Філософія як музика

Філософія як музика

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:1998
Автор: Нічик, B.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1998
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Філософська скарбниця
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200697
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Філософія як музика / B. Нічик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 83-85. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-200697
record_format dspace
spelling irk-123456789-2006972024-12-19T19:52:32Z Філософія як музика Нічик, B. Філософська скарбниця 1998 Article Філософія як музика / B. Нічик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 83-85. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200697 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Філософська скарбниця
Філософська скарбниця
spellingShingle Філософська скарбниця
Філософська скарбниця
Нічик, B.
Філософія як музика
Сiверянський літопис
format Article
author Нічик, B.
author_facet Нічик, B.
author_sort Нічик, B.
title Філософія як музика
title_short Філософія як музика
title_full Філософія як музика
title_fullStr Філософія як музика
title_full_unstemmed Філософія як музика
title_sort філософія як музика
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 1998
topic_facet Філософська скарбниця
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200697
citation_txt Філософія як музика / B. Нічик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 5. — С. 83-85. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT níčikb fílosofíââkmuzika
first_indexed 2025-02-05T04:06:21Z
last_indexed 2025-02-05T04:06:21Z
_version_ 1823188851754008576
fulltext ФІЛОСОФСЬКА СКАРБНИЦЯ Валерія Нічик ФІЛОСОФІЯ ЯК МУЗИКА Починаючи від XVII ст., звичним явищем духовного процесу в Ук­ раїні стає кобзарство, котре шанувалось, зокрема, на Чернігвщині і у XIX ст. Глибоко філософські твори, написані Л. Барановичем та його творчим оточенням, кобзарі перекладали на музику, доносили до широ­ кого народного загалу. Проте не всім філософським віршам україн­ ських мислителів поталанило у рівній мірі. Тривалий час не було му­ зики до текстів Григорія Сковороди «Сад Божественних пісень». Тільки упродовж останніх двадцяти років самодіяльний композитор Петро При­ ступов зміг надати філософським думкам Г. Сковороди музичну осно­ ву. Сприяло цьому співробітництво з Інститутом філософії НАН Ук­ раїни. Музична та поетична творчість П. Приступова відома інтелігенції, починаючи від 70-х pp. Впливи «шістдесятників» обминули його, хоч було захоплення творами Булата Окуджави. Першими поетами, на чиї вірші були складені пісні, стали Борис Пастернак і Фредерико Гарсія Лорка. Тепер у доробку композитора чимало пісень на вірші Ліни Кос­ тенко, Ганни Чубач, Миколи Руденка та інших. «Коли у 1973 р. мені до рук потрапив двотомник творів Григорія Сковороди, — розповідає ком­ позитор, — то, познайомившись із його віршами, я швидко зрозумів, що це справжні шедеври, вишукані, наповнені філософською глибиною, які несуть у собі великий потенціал просвітненої духовності. З тих пір вже близько двадцяти чотирьох років, не ставлячи перед собою якоїсь спе­ ціальної мети, складаю пісні на вірші Григорія Сковороди». «Сад Божественних пісень» — це 30 віршованих текстів без назв, але з авторською нумерацією. За змістом їх можна поділити на канти — пісні ліричного, соціального змісту — і псалми — пісні духовні з пер- соналіями та сюжетами із Священного писання. Це інтонаційне розмаїт­ тя і визначило творчий підхід композитора до музики, яка, врешті-решт, отримала риси цих давно вже не існуючих музичних жанрів. На сьогодні робота над «Садом...» вже практично завершена. З виконанням цих пісень Петро Приступов побував майже в усіх сково- родинівських місцях України та Росії. Вони лунали на фестивалях ав­ торської пісні і отримали високу оцінку слухачів, принісши автору му­ зики звання лауреата двох фестивалів. Аж до початку 1994 р. ці пісні виконувалися в оригінальному звучанні української книжної мови XVIII ст. Та все ж композитор-виконавець відчув, що деякі малозрозу­ мілі місця у текстах заважають слухачам слідкувати за плином думки великого поета і мислителя. Тоді й прийшло рішення перекласти тексти пісень сучасною українською мовою. Сіверянський літопис 83 От що говорить про це сам Петро Приступов: «Як перекладачеві, мені дуже допомагало те, що я добре знав їх першоджерельний вигляд, а ритмічна організація рядків була зафіксована у музиці. І саме, як ко­ лись музика, почали приходити до мене окремі слова та цілі речення сучасною української мовою, що були тотожні за думкою віршам, напи­ саним давньою мовою. Переклади щось змінили і у самому виконанні (пісні стали теплішими, з ’явилися нові акценти), а Пісню 10-у («Вся­ кому городу нрав і права») я ніби сам почув уперше». Варто ще розповісти про інструмент, грою на якому супроводжує спів автор-виконавець. Цей інструмент — семиструнна кобза майстра Миколи Прокопенка, який у свій час провів грунтовне історико-культу- рологічне дослідження, щоб визначити зовнішній вигляд, розміри та му­ зичний стрій інструмента. «На моє щастя, — згадує Петро Приступов, — у 1983 p., коли я до,нього звернувся, Микола Антонович був пере - вантажений роботою і запропонував попрацювати у нього підмайстром. Я бачив, як починалася моя кобза, як різалася, пласталася, клеїлася деревина. Кобза стояла, як маленький корабель на стапелі, доки не бу­ ло поставлено деки. Я власноручно вирізав головку грифа із великого масиву деревини, а щодо лакування та полірування кобзи— тут вже не один піт з мене зійшов... » Але Микола Антонович був не перший, хто зустрівся Петру на «Ско- вородинській стежині», на яку він ступив ще у 1973 р. Вірно кажуть мудрі люди — коли йдеш шляхом, на який поставила тебе доля, мати­ меш зустрічі з ким треба і саме у необхідний час. Так на самому початку після перших років самостійної праці, років звикання до архаїчної мови Сковороди, після перших пісень на вірші «Саду...», цей шлях привів починаючого композитора до Інституту літе­ ратури ім. Т. Г. Шевченка, де започаткувалося тепле і зацікавлене спіл­ кування з науковцями. Доктор літературознавства Олекса Мишанич, який був на тоді вченим секретарем інституту, лише почувши від Петра Приступова, просто «людини з вулиці», що той склав кілька пісень на вірші Сковороди, запросив його на найближче засідання відділу дав­ ньої української літератури. На засідання Петро Приступов прийшов із гітарою (до кобзи було ще довгих десять років). Уважно прислухалися поважні науковці до музичної інтерпретації добре знайомих їм текстів, і, варто сказати, мелодії одразу ж були прийняті як такі, що повністю відповідають поетичному стилю Григорія Сковороди, але було зроблено зауваження щодо вимови. Тоді і було за­ пропоновано самодіяльному композитору більш детально ознайомити­ ся з давньою мовою, вивчити вимову та орфографію, і він з радістю на це погодився. «Більш як півроку, — зазначає Петро Приступов, —і я працював з чудовими людьми, до кінця відданими своїй науці, та най­ більшу шану я складаю світлій пам'яті Володимира Крекотня, який ні­ би у школі давав мені завдання, а потім їх перевіряв, виправляючи і коментуючи помилки. І врешті-решт ця робота принесла свої плоди— з’явилося ще вісім пісень, і на той час їх вже стало дванадцять». Крім того, Сковородинський цикл пісень Петра Приступова пройшов найвищу, так би мовити, атестаційну комісію, коли його прослухали науковці Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. Ось кілька фрагментів з протоколу засідання Від­ ділу музикознавства: «Вокальні твори П. Г. Приступова, які автор ви­ конує у супроводі кобзи, становлять значний художній інтерес... Автор музики з тонким відчуттям змісту, особливостями форми і стилю інтер­ претує поетичну класику XVIII ст. Його інтонаційному висловлюванню властиві свіжість і оригінальність музичного мислення. У невеликій пі­ сенній формі, яку автор добре відчуває, органічно поєднується канто- 84 Сіверянський літопис вість, ритмо-інтонаціі пісні-романсу, епічні елементи думного поход­ ження». Такий висновок провідних фахівців-фольклористів відбадьорив та­ лановитого автора-виконавця, проте перші спроби вийти у світ на радіо або в інших засобах масової інформації були невдалими. Та прийшов час, і до автора унікального циклу пісень звернулися співробітники лі­ тературно-музичної редакції українського радіо з пропозицією записа­ ти пісні у фонди радіо. І знову нібито нездоланною стіною постало пи­ тання про акомпануючий інструмент, який би більше підходив до цих дивовижних пісень, ніж шестиструнна гітара. Та саме оця проблема і привела Петра Приступова до щасливої зустрічі із кобзою майстра М. А. Прокопенка. Навесні 1996 р. автор своїм коштом видав аудіо- альбом із записами «Саду Божественних пісень». Тепер Петро Присту­ пов має чимало запрошень на радіо, телебачення. Дуже полюбляє пря­ мий ефір, каже, що безпосереднє спілкування із слухачами виявило чи­ малу зацікавленість української спільноти в ознайомленні із філософ­ ською думкою Григорія Сковороди. Петро Приступов періодично прослуховується в Інституті філосо­ фії НАНУ. Це вже стало доброю традицією, що самодіяльний компо­ зитор приносить сюди свій черговий урожай на Сковородинській ниві, і що першими ці твори прослуховують філософи, які можуть дати і слуш­ ну пораду, і нові поетичні тексти порекомендувати. І, звичайно ж, почи­ наючи з середини 80-х pp., Петро Приступов спочатку бажаний гість, а потім і повноправний учасник Наукових Сковородинських читань, орга­ нізованих Інститутами філософії та літератури НАН України у містах Переяславі-Хмельницькому та Харкові; які відбуваються щодва роки. Торік пройшли вже сьомі читання. Остання приємна новина така — нещодавно Міністерство освіти України надало музичним композиціям Петра Приступова на вірші Сковороди статусу навчального посібника до освітніх дисциплін «Укра­ їнська та зарубіжна культура», «Історія України», «Українська літера­ тура», «Релігієзнавство», «Музичне виховання», «Етика», «Естетика». Отже, пісні, які майже два століття чекали своєї музики, прийдуть тепер і до української школи, а це значить, до всієї української спіль­ ноти. Але ці пісні відомі і за межами України. Вони звучали у автор­ ському виконанні у Польщі., а в, Америці та Канаді знають їх по звуко­ записах. Принагідно слід відзначити, що П. Приступова обрано постій­ ним членом управи Україно-Американсько-Канадського Історико-філо- софічного товариства Григорія Сковороди. Сіверянський літопис 85

Схожі ресурси