Під шаленим натиском
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200548 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Під шаленим натиском / В. Симоненко, С. Марценюк // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 110-112. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200548 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2005482024-12-08T18:20:53Z Під шаленим натиском Симоненко, В. Марценюк, С. Краєзнавча мозаїка 1998 Article Під шаленим натиском / В. Симоненко, С. Марценюк // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 110-112. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200548 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Симоненко, В. Марценюк, С. Під шаленим натиском Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Симоненко, В. Марценюк, С. |
| author_facet |
Симоненко, В. Марценюк, С. |
| author_sort |
Симоненко, В. |
| title |
Під шаленим натиском |
| title_short |
Під шаленим натиском |
| title_full |
Під шаленим натиском |
| title_fullStr |
Під шаленим натиском |
| title_full_unstemmed |
Під шаленим натиском |
| title_sort |
під шаленим натиском |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200548 |
| citation_txt |
Під шаленим натиском / В. Симоненко, С. Марценюк // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 110-112. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT simonenkov pídšalenimnatiskom AT marcenûks pídšalenimnatiskom |
| first_indexed |
2024-12-15T16:37:20Z |
| last_indexed |
2024-12-15T16:37:20Z |
| _version_ |
1818525057356398592 |
| fulltext |
ПІД ШАЛЕНИМ НАТИСКОМ
(За матеріалами Держархіву Чернігівської області
в м. Ніжині)
У 20-х роках Н іжин н ал ежа в до міст з н е р о з в и н у т о ю про мис ло в і ст ю, у 1925 році
на 34,5 тисячі населення було усього б л из ь ко 500 робітник ів. З н ачну роль в житті
міста в ід і гравало сільське го сп одар ст во (бл из ько 2 0 % населення з а йм ал ос я ним). З в и
чайно, що сталінська суц ільна колектив ізац ія, яка, наче на сміх, носила н аз ву « д о б р о
вільної», не могла о б м ин у ти і його. Парт ійні л ідери не п о ва жа ли і сторичні назви м і с
та. їм здавалося, що селяни з око лиц ь, які п е р е й м е н у ю т ь і ме н ам и « у л ю б л е н и х в о ж
дів», б ільш охоче підуть до колгоспу, ніж коли вони носять назву якоїсь д о п о т о п н о ї
Овді ївки чи їй подібні .
Наприк інц і 20-х років і сторичні околиц і Н і жина погли ну в вир п ере ймену ва нь . Так,
р і ш ен ня м Н і жи нс ько го м і с ь к в и к о н к о м у від 30 січня 1928 року о ко ли ця Овді ївка була
п ер е й м е н о в а н а у Фрунз івку, Мига лі вка — у Воро шил і вку , Козирівка — у Петрівку,
Шекеро -Г рин івка — в Григоро- І ванівку.
Не з наємо, ч им це пояснити, але « пе р ши й м а р ш а л » чомусь не з до бу в п о п у л я р
ності у жителі в Мигалівки. Вона, як носила цю назву в пе р і о д « б а т ю ш к и - ц а р я » , так
і з ал иш ил а її на всі ц ар ю в а н н я ли сих чи вусатих вожді в. Б і льшо ї популярност і у ні-
жин ці в набув п о лк о в о д е ц ь г р о ма д ян с ьк о ї війни М. Ф. Фрунзе, бо жителі Овді ївки
досит ь ш в и д к о забули її п о п е р е д н ю назву.
Сталін д о б р е знав, що селяни у колгоспи д о б р о в і л ь н о не підуть, треба було
створити міф, що колектив і зац і ї з а ва жа є численна куркульня. Але я ко ю була ця « ч и с
ленн ість» св ідчать цифри: так, на околиц і фрунз івки селян сь ких господарств було
всього 575 (бідняків 200, с ередняк і в 300, а з а м о ж н и х усього 75).
Д ержава, яка б у н д ю ч н о себе н аз ивала р об і тн ич о- селян сь ко ю, почала шале ний
тиск на селян, що б загнати їх до колгоспів. На н е ща с н и х селян, п оси пал ис я н е п о с и л ь
ні податки, штрафи, п р о д а ж м ай на з торг ів за їх несплату і, нарешті , деп орт ац ія або
т ю р е м н е ув ' яз нен ня , Сталін вимагав від кер івник ів КБ(б)У зак і нчити к о лект ив і за ц і ю на
Україні восени 1931 року, т об то вести її кавалер і йс ькими т е мп ам и. Я к що на 1 л и с т о
пада 1930 року в Ніжині було ко лек ти в і з о ва н о 797 господарств, то вже 10 грудня
цифра досягла 927. Колектив і зація п ро хо д ил а п і д гаслом « зн и щи ти куркуля». К а н
д и д ат у ру в «куркулі » з н ах од и ли швидко, м а й н о в и й стан селян сь ких г осподарст в в
Ніжині, як і по селах, був рі зний. Я к щ о проти колгоспів виступав б ідняк а бо наймит,
його о дра зу о го ло шу в ал и « п і д к у р к у л ь н и к о м » і в і дправляли туди, «де М а к а р телят не
ганяв».
Про це п о в то рн е я в и щ е з г іркою ірон ією співали таку частівку « п і дк у рк у ль ни ки»
Тато в СОЗі, м а ма в СОЗі,
У нас хата стоїть з лоззя,
А на хаті о дин куль,
А усі кричать: куркуль!
Після скасування НЕПу різко по г і ршило сь з а б е з п е че нн я міста п ро д ук т ам и х а р
чування. Настав 1930 рік, другий рік «вел ико го пере ло му ». В січні того року Ні жин-
щина була н аг о ро д же на о р д е н о м Ч ер во н ог о П р ап о р а на честь 10-о ї річниці п е р е м о
ги н ад ден і к інцями. Проте радість від н аг оро ди не вт ішала м е шк а нц ів району.
Н а в е д е м о слова зі звіту Н і жи нс ько го о к рп л а н у за 1 9 3 0 рік: « П е р е б о ї р о б і т н и ч о
го постачання в і дчуваються в з р о с т а ю ч о м у темпі. Для п ер еведен ня д ец е нт р а л і з о в а н и х
загот івель по нашій окруз і в ид іле но Н і жинську рай споживсп і лку, але при вс ьо му б а
жанні о ст ан нь о ї вона не мала змоги з а д о в о л ь н и т и вим ог міста й були випадки, коли
Ніжин з овс ім за лишав сь без м ' яса. В нас лі док недостач і у т в ор юва лис я черги в м ' я с
них кр амницях, які в с т а н о вл юв а ли с ь в 4 — 5 годин ранку, і м ' я с а для всіх не в ис т а
чало, не вистачало оселедців, олії, взуття, не кажучи вже про мануфактуру. П р и в а т
ного ринку як такого л ег аль но го по окруз і м а й ж е не спостері гається».
Не вис тачало про до в оль с тв а навіть о х о р о н ц я м право по рядку . Кол ишн ій вчитель
с. Пашкі вки Н і жинс ько го ра йо н у М и к о л а І зьбенко з гадував: « П о яко му сь часі я п одав
заяву д о Черн і г і вського м е д и ч н о г о технікуму. Іду, с кл а да ю іспити. С ту д ен т ам дають
в ї дальні обід, велику л о ж к у кислої гнилої капусти і 200 грамів хліба. Борячись з
голодом, їду д одо му. Хліба в матері нема, зате є сал о і беру чотири шматки, п о в е р
таюся в Чернігів. В Ніжині на вокзалі чека ю потяга. Два м іл іц і онера н ака зу ют ь йти за
ними — м а ют ь перев ірити доку мент и. Т ор би нку з с ал о м з а п р о п о н у в а л и з алиш ит и в
коридорі , де зостався один міл іц іонер. Другий в ка нцеляр і ї перев іряв мо ї д о к у м е н
ти. Відпустили, л и ше у потязі я виявив, що в моїй т о рб очц і вже не чотири, а ли ше
два шмат ки сала».
Проте сп ра вжн і й а по кал іпсис для селян настав у ж а х л и в о м у 1933 році. С та л і н
ські кати чинили страшні з ло чин и проти вла сно го народу. На цій н ай р о д ю ч і ш і й зем-
110 С ів е р ян сь к и й л ітопис
лі з а п ан ува в ж ахливий голод. Н ам аг а юч ис ь н ічим не за тьма ри ти «успіх с оц іал іс тич
ного буд і вн иц тва» , сталінські кати наклали табу на цю тему. Страх і тливий голокост
п ідмінявся « т им ч а со в и м и т р у д н о щ а м и » . О с о б л и в о т я ж к и м було с т а н о в ищ е тих с е
лян, які вперто не хотіли вступати до колгоспу. П р и в и д Соловк ів стояв страх і тливою
п р и м а р о ю н а д колись кв і тучою Укра ї ною. Назва далеко ї п і вн і чно ї обителі , знан о ї
в у сь о му х р ис ти ян сь ко му світі, стала з н а к о м біди. А д ж е т ам — неволя, чу жина та
вічна розлука.
Але не наб ага то к р а щ и м було с т а н о в ищ е тих, хто, боячись репресій,, п і шов у к о л
госп. Ось заява члена Н і жи нс ько ї артілі ім. Фр у нз е А. Комен да нтен ка від 24 л и с т о
пада 1933 року: « П р о ш у правл і ння розглянути м о ю з аяву і видати мені натуроплату,
яку я заробив. Я п ро р о б и в 190 т ру д од н ів і тепер п р а ц ю ю на к і нн о- ро зп лі дн ику . То
пр ош у правл і ння видати мені н атуроплату , бо не м а ю чого їсти і нема сил п р а
цювати».
Про те, який вигляд мали члени н ай бі ль ш п ер е до в о ї в Ніжині артілі, свідчить
заява від 30 вересня 1 93 3 року колгоспника М. Якимен ка: « П р о ш у правл і ння в ідпус-
пінжак, штани і рубашку, бо я зов-тити мені за рахунок т ру д о д н ів ману факт ури на
сім обідрався, а купити за готівку нема змоги,
як в частівці того часу:
Трудодні , т рудодн і , трудоодиниці .. .
Х одит ь б ат ько без штанів,
М ат и — без спідниці .
а у матері н е м а засобів». Так само,
Вони вселялись в міцні хати,
кожухи, в ід ібрані у «куркулів
в им аг а ли від з го ло дн і ли х селян в ик он ан-
колгос пу ім. Фрунзе, який виконав осін-
п обу дован і
та п і дкур-
Зате з г олоду не в мир али «активісти»,
с пр ав жн ім и госп одар ями, н апи н ал и на себе
кульників». Вони к о ма н д у в а л и ко лго сп ами і
ня ч ис лен них планів. О с о б л и в о п е р е п ад а ло
ню сівбу л и ш е на 0 , 93%, це ще б уло нічого, а ось о д н оо с і б н и й сектор на околиці
В о ро ши л о в к а (Мигал і вка) с івбу з овс ім не розп оч ав і з р о з у м і л о ч о м у — у го ло ду ючих
селян з овс ім не було сил п рацюват и. Наказ Н і жинс ького м і с ь к в и к о н к о м у від 8 в е
ресня 1933 року зак інчувався дос ит ь грізно: « П опе р е д и т и голову артілі Фрунзе, що
коли не б уде в найближчі дні в і д п о в і д но го п е ре л ом у в сівбі, що б з абез пе чит и її в
термі н — будуть вжиті д о н ьог о заходи парт і йно ї та кр им ін а ль но ї в і дпов і дальност і ».
Гинули працьовит і , самост ійн і господарі , як и м н ав і шували ярлик: «куркульськ і
с аб от ажн ики ». На з міну їм п ри хо дила «нова л ю ди на » , вих ова на в атмосфері брехні,
зв ірячо ї жорстокост і , хо ло п сь ко г о в і дданства « в о ж д ю св і тового пролетар іату». Ста-
л і нщин а не т ільки фізично з н ищ у ва л а укра їнс ьких селян. Б і л ь ш о в и ц ь к и м и т ем п а м и
й ш ло ду х ов н е розтління народу. Про це яскра во св ідчать до ку мен ти. Н а в е д е м о у р и
вок з листа прац івника Н і жи нс ько го м іськфі нв і дд і лу голові Верт і ї вської с ільради
(1948 p.). Цей, з д о з в о л у сказати, син так ха ракт ериз ує р і дного батька, який мав м у ж
ність не вступити в колгосп в 30-ті роки: «П равда, є велика вина м о г о батька за його
впертість, що не п ішов у колгосп. Але я н им б ільш н ез а до в о л е н и й ніж Ви. Хіба не
через батька я за лишив інститут після зак і нчення п ер шо го курсу? З того часу, як
я з а л иш и в його, я не в ва ж аю його за батька. Н аше ставлення Вам в і доме. За с вою
вину він з аплат ив тим, що подох, як собака, в т ративши своє г о с по дар ст во і своїх
дітей, які роз ' ї хались в усі кінці світу».
Наша характеристика стал інсько ї ко лектив і зац і ї була б н еп о вн ою , коли б не з г а
дали таке дос ит ь д и в не явище, як маг ази ни « т о рг с ин » (торгівля з ч уж оз ем ц ям и ). Н і
яких ч у жо з ем ц ів не т ільки в Ніжині , але навіть на Черн і г і вщині не було. Як в ідомо,
під п р и в о д о м д о п о м о г и г о л о д у ю ч и м П ов о л ж ж я Ленін по грабув ав усі церкви, в и л у ч и в
ши в ели чезн у кількість д о р о г о ц і н н и х металів. Але золота б і л ь ш о в и к а м з а вж ди б р а
кувало; весь час треба було р о з па л юв а ти світову р е во л юц ію , годувати вели чезн у а р
мію з а р у б і ж н их комуністів, вла што ву ва ти їм райське життя на ра дя нс ьк их курортах.
З 1928 року зн о ву почалось п ог ра бу в ан ня церков, про що яскра во свідчить і нс тру к
ція В УЦ ВК від 18 березня 1931 року, куди пере дав ат и церковн і коштовност і :
«2) культове м а й н о з д о р о г о ц і н н и х метал ів (платина, золото, срібло) пере дают ьс я
із за к ри тих м о л и т о в н и х д о м і в д о д е р ж а в н о г о с ховища НКФ;
3) ко льоров і метали, а саме: дзво ни, к о нд е л я б р и т о щ о з з а кри тих м о л и т о в н и х д о
мів п ере даю ть ся д о Р удм ет алт оргу за ц інами, що при ц ьо м у прикла да ют ьс я».
Але ц е р к ов н о г о золота явн о бракувало, церкви до б ре - та к и по гр аб ув али в 20-ті
роки. Треба було вилучити зо ло т о у го ло д ую ч ог о населення. І це досить о п е р а т и в
но з р о б ил и маг аз ини «торгсину». Парт ійна н о мен кла тур а д у ж е турбувалась, що б у
лави пра цівник ів «т орг си ну » не по трапили, як тоді казали, «с о ц і а ль но - чу ж і елементи».
Хто ж до них н а л е ж а в ? Н а в е д е м о у ри во к з і нструкц і ї черні г і вського начальства: «Не
м а ют ь права на ц ю р об от у і п овинн і нега йн о бути зв ільнені : колишні торговці , к ур
кулі, а дм ін і ст рат ивно -вис ла ні , м е н ьш о ви ки , особи д у х о в н о г о звання, особи, яких п о з б а
вили в и б о р н и х прав».
На о к о л иц я х Н і жина л ю ди вм ир ал и від голоду, а пра ц і вн ики «т орг сину » о т р и м у
вали дос ит ь калорійні пайки, так, за місяць вони о д ер жу ва ли: в е р ш к о в о г о масла —
2 кг 500 гр., ковбаси — 1 кг 4 0 0 гр., осе ледц ів — 3 кг 500 гр. Б і ль шо виц ька торг івля
С іве р ян ськи й л ітоп и с 111
мала од н у в ідм інну рису: з с ам ого початку в ній н іколи не при пинялись крадіжки. Не
обм и н ул и вони і Н іжи нського «торгсину». Так, 8 ж овтня 1933 року була сп ій мана на
« гар ячом у» висуванець р а й к ом у ком сом олу, касир Йоффе, у яко ї зн ай ш л и аж 100
зол оти х карбованц ів .
П р одовольства та інших речей у « торгси ну» було б ільш е н іж достатньо. Про це
св ідчить о б 'я в а Б о б р о в и ц ьк о г о «торгсину»: «У Бобр овиц і в ідкрито в ідділ Торгсину
Н іжинського універмагу. Відділ Торгсину п ри й м ає золо то , лом , к а р б о в ан у зол о ту м о
нету та з а к о р д о н н у валюту, зам ість чого видає з крам ниц і ТО РГСИ Ну прод овольч і й
пром ислов і то вари з н е о б м е ж н н о ю кількістю б уд ь -я к о го асортименту» . І, д ійсно, а с о р
ти м е н т був казковий, це був наче палац Ш ахер езад и серед с трах ітливо ї голод но ї п у
стелі. О д ни х ковбас т а м 13 сортів , свинини 4 сорти, к а в 'я р паю сний і кетовий, були
там такі речі, які л и ш е спож и вал а петербурзька аристократ ія , а саме: балик, сьомга,
осетрина. За грам золота з го л о д н іл о м у н іж и н ц ю давали 1 крб. 29 коп. П р ацю вав
«торгсин» добре , бо за 1933 рік, було п р и д бан о з о л о т о го л о м у на 7 6 0 4 0 крб., і н о з е м
но ї валюти 1 3 8 2 0 крб., к а р б о в ан о го золота 8 9 8 6 0 крб., ср ібла 3 5 8 0 0 крб. Українськ і
трудар і ненави д іл и ці повторн і заклади, які були д ійсно « бенкетом під час чуми».
Ось один з анекдотів , с кл ад е н и х у ті страхітливі часи: «Стоїть кол госпник у місті
біля о д н о го б уд и нку і читає: «Торгсин». — Що воно за х а л е п а ? — питає в п р о х о
жого. А той в ідпов ідає: У кр а їн сько ю — щ о тут тор гую ть синам и, а рос ійською т р е
ба читати: «Т ов ар ищ и ! Остерегайтесь, Россия гибнет, Сталин истребляет народ».
А ось щ о р о зп о в ід ає про го л о д о м о р 1933 року ж итель Н іжина Г. П. Новиков:
«Л ю д и вм ир али з голоду, а в торгсин і за золо то м ож на було купити усяку їжу. О д
ного разу на б уд и нку торгсину вночі хтось вив ісив плакат: «Сталін — кат».
Скільки ж з а гинуло л ю д е й на Ч е рн іг івщ и н і? Це п ідрахувати д уж е важко, мабуть,
нем ож ли во , бо вже в 1934 році прац івники НКВС заби рали і зн и щ увал и документи ,
в яких за значалося, хто і коли помер, де похований. Викладач Черн іг івського д е р ж -
пед інституту В. Ткаченко п ідрахував п ри бл и зн у кількість п о м е рл и х від г о л о д о м о р у
на Черн іг івщ ин і — це бл и зь к о 3 6 2 7 0 8 осіб. Навіть у 1897 році, як св ідчить В се рос ій
ський перепис населення, на Черн іг івщ ин і населення було б ільше, ніж в 1939 році.
1897 рік — 2 2 9 7 8 5 4 осіб, в 1939 році — 1 7 8 3 3 9 6 осіб. Хоч, як в ідомо, за ц ар и зм у
була велика смертн ість дітей. Зр озум іло , що г о л о д о м о р був од н ією з причин з м е н
шення населення області.
В о л о д и м и р С И М О Н Е Н К О ,
Степан М А Р Ц Е Н Ю К .
112 С іве р ян ськи й л ітопис
|