Населення Чернігівської округи
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200542 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Населення Чернігівської округи / О. Воронко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 78-82. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200542 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2005422024-12-08T18:20:09Z Населення Чернігівської округи Воронко, О. Розвідки 1998 Article Населення Чернігівської округи / О. Воронко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 78-82. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200542 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Воронко, О. Населення Чернігівської округи Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Воронко, О. |
| author_facet |
Воронко, О. |
| author_sort |
Воронко, О. |
| title |
Населення Чернігівської округи |
| title_short |
Населення Чернігівської округи |
| title_full |
Населення Чернігівської округи |
| title_fullStr |
Населення Чернігівської округи |
| title_full_unstemmed |
Населення Чернігівської округи |
| title_sort |
населення чернігівської округи |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200542 |
| citation_txt |
Населення Чернігівської округи / О. Воронко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 78-82. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT voronkoo naselennâčernígívsʹkoíokrugi |
| first_indexed |
2024-12-15T16:37:08Z |
| last_indexed |
2024-12-15T16:37:08Z |
| _version_ |
1818525044270170112 |
| fulltext |
РОЗВІДКИ
Олег Воронко
НАСЕЛЕННЯ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОКРУГИ
(за даними Всесоюзного перепису 1926 р.)
Перш ніж аналізувати статистичні відомості джерела, зауважимо,
що серед суцільних статистичних обстежень перепис 1926 р. посідає
особливе місце. Його матеріали унікальні за програмою, повнотою пуб
лікацій (56 томів тільки підсумкового видання,1 а також за рівнем збе
реження первісних архівних даних.2).
До цього часу відомості джерела не тільки не були об'єктом спе
ціального комплексного вивчення, а й вкрай обмежено використовува
лись у загальних історичних дослідженнях. Між тим, без глибокого
знання матеріалів перепису неможливо достовірно відтворити демогра
фічні, етнічні, соціальні процеси, що відбувалися в Україні та її регіо
нах у 20-і pp.
Важливо підкреслити, що кожне питання, поставлене у документах
перепису (особовому листку, сімейній карті, вододільній відомості та
поселенному списку домохазяїв), мало точно визначену методологічну
основу. Так, при розробці матеріалів перепису поряд з адміністратив
ним ураховувався і господарсько-економічний критерій. Зокрема, сто
совно території УСРР дані розроблялися по шести економічних підра
йонах, виділених Держпланом СРСР: Поліссю, Лівобережжю, Право
бережжю, Степу, Дніпропетровському і Гірничопромисловому. Одночас
но у групуваннях показників застосовувався принцип адміністративно-
територіального поділу республіки, де нараховувалося 40 округ і авто
номна Молдавська республіка. Чернігівська округа входила до складу
Поліського району3 і, займаючи п'яту частину (близько 11,0 тис. кв.
км) його території, зосереджувала 18,1% усіх жителів регіону.4
78 С ів е р ян сь к и й л ітопис
Більш детально уявити територіально-адміністративну структуру
округи на час проведення перепису допоможе наступна таблиця:
Розподіл населення Чернігівської округи по районах
Окрцентр і
адміністративні райони Площа (кв. км)
Населення за переписом
17 грудня 1926 року
м. Чернігів 37,4 35.234
Райони:
1. Березнянський 600,9 33.555
2. Бобровицький 928,6 46.233
3. Городнянський 1484,4 69.532
4. Добрянський 631,2 31.077
5. Довжицький 472,9 26.833
6. Козлянський 965,6 34.821
7. Куликівський 768,5 38.151
8. Любецький 484,7 23.702
9. Моровський 707,0 25.053
10. Олишевський 964,8 47.017
11. Остерський 1133,5 46.443
12. Ріпкинський 1006,0 39.105
13. Сновський 811,2
498.994
Разом по районах 10.959,3 534.230
Всього по окрузі 10.996,7
Немаловажну рису програми перепису склав і підхід до визначення
категорії міських населених пунктів. Міськими поселеннями вважалися
усі міста і селища, які входили до цієї категорії в адміністративному
порядку. Крім цього, містами зараховувалися поселення, в яких основ
ними для жителів були несільськогосподарські заняття (зокрема, фаб
рично-заводські селища, станційні, дачні містечка, торгово-промислові
села). У згадану групу входили і ті населені пункти, в яких проживало
не менше 500 чоловік (для торгово-промислових сіл — 2000 чол. і біль
ше), до того ж не менше половини самодіяльних осіб повинні були м а
ти головним несільськогосподарське заняття.5 Таким чином, програма
перепису дещо відступала від адміністративно-правового принципу.
В якості міських населених пунктів перепис зафіксував: окружний
центр — м. Чернігів (35.242 мешканці — це, згідно з класифікацією, за
пропонованою програмою перепису, характеризує його як «середнє»
*) Складено автором за: Державний архів Чернігівської області, ф. 944, on. 1,
спр. 2190, арк. 53.
С іве р ян ськи й л ітопи с 79
місто) та шість «дрібних» містечок — Березне (9.860 мешканців),
Сновськ (6.850), Остер (6.837), Добрянка (4.996), Городня (4.992) і
Радуль (4.656). Таким чином, міське населення становило десяту час
тину від загальної кількості жителів округи.
Майже 91,9% складали мешканці сіл (в окрузі загалом нарахову
валось 1110 сіл).7 Це перевищує загальнореспубліканський показник
|(81,5%). Цілком зрозуміло, така тенденція, що була притаманна ад
міністративним одиницям Поліського району, характеризувала цей р е
гіон, як найбільш «аграрний» в УСРР.
Що стосується розподілу населення за статтю, зазначимо: у Ч ер
нігівській окрузі простежувалося загальне чисельне переважання ж і
нок (51,6%). Серед городян округи питома вага жінок дорівнювала
52,5%, серед мешканців сіл 51,4%.9 Кількісна перевага жіночої частини
населення пояснювалась сукупністю біологічних та інших чинників. Це,
насамперед, особливість співвідношення хлопчиків і дівчаток серед н а
роджених, різниця у смертності серед чоловіків і жінок. Політичні по
дії (напр., війни) також прямо впливали на дисбаланс складу населен
ня за статтю. Післявоєнна продовольча криза, голод теж відігравали
негативну роль у процесі зменшення чисельності чоловіків, оскільки в
умовах хронічного голоду фізіологічна витривалість чоловічого організ
му поступається жіночій.
Дані перепису дають можливість детально охарактеризувати подіб
ну ситуацію шляхом обчислення показника кількісного переважання
жінок у суспільстві. У Чернігівській окрузі він складав 2,2% (для по
рівняння в УСРР — 2,8%).10 У науковій демографічній літературі таке
переважання кваліфікується як «середнє». Це означає, що дисбаланс
чисельності представників чоловічої і жіночої статі не досягав критич
ного стану і тому не міг різко негативно впливати на процеси шлюбно
сті, народжуваності і т. д.
Важливу складову структурного аналізу явило включене до п ро
грами перепису питання про національну приналежність. Але, на в ід
міну від попередніх і наступних радянських переписів, у даному випад
ку пропонувалося з ’ясування не національності, а народності опитува
них (як відомо, представники однієї національності можуть належати
до різних народностей). Отже, перепис детальніше відображає етнічний
склад населення порівняно з іншими статистичними джерелами. П ере
лік народностей за переписом 1926 р. включав 95 найменувань (удвічі
більше, ніж у 1897 р. і вчетверо більше порівняно з переписом 1920 p.).
Стосовно УСРР матеріали джерела містять дані про 82 народності, що
проживали на території республіки.11
Основну масу населення округи складали українці — 92,7% чи
сельності жителів (така абсолютна перевага простежувалася майже
по всій території України). Цей показник дещо вищий за пересічно-рес
публіканський (українці складали 4/5 чисельності УСРР). Полісся —
це так звана контактна етнічна зона, на формування національного
складу населення якої впливало географічне межування з Росією і Б і
лоруссю. Тому не дивно, що за чисельністю після росіян (3,4% населен
ня округи) та євреїв (3,3%) йшли білоруси (0,3%). Ще 0,1% припада
ло на поляків. Решту становили представники всіх інших національно
стей, які населяли округу.12
Ще більш контрастним було чисельне переважання українців у
сільській місцевості (98,8% сільського населення). Послідовність пере
рахування інших етнічних груп, за їх чисельністю, аналогічна вищевка
заній. У містах українці вже не становили абсолютної більшості. С е
ред городян Чернігівської округи вони складали тільки четверту части
ну. Ще одна відмінність — у містах, кількісно другою після українців
80 С ів е р ян сь к и й л ітопи с
національністю були євреї (22,8%). Майже стільки ж нараховувалось
і росіян (19,9%). Значно зростала і питома вага білорусів (1,1%) та
поляків (0,7%). Така ситуація цілком закономірна: міста були основни
ми центрами притяжіння міграційних потоків, що, безумовно, відбива
лося і на поліетнічності їх населення. Інтерес являють і відомості п е
репису про співвідношення міських і сільських жителів серед представ
ників різних національностей. У селах проживала абсолютна більшість
українців (98,8%), 40,3 % білорусів, п ’ята частина росіян та поляків і
4,7% євреїв.13
Дані перепису вказують на те, що для більшості етнічних груп б у
ло властиве збалансоване кількісне співвідношення чоловіків і жінок.
Так, серед українців, росіян, євреїв спостерігались практично однакові
показники питомої ваги осіб обох статей. У той же час серед білорусів
помітну більшість складали чоловіки — 52,7%, а серед поляків — жін
ки (61,7%).14
Відомості про національну приналежність, зафіксовані переписом,
безпосередньо пов’язувалися з даними про рідну мову, хоч це питання
прямо не залежало від визначення народності опитуваного. Рідною вва
жалася найбільш уживана й зрозуміла мова. Порівнюючи показники
чисельності осіб будь-якої народності з кількістю її представників, які
вважали рідною мову своєї народності, можна одержати відомості про
асиміляційні процеси. Підкреслимо, що в умовах великої поліетнічності
суспільства аналіз тенденцій асиміляції має непересічне значення.
Статистичні відомості джерела свідчать, що абсолютна більшість
українців спілкувались мовою своєї національності (74%). Така ж тен
денція характеризувала і росіян (98,9%), євреїв (99,5%) та поляків
(68,3%). З п ’яти найчисельніших етнічних груп лише білоруси мали
протилежний показник: 78,6% їх представників перейшли на той час
до повсякденного спілкування іншою мовою. Разом з тим зазначимо,
що українці також нерідко відмовлялися називати рідною українську
мову (незважаючи на те, що нею спілкувалося 68,6% всього населення
округи).15
За рівнем збереження мови своєї національності більш стійкими
залишалися сільські жителі. Так, серед українців-селян вважали укра
їнську мову рідною мовою 74,9%, а серед городян — 63,2%.16 Як бачи
мо, значно інтенсивніше піддавалися асиміляційному впливу мешканці
міст. Така ж особливість була властива і представникам інших великих
національностей, за винятком росіян, серед яких звичайно розмовляли
іншою мовою у містах на 2% осіб більше, ніж у селах.
Стосовно ж спілкування мовою іншої національності, то тут слід
відмітити «популярність» російської і української мов. Перш за все, ро
сійської мови — якою спілкувалися 77,9% білорусів, 32,8% українців,
31,7% поляків і 13,8% євреїв. Українська мова у такому контексті була
найбільш поширеною серед поляків (6,7% яких вважали її рідною).17
При цьому російській мові віддавалася перевага здебільшого у містах,
а українській — у сільській місцевості. Подібні пріоритети у виборі м о
ви спілкування могли мати соціально-політичне обгрунтування і форму
вались протягом тривалого часу.
Ми розглянули тільки основні питання, які є складовими загальної
проблеми вивчення соціально-демографічних процесів, що відбувались
на Чернігівщині у 20-і pp. Але безперечним стає висновок: матеріали
перепису 1926 р. (опубліковані та архівні), які мають непересічне зна
чення для комплексного дослідження складу і структури тогочасного
суспільства, повинні активніше залучатися до наукового обігу. Статис
тичні відомості джерела містять у собі незрівнянно більше достовірної
С іве р ян ськи й л ітоп и с 81
інформації, ніж довідкова література або дані будь-яких інших статис-
тичнх обстежень населення.
Д ж е р е л а т а л іт е р а т у р а :
1 Всесоюзная перепись населения 1926 г. Окончательные итоги. В 7 отделах, 56 то
мах. — М.: ЦСУ СССР, М.: Планхозгиз, М. — Л.: Содэкгиз, 1928— 1935.
2 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 582,
on. 1, т. 1, спр. 1502— 2126; Державний архів Чернігівської області, ф. 944, on. 1,
спр. 616, 1155, 1157, 3580— 3585.
3 Держархів Чернігів, обл., ф. 593, on. 1, спр. 1768, арк. 27— 29.
4 Короткі підсумки перепису населення України 17 грудня року 1926. Національність
і віковий склад, рідна мова та письменність населення. — X.: ЦСУ УСРР, 1928. —
С. 2 (відносні величини обраховані автором).
5 Всесоюзная перепись населения 1926 г. — Т. 3. — М.: ЦСУ СССР, 1928. — С. 447.
6 Держархів Чернігів, обл., ф. 944, on. 1, спр. 1157, арк. 1.
7 Короткі підсумки перепису населення України... — С. 2.
8 Там само
9 Там само. — С. 2— 3.
10 Там само.
11 Перечень и словарь народностей // Программы и пособия к разработке Всесоюзной
переписи населения 1926 г. — Вып. 3. — М.: ЦСУ СССР, 1927. — С. 8— 11.
12 Короткі підсумки перепису населення України... — С. 2— 3.
13 Там само.
14 Там само.
15 Там само. — С. 56
16 Там само.
17 Там само. - С. 33
82 С іве р ян ськи й л ітопис
|