З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві

З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві

Нами готується повна публікація матеріалів «козацького відділу» АКВ АГАД, але все ж вважаємо доцільним увести до наукового обігу 9 листів з даного відділу фонду АКВ, котрі були писані наприкінці 1661—початку 1662 pp. Іхніми авторами виступають вищезгаданий Л. Горленко (4 листи), ічнянський сотн...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:1998
Автор: Мицик, Ю.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1998
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
У глиб віків
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200679
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві / Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 10-17. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-200679
record_format dspace
spelling irk-123456789-2006792024-12-19T19:50:21Z З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві Мицик, Ю. У глиб віків Нами готується повна публікація матеріалів «козацького відділу» АКВ АГАД, але все ж вважаємо доцільним увести до наукового обігу 9 листів з даного відділу фонду АКВ, котрі були писані наприкінці 1661—початку 1662 pp. Іхніми авторами виступають вищезгаданий Л. Горленко (4 листи), ічнянський сотник Матвій Романенко (3), синявський сотник Ілляш (1) та боярин Г. Куракін (1), а адресатами — гетьман України у 1659—1663 pp. Юрій Хмельницький (3), ніжинський полковник у 1659—1663 pp. Василь Золотаренко (2), ніжинський протопоп Симеон Адамович (1), ніжинський сотник Роман Ракушка-Романовський (1), Генеральний писар В. Глосинський (1), боярин С. Шаховськой (1). 1998 Article З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві / Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 10-17. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200679 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic У глиб віків
У глиб віків
spellingShingle У глиб віків
У глиб віків
Мицик, Ю.
З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві
Сiверянський літопис
description Нами готується повна публікація матеріалів «козацького відділу» АКВ АГАД, але все ж вважаємо доцільним увести до наукового обігу 9 листів з даного відділу фонду АКВ, котрі були писані наприкінці 1661—початку 1662 pp. Іхніми авторами виступають вищезгаданий Л. Горленко (4 листи), ічнянський сотник Матвій Романенко (3), синявський сотник Ілляш (1) та боярин Г. Куракін (1), а адресатами — гетьман України у 1659—1663 pp. Юрій Хмельницький (3), ніжинський полковник у 1659—1663 pp. Василь Золотаренко (2), ніжинський протопоп Симеон Адамович (1), ніжинський сотник Роман Ракушка-Романовський (1), Генеральний писар В. Глосинський (1), боярин С. Шаховськой (1).
format Article
author Мицик, Ю.
author_facet Мицик, Ю.
author_sort Мицик, Ю.
title З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві
title_short З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві
title_full З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві
title_fullStr З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві
title_full_unstemmed З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві
title_sort з листів «козацького відділу» акв агад у варшаві
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 1998
topic_facet У глиб віків
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200679
citation_txt З листів «Козацького відділу» АКВ АГАД у Варшаві / Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 10-17. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT micikû zlistívkozacʹkogovíddíluakvagaduvaršaví
first_indexed 2025-02-05T04:05:28Z
last_indexed 2025-02-05T04:05:28Z
_version_ 1823188796503490560
fulltext У ГЛИБ ВІКІВ Юрий Мицик З ЛИСТІВ «КОЗАЦЬКОГО ВІДДІЛУ» АКВ АГАД У ВАРШАВІ При написанні будь-якої серйозної праці з історії України козиць- кої доби важко обійтися без джерел, що знаходяться у найбільшому польському архіві, а саме: Архіві Головному Актів Давніх (АГАД) у Варшаві. Одним з найважливіших фондів останнього є «Архів коронний у Варшаві» (АКВ), де відклалися матеріали діяльності зовнішньо полі­ тичних відомств Речі Посполитої XV—XVIII ст. Структура фонду АКВ майже тотожна більш відомому українським дослідникам фонду «По­ сольський приказ» МВС Російської імперії (нині — РДАДА РФ у Москві). АКВ АГАД поділяється на 39 відділів, назви яких промовля­ ють самі за себе: «козацький», «молдавський та валаський» «татар­ ський», «російський», «шведський» та ін. Всього в АКВ відклалося 5617 справ за 1455— 1796 рр. Звичайно, дослідники історії України звертали свою увагу насам­ перед на матеріали «козацького відділу», що охоплюють період з поч. XVII до поч. XVIII ст. І особливо добре, хоч і не вповні, вивчили ту їх частину, яка стосується Національно-визвольної війни українського на­ роду проти Речі Посполитої 1648— 1658 pp. Однак документи часів Руї­ ни вивчалися лише побіжно. Важко винуватити у цьому дослідників, оскільки публікація такого роду документів у радянські часи була практично неможливою. До того ж ряд цих документів, насамперед лис­ ти Лазара Горленка, що був прилуцьким полковником у 1659— 1661, 1664— 1668, 1672— 1677 pp., написані винятково нерозбірливо, а це не могло не охолодити запалу потенційних публікаторів. Нині нами готує­ ться повна публікація матеріалів «козацького відділу» АКВ АГАД, але все ж вважаємо доцільним увести до наукового обігу 9 листів з даного відділу фонду АКВ, котрі були писані наприкінці 1661— початку 1662 pp. Іхніми авторами виступають вищезгаданий Л. Горленко (4 листи), ічнянський сотник Матвій Романенко (3), синявський сотник Ілляш (1) та боярин Г. Куракін (1), а адресатами — гетьман України у 1659— 1663 pp. Юрій Хмельницький (3), ніжинський полковник у 1659— 1663 pp. Василь Золотаренко (2), ніжинський протопоп Симеон Адамо­ вич (1), ніжинський сотник Роман Ракушка-Романовський (1), Гене­ ральний писар В. Глосинський (1), боярин С. Шаховськой (1). Листи були писані у деяких відомих полкових та сотенних центрах Лівобереж­ ної Гетьманщини і стосувалися подій, що відбувалися в них і довкола них, насамперед на Переяславщині, Прилуччині, Ніжинщині. Якраз у 10 Сіверянський літопис той час ситуація в Україні значно погіршилася і Українська держава розпалася на дві частини: Правобережну і Лівобережну Гетьманщини. Коли спільний російсько-український похід, очолюваний боярином В. Шереметьєвим (Шереметом) та гетьманом Юрієм Хмельницьким і спрямований проти Речі Посполитої, зазнав поразки, то гетьман Украї­ ни мусив підписати невигідний Слободищенський трактат 1660 p., на підставі якого Україна поверталася під владу Речі Посполитої на пра­ вах автономного утворення. До речі, у деяких з наведених нижче листів згадується про втечу козаків з полону, в який вони потрапили після по­ разок під Слободищами й Чудновим. Слободищенський трактат не був сприйнятий частиною козацтва, особливо на Лівобережній Україні, і во­ ни, очолювані наказним гетьманом Якимом Сомком, дядьком Ю. Хмель - ницького, звернулися під московський протекторат. Внаслідок цього роз­ колу розпочалося збройне протистояння, головні події якого розгорну­ лися під Переяславом та Каневом. Бої перемежовувалися з перегово­ рами, і частина листування Ю. Хмельницького та Я. Сомка збереглася, до речі, і у матеріалах «козацького відділу» АКВ АГАД. Отже, як бачи­ мо, наведені нижче листи стосуються деяких незнаних раніше аспектів важливих подій, що розгорталися в Гетьманщині у 1661 р. Власне, дані листи є цінними вже самі по собі, тому що нам доро­ гим є кожен рядок, писаний гетьманом України, кошовим отаманом Січі, полковником чи сотником, тим більше, що українські архіви зазна­ ли протягом століть таких тяжких втрат. Нині ж, коли потроху усвідом­ люється необхідність публікації всього комплексу джерел, що вийшли з-під пера керівників Української держави козацької доби («Україн­ ський Дипломатарій»), видання навіть поодиноких листів чи універса­ лів є цілком виправданим. Не переказуючи змісту листів, вкажемо на деяку важливу інформацію, яку вони у собі містять. Так, вони дозволя­ ють уточнити час каденції окремих державних діячів тогочасної Украї­ ни, проливають світло на незнані факти їхніх біографій. Матвій Рома­ ненко був, згідно з найповнішим на сьогодні довідником Юрія Гаєцько- го (США), ічнянським сотником у квітні 1662 р .1 Враховуючи свідчення нижченаведених листів самого Романенка, можна твердити, що його ка­ денція тривала, як мінімум, з кінця 1661 по квітень 1662 р. Ім’я В. Гло- синського, так само, як і ім’я синявського сотника Ілляша, було взагалі невідомим. Тепер же ліквідується ще одна прогалина у знаннях щодо Синявської сотні Чернігівського полку. Цікаво, що лист Ілляша був ад­ ресований Роману Ракушці-Романовському, котрий був ніжинським сотником у 1659— 1663 pp., а потім — генеральним підскарбієм за часів гетьмана І. Брюховецького (1663— 1668). Р. Ракушка-Романовський є найбільш ймовірним автором знаменитого літопису Самовидця і тому така деталь, що сотник Ілляш був кумом літописця, придасться дослід­ никам пам’ятки. Відзначимо, що Ілляш просив у Ракушки-Романовсько- го оборони від якогось завданого йому безчестя й посміховиська, вчине­ ного йому кимось із старшин, бо «много панув (панів — Ю. М.) у нас», як пише сам автор. Те, що синявський сотник написав листа не зі свого сотенного міста, а з сусідньої Мени, ймовірно, підтверджує факт пере­ слідувань Ілляша. Важливою є також згадка про Пилипа Уманця як про батуринського полковника (лист Г. Куракіна). Досі було відомо, що Уманець був глухівським сотником у 1653— 1668 pp., що Батурин був сотенним, а не полковим центром. Однак нам доводилося знаходи­ ти в джерелах часів облоги Збаража 1649 р. згадку про Батуринськпй полк. Не виключено, що у роки тяжких воєнних випробувань чинилися спроби трансформувати Батуринську сотню в полк, про що без посеред­ ньо свідчить і лист Г. Куракіна. Згадується в листах і Іван Богун, що був паволоцьким полковником у 1658— 1664 pp., і Тиміш Цицюра, переяс­ лавський полковник у 1659— 1660 pp., і подільський полковник у 1657— 1676 pp. Остап Гоголь. Сіверянський літопис 11 У додатках до цих документів з козацького відділу АГАД подаємо ще три документи, котрі теж походять з польських архівосховищ (з то­ го ж самого АГАД, але з іншого фонду — «Архів Радзивилів», а також відділу рукописів (далі — ВР) Бібліотеки Польської Академії наук у Кракові (далі — БПАН) і котрі пов'язані з попередніми документами тематично, бо стосуються Сіверської України, насамперед м. Прилук. Важливим є й те, що перші два документи відносяться до малопрояс- неного періоду в історії Прилук, а саме останнього етапу Національно- визвольної війни українського народу 1648— 1658 pp. і першого року Руїни. Вони проливають світло на історію Густинського монастиря, його землеволодіння, «із» (місце риболовлі) на р. Удай. Тут згадуєть­ ся майбутній гетьман України Петро Дорошенко, котрий за життя Бог­ дана Хмельницького виступає у ролі помічника військового судді Фео­ досія Лавриновича. До речі, в літературі останній називається Федо­ ром, а цей документ дозволяє встановити його справжнє ім’я. Документ № 3 з додатків відноситься до пізнішого періоду. Гетьман Іван Скоро­ падський вступається перед представниками влади Речі Посполитої за глухівських купців, котрі торгували в Польщі і доходили до Гданська і Сілезії («Шленська»). Текст російськомовного листа Г. Куракіна передаємо згідно з уста­ леними ще в 1969 р. правилами публікації російськомовних текстів. Щ о­ до інших листів, які складають переважну більшість і які писані того­ часною українською мовою, то тут застосовані спрощені правила транс­ літерації: титла розкриті, а відновлені літери позначаються дужками, тверді знаки опущені, літери «ять», «омега», «іжиця», «кси», «пси», «фі - та» передані відповідно літерами сучасного алфавіту: і, о, и, кс, пс, ф. № 1 1661, грудня 25 (15). — Прилуки. — Лист Л. Горленка до гетьмана Ю. Хмельницького «Велможний, а нам велце м/ило/сцивий п/ане гетмане з Войском его кр/олевской/ м/и/л/о/сти Запорозким. Подобно велможност ваша еще и до сего часу по нас розумієте, жебысмо при яком упорі зоставати міли. [...]* юж по килко крот виразне в писаню нашом освід - чаемо свою зычливост противко велможности вашой. Также и тое, для чого обавляе- мося наочне(?) поклон наш звичайний отдати дай Б/о/же вам дат(?) дв ледве (??) до­ рогу ведлуг замислов и рады Войска Запорозскаго, а мы юж недоброй памяти мае­ мо, яким способом поклонитися велможности вашой. Сторони козаков, а которих рачите писати, жебисмо їх отпустили, жадного в нас не маєм, бо свідом всего, окром Самійла Безсмертного ис Торчиці, полку Паволоцкого, а той рану мает, не может пойти, а для(?) писаня вчерстного(?) пана пол[ковника] паволоцкого казалисмо оного церулику пилновати тылко би дав Бог добре вигоївся отпустимо его, бо не видно(?) неприятелским способом, але воєнним под місто впала и много людей наших пора­ зили, где теж сама мусіла шкоду отнесты на собі, а джуру жолнірскиє о которих взмінковали, сегодня три їх доброволне пришли, бо мают и диткув и жони, меновите Ерема Селанко, слуга пана Рачка, Остап Артеменко, слуга пана Данича, Семен, слуга п/а/на Русіча. А то тые, которих побрано при Шеремету с Цоцурою, а инших не ма­ ємо, а сим волно пойти, ніхто им не боронит, тилко они'ради, же до приятелей до­ бралися, як и пан Чернявский; и мы велце велможности вашеї о своих, которих пан Гоголь побрав, просим, в суботу за Удаєм, рачте оних уволнити, а мы завше [...]* того жадаєм, жебы всі як и перед тем, взгляд и братолюбиї и в единомьішлениї жы- ли, тылко бы, дай Б/o/r, юж вскорі упамятане кождому, которие незгоду межи хри- стияны чинити звыкли, а мы бы радо юж дочинити покою с(вя)того вземлі нашей зни- щеной, а вязьнев, хоч би и волно міли, бихмо и так бы попускали, бо то нашиє братя христиане, що все ознаймивши, в ласку и м(и(л(о)сте велможности вашей якнайпилній тдаемося. С Прилуки 15 декаврия в року 1661. Велможности вашей всего добра зичливые слуги и подножки Лазар Горленко с товариством и мещане прилуцки. (АГАД. — Ф. «Архів коронний у Варшаві. — Козацький відділ. — № 42/89. — Оригі­ нал, завірений печаткою Л. Горленка. Адреса: «Велможному его м(и)л(о)сти пану Юрею Хмелницкому, гетману Войска его кр(олевской) м(и)л(о)сти Запорозкаго сие писане ку отданю пилно належит»). *) Одне слово написано нерозбірливо 12 Сіверянський літопис 1661, грудня 27 (17). № 2 — Прилуки. — Лист Л. Горленка до гетьмана Ю. Хмельницького «Велможный а нам велце м(ило)сцивий п(а)не гетмане Войска его кр(олевской) м(и)л(о)сти Запорозкаго. Юж и по трете до нас пишете, жебысмо, як и перед тим, билы до вас ся скло­ нили. Мы, вховай Б(о)же, як и первей писалисмо, тож и тепер ні в чом не естесмо не зычливыми в(ашей) м(ило)с(ти), добродієві н(а)шему. Готовихмо и из иншимы сот­ никами изнісшися, поклон наш звычайний отдати. Тылко бы было поволно изї'хатися, бо все посполство вонпит, же орда неподалеце вся стоит. А и тут, при боку вашом, иншая ест и для того ніхто не сміє. Тепер нам рач велможност ваша все пробачити, же не йдемо до вас из звичайним поклоном нашим, бо згола не сміємо, гдыб бы и хотіли, згола пополство на нас и так нарікає, мовячи: «хочете нас в неволю отдати», що и самы рачите знати, як буває межи великым гміиом людей. О що велце, а уні- жоне велможности вашої просимо, и на потым, даст Б(о)г, найдемо в(ашу) м(и)ло(с)т/, яко и первей било в писаню нашом. Хто ж быс ся со сторонов (?) наочне велможно­ сти вашой и изготови(?) поклонитися, гдыж кожен рад покою, если б не татарские вой­ ска. Которих відаємо, якие присяглис(?) христианом бідним, бо и наш брат, и казак не оборонит, хто ся им в неволю попадет, любо того не позволяете їм трудно ж и вирвати в їх м. из рук. Чого треба велми кождому місту стеречися и не довіряти їм, бо они свой звичай мают. А що рачите взмінковати о посилках, мы жадных у себе ні от кого не маемо и уфности не покладаемо, тилко в самом Б(о)гу, от которого все возможно, а сторони розмови отної з велможностю вашею, жебысмо виехали к вам в середину, трудно для того як ся выше рекло за позволене теж своеволных татар, которих позволяете бити, велце дякуєм велможности вашей. То зась нам велми див­ но, нехай на татарина и жалю не мает, бо его звичай палити и пустошити христанский край завше ест, але як дивуємо, теж винят и наши братя, козаки, села палят ходячи, счо так розуміємо, же тое и велможности вашой свідомо. Рачте, велможност ваша їм тое зганити. Нехай бы поперестали такових збытков, кгдиж нам належит в згоді быти, о добро бы ч/о/л/о/ві/ку в Б/о/гу му(?) и тое, жебы свой куток мів, хочай и все втративши. Рачте нам тепер все пробачити и от налогов войскових уволнити, а мы о том же добре старане будем міти посполу всі. О то велце просим, а притим в ласку велможности вашей як найпилней оддаємо. С Прилуки декаврия 17 дня в року 1661. Велможности вашей всего добра зичливвие Лазар Горленко, полковник, с това­ риством и мещане прилуцкими». (АГАД. — «Ф. «Архів коронний у Варшаві». — Козацький відділ. — № 42/90. — Оригінал, завірений печаткою Л. Горленка. Адреса: «Велможному а нам велце м/ило/- сцивому его м/и/л/о/сти пану Юрю Хмелницкому, гетману Войска его кр(олевской) м(и)л(о)сти Запор(озкого) ку отданю пилно належит»). 1661, грудня 27 (17). № 3 — Лист Л. Горленка до генерального писаря Війська Запорозького Василя Глосінського «Мні велце ласкавий п/а/не писару енералний Войска его кр/олевской/ м/и/- л/о/сти запорозкого. Рачиш в/аша/ м(и)л(о)с(т), п(а)н з писаня своє нам пораду давати, жебысмо огля- даючис на заднєє кола, не понижаючи поваги его м/и/ло/с/ти/ пана гетмана з людско- сти своєї, ведлуг преложеня з міста напитками розними засилали, также и самого в/ашу/ м/ило/с/т/ с канцелариею ведлуг звычаю, жебы опатрили. Подобно ви ймете віри, хочай и перед очима вашими, як поля, так и гумна, винници, ісолойдовні и бро­ варі на видоку, же нам от Покрова Пр/е/с/вя/тые Б[огороди]ці все [...]* татарє на полі отняли, ледве хто счо порвав там тилко живности, а села и фолварки огнем пошли и церкви Божие. Хиба б на печі казав у хаті казану мазати да пива наварити, толко не знаю с чого, бо солоду не маєм, а меду ни кади, а горілку и мы б дорого купо- вали, если б була. Рачте в(аша) м(ило)с(т) нам теперешнего часу все перебачити убо­ гим людем. А сторони влади(?) жолнерскої и инших зрозумієш в(аша) м(ило)с(т) з листу его м(ило)с(т) п(а)на гетмана, которий посилаєм. При том в ласку в(ашої) м(и- ло)с(ти) ис приязню моєю яко найпилній ся отдаю. С Прилуки 17 декаврия(?) 1661. В(ашой) м(ило)с(ти) брату моему всего добра зичливый приятель Лазар Горленко, полковник с товариством и мещане прилуцким(и). Подобно не читали есте, счо писалисмо строны п(а)на Чернявского в листі до его м(и)л(ости) п(а)на гетмана на другом боку листу, те нічого не змінкуєте о нюм у жадном писаню, он рад, счо до жункы прибрелся». (АГАД. — Ф. «Архів коронний у Варшаві». — Козацький відділ — № 42/78. Оригінал, завірений печаткою, яка погано збереглася. Адреса: «Мні велце ласкавому пану Васи - лию Кглосінскому, писарові енералному Войска его кр(олевской) м/и/л/о/сти Запор(оз- кого), брату и приятелю отдати»). Сіверянський літопис 13 1661 (?). — Прилуки. № 4 — Лист Л. Горленка до гетьмана Ю. Хмельницького «Велможний а нам велце м/и(л(о)сцивый п/а/не гетмане Войска его кр/олев - ской/ м/и/л/о/сти Запорозкаго. Зрозумілихмо добре с присланого писанья велможности ваше?, же згола рачи- лисся аффектовати на нас с тоеї причины, же того трубача взяли н/а/ши козаки в міс­ то. Вховай Б(о)же, я того не росказовалем чиниты и жадному не кажу ні на кого и стреляты, также вимати; тылко он пяней приїхавши, с козаками н/а/шими засварився, питаючис о брату, а они теж, не терпячи, и взяли его, а еще под той час козака на­ шого пострелено с табору, еднак же я бы его не задержавав, тилко на него с тоеї причины посердилися и ошарпали все, чого всего не можемо и изобрети, хто счо й взяв, тылко с тем счо изобрели, отпускаемо его на писанье в(ашей) м(и)ло(с)т(и). Я бы его и так не держав у себе, он нам непотребны; Рач велможносты ваша, на нас ласкав быти, а гнів на кого иншого той обернути, а до нас ласкаве завше писанєм своим обсилати, с которого бисмо завше утішалис, аніжли такий аффект чуючи небез- печными в своим здоровю зоставати міли; а що рачИТе писати сторони тых козаков, же бихмо яких держали, не маемо их и не кажу имати. Вчера, оперед вечером при­ шов один доброволне от жолнірских корогвей до брата родного тут в нас, а то все тые втікают, которих было побрано из Шереметом, а велможности вашой здается, же їх имаемо. О що и повторе велце, а уніжоне просим велможности вашой: рач нас в ласце своей ховати. При том и отдаемос в опеку велможност вашой. С Прилуки в середу в вечер. Велможности вашой всего добра зичливие слуги и подножки Лазар Горленко, полковник, с товариством и мещане прилуцкие». (АГАД. — Ф. «Архів коронний у Варшаві». — № 42/97, — Оригінал, завірений печат­ кою Л. Горленка. Адреса: «Велможному а нам велце м/ило/сцйвому его м/и/л/о/сти па­ ну Юрью Хмельницкому, гетману Войска его кр/олевс/к/и/я м/и/л/о/сти Запорозкаго ку отданю пилно належит»). № 5 1662, грудня 29 (19). — Сівськ. — Лист боярина Г. Куракіна до ніжинського полковника B. Золотаренка «Б(о)жиею м(и)л/о/стию великог/о/ г/о/с/у/д/а/ря ц(а)ря и великог/о/ кн/я/зя Алексія Михайловича всея Великиа и Малиа и Білиа Росии самодержца многих г/а/с/у/д/а/рств и земел восточних и западних и северних отчича и дедича и наследника и г/о/с/у/д/а/ря и обладателя его ц/а/рского пресвітлого величества боярин и воевода и наместник псковский кн/я/зь. Григорий Семенович Куракин с товарищи. Великого ж г/о/с/у/д/а/ря н/а/ш/е/го его ца/р/ского пресвітлого величества Вой­ ска Запорожского ніжинскому полковнику Василю Залатаренку и всему будучему при вас посполству от Г(о)с/по/да Б(о)га доброго здоровя желаем. В н(ы)нешнем во 180-м году декабря в 13 писал ты к нам про вести воинских людей и прислал лист и те вести нам по твоему писму ведомы. А что ты писал к нам великог/о/ г/о/с/у/д/а/ря наш/е/го, его ц/а/рского пресветлого величества о ратных людех и от великог/о/ г/о- с/у/д/а/ря н/а/шего его ц/а/рского пресветлого величества идут к нам двадцат тисяч немецкие пехоты с полковники, с начальными людми до тридцат тысяч сибирской силы конных людей, а будет они к нам вскоре и мы великог/о/ г/о/с/у/д/а/ря н(а)- шего его царского пресветлого величества, тех ратних людей, как они к нам придут, тотчас к вам на помоч прислеми. Да писал к нам батуринской полковник Филип Умо- нец о зелье, о свинце и мы к нему в Глухов зеля свинцу послали и велел разослати и в инныя городы. А вам бы сидет крепко и над неприятели промышлят. Писано в Севску лета 1780-г(о) декабря в 19». (АГАД. — Ф. «Архів коронний у Варшаві»—«Козацький відділ». — № 87. Оригінал.— Адреса: «Великог/о/ г/о/с/у/д(а)ря н/а/ше/его его ц/а/рского пресветлого величества Войска Запорожского нежинскому полковнику Василю Залатаренку и всему будучему при вас посполству»). № 6 1661, грудня 29 (19). — Ічня. — Лист ічнянського сотника М. Романенка до ніжинського воєводи C. Шаховського «Б/о/жию милостию великог/о/ г/осу/д/а/ря ц/а/ря и великого князя Алексія Михайловича, всея Великая и Малия и Більїя Росии самодержца и иных многих г/осу/д/ар/ств и земел восточних западних и сіверских отчича и дідича и наслід - ника г(о)с/у/д/а/ря и обладателя его цар/ского/ пресвітлог/о/ величества воєво­ ді ніжинскому Семиону Ивановичу Шаховскому, г/о/с/у/д/а/рю и благодетелю нашому Матвій Романенко, сотник войск его цар/ского/ вел/ичества/ Запороз- ког/о/ иченский со всіми гражданы иченскими ниско челом бем. 14 Сіверянський літопис Его цар/ского/ пресвітлог/о/ величества воєводі ніжинскому Семиону Ивановичу Шаховскому, добродієви моему, тую відомост ознаймую, какую маем, что в прошлий второк орды колко сот от Конотопу назад ку Прилуце мимо наш город пошло и в наши фолварки вбегали, А кони велми мордованые міли, а от пана полковника відо- мост маем, что при Хмелницком орды нитроха не било, да в середу прошлую посел от хана пришел, чтоб Хмелницкий за ханом На граници его цар(ского) величества ко­ нечне ишол. А посланци наши повідают, што при Хмелницком барзо вуйско малое, хоч полков шест с ним из Хмелницким кажут. А от(е)ц Иосиф Федорович, игумен густынский, к нам писал, что языка лядского поймали на селі Боршной, да тот кажет, что Хмелницкий согодня от Прилуки мает пойти, толко не відает каким шляхом пой­ дет. И то повідает, что Хмелницкий з ордою велми браница, что не по нему идет, але што ему роскажут, тое чинит мусит, што все в/ашой/ м/и/ло/с(ти), добродієви мо­ ему ознаймивши, до ласки в/ашой/ м/ило/с/ти/ я напилней залецаюся. Писан в Ичню декабра 19 дня року 1661. В(ашой) м(ило)с(ти), добродієви моему, всего добра зичл(ивый) и служит готов Матвій Романенко, сотник его цар(ского) величества Войска Запорозского иченский с товариством». (АГАД. — Ф. «Архів коронний у Варшаві». _ Козацький відділ. — № 92. . —_ Копія др. пол. XVII ст.). № 7 1661, грудня 29 (19). — Ічня. — Лист М. Романенка, ічнянського сотника, до ніжинського полковника В. Золотаренка «Мне велце м/и/л/остивый/ пане полковнику Войска его цар/ского/ вел/ичества/ Запор/ожского/ ніжинский и всег/о/ Сивера а добродієви мо/е/м/у/. Лист от пана полковника нашого до в/ашой/ м/ило/с/ти/, добродія моего, отсы­ лаю, а о респоно а напервие листы и на сие до пана полковника нашого в(ашой) м/и/л/о/с/ти/, добродія моего, пилно прошу, то теж в/ашой/ м(ило)фы) ознаймую, же прошлого вторку мимо наше містечко с килка сот орды назад от Конотопу ку При­ луці йшло. Которие и в наши фолварки впадали с конца от Манастырищ и юж с кил- ко спалили, Але барзо кони мордованые міли. М аем теж от пана полковника відо- мост, же орды при Хмелницком не было ни трохи, а тепер от хана посел пришов до Хмелницкого, жебы конечне за ханом на границу ишол и то теж посланци наши повідают, же при Хмелницком щос барзо под Прилукою немного войска, хоч то шест полков повідают. Пишет теж до нас от(е)ц игумен густинский, же поймали лядзкого языка вчорайшой ночи, которий повідает, же мает конечне Хмелницкий от Прилуки сегодня отступити, толко не відают, куда повернется. О чом в/ашей/ м/и/ло/с/ти/, добродієви моему ознаймивши, зо вшелякими поволностями моими до ласки в(ашой) м(ило)с/ти/, добродія моего, яко напилней залецаю. Дан в Ичні 19 дек/аврия/ року 1661. В/ашой/ м/ило/с/ти/, добродієви моему, во всем поволный и служит готов Матвій Ро­ маненко, сотник Войска его цар/ского/ вел/ичества/ Запор/озкий/ иченский. О відомости теж, якие рачите міти, в(аша), м/ило/с/т/, покорне прошу». (АГАД. — Ф. «Архів коронний у Варшаві». — Козацький відділ. — № 93, — Оригінал). № 8 1661, грудня 29 (19). — Лист ічнянського сотника М. Романенка до ніжинського прото­ попа Симеона Адамовича «Пречестный г/оспо/д(и)не отче протопопа ніжинский! Поклон мой звыклий пречест/но/сти вашей отдавши, ознаймую пречестности ва- шой, же прошлой вторка орды от Конотопу назад, ку Прилуці, с килка сот пошло. Которие и в наши фолварки от Манастырищ впадали и хат с килка спалили, але кони барзо мордование міли. Маем теж відомост от пана полковника, же орды нитрохи при Хмелницком не было, а тепер посел татарский от хана прийшол, жебы конечне за ним на границу Хмелницкий ишол, а посланци наши повідают, же барзо немного при Хмелницком под Прилукою вуйска и то все ляда що, хоч повідают шест полков. За чим и Хмелницкий каже собою вонтпит. От/е/ц игумен теж пишет до нас, що пой­ мали языка лядского, которий повідает, же сего дня мает Хмелницкий от Прилуки отступити, толко не відает, куда мает повернутися, а о хану певне не відаєм, где тепер ест. О чом пречестности вашей ознамивши, зо вшелякими поволностями моими до в/ашой/ (??) м/илости/П/, яко напилней заліцаю. Дат в Ичні 19 декабря року 1661. Пречестности вашой всего добра зыч/ливый/ и готов служит Матвій Романенко, сотник его цар/ского/ вел/ичества/ Войска Запо/розкий/ ичнянский. Сіверянський літопис 15 Одного коня мілем по той дорозі, а в дому ничого не засталем, все товары без моне побрали и того во второк ранили, а татар же двох забили и коня одного отгро- милосмо на то місто». (АГАД. — Ф. «Архів коронний у Варшаві». — Козацький відділ. — № 94. — Оригі­ нал, завірений особистою печаткою. Адреса: «Пречесивому а мні велце ласкавому его м/и/л/ости/ г/о/с/по/д/и/ну отцу Семиону Адамовичу, протопопі ніжинскому отдат належит».). № 9 1662, січня 1 (1661, грудня 22). — Мена. — Лист сотника Ілляша до ніжинського сотника Романа Романов- ського «Мне велци ласкавий пану и добродієви моєму пану Роману Романовскому, сот­ Нику Во/й/с/ка/ его ц/а/рского ве/личества/ За/порозкого/ ніжинскому, куму и приятелю моєму зичливому. Здоровия доброго и сщасливого повоженя на долгие літа и часи незаміжоние не панею и з потомством в/ашої/ м/и/л/ости/ от Г/о/с/по/да Б/o/ra в/ашой/ м/и/л/ост/ не так, яко приятеля, але яко отца своего, жебис в/аша/ м/и/л/ост/ измило- вался надо мною, жеби леда хто не насмілявся, жем я счири усуди гдеколвек, що роскажут, але ж еще не був у такойму непорядку, як у нас, бо много панув у нас, як в/аша/ м/и/л/ост/ роскажет мине, (?) що у нас ся дієт, теди прошу в/ашу/ м/и/- л/ост/, добродія моего и приятеля, як в/аша/ м(илост) на мене давно ласкав бул, так в/аша/ м/ило/с/т и тепер будь, жеби леда хто не смиявся. При том в/ашу/ м/ило/с/т/ Г/о/с/по/ду Б/о/гу поручаю. Дата из Мени декаврия 22 року 1661. В/ашой/ м/ило/с/ти/ всего доброго зичливий приятель и слуга поволни Ілляш, сот­ ник Вой(ска) его ц/а/рского вел/ичества/ За/апорозкого/ синявский, рукою в/ласною/». (АГАД. — Ф. «Архів коронний у Варшаві». — Козацький відділ. — № 42/96. — Ори- гінал-автограф, завірений особистою печаткою. Адреса: «Моєму велци ласкавому пану, куму и добродієви моєму, пану Роману Романовскому, сотнику в/ашой/ м/ило/с/ти/ «го ц/а/рского в/еличе/с/тва За/порозкому/ ніжинскому се писане отдати»). * * * Д О Д А Т К И 1657, квітня 28 (18). — Прилуки. — Універсал-присуд суддів Війська Запорозького Ф. Лавриновича й П. Дорошенка відносно розмежування маетностей Густинського мона­ стиря «Феодосий Лаврінович, судя Войска его царского велич(ества) Запорозкого и Петро Дорошенко, зослание от велможного его м(и)л(ости) пана гетмана в полк Прилуцкий. Відомо чиним, иж дойшла нас скарга от превелебного отца иеромонаха Иосифа Феодоровича, игумена монастыря Густынского и братеї его всей на Костя Ничипоро- вича, бывшаго вуйта прилуцкого, же сілце Левковці человіков килканадцат, которое на грунті манастырском засіло, як и в привилиях м(о)сти (?) славной памяти ясне ос - вецоных княжат Вишневецких ест ограничено, неналежне и безправне отнял. Кото­ рому и послушенство тые людцеве отдавали. Зачим мы, висланые, прихиляючися так до привилеов, яко теж и до универсалу велможного его м(и)л(ости), пана гетмана, тое сілце, поневаж на грунті монастирском засіло, отдаливши и отнявши от вуйта ч(е)стним г(о)с(по)д(и)ном иеромонахом, до монастыра отдаем, приказавши той гро­ маді, абы вшелякое послушенство и повинности честным г(о)с(по)д(и)ном отдавали, а то до далшой резолюциї велможного его м(и)л(ости) пана гетмана. Которым г(о)с- (по)д(и)ном и тое писане наше даем с притисненем печати судейской войсковой и с подписом рук наших. Писан в Прилуці април(я) 18 року 1657. Феодосий Лавринович, суд(я) его ц(а)р(ского) вел(ичества) Войска Запор(озкого), Петро Дорошенко, рукою (власною)». (БПАН. — ВР. — № 269. — Арк. 43. — Оригінал, завірений особистами підписами Ф. Терещенка й П. Дорошенка та печаткою судді Війська Запорозького. Запис на зво - роті: «На Левковці, што з половою тягнут»; інший запис іншою рукою: «Право на Левки, що з Половою, селом до м(о)н(а)ст(ы)ря належат 1657 году априля 18».). № 2 1659, грудня 27 (17). — Прилуки. — Універсал-привілей прилуцького полковника Ф. Терещенка на передачу млина на р. Удай Густинському монастиреві «Хведко Терещенко, полковник его ц(а)рского величества Войска Запорозко(го) прилуцкий 16 Сіверянський літопис До відомости доношу, ижем отдал із, на реці Удай, Демкувский з села Высоко­ го), верним отцем Иосифу Тултушичу(?) (...»* густынскому зо всею его(?) отх(?) бра- тиею вс(ее). Которий то из за про(с)тупок отнято (у) Демка звоеволний узялем. О ко- торий то із жадат з покревних отнат Демка у отцев манастира Густанского вічне не повинни упоминатися; на що им для спокойног(о) уживаня писане мое при печати моей даю. В Прилуках дня 17 декабря 1659». (БПАН. — ВР. — № 269. —Арк. 18. — Оригінал, завірений печаткою Ф. Терещенка. Запис на звороті тією ж рукою: «На ез Демков от полковника прилуцкого». Запис на звороті іншою рукою: «1659 декаб(ря) 17».) № 3 1719, червня 20 (9). — Глухів. — Лист гетьмана І. Скоропадського до великого коронного підскар­ бія Пребендовского «Ясне велможний м(о)сці п(а)не, подскарбий великий коронний! Мні велце м(о)сцівий п(а)не и брате! В прошлих перед сим годах писал до нас в. м. м. п(а)н, ознаймуючи, жебы здеш­ ние малороссийские купци, промислами своїми бавячиеся свободно, без всяких опа­ сения, купеческие свої гандлі через Полщу отправовали, и товари свої, особливе во­ ли, до Шлионска и Кгданска под протекциею в{аш) м(о)с(ти) м(о)с(тивого) п(а)на про­ вадили бы. И мы потому во всі полки реїменту м(а)шего універсалами оголосили, дабы всяк з такових купеческих тутейших людей без жадной вонтпливости свої в Полщу до Кгданска и Шлионска отправовал гандлі, не опасуючис ні or кого в дорозі препятия и трудности и ніяких заборов. Аже тепер в сем году двох фурманов здешних, полку Ніжинского, убогих людей, поворочаючаючися з Шлионска, на сей стороні Замостя в містечку Грубешові за позволенем велможного его м(и)л{о)сти п(а)на Потоцкого, ста­ рости тамошнего, от жида ніякогос Кгершона, міючого претенсию до п(а)на Моисія Константиновича, в здешном Ніжинском полку асаула полкового, заарештовано, нешо по білітах, але по реестру, которий ему, п(а)ну асаулові полковому ніжинскому, его м(и)л(о)сть п(а)н Цибулский тепер от в(а)ш м(о)с(ти) м(о)с(ти) п(а)на писарем, на которех найдуючийся при одбераню своей застави у него, п(а)на асаула зложенні йому, вручил; толко не відати яким способом тот реестр помянутому жидові в руки достался. Теды я, видячи таковую здешним обывателям над право и слушност дію- чуюся обыду чрез що купеческим людем так Корони Полской, яко и н(а)шим мало­ российским, свободного, як на тое заводится, ніт и не будет тракту, не до кого иншо- го, толко до в(а)ш) м(о)с(ть) м(о)сн(тивого) п(а)на вношу мою за ними, фурманами, интерцессию. Бл(а)говоли в(аша) м(о)(сть) м(о)с(тивий) п(а)н по сусідствекной приазни вложитися до велможного его м(и)л(о)сти п(а)на старости, ижбы их, фурманов, на­ прасно забранне товари били им отданы, а преречоный жид Кгершон з его м(и)л(о)- стю п(а)ном Цибулским, як поблизу от Києва тепер мешкаючим, если якую міют пре- тенсию до п(а)на асаула полкового ніжинского, нехай сюда до суду н(а)шего войско­ вого енералного прибудет, где подлуг права и слушности належитая учинена будет росправа, о чом хоти в(аша) м(о)с(ть) м(о)с(тивому) п(а)ну его м(и)л(о)сти п(а)ну Ци- булскому ординансом своим предложити, толко и повторе просим в том обявити склонност, жебы тих фурманов конечне невинне забрание товари возвращьено. Чого ради нарочний ординуется посланний. При сем навсегда себе зичлывий в(аш) м(ость) п(а)на полецаю приязни пребиваю в(аш) м(о)с(ти) м(ос)тивый) п(а)не всем добра зичли- ливий брат и слуга Иван Скоропадский. З Глух(ова) июня 9 д(ня) року 1719. Гетман Войска его ц(а)рского пр(е)с(ві)тлого в(е)л(иче)ства. (АГАД. — Ф. «Архів Радзивилів». — Відділ. V. — № 14471. — Оригінал, завірений військовою печаткою. Адреса на звороті: «Ясне велможному его милости п(а)ну Пре- бендовському пидскарбному великому коронному, моєму велце м(ило)стівому п(а)ну и брату в отдане»). *) Одне слово написано нерозбірливо. Сіверянський літопис 17

Схожі ресурси