Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової

Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової

Наша уславлена землячка Софія Федорівна Русова, 142-річниця від дня народження якої виповнилось 18 лютого 1998 p., належить до числа найпомітніших постатей серед українських освітян кінця XIX — початку XX ст. Сучасниця Б. Грінченка, М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Драгоманова, С. Єфремова, А, К...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:1998
Автор: Зайченко, I.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1998
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Краєзнавча мозаїка
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200582
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової / I. Зайченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 2. — С. 123-124. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-200582
record_format dspace
spelling irk-123456789-2005822024-12-12T14:20:45Z Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової Зайченко, I. Краєзнавча мозаїка Наша уславлена землячка Софія Федорівна Русова, 142-річниця від дня народження якої виповнилось 18 лютого 1998 p., належить до числа найпомітніших постатей серед українських освітян кінця XIX — початку XX ст. Сучасниця Б. Грінченка, М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Драгоманова, С. Єфремова, А, Кримського, О. Музиченка, І. Нечуя-Левицького, В. Прокоповича, С. Сірополка, І. Стешенка, І. Франка, П. Холодного, Я. Чепіги, С. Черкасенка, С. Шелухіна, Г. Шерстюка, І. Ющишина та багатьох інших подвижників українського національного відродження, С. Русова, працюючи на ниві просвіти, зробила вагомий внесок у розробку фундаментальних теоретико-методологічних основ української національної школи, системи освіти, національного виховання та реалізації їх на практиці. 1998 Article Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової / I. Зайченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 2. — С. 123-124. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200582 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Краєзнавча мозаїка
Краєзнавча мозаїка
spellingShingle Краєзнавча мозаїка
Краєзнавча мозаїка
Зайченко, I.
Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової
Сiверянський літопис
description Наша уславлена землячка Софія Федорівна Русова, 142-річниця від дня народження якої виповнилось 18 лютого 1998 p., належить до числа найпомітніших постатей серед українських освітян кінця XIX — початку XX ст. Сучасниця Б. Грінченка, М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Драгоманова, С. Єфремова, А, Кримського, О. Музиченка, І. Нечуя-Левицького, В. Прокоповича, С. Сірополка, І. Стешенка, І. Франка, П. Холодного, Я. Чепіги, С. Черкасенка, С. Шелухіна, Г. Шерстюка, І. Ющишина та багатьох інших подвижників українського національного відродження, С. Русова, працюючи на ниві просвіти, зробила вагомий внесок у розробку фундаментальних теоретико-методологічних основ української національної школи, системи освіти, національного виховання та реалізації їх на практиці.
format Article
author Зайченко, I.
author_facet Зайченко, I.
author_sort Зайченко, I.
title Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової
title_short Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової
title_full Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової
title_fullStr Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової
title_full_unstemmed Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової
title_sort актуальні питання педагогічної спадщини софії русової
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 1998
topic_facet Краєзнавча мозаїка
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200582
citation_txt Актуальні питання педагогічної спадщини Софії Русової / I. Зайченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 2. — С. 123-124. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT zajčenkoi aktualʹnípitannâpedagogíčnoíspadŝinisofíírusovoí
first_indexed 2024-12-15T16:38:31Z
last_indexed 2024-12-15T16:38:31Z
_version_ 1818525131809488896
fulltext КРАЄЗНАВЧА МОЗАЇКА АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ СОФІЇ РУСОВОЇ Наша уславлена землячка Софія Федорівна Русова, 142-річниця від дня народ­ ження якої виповнилось 18 лютого 1998 p., належить до числа найпомітніших поста­ тей серед українських освітян кінця XIX — початку XX ст. Сучасниця Б. Грінченка, М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Драгоманова, С. Єфремова, А, Кримського, 0. Музиченка, І. Нечуя-Левицького, В. Прокоповича, С. Сірополка, І. Стешенка, 1. Франка, П. Холодного, Я. Чепіги, С. Черкасенка, С. Шелухіна, Г. Шерстюка, І. Ющи- шина та багатьох інших подвижників українського національного відродження, С. Ру­ сова, працюючи на ниві просвіти, зробила вагомий внесок у розробку фундаменталь­ них теоретико-методологічних основ української національної школи, системи осві­ ти, національного виховання та реалізації їх на практиці. У тяжких умовах нищення всього українства за часів царизму і тотальної руси­ фікації українського народу в період більшовизму С. Русова своєю теоретичною і практичною діяльністю відкривала нові магістральні шляхи розвитку рідної україн - ської школи, освіти, виховання, піднімаючи вітчизняну педагогічну теорію до рівня європейського і світового зразків. Поставивши у центрі своєї педагогічної концепції людину з її конкретними здіб­ ностями, можливостями, потребами і прагненнями, С. Русова мету і завдання вихо­ вання вбачала у тому, щоб «виробити людину з широким розумінням своїх грома­ дянських обов'язків, з незалежним, високо розвинутим розумом, братерським почут­ тям до всіх людей, людину, здатну до роботи». Тому найважливішими соціально-педа­ гогічними завданнями школи, сім'ї, громадськості є: 1) «допомогти вільній еволюції духовних і фізичних сил дитини»; 2) «привчити до життя, розуміти його, найти в ньо­ му своє місце»; 3) «ввести індивідуум (учня) в кооперативні зносини з соціальним оточенням так, щоб завше ці зносини були правдивими, шляхетними і плодючими як для індивідуума, так і для громадянства». Крім того, в української молоді потрібно виховувати високий інтелектуальний, духовний і моральний ідеал, який являє со­ бою «те найкраще, що кожний народ проніс протягом віків культурного існування, за що він боровся, що постійно змагався покласти як підвалину свого народного (гро­ мадського) життя». Успішно вирішувати ці завдання покликана рідна українська національна школа, добре продумана й організована система національного виховання. Під ним С. Русо- ва розуміла таке виховання, яке грунтується на природі дитини, враховує її індиві­ дуальні і національні особливості, забезпечує гармонійну єдність розвитку особисто­ сті з фізичним, моральним і духовним розвитком нації. Воно здійснюється в дусі нації, її мови, культури, історії, звичаїв, обрядів, духовної творчості та ін. Правильно поставлене національне виховання забезпечує високу духовність особистості, патріо­ тизм і моральність, а також бажання і потребу ознайомлення з досягненнями в га­ лузі науки, культури, історії, літератури, мистецтва та ін. інших народів світу, повагу і шану до культурних і національних здобутків інших націй і народів. А це приводи - тиме не до вузького відокремлення, націоналізму чи шовінізму, як стверджували опо­ ненти С. Русової, а до єднання й порозуміння між народами й націями усього світу у боротьбі за мир, волю, незалежність. Українська національна школа, за С. Русовою, — це школа рідної мови, гуманна й демократична, у якій вся структура, вся система, мета й завдання, зміст і методи, принципи, форми, шляхи і засоби навчання й виховання, сам дух школи пронизані ідеєю українства, забезпечення вільного всебічного і гармонійного розвитку особи­ стості дитини. Нова українська школа повинна бути доступною для всіх, навчання у ній мусить вестись рідною мовою; вона повинна забезпечувати грунтовні знання з загальноосвітніх предметів, високий інтелектуальний, моральний, естетичний і фізи- Сіверянськнй літопис 123 ний розвиток, виховання працею. У новій школі мусить панувати жвавий, життєрадіс­ ний настрій, між учнями й учителями — дружні, товариські стосунки, розвиватися гуманні почуття до людей і всього живого. Нехай учнів оточує все рідне, близьке, зна­ йоме, «на стіні нашої майбутньої колись рідної школи висить портрет великого апо­ стола правди й науки Тараса Шевченка, на вікнах стоять квіти, на стінах висять руш­ ники з рідним вишиванням, хай сама школа нагадує колишні історичні українські бу­ дівлі, хай в вікна лізуть з садка красоля й бузок», — школа, про яку мріяла С. Ру- сова. У такій гуманній, активно-творчій школі, де й учителеві працюватиметься легко й радісно, оживе правда, виростуть справді добре виховані, розумні й корисні грома­ дяни України, — була переконана видатна просвітителька. І ще вчена-педагог вказувала на те, що «рідна, національна школа — це є перше політична і соціально-педагогічна вимога кожного народу, який скидає з себе ланцю­ ги, скидає ту кригу байдужості, якою окуто було його серце за часів утисків і приг­ ноблення його вільної думки, його національної свідомості. Тільки рідна школа може виховати громадянську свідомість почуття своєї людської гідності». Таким чином, ми бачимо, наскільки правдиво і актуально звучать наведені нами думки і положення С. Русової. Сміємо запевнити читача, що вся багатогранна педа­ гогічна спадщина вченої, що нараховує нині в науковому обігу близько 200 праць, своєю злободенністю і актуальністю виходить на сьогодення української просвіти, школи, навчання й виховання. Нині, коли ми вступили у добу українського відрод­ ження, становлення і утвердження української державності, системи освіти, школи і національного виховання, педагогічний доробок нашої відомої землячки стає особли­ во потрібним, бо залишається таким же сучасним, як і в період свого створення. Це не просто спадщина, а й один з діючих факторів утвердження державності, гідності, самосвідомості українського народу, становлення національної культури, шко­ ли, системи освіти. Потрібко лише весь цей творчий потенціал поставити на службу сьогоденню і майбутньому. І. ЗАЙЧЕНКО. АНТИРЕЛІГІЙНА КАМПАНІЯ 1929-1930 pp. НА НІЖИНЩИНІ Від початку встановлення більшовицького режиму на терені України десятки ро­ лів поспіль радянська влада проводила антицерковну політику, чим доводила свою тоталітарність. Атеїзм вважався принциповою засадою комуністичної ідеології, а пар­ тія бачила в релігії свого лютого ворога. Але варто нагадати, що підвалини таких «стосунків» закладалися ще в часи утворення РСДРП. Ленін у відомому листі до М. Горького від 14 листопада 1913 р. виклав партійні позиції щодо релігії цілком ка­ тегорично: «Усяка релігійна ідея, всяка ідея про всякого боженьку, всяке кокетуван­ ня... навіть з боженькою є найневимовніша мерзота (...) найбільш огидна «зараза». Мільйон гріхів, пакостей, насильств і зараз фізичних далеко менш небезпечні, ніж тон­ ка, духовна, прибрана в найбільш пишні «ідейні» шати ідея боженьки (...). Усілякий, навіть (... ) у благих намірах, захист або виправдання ідеї бога є виправданням ре- акції».1 Однак найбільш трагічний період у житті церкви припадає на 1929— 1930 pp. З перемогою Сталіна 1929 р. над іншими партійними бонзами в боротьбі за владу по­ чинається суспільний процес, названий «великим переломом». Він неминуче веде за собою «розкуркулення» та колективізацію, а, значить, падіння життєвого рівня насе­ лення. У таких умовах неймовірно важкого, безпросвітнього життя селянина церква залишалася єдиною його втіхою. Більше того, вона репрезентувала альтернативний погляд на процеси в суспільстві тому, що був офіційним. Дана наукова розвідка, спираючись на архівні матеріали та статті в періодичній пресі, робить спробу проаналізувати хід антирелігійної кампанії 1929 р. — 1930 р. на Ніжинщині. До 1917 р. на Чернігівщині діяло 1040 церков та 15 монастирів.2 За даними до­ слідника С. Павленка в 1920— 1930-х роках через смертельне сито антирелігійної іс­ терії не просіялася тільки двадцята частина служителів культу, найбільш лояльних до режиму.3 Станом на кінець 1928 р. по Ніжинській окрузі налічувалося 135018 чол. ві­ руючих,4 причому враховувалися як православні, так і прихильники іудаізму, католи­ цизму. Великий, масований наступ на церкви розпочався восени 1929 р. і досяг свого апогею в перші три місяці 1930 р. Рутинною справою була конфіскація церковного 124 Сіверянський літопис

Схожі ресурси