Річка В'юнниця
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200678 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Річка В'юнниця / В. Опанасенко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 132-133. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200678 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006782024-12-19T19:50:09Z Річка В'юнниця Опанасенко, В. Краєзнавча мозаїка 1998 Article Річка В'юнниця / В. Опанасенко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 132-133. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200678 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Опанасенко, В. Річка В'юнниця Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Опанасенко, В. |
| author_facet |
Опанасенко, В. |
| author_sort |
Опанасенко, В. |
| title |
Річка В'юнниця |
| title_short |
Річка В'юнниця |
| title_full |
Річка В'юнниця |
| title_fullStr |
Річка В'юнниця |
| title_full_unstemmed |
Річка В'юнниця |
| title_sort |
річка в'юнниця |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200678 |
| citation_txt |
Річка В'юнниця / В. Опанасенко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 132-133. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT opanasenkov ríčkavûnnicâ |
| first_indexed |
2025-02-05T04:05:25Z |
| last_indexed |
2025-02-05T04:05:25Z |
| _version_ |
1823188793141755904 |
| fulltext |
Довідавшись про таке оголошення, до мастка прибув із близького помешкання
мужикуватий чоловік середнього віку, який назвав себе кравцем.
Тарновський запитав:
— На яких машинках ви працюєте? — перерахувавши найдосконаліші на той час.
— Я працюю руками.
— Як власне? — здивовано перепитав поміщик.
Кравець, якого звали Федір Миронович, мовчки, вийняв з кишені коробку, в якій був
наперсток та кілька голок.
Тарновський знизав плечима і нічого не сказав на те.
Якби не було у його практиці, що народних умільців, котрі вишивали бісером,
підбирали з простого люду, або М. І. Глінка не набирав співаків для придворної ка
пели, їздячи по селах, поблизу Качанівки, то він би, скоріше всього, відправив би та
кого самовпевного ремісника. Але, обміркувавши, аби не упустити шансу, запропону
вав:
— Беріть мануфактуру і приступайте до пошиття чоловічого костюма.
— Прошу додати фасон і встановити термін виконання виробу.
— Термін для всіх один: сім — десять діб, — відповів Тарновський.
Через тиждень Федір Миронович приніс у маєток відпрасований костюм і по
просив приміряти у його присутності.
Замовник одягнув — костюм сидів бездоганно. Важко було повірити. Відразу ж
запросив до центральної зали всіх придворних і продемонстрував обновку. Присутні
з подивом розглядали щойно виготовлений новісінький костюм зразкового модельєра.
Жіноцтво ж особливо ахало і охало, милуючись справжньою майстерністю по-
шивача.
Так з того часу, подолавши вершину провінційних майстрів, Федір Миронович
став кравцем при маєтку Тарновського.
Невдовзі він здобув визнання і одержував немало замовлень і від гостей гос
подаря — художників, письменників, які постійно перебували у маєтку. Але дещо у
поведінці, майстерності кравця насторожило придворних, а потім і господаря.
Кожного разу, як тільки пошиє костюм поміщику, а це, як правило, робилось
до великих свят, у такому самісінькому виходить і сам.
Стане на видному місці, щоб франтувато продемонструвати фрак з вирізаними
спереду полами і довгими вузькими фалдами ззаду чи ще якийсь останній писк моди.
Тарновському стали нашіптувати, що кравець, мабуть, володіє гіпнозом, коли ви
кройку робить на один костюм, а шиє два.
Занепокоїло це і Тарновського. Для експерименту він поклав у своєму кабінеті
сувій дорогого сукна, покликав Федора Мироновича і загадав, щоб той при ньому
викроїв з нього заготовку на пошиття нового костюма. Хоч як слідкував поміщик,
та нічого дивного не помітив. Майстер справився з роботою чітко у присутності за
мовника. Викроєну тканину забрав, решта ж залишилась у кабінеті.
Та на свято знову обидва, пан і кравець, вийшли в однаковісіньких костюмах.
— Федоре Мироновичу, нічого тобі не буде, тільки скажи, як робиш, що викроюєш
один костюм, а шиєш два? — доброзичливо Василь Васильович звернувся до кравця.
Федір Миронович продемонстрував, показуючи все за чергою. Секрет полягав
у тому, що він умів так скласти мануфактуру, що викроював два костюми одночасно.
На цьому розповідь про умільця-пошивача можна було б і закінчити. Він корис
тувався великою шаною не тільки у маєтку поміщика, а й далеко за межами слав
нозвісної Качанівки. Але це поки що і вСІ відомості про самородка-кравця. Давно
я веду пошукові роботи, щоб довідатись прізвище відомого майстра, звідки він ро
дом і чи залишився у нього хто з рідних. До цього часу мої старання безрезультатні.
Не роздобули про нього відомостей і наукові працівники Качанівського заповідника.
Та, сподіваюсь, що колись-таки пошуки увінчаються успіхом.
Тихенько несе свої сині води В'юнниця — одна з численних річок нашої України.
Саме вони утворюють басейни українських гідрогігантів — Дніпра, Десни, Південного Бугу.
На території Ніжинщини річка В'юнниця існує з давніх часів, бо саме вздовж її
течії знаходяться археологічні пам'ятки 3—2 тис. до н. е. та поселення часів Київської
Русі в районі сіл Григоро-Іванівка і Крапивна, які зафіксовані на карті археологічних
пам'яток Ніжинського повіту (сучасного району) 19 століття.1
Перша офіційна згадка про річку В'юнниця, знайдена мною на даний час, містить
ся в «Малоросійській переписній книзі 1666 року», де зазначається, що село Крапивна
розташоване на р. Крапивна (Крапивна — офіційна назва річки в 17—19 ст.).2 Згадує
ться вона також і в інших документах тих часів: в «Генеральному слідстві про маєтки
Ніжинського полку 1729—1730 pp.», в «Генеральному описі Лівобережної України
1765—1769 pp.». У першому документі говориться про те, що на річці Крапивна
в районі села Синяки (сучасна назва — Григоро-Іванівка) стояв млин, яким володіли
Василь КРИЦЬКИИ.
РІЧКА
132 С іверянський літопис
ніжинські полковники Забіла, Обідовський, Жураковський, за гетьмана Скоропадсько
го — писар Маволський, а з 1722 року — полковий осавул Левицький.3
Цікаві відомості знаходяться в «Описании Черниговского намесничества» Афана-
сія Шафонського (1740—1811), підготовлене до друку в 1780 році: «р. Кропивна, на-
чинається от реки Удай в 15 верстах от с. Крапивна, протекает мимо сел Кириловка,
слободки Филевки, мимо сел Крапивна, Синяки, в реку Остер впадает близ села Мыль-
ники протяжонность — 23 версты».4
Русло річки добре зафіксоване на карті-плані спеціального межування с. Кра-
пивна за 1861 рік.5 Опис В'юнниці 19 століття вміщено у праці відомого статиста, спів
робітника Російського Географічного товариства Олександра Русова «Нежинский уезд»
1880 р. в.: «Левый приток Остра — Крапивянка, носящая у Хвилевки название Вьюн-
ница. Она вытекает из болот Химовщины, за Пашковкою, прошедши мимо Безуглов -
ки, Куриловки, Талалаевки, Хвилевки, Кропивного и Сйняков, впадает в Остер у Мыль
ников. Дно не так иловато, как в Остре, в каждом из названых сел есть гребли и
мосты, но проезд через них осенью и весною затруднительний, посколько только
один мост дает полный сток воды на почтовой дороге в Хвилевке. На 330-й верста
ж/д от Курска — мостик 1,5 сажни отверстия, однако ж/д очень ценит свою водо
качку на речке — вода очень чистая (сучасна назва мосту з/д через р. В'
юнниця «Бак» завдячує саме діяльності паровозної водокачки). Речка пересыхает у с. Синяки,
образует ряд ям. Водятся пискари, вьюны, лыни, караси, щуки, окуни».6
Як зазначає все той же Русов, назва річки і населеного пункту Крапивна походить
від малоросійських коренів. Очевидно, по берегах річки росла висока і густа кропи
ва, що і стала причиною назви Крапивна. Згодом у водоймі завелось багато в'юнів і
з'явилась сучасна назва — В'юнниця.
За свідченням старожилів, навесні річка сильно розливалась, виходила з берегів,
затоплювала поля і луки. Для пересування по воді використовували човни і плоти.
У районі села Григоро-Іванівка та далі за течією річка протікала по болотистій місце-
вості.7
У 70-х роках нашого століття внаслідок проведення меліораційних робіт річка
змінила своє русло біля с. Григоро-Іванівки, її води протікають по меліораційних ка
налах і наповнюють водою новоутворені ставки під назвою «Торф'яник» і «Доярня».
Система шлюзів контролює рівень води на різних ділянках річки. Внаслідок роз
ширення і поглиблення окремої частини водойми біля с. Григоро-Іванівки у 80-х та
на початку 90-х років була створена зона відпочинку, де влітку відпочиває велика кіль
кість людей.8
На сьогодні В'юнниця є і об'єктом «тихого полювання» — рибалки. Водяться ка
расі, в'юни, окуні, щуки. Іноді трапляються раки і в'язі. Але є і наболіла проблема —
порушення заборони ловлі риби за допомогою «електричних вудочок», що приносить
велику шкоду рибним запасам.9
Про річку В'юнниця згадується також в одній із пісень нашої землячки, заслу
жено артистки України Алли Кудлай.
Змійкою прорізає русло В'юнниці древню Ніжинську землю. Скільки доброго і
поганого побачила вона на своєму віку? Скільки разів пересихала й розливалась, за
топлюючи свої береги? Яких розмірів водилась у ній риба і якою вона була у пра
давні часи? Відповіді на ці запитання знають лише тихі води невеличкої річки В'юн-
ниця на Ніжинщині.
Джерела та література:
1 Фонди Ніжинського державного краєзнавчого музею.
2 Малоросійська переписна книга 1666 року. — К., 1900. — С. 26.
3 Генеральне слідство про маєтки Ніжинського полку
1901 — С. 76.
4 Шафонський А. Описание Черниговского намесничества. — Київ, 1851.
5 Ніжинський філіал Чернігівського облдержархіву. — Ф. 349
6 Русов О. Нежицский уезд. — К-, 1880. — С. 3.
7 Спогади старожилів села Григоро-Іванівка Ніжинського району.
8, 9 Власні спостереження автора статті.
1729 — 1730 роки. — Чернігів,
— Оп. 1. — Од. зб. 192.
Віталій ОПАНАСЕНКО
І
Сіверянський літопис 133
|