Родина Гіммельрейх
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200674 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Родина Гіммельрейх / Г. Греченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 128-129. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200674 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006742024-12-19T19:49:23Z Родина Гіммельрейх Греченко, Г. Краєзнавча мозаїка 1998 Article Родина Гіммельрейх / Г. Греченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 128-129. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200674 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Греченко, Г. Родина Гіммельрейх Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Греченко, Г. |
| author_facet |
Греченко, Г. |
| author_sort |
Греченко, Г. |
| title |
Родина Гіммельрейх |
| title_short |
Родина Гіммельрейх |
| title_full |
Родина Гіммельрейх |
| title_fullStr |
Родина Гіммельрейх |
| title_full_unstemmed |
Родина Гіммельрейх |
| title_sort |
родина гіммельрейх |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200674 |
| citation_txt |
Родина Гіммельрейх / Г. Греченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 128-129. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT grečenkog rodinagímmelʹrejh |
| first_indexed |
2025-02-05T04:05:02Z |
| last_indexed |
2025-02-05T04:05:02Z |
| _version_ |
1823188768891338752 |
| fulltext |
КРАЄЗНАВЧА МОЗАЇКА
РОДИНА ГІММЕЛЬРЕИХ
Наймолодший з Гіммєльрейхів — Костянтин, Кость, він же «Шелест», «Кий», коман
дир відділу особливого призначення «УПА-Схід». Очевидно, ні в кого не викликає сум
ніву, що це німецьке прізвище, що в перекладі означає «небесне царство». Успадку
вав він його від свого прапрадіда, що походив з німецьких колоністів, які поселилися на Україні
за часів Катерини II (XVIII століття).
Одружувалися колоністи, як правило, з українками. Так сталося і з Костиними
батьками.
Народився хлопчик 1 січня 1913 року в селі Івангороді, колишнього Борзнянського
повіту, а нині — Ічнянського району, в родині відомих ветеринарного і медичного
лікарів1
Особливих успіхів у науці досягнув його батько, Гіммельрейх Павло, який наро
дився 1883 року на нашій же Чернігівщині, професор сільськогосподарського інститу
ту у Білій Церкві (1934—1941 pp.), Київського ветеринарного інституту (з 1942 p.), а
потім була еміграція до Західної Німеччини, а звідти його доля закинула аж до зеле
ного континенту — Австралії. Основні праці з проблем патології й терапії тварин (зо
крема коней).2
Саме зараз доречно зауважити, що два шановані як читачами, так і дослідника
ми україномовні видання, що вперше побачили світ за кордоном, припустилися пев
них неточностей щодо біографічних даних родини, а саме:
— Літопис Української Повстанської Армії. Торонто, 1987, т. 15, с. 13 (прізвище си-
не видруковане «Гіммельрайх»);
— Енциклопедія українознавства. Львів, 1993, т. 1, с. 380 (називає прізвище про
фесора «Гімельрайх»);
— Літопис УПА також неточно називає дату народження Кості — 22.XII.1912 p.,
т. 15, с. 13.
Яку ж інформацію потрібно вважати правильною? Відповідь знаходимо у метрич
ному запису, що зберігається у фондах Чернігівського обласного державного архіву:
— Гіммельрейх Костянтин Павлович народився в селі Івангороді 1 січня 1913 ро
ку, колишнього Борзенського повіту, що на Чернігівщині, православний, хрещений в
Преображенській церкві названого села 24 січня;
— Батько — Гіммельрейх Павло Іванович, почесний громадянин села Івангород;
— Мати — Гіммельрейх Єлизавета Василівна;
— Хрещений батько — Могила Йосип Іванович (козак);
— Хрещена мати — Попова Зиновія Іванівна, дочка священика.3
Нарешті, достовірно стає відомим, хто батьки Кості, адже попередні публікації
цього не дозволяли вчинити, хоч певні припущення і виникали.
Село Івангород добре знане на Чернігівщині: засноване ще в XII ст. біля річки
Остер, було сотенним містечком Чернігівського та Ніжинського полків (XVII—XVIII
ст.). В ньому знаходиться музей художника М. М. Ге, а восени 1884 року його відві
дав сам Л. М. Толстой.4 Звідси бере своє коріння і родина Гіммельрейхів.
У 1923 році батьки направляють Костю, як здібну дитину, навчатися до Києва в
Першій Шевченківській гімназії, яку і закінчив у 1927 році під керівництвом Воло
димира Дурдуківського, відомого педагога і її директора доби УНР, керівника науко
во-педагогічної комісії ВУАн. На превеликий жаль, тяжка доля йому дісталася, як і
тисячам представників української інтелігенції доби сталінського тоталітаризму. У
1930 році був засуджений у справі СВУ на 8 років ув'язнення, незабаром звільнений,
а за «єжовщини» заарештований знову. З того часу доля його невідома.5
Перша гімназія ім. Шевченка (україномовна) створена зусиллями самих батьків
та патріотично налаштованої громадськості міста. Всупереч волі самих вчителів після
1917 p., а особливо у роки українізації, гімназія досягла помітних успіхів. Це був час,
коли в ній і навчався наш земляк Кость Гіммельрейх.
128 С іверянський літопис
Далі було навчання у двох середніх спеціальних навчальних закладах — електро-
технікумі та хімтехнікумі, де провчився два роки.
У 1931 році вступив у зоотехнічний інститут, який і закінчив 1935 року. Рік служив
у РСЧА (Хабаровська військова школа), де отримав військове звання — старший лей
тенант артилерії. Далі була короткотривала, але плідна праця на царині науки—науко
вий лаборант інституту гідробіології АН УРСР, аспірантура, яку закінчив у 1941 році,
кандидатська дисертація — «Малі ріки України».6
А що було далі?.. Далі була війна. Кость Гіммельрейх — заступник командира
полку, який захищав столицю України — Київ. Був полон. Це було Київське оточення
військ Червоної Армії з 10 по 26 вересня 1941 року німецькою армією Вайска, що
просувалася південними районами Чернігівщини, та 2-ю і 1-ю танковими групами во
рога. Саме вони (танкові армії) 13 вересня зустрілися біля Лохвиці (Полтавщина) і 665
тисяч бійців і командирів Червоної Армії опинилися у полоні.7 Так трагічно закінчи
лася доля 5, 37, 26-ї армій, частково військ 38-ї і 21-ї.
Колишні радянські видання називають дату оточення в районі Лохвиці 16 вересня8
(автори, очевидно, гадали, що на кілька днів зберегли наших військових від небувалих
жахів полону). «Раніш солдату, що втік з полону, давали нагороду. Зараз саджають
у тюрму. Нема нічого страшнішого за оточення, особливо для комуніста. Тих, хто бу
ли в оточенні, вважають за шпигунів. Ось чому в оточенні всі «теряют головы»,9 — з
болем занотував у свій «Щоденник» О. П. Довженко.
Висмикнув, образно кажучи, Костю Гіммельрейха з табору військовополонених
Іван Кедюлич, поручник колишньої Чехословацької армії, а тоді — український стар
шина, що перебував на службі у німецькій поліції. Тоді ж вступив до ОУН-М, хоч
подумки збирався перейти до УПА в Карпатах. Мрія збудеться у серпні 1944 року,
а після йому довірять відповідальну посаду.
На Україну не було вороття. 1946 року (не без труднощів) добився до своєї Ро
дини, що мешкала в Західній Німеччині (американська зона).
1951 року з родиною переїхав до Австралії, де жити і працювати було спокійні
ше, аніж в Європі.10
Як кажуть, нашого цвіту по всьому світу. Тож пам'ятаймо їх.
Григорій ГРЕЧЕНКО.
Джерела та література:
1 Літопис Української Повстанської Армії — Торонто. — Т. 15. — 1987. — С. 13.
2 Енциклопедія Українознавства. — Львів. — Т. 1. — 1933. — С. 380—381.
3 Чернігівський обласний державний архів. — Ф. 679, оп. 10, спр. 1501. Арк. 57 зв.
4 История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область. — К. — УСЭ. —
1983. — С. 317: Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. — К. — УРЕ. — 1990.
— С. 156— 157.
5 Літопис УПА. — Т. 15. — С. 13; ЕУ. — Т. 2. — 1993. — С. 606.
6 Літопис УПА. — Т. 15. — С. 13.
7 Там само. — С. 69, 70.
8 Великая Отечественная война. 1941 — 1945. События. Люди. Документы. Краткий
исторический справочник. — М., 1990. — С. 55.
9 Олександр Довженко. Україна в огні. Кіноповість. Щоденник. — К., 1990. —
С. 204.
10 Літопис УПА. — Т. 15. — С. 15, 90, 91, 97, 151, 164.
ЮРІЙ ЛИСЯНСЬКИЙ - УКРАЇНСЬКИЙ МОРЕПЛАВЕЦЬ
І ГЕОГРАФ
Серед невтомних мандрівників, які своєю працею зробили вагомий внесок у
справу вивчення нашої планети, з повним правом можна назвати нашого земляка Юрія
Федоровича Лисянського. Цього року минає 225 років від дня його народження, а
також 195 років від початку навколосвітньої подорожі, в організації і здійсненні якої
він брав безпосередню участь.
Народився Юрій Лиеянський 13 серпня 1773 року в м. Ніжині (нині Чернігівської
області) у сім'ї священика — протоієрея церкви Іоанна Богослова.
Сіверянський літопис 129
|