З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика)

На сторінках «Сіверянського літопису» нами вже було видруковано дві подачі документі в гетьмана Івана Мазепи. Приємною несподіванкою стала пропозиція редакції журналу про продовження даної серії, що ми й робимо. Цього разу подаємо повністю або у регестах-витягах 21 документ (універсали й листи) І....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	1998
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1998
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	З архівних джерел
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200544
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 91-103. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-200544
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2005442024-12-08T18:20:24Z З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) З архівних джерел На сторінках «Сіверянського літопису» нами вже було видруковано дві подачі документі в гетьмана Івана Мазепи. Приємною несподіванкою стала пропозиція редакції журналу про продовження даної серії, що ми й робимо. Цього разу подаємо повністю або у регестах-витягах 21 документ (універсали й листи) І. Мазепи, виданий ним у 1687—1708 pp. 1998 Article З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 91-103. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200544 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З архівних джерел З архівних джерел
spellingShingle	З архівних джерел З архівних джерел З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) Сiверянський літопис
description	На сторінках «Сіверянського літопису» нами вже було видруковано дві подачі документі в гетьмана Івана Мазепи. Приємною несподіванкою стала пропозиція редакції журналу про продовження даної серії, що ми й робимо. Цього разу подаємо повністю або у регестах-витягах 21 документ (універсали й листи) І. Мазепи, виданий ним у 1687—1708 pp.
format	Article
title	З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика)
title_short	З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика)
title_full	З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика)
title_fullStr	З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика)
title_full_unstemmed	З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика)
title_sort	з документації гетьмана і. мазепи (підготовка до друку, передмова ю. мицика)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	1998
topic_facet	З архівних джерел
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200544
citation_txt	З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика) // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 91-103. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
first_indexed	2024-12-15T16:37:12Z
last_indexed	2024-12-15T16:37:12Z
_version_	1818525049247760384
fulltext	З ДОКУМ ЕНТАЦІЇ ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика). На с тор інках «С ів ерян сь ко го л і то пис у» нами вж е було в и д р у к о в а н о дві подачі до ку ме н т і в гетьмана Івана М а з е п и . 1 П р и є м н о ю н е с п о д і в а н к о ю стала п ро по зиц ія р е дакц і ї ж ур н ал у про п р о д о в ж е н н я д а н о ї серії, що ми й ро бимо . Цього разу п о д а єм о повн істю а бо у регестах-витягах 21 д о к у м е н т (ун іверсали й листи) І. Маз епи, вид ан ий ним у 1 6 8 7 — 1708 pp. Вони були виявлені нами п ер е в а ж н о в п о ль сь ки х а рх і во схов ища х (Архів Г оловний давн іх актів у Варшаві (далі — АГАД), Д е р ж а в н и й архів у Кракові , Б ібліотека Польс ько ї А ка д ем і ї наук у Кракові ) (далі — БПАН), а т а ко ж у Ц е нт р а л ь н о м у д е р ж а в н о м у і с т ори чно му архіві Укра ї ни у Києві. Л и ш е два з цих до ку ме н т і в в и д а в а лися н ам и ра ні ше ( № № 2, 9), але це було з р о б л е н о на стор інках м а л о т и р а ж н и х в и дань ( д н і пр опе тр ов сь к ий т о нк ий часопис «Б о ри ст ен » та газета «На ша віра»), т о му в а р то п овт орит и пу бл і кац і ю з га д ан их документ і в. Д о того ж, один з цих д оку мен т і в ( № 9) б е з п о с е р е д н ь о стосується с і верського краю і чітко вказує на те, що не тільки з н ам е н и т и й Семен Палій, але і йо го б ат ько та д ід п о хо дили з м. Борзни. Всі інші д о к у ме н ти (всього 19) в п е р ш е уводяться д о н ау к ов о го обігу. Це п ер е в а ж н о листи, а універсали ( № № 3, 8, 12) с к ла даю ть тут виняток. Листи адрес увал ис я в о с н о в н о м у п ре д ст а в н и к а м па ні вно ї верхівки Речі П ос п ол ит о ї і тому, п ри ро дн о, осіли у п ольських архівах. Так с ам о п р и р о д н о й те, що с аме ці листи писалися с у м і ш ш ю поль сь ко ї та ла тин сь ко ї мов, п ри ч ом у латина п о деку ди домінує. Це с т вор ило значні т ру дн ощі при перекладі д а н о ї частини д о ку м е н т а ц і ї і з му си ло ш ука ти в ис о ко ква л і ф і ко ва ног о фахів ця з л а тин сь ко ї мо в и XVI I — XVI I I ст., що в н ин ішн ій Україні зро бит и не так просто. Не чекаючи, доки буде з а в е р ш е н о н а л еж ни й переклад, ми п о д а є м о ці листи у виг л я ді регестів, т об то пе ре к аз у єм о сво їми с ло в ам и суть змісту листів, ча со м цит уючи ї х ні фрагменти (ці фрагменти беруться н ам и в лапки). Отже, дана публікація складається з д в ох частин. У першій п о д а н о повні тексти до кумент ів , а у друг ій — л и ше регести. Крім того, н априк і нц і статті вм іщені додатки. Тут публ і куються уривки з текстів джере л з по льських архівів, де згадується І. М а з е па. Це — витяг з у ря д о в о ї інструкці ї , котра мала бути д а н о ю В а си л ю І скрицькому, п ле мі нн и ку к о л и ш н ьо г о гетьмана П р а в о б е р е ж н о ї Укра ї ни Павла Тетері. В. Іскрицький мав в ідбути на Укра ї ну з волі короля Речі П ос п о л и т о ї Яна III Собеського, що б аг і тувати козаків до пере хо ду під польський протекторат. У др у го му до д ат ку подані витяги з лист ів Єжі Д ов мо н та , резидент а Речі П ос п ол ит о ї у Москв і , а дрес ова ні Яну III. П о д а н о т ак о ж у риво к з листа якогось поль сь ко го шляхтича п р о новин и в Україні , а та кож з п о л ь с ь к о м о в н о г о лі тописця початку XVI I I ст., котрий о х о пл ює поді ї 1648 — початку XVI I I ст. Цей л і то пис ець й м о в і р н о писався при двор і князів Радзивилл ів, з котрими, до речі, листувався Мазепа . Згадані д о да т ки важливі тим, що пишут ь про М а з е п у тоді, коли він ще не був гет ьманом, а бо ж за св і дчують за йви й раз високий інтерес до його особи у з а р у б і ж н их і сториків початку XVI I I ст. Кілька уні версалі в І. М азеп и, що н аводяться нижче, стосуються Є ле ць ко го м о н а стиря в Чернігові , С паського м о на ст иря в Н о вго ро ді - С і вер сь ко му, а т а ко ж м а е т н о стей на Кан і вщині (під К о н о н че ю й С ав и ни м) ки ї вського П ус т и н н о - М и к і л ь с ь к о г о м о н а стиря; маетностей пе рш и х д в ох з га да них мона сти р і в на зе мл ях сучасно ї Черн і г і вщини (села Спаське й Мезин) . Ці д о ку мен ти, а т а ко ж п ро ї жд ж ий лист а ф о нс ь ко му ченцю ( № 2), в ир а з н о засв і дчують роль М а з е п и як по кро ви те ля Укр а ї нсь ко ї П ра в ос ла в но ї Церкви, його с прияння ро звитку е к он о мі ч н о ї могутност і монастир і в, м о на с ти р сь к о ї торгівлі . Ще к ра ще полі тику гетьмана щ о д о мона сти р і в і н а с а м п е р е д ц е рк о в н о г о з е м л е в ол о д і н ня з м а л ь о в у ю т ь його листи до св. Ф ео до сі я У гл иць ко го (N9 5) та черні г і в ського п о лк овн ика у 1687 — 1699 pp. Якова Л изо губ а ( № № 6 — 7). Тут гетьман рішуче стає в о бо р он і ж іно чо го С в я т о - П ' я т н и ц ь к о г о м он ас ти р я у Чернігові , на маєтност і к о т рого заз іхали предст авники ко з ац ьк о ї старшини. В о д но ч ас гетьман був м а й с т р о м п о л і тичного компромі су, котрий ч у д о в о з м ' я к ш у в а в соціальні суперечност і між п р е д с т авн ика ми р і зних класів і станів. Це яскра во ілюструє його лист, писаний на с а м о му початку гетьманату І. М а з е п и у в і дпов і дь на скаргу в і до мо го ц е р к ов н о г о і к у л ьт ур ного діяча Укра ї ни М и х а йл а Лежа йс ько го , а рх і ма нд р ит а С паського м о на ст иря в Нов- город і -С іверському. Останній нар ікав на н есправедливост і , вчинені його монастирев і , вимагав п о ве рн ен ня в м о на с ти р сь к е п ос л уш ен ст в о козаків, п о верн ен ня д еяки х м а е т ностей. У д а н о м у в ип адку М а з еп а опинився, як і в багатьох інших в ип а дк а х помі ж д в ох вогнів, але тут не було його провини. Ставши а в т о н о м н о ю о д и н и ц е ю у складі Рос ійсько ї імпер і ї у 1659 p., втра ча юч и п о ст у по в о і а вт о но м і ю, як ще ра ні ше повну незалежність, Україна ш в и д к о п ер е тв о рю в ал ас я тоді в рос ійську ко ло н і ю з усіма н е г ативними наслідками. Зо крема, під т ис к о м Рос ійсько ї імпері ї , де панувала жорстока кр іпо сни ць ка система, Укра ї на по ст уп ово вт рачає свої дем ок ра т ич н і риси, у ній ре ст ав руються, хоч і не в таких ж о рс т ок и х формах, фео да ль ні в і дносини, д о чого д о к л а д а ют ь рук і свої ж з ем левла сни ки. В у м о в а х початку XVI I I ст. і П р аво сла вн а Церква має значні земельн і во ло ді нн я і т о м у й вона виступає тоді, на жаль, у ролі феодаль- 1 Мицик Ю . З документації гетьмана І. Мазепи. // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3.— С. 9 9 — 105.; № 4. — С. 143— 150. С іве р ян ськи й л ітоп и с 91 ного з емлевла сника , д об ива єт ьс я п ов ер не н ня під п ос л уш ен ст в о ко лишн іх селян, що вписалися в козаки. З д и в о в и ж н и м т ак т ом і т ерпляч істю М а з еп а д о в о д и т ь адресату полі тику свого с прияння Церкві і к о нкрет но Сп ас ь ко му монастирев і , але водночас застерігає Леж ай с ьк о го від н а д м і р н и х вимог, що мо гло б викликати о с л аб лен ня с о ц і ально ї бази гетьманату і, з а гост рення в і дносин між к о з а ц ь к и м ст ан ом та д у х о в е н ством, а це було ду же н еб аж а ни м, о с о б л и в о у перший рік гетьманату М а з е п и та під час п ідготовки до Другого К рим сько го походу. Тому М а з е п а рішуче в і дм ов ися з а с лужен их козаків «вы пи хат и кгвалтовне з реестру во йс к ов о го в п одданство». Інший характер м а ю т ю ь листи М аз еп и, а дрес ова ні до п редст авник і в д е р ж а в н о ї влади Речі П ос по лит о ї та її в ійс ьк ов ог о к о ман ду ва нн я. У центрі уваги автора з н а х о дяться військов і й д ип л о ма т и ч н і питання. Н а йб іл ьш у цінність м а ют ь ті листи, в котрих йдеться про С. Палія та його сподвижни к і в : Самуся та Іскру — керівник ів а нт ип ол ь - ського повстання 1702 — 1703 pp. Під т и с к о м Петра І та його с оюзн ика , короля Речі П ос по лит о ї Августа II М а з е п а мус ив до би ва т ис я від Палія п ри п и н е нн я а нт и пол ьс ьких виступів. Д о речі, с во їми діями, і о с о б л и в о повстанням, С. Палій ставив себе у число с ою зн ик і в Швеці ї , а значить і ворог ів т ого ча сн о ї Рос ійсько ї імпер і ї та Речі П о с п о л и тої. Цієї о бс та вини чомусь не помі чали і не п о мі ч аю т ь ті, хто о ч о р н ю в а в М а з е п у як « і змєн н і ка » і всіляко п ідно сив Палія, кот рого П ет ро І л и ше з т а кт ич них м і рку ван ь в и пустив з с иб ірського з аслання і змус ив взяти участь у Полтавськ ій битві. Отже, М а зепа д о б и ва в ся від Палія вих оду з Білої Церкви та Фастова, навіть п о гр ож ува в йо му з б р о й н о ю експедиц і єю, але н а в р яд чи робив це щ и ро (з листів, між іншим, випливає і те, що Палій бував у М азеп и, вів п ер ег ово ри п р о м о ж л и в и й перех ід на Л і в о б е р е ж ну Укра ї ну тощо). В ажк о сказати, наскільки щ и р и м и з боку М а з е п и були з в и н у в а ч е н ня Палія у пияцтві і н е к о нт р о ль о в а н і й поведінці , а дж е листи скеро ву ва лис я д о тих, хто во гн ем і м е ч е м п ри д у ш у в а в п овс тання на П р ав о бе р еж н і й Україні і М а з еп а не міг, не н ак л ик а юч и за йвих п ідозр з боку с ою зн и к і в Петра І, ставати у своїх листах в о б о рону Палія. Ці листи попри всі негативні відгуки про Палія та його с под вижни к і в , п р о л и ва ют ь д о д а т к о в е світло на постаті кер івник ів повстання на П р а в о бе р еж н і й Україні, на їх контакти з М а з е п о ю , навіть на р о з м а х повстання. Д уж е ц ін ним и є слова Маз епи, написан і н им бл. 1707 р. про те, що на П р ав о б е р е ж н і й Україні «й досі ще живе б у н т і вничий Палі ї вський дух». (N9 8) регест). Листи М а з е п и яскраво з о б р а ж у ю т ь його як т а ла н о в и т о г о в о є на ча ль ни ка й д и п л о мата. Так, читаючи його листи, п ост ійно н а т р а пл я єш на ш а но бл ив і епітети щ о д о П е т ра І та Августа II, поль сь ки х воєначальник ів . Але ж Ма зе па чу до в о розумів, що п о силення Речі П ос по лит о ї н е м и ну ч е п ри зв ед е д о рест авра ці ї на П ра в о б е р е ж н і й У к р а ї ні старих по рядк ів і що о б ' є д н а н н я У кра ї ни під б ул а во ю о д н о г о гетьмана, до чого п рагнули всі гетьмани Укра ї ни після Богдана Х м е л ь н и ц ь к о г о та Івана Виговського, стане н е мо ж л и в и м . Тому у з го д жу юч и свої ді ї з п ол ьс ьк и ми в о єн ач а ль ни к ам и , а к т и в но д і ючи на П р аво бер еж ні й, Західній Україні, Білорусі проти шведів, М а з еп а в о д н о час не посп ішав п риходит и на д о п о м о г у п о л ь с ь к и м військам, п о си ла юч ися на ц а р ську в о лю та якісь інші причини, з б и ва ю ч и своїх адрес ат ів ш а н о б л и в и м и листами, о б і ц ян ка ми та д р і б ни ми послугами. Д у же д о б р е це ілюструє, напр икла д, лист 19(8).X. 1708 p., п исаний із С алт ико во ї Дівиці. З а п е в н яю ч и у своїй п і дт римц і к о р о н н о г о м е ч ника, вказу ючи на необх і дн і сть йти з г ідно з ца рс ьк о ю во лею проти Карла XII на С т а - р од у бщ ин у , М аз е п а насправді посп і шав туди для п ере хо ду на бік ш в е д с ь к о г о короля. І нформативн і м ожливост і листів М а з е п и ц и м не вичерпуються. Тут з н а х о д и м о ві домост і про п рибалт ійс ьку м ар іон ет ку Петра І Паткуля, з о крем а дані про б р а ц л а в - ського п о лк овн ика Г. І ваненка, про киї вського купця М и к о л у Тарнав іота, про з а с е л е н ня к о за кам и пониззя Д ніпра й П ів де н но го Бугу, де «козаки живуть, м а ют ь своїх п о л ковникі в і сотників», (це як м і н і м у м на початку XVI I I ст., з ад о вг о до «Но ворос і ї »! ) тощо. Ун іверсали й листи М а з е п и д о б р е з м а л ь о в у ю т ь його як майстра пера. Як в п р а в ний поет він о бр а з н о п о р і в ню є спільні ді ї Росі ї та Польщі з о д н о с т а й н и м а к о р д о м цитри (лютні ); п иш е про в ійну з б ус ур м ан а ми , яка «тепер в к и пя чем о борот і обр і та - ется», цитує н а р од не п рисл ів ' я про д в ох котів, котрих н е м о ж л и в о вмістити у о д н о м у м ішку (варіант приказки про д в ох ведмеді в, котрі не вживуться у о д н о м у барлозі ) ; в живає й такі слова як «р ев о лю ці я » , з баг ачуючи ц и м то го ча сн у у кра ї нську мову. В д еяки х листах, навіть в о ри г іна ль них текстах, Ма зе па чомусь п ідписується не «гетьман кавалер», але «гетьман і к а нц лер » Війська Запорі зького. Ймов і рно, тут описка, але хтозна, чи не було т акого еп і зоду в житті Маз епи, коли він в ик он ував о д но ча с но обидв і ці функці ї у Війську За пор і зькому. Правила публі каці ї у к р а ї н о м о в н и х до ку ме н т і в М аз еп и ми стисло оха рект ер из ува ли у д во х п о п е ре д н і х статтях. Тут н а г а д а є м о лише, що п ередача текстів зд і йснюється за с п р о щ е н и м и п р ав и ла ми транслітераці ї . Пол ь сь к омо в н і й латинськ і тексти п одаються у кра ї нс ь ко ю м о в о ю у н а ш о м у перекладі . * * * І. ПОВНІ ТЕКСТИ ДОКУМ ЕНТІВ 1687. (не раніше серпня — Батурин. — Лист гетьмана І. М азепи до о. М ихайла Л ежайського архімандрита Спаського монастиря в Н овгороді-Сіверському. « В ы с о ц е в Б/о/гу прев ел еб ни й отче а р х и м а н др и та Но вго ро дс кий, мой велце л аскавии отче и при ят елю 92 С ів е р ян сь к и й л ітопис Д о й ш л о м е не от в/ашой/ п ре велеб но ст и писане через у м ы с л н о г о за ко нника , в к о т о р о м о б ш и р н ы й жал и горючая ураза в/а/шой п ре велеб но ст и выр аж ен ы; а п ока - зуется, же тот жал и ураза до мо ей о со бы сут зміреньї . П р и п о м и н а т и в/а/ша пре- велеб но ст рачиш о б і тн иц у мою, яко бы о ной не стается досит. А я на у с и л о в ну ю и н е отст уп ную при м о и х т р у д н ы х за ба ва х от в/а/шой превелеб но ст и т о л к у щ у ю д о мене п ро зб у п ри р е к л е м слово не иначей тилко, же готов естем все для того містца с/вя/- того а р х и м а н д р и ї Новго ро дс ко й, а не мній и для п о ва жн о й в/а/шой прев елеб но ст и о со бы чинити, в чом бы не могла якая п ро тив на я препяти трудност, р о з у м і л б о м т е ды, же не м а ш таких т яжких п ричин з м о е е с тороны, для к о т о р ы х бы в/а/ша преве- ле б но ст так о бт яж ли ве скорб іти міл. Если за б ы в ш о г о гетмана ч и м к о лв ек в/а/шу пре- велеб но ст оскор бл ено , в т ом я и п ер е д н/е/бом и п еред св і том не естем винен, же теды Б/о/г всі утиски и терп ен ия уміет на г оро жа ти всякому п р е м н о г и м (...) б им ем. * Тот и в/а/шой п рев елеб но ст и ж е л а е м о е с от во рит за утраты у д ов ольс тво ва не . Я на м о е м н о в о м гетманстві чиню тое, же всіх н о в о т н ы х коза ко в в мает но стя х той а р х и м а н д р и ї Н овго ро дс ко й, которьі ї в Войску не были а л б о з Войска поут ікали, п ри во - ро ча ю в подданство, що и через писма мо ї и через в ыс ла но го п. Д а в ы да П у ш к а р е н - ка есть осв ідчено. Да и тых д о Войска не велю потягати, которьі ї бы д о б р о в о л н е приня ли на себе м о на с ти р ск о е по слушенст во. А що б ы м міл и тых, которьі ї , як з д а в на, так и тепер свіжо в Войску нео тст уп не працовали, в ы пи х ат и кгвалтовне з реестру во йс ко во го в подданство, того, если естес в/а/ша п р е в е л е б н о с т на м е не ласкав и ес ли з ы ч и ш м о е м у уряду б л/а /гополучного п овоженя, не вели мні в/а/ша п рев елеб но ст на сем початку п ри во дит и в скуток а л б о в і м за т о е ю п р и ч и н о ю н ав е лб ыс в/а/ша п р е велеб но ст на мене от Войска н е л ю б о в и незычливост , а сам, в/а/ша превелебност , д о б р е тое в ыс о к и м р о з у м о м с в о и м видиш, же по волі п ресв і тл і йших вели ких г/о/с/у/ д/а/рей н/а/ших зачатая з б е с у р м а н а м и война, тепер в ки пя ч ом о борот і обрітается, на ко т ор у ю не тилко п ри ш л о г о літа, але и з им ы б ли зк о н ас т уп ую ч ое двигнутися нам против б е су р м а н о в належатимет. Кгды т еды т ак о ю п р и ч и н о ю В ойс ко б ыл о б о б р а жено, теды в великих ділах м о н а р ш и х д о ц ілости всего християнства п о т ре б н ы х з т о го, уховай Б/о/же, у чинила б ся завада. А так в т а к о в о м поступку пристойн і й бы мні о тбира ти от ва шо й прев елеб но ст и р а з с уд и те лн о ю пересторогу, а ні жели о неуч инн ос т міти уразу. Селце или с л о бо д ку Камянку, пач в/а/ша п р е в е ле б но с т з и н ш ы м и т р у д ностями отставити до п р и шл ог о р о з в о ж е н я . 1 А що о ное п о д а н о особі , тому, к о т о р о го в/а/ша п ре в елеб но ст за д о б р о г о н ем по ч ит ае ш, тое сталося для н ас т оя що й поры, якое всякого мні ла с к о ю окриват и належит; в чом рач мні в/а/ша п рев е ле б но с т вы- бачити и того не годится мні в м о л ч а н и ї оставити, же высланный' п рев елеб но ст и в/а/- шой в ы м а г а ю т у козаков по м ает но ст ях того м о на с ти р а н ай ду ючых ся , яко то в Ксен- дзовц і и Мелні , по с т а р и нн ых и нв ен т ар ах дані медо во е, не р а з с у д жд а юч и того, же тепер п о д от (?) в ы с о к о д е р ж а в н о ю их ц/а/рского пресв і тлого в/е/л/и/ч/е/ства ру ко ю дерева бортньї ї всі ис/ко/ренилися и п о л е в ы м и запуст і ли обл ог ами; а й озера при от чинах п р еж д е ходячие, едны владзу о б щ о ї власти о то бр ан ы, а другие, хоч ся в м а л о м числі и остали, т ол ко ничо го з них а лбо м а л о що ест пожит ку и не тылко тое, що б за килко рок п ро шлых, о що высланы] ' прев елеб но ст и в/а/шое цале у п о м и наются, але и за о дин рок у/тишатися им згола не м а ш з чого и кгдыбы их до тої п одда но ст и кгвалтом п р и ш л о п ри му ша ти, то з вели ко ю б ся д і яло тое их, л ю д ей уво- гих кр ывдо ю. Кгды т еды тут п ре велеб но ст и в/а/шой п р е к л ад а ю в той міре кр ывду лю дс ку ю, пр ош у велце, а быс не міл мні за зле, кгдыс нам, с в іц ким о с о б а м радній нал ежи т в таких м ірах от таких, яко в/а/ша п р и й ве ле б но ст естес п ро ла то в п р и й м о в а - ти п о у чи т ел н ую пересторогу, а н і жлиб ь і см о от себе міли выр ажа ти такое предло же не. Где о д на к найду ют ся с п ус т о ш е н ы е борти, т ам м о ж е т тая п о - п р е ж н е м у братися п о в и н ності що ся т ычет сп ор у о перево з по д с а м ы м мі ст ом Н о в г о р о д с к и м будучий, тот вскорі и н к в и з и ц и е ю успоко ї тися может, а л ю б о м о г л е м быти с кутечное у сп око ен е и без инквизици ї , п о не в а ж н ам вірити цале вашей п р ев е ле б но с ти належит, же того п е ред сим не бывало, однак, жебы за н е ч и н е н е м и н к ви з иц и ї не почитали н о в г о ро д цы собі того за безправе. Теды пра в не поступити н ам в т о м належит. Всі теды пункта листу сего яко до выс окой р азс уд ит елн ой ва шо й п ре в елеб но ст и п о д а ю уваги, так и пр ош у велце, а быс далій у в аж и в ш и м о ю к собі невинност , жал тот завзятий понехати рачил; певен того будучи, же я п о в о л н о с т ю и з ыч л и в о с т ю м о е ю стараюся щ и ре п ри - п од оба тис я в/а/шой п ре в елеб но ст и и ц іл о му т о м у містцу. О д д а ю ся п л н о с т ы м в/а/- шой п ре велеб но ст и м/о/л/и/твам. 3 Батурина (...)* року 1687. В/а/шой п ро ве ле бн ос ти з ы ч ли в ый п(...)* и слу/га/ Иван М аз епа , гетман (...)** их ц а р с к о го пресві тлог/о/ вел/ичества/ Запороз/ким/. » Адреса: « В ы с о ц е в Б/о/гу п р е в е л е б н о м у его м/и/л/о/сти г ос по дин у отцу М и х а й л у Ле - жайск ому , а рхи ма ндри т і м/о/н/а/ст/ы/ра Всем/и/о/стиваго Сп/а/са Н о в г о р о д к а -Сівер- ского, м о е м у велце л а ск а в о м у отцу и приятелеви». (БПАН. Відділ рукописів (далі — BP). — № 270. — Арк. 53—54 зв. — Оригінал, за вірений особистим підписом І. Мазепи і військовою печаткою, яка дуже погано збе реглася). ) Тут кілька літер не відчитується. ) Фрагмент тексту відсутній. С іве р ян ськи й л ітоп и с 93 № 2 1688, серпня 29(19). — Табір над р. Сам арою . — Проїжджий лист гетьмана І. М азепи архімандриту монастиря св. П авла на Афоні Ісайї. «Иоан М азеп а, гетман з В о йс к ом их ц/а/рского пр/е/с/ві/тлого величества Зап оро зким. Великих г/о/с/у/д/а/рей н/а/ших их ц/а/рского пр/е/с/ві/тлого величества в о є в о д а м и в ел и к и м н а ч а лн и м и п р и к а з н и м л ю д е м в вели ко ро сс ий ск их гор од ах н а й д у ю ч и м - ся, о з н а й му е м, иж от св/я/тое А фо нско е гори п р и в ел еб ни й в Б/о/гу г/о/с/поди/н от/е/ц Исайя а р х и м а н д р и т м/о/н/а/стира П авл овс ко го храму с/вя/того велико м/у /ч/е/ ника Георгия, у по треб ах о быт ел и своей простует до ц/а/рствующаг/о/ великог/о/ гра да М ос к в и д о их пр/е/с/вя/того м о н а р ш о г о престола. К от орог о ми, у себе не из- д ер жу юч и, яко о т пус ка ем в п ре д ся взятую дорогу, так и м/и/л/о/стей ва ши х просим, абы ему за п о к а з ан е м сего листу н аш ог о дават и рачили з ви ч а й н о е живн ост и и п о д в о д осім, О що и с т ар ш и н а м ре й ме нт у н аш о г о м а л о р о с с и й с к и м п илн о п риказ уєм. Дан з о б о зу н ад С а м а р о ю року 1688 августа 19. Звыш м е н о в ан н ы й гетман рукою власною». (Центральний державний історичний архів України у Києві. — ф. 1407. — Оп. 1. — № 89. — Оригінал, завірений особистим підписом І. Мазепи і військовою печаткою. Даний лист вже публікувався нами в газеті «Наша віра». — 1997. — № 1(105). — С. 13.). № З 1690, січня 22(12). — Батурин. — Оборонний універсал гетьмана І. М азепи київському П устинно-М и- кільському монастиреві на маєтності в Конончі й Савині на Канівщ ині. «Пресві тлійшьі и де [ рж ав н іш ог о ] великого ц/а/рского пр/е/с/ві/тлого в е л и чества] Войска З а п о ро з к[ о го гетма]н Иван С[т ]ефанович Маз[епа] . Их же ц/а/рского пресв і тлого в/е/л/и/чества Войска З а п о р о з к о г о всей старшині и черні и всім ко му ко лв е к о т ом відати належит, п о д р е й м е н т о м н/а/шим н ай ду ючи мс я, о зн ай му е м, иж до к ла д ал и н ам п ре в ел еб ни й в Б/о/гу господин от ец Иоасаф К ро ко в- ский, игумен м/о/н/а/ст/и/ра П у с т и н но - Н ик о лс к ог о киевского з братиею, же нікоторьі ї люде, п ож ит ку собі шука юч ие, в кгрунта мх м/о/н/а/стирские на т о м боку Дніпра бу- дучие, и м е н н о К о н о не цк и е и Савинские, втискиваются, и без в і дома о н ы х пчолы свої там ставячи, пасіки собі з а йм аю т, т акже и дерева с адо в ие на тих же кгрунтах н а й д у - ючиеся, о т р у ш у ю т и о в о щ и на свой п ож ит о к збирают; в ч ом же от тако го утисненя діется, о бит ели с/вя/той кривда, п росили он ы , от ец а гу ме н з братиею, н/а/шого рей- м ен та рс к ог о заступления. Теды мы, п р о ш е н и е их п р и н я вш и, д а є м о сей н/а/ш о б о р о н ный лист и міти хочем и п о д г о р ло в им ка ра н ем п и л н о п риказуєм, абы нихто без ві д о м а о тцо в з а к о нн ик о в м/о/на/ст/и/ря Пустинн Н ико лс ко го киевского не важился в п ре р е ч о н ы х их кгрунтах, яко пчол становити, так и з дерев с а д о в ы х о в ощ ей отру- шовати [...] , жебы ты [...] власни [...]* б ы л о [...]* у кривжене. О що п овт о ре пр[иказуем]. 3 Батурина януа рия 12 року 1690. Звыш м е н о в ан н ы й гетман рукою власною м. р.». (Державний архів у Кракові. — Ф. «Зібрання Русецьких». — № 69. — Оригінал, за вірений особистим підписом І. Мазепи і військовою печаткою. Запис на звороті іншою рукою: «Лист оборонны от его м/и/л/о/сти пана гетмана на кгрунты кононецкие»). № 4 воєводи в о є в од о Марка Мотчинського. зе мл ь руских, мой велце 1693, лютого 14(4). — Лубни. — Лист гетьмана І. М азепи до руського «Ясне в е л м о ж н ы й м/ило /с цивый п/а/не м/ило /с цивый п/а/не и приятелю! Д в о я к ие б ы в а ю т л юд с ки е про тив д о б р ы х которьі ї за у с и л о в н ы м и п и л н ы м в ы п о лн я ют ся пр ош е ни ем , а друг ие з д о б р о е приязні походячие, кгды кто и без п р о ш е ни я о св ідчает с во ю любов , и р і ч и , прият елеви пот- ребньї ї , п ри в о д и т до скутку. О бо ї теды т ы ї сут велце д о б р и ї и хвалебны) ' , леч другие сов ит ого годны завдяченя. Як тое у зн ав ши от в. м., м. м. пана, же и без занесеня п ро зб ы мо ей ч у ж е з е м н и е т ова ри з м е рл о го киевского купца н ебо жчика Николая Тар- прият елей д о бр оч ин н ос т и. О д н ы т ы'Г, ) Бракує невеликого фрагменту тексту через дефект рукопису. 94 С ів е р ян сь к и й л ітопис навиота, при к от орих и мні належньї ї покупки, н ам е т и инньї ї найдо ва лис я, изволил в. м., м/и/л/о/с/тивий/ п/а/н, м аю ч и в своей м о ц ы , с в о б о д н о без одб ір ан я цла к о ро нн ог о одтол, з д е р ж а в ы его ко ро ле в ск о го величества, с юда в д е р ж а в у пресвітльїх м о н а р х о в н а ш ы х отпустити; за тое не т ыл ко тепер п е р о м м о и м совити велце в/ашой/ м/илости/, м/ого/ м / ило ст иво му/ п/а/ну, дякую, але и в пер ед заслуговати и в з а и м н ы м с п о с о б о м в п о д а ны х о кка зиях одвдяча ти о бо вя зу юс я п/а/ну Кириаку Исаревичу, рад б ым был его д о л ж н и к о в у чинити н е от в л о ч н у ю с праведливость , але иж з них н икого тут в М а л о й Россиї не могл спостигнути, теды мусіл тое свое д і ло о д ло ж ит и на час при шлый , чинячи тепер п о в о р о т до Лв о ва в д о м свой. П р и т о м зычу в/ашой/ м/ости/ м/и/л/о/с/твивому/ п/а/ну д о б р о г о з до ро в я и щ ас ливо го п овоженя. З Лубен февраля 4 року 1693. В ел м ожн о ст и в/а/шой, м/ого/ м/ило ст иво го / п/а/на з ыч ли в ый приятел и слуга Иван Мазепа, гетман Войска их царского пресвітлого величества Запорозкого». (Державний архів у Кракові. — Ф. «Зібрання Русецьких». — № 56. — Оригінал, за вірений особистим підписом І. Мазепи і військовою печаткою. Адреса: «Ясне велмож- ному его милости п/а/ну Маркови Мотчинскому, воєводі земль руских, моєму велце м/илос/цивому п/а/ну и приятелеви»). № 5 1695, грудня 31(21). — Батурин. — Лист гетьмана І. М азепи до чернігівського архієпископа Ф еодосія Углицького. «Ясне в Б/о/гу п р е о с вя ще н ни й м/ило/сци отче архиеп/иско/пе черні говский, мні велце м /ило/сцивий п/а/не в Д/у/ху Св/я/том, отче и приятелю! Была в нас з па ст ирс ким вашег/о/ п ре ос вяще нс т ва п и с а ни е м честная намі стница м/о/н/а/ст/ы/ра д і вичо го черні говского, посланная о д г/ос/п/о/жі игумен иї т а м о ш н о й з сестрами с во им и в н у ж д н ы х д ілех своей обителі . В к о т о р о м п ис аню при бл/а/госло- вениї с во е м а рх и ер е й с к о м п ри чи ну отческую вносите, ж е бы тяжести и долегливости, н е сл уш не их п о д д а н и м о д ст ар ши ни полку Черні говског/о/ діючиеся, были у лжены и яко н ес л уш не отдалени. Яко теды всегда рад п о в а ж а ю ва шо й пастирской м/и/л/о/- сти в несение причины, а иле о та кие місца, на ко торих хвала воздается Г/оспо/деви, так в ид а ю м о е у н і в ер ст ало м писане до п/а/на по лко вн ика черні говског/о/ и с т а р ш и ны п о лк о во е т а мо ш но е , в ы пи су ю чи всі их б ы в ш и е долег ливо ст и и чинени ї утиски, абы в п ер ед и никогда не було та ко е утяжене, але яко за а нт ец е сс ор ов н/а/ших до бр манастирских, так и за н/а/шой власти гетманской, ужи ва ли. В сем д а в шы вашой св/я/тині отвіт, его ж м/о/л/и/твами п аст ирс ко му бл/а/го сло вению з п о во л н о с т ю м о е ю с/и/новскою отдаюся. 3 Батурина року 1695 декав, д/ня/ 21. Вашей св/я/тині всег/о/ д о бр а зичл ивий слуга Иван Мазепа, гетман Войска их ц ар ско го пресвітлого вел/и/чества Запорозкого». Адреса: «Яс не в Б/о/гу п р е о с в я щ е н н о м у его м/и/л/ости/ г/оспо/дину отцу Ф е о д о с и ю Углицк ому , архиеп/иско/пу черні говскому, н о вг оро дс ко му , м о е м у ведце м/ило/сци/- во/му п/а/ну в Д/у/ху Св/я/том, отцу и л а с к ав о м у приятелеві». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 50.— 51 зв. — Оригінал, завірений особистим підпи сом І. Мазепи і військовою печаткою, яка дуже погано збереглася.). № 6 1696, січня 8 (1695, грудня 29). — Батурин. — Лист І. М азепи до чернігівського полковника Якова Лизогуба. « Прес в і тл і йши х и д е р ж а в н і й ш и х великих г/о/с/у/дарей их цар ско го пре/е/с/- ві/тлого в/е/л/и/ч/е/ства Войска З а п о р о з к о г о гетман Иван Мазепа . П/а/не п о лк о в н и к у черні говский! С упли ко вал и до нас з а к о нн и ц и м/о/н/а/ст/ы/ря д і в и ч о г о С /в я/т о- Пят ницкого ч ер н і г ов ского в кр ив да х и д о лег ливо ст ях вели ких т а м о ш н е м у д і в и ч о м у м о на с ти р ев и діючихся частю от с ам ог о в/а/м/о/стиного до зв о ле н ія и росказаня, а частю з д о пу ску и нехо - тіния им, за ко нн иц я м, в их т яжестех до д ав а ти п о м о щ и и о бо ро ни . А л б о в і м п о д да ни х их маетностей, которих у н і в ер с ал а ми так н аш им и, яко и а нт е це с оро в н а ш их з т вер же- ниі и о бд а ро ван иї , б ы в а ю т в/аш/ м/о/стины чрез висилчих от себе росказаня греблю Ры жи ко вску ю, в кгрунтах их стоячую, гатити, деревн і до кліток, сволоки, палі и вс я кий н а д о б о к м л и н о в ы й возити п о д в о ди з тех же сіл м онастирских, так для з авезеня в д во р м л и н о в и х розмі ров, яко и на и нш иї потребы, яко то для с ін окосов вы гонити и по килка недел на р об о т и з н а х бавити. Ба б удт о и над то еще, яко в своей суп ли це в иражают, п о мя н ут их з а к о н н и ц п о д д а н и м діются так по д час п ох оду в о є н н о г о от л/а/нов н а к а зн ы х по лко вн ико в, яко от вис ланой в/аш/ м/о/сти челяди н ез но с ни е з б ыт - ки, здирства, в имис ли н е з в ич а йн и ї и невиказань ї ї прикрости, а т акж е и от Рижико в- ских м е л н и к о в ш к од у поносят. В т а к о в а х прето всіх о пи с ан их д олег ливо ст ях и мно гих С іве р ян ськи й л ітоп и с 95 утисках честних ин ок ин ь м/о/н/а/ст/ы/ря д і вич ого черні говского, п ри ня в ши мы суп - ли/ку/ о ка з уе м через сей наш універсал р е и м е н т а р с к у ю о (...) и с лу шн ое им з а с т у п ление, хотячи того з вер хно ст ю власти н аш ой гетманской, абы т а ки м с п о с о б о м и п о р я дк о м м л и н о в ы х р оз мі ро в на с вою о быт ел ь н ал е жн их у живали, як им и за а нт ец е- ссоров н а ш их и ведлуг н а д ан их прав ун і вер са ло в отбыр ув али , т акже и по дда ни і в м ает но ст ях п о мн я н у т о г о м/о/н/а/ст/ы/ря будучиї , у н і в ер са л ни м н а д а н е м а н тецессоров на ши х и н а ш и м г ет ма нс ким ствержениї , абы н и к о м у и н ш о м у не о тда вал и п о с л у ш е н ства, т ол ко и е ди н о о бит ели с/вя/той д і вичо й С в я т о - П ят ни ц ко й черні говской, хиба тилко им п ови нн ос т ь о бщ ая ведлуг п о м и р к о в а н я з и н ш и ми д е р ж а в ц о в м ает но ст ями до города д і ло ро сказоват и мет(...), яку ю во лю н аш у в сем о т в о ри ст о м п ис аню при- т и с н е не м печати в о й с к о во е и п о д п и с о м руки н а ш о ї ствержаем. Дан в Батурині декаврия 29 1695 року. З в и ш м е н о в а н н ы й гетман». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 55— 55 зв. Копія п. пол. XVIII ст. Наприкінці д о кумента намальовано коло, в середині якого копіїст написав: «Копія слово в слово переведена.»). № 7 1696, січня 8 (1695, грудня 29). — Батурин. — Лист гетьмана І. М азепи до чернігівського полковника Якова Л изо губа. « М о й ла с ка вый приятелю, п/а/не п о л ко в ни ку ч е р н і г о в с к и й ! П од час битности н ашо ї в Чернигові , кгди за но с ил и з а к о нн и ц и ман аст ира д і в и ч о го С /в я/т о- Пят ницкого черн і говского скаргу на в/ашу/ м/о/сти и на всю т а м о ш н ю ю с т ар ши ну до нас в такой своей долегливости, що на р аб оти зн и и на и н ш и е до д во ру вашог/о/ пригони п о д д а н и х з м ает но сте й з а к он ни чи х п ри му ша но . Теды п р и к а з ал и см о сло весн о так с а м о м у в/аш/ м/о/сти, яко и стар ши ні полковой, ж еби б ол ш ей не в а жилися п о д д а н и х п о мя н ут их ин о ки нь н іяк ою зачипати п а н щ и н о ю и до ж а д н и х р аб о - тизн не потягати, кроме о б щ о й го родово й, а вс ім селам ро вн е н а л о ж е н о й потребы; який то наш приказ через цілий, мовят, рок был в цілости з а х ова ни й и н е н а р у ш о - ний, а тепер, иж п о - п р е ж н е м у их п о д д а н и м діется ут імяженє, теды п ри к аз ує м в/аш/ м/о/сти и листовне, аби так сам в/а/ш м/о/сть, я к о и стар ши на т амо шн яя , д о п о м я нутих з а к о н н и ц ь маетности не міли ж а д н о г о діла; а тепер п рек лад ал и в с у пли це ж а - л об л и в е нам, же з м лин а их ман а ст и рс к ог о у власних їх кгрунтах на реці Білоусі стоячого с п ол не з н іяк ою ся Я нихою, в до во ю, ж и т е л к о ю черні говскою, д е р ж и м о г о за а нт ец е сс ор ов н аш их до х одил о, будт о ро зм іру на обыт ел с/вя/тую дві часті, а о ной третяя, а тепер, хочай о н ых з а к о н н и ц ь п о д д а н и ї и греблю гатят, д е р е в н ю н а д о б н у ю и хворост возят, а она, п о мя ну тая вдова, ні до чого не прикладается и н іякого на м лы н кошту и стараня не ложит, б ерет роз мі р по половиц і , зачим, я к о м в універсалі н а ш о м есть виражено, абы по п р е ж н и м п р ав а м ро з мі ро в з м лин а Білоусовског/о/ тиї з а к о нн и ц и заживали, так и л и с то в не н е о т м і н н о на т о м єсть воля до в/а/ш м/о/сти наша; тут же в Батурині д о н о с и л и и тое нам, же еден п о д а н н ы й в с к ри то м богатстві и г о с по дар ск о м ешк а юч и, м но го себі кгрунтов м у ж и ц к и х п ри д ба в ши , з сего з ийшол світа. Позо ст алая по нем жона, на в с юм им іни ї и кгрунтах всідлая, за ч елядника не- б ожчика п/а/на П ол у б о тк о в о г о пошла замуж, леч они ї инокові , абы кгрунта м уж и ц к и ї не йшли б ез ко ри ст н о в очужде, в п о т о м н и ї часы, але на о быт ел ь с/вя/тую д івичую, як и пре жд е хожували, у п о м и н а л и с я п ере д пастирем, его милстю, ясне в Б/о/гу пре- о с/ вя /ще н но м г/о/сп/о/д/и/ном о т це м Ф е о д о с и е м Углицким, а р х и е п и с к о п о м черні - говским, у того челядника, кот орий явне ясне а с с е к у р а ц и е ю о бо вяз алс я з о н ых м у ж иц к и х кгрунтов всякую м ан а с т ы р е в и о т да вши по ви нн ос т ь и н ал ежи то ст явная за не- б ожчика п е рш о го жени его м ужа д ох ож ува ла , леч не діется ведлуг пререченя от п о м яну то го челядника, п о н е в а ж з тих кгрунтов не т илк о ж а д н о й не дает повинности, о тз ива ючис я до услуг ко за цки х с п ос обн ым * , але еще и л юд е й тяглых п о м я н у т и м не- б о ж ч и к о м на тих кгрунтах осаженых, б о р о н и т от тяглой п овиннос ти, п о б ы в а ю ч и з а к он ни ч их п о сл ан цов и преч о н ы х фурі ями изгонючи. А так п о мя ну тий небожчик, п/а/на П ол уб отк а челядник, если хочет во йс к ов о служити, то нехай, в зявши жону, идет з кгрунтов о быт ел и с/вя/то/й/ належних , на и н ш о е в о лн о е містце, не п ро д а ю ч и не- б о жч и ко в ск и х кгрунтов нікому, а если не хочет из ихо дит и з тих д о б р л еж а ч и х ма на - стирских, то не тилко, а бы не з б ор о ня л на кгрунтах н е бо ж ч и к о в с к и х л ю д я м т яглым осі дл и м н ал е жи т ог о о быт ели с/вя/той по слушенства , але жебы и сам з г р о м а д о ю в т ом же н е п р е м і н н о для кгрунтов здавна п о д да н с к и х н айдовался; вир а жа л и на остаток з с во їм ж а л е м и т ую долегливость, же на их п о д д а н и х п о л о ж е н о с т а н о в ис к ом с е р д ю к о в человіка десять, коней пятеро, а на ин ш их д е р ж а в ц о в в м ает но ст ях л ю д н і й - ших и обфіт іших, хиба по е д н о м у а лб о по два с ердюки пост ано влено. З а ч им в тих то м ает но стя х м е н ш е п о в и н н о бути и с е рд ю к о в з ко нми от десятка ч/о/л/о/в/і/ка, то ) Невеликий фрагмент тексту втрачено. ) Останню літеру («м») вписано зверху замість закресленої літери «х». 96 С ів е р я н ськ и й л ітопис есть у ч и н ив ш и п о м и р к о в а н е с п ра в е д л и в о е з м ает но ст ями ин ш их де р жа в цо в . О бо всем т ом в ир а з н у ю в о лю н ашу з п ри ка зан єм, а бы иначе не било, ви р ад ив ш и, Г/о/с/по/ду Б/о/гу в с ох ра не н ие поручаем. 3 Батурина дек а вр ия 29 1695 року. В/аш/ м/о/сти зы чл и вый приятель Иван М а з еп а , гетман Войска их ц арскаго п р е світлого величества За порозских». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 51— 52. — Копія сер. XVIII ст. Запис на звороті іншою рукою: «1695 года універсал гетмана Мазепи».). № 8 1698, червня 1 (травня 22). — Гадяч. — У ніверсал-привілей гетьмана Ч ернігові на дозвіл продавати на «Его цар ско го пр/е/с/ві/тлого Иоан Мазепа . І. М азепи Єлецькому монастиреві в монастирських перевозах горілку. в/е/л/и/ч/е/ства Войска З а п о ро ж с к о г о гетман П а н о м п о л к о в н и к о м чер ні го вс ко му и н іжин ско му , с т а р ш и н а м п олко вим , с о т н и ком и а таман г ор од ово й зо всім т о ва рис тво м, также и в о йт о м и всім, ко му ко л ве к о т ом відати н ал е жи т о зн ай му е м, иж просыл нас в ыс о це в Б/о/гу п р е в е л е бн ый г/о/с п/о/дин отец Д им и т р и й Савич, а р х и м а н д р и т елецкий черні говский, з б р а т ие ю о по- зволене, абы могли на пер е во з ах своїх монастирских, е д н о м п о д Черн і говом, а др уг ом — Овд і евском, горілку с вою для ш ин ку дер жа ти и п ро да ва ти о н у ю т ак о ю ква рт ою и ценою, я ко ю и в самих гор од ах продается, а то для м о на с ты р с к и х н у ж н ы х росходов. Теды мы, тое его отца а р х и м а н д р и т и п р о ш е н и е пр и ня в ши и у в аж ивши, же через тое н и м а л о місту не будет убитку, п о з в о л и л и с м о на п о м е н е н н ы х пере в оз ах м о на с ти р - скую горілку ш ин ков ат и з т а ки м в а р у н ко м, жебы п о чо му в гор од ах кварта продается, п ро давана. Мітьі теды хочем и рей-п о в ы нн а быти аби нихто з с т ар ши ни и черні и п о сп о ли т их л ю д е й п ре р еч о ных т о м д а в а н ю м он ас т и р с к о е горілки ж а д н о е н а й м е н ш о е не сміл п о то му и там, а не т а нш е и оная м ен та рс к о п ри ка зує м отцу а рх и ма н др и т і е и не важился чинити пере шко ды. Дан в Г адячом мая 22 року 1698. З в и ш м е н о ван н и й гетман рукою власною. (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 69. Оригінал, завірений особистим підписом І. Ма зепи і військовою печаткою. Запис на звороті іншою рукою: «Універсал гетманский на шинк на наших перевозах»). No g 1701, вересня ЗО (19). — Лист гетьмана І. М азепи до невідомої особи, очевидно, коронного х о рунжого. «Палій що б не чинив пере д ц и м і тепер чинить, все це він роб ит ь з своє ї волі, а не за у к а зо м пресв і тл і йшого й с а м о д е р ж а в н і й ш о г о великого государя нашого, його ца рсь ко і прес в і тло ї величност і , бо він і не є під його м о н а р ш о ю в и с о к о д е р ж а в н і й ш о ю Рукою. Щоп ра вда, він, Палій, часто тут у своїх ро дич ів у Борзні буває, бо він є з діда й батька свого у р о д ж е н е ц ь цьо го міста; в і дв і дуючи і нас у Батурині , н е д ав но тепер будучи, п а лко ю с воєю п р о с ь б о ю мені докучав, аби я й о м у над ав п ри туло к десь у К арневщин і , бо він б аж ає по кинути Фастів. Тоді я, с хилившися до його д о к у ч л и в о го прохання, д о з в о ли в й о м у /це/, коли п ок ин е Фастів, на мал ий час, поки десь у і н ш о м у місці на ц ьо м у боці Дн іпра с п о к ій н о з н ай д е /собі/ місце. У Карнев і /дозволив/ мати п ри туло к ли ше й о м у с а м о м у з його г ос п о д а р с т в о м та статками, але не д о з в о ляв закликати /людей/ на слободу, б удуват и й заселяти городок, а т им б і ль ше п і д д а н их його милост і пана х о р ун жо г о коро нн ог о, м о г о вельми м и л о с ти во го пана, у тис кати й кривди їм чинити. Це о з н а й о м и в ш и , с ам ог о себе н ео д мі н н і й ва шо ї милост і д о р у ч а ю ласці і приязні , в. м. м. пана з ичл ивий слуга й приятель. Іван Мазеп а, гетьман і кавалер його ц ар сь ко ї п ресв і тло ї величност і Війська З а порі зького». (АГАД. — Ф. «Архів Браницьких з Сухої». № 8/13. — С. 75. — Тогочасна копія. Пе реклад з польської мови. Тексту листа передує заголовок, зроблений копіїстом: («К о пія листа від Мазепи з Батурина дня 19 вересня року 1701.»). Текст даного листа б у ло раніше видрукувано нами: «Ю. Мицик. Листи Івана Мазепи та Пилипа Орлика. // Бористен. — 1993. — № 4(22). — С. 5). ) Йдеться про Івана Обидовського, ніжинського полковника в 1695 — 1701 pp. С іве р ян ськи й л ітоп и с 97 № 10 — Лист гетьмана І. Мазепи до наказного чернігівського полковника Дмитра Донця. « М о й л а скавый пане п о лк о вн и ку н ака зн ый черні говский! Якую н ам по да ли супплику Андр ій, Иван, Лес ко Злоби, Иван М о л я в к а и Семен Лопатин, жителі ваши черниговские, у ска рж аю чис я на п. Семен а Ялин ског о о не- с лу шн ое з а вла д і не кгрунтов их о тчистых от о но го Ялниского, кгвалтовне у чиненное. Тую д о рук ва ши х п осыл аючи , пилн о п ри ка зує м, а бы їх о см от р і в ши в той супплиці в и р а ж е н ы х кривд, п р а в о с у д н о о н ых с уп п лі ку юч их по с амой с/вя/той с праведливост и, по мі р ко в ал и погодил. А если бы т ам не могли з с об о ю учинити по м ір к ов а ню , теды обидв і с торо ни присилай п ер е д суд наш в о йс ко вый ен ер ал н ый в Батурин. О тое вам и по вт оре при ка завши, его ж Б/о/гу поручаем. З косаровки юня 21 року 1702-го. Вам ла скавый Иван М азепа, гетман, рукою власною. (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 64. Оригінал, завірений особистим підписом Мазепи і військовою печаткою. На звороті — адреса: «Пану Димитрию Донцеви, полковнико ви наказному черніговскому моєму ласкавому»). * * * « В е л ь м о ж н и й мості пане н о в го ро д сь к ий старосто, мені вельми мості пане і брате! Вже двічі під час н и н і ш н ь о г о Мар са /війни/ я о т ри м ув а в п р их иль ний лист в. м. м. пана; за цю честь я вель ми д я к у ю в. м.м. м. пану. Вже на п ерш у ви мо гу в. м. м. м. пана я н аказав з в і йськово ї ка нцеляр і ї видати о б о р о н н и й універсал на д о б р а в. м. м. м. пана, у б ез п еч у юч и їх у всьому. І тепер, б аж аю чи досягти прихильност і в. м. м. м. пана, п ос ила ю до його рук мій лист, п ис аний д о Самуся, у ко т ро м у я й ом у н а п о л е г ли в о раджу й ре к ом е нд у ю, що б він не до ку ч ав п о б о р а м и д о бр а в. м. м. м. пана, к о т рі знаходяться в Україні і що б м і сц евий п ідстароста в. м. м. м. пана був у безпеці . Ц им засв і дчу ючи нині і в м а б у т н ь о м у м о ю п ри я зн ь і готовність виконати волю в. м. м. м. пана, пишусь в. м. м. м. пана зичл ивий бра т і слуга Івана Мазепа, гетьман і кавалер з В і йсь ко м й. пресв і тло ї величност і цар сь ко ї Запор і зьким. У таборі за З а л о з ьц ям и 4 - о с ерпня 1705 року». (АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 2872. — С. 67. — Оригінал, особисто підпи саний І. Мазепою і завірений військовою печаткою.). No 12 1707, вересня 7 (серпня 27). — Київ, Киво-Печерська лавра. — У ніверсал-привілей гетьмана І. М азепи, яким надавалася річна орен да шинків у селах Спаському й М езині монастиреві в Н овгороді-С івер- ському. «Его цар ско го пресв і тлого в/е/л/и/ч/е/ства Войска Запорозког/о/, гетман и кавалір Иоанн Мазепа. Пану по л ко в ни ко в и ч ер н і г овс ко му * з с т а р ш и н о ю п о лко во ю, с отникови с о с н и ц к о му з т а м о ш н и м у р я д о м и а т ам а ни ї з т о в а р и с т в о м сел Спаского и М і з ина , маетностей м/о/н/а/ст/и/ра н овгородского , иж п у ст ил ис мо на нас ту пуюч ий рок 1 70 7 о д Покрова Пр/е/с/вя/той Б/огороди/ци початися и в п р и ш л о м 1 7 0 8 - м году, о т о м же часі скон- чатися м іючой, в п о м е н е н н и х селах а р е н д о в и е шинки в р о с п о р я ж е н е в ы с оц е в Б/о/гу п р е в е л е б н о м у его милости г/о/сп/о/д/и/ну отцу Никону, а рх и ма н др и т і н овго ро д ск о го м/о/н/а/ст/ы/ра, з б ра тнею яко д е р ж а в ц е м о них сел, за пе вн ую сумму, то ест за з о л от/их/ сто, к от ору ю яко он от/е/ц а рхи ма ндри т, при о д о б р а н ю сего и н те рц из н ог о такого писания до скарбу во йс к ов о го вистин (??), так мы гетман и кавалер п ил н о міти хочем и грозно при ка зує м, абы нихто з с т ар ш ин ы и черні Ч ерн і говского полку не сміл и не важился ему, отцу а рх и ма н др и т і з братиею, в р о с п о р я ж е н ю в них своїх м ает но ст ях а р е н д о в и х ши нк ов н а й м е н ш о й кривди и п ере шко ды, яко и волі нашой, абы во всем чинилося досыть. П ов т ор е и по- десяте п илн о всім приказуєм. Дан в Києві п еч ер с ко м августа 27 року 1707-г/о/. Иван Степанович, гетман, рукою власною». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 72. — Оригінал, завірений особистим підписом І. Мазепи і військовою печаткою). Запис на звороті іншою рукою: «Интерцизия на Спаское и Мізина 708-г/о/ року (...)** о аренде»). ) Йдеться про П. Полуботка, чернігівського полковника в 1705 — 1723 pp. ) Невеликий фрагмент тексту написано нерозбірливо. 98 С ів е р ян сь к и й л ітопис Р Е Г Е С Т И № 1 1705, квітня 17 (6). — Батурин. — Лист гетьмана І. М азепи до Адама Сенявського, гетьмана великого коронного і краківського каштеляна. Я дав в і дпо в і дь через й. м. пана в і ленського скар бн ик а на всі пункти листа в. м. п. і тепер п ов і до мля ю, що з ара ди послуги к о р о л ю його мості і Речі П о с п о л и тій я готовий дати до п ом ог у , чи сам, чи з усім В і йськом З а по рі зь ким , чи з певн ою ч а ст ино ю м ог війська проти сп ільного ворога шведа, я к щ о ' мені на це буде да ни й н а каз його царсь ко го пресв і тло ї величност і . А що Палій і досі с п р о т и в о м с во їм ш к о дить Речі Посполит ій, не б аж а ю ч и п ри пи н ит и ребелі ї і по ли ши ти Б і ло цер к і всь ку ф о р тецю, а це він н ібито не м о ж е вчинити без чітко в ис л о в л е н о ї волі його ц ар сь ко го п р е світлої величност і і мо го наказу, про що я і нф о рм ов а ни й від в. м. пана і від пана Паткуля після п о верн ен ня його мості з Білої Церкви. О д на к я і ран іше до ц ьо го б у н т і вника і до його соратник ів Самуся й Іскри писав, поси ла ючися на наказ його ц а р ської величност і , в и сло влен ий в с п ец і аль ни х грамотах, що б вони повн істю п о лиш или Б і лоцерк і вську фо рт ец ю і п р и п ин ил и отой бунт. І теп ер після по ве рн е нн я й. м. пана Паткуля посилав до з га да ног о Палія з начну особу, н іжи нс ь ко го п о лко во го писаря, н аг адуюч и т о му (Палію), що на це є воля м ог о на й м и л о ст ив і ш ог о государя, аби з а ради с ус пі льного блага на Україні він в і ддав Речі П осполит ій з га да ну Б і лоцеркі вську фортецю, але д арем но . Ва жко його з м ' я к ш и т и і привести до вик он анн я мо єї поради, бо він є дурень, через щ о д е н н е п ' я н ст во з а ра ж е н и й т ілесн ою х в о р о б о ю і з а т ь м а р е н им ро з ум ом , у котрого що мо мен т, то інша фантазія, божев і льн і раці ї і поради; н ема є ж о д н о ї ре зол юц і ї і науки, щоб налякати й п ри бо р ка ти тако го гультяя. М о г о делегата він т ільки з т ак о ю в і дп о в і д д ю відправив: куди ж я піду, коли п окин у Білу Церкву, бо Фастів, нал яка ни й п о ль сь ки ми н ап ада ми, о бе рн ут ий в ру їну ? Хоча я з наю добре, що цей бунт івник м ал о має при собі таких лю де й , котрі б його п ідтримували, ду же м ал о в і дч а йд у шн о го гультяйства, котрих зовс ім нема чим задов і льнити . Одна к б аж аю чи мати на Україні г ро ма дс ьк ий спокій, я писав до нього і погрожував, щоб він, я к щ о вже боїться по кинути Білу Церкву, то із с во їм гультяйством, не нап ада в на той бік кордону , на землі й. к. мості й Речі Посполито ї . Я п олякав його й тим, що м а ю послати проти н ьог о п евний загін і громити тих бунт івник ів. Оце все д р у ж н і м п е р о м н ап и са в ши в. м. м. м. пану, сам з усіма по слуг ами в іддаюся. (АГАД. — Ф. «Архів Радзивилів». — Відділ VI. — № 51-а. — Тогочасна копія). No 2 1705, травня 27 (16). — Батурин. — Лист гетьмана І. М азепи до Адама Сенявського, гетьмана великого коронного, краківського каштеляна. Вис ловлює ть ся подяка за в і дпов і дь на перший лист Маз епи. Ця в і дп ов і дь була дана листом, який прив і з б ра цл а вс ь ки й п і дч аший Рудзенський. В исловлюється подяка за і нф ор ма ц ію так ва жливу в н ин іш н і х в і йськових операц іях . « Ве ль м и в. м. пану д я кую, щ и р о зичачи, що б в усіх б ог ат ирс ьк их чинах в. м. пана у н ин ішн ій к а м па н і ї М а р сова фортуна не в ідвернулася». Вис ло влює ть ся ст урбовані сть, що у в і йс ьк ов их о п е раціях частина к о ро н н о г о війська через внутр ішні з а мі ша нн я , що мали м ісце п р о т ягом року, послабилася, н ема н а л е жн о го послуху вояків. Але грунтуючися на м у ж ності з ' є д н а н и х дво х н ай ясн іши х монарх ів, його ц ар сь к о ї величност і , та його к о р о лівсько ї мості , і нтересах Речі Посполито ї , о б і ц яю вчинити свої послуги. Д о б р е було б, якби під б у л а в о ю в. м. пана було з ' є д н а н е р оз р і зн ен е к о ро н н е в ійсько для р е з ул ь т ат ив н і ших дій в оказ іях во є нн и х операц ій , що б у л о б з ара ди зага ль но го добра. О д нак деякі злісні суб ' єкти керуються ш в и д ш е п ри ва тн им и, ніж п у бл і чн им и інтересами, з а вд а ют ь тілу Речі Посполито ї , о сл а бл ен о ї в і тчизни, фатально ш к ідл ивих речей, м а х інацій і розколів. Нехай же тоді Сам Господь п о да ст ь мир через найв і рн іші свої і н струменти, с еред яких в. м. пан на п е р ш о м у місці у мене; п они зит ь отих м а л ь к о н т е н - тів, а цю ро зс тро єну цитру так настроїть, що б вона о д н о с т а й н и м и а к к о рд а м и дала м е л о д і ю у тр і умфуючій Речі Посполит і й. Я у с вою чергу п о в і д о м л я ю в. м. пану те, що знаю: най ясн іши х монарх, його царська пресвітла величність, пан мій мостивий, ще 2 т равня вир ушив у путь з Мос кви, йде на С м ол ен с ьк і Полоцьк, м аю ч и при с в о є му м о н а р ш о м у боці ф е л ь д м а рш ал а і з н а чн і й ши х міністрів і вже, як мені пост ійно доносять , став у Полоцьку, а звідти має йти далі. Я дістав наказ його цар сь ко ї п р е світлої величност і , що б з усім В і йсь ко м З а по р і з ь к и м йти на Брест - Литовський, а там чекати на другий наказ, щ о д о н ап р я м к у п о да л ь ш о г о маршу. За по ставлення пошти в ельми д я к у ю в. м. пану, з аради сп і ль них во є нн и х інтересів не з а т р и ма ю ся із в з а є м н ими п о в і д о м л е н н я м и ; п ро ш у в. м. про взаємні реляці ї і конфіденц і ю. Д о да ю, що С іве р ян ськи й л ітоп и с 99 шведськ і па рт изани не з мо гли до бит ис я від татар б аж ан ог о ефекту. М а ю і нфо рма ц і ю від сераксира, силі стр ійського паші, котрий н е д ав но писав д о мене, п ов і д омл я юч и , що від О с м а нс ь ко ї Порти до Криму було п ос л ан о суворий наказ, що б ж о де н з татар не нава жу вав ся під б уд ь -я ки м п р и в о д о м йти д о Польщі на допомог у. «...в. м. м. пана зичл ивий щ и р о брат і слуга п о н и ж е н и й Іван М азеп а, гетьман і кавалер його цар сь ко ї величност і з В і йсь ко м За по ро з ьк им ». (АГАД. — Ф. — «Архів Радзивилів, відділ I I. — № 2066. — Тогочасна копія). № З 1705, листопада 4 (жовтня 24). — 3 табору. — Лист гетьмана І. М азепи до князя Томаша Ю зефа Замойського. « Я с н о в е л ь м о ж н и й мості пане о р д и на т е З а мой сь ки й, мені вельми мости пане і брате! Після п ов ер не н ня й. м. пана Нарваського, в и ш г о р од с ьк о го стольника, дістав я від д в ор у його ц арсько ї величност і і його ко рол і всько ї мост і т акий наказ, що б я... писав до ва шо ї мості , мого м о ст ив о го пана...», що б ваша милість, м. м. пан, б іль ше не хотів придіяти, а « з волив гарні зон його цар сь ко ї величност і впустити д о Замостя для с т р и м ув а ння в о ро ж и х намірів і дій і для с твердж ен ня в єдності... з ара ди с п ільних і нт ер е сів о бо х н ай ясн іши х монархів. . ., що б не з а б о р о н я в З а м ой с ьк о ї фортеці в ійськову п о тугу з м і цн ит и за ло го ю його цар сь ко ї величності... Ц им більше, ніж в е л и к ою м у ж н і с тю прихилит ь ваша мость, мій м ос тив ий пан, д о с е б е о б о х н ай я сн і ши х монарх і в, д і стане великі вияви милост і й фавору...». « В а шо ї мості , мо го м о ст ив о го пана, єстем щ и ро з и ч л и в и м б р а т о м і пок іРним слугою Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царсько ї пресвітлої величності В ійська Запорізького. З т а бо ру 24 жовтня старого ст илю року 1705». (АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 560. — лист № 12. Оригінал, завірений осо бистим підписом І. Мазепи.). № 4 1706, січня 21 (10). — Дубно. — Лист гетьмана І. М азепи до коронного мечника. « Я с н о в е л ь м о ж н и й мості пане ко ро н ни й мечнику, мій вельми м ос тив ий пане і б р а т е ! ». Коли тісна співдія м і ж н а й я сн і ш им и має ст ат ами о бох м о на рх і в в є д и н о м у дусі і зб ро ї існує, що більше, ніж велика мужність, має насл і дки, то і я в нин і шн іх в о є н них справах, бачу і з наю вірність в. м., м. м. пана. Я був би радий не л и ше з х ору гво ю в. м., м. м. пана, п а н ц е р н о ю в Степанщизні , але і з с а м и м в. м., м. паном, бути. Але коли в цих добрах, де хоругви в. м., м. м. пана, м аю ть з и м о в е утрима нн я, вже хоругва й. м. пана с ам б і рсь ко го старости з м оєю ко мпан і єю, з кіньми, в ола ми і в о з о в и м и л ю д ь м и м о ї ми п і дтримується, коли 10 0 00 т вер до ї м он ет и на всю м о ск овс ьку і к оз аць ку піхоту замість про в і ант у взято, т ому п ро ш у в. м., м. м. п., це зважити й розважит и, чи м ож ут ь вит римат и (?) бідні люди. Прагнучи о д н ак наказов і й. к. мості і в. м., м. м. пана, з адов і льнит и, наказав т ам же в С те пан щи зн і евакуюват и д о бр а й. м. пана Пясо чин ськ ог о з д о б р а м и єзу ї цькими, де м о ж е мати п і дт рим ку хоругва в. м. м. м. пана. «З а ли ш аю ся в. м. м. м. пана щ и ро з и ч л и в и м б р а т о м і п о н и ж е н и м слугою Іван Мазепа, гетьман і кавалер його царсько ї пресв і тло ї величност і Військ Запорозьких. В Дубн і січня 20/10 року 1706». (АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3036. — С. 285. — Тогочасна копія). № 5 1707, грудня 13 (2). — Батурин. — Лист гетьмана І. М азепи до белзького воєводи Адама Сенявського. Нема для м е не нічого н е мо ж ли в ог о , чого б не робив з а ра ди милост і в. м., м. м. пана. Коли ж в воєводств і Б р а ц л а в с ь к о м у і Ки ї вському, а т а ко ж у Под іль сь кому , о с о б ли в о в тих місцях, котрі ще до волі царя й. м. з н ах од ят ьс я під в л а д о ю мо єї г е т ь м а н ської булави, в иб ач иш мнеі в. м., м.м . п., що я м у ш у так чинити. Лист най ясн ішо го царя й. м. писаний д о в. м. м. пана, а від в. м. м. п ана пере сла ний у копі ї, м ає в с о бі в ир аз ну во л ю його цар сь ко ї величност і ; до п о в е рн е нн я свого м о н а рш о г о , він у т р имує Укра ї ну під м о ї м у пра вл і нням; якби ж я за ра ди за до в іл ьн е нн я прагнень в. м. м. м. пана, д о з в о л и в дати д о п о м о г у к о р о н н и м ві йськам в Україні, то я б ц им 100 С ів е р ян сь к и й л ітопис п о ру ши в р і шення його цар сь ко ї величност і і накл ика в би на себе неласку маєстату і поставив би ц и м не л и ш е честь, але й, чого б ор о ни Боже, й життя своє п і д-загрозу». «А до того ж т ам м ал о не скрізь у Бра цла всь ко му, Ки ї вському і: П о д і л ь с ь к о м у в о є водствах в понизз і рік Д н і пр у й Бугу козаки живуть, м а ют ь своїх полко вн ик і в і с о т ників розт ашу ва лис я т ам на своїх з и м о в и х квартирах. Зволь це в. м. м. м. пан, з в а жити...», « І снує ж стара приказка: «Два кота не м ожу ть помі ститися у о д н о м у м і ш ку», звідси ж легко й б е з су м н і в но могли б м і ж в і йськами п о ль сь ки м і к о з а ц ь к и м в и никнути коллізі ї, бо в ко лон іях к о з а ць к ог о війська поляки стали б претендувати собі на з и м о в е утримання. Я вже н аказав Саві вийти з Мог илева, де т р и м а в (його там) не без наказу, через їх м. панів Л ю б о м и р с ь к и х » , н ака з ан о в них всі д о бр а забрати і з ара ди б езпеки п р и к о р д о н н и х країв поставити в них мо їх людей . Оскільки не м ож у з а до в і льн ит и б ажа нн я в. м., м. м. п. без волі мо го н ай яс н і йш аг о керівника, вельми пр ош у про в иб ачен ня мене. Я к о мп е н с у ю це в і нших справах. «В. м. м. м. пана щ и р о з ичл ивий брат і слуга п о ни ж е н и й Іван М азеп а, гетьман і кавалер його цар сь ко ї пресв і тло ї величност і Військ Запорозьких. З Батурина дня 2 жовтня 1707». (АГАД. — Ф. «Архів Замойських». № 3036. — С. 287. — Тогочасна копія). № 6 1707 (?) М ін сь к (?). — Лист гетьмана І. М азепи до великого гетьмана (коронного або л и товського). Т ова риш ко з ац ьк о ї хоругви пан С ав и ць к ий був у мене, в. Мінську, з листом, у к о тр ом у ваша княжа мость, р ади ш мені, аби я н аписав д о д в о р у .його корол і всько ї мості. Я так вчинив, але т рет ього дня повернувся до м е не (Савицький) , бо його на С л у ц ь к ом у шляху розбили татари й м осква і лист в. кн яж но ї мості забрали. Я н а к а зав провести розсл і дування, але не з н ай шо вс я ж о де н такий вин ний татарин з - п о м і ж моїх людей. З цьо го в и д но невинн ість м оїх в і йськових людей , м і ж ко три ми я не т р и м а ю ж о д н о г о татарина. Диву ва тис я т о му о д на к не до во дит ьс я, бо зараз ч им ало тут є таких л юд е й між ко три ми є і татари, і калмики, і москва, і не ду ма ю, що з г а д а ного пана С ав и ць к ог о хтось і нший понизив, н іж оці калмики, чи татари, чи москва. Вони, не м о жу ч и дати д о п о м о г у (?) кн язю М е н ш и к о в у і йти до Гродна, з алиш или ся в Случчині і т ам роблять ч и м ал о безчинств, про що д о м е не надхо дят ь часті реляці ї . P. S. Д уж е шкодую, що не міг досі п рез ентуватися вашій княжій мості і к о н фі ден ці йн о переговорити. Тепер із з го л о д н і л и м військом, не м а ю чи чим його п р о г о дувати, й д е м о д одо му . П р о щ а ю с я з в а ш о ю к н я ж но ю мостю; заявляючи, що на к о ж н о му місці б уду радий чинити послуги. (Бібліотека Польської Академії наук у Кракові. — ВР. — № 3 99 . — Арк. 99. — Того часна копія). No 7 1708, березня 24 (13). — Фастів. — Лист гетьмана І. М азепи до брацлавського воєводи. « Я с н о в е л ь м о ж н и й мості пане б ра цл а вс ь ки й воє водо, мені вель ми м ост ивий пане і брате!». Я посилав д о Брацлава своїх комісарів через претенз і ї я с н о в е л ь м о ж н о г о його милост і пана белз ько го воєводи, гетьмана великого коро нн ог о, м. м. пана. Д і йшов до м е не лист від в. м., м. м. пана, із скарго ю на різні погані в чи н ки с вав ільних л ю дей, котрі з авда ли ш код и д о б р а м й. м. Прагнучи святої справедливост і , я д ору чив о тим же м о ї м к о мі са ра м роз і братися в цій справі ра з ом з й. м. п а н о м Ротар і усом у д о б р а х подн і ст рян ськ их в. м., мо го мо ст ив о го пана. Готовий до щ и ри х послуг в. м. і надалі. «Єсте» в. м., м. м. пана, щ и р о з и ч л и в и м б ра т ом і слугою пониж е ним Іван Мазепа, гетьман і канцлер його царсько ї величності В ійська Запорізького. У Фастові березня 13/24 року 1708». (АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3036. — С. 289. — Оригінал, завірений осо бистим підписом І. Мазепи). № 8 1703, вересня 8 (серпня 28). — Табір під Биховим. — Лист гетьмана І. М азепи до невідомого. « М сьє! Я о т р и ма в і н а л е ж н о про чи та в два листи: о дин від й. м. м. п. референдаря гетьмана ) Магнати Любомирські тоді підтримували союзника Карла XII — польського коро ля — претендента Станіслава Лещинського. С іве р ян ськи й л ітоп и с 101 п оль но го коронног о, а другий від й. м. пана Д ашко ва , посла ц арсько ї величност і в Речі Посполит і й, і ці листи я о т р и ма в через по сланця в. м., м. м. п.». В них йдеться про те, що, І ваненко, ро блячи погані вчинки в д о б р ах п одн іс трян ськ их й. м. м. п. б ра цл а вс ь ко го воєводи, за бр ав до себе л ю д ей з драгун і в в. м. і інших, а решту в и г нав. Я через свого спец і ального , кур ' єра д а ю в і дпов і дь в. м., й. м. м. п. р е ферен да ре - ві і гетьманов і п о л ь н о м у к о р он н ом у , а т а ко ж і й. м. пану Дашкову . Зг аданий І ва н енк о без волі й наказу м ог о о це вчинив, т об то забив дея ки х з драгун і в й. м. п., б ра цл а вс ь ко го воєводи, а і нших порозганяв. Ва жко мен і тут щос ь вчинити, бо це м о с ковські люди, котрі, не б а жа ю чи за лишат ися в своїх п олках на службі його царсь ко го пресв і тло ї величност і , повт ікали з т а бо ру його величност і і вдалися до н е на л е ж н и х їм послуг. Вони тепер з а ли ш аю т ьс я під а р е ш т о м князя його мості Голіцина, київського воєводи. Щ од о вчинків цьо го Іваненка і н есл у шн их претенз ій в д о б р а х й. м. .м пана, б ра цл а вс ь ко го воєводи, то я пишу д о нього свій лист. Що цей лист в собі містить, п о си ла ю коп і ю до в. м. м. м. п. Вже й сам не знаю, що далі м а ю чинити з о ц и м не- ц н о т л и в и м сином, у кот рого нема вірності . Раджу у цих д о б р а х не сидіти у б е з п е ч ності, бо в ц ь о м у кр аю й досі ще живе б унт івничий Палі ї вський дух. Боюся, що коли я в і ддалюся від цього краю, то бунт з но в у т ам підніметься, як під час т е п е р е ш н і х революці й. « О це в. м., м. м. п., п о в і д о ми в ш и, з а л и ш аю с я в. м. м. пану щ и р о з и ч л и в и м і рад служити Іван М азеп а, гетьман і канцлер. З т аб ор у під Б и к о в и м д/ня/ 28 с ерпня 1708». (АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3036. — С. 290— 292. Тогочасна копія). № 9 1708, жовтня 19 (). — Табір під Салтиковою Дівицею. — Лист І. М азепи до коронного мечника. « Я с н о в е л ь м о ж н и й мості пане к о ро н ни й мечнику!». Не т ільки лист в. м., м. м. пана, але і те прагнення для п і дт римки сп ільних його ц арсько ї величност і і Речі Посполито ї , с понукали м е не до того, що б я з а д о в і л ь н и в в. м.; і в нин і шн іх р е в о л юц і ях міг мечем, як вже й було, прийти на д о п о м о г у Речі Посполит ій, йдучи д о Білої Церкви м ар шем . Але до м е не при бу в наказ, щоб я г о тувався до в ідступу і посп ішав д о з ' є д н а н н я з в і йс ьк ом його цар сь ко ї величност і п р о ти ворога, котрий вже кілька миль стоїть в укра ї нських ко рдонах, в Ста р од у бс ьк о му полку, куди м е не з В і йсь ком в ійськова потреба й м о н а р ш и й указ кличуть. Туди я я к н а й ш в и д ш е по сп і ша ю і ва жко мені було б проти полі н ай яс н і шо го м ог о керівника діяти. Я к щ о ж д о м е не п ри й де другий наказ, щоб я міг з в і йс ьк ом к о р о н н и м ра зо м діяти, то не за т рим аю ся з реал і за ці єю д а н ог о наміру. Тому й лист в. м., м. м. пана, адрес ував до двору. Як звідти о т р и м а ю ре зол юц ію, то з а д о в і ль ню в. м., м. м. пана, в ц ь о м у інтересі. «А тепер і в м а й б у т н ь о м у р е к о м е н д у ю с я в. м. м. м. пана щ и ро з и ч л и в и м б р а т о м і п о н и ж е н и м слугою Іван Мазепа , гетьман і кавалер його цар. в е личност і Військ Запорозьких. З т а бо ру під С а л т и к ов о ю Д і в и ц е ю 8/19 жовт ня 1708». (АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3036. — С. 294. — Оригінал, завірений осо бистим підписом І. Мазепи). ДОДАТКИ: № 1 1682, липня 27. — Варш ава (?). — Уривок з дипломатичної інструкції уряду Речі П осполитої, даної В. Іскрицькому. «...також у р о д з о н о м у Мазеп і , котрий як поверну вся із столиці , то вже, знати, став осавулом». (АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3036. — С. — Переклад з польської). № 2 Уривки з дипломатичних донесень польського резидента у М оскві Єжі Довмонта, адресовані королеві Речі П осполитої Яну III Собеському. 1692, серпня 24. « К о ч у б е й / ко за ць кий генер ал ьн ий писар, що від гетьмана М а з е п и втік до Кри- * Тут помилка, бо йдеться про Петрика (Іваненка). 102 С ів е р ян сь к и й л ітопис му. Хан кримський дав й ом у бунчук і він з т ат ар ами і з а п о р о з ь к и м и козаками, котрі та кож вдалися д о Криму, п огр аб ув ав коло ріки Орелі багато містечок: і сел, забрав л ю д е й і і аж біля Са ма ри з у пин ивш ис я, п оверну лис я до Кримуб идло без о по ру здобиччю...». 1692, л и с т о п а д а 24. — «Гетьман М а з еп а т ільки раз н аписав його мості пану к р ак і вс ьк ом у ка шт ел яну і то не без нещирост і , бо виставив дату (листа) з табору, з поля п об л из у Самари, а насправді він з алишався у Но вих М л и н а х і т. д. П о т і м же, що б в ип ра в да ти цю к о р ес п о н д е н ц і ю і сатисфакці ї , п оси ла в д о пана гетьмана великого коро нн ог о, к о р е с п о н д е н ц і ю до н ьог о (?); не хотіли пропускати п осланц ів ані на Київ, ані на Переяслав, за Д н іп р о і т. д. В ідп ов ідали на це, що гетьман М а з е п а ко рес по ндува в, бо в і д п и с а в ши й. м. пану гетьману в е л и ко му к о р о н н о м у з Голтви, н еп о да л ік від Гадячого, з т а бору, що рухався до Самари, п о в і д о м и в про це і у М ос к в у ц ар я м їх мостям. Я тоді сказав: д о б р е б уло б с п ро бу ва ти перев ірити к о р е с п о н д е н ц і ю ( М а зе пи ) і так (тоді) кинулися до М а з е п и н и х листів. Коли ж було п р и н е с е н о о бш ир ні дані про к о р е с п о н д е н ц і ю з га да ног о гетьмана для вивчення, шукали т од і вказ івок на час і на дату п р и несеного листу, ( мо же це був і не той лист, на котрий посилалася) , то не з на йшл и і пішли до себе для у з г од же нн я ( цього питання) , а пот ім сказали, що день 17 серпня за с тар им ст илем зн ач н о [...], коли ж дата поставлена «з поль с амарських», але він т ам не був. Тоді т ільки заявили, що з Голтви (було писано)...». (Держархів у Кракові. — Ф. «Зібрання А. Грабовського». — № Е. 91. — С. 14— 15, 20, 33. — Переклад з польської). № З 170 8 (весна (?). — Уривок з листа невідомого польського шляхтича до невідомого. «Р. S. То теж д о п о в і д а ю в. м., м. м. пану і доброд і єв і , що мій посланець, п о в е р нувшися від й. м. пана Мазеп и, каже, що за Д н і п р о м великий бунт, м і ж б у н т і в н и к а ми є г е ть м ан о м н ак а зн им Бу лавенком. Цей має бути л ю д и н о ю (із) зн ач н ог о м о с к о в ського роду, приїхав на Дін і п обу нт ува в д о н с ьк их козаків. Він д і й ш ов аж до Полтави, Полтава вже й ом у п і ддалася * і він бере к онт рибуц і ю. Й. м. пан гетьман послав нас за р о з ' ї з д о м і й о м у привели з того війська кількох зн ачн их людей. Тепер н е д ав но пі шло як московське, так і ко за ць к е військо, що б р оз г ро мит и т а м те ш ні х людей. Той наказний гетьман вже н ібит о м ає ч и м а л о війська і (все), що живо, горнеться д о н ь о го; й. м. пан гетьман нака за в трохи а рт илер і ї дати з Києва і Білої Церкви, м ає при собі ч и м а л о війська, як козацького , так і м осковськог о, але як і раніше, чути, що п о між н ими т ри во жн о. Й. м. ксьондз З а ден ськи й та ко ж п овернувся з Білої Церкви, к о т рий сюди писав, що зрозумів , т а м будучи, що маб ут ь невдовз і б уде в і ддана Україна. Він п иш е до мене, що як т ільки з ' явит ьс я трава, тоді почне кипіти, взагалі н ам с п о д і ватися на д о б р е н а в р я д чи дово дит ьс я» . (АГАД. — Ф. «Архів Замойських». — № 3031. — С. 161. Переклад з польської). № 4 Уривки з польськомовного літописця перш ої чверті XV III ст., який охоп-лював період з 1648 до 1724 pp. «...1705... Під час цієї ка мпа ні ї Маз епа , з а п о р о з ь к и й гетьман, з ми в і йськами у в ійшов до П ольщі і о таб ори вся біля Замостя, пот ім вели ким и коз аць ки- зи м у в ав на Волині до ш в едсь ко го к о Але Батурин зразу сам с воєю о с о б о ю в Торговиц і insistendo... 1708... Цього року М азеп а, з а по р о з ь к и й гетьман, п риєднався роля, взявши з с о бо ю великі скарби, інші ж з а л иш и в у Батурині . ж після цього здо була Москва , в ійсько п оло ни л а і ф о рт е цю зруйнувала.. . 1709... Ле д ве з 500 к інноти король, сам будучи п о ра н е н и м , втік. З чим втік і М а зепа, гетьман Військ Запо ро зь ких , котрий п о к и н у в ш и великі скарби й м ільйони, т р и мався вже ш в едсь ко го короля; д о Бендер п ішов під про текц ію О т т о м а н с ь к о ї Порти. Цей же М аз еп а, з а п о ро з ьк ий гетьман, по зичив ш в е д с ьк о му королев і , як знати з чуток, 200 тисяч ч ер во них з о ло тих гот і вкою, а в к ле й но д ах стільки ж, а сам пот ім п о мер п ро тяг ом року, в і дда вши ш в е д с ь к о м у королев і свого плем інн ика по сестрі, т о б то пана Во йн ар овсь ко го , котрий пот ім п от ра пив до царя його мості і в столиці був нав і чно у в ' я зн ен и й (?)...». ) Невеликий фрагмент тексту не відчитується. *) Помилка: Булавін зазнав поразки вже в Посамарії. С іве р ян ськи й л ітоп и с 103

З документації гетьмана І. Мазепи (Підготовка до друку, передмова Ю. Мицика)

Репозитарії

Схожі ресурси