Юрій Лисянський - український мореплавець і географ
Серед невтомних мандрівників, які своєю працею зробили вагомий внесок у справу вивчення нашої планети, з повним правом можна назвати нашого земляка Юрія Федоровича Лисянського. Цього року минає 225 років від дня його народження, а також 195 років від початку навколосвітньої подорожі, в організаці...
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200675 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Юрій Лисянський - український мореплавець і географ / В. Шевченко, М. Криловець // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 129-131. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200675 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006752024-12-19T19:49:44Z Юрій Лисянський - український мореплавець і географ Шевченко, В. Криловець, М. Краєзнавча мозаїка Серед невтомних мандрівників, які своєю працею зробили вагомий внесок у справу вивчення нашої планети, з повним правом можна назвати нашого земляка Юрія Федоровича Лисянського. Цього року минає 225 років від дня його народження, а також 195 років від початку навколосвітньої подорожі, в організації і здійсненні якої він брав безпосередню участь. 1998 Article Юрій Лисянський - український мореплавець і географ / В. Шевченко, М. Криловець // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 129-131. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200675 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Шевченко, В. Криловець, М. Юрій Лисянський - український мореплавець і географ Сiверянський літопис |
| description |
Серед невтомних мандрівників, які своєю працею зробили вагомий внесок у
справу вивчення нашої планети, з повним правом можна назвати нашого земляка Юрія
Федоровича Лисянського. Цього року минає 225 років від дня його народження, а
також 195 років від початку навколосвітньої подорожі, в організації і здійсненні якої
він брав безпосередню участь. |
| format |
Article |
| author |
Шевченко, В. Криловець, М. |
| author_facet |
Шевченко, В. Криловець, М. |
| author_sort |
Шевченко, В. |
| title |
Юрій Лисянський - український мореплавець і географ |
| title_short |
Юрій Лисянський - український мореплавець і географ |
| title_full |
Юрій Лисянський - український мореплавець і географ |
| title_fullStr |
Юрій Лисянський - український мореплавець і географ |
| title_full_unstemmed |
Юрій Лисянський - український мореплавець і географ |
| title_sort |
юрій лисянський - український мореплавець і географ |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200675 |
| citation_txt |
Юрій Лисянський - український мореплавець і географ / В. Шевченко, М. Криловець // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 129-131. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT ševčenkov ûríjlisânsʹkijukraínsʹkijmoreplavecʹígeograf AT krilovecʹm ûríjlisânsʹkijukraínsʹkijmoreplavecʹígeograf |
| first_indexed |
2025-02-05T04:05:08Z |
| last_indexed |
2025-02-05T04:05:08Z |
| _version_ |
1823188776010121216 |
| fulltext |
Далі було навчання у двох середніх спеціальних навчальних закладах — електро-
технікумі та хімтехнікумі, де провчився два роки.
У 1931 році вступив у зоотехнічний інститут, який і закінчив 1935 року. Рік служив
у РСЧА (Хабаровська військова школа), де отримав військове звання — старший лей
тенант артилерії. Далі була короткотривала, але плідна праця на царині науки—науко
вий лаборант інституту гідробіології АН УРСР, аспірантура, яку закінчив у 1941 році,
кандидатська дисертація — «Малі ріки України».6
А що було далі?.. Далі була війна. Кость Гіммельрейх — заступник командира
полку, який захищав столицю України — Київ. Був полон. Це було Київське оточення
військ Червоної Армії з 10 по 26 вересня 1941 року німецькою армією Вайска, що
просувалася південними районами Чернігівщини, та 2-ю і 1-ю танковими групами во
рога. Саме вони (танкові армії) 13 вересня зустрілися біля Лохвиці (Полтавщина) і 665
тисяч бійців і командирів Червоної Армії опинилися у полоні.7 Так трагічно закінчи
лася доля 5, 37, 26-ї армій, частково військ 38-ї і 21-ї.
Колишні радянські видання називають дату оточення в районі Лохвиці 16 вересня8
(автори, очевидно, гадали, що на кілька днів зберегли наших військових від небувалих
жахів полону). «Раніш солдату, що втік з полону, давали нагороду. Зараз саджають
у тюрму. Нема нічого страшнішого за оточення, особливо для комуніста. Тих, хто бу
ли в оточенні, вважають за шпигунів. Ось чому в оточенні всі «теряют головы»,9 — з
болем занотував у свій «Щоденник» О. П. Довженко.
Висмикнув, образно кажучи, Костю Гіммельрейха з табору військовополонених
Іван Кедюлич, поручник колишньої Чехословацької армії, а тоді — український стар
шина, що перебував на службі у німецькій поліції. Тоді ж вступив до ОУН-М, хоч
подумки збирався перейти до УПА в Карпатах. Мрія збудеться у серпні 1944 року,
а після йому довірять відповідальну посаду.
На Україну не було вороття. 1946 року (не без труднощів) добився до своєї Ро
дини, що мешкала в Західній Німеччині (американська зона).
1951 року з родиною переїхав до Австралії, де жити і працювати було спокійні
ше, аніж в Європі.10
Як кажуть, нашого цвіту по всьому світу. Тож пам'ятаймо їх.
Григорій ГРЕЧЕНКО.
Джерела та література:
1 Літопис Української Повстанської Армії — Торонто. — Т. 15. — 1987. — С. 13.
2 Енциклопедія Українознавства. — Львів. — Т. 1. — 1933. — С. 380—381.
3 Чернігівський обласний державний архів. — Ф. 679, оп. 10, спр. 1501. Арк. 57 зв.
4 История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область. — К. — УСЭ. —
1983. — С. 317: Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. — К. — УРЕ. — 1990.
— С. 156— 157.
5 Літопис УПА. — Т. 15. — С. 13; ЕУ. — Т. 2. — 1993. — С. 606.
6 Літопис УПА. — Т. 15. — С. 13.
7 Там само. — С. 69, 70.
8 Великая Отечественная война. 1941 — 1945. События. Люди. Документы. Краткий
исторический справочник. — М., 1990. — С. 55.
9 Олександр Довженко. Україна в огні. Кіноповість. Щоденник. — К., 1990. —
С. 204.
10 Літопис УПА. — Т. 15. — С. 15, 90, 91, 97, 151, 164.
ЮРІЙ ЛИСЯНСЬКИЙ - УКРАЇНСЬКИЙ МОРЕПЛАВЕЦЬ
І ГЕОГРАФ
Серед невтомних мандрівників, які своєю працею зробили вагомий внесок у
справу вивчення нашої планети, з повним правом можна назвати нашого земляка Юрія
Федоровича Лисянського. Цього року минає 225 років від дня його народження, а
також 195 років від початку навколосвітньої подорожі, в організації і здійсненні якої
він брав безпосередню участь.
Народився Юрій Лиеянський 13 серпня 1773 року в м. Ніжині (нині Чернігівської
області) у сім'ї священика — протоієрея церкви Іоанна Богослова.
Сіверянський літопис 129
Дитинство майбутнього мореплавця пройшло у рідному Ніжині, а в 10-річному
віці батько відвіз Юрія на навчання у Морський кадетський корпус, який зна
ходився у Кронштадті. Цей навчальний заклад був на той час одним з найпрестижні-
ших у Росії, у ньому викладали відомі спеціалісти морської справи.
Юрій відзначався працелюбністю, отримуючи заохочення за успіхи у навчанні.
У 1787 році він був переведений в унтер-офіцери. Наступного року, у зв'язку з почат
ком війни на Балтиці, відбувся прискорений випуск моряків. Юрій Лисянський, якому
минуло 14 років, одразу ж потрапив у бойові частини і брав участь у морських опе
раціях. Після війни його у складі групи найкращих морських офіцерів було відправ
лено на стажування до Великої Британії. У цій же групі перебував і Адам Йоган Кру
зенштерн, з яким Юрій потоваришував ще під час навчання у Морському корпусі.
На 6 років розтягнулось стажування, під час якого Ю. Лисянський у складі Британ
ського флоту брав участь у бойових діях, побував у Вест-Індії та Сполучених Штатах
Америки, згодом в Індії, на о. Цейлон.
Повернувшись на батьківщину вже досвідченим морським офіцером і мандрів
ником, Ю. Лисянський одразу ж приймає пропозицію свого однокашника А. Крузенш
терна стосовно участі у навколосвітній подорожі. У 1802 році за його дорученням
Юрій відбуває до Британії для купівлі двох шлюпів, які згодом отримали імена «На
дежда» та «Нева».
Подорож почалася після тривалої підготовки — 7 серпня 1803 року обидва ко
раблі залишили Кронштадт. Головне завдання експедиції — доставити у Японію росій
ського посла, який знаходився на борту корабля «Надежда» під командуванням
А. Крузенштерна, та виконати спеціальне доручення Російсько-Американської компанії
(забезпечити продовольством Російські колонії в Америці), за що відповідав Ю. Ли
сянський, який керував «Невою». Експедиція мала на меті також наукові досліджен
ня: астрономічні виміри, відкриття нових земель, океанографічні та картографічні ро
боти, географічні описи, збирання геологічних та ботанічних колекцій тощо, що було
передбачено спеціальними інструкціями.
Першу половину породожі (через Атлантику) обидва кораблі подолали разом:
Копенгаген — Фальмут (Англія) — Канарські острови — о. Св. Катерини (узбережжя
Бразилії). Далі «Надежда» та «Нева» проминули м. Горн і 20 лютого 1804 року увійш
ли у Великий (Тихий) океан. Під час шторму кораблі розійшлися.
Прямуючи, як було попередньо домовлено, до місця зустрічі, «Нева» досягнула
О. Пасхи. Під час кількаденної стоянки Ю. Лисянський уточнив координати острова
та склав його точну карту.
Зустрівшись біля о. Нукагіва (Маркізькі острови), екіпажі обох кораблів виконали
географічні описи островів, зокрема Ю. Лисянський склав словник мови тубільців.
Після цього шляхи мореплавців розійшлися. А. Й. Крузенштерн вирушив до Японії
і далі на о. Сахалін, а Ю. Лисянський — до Аляскинської затоки у володіння Росій
сько-Американської компанії. 20 липня 1804 року корабель «Нева» прибув до о. Ко-
дьяк. Наступний період подорожі (майже рік — до червня 1805 року) заслуговує особ
ливого вивчення. Це був час дуже насичених подій. Займаючись океанографічними
дослідженнями, складаючи географічні описи та карти, а також словник мови тубіль
ців, Ю. Лисянський тісно співпрацював з О. А. Барановим, який на той час керував
справами Російсько-Американської компанії. Результати такої співпраці можна охарак
теризувати як значний внесок у зміцнення позицій Росії на цій заморській території:
це і допомога у збройних сутичках з місцевим населенням, і участь у заснуванні пор-
ту-фортеці Новоархангельськ, і перевезення та продаж у Китаї хутра — основного
товару компанії.
Але більш значущою залишається спадщина Ю. Лисянського як дослідника.
Вивчення картографічного доробку Ю. Лисянського дає всі підстави стверджува
ти його значний внесок у формування достовірної карти Тихого океану, зокрема Аляс-
кинської затоки. Пробувши майже рік у володіннях Російсько-Американської компа
нії, він детально дослідив ці території, що відбилось на картах Чініатської затоки та
Павлівської гавані (Східне узбережжя о. Кодьяк), з гавані Трьох Святителів (трохи
південніше від попередньої), острова Кодьяк у цілому з прилеглими островами, Сіт-
кінської затоки з фортецею Новоархангельськ (нині о. Баранова з м. Сітка, архіпелаг
Олександра), Російських володінь у Північній Америці.
Значення останньої карти важко переоцінити, оскільки це перше на той час точ
не і узагальнене зображення узбережжя Аляскинської затоки, яке супроводжувалось
до Того ж детальними географічними та етнографічними описами.
Розглядаючи історію вивчення Тихого океану, слід згадати також й інші здобутки
Ю. Лисянського у цьому регіоні. Члени екіпажу корабля «Нева», яким він командував,
першими серед європейців відкрили та дали імена Лисянського та Крузенштерна
острову рифу у групі Гавайських островів. Ю. Лисянський особисто визначив (уточнив)
Координати о. Пасхи, разом з А. Крузенштерном описав та визначив положення Мар-
кізьких островів. Тому не менш цінними в історії географічних відкриттів та форму
ванні цілісної картини світу, а також розвитку географії взагалі, є карта світу, скла
дена Ю. Лисянським. Вона враховувала особисті та усі відомі на той час географічні
відкриття і багато років була основою для складання карт світу.
130 С іверянський літопис
Улітку 1805 року «Нева» вирушила до Китаю і 1 грудня кинула якір у Кантоні, де
вже перебувала «Надежда». Владнавши справи по продажу хутра та завантажившись
китайськими товарами, обидва кораблі вирушили до рідних берегів.
Шлях через Південно-Китайське море, Зондську протоку, повз мис Голковий і до
Портсмута (Велика Британія) «Нева» під керівництвом Ю. Лисянського подолала за
142 дні, не заходячи в жоден порт, що було само по собі рекордним досягненням на
той час («Надежда» зупинялась на о. Св. Єлени).
5 серпня 1806 року «Нева» прибула до Кронштадта, причому на два тижні рані
ше за «Надежду» (А. Крузенштерн привів свій корабель лише 19 серпня). Ця обста
вина (з відомих уже причин) у літературі згадується лише побіжно, адже вона дає
усі підстави стверджувати, що саме Ю. Лисянському по праву належить звання «пер
шого російського навколосвітнього мореплавця». Можливо, саме ця обставина {яка,
до речі, була, найімовірніше за все, спланована Ю. Лисянським — згадаймо беззулин-
ковий маршрут до Британії) і призвела до послідовної немилості щодо нашого зем
ляка з боку можновладців і не сприяла його подальшій кар'єрі.
Якщо одразу ж після закінчення експедиції і А. Й. Крузенштерн, і Ю. Ф, Лисян-
ський отримали однакові нагороди (підвищення у чині до капіт.ана 2-го рангу, одна
кові ордени, однакову грошову премію та пенсію), то у подальшому ставлення до
кожного з них було різне. А. Крузенштерн протягом 14 років очолював Морський
корпус, пішов у відставку повним адміралом, його книжка (з додатками) за його жит
тя була перевидана кілька разів і перекладена на європейські мови. Ю. Лисянський
не був більше підвищений у чині, близько 1,5 року прослужив командиром корабля
на Балтиці і пішов у відставку. Свої «Путешествие вокруг света» та «Собрание рисун
ков и карт... » він з великими труднощами видав за власний кошт...
Але історія розпорядилася справедливіше — ім'я нашого славного співвітчизника
увічнено на карті світу: у групі Гавайських островів є острів Лисянського, його ім'я
присвоєно підводній горі біля о. Самушир (Курильські острови) та півострову на пів
нічному узбережжі Охотського моря, на схід від м. Охотська.
Ім'ям Ю. Лисянського названо одну з вулиць Ніжина, а 1973 року у його центрі,
біля церкви Іоанна Богослова, куполи якої пам'ятають Юрія, відкрито пам'ятник слав
ному мандрівникові.
Автори висловлюють щиру подяку директорові Музею рідкісної книги імені
Г. П. Васильківського Ніжинського педінституту імені М. В. Гоголя, історику-краєзнавцю
І. П. Костенку за можливість ознайомлення з картографічними матеріалами, а також
за іншу інформацію, пов'язану з Ю. Лисянським.
Віктор ШЕВЧЕНКО,
Микола КРИЛОВЕЦЬ,
КРАВЕЦЬ ТАРНОВСЬКОГО
Про Тарновського, колишнього власника Качанівки, написано уже багато. А про
його кравця я не зустрічав жодної публікації. А дуже хотілося б, щоб про талант
народного умільця залишилась сторінка в літописі.
Мені пощастило почути цікаву розповідь з вуст живого свідка, колишнього ку
чера родини Тарновських Василя Івановича Страшка. Сам він родом з Парафіївки, а
в маєтку поміщика, куди відвів його батько, коли було йому 15 років, він провів дві
третини свого життя. У 1945 році йому було вже 90.
Історію з пошивом поміщицьких костюмів добре знав, тому з великим задоволен
ням розповідав, коли його розпитували.
— У Тарновського завжди було багато гостей, столичних і зарубіжних. Через те
він любив одягатись модно, завжди був підтягнутий і елегантний, — так розпочинав
свою розповідь Василь Іванович.
А для того, щоб не відставати від моди, потрібно було мати неабиякого кравця,
У цьому виникла велика складність. Кращі спеціалісти Петербурзьких пошивальних
майстерень не погоджувались переїжджати до Качанівки. А шити у столиці — ве
лика незручність. Столяра Григорія Ситникова пан привіз з Петербурга, і він своїми
унікальними виробами прославив Качанівку, особливо майстерно він виготовляв зо
лочені багетні рами. А от з кравцем Тарновському не пощастило.
Ото хтось із багатих гостей запропонував підібрати пошивальних майстрів у своїй
окрузі. Може, знайдуться не гірші від столичних. Воно так і вийшло. Був оголошений
конкурс, у якому взяли участь кравці з Прилук, Ніжина і багатьох інших місць, що
прилягали до Качанівки. Конкурс проходив так: відрізок тканини видавався на руки,
і в установлений термін умілець повинен був принести готовий виріб, який підлягав
обстеженню відомими майстрами.
Сіверянський літопис 131
|