Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського

Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:1998
Автор: Куриленко, B.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1998
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Краєзнавча мозаїка
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200545
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського / B. Куриленко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 104-106. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-200545
record_format dspace
spelling irk-123456789-2005452024-12-08T18:20:30Z Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського Куриленко, B. Краєзнавча мозаїка 1998 Article Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського / B. Куриленко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 104-106. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200545 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Краєзнавча мозаїка
Краєзнавча мозаїка
spellingShingle Краєзнавча мозаїка
Краєзнавча мозаїка
Куриленко, B.
Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського
Сiверянський літопис
format Article
author Куриленко, B.
author_facet Куриленко, B.
author_sort Куриленко, B.
title Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського
title_short Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського
title_full Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського
title_fullStr Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського
title_full_unstemmed Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського
title_sort сіверяни. округа міст радичева і новгорода-сіверського
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 1998
topic_facet Краєзнавча мозаїка
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200545
citation_txt Сіверяни. Округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського / B. Куриленко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 104-106. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT kurilenkob síverâniokrugamístradičevaínovgorodasíversʹkogo
first_indexed 2024-12-15T16:37:15Z
last_indexed 2024-12-15T16:37:15Z
_version_ 1818525051514781696
fulltext КРАЄЗНАВЧА МОЗАЇКА СІВЕРЯНИ. ОКРУГА МІСТ РАДИЧЕВА І НОВГОРОДА-СІВЕРСЬКОГО Район М е зи н а леж ить в м е ж и г ір ' ї — винятково красивом у, багатом у п р и ро д н и м и ресурсами котловані у заплаві Десни. Цим зум овле на і значна к ількість па м 'я тн и к ів усіх епох. З обрив ів в б інокль п о м ітн о р ізке з в уж е нн я котлована на півночі, де в и ­ ник Новий гор од с іверян, і на півдні, де на п ідступах д о їх столиц і виникла н е п р и ­ ступна ф ортеця IX— XIII ст. — м істо Радичів. Ці міста через М е зи н ськ у округу мали чудові ум ови для св ітотелеграф них зв 'язк ів. Округа ця за вж ди вабила мене, лен ін град сько го с т удента -худож ника , вих ідця с. Курилівки. А коли у 1964 р. з н ай ш о в у автора р о зк о п о к «в се св ітн ь о в ід о м о ї М е - зи нськ о ї с тоянки » М. Я. Руди нсько го описи з н ай о м и х з дитинства у р о ч и щ і побаж ання повн ого вивчення «ц іє ї кра їни палеол ітичного М ези н а» , — пере їхав сюди і в л а с н о р уч ­ но створ ив тут н ай б ільш и й на Україн і с ільський археолог ічний музей. Зрад ів і появі «сво го» ж ур н ал у «С іверянськи й л ітопис», сл ід кую за його публ ікац іям и. У № 6 1 99 6 р. він з гадує і с. Мезин , і л ітописне м. Хор обор , який автор шукає вже багато літ, і ром енськ і (с іверянськ і) пункти, з я к и х почалися і с. Курилівка, М е ­ зин. Але журнал, як і інші дж ерела, з гадую ть л и ш е окрем і пункти. Зауважу, щ о цей м етод вивчення баж ани й для «с тепових» пунктів, (як С инявське селище, Брід, с. П ар ­ тизан біля М ени ), які зарад и безпеки укрупнялися. Біля М езина в інш их топо граф іч ­ них у м о вах п ід захистом заплав з о б р и в а м и — д іяла «хутірська система». Тому по бл и зу ми виявили 10 роменських, 30 « с тар оруськи х» пунктів X — XIII ст. Ж урнал з гадує І гор од ищ е «Сад», що н ібито з а п о ч аткувал о с. С верд л овк у (с. 112). Але ми пункт с іверян зн ай ш л и і в балці в уроч. Погон і; на п івдн і села; в уроч. З а ­ тон, П узи р ьове пн., всього ж 5 — 8 пунктів. М езин же, як з гадує і журнал, з а п о ч а тк у ­ вало уроч. Школа. Тут ми у 1985 р. у т р а н ш е ї в о д о го н у зн ай ш л и згадане поселення у з гари щ ах IX і X ст. Тоді зникли роменськ і пункти Погоні, П узи р ьове пн., го р од и щ е І. Шар згари щ а мало і укр іплення Ху то р и щ е в Курилівці, після чого пункти Ки ївсько ї Русі X ст. виникли і на «островах» Д убина , Гірочки, Березова і ін. Схожі процеси б ач и м о і «на півдні к о тл о вана» — біля с. Радичева. Поки там був, схоже, плем інний центр — всі 11 пункт ів (урочищ ) з л іп н ою р о м е н сь к о ю кер ам ікою леж али на п р а в о б е р е ж н и х мисах, вписую чись в овал ро м е н сь к и х пункт ів района М е ­ зина, що йш ов по п р а в о м у і л ів о м у боц і заплави. А л е при появі тут — на шляху д е н ­ ного пере ходу д о Новгорода, — н епри с тупно ї м ісько ї фортеці, острови заплави в X ст. заселяю ться пунктам и Київсько ї Русі. З а хи щ аю ть їх не т ільки природн і умови, але і місто. « М іс т о тисячами ниток п о в 'я зув ал о ся з округою , щ о його о точувала» , — пише ака д е м ік П, П. Тол очко .2 Заселення округи започаткувалося біля Курилівки є д и н и м во л и н ц е в с ьк и м п унктом VIII ст. Хуторищ е, де була і кругова керам іка. В IX ст. вона, при появі роменц ів , зникає. З 'являється знову, схоже, на рубежі IX — X ст. П е р іод ром ен ськи й ч ітко в ід ­ м еж овується і тут — на в ід д а л е н о м у на 15 км від м іста Радичева, на 25 км в ід Н о в ­ города к урил ів ськом у секторі, де « м а те р и н с ьк и м » пунктом б уло Х у то р и щ е , д о ч ір н и ­ ми пунктами, ху тор ам и були після ст. Д убини Зах ідної, Східної, — Гірочки, Ігнатів - ський острів, Гирин і П опова (?). У кар 'єр і Х у то р и щ е ми пом ітили у пов інь з човна чорний , поховани й шар, в я ком у виявили обгор ілий тесаний латник, пні, а ниж че — ром ен ську і к олочинську керам іку, «р ід и ну» в ід корен ів сосни, щ о згнили. Від «пол я» цей п івостр ів в ідр ізав п іщ аний вал 13 м. ширина, 6 м. висоти, дві ве р х ­ ні круглі «приватн і вежі». Видно, після пож арищ а і виникли на «ос тровах» згадан і 5 пунктів. Після ро м е н сько ї це була друга — найб ільш сильна хвиля заселення X ст., М е ш к а н ц ів остров ів не злякали ні весняні хмари м ош ки, ні бездор іж жя . Крім того, Х у торищ е м ал о ваду — н ерод ю ч і навкол іш н і піски. А за 1 км п івденн іш е — на п о р і ­ заній яр ам и кручі, починалися б ільш родю ч і землі. Вони лежали за б р о д о м ш и роко ї 104 С ів е р я н сь к и й л ітопис стариці Криве, т о му л а н ц ю г поселень, що потягнувся на о б р и ва х до 50 м висоти на 2 км на південь, о тр им ав назву ЗАБР ІДКИ. На За бр і дк а х — л и ше кругова керамі ка X — XIII ст. Отже, ці мисов і у кр і плення виникли після с палення Ху т ор ищ а і Шк і ль ног о двора. Тут, на глибині 0,4 (нині — 1,9 м) в нап ів землянці , л і пну ро м ен сь к у керамі ку IX ст. накр ива в шар згарища. Над н им — була кругова кераміка X ст. і но ве згарище, яке настилав шар XVI I I ст. Отже, ці роменськ і пункти з никли п ер е д з а с е л е н н я м Забрідок, що зникли в XIII ст. Цікаво, що з півночі Забр і дки в і др і зают ь глибокі , порослі л і сом, яри Перехоже, а на т р и к у т ­ ну, ото чену яр ам и Веселу гору йде з яру К і з ко в щи на вузька і глибока дорога, п р о ­ т оптана хуторянами. На Веселій горі зі сходу лежать три м ін і ат юрні трикутні г ор од ища без інвентаря. Тут з н а й д е н о л и ш е ікла д ик ог о кабана і у л а мо к в о л ин ц ев с ь к о г о (?) горшка. М оже, тут були язичеські святилища. Отже, виникли Забрі дки, заплавні й і н ­ ші пункти X ст. в п і сля ро менс ький, я з ичеський пер і од з п оя во ю де р жа в и Київська Русь. Не з абували тоді і про обо ро ну . Забрідськ і пункти зі сходу з ах ищ ал и обриви, підтоплені в о д о йм а ми . З пі вдня ряд пункт ів за хищав велетенський О р и ш к и н яр, що був в ' ї з д н о ю до ро г ою , і, о г ин аю чи За бр і дки з н ап о л ь н о г о боку, йш ов до ярів П е р е ­ хоже і, ро здво ї вшись, — на поселення. М е н ш і яри, що йшли від «лима нів », були д о ­ рогами і верхн і ми вулицями, які мали з с о н я чн о го боку нап ів землян ки. З Куликово ї гори до озера йш ов критий во д ян ий рів. Невелике плато — Гацдукова гора — в каз ­ ково к р ас и во м у урочищі, була, мабуть, д в о р о м феодала. Тут на глибині 120 см на д о ­ лівці з н а й д е н о у ла мо к с а м о р о б н о г о ви р об у з о па л ен о ї глини з графіті (буква К і і н .). Мабу ть , в о дян ий рів йде вниз з « н і ще» на північній Громов і й горі, Є пункти X — XIII ст. і н ав к ол о М е з и н с ь к о г о г ородища, і на з аплавн і й дюні Березова — за 5 км від Ме зи на , яка була з а с е л ен ою з X по XVI ст. П ісля навали Батия За бр і дки в і д н о ­ вилися на подолі , стали ву л иц е ю села. То п он ім М е з и н виник, за лег енд ою, як хутір феодала т ат арина Мез і — « М е з и н двір». Наші роз ко пки на Ц ерковн і й горі виявили сліди посе лення X I V — XV ст. Сліди пункт ів XV ст. з н а й д е н о л и ш е на Сірівській горі. Цікаво, що в Курилівці і Мезин і було по І г ородищу, в С в ердл овц і їх було уже в X ст. 3 — 4. Це була «р ом е нс ьк о -я зи че с ьк а Русь». Але вона не була « г лу хо ма н- с ьким і з оля то м» — брала участь і в торгівлі . На С в е р д л о в с ь к о м у го родищі з найдено, скляну н а м и ст ин у і к а м ' я н у голівку жінки в сп іральн і й плетеній вязаній шляпі з « к о в ­ пачком»; на Хуторищі — скляні н амис тин и, кам ' ян і привізні хрестики; на П у з и рь о в і м пн. — в «н а п і вз ем лян ц і мет ал ур га » IX— X ст. диферні пряслиця, т игельки для р о з л и ­ ву металу, б ол от н у руду, крицю, безліч покри тих с к ло м шлаків, гон ча рн у б іло глин я- ну кераміку, яку з н а й д е н о і в горні X ст. на посаді міста Радичева. Більш пізні і м п о р т ­ ні речі (скляні — р і з ноколь оров і , пол і хромні браслети) з н а й д е н о на 13 пунктах, ві ­ конні диски — на 5. З н а й д е н о це і на С в е р д л о в с ь к о м у п і в д е н но м у острові , де шару нема, а керамі ка X — XIII ст. є. Острів був ду же з ру ч н и м для ретрансляц і ї сигналів з Радичева в Новгород, його не зач іпила і дин ам іка змін, що пост і йно йшли в окрузі , в клю ча юч и і місто, хоча з 30 пункт ів округи з н ач н им и були л и ш е 10. Так, в X ст. н е з в аж аю ч и на зн икн ен ня ряду р о м е н сь к их пунктів, з а сел ени х було 23; в XI ст. — 21:, в XII — 15; в XI I I ст. — 10, а в X I V — X V — 4;6 пункт ів і снували з X по XI I I ст., З в о н ­ кове — з IX по X V ст.; Березова — з X по XVI ст. (7 століть), Х у т о ри щ е з VI I I по XV — 8 століть, опустіло, схоже, л иш на XVI ст. Татари стерли всі г ор од ища , за л иш и ли по І пункту на віддалі 3 — 5 км. Топон ім Псарівка ( Свердловка) виник, за л е г е н д о ю і за Гумилевським, від появи тут в XII ст. п ост і йного т а бо ру — псарні н о в го ро д с і в ер с ьк и х к н я з і в 3. Наші п ошу ки виявили біля м о г ил ок м а й ж е зрите С вер дл ов с ьк е г о р о д и щ е IV ст. з з а с и п а н и м у вік заліза ровом, о к р е м и м и кістками тварин, з ра з ка м и юхнівської , п і знь о ї і, схоже, с т ар ор усь ко ї к е р а ­ міки. Н ас то ро жу є н есел янс ьке — на кілька к і мнат п і дз емелля з тесаних, трухлих до - шок і бруса в глибині гори. П о д а л ь ш е вивчення з нах ідок в кар ' єр і з ірвали обвали скелі. Цікавий т о п о н і м КУРИЛІВКА, пере в і рен ий д а н и м и л і тератури і розкопок. Вони д о ­ п овн или легенди, що в XVI I — на поч. XVI I I ст. на Ху то рищі в печері (валу), де з н а й ­ д е н о керамі ку XVI I I ст., поселився біглий козак. Схоже, його послав з К оропа Двір ген ер ал ьн о ї а рт илер і ї «гнати для її пот реб с мо лу і дьоготь», а т очн і ше — рятуватися від цар сь ки х шпигів. У 1 96 7 р. на Хуторищі був в ик оп ан ий і « с м о л о к у р н и й куб», який тоді щ о д е н н о «ку рив» н ад Ху то рищем . За це забр ід ц і дали козаку пр і зви сь ко « К у р и ­ ло», а його хутору пот ім назву Курилівка, м е ш к а н ц я м — п рі зви ще Куриленко. Курилівка вже в ідкочувала на р. Лоску, де зберігся т о п о н і м ТАТАР СЬК Е К Л А Д Б И ­ ЩЕ. За л ег енд ою , тут, на кр аю лісу, була люта битва з т ат арами, де їх навіть жінки д о б и в а л и кочергами. П о х о в а н и х було багато. Баба Полька, що жила східніше Голого болотця, при копанн і ям бачила брат сь ку могилу, де «в череп ів були всі зуби ц ілими». Керамі ки X — XIII ст. тут не з найдено, але з н ай д е н о в у р о ч и щ а х Голе б о л о т ­ це, п і вден ни й Бугор б ойов і сокири XII — XIII ст. Нанести такий н ищі в ний удар т ат ар ам місцеві хуторяни не з могли б: для у т в о ­ рення «Татарського к л а д б и щ а » потрібні значні сили. їх мала Радичевська фортеця. Чи не її ратників, що могли з никнут и на островах, шукали татари в курил івських лісах, С іве р ян ськи й л ітоп и с 105 де «вся з емля стояла проти них», навіть «б аб и колотили кочергами». Але н а м в а ж ­ ли в о і інше. Чо му Д. Галицький у 123 4 p., коли він тут, « п л е ня юч и землю, п о и м а ш а грады многи по Десне, и ту же взяша и Х о р о б о р и С о с ни цу и С но ве с к» , 4 о б м и н у в н ай б і л ьшу між Н о в г о р о д о м і С ос н и ц е ю ф орт ец ю в Ради чев і ! ? І чо му її не з га ду ют ь і л і т о пи с и? І чому, ш ука ючи л і то пис ни й Хо ро бо р, вже б ільше століття, всі до сл ідники заходять у б е зв их і дь ? А може, він до татар і був тут, в Р ади чев і ? ! А д ж е серед г о р о д и щ к р а ­ щого « к а н д и д а т а » в Х о р о б о р и нема. Тоді Галицький не о б м и н у в Радичев, і палити т а ­ т а ра м було вже нічого, а в і дновити тут ф орт ец ю Х о р о б о р вони не до зволили. І її в і днов или в кінці X I V ст. в і н ш о м у місці. Отже, було два Х о р о б о р и — о дин дотатар - ський — в Радичеві чи М ако шин і , другий... Й м о в і р н о там, де є кераміка X I V — XV ст. її нема в Радичеві і М ак о ши н і , але вона є у Коропі — на «остров і » Коваленчиха. Але з берег лась вона тут в низинах. І л и ш е в деяки х яма х на бугрі, який, за л е г е ­ ндами, «колись був наб ага то вищ им ». Ч о м у ? Виявилося, що до появи п о р ох о во го з а ­ воду в м. І І Іостці, по указу Петра І, козаки для К ор опсь ко ї г ен ерально ї артилер і ї і для 8 вели ких л і в о бе р е ж н и х полків, виг отовляли для п о ро х ов их арсенал і в у Коропі до 600 пудів п ороху що р і ч н о . 5 Тому на Коваленчис і , на в ідміну від н ав к о л и шн і х лугів і дюн, бугор не має гумусу і шар неол і ту тут ле ж ит ь у лесі зверху. М ас и гумусу к о ­ заки о бе р ну ли в селітру. Г ор о д и щ е на М а с ло з ав о д і ( «поруч») , де є кераміка X — XIII та XVI ст., з н и щ е н о у 1 95 0 — 70-х pp. Г оловний а ргу мен т м а к о ш и н с ь к о ї версі ї ло ка лі зац і ї Х о р о б о р а п і слятатарського — наявність в М а к о ш и н і яру Хо ро б і в — сумнівний. Ад ж е г і дрон і м Десна є і на Ч е р ­ ніг івщині , на Дунаї , і біля Мос кви; р. Хо р об ра є на р. Рось, а с. Хо роб ри ч і — біля м. Городні. Важливо, що в 1399 р. п ра вн ук хана М а м а я — родич І. Грозног о — нов- го родс і верс ький князь І. Глінський, рятуючи р оз бит ог о в ще нт на р. Ворскла т ат арами Вітовта, прив ів його «к г ороду его Х ор об л ю, да к во л ос тя м — к Мако тин у, да к Со- хачеву, да к О б о л о н ю » . 6 А села ці — сусіди Коропа. А М а к о ш и н від О б о л о н н я в і д ­ да ле н ий з е м л е ю Коропського, Сос ницько го , і М е нс ь к о г о районів. С кор іше під с. М а - кот іно ховається т о п о н і м НАКОТІНО, нині с. Накот на р. Накот на шляху до Коропа, де йшла з пі вдня до Сохачів ( сильного го р од и ща Ста ринець ) др евня до ро га на Сос- ницю. Отже, якби Вітовта вели з О б о л о н н я (і Верби) н а з ад в М а к о ш и н о , то не м и ­ нули б С о с н иц ю! Авт ори м о к о ш и н с ь к о ї версі ї і гнору ют ь її головний козир. Це польська мапа — карта Черн і го во -С іверс ьких з ем е ль 14 — 15 ст., яка е к с п о н у ­ ється в музе ї м. Мени. На ній — н а у к о во б езд о га нн а г і дромережа, т опо ні м і ка тих часів (міста і села). Але Коропа і М а к о ш и н а нема; вони, гадають, виникли в XVI I ст.,7 а на місці Коропа в латинськ і й т ра нс кр ипц і ї стоїть підпис ХО РО Б ОР . О. Ла за ревс ький писав, що Хо роб ор, в кінці 16 — на поч. 17 ст. п ере ім ен ув а ли в К о р о п. 7 Тут, може, Глінські з а л и ш ил и на територ і ї т юркськ і г ідроніми; Сапсайка і Сапсой (Кругова вода) — рів, що отчував г о р о д и щ е на т ерит ор і ї мас лоза воду . Тоді ж (коли М. Глінського « у м о р и ш а гла до м в тюрмі ») , т о п о н і м Х о р о б о р у л і топис ах змінився на Короп. Такі дані ми з ібрали у статті «До ло ка лі зац і ї л і то п ис но го м. Х о р об о ра » , яку р е ­ да кт ор «У кра ї нсь кого і ст оричног о ж ур н ал у » заклав в к о мп ' ю т е р , і він дав д о б р о на її публ і ка ц і ю ( № 1, 1993). Але ж локал і зац і я Х о р о б о р а ха ракт еру ра ди ч ев сь к ог о п а ­ м ' я тн и ка не зм інює: він за лишає ть ся н ай б і л ьш м ог ут н ьо ю ф о р т е ц е ю IX — XIII ст. р е ­ гіону. Це місто, н е з а л еж но від точност і його т опо ні му , є для М е з и н с ь к о ї округи ( о со бливо в IX — XI ст.), б е з у м о в н о л і д е р о м — т орговим, пол і тичним, рел і г ійним ( з на ­ хідки плінфи на городищі ) і в і йс ьк ов им ц е нт р о м — ф о рп о с т о м на в о д н о м у шляху д о столиці сіверян. Василь КУРИЛЕНКО. Д ж е р е л а та л іт е р а т у р а : 1 Рудинський М Я. Поиски в Северо-Восточной Черниговщине. — К., 1925. — С. 29. 2 Толочко П. П. Древнерусской феодальный город. — К., 1989. — С. 79. 3 Гумилевский Д. Я. Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. — Чер­ нигов, 1869. — С. 96. 4 ПСРЛ. Ипатьевская летопись. — М., 1962. — Т. 2. — С. 772. 5 Апанович О. М. Збройні сили України. I пол. 18 ст. — К., 1969. — С. 81, 82. 6 Гумилевский. Указ. соч. с. 19. 7 Городские поселения Российской империи. СПб., 1865. — Т. 5. Ч. 2. — С. 367. История городов и сел Украины. Черниговская обл. — К., 1983. — С. 356, 440. 106 С ів е р ян сь к и й л ітопис

Схожі ресурси