Остер: звідки ця назва?
Цілком вірогідно, що назва річки Остер походить від прадавнього індоєвропейського слова, яке означало «текуча вода, струмок, річка». Як й інші топоніми, ця назва є унікальною лінгвістичною пам’яткою, що розповідає про найдавнішу історію рідного краю....
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200604 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Остер: звідки ця назва? / О. Морозов // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 117-119. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200604 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006042024-12-16T15:34:40Z Остер: звідки ця назва? Морозов, О. Краєзнавча мозаїка Цілком вірогідно, що назва річки Остер походить від прадавнього індоєвропейського слова, яке означало «текуча вода, струмок, річка». Як й інші топоніми, ця назва є унікальною лінгвістичною пам’яткою, що розповідає про найдавнішу історію рідного краю. 1998 Article Остер: звідки ця назва? / О. Морозов // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 117-119. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200604 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Морозов, О. Остер: звідки ця назва? Сiверянський літопис |
| description |
Цілком вірогідно, що назва річки Остер походить від прадавнього індоєвропейського слова, яке означало «текуча вода, струмок, річка». Як й інші топоніми,
ця назва є унікальною лінгвістичною пам’яткою, що розповідає про найдавнішу історію рідного краю. |
| format |
Article |
| author |
Морозов, О. |
| author_facet |
Морозов, О. |
| author_sort |
Морозов, О. |
| title |
Остер: звідки ця назва? |
| title_short |
Остер: звідки ця назва? |
| title_full |
Остер: звідки ця назва? |
| title_fullStr |
Остер: звідки ця назва? |
| title_full_unstemmed |
Остер: звідки ця назва? |
| title_sort |
остер: звідки ця назва? |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200604 |
| citation_txt |
Остер: звідки ця назва? / О. Морозов // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 117-119. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT morozovo osterzvídkicânazva |
| first_indexed |
2025-01-13T04:09:07Z |
| last_indexed |
2025-01-13T04:09:07Z |
| _version_ |
1821105295819014144 |
| fulltext |
КРАЄЗНАВЧА МОЗАЇКА
ОСТЕР: ЗВІДКИ ЦЯ НАЗВА?
Славне і багате тисячолітньою історією місто Ніжин мальовничо розкинулось
уздовж обох берегів тихоплиноТ річки Остер. Безумовно, у далекому минулому вона
була судноплавною. Міліти почала порівняно недавно, внаслідок бездумного втручан-
ня людей у довкілля. Вирубування лісів та осушування боліт, що почалися ще у XVII
столітті, призвели до порушення рівноваги у природі, викликали суттєве зниження
рівня грунтових вод. Як наслідок, вже наприкінці 1780-х років відомий дослідник
О. Шафонський писав про Остер: «в тех только местах сия река видна, где она мель-
ничными плотинами запружена, а в других более, болото представляет; хотя, впро-
чем, около самых Белых Веж (біля витоків Остра — О. М.) больших судов разломан-
ные куски находили, по коим бы заключить должно, что она в древности была так же
глубока, как Десна или самый Днепр».
1
Звичайно, порівняння Остра з Десною та Дніпром є перебільшенням, але неве-
личкі та середні за розмірами човни могли спокійно плавати Остром у ті далекі ча-
си. Ймовірно, тут існувала велика кількість волоків, за допомогою яких стародавні
купці перетягували свої човни з товарами, зокрема, з Остра в Удай або Трубіж. З’єд-
нані невеликими протоками та струмками в єдину транспортно-комунікаційну систему,
ці річки забезпечували активний обмін та торгівлю між сусідніми племенами, що на-
селяли простори сучасної Лівобережної України. За свідченням відомого дослідника
О.Русова, ще у кінці XIX століття під час весняної повені після сніжної зими до села
Пашківка під Ніжином, що лежить на річці В’юниці (ліва притока Остра), через неве-
личкий лісистий перевал доходили води з річки Удаю, з’єднуючи таким чином басей-
ни річок Десни та Сули.
2
Не відкидаючи можливості існування На Острі волоків, цікаве пояснення фактам,
наведеним О. Шафонським, свого часу запропонував відомий дослідник старожитно-
стей Лівобережної України В. Ляскоронський. Вивчаючи історію Переяславської землі,
він писав: «признавая несомненным более высокий уровень речных вод в древнее
время сравнительно с нынешнним, ученые убедились, что древние жители приречных
мест сплавляли весной, во время половодья, в Днепр или Дон выстроенные на месте
суда. Если такое судно по каким-либо причинам не успевало дойти благополучно до
большой реки, то оно или погибало, или же оставалось там до будущего года». На
підтвердження своєї думки дослідник наводив конкретний приклад. Ще у середині
XIX століття у верхів’ях річки Донця артілі майстрів будували великі морські човни,
які під час весняної повені сплавляли до Таганрога для продажу. Заперечуючи ма-
сове давнє судоплавство по притоках середнього Дніпра, дослідник визнавав, що
невеличкі човни безперешкодно пересувалися по багатьох ріках та річках, сприяючи
таким чином розвитку відносин між віддаленими частинами Руської землі.
3
Сьогодні мало хто знає, що у минулі часи річка Остер мала назву дещо відмінну
від сучасної. На рубежі XVI—XVII століть у Московській державі було складено
«Книгу Большому Чертежу», своєрідний покажчик до першої географічної карти схід-
нослов’янських земель. Цей «Большой Чертеж», на жаль, до нашого часу не дійшов,
але у «Книзі» зустрічаємо такий цікавий опис: «а от Чернигова 60 верст вниз по Дес-
не на левой стороне город Остер, а под ним впала в Десну речка Острь, а река
Острь вытекла из-под городища Белыя Вежи от верху Удая».
4
В іншому документі 1659 року, в якому йдеться про військові дії поміж мос-
ковськими та козацькими загонами біля Ніжина, зустрічаємо таке повідомлення про
пересування війська: «воєвода велел государевым ратным людем за реку Остредь
перебратца».
5
Проте, найдавнішою письмовою згадкою про річку Остер є повідомлення «По-
вісті временних літ», де під 988 роком розповідається про містобудівельну діяльність
князя Володимира Святославича: «И рече Володимер: се не добро есть мало городов
Сіверянський літопис 117
около Киева. И нача ставити городы по Десне, и по Устрьи, по Трубешеви, и по Су-
ле, и по Стугне...».6 Саме в ті часи по Остру проходив міцний оборонний рубіж, який
захищав центр Сіверянської землі — Чернігів — від нападів степових кочівників з
південного сходу. Археологічні дослідження останніх років переконливо довели, що
саме на рубежі IX—X століття на березі Остра і виникла невеличка фортеця, що по-
клала початок сучасному Ніжину. Цікаво, що у тому ж таки літопису під 1098 роком
є згадка про ще один важливий оборонний форпост Руської землі — сучасне місто
Остер, яке тоді називалось «Городець на Въестри».
7
Отже, можна простежити, як з плином часу змінюється назва річки, перетворю-
ючись на сучасну: «Устрь» — «Въестрь» — «Острь» — «Остредь» — «Остер». Але
як же пояснити походження цієї назви?
Первинний зміст цього слова для нас, сучасників, загубився у темряві століть.
Адже назви річок, або гідроніми, завжди мають більш давнє походження, ніж назви
населених пунктів та сухопутних географічних об’єктів. Наші далекі предки, які ще
не знали осілого життя, мандрували з місця на місце, маючи за орієнтири саме річ-
ки. Отже, й річкові назви виникали у прадавніх мовах набагато раніше від інших.
Спостереження дослідників виявилися дуже цікавими. Неодноразово висловлюва-
лась думка про те, що назва річки походить від великих риб осетрів, що начебто ра-
ніше водилися у ній. Інші дослідники вважали, що назва річки походить від давньо-
руського «вострь», «острь» — гострий, різкий. Київський історик М. Корінний схильний відносити
походження назви річки Остер до часів готської навали (IV—V століття),
оскільки німецькою мовою «Oster» означає «східний». На думку вченого, саме по
Остру тоді проходив східний кордон готських володінь.
8
Але на думку археолога В. Петрова, яку поділяє більшість дослідників, слов’ян-
ська приналежність усіх гідронімів з основою «стр» є незаперечною: їхнє поширення
цілком співпадає з ареалом поширення слов’янських археологічних пам’яток у межах
України. Бачимо подібні назви в Дністровському басейні — це річки Стрвяж, Стри-
вець, Стривники, Струга, Стриня, Стрий, Стрила, Стрипа тощо. Подібні гідроніми спо-
стерігаємо і на Правобережному Поліссі: Струмень, Стремеча, Простирнь, Стир, Стру-
важа. Є такі назви і на лісостеповому Лівобережжі: зокрема, Остер, Острище, Стри-
жень, Стриж, Остереч, Струга, Стряни, Устром, Стропоге, Стрільники тощо.
9
Як справедливо відзначає краєзнавець з Носівки І. Буняк (дивись публікацію в
«Сіверянському літописі», № 4, 1996, с. 22—31), посилаючись на мовознавчі дослід-
ження Зіновії Франко, основа «стр» в українських гідронімах має індоєвропейське
походження. Сполучення «стр» у річкових назвах є відгомоном одного з прадавніх
слів, що використовувалося для назв водоймищ. Характер і зміст його буде зрозу-
мілим, якщо порівняти однокорінні слова, що трапляються у слов’янських та балтій-
ських мовах. Досить згадати старослав’янське «строуя», «строумень», «стремя»; ро-
сійське — «струя», «стремнина», «струг», «остров», «быстрый; українське — «стру-
мок», «стрижень», «струга»; польське — «Struga», «Strumien» тощо. Цікаво, що по-
дібні слова знаходимо й у словниках балтійських народів — у латиській, литовській
та пруській мовах. Усі вони походять від давньоіндоєвропейського «Osrovati» — «об-
тікати, омивати». Індоєвропейська мова існувала близько 5—4 тисяч років тому. Най-
ближчою до неї, що збереглася до наших днів, є санскритська, якою користуються
деякі народи Північної Індії. У санскриті досі існує дієслово «Stravati» — «текти»
(порівняймо литовське «Srava» — «течія»).
10
Близько трьох тисяч років тому складні
етнокультурні процеси призвели до поділу колись єдиного індоєвропейського народу.
Від спільного індоєвропейського кореня поступово відбруньковувались германська,
слов’янська та балтійська мови. Ці складні процеси етногенезу супроводжувалися пе-
реселенням цілих племен та інших груп на теренах Євразії. За даними археології Ін-
доєвропейське населення в Україні з’являється не пізніше початку бронзового віку
— у першому тисячолітті до нашої ери. Саме цим часом і датуються перші археоло-
гічні пам’ятки, що їх залишили на берегах Остра наші далекі предки.
Отже, цілком вірогідно, що назва річки Остер походить від прадавнього індоєв-
ропейського слова, яке означало «текуча вода, струмок, річка». Як й інші топоніми,
ця назва є унікальною лінгвістичною пам’яткою, що розповідає про найдавнішу іс-
торію рідного краю.
Олександр МОРОЗОВ.
Джерела та література:
1 Шафонський О. Черниговского наместничества топографическое описание. — М.,
1851. — С. 10.
2 Русов А. Описание Черниговской губернии. — Чернигов, 1898. — Т. 1. — С. 22.
3 Ляскоронский В. История Переяславской земли с древнейших времен до половины
XIII ст. — К., 1908. — С. 2,4.
118 Сіверянський літопис
4 Книга Большому Чертежу или древняя карта Российского государства, поновленная
в разряде и списанная в книгу 1627 г. — М. Л., 1950. — С. 72.
5 Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. — СПб., 1872. — Т. IV.
— С. 115.
6 Повість временних літ. — К., 1990. — С. 188—189.
7 Коринный Н. Переяславская земля. X — первая половина XIII века. — К., 1992. —
71.
8 Коринный Н. Вказ. праця. — С. 244.
9 Петров В. Етногенез слов’ян. — К., 1972. — С. 87—89; Чернігівщина. Енциклопе-
дичний довідник. — К., 1990. — С. 784—785, 584—586.
10 Шанский Н., Иванов В. Краткий этимологический словарь русского языка. — М.
1971. — С. 98.
РОЛЬ МЕЦЕНАТСТВА ТА БЛАГОДІЙНОСТІ
У СТАНОВЛЕННІ БІБЛІОТЕКИ?
Приклади історії великих бібліотек світу яскраво свідчать, що своїм заснуванням
і розвитком вони зобов’язані насамперед явищу меценацтва.
Чернігівська ОУНБ ім. В. Короленка була також заснована на пожертвувані кош-
ти й існувала як громадська.
Одним із фундаторів її був Олександр Тищинський, який ще в 1872 р. зібрав ве-
лику кількість книжок, а потім на власній квартирі відкрив читальню. Згодом ця кни-
гозбірня склала ядро майбутньої бібліотеки.
Основні пожертвування на утримання її та придбання книжок йшли від членів
правління-засновників: Червинського, Карпинського, родин Ліндсвордів, Русових, Ми-
лорадовичів, Лизогубів.
У щорічних звітах бібліотеки найчастіше згадуються прізвища Лисенка, Верзилова,
Зубок-Макієвських, Ласкаронського, Регірер, Селюка, Ясновського, Тюра та інших як
пожертвувачів. Велика заслуга у зборі літератури для громадської бібліотеки нале-
жить Степану Даниловичу Носу, лікарю, письменнику, етнографу і фольклористу, який
саме в час найбільшого свого творчого розвитку (1859—1863) жив і працював у Чер-
нігові.
Правління бібліотеки всіма силами намагалося не тільки зберегти бібліотеку, але
й розвивати її. Так, у звітах читаємо: «...правление просит гх. членов собрания и со-
чувствующих библиотеке приложить со своей стороны зависящие от них усилия к
улучшению материальных средств библиотеки — частным способом или сбором по-
жертвований, стараниями ли устроить в пользу библиотеки концерты, или каким-ни-
будь другим способом» (7. С. 255).
І дійсно, іноді на допомогу громадській бібліотеці приходили відомі вчені, ком-
позитори, співаки, які згоджувались дати благодійний концерт чи прочитати лекцію.
За період з 1897 р. по 1901 р. було прочитано 12 лекцій Новгородцевим, Лучиць-
ким, Афанасьєвим, Косоноговим, Лесевичем, Єварницьким, Голубовичем, М’якотіним
та ін. Крім того, протягом зазначеного періоду було влаштовано 3 концерти та 2 ви-
стави. Одна з них була дана, дякуючи співчуттю до справи бібліотеки оперного това-
риства, що гастролювало у Чернігові, а інший — завдяки увазі міської управи. Велика
сума грошей надійшла від концертів, що •провів М. В. Лисенко в Чернігові. Чималий
прибуток давала виручка від спектаклів і концертів, які влаштовував музично-дра-
матичний гурток, що займав одне приміщення з бібліотекою. Але з 1888 р. гурток
зовсім відокремився від бібліотеки і перестав відраховувати кошти на її утримання.
У грудні 1900 р. та на початку 1905 р. свої лекції читав Д. Яворницький, який
приїжджав до Чернігова. Частину виручених грошей від них було передано громад-
ській бібліотеці, яка їх організувала.
Але дуже часто адміністрація губернатора Дарагана не дозволяла влаштовувати
розважальні заходи, доходи від яких йшли на утримання бібліотеки. І все ж енту-
зіасти своєї справи знаходили вихід. Допомагав організовувати концерти, лекції Іван
Григорович Рашевський — людина, яка співчувала бібліотеці і була своєю в адмі-
ністрації.
Ось що згадує у своїх споминах Софія Русова: «...і там, за «червоним мостом»,
де жила урядова аристократія, були в нас свої люди. Іван Григорович Рашевський,
губернаторський урядовець, був артистом- у певному розумінні того слова, сам ви-
датний маляр, він близько стояв до товариства Петербурзьких художників.
Він любив також музику. У нього збиралися завжди місцеві й приїзжі музикан-
ти, він допоміг нам улаштувати концерт Лисенка. Він умів виривати у губернатора до-
Сіверянський літопис 119
|