
тут учбових закладів і це приводило до неправильних висновків. Не вра
ховували вони і обставини того часу.
А між іншим, за радянських часів царську Росію часто називали
єдиною величезною казармою. І не безпідставно. Адже весь державний
механізм імперії був побудований на військовий манер. Службовці ц и
вільних відомств (в тому числі і Міністерства народної освіти), як і
військові, не просто працювали, а знаходились на службі. Згідно з Та
белем про ранги вони одержували чергові чини, які відповідали кон
кретним військовим званням, у службових справах повинні були звер
татись лише до своїх безпосередніх начальників у формі рапорта, п о
винні були носити форму встановленого зразка, забезпечувались при
відпустках проїздними документами (так званою «подорожньою») то
що. Все це хоча й сковувало ініціативу, але в певній мірі сприяло п о
силенню контролю та дисципліни в службових справах і фактично в и
ключало можливість порушень, зокрема, встановлених правил прийому
до учбових закладів, бо в такому разі порушник ризикував своєю ка
р ’єрою.
Для ілюстрації наведемо кілька прикладів стосовно Новгород-Сі-
верської гімназії. Хоча архів гімназії не зберігся, проте в Чернігівсько
му обласному архіві є чимало документів (переважно за 1805 рік), які
дуже наглядно характеризують той час.
Так, 15 квітня 1805 року директор училищ Чернігівської губернії
М. Марков дав таке розпорядження директору Новгород-Сіверського
головного народного училища (згодом гімназії) І. І. Халанському:
«От 11 марта сообщено было от меня вашему высокоблагородию о
времени приема учеников, положенном в новом Уставе к исполнению
присланном, но из ведомости за март месяц присланной нахожу я, что
ученики Пригара и Уманец приняты 24 марта.
Я покорнейше прошу впредь приказать не принимать учеников, кро
ме времени положенного».9
В рапорті від 19 вересня 1805 року виконуючий обов’язки догляда
ча того ж училища П. Левицький виправдовується перед М. Марковим
за неточність у піврічній відомості.10
Послідовно рапортами від 2 вересня та 12, 18, 24 жовтня того ж
року П. Левицький доповідає М. Маркову про прохання вчителя
К. Каплі надати йому відпустку з сімейних обставин, про його від’їзд
48 С ів е р ян сь к и й л ітопис
та запізнення на службу і на вимогу Маркова бере з вчителя пояснення
про причину запізнення.11
Як бачимо, начальство було не лише в курсі всіх подій в училищі,
але й помічало недоліки й помилки у звітній документації, тому пору
шень встановленого порядку не могло бути. Такий же порядок зберігся
тут і в 30-х роках за часів навчання Ушинського. Саме тому директор
гімназії І. Ф. Тимковський, професор, один з засновників Харківського
університету, завдяки якому цей учбовий заклад став одним з найкра
щих в Росії, був звільнений зі своєї посади попечителем учбового окру
гу Фон-Брадке за несвоєчасні відповіді на його циркуляри.
Перед тим, як з ’ясувати обставини вступу Костянтина Ушинського
до гімназії, нагадаємо про деякі необхідні положення Статуту учбових
закладів 1804 року, який діяв в ній на початку 1833 року та додаткові
правила.
По-перше, прийом до гімназії був один раз на рік, після закінчення
відкритих іспитів, а навчальний рік починався з 1 серпня.12
По-друге, батьки вступаючого до гімназії повинні були до 1 серпня
подати на ім’я директора гімназії прохання, додавши до нього метрич
не свідоцтво про народження, видане духовною консисторією та свідо
цтво про звання або послужний список батька.13 При цьому загальний
прийом до гімназії тривав з 1 по 7 серпня.
А тепер звернемо увагу на прохання Л. С. Ушинської до Тульсько
го єпископа з приводу отримання свідоцтва про народження сина Кос
тянтина, яке вона подала в Тулі наприкінці серпня 1832 року, поверта
ючись разом з дітьми з Вологди до Новгорода-Сіверського. Вона добре
знала, що до гімназії приймають дітей у 10-річному віці і, сподіваючись
до 1 серпня наступного року отримати потрібний документ, писала в
проханні: «Ныне сын мой Константин приспевает для записки в какое-
либо казенное училище, почему Ваше преосвященство покорнейше про
шу о выдаче на того сына моего Константина о рождении и крещении
свидетельства на предмет определения в казенное место предписать
Тульской духовной консистории».14
Та справа з видачею свідоцтва затягнулась, бо священик Іван С е
менов, який хрестив Костянтина, до того часу помер, а метричної книги
в його Всесвятській церкві не було, бо вона була кладовищенською. Сві
доцтво було видане лише 30 листопада 1833 року15 і поштою могло на
дійти до Новгорода-Сіверського лише наприкінці 1833, або на початку
1834 року. Не маючи свідоцтва, Констянтин згідно з правилами не міг
1 серпня 1833 року потрапити до першого класу гімназії, хоча йому ще
в лютому виповнилося 10 років.
Та ось ще один документ, вилучений дослідниками з архіву М ос
ковського університету, куди у 1840 році вступив після закінчення гім
назії Костянтин Ушинський. Це так зване «Свідоцтво про звільнення»
— документ, виданий замість атестата, бо Костянтин мав, як зазначено
у тому свідоцтві, слабкі знання з арифметики, алгебри, тригонометрії
та аналітичної геометрії. Саме цей документ до останнього часу викли
кав непорозуміння у дослідників, бо в ньому відзначалось, що Костянтин
Ушинський «поступил в гимназию 1833 года октября 10-го дня в 1-й
класс и был в оном год, во 2-м, 3-м, 4-м, 5-м, 6-м и 7-м по году, всего
семь лет».16
Що це? — Порушення правил прийому, помилка, чи фальсифіка
ція? Адже, як ми встановили вище, Костянтин протягом 1833 року не
міг бути прийнятим до гімназії, бо не мав свідоцтва про народження.
Разом з тим, «Историческая записка о Новгород-Северской гимна
зии» (К., 1889) нагадує, що Костянтин за підсумками навчального р о
С іве р ян ськи й л ітоп и с 49
ку отримав похвальне свідоцтво в червні 1834 року. Якщо прийняти
версію І. Коломійця про те, що Ушинський, можливо, до 3-го класу нав
чався вдома за допомогою матері, та на екзамени все ж з ’являвся, то
це теж було проти правил, бо Статутом учбових закладів такий варіант
не передбачався. Якщо дитина числилась учнем будь-якого класу гім
назії, то вона повинна була навчатись у стінах гімназії.
У Статуті зазначалось: «Поелику ни один ученик не должен быть
принят в гимназию, если он не учился в каком-нибудь уездном училище
всему тому, чему в оном обучают, то всякий ученик, вступающий в гим
назию, должен прежде представить директору аттестат от смотрителя
и учителей уездного училища о своих успехах в учении и о добропоря
дочном поведении. Учившийся в другом училище или дома не может
быть принят иначе в гимназию, как по испытании учителями гимназии,
которые если одобрят его знания и способность, то директор вносит имя
принимаемого в список учеников того класса, в который, сообразно при
обретенным им познаниям, ои может быть помещен».17
Тобто, ті діти, які отримували домашню освіту, могли екзамену
ватись вчителями гімназії лише в разі бажання продовжити навчання
у стінах гімназії. При цьому такі діти у жодному разі не могли потра
пити на публічний акт (відкритий іспит), бо не були учнями гімназії.
З тієї ж причини не могли вони отримувати і похвальне свідоцтво, тим
більше, що останнє передбачалось як нагорода не лише за знання, але
й за поведінку (відмінне благонравіє), яка могла бути оцінена вчите
лями при тривалому спілкуванні.
Тож яким чином 10 жовтня 1833 року потрапив до гімназії Костян
тин Ушинський?
Все пояснюється досить просто. Саме в цей день Новгород-Сіверська
гімназія згідно з новим Статутом 1828 року з 4 -класної перетворилась
на 7-класну. Докладно про це пишуть І. Панаженко в книзі «Истори
ческая записка о Новгород-Северской гимназии» (К., 1889) та М. Ча
лий у своїх спогадах.18 При такій реформі чотири класи (1-й — 4-й) ко
лишньої гімназії були перейменовані у старші класи (4-й — 7-й) нової
гімназії, а три молодших класи утворились з учнів повітового учили
ща. З них перший клас був сформований учнями, які залишились на
другий рік у першому класі повітового училища та з тих, хто був прий
нятий в його перший клас, чи був переведений сюди з приготовчого
класу. Другий сформувався з тих, хто залишився у другому класі пові
тового училища, та з тих, хто був переведений сюди з першого класу
училища. Третій — частково з тих, хто залишився на другий рік у пер
шому класі старої гімназії та з тих, кого перевели з другого класу учи
лища.
Оскільки число класів збільшилось, довелось для повітового учи
лища, яке до цього часу розміщувалось в одному будинку з гімназією,
найняти окреме приміщення в іншому місці.
Переведення гімназистів у систему старших класів нової гімназії
здійснювалось згідно з циркуляром Київського учбового округу (з с іч
ня 1833 року гімназія була підпорядкована йому) диференційно, тобто
слабкі учні у старші класи не переводились. При новій реформі к іль
кість учбових предметів для більш якісної підготовки до університету
була скорочена, а іноземні мови (французька, німецька, латинська) п ід
силені. Введена була також грецька мова.
Як бачимо, Костянтин Ушинський потрапив до гімназії при пере
веденні її на 7-класну. Таке могло статись, якщо він до цього моменту
був учнем повітового училища.
Звернемось до його спогадів, які мають назву «Воспоминания об
обучении в Новгород-Северской гимназии». Гадаю, що дослідники, вив
50 С ів е р ян сь к и й л ітопис
чаючи біографію Ушинського, саме цим спогадам приділили недостат
ньо уваги. Зокрема, згадуючи про зростаючий авторитет Новгород-Сі-
верської гімназії за часів директорства І. Ф. Тимковського, Ушинський
писав:
«В тридцатых годах считалось в н-ской гимназии, если не ошиба
юсь, более четырех сот учеников; а в первейшем классе были даже и
ученицы, грязные, оборванные девочки, расплывшиеся теперь донельзя
за прилавками н-ских лавок. В низших классах бывало до того душно,
что какой-нибудь новенький учитель, еще не привыкший к нашей гим
назической атмосфере, долго морщился и отплевывался, прежде чем
начинал свой урок. Старик же Яков Яковлевич, о котором уже не в пер
вый раз упоминается в печати, как кажется, очень любил эту атмос
феру и, если называл нас копшуками, т. е. мешочками, то более с удо
вольствием, чем с гневом».19
Цікаво, що в цих рядках йдеться про повітове училище, яке було
засноване у 1808 році і з того часу знаходилось в одному будинку з
гімназією, але з окремим входом з іншого боку. При перетворенні гім
назії на 7-класну училище було переведено в інше місце. Училище скла
далося з трьох класів — первішого, першого та другого. Можна поміти
ти, що Ушинський згадує найбільш численний первіший клас (або під
готовчий), більшість учнів якого в ньому ж і завершувала свою освіту,
отримавши початкові знання і не доходячи до гімназії. Не згадав він
вчителя цього класу Іллю Семеновича Ільменського, якого всі вихован
ці училища вважали найбільш жорстоким вчителем і тому первіший
клас називали «пеклом», перший та другий його класи — «чистили
щем», а гімназію — «раєм». Це свідчить про те, що Костянтин потрапив
одразу до першого класу училища, тим більш, що згадує реальну лю
дину — Якова Яковича Ігнатьєва (1780— 1841), вчителя цього учили
ща, який в гімназії не викладав. Якщо б Ушинський потрапив одразу
у третій клас гімназії (у 1835 році), як про це пише М. К. Чалий, то
він взагалі не згадав би про повітове училище у такому контексті, та
про Я. Я. Ігнатьєва, бо у 1835 році училище вже було в іншому місці і
цього вчителя він би не знав. І хоча вищезгадані рядки Ушинський
писав під впливом повісті П. Куліша «Яков Яковлевич»20 («старик же
Яков Яковлевич, о котором уже не в первый раз упоминается в печа
ти...»), та відчувається, що він особисто, хоча і недовго, знав цю лю
дину («если называл нас копшуками, т. е. мешочками, то более с удо
вольствием...»). Отож, Ушинський зовсім не випадково згадує повітове
училище.
Наприкінці вересня 1833 року Л. С. Ушинська з дітьми приїхала
у Новгород-Сіверський на постійне проживання. Наступного року вона
мала намір віддати Костянтина до гімназії і, можливо, сама підготу
вала його у обсязі знань повітового училища. Та до серпня 1833 року
свідоцтво про народження з Тули не прийшло. А як ми вже згадували,
для вступу в гімназію треба було разом з свідоцтвом про народження
подати атестат про закінчення повітового училища, або скласти іспити
в обсязі його програми.
Вирішено було віддати сина до повітового училища, бо свідоцтво
про народження в цьому випадку не було потрібне — Статут 1804 року
був складений, в основному, для гімназій і не обмежував вік учнів у
повітових училищах. Отож з 1 серпня 1833 року майбутній педагог вже
був учнем першого класу повітового училища, а у жовтні, з появою
7-класної гімназії за Статутом 1828 року автоматично був зарахований
у її перший клас (тому наявність свідоцтва про народження ніхто не
вимагав) і за підсумками навчального року отримав похвальне свідо
цтво на урочистому акті 26 червня 1834 року.
С іве р ян ськи й л ітоп и с 51
Лише таким чином можна пояснити розбіжності між офіційними
документами та спогадами М. К. Чалого. До речі, його власну версію
про те, що Костянтин прийшов одразу у третій клас гімназії до нього,
Михайла, він же сам і спростовує. Якщо уважно перечитати його спога
ди, то виходить, що при перетворенні гімназії на 7 -класну Михайло з
другого класу повітового училища одразу потрапив до другого класу
гімназії (а Костянтин, як ми вже знаємо, — до першого). Наступного
року Михайло перейшов до третього класу, а Кость (згідно з даними
свідоцтва про звільнення) — до другого. Восени у Михайла помер д і
дусь, який мав великий вплив на хлопця і той почав пропускати уроки,
запустив навчання і був залишений на другий рік, тому 1 серпня 1835
року йому довелось знову йти до третього класу,21 учнем якого вже був і
Костянтин. Тобто, не Кость прийшов у клас до Михайла, а навпаки.
Далі, до закінчення гімназії, хлопці вчились разом.
Не дивно також, що Михайло не знав, чи не пам ’ятав Костянтина
в перші роки його навчання (1833— 1835), адже вчились вони в різних
класах. Сприяли цьому також бурхливі події перебудовчого процесу в
гімназії, перші гімназичні враження і, безумовно, різниця у віці на 7
років — Михайло просто міг не звертати уваги на малого, неприимітно-
го хлопчика.
Не підтверджується також версія М. К. Чалого про те, що Костян
тин прийшов до третього класу гімназії «из домашнего приготовления»
(начебто його підготувала мати). До цього часу не знайдено, на жаль,
жодних документальних свідчень про освіту Любові Степанівни та її
педагогічні здібності. Можливо, освіту вона отримала у Новгород-Сі-
верському головному народному училищі. Немає сумніву, що вона м ог
ла підготувати сина до вступу у перший клас повітового училища, мож
ливо, і в перший клас гімназії, але не більше. Адже нова гімназична
програма першого і другого класів 7-річної гімназії була їй невідома,
бо вводилась вона у 1833 році вперше і навіть вчителі не одразу при
стосувались до неї. До того ж, у всіх класах гімназії вперше була вве
дена грецька мова, яку мати Костянтина не могла знати.
Навряд чи могли Ушинські наймати для сина окремого вчителя,
вірніше, кількох вчителів, бо, крім основних предметів, треба було нав
чати його німецькій, латинській та грецькій мовам. Цього не дозволяв
сімейний бюджет. Навіть той же М. К. Чалий, згадуючи про Д. Г. Ушин
ського, батька Кості, писав: «состояние его было не из блестящих».22
Не виключено також, що початкову освіту Костянтин Ушинський
почав здобувати ще у Вологодському повітовому училищі і не закінчив
його через те, що сім ’я мусила переїхати до Новгорода-Сіверського. Та
кий варіант також можливий і він обов’язково потребує перевірки.
Таким чином, всі раніше існуючі версії стосовно обставин приходу
Костянтина Ушинського до Новгород-Сіверської гімназії вважаємо
спростованими. Своє навчання у Новгороді-Сіверському майбутній пе
дагог почав у серпні 1833 року з повітового училища і в жовтні того ж
року, внаслідок шкільної рееформи за Статутом 1828 року став учнем
першого класу Новгород-Сіверської гімназії. Це підтверджується всіма
існуючими офіційними документами, а також спогадами М. К. Чалого
і самого Ушинського. Додаткові документальні свідчення про цей пе
ріод його навчання слід шукати в архіві Київського учбового округу за
1833 рік.
Зроблені нами висновки розкривають ще одну «білу пляму» в б іо
графії видатного педагога і мають важливе значення для уточнення чис
ленних біографічних нарисів та художніх творів, присвячених йому.
52 С ів е р ян сь к и й л ітопис
Дж ерела та література:
1 Чалый М. К. Материалы для биографии К. Д. Ушинского // Народная школа. —
1874. — № 4. — С. 44— 49.
2 Чалый М. К. Воспоминания // Киевская старина. — 1889. — № 8. — С. 438.
3 Педагогические идеи К. Д. Ушинского и современность: Материалы научной кон
ференции. — Ярославль. 1975. — С. 133.
4 Там само. — С. 132.
5 Милорадович Г. А. Родословная книга Черниговского дворянства. — Спб., 1901. —
Т. 1. — Ч. П. — С. 577.
6 Там само. — Спб., 1901. — Т. 2. — Ч. III. — С. 358.
7 Панаженко Иван. Историческая записка о Новгород-Северской гимназии. — К.,
1889. — С. 82.
8 Коломиец И. К. О семье Ушинских и школах, открытых в его память на Украине //
Новое об Ушинском: Исследования и материалы о жизни, деятельности и педа
гогическом наследстве. — Ярославль, 1981. — С. 95.
9 ДАЧО. — Ф. 229. — On. 1. — Спр. 2. — Арк. 84зв.
10 ДАЧО. — Ф. 229. — On. 1. — Спр. 1. — Арк. 10.
11 Там само. — Арк. 384, 598, 610, 618.
12 Тутолмин М. Т. Столетие Черниговской гимназии. 1805 — 1905. — Чернигов, 1906.
— С. 54.
13 Справочная книжка Новгород-Северской гимназии на 1885/6 учебный год / ост.
Э. Ронталер. — К., 1885. — С. 7.
14 Педагогические идеи К. Д. Ушинского и современность. — Ярославль, 1975. —
С. 134.
15 Ушинский К. Д. Собрание сочинений. — M.-JI, 1952. — Т. II. — С. 240.
16 Там само. — С. 245.
17 Тутолмин М. Т. Назв. праця. С. 67.
18 Панаженко И. Назв. праця. С. 67 — 76; Чалый М. К. Воспоминания // Киевская
старина. — 1889. — № 4. — С. 78— 81.
19 Утттинский К. Д. Воспоминания об обучении в Новгород-Северской гимназии //
Ушинский К. Д. Назв. праця. — С. 49.
20 Николай М. (Кулиттт П.). Яков Яковлевич: Повесть // Современник. 185 2. — Т.
XXXV. — Кн. 10. — С. 137— 188.
21 Чалый М. К. Воспоминания // Киевская старина. — 1889. — № 4. — С. 78— 91;
№ 5— 6. — С. 295— 331.
22 Чалый М. К. Воспоминания // Киевская старина. — 1889. — № 8. — С. 4 58.
С іве р ян ськи й л ітоп и с 53
|