Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації)
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200657 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації) / B. Шкварчук // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 100-105. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200657 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006572024-12-18T19:21:44Z Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації) Шкварчук, B. Документальна публіцистика 1998 Article Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації) / B. Шкварчук // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 100-105. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200657 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Документальна публіцистика Документальна публіцистика |
| spellingShingle |
Документальна публіцистика Документальна публіцистика Шкварчук, B. Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації) Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Шкварчук, B. |
| author_facet |
Шкварчук, B. |
| author_sort |
Шкварчук, B. |
| title |
Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації) |
| title_short |
Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації) |
| title_full |
Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації) |
| title_fullStr |
Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації) |
| title_full_unstemmed |
Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації) |
| title_sort |
товариська розбірка (до історії чернігівської облпарторганізації) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Документальна публіцистика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200657 |
| citation_txt |
Товариська розбірка (до історії Чернігівської облпарторганізації) / B. Шкварчук // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 100-105. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT škvarčukb tovarisʹkarozbírkadoístorííčernígívsʹkoíoblpartorganízacíí |
| first_indexed |
2025-01-13T04:11:41Z |
| last_indexed |
2025-01-13T04:11:41Z |
| _version_ |
1821105457026039808 |
| fulltext |
ДОКУМЕНТАЛЬНА
ПУБЛІЦИСТИКА
Володимир Шкварчук
ТОВАРИСЬКА РО3БІРКА
/ • ••• т т • • •• • •••Ч
(до іс т о р ії Ч е р н іг ів с ь к о ї о б л п а р т о р г а н із а ц и )
Немає нічого вищого, аніж звання члена партії,
заснованої і керованої товаришем Леніним. Не ко
жному дано бути членом такої партії. Не кожному
дано витримати знегоди і бурі, пов’язані з членст
вом у такій партії.
СТАЛІН
9 лютого 1937 року Чернігівський обком КП(б)У скликав засідан
ня бюро. Належало розібратися зі своїм давнім товаришем і колегою—
головою облвиконкому Загером Соломоном Якимовичем; важливіш их
справ у найвищ их партійних, радянських, промислових, господарських
та військових керівників області на той час не знайшлось. Єдиний пункт
порядку денного так і гласив: «Про тов. Загера». Сам винуватець «тор
ж ества внутріпартійної демократії», що зовсім недавно відзначив своє
45-річчя, перебував не в кращому гуморі — правду сказати, йому вже
місяців зо два, особливо після тривожної розмови в Секретаріаті ЦК,
жодне діло до рук не бралося. Не міг не розуміти: щезли, викриті як
вороги народу, не без його посильної участі, звичайно, завідуючий від
ділом радторгівлі Щ епановський, завідуючий промислово-транспортним
відділом Дашевський, редактор газети «Більшовик» Сазонов, керівник
Облмісцевпрому Любимов, директор Чернігівторгу Брауде, завідуючий
тваринницьким відділом Ш ум, чимало товаришів дрібнішого рангу —
настала і його черга. Серед арештованих його особисті друзі, доводить
ся давати пояснення в окремих кабінетах і на публіці. Випитують, про
що давно забулося: з ким, наприклад, голосував за менш овицьку резо
люцію під час партійної дискусії в 1923 році? Щ о розумів під словами:
«Партія існує не для демократії, а для проведення світової революції»?
Редактор обласної партійної газети «Більшовик» Н удельман поспішив
обізвати його троцькістом-дворушником, добре, що перший секретар об
кому тов. М аркітан запропонував дати спростування, до остаточного
вирішення питання в ЦК... Зрештою, заслуги його великі, працівник він
хороший, освічений, може, й пронесе!..
Не встиг другий секретар обкому тов. Тодрес (який ще недавно
плескав по плечу нині викритого Дашевського зі словами: «Ось пер
спективний працівник, у приклад всім працівникам обкому!..), як про
лунало:
— Почніть із сімнадцятого року. Я к ви пробралися на роботу в
радянські установи? Як взагалі опинилися на Україні? Щ о робили в
Харкові при Денікіні?
100 Сіверянський літопис
Це, звичайно, майор держбезпеки тов. Соколов-Ш остак — недавно
призначений начальник обласного УНКВС. Демонструє всезнайство і
чекістський натиск. Його попередників Д винянинова і Краукліса роз
стріляли, Тимофеева кудись перевели — ось і старається. Хоча, питан
ня легкі — на такі питання під час партійних чисток йому неодноразо
во доводилося відповідати. Біографія, політична фізіономія його бездо
ганні. Народився 8 січня 1892 року в Бердичеві, само собою, в бідня
цькій родині. Батько закінчив Ж итомирське рабинське училищ е, яке
давало й фах приватного повіреного, але ж це навіть на середню осві
ту не тягне. Щ об прогодувати себе, маму, двох бабусь і п ’ятьох дітей,
батько орендував друкарню і літній театр. З друкарнею нічого добро
го не вийшло, а літній театр — хто читав оповідання Ш олом-Алейхема
«Бердичевський театр», той знає, який це жалю гідний дерев’яний бала
ган був — в 1907 році згорів. Він в 1911 році закінчив комерційне учи
лищ е, поступив у Київський комерційний інститут, в 1913 році перейшов
на гірничий відділ Варшавського політехнікуму, звідки його наступного
року, після сварки з хуліганистим професором Сормінським, м ’яко ка
жучи, попросили. В 1915 році, оскільки відкупитися не було ж одної зм о
ги, його мобілізували і відправили на фронт. У лю тому 1917 року всту
пив у менш овицьку організацію 23-ї піхотної дивізії, де його, як най-
письменнішого, невдовзі обрали головою. Служив рядовим, унтер-офі
цером, у червні 1917 року — за особистою вказівкою самого Керен-
ського, який під час перебування на фронті визнав корисним для своєї
репутації в армії виявляти позитивне ставлення до євреїв. У серпні по
їхав у відпустку до М оскви і на фронт не повернувся, водночас фор
мально й ідейно порвавш и з меншовиками.
— У лю тому 1918 року, — вдивляючись у похмурі, насторожені,
ідеологічно витримані обличчя товаришів по бюро, сказав Загер, — я
влаштовуюсь у Головне управління водного транспорту, однак при пер
ш ій можливості перебираюся в Петроград — секретарем відділу Н ар
комату продовольства. (Хтось із зали, здається, заступник начальника
УНКВДС Самовський: «Легкого хліба шукав!»). У березні 1919 року з
експедицією по заготівлі ненормованих продуктів виїжджаю на У кра
їну, в Суми. К оли в місто увійш ли денікінці, евакуюватися не зумів,
оскільки в дружини трапилася кровотеча. Лише через чотири дні, по
кинувш и дружину, став пробиратися до Харкова. Позбувшись на той
час будь-яких політичних сумнівів, вступаю до лав КП(б)У. Після ос
таточного завою вання більш овиками України працюю продагентом,
беру участь в загонах проти бандитів у Х арківській губернії, посідаю
пости замгубпродкомісара Запоріжжя, Волині, начальника адмінорга-
нів управління Наркомпроду, голови правління міськбанку...
Участь у продзагонах гарний, прикраш аю чий ш трих у біографії ко
муніста — адже всі знали, з якими небезпеками було поєднано виби
вання хліба у несвідомого українського селянина, його лементливих ба
бів і голодних дітлахів, — однак поточний момент потребував іншого
підходу.
— Чому не евакуювався?
— У дружини кровотеча? Але ж мало чотирьох днів, аби мину
лося!
— Скаж и прямо: які погони носив при Денікіні? Прапорщицькі?
Я к змінюються люди! А ні тобі дружнього погляду, ані привітної
підбадьорливої посмішки — лиш е звужені очі і роззявлені роти. І всі
вимагають характеристики його політичної фізіономії мало не по роках.
Кожен побоюється бути запідозреним у гнилому лібералізмі, притуп
ленні більшовицької пильності і потаканні класовому ворогові. («До
речі, чому на засіданні немає першого секретаря обкому тов. М аркі-
тана? Випадковість? Чи не поставлять йому це в провину? У всякому
разі, спасибі»).
Сіверянський літопис 101
— Приховувати мені нічого, — твердо вимовив Загер. — Із лютого
по вересень 17-го року стояв на менш овицьких позиціях, виступав про
ти надзвичайних заходів в армії, проти розстрілів, проти братання, про
ти більшовиків. Адже зрозуміло, якщо я був меншовиком, я був проти
більшовиків. Із 19-го року я чесний безпартійний, у 23-му році на бу
ферних позиціях, опісля — твердий ленінець-сталінець, неп зустрів
добре — як Ленін. Співчував заклику Бухаріна в його «Нотатках еко
номіста» рівнятися на вузькі місця, бо справді — без цегли соціалізм
не побудуєш.
— Ні, не роззброюється, нещирий, — водночас і здивувався, і засму
тився завідуючий відділом пропаганди і агітації Куцемакін — товариш
ерудований, любитель теоретизувати й повчати, допікаю чи всіх своїм
навчанням в Інституті червоної професури. — Згадаємо: що говорив
Загер 9 травня 1928 року на розш иреній колегії Всеукраїнської фінан
сової наради? — Куцемакін підніс до очей аркуші стенограми, розісла
ної напередодні всім членам бюро, в тому числі й йому, Загеру. —
«Через недорід, схожий із недородом у 1921 році, товарного хліба у нас
не буде. Уже тепер затоварювання низової кооперативної мережі до
рівню є тримісячному запасові. Задумана до випуску в третьому квар
талі емісія в 120 млн. карбованців становищ а не виправить. Інфляція
неминуча. Щ об уникнути кризи, необхідно притримати розвиток росту
промислової продукції, скоротити будівництво». Таке міг казати лише
пораженець, прихований правий, опортуніст і панікер, що спасував пе
ред куркулем, в якого хліб завжди був. Ні, не випадково Загер покро-
вительствував викритим Дашевському, Любимову, Сазонову...
— А ким себе оточив? — докірливо завважив заввідділом керівних
парторганів кавалер ордена Леніна Бібіков. — Якогось Гаско допустив
до секретних документів, а в того брат у таборі. В 1935 році посадили
його помічника Міщенка. Я не великий промовець, але... Скажи, з ким
ти зв ’язаний?
— Чотирнадцять років нас дурить, — й собі зажурився голова р е
візійної комісії Матвеев. — Н а минулому партактиві два вечори не ви
ступав, мотивуючи хворобою...
— Н а ворога народу Любимова кулаком по столу грюкав, — р о з
сердився голова обласної ради профспілок Дацій, — а в партійному
порядку питання не ставив! Самоусунувся від роботи...
— А ти його ще вихваляв, — вставив дошкульно завсільгоспвідді-
лом Водовозенко. — М овляв, появився Загер на «Ж овтневому молоті»,
так там стахановці почали рости, як гриби. Це — холуйство.
— Вчора ми вели мову про неможливість залиш ати Загера голо
вою облвиконкому, — продовжив Дацій, ігноруючи недоречне заува
ж ення простакуватого сільгоспдіяча, — а сьогодні треба ставити питан
ня перед ЦК про його перебування в партії.
— Я з ним пробував говорити по душах, впритул, — сповненим
партійної гідності голосом сказав заступник голови облвиконкому, тоб
то його, Загекра, заступник, Косячний. — Сидимо, було, в кабінеті, я
його й питаю: зізнайся, мовляв, Соломоне Якимовичу, було у тебе що-
небудь у минулому? Ні, не каже. Ухиляється від гостроти питання. Н е
гарно. Навіщо ставити парторганізацію у становище, коли вона може
прийняти не зовсім правильну або не зовсім загострену резолюцію? Оце
найобурливіш е в поведінці Загера. Я визнаю, кож ен із нас передусім
людина, може думати про себе, хоче зберегти себе і таке інше, але там,
де вирішується партійне питання, ставити парторганізацію під удар—
так міркувати не можна.
102 Сіверянський літопис
— Загер сімнадцять років із партквитком у кишені, — похмуро
вимовив начальник облуправління НКВС Соколов, — однак більшови
ком ніколи не був. Завж ди він був блйжче до ворога. Дружина, бачте,
захворіла... Нахабно обдурюючи партію...
— Але це треба довести, звичайно, — огризнувся Загер.
— У 1928 році ви заявляли, що у нас не буде товарного хліба, р із
ко знизилась купівельна спроможність населення, що для пом ’якшення
кризи необхідно скоротити капітальне будівництво, не розвивати ріст
промислової продукції, тобто тверезо враховувати обставини, що скла
лися. Але ж Бухарін і Риков пропонували в той час завозити хліб з-за
кордону. Х ай це не троцькізм, хай це правий опортунізм, хай
це просто партійна нещирість — одна ціна. І тут на півдорозі зупиня
тися не можна, це треба раз і назавжди відрізати.
— Найтяжче, — якось зовсім не по-військовому зітхнув дивізійний
комісар Коновалов,— з точки зору особистої і партійної, що мені дово
дилось працювати в близькому контакті з цим обманщиком. М енш ови
цьке нутро привело його на троцькістські позиції. Візьмемо його пан
ське ставлення на партактиві: не захотів зізнатися в помилках — і за
хворів. М овляв, напад грудної жаби, розмовляти тяжко. Виступив аж
на третій день, а треба було в перші д ва ...
— Але ж я виступав за записом, у перші два дні мені слова не
давали, — обурився Загер.
— Товариш Соколов, безперечно, правий, — резюмував заврадторг-
відділом Савчук, — ми маємо справу з ворогом. «Хліба не буде, скоро
чуймо будівництво» — на що це схоже?!. Сподіватися обдурити пар
тію!!. Пан-сановник! Усе сам. П артгрупа облвиконкому лиш е графік
відпусток складала. А ще говорить про якусь чесність! І ця лю дина на
XIV Надзвичайному З ’їзді Рад України текст Конституції УРСР п ід
писувала, в ревізійній комісії брала участь, навіть у президії сиділа!
Не вистачило мужності заявити, що негідний такої честі. І на пленумі
ЦК трибуну використав. Яке нахабство! Виступав проти нагородження
директора Куликівської М ТС — орденоносця. Це добре? Не приходив
на збори, коли виклю чали Сиротіна, Дашевського. Товариш Соколов
усе добре довів. Пропоную: негайно зняти, виключити, відібрати парт
квиток!
— І жодного разу я від нього не чув, мовляв, яку прекрасну стат
тю написав товариш Сталін, — сумно вставив член партколегії Самой
лов.
— Це я казав — скільки завгодно, — заперечив Загер.
— А я таких виступів не пам ’ятаю! Цілком вірна постановка пи
тання: зняти, виключити, відібрати — інш ої й бути не може.
— Ц К відкрив нам очі, показав, як працювати, — за звичкою і,
очевидно, відновлюючи в п ам ’яті відповідний текст із газети «Більш о
вик», почав українською (всі говорили російською) завсільгоспвідділом
Водовозенко, але тут же спохопився і перейшов на російську. — Ось
ми повинні обміркувати, в чім наша сліпота була...
— Я лиш е одного боюся, — перебив Загер, — аби і по віднош ен
ню до тебе ця сліпота не виявилась!..
— Партія настільки міцна, — не зовсім доречно, однак вельми ва
гомо нагадав майор держбезпеки Соколов, — що справиться з будь-
яким зрадником.
— Щ о говорив Загер на бюро обкому про викритих ворогів наро
ду? — повів далі Водовозенко. — «Головою поручуся, Любимов чесна
людина». І про Дашевського затуляв рот парторганізації, мовляв, дово
лі про нього говорити.
— А чим ти кращий? — не втримався Загер. Був він невисокої
думки про Водовозенка. Любив цей діяч перекручувати факти, брати
цифри зі стелі, ось і доводилось іноді реагувати на нього вельми різко.
Сіверянський літопис 103
— Дашевський, Сазонов у нього гостювали, Любимов навіть зано
човував, — уперся Водовозенко.
— Та Сазонов до цього часу не знає, де моя квартира! — побагро
вів Загер.
— Вони збиралися, радилися, читали, всілякими деклараціями зай
малися...
— Ти кажи про факти, а так не кажи. Це все неправда, і я не бою
ся, — зів’яв Загер.
— У 1934 році впало багато коней від анемії. Диверсія? Тисячі най
кращ их у республіці коней поставили на карантин — втратили мільйо
ни грошей, припинили постачання армії, із 400 тисяч гектарів прекрас
них лук перестали вивозити сіно... Колосальні збитки для держави і
армії — де був облвиконком? Заразних коней при температурі зоотех
ніки прямо на місцях пристрелювали. А з боку облвиконкому мало дії,
опортуністичне ставлення. Х оча особисті стосунки з Загером у нас були
гарні, все ж не скажу, що це зумисне шкідництво...
— Але, мабуть, і таке скажеш, — пробурмотів Загер.
Водовозенко сів. Побоюючись, очевидно, що злочинно пасе задніх, з
м ісця зірвався перш ий секретар обкому комсомолу Єрьохін — моло
дий, гарячий, в ’їдливий. Не маю чи достатніх фактів, зробив наголос
здебільшого на емоції і комсомольське завзяття.
— Не потребує доказів, що Загер дворушник. На Надзвичайному
З ’їзді Рад підписував конституцію. Куди дивилися секретарі обкомів?
Чому не відвели його кандидатуру зі складу президії?!.
Обласний молодіжний вождь говорив довго й запально, однак слу
хали його неуважно. Дехто із умудрених досвідом старших товаришів
подумав, що при нагоді не завадило б цуцика, що занадто розгулявся,
дещо укоротити. А думка старших товаришів щось та важила...
— Ж одному членові партії не може бути забута його незгода з по
літикою партії, — поважно сказав редактор газети «Більшовик» Ну-
дельман. — Був меншовиком, тож виступи, дай об’єктивну політичну
оцінку, нічого не приховуй. Д ай аналіз, покайся, якщо ти наш. Загер
нахабно топтав наші партобов’язки — не відвідував збори. Я приєд
нуюсь — виключити.
— Великий злочин проти партії — виправдуватися в межах в ідо
мого, а далі ні на крок, — висловив своє розуміння секретар партколе-
гії Забудкін. — У Загера до вступу в партію — яскраво окреслене об
личчя класового ворога.
— М ене дивує, — мовби й насправді здивувався начальник облЗУ
(земельного управління) Полонський, — невже Загер сподівається, що
ми його не вивчили? У нього ж відмінна пам ’ять: треба що-небудь пе
ремножити, ви мучитесь з папірцем п ’ять хвилин, а він за секунду ска
же. А злочинів своїх не п ам ’ятає. З труднощ ами тягнемо його до ви
криття. Приклад. М и з Загером належимо до одної національності, і я
знаю — чи легко було євреєві стати прапорщиком?..
— За Керенського? — сіпнувся Загер.
— Та хоч би при Миколі! — змазав питання Полонський. — Євреї,
що не мали охоти воювати, приймали православну віру, йш ли у школу
прапорщиків, аби відтягнути час. Краще скажи: не я був троцькістом,
я — троцькіст! Така моя політична фізіономія.
— Я теж аністілечки не сумніваюсь: Загер всієї правди не сказав,
не роззброївся, — з сумом констатував командир 15-го стрілецького
корпусу комдив Тарасенко, колиш ній царський полковник, із дворян.—
Погано проводив оборонні роботи, погано змінцював тил. У 1936 році
оборонна і мобілізаційна комісія засідала всього 60 разів, у семи райо
нах — жодного разу. Ш таб корпусу не діяв. Секретар комісії оборони
М іщенко — холуй, підлабузник, нероба — на найважливіших докумен
тах підписувався «М іщенко» — і все.
104 Сіверянський літопис
— Виключити як троцькіста, що не роззброївся, — жорстко ска
зав наступник Дашевського на посаді завпромтранспортним відділом
Спирідонов. — Загер вихідець із дрібнобуржуазного, якщо не буржуаз
ного, середовища, не пройшов робітничої школи...
Так чи інакше висловились усі. Загеру було недобре.
— Мені важко говорити, — почав він. — Я піддаюся критиці впро
довж тридцяти годин без сну. Кажуть, я на тепле місце рвався... Справ
ді, в продзагонах було тепло — вивозити з України хліб, цукор... Ж од
них ухилів від генеральної лінії партії у мене не було. Про мене каза
ли: ворог, але не дурень. Любимов у НКВС уже три місяці. Х ай лише
посміє сказати, що я троцькіст! М оя провина у втраті пильності, не я
його викрив. М ожливо, через слабохарактерність допустив цю сволоту
близько до себе, хоч загалом, я, звичайно, не слабохарактерний. К а
жуть, він мій найкращ ий друг. Але ж я дружив і з начальником УНКВС
Тимофєєвим. Прекрасні стосунки мав з інш ими товаришами. Взагалі,
працювали, як усі облвиконкоми на Україні, в багатьох випадках на
віть краще. І чому це я не пройшов робітничого вишколу? З третього
класу комерційного училищ а давав приватні уроки, з 1907 року почав
годувати батьків. Х іба це не трудовий шлях? Винуватий: після розм о
ви 20-го грудня в Секретаріаті ЦК я від роботи справді самоусунувся:
Важко працювати, товариші, в таких умовах. Але я не ворог, я не
троцькіст, категорично заявляю!!!
Ухвалили: провести найретельніш е розслідування зв ’язків і висту
пів Загера на захист платформи правих, поставити питання перед ЦК
ВКЩ б) і ЦК КП(б)У про зняття його з посади. Це була путівка в
катівні НКВС і «товариська» санкція на кулю в потилицю. Відповідні
доповідні записки спрямували до Харкова генсеку Косіору і до М оскви
члену ЦК Андрееву. Затвердж уючи записки,, перш ий секретар обкому
М аркітан «тов. Андрееву» вичеркнув і поставив «тов. Сталіну». Вождь
трудящих усього світу, розстрілю ю чи десятками і сотнями селян і р о
бітників без будь-яких зволікань, зі знищ енням відповідальних праців
ників, що в минулому так чи інакше висловлю вали незгоду з його єди
но вірною думкою, любив не поспішати. Загера сперш у відправили у
розпорядження ЦК, на його місце прислали Наркома внутріш ньої тор
гівлі Богатирьова, а вже потім заарештували обох, причому новий склад
бюро обкому виключав з партії разом і Богатирьова, і Маркітана.
Не поздоровилось і вищ езгаданим членам бюро обкому — майже
всіх теж розстріляли. За винятком хіба що члена партколегії Самой
лова, який у своєму обкомівському кабінеті № 27 (помешкання ниніш
ньої бібліотеки ім. Короленка) застрелився сам. Падіння кожного по
чиналося з дрібниці. Наприклад, твердокам’яний чекіст - начальник
облуправління НКВС Соколов-Ш остак каже, що єврей, справжнє прі
звищ е «Соколов», оте підозріле «Ш остак» нав’язане йому оперативни
ми міркуваннями, але ж у нормальних більшовиків усе навпаки — ро
дове прізвище забувається, справжнім стає оперативне... Не минула гір
ка чаш а й комсомольського ватаж ка Єрьохіна — за цілком справедли
вим звинуваченням (серед інш их дурниць, звичайно) у нахилі діяти над
мір автономно, без належної оглядки на вказівний перст старших парт-
товаришів... Словом, усім судилося особисто переж ити почуття, гарно
сформульоване колишньою руйнівницею старих засад Надією М ан
дельштам: «Скасовую чи законність для інших, м и й не підозрювали,
що скасовуємо її й для себе».
Але ж застерігав тов. Сталін — чесно, ясно, відверто й недвознач
но застерігав: хоча в Країні Рад найбільше честі буде членам партії
Леніна, проте без нелюдських потрясінь не обійтися нікому.
Тож навіщо було отак заноситися?..
Джерело:
Державний архів Чернігівської області. П — 470. Оп. 4. — Спр. — 609.
Сіверянський літопис 105
|