З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині
У 1998 р. виповнюється 350 років від початку Національно-визвольної війни (далі — НВВ) українського народу проти колоніального гніту Речі Посполитої 1648—1658 pp., війни, яка привела до відродження незалежної Української держави. Вперше ювілей цієї події урочисто відзначається в незалежній Украї...
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200561 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині / Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 2. — С. З-9. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200561 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2005612024-12-12T14:18:06Z З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині Мицик, Ю. Становлення державності України У 1998 р. виповнюється 350 років від початку Національно-визвольної війни (далі — НВВ) українського народу проти колоніального гніту Речі Посполитої 1648—1658 pp., війни, яка привела до відродження незалежної Української держави. Вперше ювілей цієї події урочисто відзначається в незалежній Україні. У підросійській Україні у кращому випадку відзначалися ювілеї Переяславської ради 1654 p., як-от у 1954 і 1979 pp., причому НВВ зображувалася у фальшивому світлі як війна не за власну самостійну державу українців, а як війна за їх приєднання до іншого народу, чого у світовій історії взагалі не бувало. У цих документах наводяться важливі факти про хід НВВ на Сіверщині (Чернігів, Новгород-Сіверський, Стародуб, Речиця), на білорусько- литовському пограниччі, насамперед у Гомелі. 1998 Article З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині / Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 2. — С. З-9. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200561 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Становлення державності України Становлення державності України |
| spellingShingle |
Становлення державності України Становлення державності України Мицик, Ю. З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині Сiверянський літопис |
| description |
У 1998 р. виповнюється 350 років від початку Національно-визвольної
війни (далі — НВВ) українського народу проти колоніального гніту
Речі Посполитої 1648—1658 pp., війни, яка привела до відродження
незалежної Української держави. Вперше ювілей цієї події урочисто
відзначається в незалежній Україні. У підросійській Україні у кращому
випадку відзначалися ювілеї Переяславської ради 1654 p., як-от у 1954
і 1979 pp., причому НВВ зображувалася у фальшивому світлі як війна
не за власну самостійну державу українців, а як війна за їх приєднання
до іншого народу, чого у світовій історії взагалі не бувало.
У цих документах наводяться важливі факти про хід НВВ на Сіверщині (Чернігів, Новгород-Сіверський, Стародуб, Речиця), на білорусько-
литовському пограниччі, насамперед у Гомелі. |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю. |
| author_facet |
Мицик, Ю. |
| author_sort |
Мицик, Ю. |
| title |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині |
| title_short |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині |
| title_full |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині |
| title_fullStr |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині |
| title_full_unstemmed |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині |
| title_sort |
з нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на сіверщині |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Становлення державності України |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200561 |
| citation_txt |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу 1648-1658 на Сіверщині / Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 2. — С. З-9. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT micikû znovihdokumentívpronacíonalʹnovizvolʹnuvíjnuukraínsʹkogonarodu16481658nasíverŝiní |
| first_indexed |
2024-12-15T16:37:48Z |
| last_indexed |
2024-12-15T16:37:48Z |
| _version_ |
1818525086015029248 |
| fulltext |
СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ
УКРАЇНИ
Юрій Мицик
З НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ПРО НАЦІОНАЛЬНО-
ВИЗВОЛЬНУ ВІЙНУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
(1648-1658 pp НА СІВЕРЩИНІ
У 1998 р. виповнюється 350 років від початку Національно-визволь
ної війни (далі — НВВ) українського народу проти колоніального гні
ту Речі Посполитої 1648— 1658 pp., війни, яка привела до відродження
незалежної Української держави. Вперше ювілей цієї події урочисто
відзначається в незалежній Україні. У підросійській Україні у кращому
випадку відзначалися ювілеї Переяславської ради 1654 p., як-от у 1954
і 1979 pp., причому НВВ зображувалася у фальшивому світлі як війна
не за власну самостійну державу українців, а як війна за їх приєднання
до іншого народу, чого у світовій історії взагалі не бувало.
Нинішній ювілей, без сумніву, буде сприяти зокрема розвитку іс
торичних досліджень щодо НВВ, вийдуть з друку нові книги й статті,
проводитимуться наукові конференції, будуть дані відповіді на ряд важ
ливих питань щодо історичного минулого України. У цій справі немож
ливо обійтися без розширення джерельної бази досліджень, необхідно
увести до наукового обігу максимальну кількість архівний джерел, не
знаних навіть історикам-професіоналам, не кажучи про читацький за
гал. Серед тисяч архівних документів, котрі ще чекають на видання,
подаємо тут 12, котрі були виявлені нами переважно у польських ар
хівосховищах (АГАД-Архів головний актів давніх у Варшаві, Націо
нальна бібліотека у Варшаві, Держархів у Кракові). Оскількивони без
посередньо стосуються Сіверщини, то сподіваємося, що вони із зацікав
ленням будуть прочитані читачами «Сіверянського літопису». Подаємо
5 документів повністю, один — в уривку, а ще 6 — у витягах-регестах.
Всі вони писані польською, а тут подаються у нашому перекладі укра-
нською мовою. Всі ці документи вийшли з ворожого НВВ табору фео
дально-католицької реакції. Тут представлено 11 листів і один уривок
з польської хроніки кінця XVII ст. Враховуючи належність авторів до
панівного класу Речі Посполитої, легко вгадати і зрозуміти, чому вони
з такою люттю і ненавистю писали про всенародне повстання. А що во
но було дійсно всенародним, красномовно свідчать вони ж самі. Шлях
тич Халецький відверто пише: «в наших краях що хлоп (тобто селянин
Сіверянський літопис 3
— Ю. М.), то козак». До речі, селяни складали тоді у Східній Європі
переважну більшість населення. Автори (особливо перших двох лис
тів) тенденційно описують дії повстанців, наголошуючи на їхніх репре
сивних заходах проти феодалів Речі Посполитої, католицького духовен
ства та євреїв. При всіх перебільшеннях їх свідчень, не варто сумніва-
ися у тому, що у 1648 р. пролилося чимало крові, в тому числі й не
винної. Але війна є війна і тому тут не обходиться без крові. Важливо
мати на увазі, що провина за пролиту кров лягає насамперед на тих,
хто призвів народ до повстання, хто загарбав українські і білоруські
землі і встановив на них тяжкий колоніальний гніт, хто визискував на
родні маси, хто переслідував православну віру, зневажав національні
почуття «русі» — українців та білорусів. Під час НВВ, яка була вій
ною не тільки національно-визвольною, але і антифеодальною (селян
ською) та релігійною, особливо на її початку нищилися й виганялися
не тільки польські й литовські, але й українські та білоруські феодали.
Єврейська верхівка (орендарі, лихварі тощо) розглядалася так само,
як і українські та білоруські феодали, і до неї, якщо вона не перехо
дила на бік повстанців і не приймала православ’я, застосовувалося таке
ж насильство. За дії єврейської верхівки мусили, на жаль, розплачу
ватися і єврейські низи. Тут не варто забувати, що тоді було XVII, а
не XX століття, і на той час мало нз вся Європа вела релігійні війни
(досить згадати Тридцятилітню війну 1618— 1648 pp.).
У цих документах наводяться важливі факти про хід НВВ на Сі-
верщині (Чернігів, Новгород-Сіверський, Стародуб, Речиця), на біло
русько-литовському пограниччі, насамперед у Гомелі. Документи 1649 р.
розповідають про деякі обставини війни на цьому фронті, яка завер
шилася поразкою повстанців Михайла-Станіслава Кричевського, пол
ковника Богдана Хмельницького, фактично наказного гетьмана. Доку
менти 1651 р. стосуються деяких моментів війни у цьому ж регіоні, при
чому дещо уточнюється хід боротьби за Рославль і Кричев, Чорнобиль
та ін. Йдеться зокрема про взяття Рославля (Рослава) з допомогою
Московської держави. Звістка про 500 московських вояків є не вповні
достовірною. Просто з дозволу уряду Московської держави українські
повстанці пройшли через територію сусідньої держави і зненацька вда
рили на Рославль, до котрого, як думали командуючі литовською ар
мією, козакам не буде приступу. Ця історія викликала дипломатичний
скандал у відносинах між Москвою і Варшавою, але ситуація вже схи
лялася до оголошення Московською державою війни Речі Посполитій,
про що стисло згадує анонімний польський літописець кінця XVII ст.
Він же відзначив, що внаслідок НВВ та початкового етапу росій -
сько-польської війни Річ Посполита втратила 10 своїх воєводств в Ук
раїні, Білорусі і Прибалтиці. Нинішня публікація уводить до наукового обігу
всього 12 документів (не завжди у повному обсязі), але й вони
дозволяють повніше уявити розвиток подій Національно-визвольної вій
ни українського народу 1648— 1654 pp. на Сіверіцині.
* * *
№ 1
1648, липня 3. — Налевичі під Речицею. — Лист Владислава Єжі Ха-
лецького до віденського воєводи
«Ясновельможний мость пане воєводо віленський, а мій вельми мостивий пане і
добродію!
Я не сподівався бути в такій гарячці, (...)* в цих краях, котрі ми вважали досить
спокійними; після розгрому українного війська, не тільки козаки самі повстали в
Україні, але й тут скрізь закликають добровольців {на війну), посилають універсали,
бунтують селянство. Через це в наших кр аях що хлоп, то козак, кожного треба боя-
*): Через дефект рукопису в ідсутній неве ликий фрагмент тексту.
4 Сіверянський літопис
тися, кожен їм дає знати. Нас же різними новинами так тривожать, що наші шляхтичі
вже вважай біля Вількомира, бо перелякані постійним примноженням цих зрадників,
ці взяли Гомель без всяких труднощів, бо самі міщани впустили їх до міста без жод
ного пострілу. Тамже з замку, бо не було з ким боронитися, мусили видати їм єв
реїв, котрих було всього під 700. Цих вирубали, залишивши кілька десятків, котрі
охрестилися. Пану Косові ніц не чинили, також і шляхті, котра сюди була збіглася,
але всі добра, як єврейські, так і шляхетські позабирали. Маємо певну відомість від
його мості пана Фаща Мартина і пана Познацького, котрі звідти вже після того роз
грому втекли на у минулу неділю, що самої готівки взяли понад 500 тисяч (злотих), а
того, що в золоті, сріблі і інших шляхетських цінностях, того важко й порахувати. В
різних містах було чимало багатих орендарів, особливо один з Варви, котрий мав 18
тисяч червоних злотих. Все це у них (повстанців — Ю. М.) залишилося. Потім, пору
шивши присягу, вони, у минулий вівторок розстріляли пана підстаросту і кількох ін
ших шляхтичів, а пані Скоковську, про яку знали, що має багато готівки, очевидно
мучили. Вони захопили артилерію, як замкову, так і його мості пана троцького воє
води, котру везли до Стародуба, очевидно вона вже в Гомелі; поставивши свого
економа, всій волості дають (право) слободи на три роки. Чернігів вже півтора тиж
ні тримається в облозі і хоч це в білій дружині (!?), але Господь Бог тільки знає, чи
витримають обложені, бо не маючи де взяти пороху, вже не стріляють з гармат, а
тільки (вогнем) з рушниць бороняться. І Стародуб борониться, тільки ми менше мо
жемо про нього знати, бо нам перекрили шлях. І Новгород-Сіверський теж знахо
диться у такому стані, а інші українні землі, особливо в нашому Речицькому краю,
не тільки щоб почали ставати до оборони, але і жодного драба у них нема, врешті
навіть і жодного фунту пороху у них не знайдеться: знати вишарпана конституція
ora oresidencier панів старост українних, що так оголені кордони Князівства Литов
ського. Всі сюди, до нас, збіглися, всі вже навколо Слуцька й Слонима (...)* тільки до
нас; кілька при його мості пану Пацу залишається і так (йдемо і (...)* до Дніпра, за
кликаючи добровольців і братів наших, милість Божа (...)** вітчизни і наших власних
добр, просячи приєднатися до війська. Але слабка надія на цих, тільки на самого
Бога сподіваємося та на самих вашмостях ваших, вельми милостивих панах, котрі за
смученим краям дадуть швидку допомогу. Швидко зрозумієте, якщо котрого за тиж -
день-два (тут) не буде, а (..,)** de noeis, то не тільки ці староства й замки вони віз -
муть і худобу нашу і (все) обернуть у попіл, але візьмуть і Бихів, Могилев і Халча не
обороняться. Понижено тоді прошу вашу мость, нашого мостивого пана, як примаса
Великого князівства Литовського, щоб зволив бути проводом всіх їх мостей, щоб вони
подумали про нас, своїх братів, і про кордони Великого князівства Литовського. Я
відправив свою дружину аж до Несвижа. Господь Бог знає, у якому спокої і там бу
де залишатися. Це повідомивши вашій мості, мостивому пану. Господа Бога мого
прошу про те, щоб ще не закривав моїх очей, поки не зможу побачити добре здоро
в'я вашої мості, мостивого добродія, котрому я свої понижені послуги, ЯКІ Б цей час
можу, посилаю і наполегливо прошу, аби був добродієм і патроном моїй дружині
і бідній дітлашні.
Дано з Налевич 3 липня 1648 року.
Вашої мості, мого милостивого пана і добродія понижений слуга Владислав Єжі
на Халчі Халецький, д. к. й., рукою власною».
/АГАД. — Ф. «Архів Радзивилів». — Відд. II. — Суплементум. — № 517. — Того
часна копія. Переклад з польської. Наприкінці листа дописано тією ж рукою: «Копія
листу князя (?) його мості пана Халецького до його мості пана воєводи віденського
з-під Речиці писаного».
№ 2
1648, липня 6. — Стрішин. — Лист шляхтича С. Марцинкевича до не
відомого шляхтича.
«Вельможний а мені вельми мостивий пане!
Про те, що діялося в наших краях і в маетностях ваших мостей, моїх мостивих
панів, у Стрішині, в наших краях, повідомляю, що є так погано, що гірше й бути не
може. Козаки, взявши гору, внівеч обертають задніпрські краї, плюндруючи шляхет
ські будинки, спалюючи, рубаючи в пень все, аби тільки шляхтич або слуга його тра
пився, жодного не залишають в живих; костьоли, монастирі з грунту вивертають, вби
ли багато ченців і радникам (?) (Radzic). їм живим очі виколювали, других вішали за
ноги, третіх, загнавши до бровару разом з євреями, спалили. Якщо якийсь ксьондз
з міст або містечка, дізнавшися про таке тиранство, завчасу не втік, то мусив поми
рати в тяжких муках. Про євреїв ї не згадую, бо велика їх маса полягла, не жаліли
жінок, дітей, всіх в пень рубають, малих огонь (?) (...)*. Місто Чернігів спалили, за-
*) Невеликий фрагмент тексту відсутній через дефект документа.
**// Невеликий фрагмент тексту не відчитується.
Сіверянський літопис 5
мок мужньо борониться, вже п'ять штурмів відбили. Трупів довкола острога маса,
котрих не ховають і сморід від них дуже шкодить обложеним. Мозирський повіт мав
учора вирушити на відсіч тим (повстанцям). Стародуб і той вирубали, (а там) шляхти
з дружинами, з дітьми, з добром своїм дуже багато укрилося і всі до одного заги
нули. Гомель, не маючи жодних труднощів, сам добровільно піддався. Поручник
там мав прізвище Кос, аріанин. Там була маса євреїв, котрі втекли туди із скарбами.
Всіх цих до одного вирубали разом з дружинами й дітьми, а великі єврейські скарби
було взято. Шляхетські скарби (?), котрих багато було звезено сюди, забрали, вреш
ті і тому пану Косові, що піддав (місто), відрубали голову; костьол зруйнували, кос
тьольні достатки забрали, а коли шукали у костьолі скарбів, то розбивали склепи, мо
гили, труни, арешті і в середині костьолу порили (ями). Тамтешній ксьондз босий,
обідраний, в сермяжці втік. І там у тому Гомелі зміцнюються, стягують туди про
віант, порох, гармати і боєприпаси, хочуть вчинити там собі твердиню. Звідти вони
всюди розпускають загони, вчора взяли Чичерськ, і масу шляхти вирубали. Де б не
були загони, до Гомеля повертаються. У нас нема жодної готовності, панята й пани -
чата всі війська збирають у полях, а тут нема нікого. Якже тут їм не [...]*, радять
одні стати при ріках і лісах; драгунів і піхоти треба якнайбільш. До них (повстанців)
приєднується величезна маса селян, а особливо будників з Сівера і звідусіль вели
чезною масою великими полками йдуть до них, в деяких місцях шафарів, своїх панів
повбивали; а як здобудуть Чернігів, на що сподіваються, то мають сягнути до Бихо-
ва, до Шклова і до Могилева, бо мають великі війська і маса цієї громади (?), кож
ного дня і кожної години прибуває до них. їм скрізь здають міста й містечка, відкри
вають перед ними брами, оток без черні обходяться (?), що| й найменшої кривди
їм не чинять, тільки їсти й пити (вимагає) хлопство. У панських і шляхетських маєтно-
стях вони так піднеслися, що вже панів мають за ніщо, сподіваються, що козаки
будуть їхніми панами. В Стрешині самі пустки, всього позбавили, постійно вигляда
ють козаків, бо під Смиком (?) у двох милях за Стрешиним ті мали перейти вбрід
Дніпро. Орендарів нема й жодного, все покинули, бо не мали вже чого чекати, ша -
фарі в рудах не працюють і ці повтікали; все взагалі дуже погано, якщо сам Господь
ці краї з неба не порятує, а жовнірська допомога не підійде; велику гору [...]* взяли
і беруть (далі). Шляхта, що живо, тікає сама не знає куди; жовніра нема, не чути
про нього. Скрізь великий голод серед підданих. Я сам залишився в Стрешині, при-
глядаючися до справ, до того, що буде; не ночую ніколи у дворі, розташувався у
пущі і маю там ночліг, кожного разу на іншому місці. Вчора прийшло до Стрешина
50 кіннотників-татар його мості пана троцького воєводи, (а) його мость пан Пац
і його мость пан Халецький мають із сто кіннотників, але що це (за сила) проти того
війська; вони й насмілюються вихилитися за Дніпро. Сам Господь Бог знає, що буде
далі, коли не прибуде жовнір і до того ж потужний. Напевно не скоро вдасться ви
курити його (ворога) з цих країв, бо ребелізант Хмельницький видав свої універса
ли, аби їх били як свавільних. Що буде далі, я вашим мостям, моїм мостивим панам,
повідомлю без затримки; прошу, аби ваші мості, мої мостиві панове, зволили поін
формувати (мене), як мені далі бути, бо жодного послушенства нема серед підданних
і вони перебуївають у тій надії, що козаки будуть їхніми панами. А тепер, це повідо
мивши, віддаю мої послуги вашим мостям милості ваших мостей, моїх мостивих па
нів.
З Стрешина 6 липня 1648 року.
Ваших мостей, моїх мостивих панів, понижений і покірний слуга Самуель Мар -
цинкович».
(Бібліотека Чарторийських у Кракові. — Відділ рукописів. — Jvis 2580. — Ч. 2. —
С. 71—72. — Оригінал-автограф. Переклад з польської. Запис середини XVII ст. ін
шою рукою: «З Стрешина жалісні вісті»).
№ З
165(?), червня 27. — Данишев. — Лист віденського каштеляна Мико-
лая Стефана Паца до полоцького воєводи, великого гетьмана литов
ського Януша Кишки.
«Ясновельможний мостивий пане полоцький воєводо, мій мостивий пане!
Повідомляю вашій , мості, моєму мостивому пану, про ті новини, що дійшли до
мене з Кричева: козаки взяли Рослав і з цією артилерією поділилися на дві частини.
Одні стоять за Сожем у двох милях від Кричева, а Другі — з цього боку Сожа у
Каміньгороді, таборяться в маетностях їх мостей панів Камінських. Тому, боючися, щоб
Кричевський замок, хоч і стоїть кілька сот вояків найманих, найнятих мною за великі
гроші, не потрапив у ворожі руки, чого боронь Боже, вашій мості, моєму мостивому
пану, як стражу Речі Посполитої даю цю відомість і прошу, аби оцей замок, на кот
рому тримаються Мстиславське воєводство і нші прикордонні (воєзодства), був по-
*/ Невеликий фрагмент тексту не відчитується.
6 Сіверянський літопис
силений (?). Ваша мость, мій мостивий пан, вчиниш це із своєї постійної' до вітчизни
любові, на котрій вся Річ Посполита, як і прикордонні замки, тримається. Я також
виїжджаю до цього староства не пізніше п'ятниці. Віддаю свій уклін вашій мості, моє
му мостивому пану, обіцяючися й надалі повідомляти про новини (??). А тепер від
даю свої понижені послуги до ласки вашої мості, мого мостивого пана.
Дан з Данишева дня 27 червня 1653 (?) року.
Вашої мості, мого мостивого пана, приятель і слуга покірний М. Сте
фан Пац, полоцький воєвода.
Після написання цього мого листа до вашої мості, мого мостивого пана, прибіг
мій козак з Кричева. Звідти мені повідомляють, що як тільки козаки взяли Рослав,
то зразу ж 500 московитів було прислано і вони цими людьми укріпили рославський
замок. З цього ваша мость, мій мостивий пан, можеш зрозуміти добре про те,
що [...]*
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивилів». — Відділ V. — № 11214. — Оригінал, завірений особистим підписом Паца і
скріплений його печаткою. Рукою Паца написано й «пост-скриптум». Адреса: «Ясневельможному, моєму
мостивому пану його мості, пану Яну- шу з Цеханова Кишці, гетьманові великому Великого князівства
Литовського, пернов- ському і т. д., і т. д., і т. д. старості, належить віддати». Запис: «Од його мості пана
воєводи троцького цей лист 27 червня відправлений»).
№ 4
1651, липня 19 або 20. — Табір литовського війська під Кричевом. —
Лист одного з воєначальників литовського війська до князя Богуслава
Радзивила (?).
«Під датою 20 липня, з литовського табору.
У Чернігові громадиться козацтво і там укріплюється, де часто бігають наші
роз'їзди. Між тим чимало стрільців і черні прилучається до нас, князь Януш наказує
бути милостивими до них і наші не чинять їм жодної кривди. Ми вирушаємо, ніскіль-
ки не затримуючися під Чернігів, який хоче здобувати князь його мость. Його мость
пан литовський стольник із своїм полком йшов до Бабич, до Чорнобиля. Почувши
про це, Гаркуша, полковник, втік, але в погоні за ним (внаслідок наших дій), загинуло
чимало козаків, котрі прикривали відхід. Чорнобильська волость, що прилучилася (?)
до козацтва, залишається у владі пана полоцького підстолія, старости свого; його
мость пан стражник литовський ще знаходиться в Ніжині, його мость пан смоленський
воєвода прибув учора з кількома хоругвами. Прийшло також вчора 700 драгунів і два
корнети рейтарських з його (мостью) паном Корфом.
З оршанського табору під Кричевим 19 липня.
З ласки Божо ї ми визволили Кричев з облоги. Розбито Тарасенка, тисяча козаків
полягла, взято весь порох і провіант. Велику кількість (козаків) загнали за річку
Сож (?). На них рушить (?) кіннота з його мостю паном воєводою троцьким, котрий
доцього табору з кількома сотнями своїх людей прибув. Оршанських обивателів є
тут понад дві тисячі, особливо панове мстиславські і люди в. м., м. м. пана.».
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивилів». — Відд. II. — Суплементум. — № 520. Тогочасна
копія. Переклад з польської).
№5
1653 (?), листопада 15. — Лист-відповідь Яна-Казимира, короля Речі
Посполитої троцького воєводи.
«Вельможний і щиро нам милий!
Ми зрозуміли з листу вашої мості про ті великі труднощі, яких ваша мость за
знає, пробираючися до свого табору. Вам вельможним Янушем Радзивилом, князем,
на Біржах і Дубинках, жмудським старостою, гетьманом нашим польним Великого
князівства Литовського вказано харчуватися у Стародубі до подальшої волі і наказу
нашого. Вдячно приймаємо (те), що ваша мость пишет (??) про затримання цього ке
рівництва до подальших наших і Речі Посполитої розпоряджень. Ми прагнучи того,
щоб люди вашої мості не мали жодних перешкод у названому старостві, послали до
нашого вельможного польного гетьмана Великого князівства Литовського універсали
наші. Пославши ці універсали, ми не сумніваємося в тому, що козацькі люди, якщо
вони Там ще є, відразу з Стародуба і з усіх тамошніх волостей відступлять. Зичимо
за цим вашій мості доброго від Господа Бога здоров'я.
Дано 15 листопада».
(Держархів у Кракові. — Ф. «Зібрання Сангушків». — № 67. — С. 290. — Тогочас
на копія. Переклад з польської. Тексту документа передує заголовок, зроблений копії -
стом:, «Копія листа до його мості троцького воєводи. Відповідь»).
*/ Одне слово не відчитується.
Сіверянський літопис 7
Уривок з анонімної польської хроніки кінця XVII ст.
«...Через козацьку і московську війну від Корони Польської відпали такі воєводства,
котрі зайняв неприятель: Київське, Чернігівське, Мстиславське, Вітебське, Полоцьке,
Смоленське, Дубське (?), Венденське, Перновське, Брацяавське, 10 воєводства, насилу
залишилися польськими такі воєводства: Волинське, Подольське, Белзьке, Руське, і
т. д. Король польський тримає Мозир, а козаки, русь, і Богдан Хмельницький, коза
цький гетьман, бунтівник селян і козаків, зрадник Корони Польської».
(Бібліотека НАН України ім. В. Стефаника. — Відділ рукописів. — Ф. 5. Оссолін- ських. —
Оп, 1. - - № 113. II. — С. 608.).
ДОДАТКИ
(Регести листів):
№ 1
1649. червня 6. — Вільно. — Лист польного гетьмана литовського Яну-
ша Радзивила до короля Речі Посполитої Яна-Казимира.
Пише про потребу в грошах для війська. Берестейське воєводство потребує воя
ків. Немає точних відомостей, є лише чутки щодо продовження перемир'я, тому про
шу дати інформацію щодо цього.
«А тут сама пора роботи з неприятелем настає». Люди у війську литовському
різніодні прагнуть приборкати розгнуздану сваволю, другі, коли в їх маетностях
жорстоко з бунтівниками вчинять, нарікають на це. Прошу вашу королівську мость,
мого милостивого пана, дати інформацію про те, що маю чинити, якщо Господь Бог
із щастям івашої королівської мості, подасть мені успіх: як я маю чинити із в'язнями
найзначнішими. Чи мені їх тут же для постраху бунтівників стратити чи до вашої ко -
ролівської мості, пана мого милостивого, відослати. «В усьому цьому чекаю на декла-
рацію і вірне підданство й понижені мої послуги в милостиву ласку вашої королів
ської мості, пана мого милостивого, старанно віддаю.
Дано у Вільні дня 6 червня 1649.
Вашої королівської мості, пана мого милостивого, вірна рада, пониже -
ний слуга, Я. Радзивил В/еликого/ к/нязівства/ Л/итовського/ польний гетьман».
(Бібліотека НAH України у Львові ім. В. Стефаника. — Відділ рукописів. № 1536/1.
— Арк. 1 — 2 зв. — Оригінал, завірений особистим підписом Я. Радзивила).
№ З
1649, липня 15. — Біла. — Лист князя Олександра Людвика Радзивила
до литовського підканцлера Сапіги.
«Для нас добре й те, що Ракоці милостиво прийняв його мость пана старосту
буцького. Дай Боже, щоб це мало ефект, щоб і Москва не хотіла триматися біля
цього зрадника (Хмельницького — Ю. М.). А за те, що наші розбили частину козаків,
слава Богу».
(Національна бібліотека у Варшаві. — Відділ рукописів. — Ф. «Бібліотека ординації
Замойських». — № 931. — Арк. 299— 299 зв. — Копія).
№ 2
1649, липня 12. — Біла. — Лист князя Олександра Людвика Радзиви-
ла до литовського підканцлера Сапіги.
Відомості непогані, бо венеціанці далися взнаки туркам, через що «й татари оче
видно від'єднаються» (від Хмельницького — Ю. М.).
(Національна бібліотека у Варшаві. — Відділ рукописів. — Ф. «Бібліотека ординації Замойських». — № 931.
— Арк. 296. — Копія.).
№ 4
1649, серпня 3. — Табір під Лоєвом. — Лист польного гетьмана литов
ською Я. Радзивила до литовського підканцлера Сапіги.
Йдеться про лист до короля Яна Казимира, у котрому розповідалося про пере
могу над українським повстанським військом під командуванням М. Кричевського.
Цей лист був посланий через руки Сапіги і тому Радзивил не повторює тут поперед
ньої своєї інформації про битву. Однак у таборі Радзивила голод, а на кілька листів
про це, відправлених з Речиці до короля, немає жодної відповіді. Далі міститься про
хання посприяти у цьому питанні.
(Національна бібліотека у Варшаві. — Відділ рукописів. — Ф. «Бібліотека ординації
Замойських». - N 931. Арк. 309 309 зв. Копія.).
№ 6
8 Сіверянський літопис
1649, серпня 12. — Табір під Речицею. — Лист польного гетьмана ли
товського до литовського підканцлера Сапіги.
Йдеться про голодне військо Великого князівства Литовського. Повідомляється,
що «ворог у Гомелі твердиню бунту заснував. Чичерськ, від котрого я був відійшов
через чутки про надходячі (ворожі) сили, знову обложив, ще міцніше. Коло Прип'яті
розпорошене гультяйство блукають, (їхні) купи наміряються йти до Литви. Я наказав
навіть і тим, що стоять за Дніпром, щоб після нашого виступу за Дніпро, йшли в
Литву». Однак відчувається дуже великий брак боєприпасів, «що ледве одну діжку
повну пороху у таборі маємо». Тут зробили табір з валом, а на відсіч проти Чичер-
ська посилаю пана литовського стольника з потужною чатою, а інші послав за про
віантом. Між тим чекаю на порох, котрого обіцяють трохи прислати,
(Національна бібліотека у Варшаві. — Відділ рукописів. — Ф. «Бібліотека ординації Замойських». —
№ 931. — Арк. 317. — Копія.).
№ 6
1649, вересня 7. — Табір під Речицею. — Лист польного гетьмана ли
товського Я. Радзивила до литовського підканцлера Сапіги.
У пост-скриптумі до листа йдеться про отриману інформацію від пана Войського,
яку принесли чати пана новгородського харунжого, а саме: «у Білій Церкві прибула
велика допомога цьому хлопству».
(Національна бібліотека у Варшаві. — Відділ рукописів. — Ф. «Бібліотека ординації Замойських». — № 93).
— Арк. 328— 328 зв. — Копія.).
№ 5
Сіверянський літопис 9
|