Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	1998
Автор:	Бутко, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1998
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Економіка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200685
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації / М. Бутко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 147-161. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-200685
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2006852024-12-19T19:51:07Z Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації Бутко, М. Економіка 1998 Article Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації / М. Бутко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 147-161. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200685 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економіка Економіка
spellingShingle	Економіка Економіка Бутко, М. Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації Сiверянський літопис
format	Article
author	Бутко, М.
author_facet	Бутко, М.
author_sort	Бутко, М.
title	Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації
title_short	Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації
title_full	Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації
title_fullStr	Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації
title_full_unstemmed	Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації
title_sort	соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	1998
topic_facet	Економіка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200685
citation_txt	Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації / М. Бутко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 147-161. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT butkom socíalʹnaínfrastrukturataregíonalʹníaspektiííoptimízacíí
first_indexed	2025-02-05T04:05:45Z
last_indexed	2025-02-05T04:05:45Z
_version_	1823188814248542208
fulltext	ЕКОНОМІКА Микола Бутко СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ЇЇ ОПТИМІЗАЦІЇ Конституція України закріплює у державі нові демократичні і гу маністичні цінності, орієнтує суспільне життя на засади політичної, еко номічної та ідеологічної багатоманітності, а громадянам гарантує широ кий спектр соціальних цінностей. Трансформація цих засад основного Закону в реальне життя у ці лому проходить надто складно, а для значної категорії людей ці про цеси взагалі йдуть у розріз із їх намірами та сподіваннями. Ось чому успішність перехідного періоду, характерними ознаками якого є різке зростання вартості життя і напруженості у суспільстві, значною мірою залежатиме не тільки від стабілізації роботи базових галузей економіки та прискорення структурних перетворень, але і від ступеня розвитку галузей соціальної інфраструктури. Складність поточного моменту полягає ще й у тому, що ступінь сприйняття населенням економіки нового типу може бути загальмова ний саме наростанням негативних тенденцій у соціальній сфері. Особливо слід враховувати регіональний компонент цієї проблеми, адже саме у місцях конкретного проживання населення знаходяться всі соціальні об’єкти і від рівня забезпеченості ними, їх оснащеності та яко сті роботи залежить суспільна стабільність. Особливістю Чернігівщини, зокрема, є те, що вона посідає друге місце в Україні за територією, але має вдвічі нижчу, ніж в цілому по державі, щільність її заселення. Це зумовлює також розміри адміністративно-територіальних оди ниць області, які за чисельністю в 1,9 раза менші, ніж в середньому по Україні. Характерною ознакою демографічної ситуації в області є те, що регіон перебуває у стадії демографічної деградації. Народжуваність в області (7,4 чол. на 1 тисячу населення) є однією із найнижчих в Ук раїні, а показник смертності (18,5 чол. на 1 тисячу населення) — най вищий. Прогресує процес старіння населення. Особи пенсійного віку складають 1/3 усіх жителів (у т. ч. по сільській місцевості 42.4 проц.), у той же час кількість дітей у віці до 10 років скоротилась до 10.7 проц., по сільській місцевості — до 9,2 проц.). Саме ці особливості суттєво впливають, перш за все, на ситуацію в освітянській галузі. Сіверянський літопис 147 Як наслідок, середня наповнюваність шкіл складає лише 203 учні, а у сільській місцевості — 91 учень. Характерно, що це в 1.6 раза ниж че, ніж в середньому по Україні, і є одним із найгірших показників серед областей. Середня наповнюваність класів у цілому по області не перевищує 17.2 учня, у тому числі у сільській місцевості — 10.7. Таке становище є характерним для 70 проц. сільських шкіл області. Все це є свідченням об’єктивної потреби в оптимізації шкільної ме режі. Починаючи з 1992 року, у ході цієї роботи, припинили існування 37 загальноосвітніх шкіл, у тому числі у сільській місцевості — 28. Іде реорганізація шкіл III і II ступенів у школи нижчого ступеня, закриття початкових шкіл з мінімальною наповнюваністю. Водночас, виходячи із особливостей системи розселення, низької щільності населення на всій без винятку території регіону, у справах реформування системи середньоосвітянської ланки ми підійшли до межі, коли подальше її скорочення викличе незворотні процеси і призведе до знищення єдиних осередків просвіти на місцях, особливо у сільських районах. Підтвердженням цьому є те, що вже сьогодні практично всі сільські населені пункти, чисельністю до 100 жителів, шкіл не мають, а їх пе реважна більшість сконцентрована у пунктах з населенням понад 500 чоловік. У цілому ж забезпеченість сільських населених пунктів освітянськи ми закладами приведена в таблиці 1. Таблиця 1 Станом на 1.01.98 р. По всіх н а с е л е н и х п у н к тах в тому числі з кількістю населення ( чол.) 49 і м ен ш е 50 -9 9 10 0 19 9 20 0 29 9 30 0 49 9 50 0 99 9 1 0 00 і бі ль ш е НТаселені пункти 690 2 43 64 168 263 150 які мають школи у т. ч. школи: 1 ступеня (початкові) 117 1 28 31 44 11 2 1— 2 ступеня (неповні середні) 313 1 13 29 107 138 25 1— 3 ступеня (середні) 268 2 4 17 114 131 Населені пункти, які не маю ть шкіл: 1— 2 ступеня 929 300 205 221 103 72 25 3 найближча знаходиться на відстані: до 3 км 155 33 36 41 20. 19 5 1 від 3 до 5 км 315 105 58 80 32 28 12 від 5 до 10 км 385 133 93 84 44 21 8 2 від 10 і більше 74 29 18 16 7 4 3 ступеня 1231 300 208 234 131 177 .161 20 найближча знаходиться на відстані: до 3 км 84 16 15 18 12 13 7 3 від 3 до 5 км 260 70 36 57 26 32 36 3 від 5 до 10 км 533 314 94 97 52 79 85 12 від 10 і б іл ь ш е 354 100 63 62 41 53 33 2 148 Сіверянський літопис Уже сьогодні 8.8 тис. учнів прибуває на навчання з населених пунк тів, розташованих на відстані 5— 10 км, з яких 2.4 тис. — учні початко вої ланки. Можна було і далі поширювати таку схему концентрації освітян ських закладів, але ж транспортні проблеми не дозволяють забезпечити регулярність підвозу, аналогічно, через відсутність фінансування, не можна розраховувати і на функціонування пришкільних інтернатів. Саме тому у 79 невеликих населених пунктах школи закривати не можна, хоча вони і малокомплектні, адже 2574 дітей не зможуть одер жати освіту взагалі. Окрім цього, у 14 містах та великих сільських населених пунктах потрібно завершити будівництво шкіл на 6042 місця, які конче потріб ні. Більш того, вони уже споруджуються і мають будівельну готовність 40— 80%. У реальному ж житті відбувається різке скорочення інвестування галузі. Протягом 1991 — 1997 років за рахунок всіх джерел фінансуван ня введено лише 45% (до рівня 1990 року) учнівських місць, які вико ристані на заміну непридатних приміщень. Через суттєву обмеженість бюджетних асигнувань ремонтується ли ше одна з трьох шкіл, що потребують ремонту, спрацьовується облад нання та інвентар. У занедбаному стані знаходиться інженерне госпо дарство. Ті витрати, які несе нині освітянська галузь внаслідок проведення недалекоглядної політики на інвенстиційне згортання, негативно позна чається на соціально-економічному розвитку країни протягом не одного десятиліття. Нам слід добре усвідомити, що в умовах формування ринкових від носин вимоги до освітньої та професійної підготовки значно підвищу ються. Адже нам, як нікому, необхідні нові знання для молодого поко ління. У цих умовах державні витрати в освітній комплекс повинні не тільки не скорочуватись, а навпаки зростати. Адже ще у 20-ті роки наш земляк академік С. Г. Струмілін довів, що капітальні витрати на шкільне навчання окуплюються вже у перші 1.5 року, протягом наступних 35 років держава одержує чистий зиск у розмірі 73% річних.1 Таким чином, можна без перебільшення сказати, що шлях у май бутнє України проходить через школу. Саме освітяни через підготовле них, мобільних випускників, здатних легко маневрувати у ринкових умо вах, повинні сформувати передумови для успішної реалізації здійснюва них економічних перетворень в державі. Відрадно, що дедалі більше молоді розуміє, що без знань не мож на досягти значних успіхів у своїй трудовій діяльності. Особлива заці кавленість проявляється до знань у галузі економіки, фінансів, менедж менту, іноземних мов. Задоволенню цих потреб має сприяти вдосконалення сітки діючих навчальних закладів. Особливої уваги за цих умов потребує професійно-технічна освіта. На Чернігівщині раніше створена матеріально-технічна база, кадри викладачів та майстрів дозволяли навчати близько 12 тис. учнів і за - безпечувати додаткову потребу практично всіх галузей економіки у ква- ліфікованих кадрах масових професій. Струмилин С. Г. Хозяйственное значениеи народного образования. М. 1924. — С. 29, 44. Сіверянський літопис 149 У минулому навчальному році кількість учнів зменшилась, що зу мовило різке зменшення завантаженості училищ. Водночас аналіз працевлаштування випускників системи профтех- освіти області свідчить, що 23% цих молодих людей не можуть реалізу вати свої здібності і бажання на ринку праці, і поповнюють лави без робітних. Це наслідок, перш за все, старих підходів до спеціалізації профтех училищ, переліку професій, з яких ведеться підготовка, а також відсут ність таких знань, які б дозволяли випускникам при необхідності легко змінювати місце роботи. У переважній більшості профтехосвіта стала своєрідним інструментом соціального захисту дітей та пом’якшення ма теріальних проблем сім’ї на певний період. Якщо зважити, що профтехосвіта — це не школа і вона функціонує в ринковому середовищі, то і взаємовідносини між нею і господарюючи ми суб'єктами повинні бути максимально наближені до ринкових. Кін цевим «продуктом» для ПТУ є кваліфіковані робітники, за підготовку яких підприємства недержавної власності повинні розраховуватись. За таких умов здійснювався б більш ретельний підхід до визначення по треб, а учбові заклади не наповнювали б ринок праці робітниками, знан ня та виробничі навики яких залишаються без попиту. Загальну координацію у цій справі повинно взяти на себе Міністер ство освіти з допомогою Міністерства економіки та місцевих органів ви конавчої влади. Перш за все, слід було б чітко визначитись на державному та ре гіональному рівнях з поточною та перспективною потребою у кваліфі кованих працівниках для державного сектору економіки. Одночасно на основі спектрального моделювання напрямків роз витку підприємницької діяльності можна було б спрогнозувати потребу в кадрах масових професій для недержавного ринкового середовища. Таким чином, можна було б збалансувати кадрову потребу та сіт ку ПТУ, які мають перспективу розвитку, а з решти прийняти відповідні рішення про терміни закриття та використання наявної бази. Вважаю, що саме такі підходи до підготовки кадрів масових про фесій дозволять у повному обсязі реалізувати вимоги Указу Президента України від 8 травня 1996 року «Про основні напрями реформування професійно-технічної освіти в Україні». Сьогоднішня ж невизначеність та перекладання всієї відповідаль ності за реформування профтехосвіта на регіональний рівень веде лише до марнотратства у використанні бюджетних коштів. Про це свідчить хоча б те, що на 1998 рік підприємства всіх форм власності Чернігів ської області визначили потребу у кадрах в кількості 1.5 тис. чоловік, а професійно-технічні училища випустили їх у 3 рази більше. Це ж саме можна сказати і про відсутність чіткого механізму дер жавного регулювання системи підготовки і використання педагогічних кадрів. Про це яскраво свідчить динаміка наявності учнів та випуску педа гогічних кадрів у Чернігівській області (див. таблицю № 2). Характерно, що у поточному році із загального випуску педагогів 1476 чол. до навчальних закладів області направлено 558 чол., фактич но ж прибули на робочі місця тільки 328 чол. Крім того, практика по передніх років свідчить, що значна частина молодих педагогів протягом перших двох місяців залишає місця призначення, оскільки там не можливо створити їм належні умови для праці та відпочинку. 150 Сіверянський літопис Якщо врахувати, що педагогічні вузи є практично в кожній області і міжрегіональний перерозподіл випускників неможливий, то це є ще одним свідченням внутрігалузевих диспропорцій і, в кінцевому підсум ку, нераціонального використання бюджетних коштів. Таблиця 2. Випуск педагогічних кадрів по Чернігівській області Р о к и Учбові заклади 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 Кількість учнів на початок навчального року---- (тис. чол). 173.4 171.8 171.1 171.2 171.7 172.7 172.9 173.3 171.8 Випуск педагогічних кадрів —всього (чол.) в тому числі : 1627 1548 1765 1795 1671 2093 1625 1595 1476 Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Ґ. Шевченка 526 585 652 701 679 959 662 623 623 Ніжинський державний педагогічний університет ім. М. Г.Гоголя 689 564 714 702 658 800 653 670 607 Прилуцьке педагогічне училище 412 399 399 392 334 334 310 302 246 Аналогічна ситуація складається і в галузі культури. Тільки за ос танні два роки на Чернігівщині припинили своє існування 54 клуби, 22 бібліотеки, до 60 кіноустановок. Не роблю ніякого відкриття, лише з болем констатую, що всі ми є свідками прогресуючої руйнації культурних цінностей нації. При цьо му слід зазначити, що культурницька галузь нашої держави продукує конкурентоздатну продукцію не тільки на внутрішньому ринку, а й за кордоном. З метою пом’якшення глибококризових явищ у сфері культури Уря дом у минулому році затверджені «Концептуальні напрями діяльності органів виконавчої влади щодо розвитку української культури». Подальше реформування галузі зумовлюється тими основними па раметрами, в яких функціонуватимуть найближчим часом її установи. Місцеві Органи влади розуміють, що на першому плані в державі знаходяться національні заклади та колективи, які забезпечують розви ток цінностей загальноукраїнського значення. Саме вони є тим необхід ним рівнем інфраструктури, що формує духовні потреби суспільства, за безпечує підготовку високопрофесійних кадрів та представляє україн ство у світовому масштабі. Але нас особливо хвилюють заклади і установи культури місцевого значення, оскільки вони є. найбільш масовими по відношенню до запи тів громадян у місцях їх компактного проживання. Осередками культури тут виступають установи клубного типу. На сьогодні в нашій області працює 886 клубів і будинків культу ри, 46 з яких розміщені в містах та селищах міського типу, а 840 — у сільській місцевості, причому 40 проц. з них — в поселеннях з чисель ністю жителів 300 чоловік і більше, 23 проц. — до 300 чоловік, і лише 3 проц. розміщені у селах, де проживає до 100 чоловік. Сіверянський літопис 151 При цьому, якщо керуватись загальнодержавними соціальними нор мативами, то необхідно просто закрити ще 10 установ клубного типу. Хочу наголосити, що ми аж ніяк не можемо абсолютизувати ці нор мативи, оскільки вони не зорієнтовані на потреби конкретних людей, а носять середньостатистичний характер. Потребує модернізації зміст діяльності закладів клубного типу. Якщо врахувати, що станом на сьогодні кожний третій клубний об’єкт нашої області потребує капітального ремонту, переважна біль шість із них втратила кваліфіковані кадри і творчі колективи, не опа люється взимку, а на дооснащення їх необхідною апаратурою кошти практично не виділялись, то можна зрозуміти, що це не осередки куль тури, а місця, які поступово руйнуються і тиражують духовне спусто шення, особливо для молоді. Потребує допомоги і система бібліотек. Згідно з постановою Кабі нету Міністрів України від 30.05.97 року «Про мінімальні соціальні нор мативи забезпечення населення публічними бібліотеками», 63 бібліоте ки, що не відповідали нормативам, переведено у бібліотечні пункти, а 61 — увійшли до складу поліфункціональних установ типу клуб-біб- ліотека. Згідно з вищевказаними нормативами закриттю підлягають ще 300 бібліотек, оскільки вони розташовані у селах з чисельністю населення до 500 чоловік. Особливо складне становище складається в сільських населених пунктах, про що свідчать дані таблиці № 3 про забезпеченість їх закла дами культури: Таблиця 3. Станом на 1.01.98 в тому числі з кількістю: населення (чоловік) По вс іх н ас ел ен ю п ун кт ах 4 9 і м ен ш е 50 9 9 100— 199 2 0 0— 2 9 9 3 0 0 — 5 0 0 — 100 0 і 4 9 9 9 9 94 9 9 9 9 9 б іл ь ш е Населені пункти, які мають клуби 926 10 63 138 120 185 2 5 7 151 Збудовано в 1991— 1997 p.: 27 1 5 8 10 3 бібліотек клубів 28 1 2 1 5 8 8 3 Населені пункти, які не мають: 553 2 8 4 140 88 14 8 13 6 клубів найближчий знаходиться на 143 54 3 7 31 8 7 3 3 відстані: до 3 км від 3 до 5 км 188 106 41 31 4 1 4 1 від 5 до 10 км 188 102 54 24 2 — 5 1 від І0 і більше 34 22 8 2 — — 1 1 бібліотек 655 2 96 184 144 23 6 1 1 найближча знаходиться на 144 50 41 37 9 5 1 1 відстані до 3 км від 3 до 5 км 230 111 58 53 7 1 — — від 5 до 10 км 244 115 76 46 7 — — — від 10 і більше 37 20 9 8 — — — — 152 Сіверянський літопис Реалізація у повному обсязі вимог Констистуції України щодо кон - солідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, тра дицій, культури, мови, гарантій свободи духовної творчості, а також вимог щодо охорони культурної спадщини потребує індивідуального під ходу до визначення мережевих показників у кожній області. Паралельно глибокопродуманій оптимізації системи закладів куль тури потребують реформування відносини власності та запровадження нових моделей культурно-просвітницьких установ поліфункціонального типу (клуб-музей, клуб-бібліотека, клуб-кафе, центр дозвілля, народ ний дім, центр відпочинку і туризму тощо) з одночасним переходом на фінансування не установи, а виду діяльності. Загальновідомо, що здоров’я населення є національним надбанням. Але сьогодення охорони здоров'я — це драматичний процес виживання галузі і водночас складний період її організаційного реформування. Де кларовані державою гарантії щодо безкоштовної медичної допомоги в умовах реального фінансування реалізувати неможливо. Як наслідок, люди змушені платити всезростаючі суми за медичні послуги. Якщо ж врахувати стан з виплатою заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат, не кажучи вже про їх розміри, то стане зрозумілим весь драма тизм життєвих реалій для окремих категорій населення. Для Чернігівщини ця тема особливо актуальна. Протягом багатьох попередніх десятиріч матеріально-технічна база системи охорони здоров’я формувалась, виходячи із захворювань. На початок 1998 року населення області обслуговувало 1065 медич них закладів. З них 144 — лікарняні заклади на 15796 ліжок, 77 — сіль ські дільничні лікарні, 50 — амбулаторно-поліклінічні заклади, 751 фельдшерсько-акушерський пункт. Однак різке зниження рівня бюджетних можливостей посилило тен денції до згортання мережі закладів охорони здоров’я. Тільки за остан ні 2 роки кількість медичних установ скоротилась на 66 одиниць, у тому числі лікарняних — на 26. Продовжується скорочення потужностей ліжкового фонду медич них закладів районів і міст, який тільки за останній рік зменшився на 15 проц. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 року області визначені нормативи потреби у стаціонарній медичній до помозі: на 1.01.98 року — 89 лікарняних ліжок на 10 тисяч населення, на 1.01.99 року — 79 ліжок. Однак, виходячи із територіальних особли востей, демографічної ситуації, наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, високого рівня захворюваності населення, обласною радою у груд ні 1997 року були затверджені рекомендації щодо упорядкування ліж кового фонду медзакладів області протягом 1998— 2000 років, де показ ник забезпечення ліжками не повинен знижуватись нижче 115 ліжок на 10 тис. чоловік. Це не популізм чи просто добрі побажання, а продиктована життям об’єктивна необхідність. Візьмемо, найперше, сільську медицину, яка є найболючішою лан кою у системі охорони здоров’я області. Це зумовлюється перш за все тим, що в селах проживає найчисельніший прошарок людей, які потре бують, медичної і водночас соціальної допомоги. Крім того, саме в сіль ській. місцевості галузь найбільш розгалужена, про що свідчать дані, наведені у таблиці № 4. Сіверянський літопис 153 Станом на 1.01.98 року Таблиця № 4. в тому числі з кількістю населення (чоловік) По всіх н а с е л е н и х п у н к тах 49 і м ен ш е 50— 99 100— 199 2 0 0— 299 3 0 0 — 499 5 0 0— 999 1000і б іл ьш Н а с е л е н і п у н к ти , які м аю ть л ік а р н я н і за кл ад и у т о м у числ і: 985 4 43 123 110 186 304 215 л ік ар н і 105 — — 1 — 6 36 62 ам б у л ат о р і ї 125 — — 1 — 6 42 76 Ф АП и Н а с е л е н і п у н к ти , які не мають: 751 4 39 121 110 174 226 77 л ік ар ен ь н а й б л и ж ч а зн а х о д и т ь с я на в ідст ан і 1390 296 208 235 135 188 239 89 до 3 км 28 9 4 3 2 3 5 2 в ід 3 до 5 км 138 31 14 28 9 20 30 6 в ід 5 до 10 км 447 89 69 68 45 58 81 37 в ід 10 і б іл ь ш е 777 167 121 136 79 107 123 44 а м б у л ат о р ій н а й б л и ж ч а зн а х о д и т ь с я на в ідст ан і 1363 296 208 235 135 186 230 73 до 3 км 35 8 7 6 3 4 5 2 в ід 3 до 5 км 157 34 17 33 13 24 27 9 в ід 5 до Ю км 468 93 74 69 49 64 86 33 в ід 10 і б іл ь ш е 703 161 110 127 70 94 112 29 Ф А П ів н а й б л и ж ч а зн а х о д и т ь с я на в ідст ан і 618 286 165 115 25 13 10 4 до 3 км 174 58 47 42 13 9 3 2 в ід 3 до 5 км 217 101 53 47 7 1 5 1 в ід 5 до 10 км 191 106 54 22 4 2 2 1 в ід 10 і б іл ь ш е 36 21 9 4 1 1 — — Слід зазначити, що виходячи із реальних умов сучасності, мате ріальна база медичних закладів у сільській місцевості відносно задо вільна. Вони розташовані переважно в облаштованих приміщеннях, 90 проц. яких телефонізовано. На засадах добровільної передачі та кошти самого населення і сільськогосподарських підприємств вони забезпечу ються найнеобхіднішими продуктами харчування. Але ж сучасна медицина повинна мати профілактичну спрямова ність, а тут якраз і є головна слабкість сільської медицини. Фельдшер сько-акушерські пункти, дільничні лікарні вкрай недостатньо оснащені необхідним обладнанням, 82 проц. санітарного транспорту вичерпало 154 Сіверянський літопис свій ресурс і подальша експлуатація його навіть небезпечна, а в більшо сті сільських амбулаторій транспорт взагалі відсутній. Водночас у 286 селах із чисельністю до 50 чол. залишилось лише 4 ФАПи. Понад 160 сіл мають найближчу лікарню на відстані 10 км і більше, при тому, що такі села населяють, в основному, літні люди. Якщо врахувати, що громадський транспорт працює нестабільно, а сільськогосподарські підприємства практично неспроможні надати тран спортну допомогу, то стає цілком зрозумілим, що сільське населення не одержує елементарної допомоги не тільки у місцях постійного прожи вання, а й у районних лікарнях. Стосовно районних лікарень та обласних установ, то головна проб лема їх функціонування полягає в медикаментозному забезпеченні та оснащенні високоефективною апаратурою, по окремих видах якої біль шість закладів працює на застарілому обладнанні, що вичерпало свій ресурс. Матеріальна база багатьох діючих лікарняних закладів лишається незадовільною. Негайного капітального ремонту потребують шкірвен- диспансер, обласна психоневрологічна лікарня, інфекційний комплекс обласної дитячої лікарні, кожна п’ята будівля ФАП. В аварійних при міщеннях розміщені 4 лікарні і амбулаторії, 45 об’єктів охорони здоро в’я знаходяться у стадії незавершеного будівництва. Пр в цьому у двох районних центрах — Прилуках та Талалаївці — слід невідкладно вводити в експлуатацію районні лікарні, а в цілому по області слід завершувати будівництво конче потрібних закладів охоро ни здоров’я загальною потужністю 380 ліжок та 750 відвідувань за зміну. Безумовно, причини глибокого занепаду, а по окремих складових її прямої руйнації, соціальної інфраструктури лежать в площині бюджет ного фінансування. Реальна оцінка ситуації свідчить, що держава неспроможна забез печити потрібне фінансування соціальної сфери потреби. Однак і при цих умовах центральні органи виконавчої влади не по винні допускати опосередкованого підходу до всіх областей у показниках мережі, а навпаки, необхідна глибока диференціація з врахуванням всіх регіональних особливостей. Яскравою ілюстрацією цього твердження є порівняльні дані по Чернігівській області, що приведені в таблиці № 5. На перший погляд, наведені дані свідчать начебто про перенасиче ність області соціально-культурними закладами, а в дійсності це просто метаморфози розрахункових показників. На жаль, і центральні органи виконавчої влади не враховують особ ливостей Чернігівщини. Особливо це стосується Міністерства фінансів України, яке не хоче чи не може збагнути ступінь руйнівності своїх рі шень і їх невідповідність загальнодержавному курсу. Зокрема, у Посланні Президента України Л. Д. Кучми до україн ського народу, Верховної Ради України наголошується, що «Закриття шкіл, дитсадків, інших закладів під різними приводами, особливо у сільській місцевості, — це національна ганьба».2 2 Л. Д. Кучма. Послання до українського народу, Верховної Ради України. 12.05.98 р. Сіверянський літопис 155 П оказники рівня забезпеченості населення області закладами освіти, культури і охорони здоров’я Таблиця № 5. 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Кількість учнів в середніх освітніх закладах у розрахунку на 1 навчальний заклад У країна 325.6 323.2 321.4 319.8 318.7 319.9 320.4 321 Область 195.5 194.3 194.4 195.4 196.0 196.7 197.6 202.7 Охоплення . дітей дошкільними закладами (у % до кількості дітей відповідного віку) У країна 57 55 51 49 44 44 41 38.7 Область 56.8 54.2 48.3 46.8 45.5 41.5 . 43.3 37.2 Кількість місць у закладах культури клубного типу на 100 чол. населення У країна 13 12 12 12 12 7 11 11 Область 18 18 18 17 18 13 18 17 Забезпеченість населення книжковим фондом бібліотек (примірників на 100 чол. населення) Україна 806 788 767 744 732 715 712 704 Область 935 940 912 912 916 926 935 ' 930 Кількість лікарняних ліжок на 10000 чол. населення У країна 135.5 135.2 132.6 130.9 129.3 125.1 114.6 100,2 Область 143.0 143.7 145.7 145.2 143.3 140.7 336.8 122.4 Ємність амбулаторно- поліклінічних закладів на 10000 чол. населення Україна 173.1 178.0 180.5 183.5 186.4 189.0 189.9 191.9 Область 158.2 160.1 168.2 173.1 174.1 178.6 181.4 184.5 У дійсності ж це відбувається і робиться руками місцевих органів виконавчої влади, хоча витоки починаються з урядових рішень. Адже в умовах дотаційності бюджетів більшості областей, в тому числі і Чернігівської, розміри фінансування соціально-культурної сфери повністю залежать від рішень, які приймає Міністерство фінансів на ста дії формування бюджетів. Водночас всю відповідальність за зміни об сягів та якості соціальних послуг, що надаються населенню, поклада ють на плечі місцевої влади. Так, якщо в 1995 році всі галузі соціальної інфраструктури нашої області були забезпечені фінансуванням відносно до мінімальних потреб їх життєдіяльності на 48.7 проц., то в 1996 році уже на 32.6 проц., в 1997 році — на 30 проц., а в бюджеті поточного року закладений рі вень 27 проц. Хочу особливо підкреслити, що за останні два роки відносно до ВВП бюджетні витрати на соціальні галузі скоротились в області в 1.6 раза. 156 Сіверянський літопис При цьому слід наголосити, що жорстка централізація і цілковита залежність місцевих бюджетів від центрального, крім зниження частки бюджетних витрат на соціальну сферу, доповнюється затримками ви плат, перш за все по заробітній платі і, в кінцевому підсумку, невико нанням прийнятих рішень про розміри фінансування. Якщо на початок минулого року заборгованість по заробітній платі вчителям, лікарям, культосвітнім працівникам складала 22.0 млн. грн., то на 1 січня поточного року — 26.1 млн. грн., а на 1 вересня — уже 38.7 млн. грн. Тому суцільні незадоволення, страйки, акти громадянської непокори та інші дії працівників бюджетної сфери не слід розглядати як їх низь ку свідомість чи неспроможність зрозуміти фінансову скруту в держа ві. Це просто відчай людей, які опинились у щорічно прогресуючих жеб рацьких умовах. Неможливо залишити поза увагою і те, що взагалі під сумнівом залишається доля соціально-культурних об’єктів, які належать промис ловим і, особливо, сільськогосподарським підприємствам, адже вони входять в єдину систему об’єктів, що надають соціальні послуги. Уря дом декілька разів приймались рішення про передачу цих об’єктів в му ніципальну власність, але вони залишились невиконаними. Процес муніципалізації відомчих об’єктів затягнувся тому, що тіль ки по нашій області для їх утримання необхідно додатково одержати в місцеві бюджети з центрального близько 30 млн. грн. у розрахунку на рік. Не є якимось відкриттям, що проблеми функціонування соціальної інфраструктури накопичувались десятиліттями, але особливо загостри лися вони у роки нашої незалежності. Для їх розв’язання, на наш пог ляд, слід, перш за все, чітко розмежувати повноваження центральних і місцевих органів влади. Виходячи із світового досвіду та враховуючи наші історичні і су часні реалії, поширення набору організаційно-правових засад та джерел фінансування соціальної інфраструктури аж ніяк не означає, що дер жавне регулювання в цій сфері може послаблюватись. Адже лише держава здатна забезпечити гарантування рівних прав у науковій, освітній і художній творчості та рівних можливостей досту пу до досягнень науки, освіти і культури, охорони здоров’я всіх грома дян. Більш того, саме держава покликана формувати та створювати необхідні умови для реалізації національної політики та загальнодер жавних програм у соціальній сфері, визначати пріоритети її розвитку, створювати законодавчу базу та впливати на розвиток не тільки дер жавного, але й приватного сектора діяльності. Досвід розвинених країн підтверджує, що незважаючи на націо нальні особливості надання соціальних послуг, узагальнено цьому меха нізму притаманні: по-перше, доступність та рівні можливості отримання таких послуг всіх верств населення; по-друге, державна підтримка фундаментальної науки, загальної освіти, національної культури та мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту; по-третє, максимальне стимулювання малого бізнесу, недержавних структур соціального напряму; по-четверте, різноманітність форм і джерел фінансування та непря мого стимулювання соціальної сфери. Сіверянський літопис 157 І це не випадково, адже саме освіта, культура, охорона здоров’я, фізична культура і спорт — де не тільки галузі народного господарства, а й система духовних і моральних цінностей, що об’єднує членів сус пільства. Пряма вигода від соціальної сфери для пересічного громадянина є набагато меншою, ніж суспільна користь, оскільки саме вона допомагає уберегти наше суспільство, особливо молодь, від деградування, натиску бездуховності і аморальності, примітивізації свідомості та інших соціаль них хвороб. Яскравим підтвердженням цього є те, що вчені США ще в 20-ті роки нинішнього століття, розглядаючи населення як «біологічний капі тал», що має величезне господарське значення, оцінили його в порівнян ні з матеріальними багатствами держави у 5 разів вище. Протягом останніх трьох Десятиліть у всьому світі визнається кон цепція людського капіталу, згідно з якою запас знань, здібностей і мо тивацій, здоров’я населення розглядаються не через призму бюджетних витрат споживацького характеру, а як ключовий фактор економічного зростання та важливий елемент національної безпеки. Виходячи із світового досвіду, нам слід припинити безДумну со ціальну конверсію та рух навпомацки у напрямі оптимізації соціально - культурної сфери держави. Перш за все, міністерства освіти, охорони здоров’я, культури та мистецтва спільно з місцевими органами виконавчої влади повинні не відкладно опрацювати чіткі програми реформування освіти, охорони здоров’я, культури, а також визначити функціональні моделі цих закла дів у населених пунктах різного типу. Ці розробки повинні лягти в ос нову регулювання державою процесу фінансування діяльності соціаль ної сфери в умовах переходу до ринкової економіки, яка могла б скла датися з наступних складових. 1. Базовий рівень фінансування як гарантований розмір реалізації населенню життєво необхідних соціальних послуг. При цьому слід негайно відмовитись від тих підходів, якими нині керується Міністерство 'фінансів при бюджетному плануванні. Дослідження та аналітичні розробки, які проведені в нашій області управліннями економіки, освіти, охорони здоров’я та культури облдерж адміністрації, засвідчили, що нині діючі нормативи зовсім не відповіда- ють мінімальним потребам території і взагалі носять руйнівний ха рактер. Вважаю, що під методологічним керівництвом Міністерства еконо міки слід невідкладно визначити мінімальний соціальний кошик з на бором медичних, освітніх, культурно-дозвільних послуг у розрахунку на душу населення. Водночас ці нормативи слід адаптувати до територіальних, демогра- графічних, екологічних особливостей кожного регіону шляхом їх кори гування на комплексний поправочний коефіцієнт. Таким чином ми от римаєм свого роду регіональний соціальний стандарт мінімального спо живання соціальних послуг. Саме такий підхід до визначення базового фінансування з одночас ним нормуванням окремих статей (заробітна плата, оплата харчування, енергоносіїв, медикаментів, придбання санітарного та транспорту для підвозу школярів, утримання пришкільних інтернатів) дозволить позба витись від спотвореного вигляду реалізації конституційних гарантій гро мадянам України. 158 Сіверянський літопис Адже на місцях важко пояснити, чому житель Чернігівської області за медичну консультацію у столичних лікарняних закладах повинен платити з власної кишені, тоді як жителі Києва одержують їх безкош товно. Або чим завинила перед державою сільська дитина, коли у зв’язку з відсутністю вчителя, навчанням в одному приміщенні декількох класів, недостатнім оснащенням школи відповідним обладнанням у неї відібра на можливість здобути хоча б таку освіту, як у райцентрі. Хочу висловити виключно свою думку щодо долі відомчих об’єктів соціального призначення. Якщо ми не хочемо їх остаточно знищити, особливо ті, що належать сільськогосподарським підприємствам, і трансформувати їх в загально - державне ринкове середовище, необхідно негайно передати ці заклади в комунальну власність. Це дозволить залучити їх до складу оптимізованої регіональної ін - фраструктури, а зайві об’єкти приватизувати або ж використати для ін ших державних потреб. 2. Цільове фінансування об’єктів соціальної інфраструктури на контрактній основі в рамках пріоритетів, визначених державою. Стосовно цього напряму повинні утримуватись наукові установи загальнодержавного значення, а також вищі навчальні заклади у ме жах державного замовлення на підготовку кадрів. Вважаю, не потребує якихось додаткових тверджень те, що держа ва не повинна допустити падіння престижу наукової діяльності, адже, як наголошував понад півстоліття тому фундатор нашої національної науки В. І. Вернадський, саме у розвитку освіти та наукових знань ле жить шлях до спасіння України. Ми просто не маємо права розтринькати той високоліквідний науко вий потенціал, який є національною гордістю і високо оцінюється у світі. Функціонування пріоритетних напрямів науково-технічного розвит ку повинно мати гарантоване фінансування. Що ж стосується вищої школи, то, на наш погляд, держава повин на залишити безкоштовний сектор у такому обсязі, який чітко визначе ний національними інтересами і який вона здатна утримувати. Крім того, безкоштовний сектор дасть можливість реалізувати здіб ності тій обдарованій частині молоді, яка неспроможна сплатити вар тість навчання. Але найголовніший наголос хочу зробити на тому, що виключно прогнозне державне замовлення повинно лягти в основу підготовки тих чи інших професіоналів. Яскравим свідченням недосконалості нинішньої державної політики є те реальне безглузде становище, коли, перебува ючи у фінансовій скруті, ми оплачуємо підготовку десятків тисяч висо кокваліфікованих спеціалістів, які не працюють за фахом і не виправ довують вкладених у них коштів. Стосовно фінансування професійно-технічних училищ, то всі вони повинні бути переведені на місцеві бюджети з відповідною адресною передачею коштів з центрального бюджету. 3. Додаткове до базового рівня фінансування з місцевих бюджетів. Незважаючи на недосконалість державної політики перерозподілу навантажень між державним і місцевими бюджетами та неузгодженістю її з фінансовими можливостями на місцях, все-таки було б доцільним Сіверянський літопис 159 розширити повноваження місцевих органів влади у фінансуванні со ціальної інфраструктури додатково до базового рівня. Джерелом таких коштів могли б, перш за все, бути додаткові над ходження у місцеві бюджети по закріплених доходах понад затверджені щорічні обсяги, а при дотаційності — незмінні розміри таких дотацій, згідно з обсягами, передбаченими бюджетним законодавством. Крім того, було б доцільним запровадити місцевий соціальний по даток у розмірі до 2 проц. від валової виручки роздрібної торгівлі та громадського харчування, диференціювавши при цьому розміри націнок і не підвищуючи ціни на товари першої необхідності. Це дало б місцевим органам влади реальний мотиваційний важіль до зростання товарообігу та додаткові фінансові ресурси для підтрим ки об’єктів соціальної інфраструктури конкретної адміністративно-тери торіальної одиниці. 4. Позабюджетні джерела. Перш за все, слід зауважити, що навіть багатші за нас країни не наважуються брати на себе ношу повної безоплатності соціальних пос луг та фінансування їх виключно за рахунок бюджетних джерел. Водночас, саме держава повинна створити необхідні умови для ши рокого залучення недержавних коштів для фінансування об’єктів со ціальної інфраструктури. Цього можна досягти шляхом стимулятивного оподаткування під приємств, що спрямовують кошти на підтримку культурно-освітніх та лікарняних закладів. Можна заперечити, що чинне законодавство дозволяє це робити і сьогодні. Але ж нині йдеться лише про виключення із бази оподатку вання тієї частки прибутку, яка у вигляді спонсорської допомоги спря мовується на підтримку соціальної сфери. Мова ж іде про те, щоб кошти, які спрямовують суб’єкти господа рювання всіх форм власності на ці цілі, включались до валових витрат. В організаційному плані заслуговує на увагу формування із керів ників бізнесових кіл регіональних опікунських соціальних рад. Саме таке фінансове і організаційне поєднання дозволяло б, на наш погляд, здійснювати ефективні заходи, спрямовані на поліпшення функ ціонування соціальних галузей у залежності від місцевої ситуації. Крім цього, на державному рівні слід сформувати спеціальні дже рела недержавної фінансової підтримки окремих галузей. Скажімо, навіть у такій багатій країні, як США, тютюнові магна ти під тиском громадської думки, особливо поборників здорового спо собу життя, змушені повертати 300 млрд. доларів тим, кому нашкоди ли своєю продукцією. Слід також повернутись до теми страхової медицини, яка у свій час досить широко дискутувалась в Україні. Непослідовність, нерішучість та некомплексність реформаторських задумів не дозволили хоча б частково ввести елементи ринку у частині розподілу виробників та покупців медичних послуг, стимулювання здо рового способу життя та орієнтації населення не на лікування, а на про філактику захворювань. 5. І, на кінець, про таке джерело фінансування, як платність со ціальних послуг. Відсутність необхідної фінансової бази розвитку бюджетних галу зей спричинила некерований процес розмивання системи безкоштовного 160 Сіверянський літопис соціально-культурного обслуговування та повальної заміни безплатних послуг на платні. Як на нашу думку, платність соціальних послуг — це нормальне явище, але лише за певних умов. Перш за все, вона повинна бути ди ференційована у залежності від рівня матеріального забезпечення кон кретної людини. Адже безробітний і навіть середній бізнесмен, перебу ваючи в різних матеріальних умовах, уже мають різну доступність до послуг. З іншого боку, платні послуги повинні бути чітко регламентованими і самодіяльно не доповнюватись. Скажімо, зараз у переліку платних медичних послуг не значаться такі, як придбання найпростіших медикаментів, перев’язочних матеріа лів, одноразових шприців, але ж фактично без їх наявності лікарні про сто не надають необхідної медичної допомоги. І, на кінець, суцільна і неконтрольована комерціалізація освіти, охо рони здоров’я та культури, крім того, що зумовлює недоступність цих послуг для багатьох, водночас загрожує майбутньому України, оскіль ки призводить до деградації життєвих стандартів широких верств насе лення, особливо молоді. Саме життя формулює такий концептуальний висновок, що ситуа ція, в якій зараз перебувають сфери інтелектуального розвитку, вступає у кричуще протиріччя з їх роллю, завданнями та суспільним призна ченням. Слід невідкладно на державному рівні перейти до планомірного і глибокопродуманого реформування духовної сфери з тим, щоб вона не на словах, а на ділі стала пріоритетним напрямом розвитку нашого сус пільства. Сіверянський літопис 161

Соціальна інфраструктура та регіональні аспекти її оптимізації

Репозитарії

Схожі ресурси