На повний голос
Недавно вийшла з друку перша книжечка Василя Миколайовича Штикова — «ЛЕТОПИСЬ». Присвятив її автор 340-річчю заснування Корюківки, що відбулося у 1997 році. Змістом і формою вірші нагадують билинну розповідь. Побудована вона на спогадах старожилів, використав автор і деякі історичні факти, хоча...
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200556 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | На повний голос / О. Сунко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 140-142. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200556 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2005562024-12-08T18:21:55Z На повний голос Сунко, О. Придеснянська книжкова полиця Недавно вийшла з друку перша книжечка Василя Миколайовича Штикова — «ЛЕТОПИСЬ». Присвятив її автор 340-річчю заснування Корюківки, що відбулося у 1997 році. Змістом і формою вірші нагадують билинну розповідь. Побудована вона на спогадах старожилів, використав автор і деякі історичні факти, хоча за стопроцентну достовірність їх не ручається, про що й каже у своїй передмові. 1998 Article На повний голос / О. Сунко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 140-142. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200556 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця |
| spellingShingle |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця Сунко, О. На повний голос Сiверянський літопис |
| description |
Недавно вийшла з друку перша книжечка Василя Миколайовича Штикова — «ЛЕТОПИСЬ».
Присвятив її автор 340-річчю заснування Корюківки, що відбулося у
1997 році. Змістом і формою вірші нагадують билинну розповідь. Побудована
вона на спогадах старожилів, використав автор і деякі історичні
факти, хоча за стопроцентну достовірність їх не ручається, про що й
каже у своїй передмові. |
| format |
Article |
| author |
Сунко, О. |
| author_facet |
Сунко, О. |
| author_sort |
Сунко, О. |
| title |
На повний голос |
| title_short |
На повний голос |
| title_full |
На повний голос |
| title_fullStr |
На повний голос |
| title_full_unstemmed |
На повний голос |
| title_sort |
на повний голос |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200556 |
| citation_txt |
На повний голос / О. Сунко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 1. — С. 140-142. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT sunkoo napovnijgolos |
| first_indexed |
2024-12-15T16:37:37Z |
| last_indexed |
2024-12-15T16:37:37Z |
| _version_ |
1818525075037487104 |
| fulltext |
З тих віршів і роздумів постає перед нами жінка з багатим внут
рішнім світом, яка радіє, страждає, переживає, шукає відповідь на най
болючіші питання, щось утверджує, щось заперечує.
З любов’ю пише поетеса про своє болюче дитинство, про рідне се
ло Крехаїв в обіймах Десни і Любеча, про квітчасту землю дідів-пра
дідів, з великою шаною і повагою змальовує образи рідної матері, бать
ка, односельців.
Ці вірші і роздуми, сповнені палкої любові до рідної Сіверщини,
тривожать душу, пробуджуючи інтерес до сивої минувшини (цикли:
«Сповідь на Десні», «Поема Крехаївської долі у лицях, образах і х а
рактерах»).
Одухотвореною постає в її віршах природа: дерева, квіти, трави,
злаки — все те, що любить змалечку і з чого черпає натхнення (вірші:
«Травою дихаю», «Землі і неба благодать», «Любисткова п ам ’ять», «До
сонця помолюсь», «Ода моєму городчику» та ін.).
Вчитуючись в ці сонцесяйні вірші, майже фізично відчуваєш свіжий
подих вітру, п ’янкий аромат повітря, напоєного цілющим запахом трав.
Чимало поетичних сторінок присвячено народній медицині, за
якою поетеса бачить майбутнє у зціленні людей від недуг.
І приємно їй, що сьогодні до народної медицини звертається все
більше людей, все більше хворих переступає поріг її робочого каб і
нету, сподіваючись почути добре слово поради. А це велика честь для
народного цілителя. Дати оту краплину надії — найвище призначення
для Наталі Петрівни.
Від землі я —
в погоду, в негоду
знов прошу її зблизька, здаля,
щоб здоров’я, снаги для народу
та щедріше вділила Земля.
А яка вражаюча поема «Спогади доньки лісу», навіяна сумними і
печальними легендами святої Чернігівської землі, які хвилювали з д и
тинства її уяву, — це справжній гімн Природі і Людині.
Доки буде матінка природа,
в нас буде сила, і життя, і врода, —
стверджує поетеса рядками поеми.
І безумовною окрасою всієї збірки є цикл пісень «Очима любові»,
де зібрані пісні про кохання, про щастя і радість земну.
І хочеться надіятись, що той цвіт і вітер, поезія і пісня, якими спо
внені сторінки цієї збірки, залишаться з нами і будуть хвилювати ще
не одне серце, зцілять ще не одну хвору душу.
Валентина ЗОЛОТАР.
НА ПОВНИЙ ГОЛОС
Василь Миколайович Штиков у Корюківці займає скромну посаду
начальника ЖЕКу. А ще він — поет. Широкому колу невідомий поки що,
але його землякам те, що виходить у нього з-під пера, подобається.
Пише тоді, як каже сам, коли не може не писати, коли у голові вже
склались рядки і їх залишається тільки занотувати. Його віршам при
таманний гумор, ліризм, відзначаються вони сміливим поглядом як на
минуле, так і на сьогодення. Активно відгукується поет на всі значні
події, що відбуваються в місті. Багато з написаного ним ходить серед
читачів у рукописному, самовидавничому вигляді.
Недавно вийшла з друку перша книжечка поета — «ЛЕТОПИСЬ».
Присвятив її автор 340-річчю заснування Корюківки, що відбулося у
140 С ів е р ян ськ и й л ітопис
1997 році. Змістом і формою вірші нагадують билинну розповідь. По
будована вона на спогадах старожилів, використав автор і деякі історич
ні факти, хоча за стопроцентну достовірність їх не ручається, про що й
каже у своїй передмові.
У чомусь з автором можна погодитись, а в чомусь — ні. Проте чи
тається літопис цікаво і легко. Крок за кроком перед читачем пропли
ває минуле Корюківки, від заснування до нинішніх днів. Окремою сто
рінкою постає остання війна. Вона не обминула селище. Фашистські го
ловорізи три дні освічували його факелами, три доби стояла над Корю-
ківкою кривава заграва. Понад сім тисяч жителів були розстріляні або
спалені живими.
Більше піввіку трагедія зображувалась односторонньо під вигідним
ракурсом — винні у скоєному загарбники під орудою фашистського ге
нерала Хойзінгера. Ніхто цього й не заперечує — винні! Але більшови
цьким ідеологам не вистачало мужності зізнатись чесно, що причетні до
цього не тільки ворожі солдати, які виконували наказ своїх командирів.
Винні ж у Корюківській трагедії не менше й... партизани облас
ного з’єднання, яким командував перший секретар обкому ВКП(б)У
О. Федоров.
Як свідчить історія, 27 лютого 1943 року група партизан, яку очо
лив начальник штабу з’єднання Рванов, зробила набіг на Корюківку. Було
вбито 6—7 німецьких солдатів, схоплений сільгоспкомендант на
залізничній станції та ще забито десятків два мадярських солдатів.
Нашкодити партизани зуміли, захистити ж селище, коли над ним
нависла розправа, не змогли, чи не захотіли. А може, це не входило у
плани партизанського командування? Розплата розпочалася 1-го бе
резня. Три дні підряд, кожного ранку карателі приїздили в Корюківку
«на роботу» і увечері повертались до сусіднього Щорса, а наступного
ранку на автомашинах знову вирушали допалювати і добивати. А тим
часом найближчий партизанський загін знаходився в селі Тихоновичі
за 25 кілометрів від розтерзаної Корюківки. Ще ближче, в сусідніх се
лах знаходились розвідувальні групи. Вони бачили страшну заграву,
проте командування мовчало. Називалось це в директивах, що надхо
дили зверху, «розпалюванням ненависті до ворога». Про це автор зга
дує так:
Трое суток в мареве огня
На кострах живьем они сгорали.
Я не верю, чтобы партизаны
В Елино об этом не слыхали.
Трое суток дует смерть в лицо,
Трое суток смрад от трупов тянет.
Нашему родному подлецу
Алексею Федорову память.
Книжечка вийшла маленьким тиражем і користується великим ін
тересом у читачів. Проте, як сказав мені автор, вона викликала нега
тивну реакцію у колишніх партизанів і компартійних апаратників.
Що з цього приводу додати? Правда завжди залишається прав
дою. І в свій час я розповів у газеті про набіг партизанів в ніч з 1-го
на 2-е грудня 1941 р. на німецьку частину, що зупинилась у селі Пого
рільці. Скільки було знищено німецьких солдатів і чи знищено взагалі,
назавжди залишилось таємницею. Проте в Погорільцях за це було роз
стріляно близько 20 чоловіків і жінок, а сусідні села Лосівка і Тополів-
С іве р ян ськи й л ітоп и с 141
ка вщент спалені, близько 200 чоловік розстріляно. Колишні парти
зани і їх прибічники мене звинуватили в «искажении фактов», і якби,
не дай Боже, на тоталітарні часи — пришили б ярлик ворога народу.
Проте прості люди при зустрічі говорили: спасибі за правду!
Василь Штиков теж сказав усім правду, правду, яка довго замов
чувалась, про яку люди знали, але боялись сказати на повний голос.
Олексій СУНКО.
5 січня 1998 року.
Корюківка.
її
142 С ів е р ян сь к и й л ітопис
|