2025-02-21T08:15:13-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-200733%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-21T08:15:13-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-200733%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-21T08:15:13-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-21T08:15:13-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на Сіверщині
У попередній частині даної статті вже було сказано про значення Національно-визвольної війни (далі — НВВ), ювілей якої нині відзначається, були видрукувані також і 12 документів (головним чином листи, що походили з ворожого повсталому українському народу табору феодальної реакції Речі Посполитої)...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Series: | Сiверянський літопис |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200733 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-200733 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2007332024-12-21T19:42:43Z З нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на Сіверщині Мицик, Ю. Становлення державності України До 350-річчя Визвольної війни середини ХVІІ ст. У попередній частині даної статті вже було сказано про значення Національно-визвольної війни (далі — НВВ), ювілей якої нині відзначається, були видрукувані також і 12 документів (головним чином листи, що походили з ворожого повсталому українському народу табору феодальної реакції Речі Посполитої) у супроводі стислого коментаря. Цього разу подається нова, значніша серія документів, котру можна поділити на дві групи. Першу з них складають повні тексти документів. Майже повністю дана група складається з універсалів та наказів керівників НВВ та Української держави, яка відродилася внаслідок всенародного повстання. До другої групи належать регести (витяги) з листів представників державної влади та військового командування Речі Посполитої, насамперед Великого князівства Литовського (далі — ВКЛ). 1998 Article З нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на Сіверщині / Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 12-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200733 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Становлення державності України До 350-річчя Визвольної війни середини ХVІІ ст. Становлення державності України До 350-річчя Визвольної війни середини ХVІІ ст. |
| spellingShingle |
Становлення державності України До 350-річчя Визвольної війни середини ХVІІ ст. Становлення державності України До 350-річчя Визвольної війни середини ХVІІ ст. Мицик, Ю. З нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на Сіверщині Сiверянський літопис |
| description |
У попередній частині даної статті вже було сказано про значення
Національно-визвольної війни (далі — НВВ), ювілей якої нині відзначається, були видрукувані також і 12 документів (головним чином листи, що походили з ворожого повсталому українському народу табору
феодальної реакції Речі Посполитої) у супроводі стислого коментаря.
Цього разу подається нова, значніша серія документів, котру можна поділити на дві групи. Першу з них складають повні тексти документів.
Майже повністю дана група складається з універсалів та наказів керівників НВВ та Української держави, яка відродилася внаслідок всенародного повстання.
До другої групи належать регести
(витяги) з листів представників державної влади та військового командування Речі Посполитої, насамперед Великого князівства Литовського (далі — ВКЛ). |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю. |
| author_facet |
Мицик, Ю. |
| author_sort |
Мицик, Ю. |
| title |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на Сіверщині |
| title_short |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на Сіверщині |
| title_full |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на Сіверщині |
| title_fullStr |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на Сіверщині |
| title_full_unstemmed |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на Сіверщині |
| title_sort |
з нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на сіверщині |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Становлення державності України До 350-річчя Визвольної війни середини ХVІІ ст. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200733 |
| citation_txt |
З нових документів про національно-визвольну війну українського народу (1648—1658 рр.) на Сіверщині / Ю. Мицик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 12-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT micikû znovihdokumentívpronacíonalʹnovizvolʹnuvíjnuukraínsʹkogonarodu16481658rrnasíverŝiní |
| first_indexed |
2025-02-05T04:07:16Z |
| last_indexed |
2025-02-05T04:07:16Z |
| _version_ |
1823188909760184320 |
| fulltext |
Юрій Мицик
З НОВИХ ДОКУМЕНТІВ
ПРО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНУ ВІЙНУ УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДУ (1648—1658 РР.) НА СІВЕРЩИНІ
(ЧАСТИНА 2)
У попередній частині даної статті1 вже було сказано про значення
Національно-визвольної війни (далі — НВВ), ювілей якої нині відзна-
чається, були видрукувані також і 12 документів (головним чином лис-
ти, що походили з ворожого повсталому українському народу табору
феодальної реакції Речі Посполитої) у супроводі стислого коментаря.
Цього разу подається нова, значніша серія документів, котру можна по-
ділити на дві групи. Першу з них складають повні тексти документів.
Майже повністю дана група складається з універсалів та наказів керів-
ників НВВ та Української держави, яка відродилася внаслідок всена-
родного повстання. Слід відзначити, що ці документи мають особливу
цінність з огляду хоча б на те, що їх дуже мало дійшло до нашого ча-
су. Причини такої поганої збереженості джерел даної категорії поляга-
ють у тривалому бездержавному існуванні України, нищенні колонізато-
рами архівних скарбів України, недостатності досліджень з історії Ук-
раїни, що теж є прямим наслідком тривалої бездержавності України
тощо. Враховуючи унікальність даної категорії джерел, вважаємо до-
цільним подати їхній текст повністю. До другої групи належать регести
(витяги) з листів представників державної влади та військового коман-
дування Речі Посполитої, насамперед Великого князівства Литовсько-
го (далі — ВКЛ).
Звернемося до детальнішого розгляду конкретних документів, по-
чавши з першої, основної їх групи. Тут подано тексти 13 документів,
що охоплюють 1648—1658 pp., тобто всі роки НВВ. Майже всі вони, за
винятком одного (№ 3) були створені визначними діячами тогочасної
Української держави — Гетьманщини. Спочатку торкнемося того ви-
нятку, про який було сказано. Це лист українського православного
шляхтича Семена Павші, що воював на боці Речі Посполитої. С. Павша
був достатньо відомою постаттю у війську ВКЛ, але є особливо пам’ят-
ний історикам своїми розгорнутими і важливими донесеннями про де-
які події НВВ,2 особливо про Переяславську раду. Сам Павша на Пе-
реяславській раді 1654 р. не був, але там були його довірені особи, доб-
ре знав він і ситуацію в тогочасному Києві, де був його інформатор—
чорнобильський протопоп. Донесення останнього,3 так само як і Павші,
подали ряд унікальних свідчень, які суперечать офіційним і широко
рекламованим Москвою реляціям царського представника в Україні,
воєводи Василя Бутурліна. У наведеному листі Павші до польного геть-
мана литовського князя Януша Радзивілла (фактично головно команду-
ючого військами ВКЛ, бо великий гетьман литовський Януш Кишка був
уже старим і займався переважно мобілізацією військ) від 28 березня
1654 р. повідомляв про ситуацію в Сіверщині невдовзі після Переяслав-
1 Див. : «Сіверянський літопис». — 1998. — № 2. — С. 3—9.
2 Див., наприклад, лист Павші до князя Я. Радзивілла від 24/VI 1651 р. про його дії
на Овруччині / Грушевський М. Історія України-Руси. — К., 1996. — Т. IX. — Ч. 2.
— С. 323.
3 Ці листи Павші були нами вже видрукувані: Мицик Ю. А. Нові документи до істо-
рії Переяславської ради 1654 р. // Розбудова держави. — 1997. — № 2. — С. 39—42.
12 Сіверянський літопис
ської ради, про прибуття до Києва, Чорнобиля, Іванкова московських
або мішаних московсько-українських гарнізонів, про будування укріп-
лень у цих містах, про перебування Богдана Хмельницького у Путивлі,
де він вів переговори з представниками Московської держави, про пере-
бування його та І. Виговського сімей у Миргороді, про антимосковські
настрої у деяких містах Сіверщини і навіть їхнє тяжіння до Яна-Казими-
ра, короля Речі Посполитої; про боротьбу Б. Хмельницького проти опо-
зиції у цьому питанні, насамперед про страту київського полковника
Пішка і призначення новим київським полковником Павла Яненка (Яно-
вича) -Хмельницького.
Інші 12 документів — це різні категорії універсалів та наказів геть-
мана України Івана Виговського (№№ 8—10, 12—13), чернігівських та
ніжинських полковників: Прокопа Шумейка (№ 1), Романа Катіржного
(№ 4), Григорія Гуляницького (№№ 5, 11); а також київського
полковника Павла Яненка-Хмельницького (№ 7). Лише два з цих до-
кументів представляють інші категорії джерел, а саме: листи, документи
судових установ. Це лист згаданого П. Шумейка до гомельського ста-
рости (№ 2), а також суддівський присуд представників Богдана Хмель-
ницького — судді Феодосія Лавриновича та Петра Дорошенка (№ 6).
Більшість цих документів дійшла до нашого часу в оригіналі (виняток
складають документи №№ 1—3, що дійшли в копіях, створених писа-
рями, але підписаних особисто авторами і завірені печатками). Автогра-
фи виділено в тексті документів жирнішим шрифтом. Більше того, два
документи є повністю списаними рукою автора. Це — наказ ніжинсько-
го полковника Г. Гуляницького (№ 11). Суддівський присуд, писаний
рукою Ф. Лавриновича, а під ним, крім його підпису, є й власноручний
підпис П. Дорошенка.
Три із цих документів (№№ 1—2, 4) вже друкувалися, причому два
з них — в наших раніших працях. Нова публікація викликана, по-пер-
ше, тим, що документ № 4 (наказ Р. Катіржного) друкувався відомим
українським істориком О. М. Лазаревським за копією, а не за оригіна-
лом. По-друге, і цей документ, і два інших, що друкувалися нами, ви-
йшли в світ у рідкісних малотиражних виданнях і, скажімо, для сівер-
ських краєзнавців є важкодоступними.
Подані нижче документи представників Української держави стосу-
ються насамперед внутрішньої, соціально-економічної політики її уря-
ду, його політики щодо церковного землеволодіння. Характерно, що ці
документи були скеровані на підтримку ряду визначних монастирів Сі-
верської України: жіночого Свято-Покровського монастиря в Макоши-
ні, що під Меною; знаменитого Густинського монастиря під Прилуками,
Свято-Троїцького в Козельці, жіночого монастиря Святої Параскеви-
П’ятниці в Чернігові, свв. Петра й Павла в Глухові, Спаського монасти-
ря в Новгороді-Сіверському.
Документи №№ 1—2 належать перу видатного діяча НВВ, близько-
го сподвижника Б. Хмельницького, полковника П. Шумейка (1571 —
10.VII.1651 p.), що поліг у битві під Берестечком. Документ № 1 було
створено в момент облоги Чернігова українськими повстанцями, причо-
му цією облогою керував саме Шумейко в якості ніжинського і черні-
гівського полковника. Очевидно, невдовзі після взяття Чернігова Шу-
мейко передасть посаду чернігівського полковника Мартину Небабі, а
сам до кінця життя залишиться полковником ніжинським. Цей доку-
мент важливий і тим, що посередньо свідчить про формування нових,
українських органів влади на Сіверщині. Шумейко виступає як вираз-
ник волі гетьмана України, звертається в першу чергу до козаків, «бра-
ти моей», не забуваючи згадати і місцеву шляхту та її намісників, без
сумніву маючи на увазі лояльну до повстанців їх частину. Характерно,
Сіверянський літопис 13
що звичайна в документах такого роду згадка про сотників чи сотника
відсутня, отже, в момент облоги Чернігова сотні існували ще виключно
як військові, а не військово-адміністративні (територіальні) одиниці. Ці-
кавою є і мотивація Шумейком своїх дій з правової точки зору. Він по-
силається не тільки на волю гетьмана, але й на волю Божу, оскільки че-
рез допущені шляхтою кривди людям, вона втратила «ласку Б/о/жию і
(Господь Бог) зневагу на них допустил». Наступний документ П. Шу-
мейка (№ 2) засвідчує його присутність у Лоєві, куди він вступив з вій-
ськом, як сам свідчить, переслідуючи шляхту, яка порушила тодішній
кордон між землями Корони Польської і Великого князівства Литов-
ського і взяла в полон українських повстанців. Шумейко повідомляє го-
мельського старосту про припинення ним свого походу, очевидно, в на-
прямку Гомеля, посилаючись на наказ Богдана Хмельницького. Дійс-
но, з інших джерел відомо, що Шумейко із Ніжинським полком та пол-
ковниками Максимом Нестеренком та Яковом Вовченком і їх військами
були перекинуті Хмельницьким на протилежний кінець Гетьманщини,
щоб покінчити з Кодаком (нині — Дніпропетровськ), який залишався у
глибокому тилу повстанців. Шумейко з блиском виконав це доручення
і вже 1.Х.1648 р. польський гарнізон Кодака капітулював.
Документ № 4 було створено ніжинським наказним полковником
Романом Катіржним. Це дуже колоритна постать серед сподвижників
Богдана Хмельницького. Учасник багатьох походів козацтва, він колись
потрапив у турецький полон і опинився на турецькій галері в якості
гребця-невільника. У 1641 р. він разом з іншими 206 невільниками під-
няв повстання на галері, яка знаходилася в Середземному морі. Пере-
бивши турків, повстанці прибули до Сицилії та Неаполя, а їхній подвиг
було оспівано у італійській друкованій брошурі, що її написав і видав
італієць М. А. Марнавізіо у Римі в 1643 р. У Південній Італії Катірж-
ний, котрого так прозвали за перебування на галері — каторзі, став на
службу Фердинанду III Габсбургу, віце-королю Королівства Обох Сици-
лій, і прослужив там чотири роки. Напередодні НВВ він повернувся в
Україну і став під українські прапори, відзначився і як дипломат (був
одним з учасників мирних переговорів під Білою Церквою у 1651 p.,
був послом і до Туреччини). Потім бачимо його в якості наказного ні-
жинського полковника. Коли ніжинський полковник Іван Золотаренко
виступив у білоруський похід 1654 p., тяжко хворий Р. Катіржний (він
помер наприкінці 1654 р.) залишився в Ніжині, займаючися адміністра-
тивними справами. Йому випало, зокрема, розбиратися у довготривалому
конфлікті між Густинським монастирем та жителями ряду сіл. Після
чергового універсалу гетьмана Б. Хмельницького, писаного того ж
1654 p.,4 Р. Катіржний у відповідності з волею гетьмана, вже наступно-
го тижня закликав непокірних селян виконувати «послушенство» Гус-
тинському монастирю. Ця пара документів добре ілюструє механізм
взаємодії центральної (гетьманської) і місцевої (полковники, сотники)
влади. Не менш яскравою ілюстрацією є і інша пара документів, цьо-
го разу універсал-привілей гетьмана І. Виговського (№ 10) та наказ
ніжинського полковника Г. Гуляницького, героя Конотопської битви.
(№11). Тоді гетьман надав села Холопків і Баничі разом з млином на
р. Клевань монастиреві свв. Петра й Павла у Глухові (в особі ігумена
Уріїла Івановича) і звернувся в інскрипції свого документа до ніжин-
ського полковника Г. Гуляницького. Той дуже оперативно (буквально
через тиждень після видання гетьманського універсалу) закріпив волю
4 Документи Богдана Хмельницького. 1648—1654 pp. К., 1961. — № 283.
*) Додамо, що у наказі Р. Катіржного згадується його зять Корній, військовий суддя,
про котрого чомусь забули дослідники козацької генеалогії. Унікальна печатка з
гербом Р. Катіржного засвідчує прагнення козацької старшини зайняти місце шлях-
ти, запозичивши і деякі її атрибути привілейованого становища.
14 Сіверянський літопис
гетьмана у своєму наказі, доводячи її до відома глухівського сотника
Пилипа Уманця, прагнучи, щоб селяни згаданих маєтностей чинили
«вшелякое послушенство» монастирській братії. Документ № 5 — на-
каз Г. Гуляницького—засвідчує, що він і сам суворо пильнував додер-
жання законів у Ніжинському полку. Довідавшись, що землі, які були
конфісковані повстанцями у шляхти Речі Посполитої і передані жіно-
чому Свято-Покровському монастиреві в Макошині, забирають і заорю-
ють місцеві козаки й селяни, він вимагав від менського сотника Степана
Даниліва (?) вжиття необхідних заходів. Цікаво, що Менська сотня
звичайно входила до складу Чернігівського полку, але цей наказ Гу-
ляницького, очевидно, може свідчити про те, що певний час вона знахо-
дилася під юрисдикцією Ніжинського полку.
Дуже важливим є документ № 6 (суддівський присуд у справі
с. Левковці, а судячи з записів на звороті і сусіднього сельця Полова).
По-перше, документів, які відображали б діяльність Генерального Суду
в часи НВВ майже не залишилося (їх нині відомо всього п’ять(!). По-
друге, він проливає світло на маловідомий ранній етап політичної діяль-
ності майбутнього гетьмана України Петра Дорошенка, який був і спод-
вижником Богдана Хмельницького з числа їх наймолодшої генерації.
Як відомо, навесні 1657 р. Дорошенко був призначений Б. Хмельниць-
ким на посаду прилуцького полковника. За думкою історика Дмитра
Дорошенка, очевидно, на це призначення вплинуло те, що якраз перед
тим він з Ф. Лавриновичем розглядав справу с. Левки (Левковці).5 До
речі, майже тоді ж Дорошенко придбав своїм коштом двір у самому міс-
ті на ринку навпроти Пречистенської церкви й хутір у дубовому гаю з
двома садками та сіножатями. Вже ставши гетьманом, він подарував ці
маєтності Густинському монастиреві.
В інших документах даної групи представлені досить стандартні
надання маєтностей монастирям гетьмана І. Виговського та київського
полковника П. Яненка-Хмельницького. Серед них вирізняється документ
№ 9, виданий Виговським буквально через місяць по смерті Богдана
Хмельницького. Всупереч поширеній легенді Виговський титулується
гетьманом і в такій якості здійснює важливий крок, закріплюючи за
чернігівським єпископом Лазарем Барановичем монастир у Новгороді-
Сіверському разом з маєтностями останнього. Ці маєтності до початку
НВВ належали католицьким орденам єзуїтів і домініканців, потім були
передані (ще Б. Хмельницьким) православному монастиреві. Наступ-
ний універсал Виговського засвідчує покровительство колишнього чер-
нігівського полковника Івана Аврамовича-Поповича (був полковником
у 1654—1657 pp.) над жіночим монастирем св. Параскеви-П’ятниці в
Чернігові, що виявилося у передачі ним черницям трьох власних хуто-
рів (Мохнатин, Янівка, Катулка). Варто також відзначити, що переваж-
на більшість документів першої групи походить з відомої колекції Мар-
цина Гожковського, яка була ним зібрана у 1858—1860 pp. на Сівер-
ській Україні (переважно по монастирях) і була потім вивезена ним
до Кракова. Про цю колекцію і обставини її перевезення до Кракова не
раз писалося, починаючи з гнівної статті В. Б. Антоновича в «Основі»
за 1861 p., і тому на цьому не будемо зупинятися, тим більше, що й нам
не раз доводилося про неї писати. Отже, внаслідок нинішньої публіка-
ції ще 10 документів з колекції Гожковського (нині вона знаходиться у
відділі рукописів (далі — ВР) бібліотеки Польської Академії наук (да-
лі — БПАН) у Кракові) стануть доступнішими для вивчення істориками
України.
Врешті, перейдемо до стислого розгляду другої частини документів,
які подані у нинішній публікації у вигляді регестів (всього 23). Це лис-
5 Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. — Нью-Йорк, 1985. — С. 33.
Сіверянський літопис 15
ти, писані переважно ротмістрами та іншими керівниками нижчої та се-
редньої ланки військ Речі Посполитої, насамперед ВКЛ. Лише окремі
листи писалися значнішими персонами, як-от: великий писар ВКЛ Ка-
зимир-Леон Сапіга (№ 1—2), незнаний ближче сенатор Речі Посполи-
тої (№ 19). Майже всі ці листи були виявлені нами після ретельного
«прочісування» матеріалів V відділу (листи до Радзивіллів) фонду «Ар-
хів Радзивиллів» АГАД (Архів головних актів давніх у Варшаві). При-
родно, що головними адресатами згаданих листів виступають князі Рад-
зивілли: польний гетьман Литовський Януш Радзивілл, його двоюрідний
брат Богуслав, їхній родич Ян Владислав Радзивілл, врешті, дружина
князя Януша — Марія з роду Лупу, сестра Роксанди Лупу-Хмельни-
цької, дружини Тимофія Хмельницького. Деякі листи були адресовані
великому гетьманові литовському Янушу Кишці, але їх копії (часом і
оригінали) все одно потрапляли до рук Я. Радзивілла і осідали в його
фамільному архіві. Виняток складає документ № 5. Це т. зв. «новини»,
вісті з України, які були отримані краківськими купцями 7.V.1651 р. До
речі, це єдиний з документів публікації, виявлений нами в архівосхо-
вищах України, у даному випадку відділі рукописів Бібліотеки НАН
України ім. Стефаника у Львові. По роках НВВ документи, іцо пода-
ються у регестах, розподіляються дуже нерівномірно: 1648 p. — 0,
1649 р. — 1, 1650 р. — 0, 1651 р. — 12, 1652 р. — 1, 1653 р. — 3, 1654 р.
— 1, 1655 р. — 2, 1656 р. — 1, 1657 р. — 2, 1658 р. — 0. Але ця нерів-
номірність має своє пояснення. У 1651 р. було скликано посполите ру-
шення в Речі Посполитій, причому воно взяло активну участь у військо-
вих діях в Сіверській Україні, не кажучи вже про Білорусь; командуючі
окремими частинами литовсько-шляхетських військ регулярно надсила-
ли «нагору» свої донесення тощо і як наслідок їх найбільше зберегло-
ся саме за 1651 р. (йдеться про V-й відділ фонду «Архів Радзивіллів»).
До речі, ситуація у 1651 р. на території Сіверщини була без перебіль-
шення дуже тяжкою. Після поразки під Берестечком, потужні сили Ре-
чі Посполитої розгорнули широкий наступ. Зокрема, литовські війська
Я. Радзивілла здійснили спробу взяти Чернігів та Ніжин, а потім, змі-
нивши напрямок наступу, оволоділи Києвом і з’єдналися з коронними
військами Речі Посполитої під Білою Церквою. Зазначимо однак, що са-
ме ці дії у поданих нижче листах відбилися досить слабко, зате тут по-
дані рідкісні свідчення про становище тих військ ВКЛ, що були залише-
ні Радзивіллом у тилу (в Речиці) і про їхнє стримування українських
повстанців, що натискали на карателів зі сходу, з Чернігова та Ніжи-
на. Тут, зокрема, говориться про стягування шляхетських військ до Ре-
чиці, задуми його керівництва, про брак провіанту і т. д. Найголовніши-
ми є 4 листи (№№ 10—12, 14), писані братами Павлом та Олександром
Яблоновськими, а також полоцьким ротмістром Могильницьким. Вони
варті того, щоб їхні тексти були наведені повністю, але ми, на жаль,
через брак часу не встигли їх повністю скопіювати під час праці в АГАД
і сподіваємося робити це у подальшому. Отже, тут розповідається і про
події в Речиці, і про події в Лоєві, а особливо у Любечі, який був обло-
жений повстанцями з 31.VIII.1651 р. Дуже важливими є дані про пар-
тизанські дії українських повстанців, згадка про незнаних раніше їхніх
ватажків (Шарапата і Суганяка), врешті, про самого чернігівського пол-
ковника Стефана Подобайла (Пободайла). Тут важливі навіть деталі,
як-от про передачу обложеною у Любечі шляхтою листів про допомогу,
писаних «по-латиськи» (тут, можливо, варто розуміти власне литовську
мову, котра була, як і латиська, незрозуміла українським та білору-
ським повстанцям). Особливо важливим є лист О. Яблоновського
(№ 13), у котрому знаходимо опис замирення військ під стінами Лоєва
згідно з підписаним Білоцерківським миром, реалістична оцінка тяжких
втрат військ ВКЛ. Менш важливими і недостовірними виглядають пере-
16 Сіверянський літопис
казані з других рук дані про хід боїв під Білою Церквою, котрі якраз,
засвідчили перевагу українських повстанців.
Листи за інші роки, звичайно, оповідають про мобілізацію військ
ВКЛ, про їхні переміщення, про бунтарські настрої українського та бі-
лоруського селянства і т. д. Є інколи дуже важливі повідомлення, як-от
про повну готовність Москви до війни вже влітку 1653 р. (№ 16), про
переговори з королем Яном-Казимиром ніжинського полковника і наказ-
ного гетьмана Івана Золотаренка, про відправку останнім у похід проти
васальної від Речі Посполитої Прусії 10 тис. козаків (№ 19). Листи
№№ 18—22 оповідають про події останніх років гетьманату Б. Хмельни-
цького, зосереджуючи увагу на російсько-українському поході 1654—
1656 pp. в Білорусь та Литву проти ВКЛ, чинимі в цей час і дещо пізні-
ше розорення ВКЛ. Варто відзначити, що автори листів належали до
тих, хто «вогнем і мечем» придушували національно-визвольну бороть-
бу українського та білоруського народів і тому важко сподіватися на
їхнє неупереджене ставлення до зображуваних подій, на спокійне, не
кажучи вже про прихильне ставлення до повстанців. Попри ці недоліки
і дані листи мають суттєву джерельну вартість і приливають, розширю-
ють наше уявлення на хід Національно-визвольної війни українського
народу 1648—1658 pp. на Сіверщині.
№ 1
1648, липня 26/16.
— Табір під Черніговом. — Оборонний універсал чернігівського і
ніжинського полковника Прокопа Шумейка.
«Процик Шумеїко, полковник ніжинский и черніговский Войска его корол/евской/
м/и/л/о/сти Запорозского.
Всім вобец и кождому зособна, кому бы о том відати належало, а меновите па-
ном обывателем маетностей своей, так теж и намесником их и козаком всім, брати
моей, Воїска ег(о) кр/олевской/ м/ости/ Запорозским, ознаймую, иж тот мелник Васко
Копачовский ускаржал [...]* всему Войску и мні в таборі под Черниговом, же за влас-
ную суму свою мае млыны и выховае (?—Ю. М.) до ласки Б/о/жои, теды нікоторьій
мелник Йван наступае на него и вытискае гроший у него, побравши с товаришем
своим, на которые то млыны тот Васко мает лист от пана, за которым мешкал, паном
Илинским. В тых добрах своих не тилко панове або теж мелник мелникови, але и сам
пан гетман его м/и/л/о/ст Богдан Хмелницкий кривды не чинит и не розсказует никому
чынити, за що тож их м/ило/ст панове шляхта, не тилко и наша братя, утратили ласку
Б/о/жию и зневагу на них допустил. Прето теж варую, абы той Васко мелник в тих
добрах своих зупокойне мешкал и зо млына его нихто не вытискал и кривды ему жад-
ной не вырежал. А кгды бы теж и хто бы ся важил на него наступат, прошу вас, брати
своей, абы оного, яко зрайцу, поймавши, и одступника, не одсылаючи до мене, гор-
лом карали. И на то мой даю тот лист с товариством своим Войска ег/о/ кр/олевской/
м/и/л/ости/ Запорозским с печацю войсковою и с подписом руки моей. Писан в табо-
ре под Черниговом м/іся/ця июля 16 дня року 1648.
Рукою власною зо всім товариством своим».
Печат
войсковая
(БПАН у Кракові. — ВР. — № 269. — Копія др. пол. XVII ст. Запис на звороті рукою-
кінця XVIII ст.: «У реєстрі под н-м вписан.»). Цей документ було вже видруковано на-
ми у книзі: Ковальский Н.П., Мыцык Ю. А. Источники по истории Украины XVI—-
XVII вв. Днепропетровск, 1984. — С.
№ 2
1648, серпня 27/17/. — Лоїв.
— Лист ніжинського полковника Прокопа Шумейка до старости го-
мельського.
«Вельможний мостивий пане старосто гомельський, нам вельми мостивий пане
і добродію!
Найнижчі слуги вашої панської милості, всього Великого князівства Литовського,
панів наших милостивих, Військо Запорізьке через братів наших зичить вам здоро-
* Невеликий фрагмент тексту не відчитується.
Сіверянський літопис 17
в’я, миру з щастям. Хоча ми з їх мостями, панами поляками, через наступ самих же
їх мостей на наші добра і порушення наших прав, які належать з давніх часів Війську
Запорізькому, коли (ці пани), розмахуючи зброєю, вчинили тривогу і дещо перейшли
звичайні кордони, то ми мусили гнатися за нашими братами, в’язнями. Тепер же, отри-
мавши наказ від його мості пана Богдана Хмельницького, гетьмана Війська його коро-
лівської мості Запорізького, щоб ми з вашими вельможностями не важилися воювати,
що (було висловлено) в універсалі від його мості пана гетьмана при печатці і підписі
рукою його мості. Цей універсал разом з листом, від самого його мості пана Хмель-
ницького відсилаємо до вельможного його мості пана хорунжого Великого князівства
Литовського. Самі ж, звичайних кордонів пильнуючи, низько б'ємо чолом.
В Лоєві, 17 серпня року 1648.
Вельможності вашої панської милості найнижчі слуги, Процик Шумейко, ніжин-
ський полковник, з усім товариством Війська його кор/олівської/ мості Запорозького».
(Національна бібліотека у Варшаві . — Відділ мікрофільмів. — № 3723. — С. 160.
— Копія. — Переклад з польської. Цей мікрофільм було зроблено з рукопису, № 88
з відділу рукописів бібліотеки Рачинеьких в Познані. Цей документ в польському ори-
гіналі і нашому перекладі українською був видрукуваний нами раніше: Мицик Ю. А.
З джерел до історії Визвольної війни українського народу середини XVII ст. // До
400-річчя з дня народження Богдана Хмельницького. — Дніпропетровськ, 1994. —
С. 6.).
№ З
1654, березня 28. — Мозир.
— Лист шляхтича Семена Павші до князя Я. Радзивілла.
«Лист пана Шимона Павші дня 28 березня, писаний з Мозиря.
Господь Бог найкращий свідок того, що я вашій мості зичив і зичу того, щоб
якнайраніше давав знати вашій князівській мості про те, що тут, в цих Українах діє-
ться, аби тільки я що-небудь знав. Певну відомість я, не затримуючи, передам вашій
князівській мості. І донині, не зупиняючи своєї праці, докладаю ретельних зусиль і
есе ж любечан і лозєвців, які мешкають по різних місцях, як-от у Чернігові, Ніжині,
Острі, Козельці, до того привів, що вони обіцялися бути вірними і щирими підданими
вашої князівської мості. Вони бувають у мене і ці універсали від мене розіслали, обі-
цяючи мені те, що й інших мали б до цього приводити, щоб були зичливими короле-
ві його мості, пану нашому мостивому; також і ці селяни з любецьких сел, з цього
боку Дніпра мешкаючих, такої ж цноти обіцяли дотримуватися, що дай Господи Бо-
же, аби захотіли обіцяли повідомляти мене про ворога. Зараз у мене були купці де-
які з Козельця з лагоминками для значних (?—Ю. М.). Ці теж обіцяли виявити цноту
і віру королеві й. м. згідно з їхнім приреченням і присягою. Тепер, яку маю відо-
мість, що прийшла перед датою написання мого листа, ту й передаю в. кн. м., а са-
ме: увійшло до Києва кілька тисяч москви і на тому ж валу, на тому пляцу біля Свя-
тої Софії вони стали. Зразу ж було наказано місту і Печерському монастиреві і всій
чернецькій волості, так само, як і ближнім селам і містечкам привезти по три дубових
палі від диму, після чого їх хочуть ставити по цьому валу і фортифікувати місто. Цей
зрадник Хмельницький резидує в Чигирині разом з Виговським, а їхні дружини з
дітьми, так само, як і синова дружина (Роксанда Лупу-Хмельницька—Ю. М.) з усім
добром знаходяться в Миргороді. Цими часами бігав сам зрадник до Путивля і там
вів переговори з московськими воєводами. Московські війська стоять в Комаринській
волості і ще нікуди не виступають, що розумію, сталося тільки через брак сіна. Те-
пер свіжа козацька залога прийшла до Чорнобиля, яких не більше, ніж 150 кінних.
Москви ж між ними тільки 30 кінних. Ці в минулу неділю вже не дозволили нашим
купувати збіжжя, а тих небожат вигнали з міста; взяли в них по 4 злотих грошей від
воза як мито і, виправляючи їх з міста, наказали таке їм передати: «Якщо хочете мати
хліб, то виходьте сюди до нас з дружинами і з дітьми і це буде краще для вас». То
само сталося і в Іванкові. А з Котельні і з інших там містечок на минулому тижні
прийшло до Ноживська понад 100 кінних і, що було залишилося людей на тому по-
горілиську, всіх з дружинами, з дітьми і з їхнім добром забрали на свої вози і повели
з собою на Україну. Не залишилося там більше людей, тільки кілька баб у шпиталі.
Та сама залога в Чорнобилі наказала всій волості, щоб по три палі привезли до міста
і там, як і в Горностайполі думають укріплятися (?—Ю. М.). Мені обіцялися як чорно-
бильці, так і горностайпільці, бути зичливими, що сумнівно, бо вже ці залоги лягли і
вже почали просити за царя Господа Бога і ці московські церемонії почали викону-
вати. У Чернігові ще досі не було залоги. Але місцеві козаки знаходяться дома і го-
дують коней, готують хліб (про запас). І все це діється по всій Україні. Хмельницький
прислав з Чигирина Яненка на київське полковництво. Цей зрадник, приїхавши в цей
час, показав свою суворість, наказав стяти Пішка, колишнього київського полковника,
але яка була причина того, знати не можу. Але мені про це донесено, що (Пішко) був
прихильним до наших. Але я знову послав (людей) як за Дніпро, так і до Києва, щоб
дістати певні відомості. Маю також певну відомість, що Хмельницький послав до хана,
18 Сіверянський літопис
просячи його царським іменем, щоб він залишався при московських і козацьких
військах, обіцяючи йому від московського царя грошей вдвічі більше, ніж ті, які б
йому дісталися від короля його мості, а в закладі хоче дати йому свого сина, аби
тільки повернувся до московського царя. І то теж вашій князівській мості, пану мо-
єму милостивому, доповідаю, що на минулому тижні, вийшло було 400 (...)* (мені до-
несли, що їх було 400), вони прийшли до села Дерновичі, схопили селянина і, мучив-
ши його, дістали від нього певну відомість, що ми і татарські хоругви знаходимося
у повній обережності, чинимо денні і нічні сторожі. Тоді вони спалили село і замучив-
ши кілька селян, повернулися до Дніпра».
(Держархів у Кракові. — Ф. «Зібрання Піноці». — № 363. — С. 997—998. — Копія
др. пол. XVII ст. Переклад з польської).
№ 4
1654, жовтня 28 (18). — Ніжин.
— Наказ ніжинського наказного полковника Романа Катіржного.
«Роман Катиржный, полковник наказный ніжинский от его м/и/л/о/сти пана
гетмана Сіверского.
Ознаймую сим писанем моим вам атаманом, войтом и всей грамаді холменскому,
красноставскому, едутинскому, пралницкому, высоцкому. Маючи я росказане тепер сві-
жо от его м/и/л/о/сти пана гетмана Богдана Хмелницког/о/ през уневерсалы, абы вам
всим приказал, щобысте во всем послушны были иноком м/о/н/а/стыра Максаковского,
ни в чом не спротивляючися. А хто бы міл быть спротивный росказаню его м/и/л/о/-
сти п. гетмана, таковог/о/ позволяем карать высланному от нас; так теж и млины
красноставские, едутинские з арендами и всими пожитками и приналежностями, як
ширей описано в уневерсалах, при м/о/настирю зоставали; будучи я сам от Г(о)с/по/да
Б/о/га навеженый хоробою, ссылаю в особі своей своего зятя, судю войскового Кор-
нея, абы тые села вси вышпомененные зо всими приходами, з орендами шинковны-
ми, озерами, подал и приказал, щобы слухали отца игумена з братиею. А хто важится
перешкоды чинити, тому м/о/н/а/стыреви якимколвек способом, таковый не уйдет
приказног/о/ караня от ег/о/ м/и/л/ости/ п. гетмана, чого приказано нам постерегати.
Дат з Ніжина октобра 18 дня 1654.
Звыш менованый полковник наказный ніжинский рукою власною».
(БПАН у Кракові. — ВР. — № 269. — Оригінал, особисто підписаний Р. Катіржним
і завірений його особистою печаткою, в центрі якої знаходиться хрест-якір, а по бо-
ках — півмісяці і літерами Р.К.Е.Ц.В.П.Н.Н., що має означати: «Роман Катіржний,
его царского величества полковник наказний ніжинський»). Цей документ за пізнішою
копією був видрукуваний О. Лазаревським: Лазаревский А. М. Акты по истории зем-
левладения в Малороссии // Чтения исторического общества им. Нестора-летописца. —
К., 1890. — Кн. 4. — С. 101 —102).
№ 5
1656, березня 22(12). — Борзна.
— Наказ ніжинського полковника Григорія Гуляницького.
«Григорий Гуляницкий, полковник ніжинский и всег/о/ Сіверу Войска его
ц/а/рског/о/ вел/ичества/ Запорозког/о/.
П/ане/ сотнику менский! Дойшла нам відомост, иж там нікоторые товариство и
посполитие люди недавними часи поля пахают панские завоевание во всіх грот (??—
Ю, М.) руках; теды мы з владзи и полковництва нашего приказуем абися жаден не
важил тог/о/ заводит поля, далисмо до заживаня манастиру манкошинскому, а мено-
вите черницам манастирским. И повторе приказуем сурове, абы жадное перешкоды в
тих полях ніхто не важился чинити, кдиж тог/о/ п/ан/ сотник, в/аша/ м/о/с/ть/, повинен
постерегати. При том в/ашу/ м(о)с(ть) Г/о/с/по/ду Б/о/г/у/ поручаем. Дат з Бсрзні мар-
та 12 1656.
Григорий Гуляницкий, п ол/ковник/ ніжинский, рука /власна/.
(БПАН в Кракові. — ВР. — № 269. — Арк. 17. — Автограф, завірений полковою пе-
чаткою).
* Тут написано слово, яке можна прочитати і як «Lyznikow», і як «tyznikow», але в
обох випадках важко сказати, хто конкретно мається на увазі з російського чи ук-
раїнського таборів.
Сіверянський літопис 19
№ 6
1657, квітня 28(18). — Прилуки.
— Суддівський присуд щодо с. Левковці представників гетьмана
України Богдана Хмельницького судді Феодосія Лавриновича та Петра
Дорошенка.
«Феодосий Лаврінович, судя Войска его царского велич/ества/ Запорозкого и
Петро Дорошенко, зослание от велможного его м/и/л/ости/ пана гетмана в полк
Прилуцкий.
Відомо чиним, иж дойшла нас скарга от превелебного отца иеромонаха Иосифа
Феодоровича, игумена монастыря Густынского, и братеї его всей на Костя Ничипоро-
вича, бывшаго вуйта прилуцкого, же сілце Левковці человіков килканадцат, которое на
кгрунті манастырском засіло, як и в привилиях мел(?) и славной памяти яснеосвецоных
княжат Вишневецких ест ограничено, неналежне и безправне отнял. Которому и послу-
шенство тые людцеве отдавали. Зачим мы, высланые, прыхыляючися до привилеов,
яко теж и до универсалу его м/и/л/ости/ пана гетмана, тое сілце, поневаж на грунті
монастирском засіло, отдаливши и отнявши от вуйта, ч/е/стним г/о/с/по/д(и)ном иеро-
монахом, до монастыра отдаем, приказавши той громаді, абы вшелякое послушенство и
повинности честным г/о/с/по/д/и/ном отдавали, а то для далшой резолюциї вельмож-
ного его м/и/л/ости/ пана гетмана. Которым г/о/с/по/д/и/ном и тое писане наше даем с
притисненем печати судейской войсковой и с подписом рук наших.
Писан в Прилуці април/я/ 18, року 1657.
Феодосий Лавринович, судя его ц/а/р/ского/ вел(ичества)
Войска Запор/озкого/.
Петро Дорошенко, рукою (власною).»
(БПАН у Кракові. — ВР. — № 269. —- Арк. 43. — Оригінал-автограф, писаний ру-
кою Ф. Лавріновича, завірений підписами його і П. Дорошенка, а також печаткою. На
звороті записи іншими руками др. пол. XVIІ ст.: «На Левковці, што з Половою тяг-
нут», «Право на Левки, що з Половою, селом, до м/о/н/а/с/т/ы/ря належат»).
№ 7
З657, травня 18(8*). — Київ.
— Універсал-привілей київського полковника Павла Яновича
(Яненка)-Хмельницького.
«Павел Яновыч, полковник Войска его цар/ского/ вел/ичества/ Запорозского
киевский.
До відомости доносим сим писанем нашим, кому того відати будет потреба, иж
ознаймил нам честный г/о/с/по/д/и/н от/е/ц протопопа козелский, же мает остров з
ласки ему даний резудоват, также от чест(?) отцев отца Саватия и отца Иоїля, еро-
монахов монастиря с/вя/той Живоначалной и Неразділимой Тройци. А же ест власный
кгрунт купленый правне за суму, во всі правах описанную от пані Завадской, що я
бачачи, от тих(?) чисел(?—Ю. М.) згоду даю, сей мой лист ест г/о/с/по/д/и/ну отцу
Григорею, протопопі козелскому, на тот вишпомененный остров, абы оному там в
(се]м острове ни от кого жадных утисков не было, а меновите от мещан острецких,
также и козаков пов [...]** там им мешкаючих жадных кривд абы не было. А если
бы хто міл з мещан, так теж и с козаков, помененному г/о/с/по/ди/ну протопопі ко-
зелскому кривду чинит, на таковых заруки кладем золотых сто на его м/и/л/о/с/ть/
п/ана/ гетмана, а на мене — ползолотых пятдесят и противных сему листу нашему та-
ковых без милости на горле караний будет.
Дата в Киеве 1657 мая 8*
Павел Яненко, полковник Войска Запорозкого киевский».
(БПАН в Кракові. — ВР. — № 269. — Арк. 32. — Оригінал, особисто підписаний
П. Яненком і завірений полковою печаткою. На звороті є запис іншою рукою XVIII ст.
«Право и остров полковника киевского Яновича Павла».).
№ 8
1657, вересня 9 (серпня 29). — Чигирин.
— Універсал гетьмана України Івана Виговського.
«Иоан Выговский, гетман з Войском его цар/ского/ вел/ичества/ Запороский.
Всім вобец и кождому зособна, кому о том відат належало, меновите паном пол-
ковником, асаулом, сотником, атаманом и всему товарыству нашему Войска Запороз-
ского, а особливе п/а/ну полковникови ніжинскому и вшелякое кондыции людем, кому
толко колвек сей наш универсал тепер и на потом оказан будет, до відомости доно-
сим, иж мы, видячи жарливост великую в помноженю хвалы Б/о/жое и віры православ-
* Літеру, яка вказує на число, можна прочитати і як «н», тобто 8, і як «к», тобто 20.
** Невеликий фрагмент тексту не відчитується.
20 Сіверянський літопис
ной найпревелебнійшого в Б/o/ry его м/и/л/о/с/т/ отца Лазара Барановича, епископа
черниговского, подалисмо оному монастыр новгородский зо всіми маетностями, кгрун-
тами пожытками и приналежностями, так до монастыра належачими, яко и с тыми,
которые по езовитах и доминиканах позостали, за чим міти хочем, абы в держаню
тих маетностей и в вибераню з них пожитков его м/и/л/ост/ отцу епископу жаден наи-
меншое не чинил перешкоды, але, абы за тым универсалом нашим оными добровол-
не диспоновал и ку оправе того монастыра и оздоби церкви Б/о/жое оборочал, а по-
жытки вшелякие с тих же маетностей походячие, не кому иному, толко помеленому
его м/и/л/ости/ отцу епископови до рук оддаваные быти мают, также и подданые тых-
же маетностей, абы тому ж вшелякое подданство и послушенство чинили, срокго
навпоминаем, не чинячи иначей.
Дат в Чигирині дня 29 августа 1657 року.
Иоан Выговский, рукою власною».
(БПАН в Кракові. — ВР. — № 270. — Арк. 22. — Оригінал, завірений особистим під-
писом Виговського і військовою печаткою. На звороті є два записи різними руками др.
пол. XVII ст.: «Превелебному в Б/о/гу его м/и/л/о/сти/ г/о/с/по/д/и/ну отцу Лазарови
Барановичови, еп/и/с/ко/пови черніговскому на монастир новгородский и на всі мает-
ности до монастира того належачими, Иоан Виговский», «Аnnо 1657 2 do».
№ 9
1657, листопада 29(19). — Чигирин.
— Стверджувальний універсал-привілей гетьмана України Івана
Виговського.
«Иоан Выговcкий, гетман з Войском его цар/ского/ вел/ичества/ Запо-
розким.
Ознаймуем сим нашим писанием кождому, кому о том вюдати належит, менови-
те всей старшині и черни Войска его цар/ского/ вел/ичества/ Запорозкого, а особливе
п/а/ну полковникови черніговскому, асаулом, сотником и всему товариству в том же
полку знайдуючомуся, тудеж атаманови, вуйтови, мещаном и всему посполству черні-
говскому и вшеляког/о/ стану и кондиции людем, котримш тилко тое писане наше по-
казано будет, иж що надал пан Иван Аврамович, полковник бывший черніговский,
футоров три, то ест Мохнотин, Яновку и Катулку на мунастир с/вя/тоей Параскеви чер-
ніговский, теды и мы оное надане ствердзивши и цале тые футоры вышменованые зо
всіми приналежностями на оный монастир привернувши, міти хочем и сурово прика-
зуем, абы нихто з старшини и черни и всег|о| посполства в уживаню тих футоров за-
коннницам вышреченог|о] монастира найменшое кривды и перешкоды чинит и труд-
ности задават не важился под срокгым каранем войсковым, чог|о| всег|о| пан Оникий
Силич, полковник черніговский, постерегати мает, жебы кривди оним ни од ког|о/ не
діялася, иначей не чинячи.
Дан в Чигирину дня 19 ноеврия року 1657.
Иван Выговский, р/укою/ в/ласною/».
(БПАН у Кракові. — ВР. — № 270. — Арк. 18. — Оригінал, завірений військовою пе-
чаткою. На звороті запис іншою рукою того ж часу: «Ивана Виговского, гетмана, лист
надане от пана Ивана Аврамовича маетностей трох монастырови с/вя/том/у Пят-
ницкому»).
№ 10
1658, лютого 9 (січня 30). — Чигирин.
— Універсал-привілей гетьмана України Івана Виговського.
«Иоан Выговский, гетман з Войском его цар/ского/ вел/ичества/ Запороз-
ким.
Ознаймуем сым нашим писанем кождому, кому о том відати належит, а меновите
всей старшині и черни Войска его цар/ского/ вел/ичества/ Запороског/о/, а особливе
п/а/ну полковникови ніжинскому, сотником, атаманом и всей черни в том же полку
знайдуючойся, иж мы, поглядаючи на убозство велебног/о/ отца Уриила Ивановича,
игумена монастира с/вя/тых верховных ап/о/ст/о/л Петра и Павла глуховског/о/ и бра-
тию, при нем там же зостаючую, также и на щоденные их працы, который за нас и
все Войско Запороское Г/о/с/по/да Б/о/га бл/а/гают, чого и далей по ных жадаючи,
казалисмо им для выживеня за одпущение гріхов нашых дві селці Холопков и Баниче,
тудеж и млынок Стрелницкий на реці Клевені стоячый, о чым кождий відаючи, абы з
старшины и черни найменшое кривды и перешкоды ы уживаню тых селец и млынка
вышречоному отцу игуменови монастыра глуховског/о/ и братии его законником чи-
нити трудности задават не важился и до пожитку им належних з тих селец и млынка
приходячих, невтручался, сурово приказуєм: также обывателі тих селец никому, тилко
Сіверянський літопис 21
оным законником, послушними абы били и повынност звичайную отдавали, счо ина-
чей, абы не было под срокгым каранем войсковым.
Дан в Чигирині дня 30 генвара року 1658.
Иоан Выговский, m(апи) p(ropria)».
(БПАН в Кракові. — ВР. — № 270. — Арк. 19. — Оригінал, завірений військовою
печаткою. На звороті запис тим же почерком: «На дві селі Холопков и Баничы и на
млын Стрелницкий, стоячий на речце Клевень. Данный сей универсал от велмож/ного/
его мил/ости/ п/а/на Ивана Выговског/о/, гетмана Войска его ц/а/рског/о/ прес/вітло-
го вел/ичества/ Запор/озкого/ м/о/н/а/ст/ы/реви глуховскому с потверженем». Є ще два
пізніших записи різними руками: «40 літ и два роки. Гет/ман/ Иоан Вигов(ский) гет-
манский) уні(версал) за ігумена Уриила Ивановича даный» и «Выговского»).
№ 11
1658, лютого 16(6). — Ніжин.
— Наказ ніжинського полковника Григорія Гуляницького.
«Григорий Гуляницкий, полковник ніжинский и всег/о/ Сівера Войска его
ц/а/р/ского/ вел/ичества/ Запорозског/о/.
П/ану/ сотнику глуховскому ознаймуем и п/аном/ вуйтом приказуем, иж которие
села привернул ясне велможний его м/и/л/ость/ пан гетман з ласки своей на тые села:
Холопков и Баниче и універсал на тое одержал велебный г/о/с/по/д/и/н от/е/ц Уриила
Иванович, игумен монастыра с/вя/тих верховних ап/о/сто/о/л Петра и Павла глухов-
ског/о/, абысте им в тых селах, то ест подданых, вшелякое послушенство и подданство
отдавали, аби до тих сел справы жадное ніхто не міл, также и в млинку Стрелницком
на реці Клевані им даном, абы оние законники в том собі пожиток міли и до тог/о/,
абы ніхто не міл жадное повиности, жебы собі спокойне заживали, не поносячи в
том жадное кривди и по-десяте упоминаючи, абисте иначей не чинили. Дат з Ніжина
м/і/с/яца февруар/ия/ дня 6 1658.
Григорий Гуляницкий, полковник ніжинский, рукою власною.»
(БПАН у Кракові. — ВР. № 269. — Арк. 16. — Автограф, завірений полковою печат-
печаткою. На звороті запис тим же почерком: «На дві селі Холопков и Баничы и на
кою. На звороті записи іншими руками кінця XVII ст.: «Гуляницкого на маетности 40
літ и два года»; «Полковый лист, вторий игумен Уриїл».).
№ 12
1658, червня 27(17). — Чигирин.
— Оборонний універсал гетьмана України Івана Виговського.
«Иоан Виговский, гетман з войском его цар/ского/ вел/ичества/ Запороз-
ким.
Ознаймуем сым писанем нашым всей старшині и черни Войска его цар/ского/ ве-
я/ичества/ Запорозского, а особливе п/а/ну полковникові черніговскому, асаулом, сот-
ником и всему старшому и меншому товариству в полку его знайдуючомуся; атама-
нови, войтови, бурмистром, мещаном и посполству в Чернігові будучому, и кождому,
кому толко оказано будет, иж мы, поглядаючы на убозство монастира, яко новофун-
дованог/о/, с/вя/тои великомученици Парасковиї черніговской, а до тог/о/, жебы и
хвала Б/о/жая з бл/а/г/ос/тию за нас и все Войско его цар/ского/ вел/ичества/ Запо-
розское, не уставала в той обители, надалисмо для зыживеня велебной в Б(о)гу гос-
пожі Анастасии Бобурчанці, игумении монастира вышпомененог/о/ и при ней знайдую-
чимся инокиням, част належную нам в млынку при футорах того ж монастира на реці
Белоусі стоячом. О чом кождый відаючы, абы з старшини и черни и арендаров на-
меншое кривды и перешкоды в уживанню и одбираню розміру того млынка, на нас
приходячог(о) госпожі игумении и од ее зосланному чинит и трудности задават не
«вжился под срокгим войсковим каранем, иначей абы /не бы/ло.
Дан в Чигирині дня 17 июня рок 1658.
Иоан Выговский».
(БПАН у Кракові. — ВР. — № 270. — Арк. 20. — Оригінал, завірений особистим під-
писом І. Виговського і військовою печаткою. На звороті запис іншою рукою того ж
часу «Універсал Иоанна Виговского на част мелницкую на Белоусі оборонный. Запис
іншою рукою: «Д. 17 юня 1658»).
№ 13
1858, липня 7 (червня 27). — Чигирин.
— Універсал-привілей гетьмана України Івана Виговського.
«Иоан Выговский, гетман з Войском его цар/ского/ вел/ичества/ Запорз-
ким.
Ознаймуем сым писанем нашим кождому, кому о том відати належит, а менови-
те п/а/ну полковникови киевскому, асаулом, сотником, атаманом и всему старшому и
меншому товариству Войска его цар/ского/ вел/ичества/ Запорозкого и всім обивате-
лем бурковским и вшелякое кондиции людем, которым бы толко показано было, иж
мы для роскревеня и помноженя хвали Б/о/жое конфедеровалисмо село Бурки зо всі-
ма приналежностями до того села належачими на монастир с/вя/той Тройци козелский
22 Сіверянський літопис
новофундуючыйся з побожности нашое, жебы так за нас, яко и все Войско Запороз-
кое, Г/о/с/по/да Б/о/га велебный от/е/ц игумен з братиею своею иноками бл/а/гал; о
чим кождый відаючы, аби з старшини и черни и всего посполства найменшое кривды
и перешкоди в завідованю оного села Борок отцу игуменови чинит и трудности зада-
ват не важился, также и всіх належных до села Борок здавна и тепер належных, яко
то ліса и инних кгрунтов спокойне уживат не зборонял, пилно и суворо приказуєм.
Обивателеве теж бурковские послушними отцу игуменови монастира козелског/о/ и
высланому од его мают бити, бо иначей кгды бы кто волі нашой противным бил и
в завідованю оного села шкоду и трудност такую задавал, любо з обивателей бор-
ковских непослушним хотіл бити, такових кождых за найменшою скаргою срокго од
нас караный будет, иначей не чинячи.
Дан в Чигирині дня 27 юня року 1658.
Иоан Выговский, m(anu) p(ropria)».
(БПАН в Кракові. — ВР. — № 270. — Арк. 21. — Оригінал, завірений військовою пе-
чаткою. На звороті є кілька записів іншими почерками українським скорописом к.
XVII ст.: «Право на Бурки от гет/мана/ п/ана/ И/вана/ Виговского», «На Бурки», «По-
[...] села Борок кон(фе)дерованы на монастир козелский»).
Додатки (регести листів):
№ 1
1649, березня 11.
— Лист писаря Великого князя литовського Казимира Леона Са-
піги до маршалка Великого князівства Литовського.
Від наших комісарів (тобто послів — Ю. М.) прийшла пересторога, щоб війська
Речі Посполитої якнайшвидше поспішали, бо ворог не думає про мир, хіба що поба-
чить нас у повній бойовій готовності. Сам Хмельницький перестерігає, тягне час пе-
реговорами. Між тим Поліссям з Волині починає погрожувати(?) козацтво.
( АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 13848 — Оригінал ).
№ 2
1655, жовтня 11.
— Лист того ж до крайчого Великого князівства Литовського.
Моя козацька хоругва силою у 2000 вояків увійшла до Володави.
( АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 13848. — Оригінал ).
№ З
1651, січня 19. — Могилев.
— Лист шляхтича Вільгельма Стеткевича до полоцького воєводи,
великого гетьмана литовського Януша Кишки.
«під час роз’юшеної ребелії, яка чинить турбації Речі Посполитій, виникають нові
заворушення; майже силою свавільно зібравшомуся на прикордонні селянству пода-
ють привід, аби після раптового нападу через пограбування їх (прикордонних шля-
хетських маєгностей — Ю. М.) призвести селян до непослуху своїм панам». Я, почувши
про таке мого староства пересторогу, палко прохаю, щоб ваша мость з свого високо-
го уряду придушив їхню запеклість своїм суворим універсалом.
( АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 15137. — Оригінал ).
№ 4
1651, серпня 29. — Могилев.
— Лист того ж до того ж.
Згідно з ляудум (ухвалою сеймику), якою оголошувалася готовність на 15 липня,
я був готовий. Виїхали в поле, збиралися, до 26 липня не було продовжено збір.
( АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 15137. — Оригінал ).
№ 5
1651, до травня 7.
— «Новини» з України (уривок).
«Новини з України», прислані поштою до панів купців краківських 7 травня.
Трохи Нечаєвого мотлоху втекло до Брацлавщини. Полковник Небаба з 2000 вій-
ська був посланий від Хмельницького на допомогу Нечаєві, спійманий (??—Ю. М.); тро-
хи й старшини втекло, втекли й татари; у нього (Нечая) загинуло дуже багато черні,
жінок, дітей, бо боронилися проти штурму. З головних німецьких офіцерів наших троє
полягло, кажуть, що наших загинуло 1000, але більше б їх було, бо вони гинули під
час штурму. А ті козаки хотіли наших заскочити зненацька в Барі, але їх випереджено
було. Зійшлися в битві у полі, аж їх загнали до Красного, поселення пана Замойсько-
го. Це місто було спалено{?). Там наші беруть міста, котрі піддаються, карають злих,
а якщо не піддаються, то спалюють їх зовсім.
Сіверянський літопис 23
У Литві було розбито Тимошка, сина Хмельницького; татар, що їх 4000 було з
ним, теж розбито. Де є сам Хміль, не знають, але певне вчинить напад з татарами.
Над Дністром селян, хоч наймужніших та свавільних, наші сильно громлять і сильно
приборкують...
(Бібліотека НАН України ім. В. Стефаника у Львові. — ВР. — № 11, 113. — С. 842.
Копія. — Переклад з польської.)
№ 6
1651, липня 15. — Богушев.
— Лист шляхтича Єжі Горського-Друцького до Януша Кишки.
«...Хоча знаю, що ваша мость, мій мостивий пан, з табору князівства Литовського
зволиш мати швидку відомість про успіхи щасливі з Божої ласки нашого війська, бо
полковника Небабу з його військом з допомогою Найвищого сильно розбили... При
цьому розумію, що про Мстислав і Кричев добре відомо в. м., м. м. пану, про те, як
часто ці міста постійно атакуються цим ребелізантом тим не менш, я, отримавши не-
давно прислані мені новини, наказав їх перекопіювати без змін і посилаю в. м., м. м.
пану. А бачучи дуже близьку з цього боку небезпеку для нашої вітчизни, бо від ме-
ча, піднятого козацькою рукою, дуже багато загинуло(?) шляхти... маю надію хоч на
маленьку допомогу від в. м., м. м. пана». Від імені малого війська Оршанського по-
віту і Мстиславського воєводства прошу, аби в. м., м. м. пан, змилувався, повірив, що
самі їх мості пани, місцеві обивателі, не зможуть видостатися з нещасливої війни; а
при своєчасній допомозі і ласкавих успіхах доброго (військового) люду, можна зупи-
нити пролиття шляхетської крові... ситуація погіршується «не сподіваємося нічого до-
брого, як того, що там по нинішній день сталося, бо між підданими зовсім немає зич-
ливості, її не знайдеш і це є найтяжче.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 5417. — Оригінал).
№ 7
1651, липня 25. — З-під Речиці.
— Лист ротмістра Давида Тарасовського до Януша Кишки.
«Згідно з наказом в. м. пана мого милостивого, я з хорогвою своєю став під Ре-
чицею». Інших хоругов, з котрими я мав би з’єднатися, нема, бо «скрізь біля Речиці
великий голод, не тільки борошна, але й трави нема. Наше військо стало табором, все
змучене». Та хорогва, котру в Мінську переписали без мобілізації, після святок в се-
реду або в четвер, від’їхала з Мінська.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 16085. — Оригінал).
№ 8
1651, липня 27. (?).
— Лист шляхтича Яна Оборського до Я. Кишки.
Згідно з лаудум (ухвалою сеймику) мого повіту і за наказом в. м. я йшов під
Пинськ, там зупинився згідно з новим наказом; довідався, що Новгородське воєвод-
ство повертається додому.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 10706. — Оригінал).
№ 9
1651, серпня 3. — Відзеч.
— Лист брацлавського хорунжого Криштофа Мирського до Януша
Кишки.
Згідно з останніми віці (тобто універсалами про скликання посполитого рушення—
Ю. М.) встановив термін перепису (ополченців) — панів обивателів Брацлавського по-
віту.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 9760. — Оригінал).
№ 10
1651, вересня 1. — Речиця.
— Лист шляхтича Павла Яблоновського до Я. Кишки.
Лист вашої мості, адресований моєму рідному (брату), дійшов до мене 24-о, (ве-
ресня), але його тут не було. Минув тиждень, як він з байдаком провіанту пішов на
допомогу Любечу під Лоїв. На його місці тут в замку я, хворий, залишився з хворою
піхотою... Любеч знаходиться у великій небезпеці. Цей посланець з Любеча був посла-
ний до князя Я. Радзивілла, але не міг пройти. Про князя нема певної відомості: чи
він ще в самому Києві, чи за Києвом, так само нічого не чути і про коронне військо.
Сюди до Речиці стяглося 4 хоругви: його мості пана Хребтовича 200 кінних, його мо-
сті пана Могильницького 120, пана Качинського Упитського (повіту) — 80 кінних, пана
Юзефовича, Брацлавського (повіту) — 20 кінних, не вистачає ладу, нема полковника
Погана прийшла сьогодні відомість в Речиці, що кілька тисяч козаків переправилися
за Дніпро, але куди вони хочуть йти, чи під Речицю, чи ще куди, цього не знаємо. У
мого рідного (брата) понад половина хворої піхоти, яка тут на замку залишилася, а
він сам з (іншою) половиною — під Лоєвим. Любечани сподіваються на порятунок від
Бога, чекають допомоги тільки від вашої мості пана і питаються щодня: чи вже зби-
24 Сіверянський літопис
раються хоругви під Речицею, чи скоро вони вже будуть мати порятунок. Хребтовича
вже собі чекають, а той з чвертю (своїх—?) у той минулий четвер мало тут побув і
нічого доброго не вчинив. Якщо й інші повіти будуть так відправляти свою службу,
то нічого доброго не можна буде вчинити. Товариша пана Тарасовського, котро-
го лист(?) ваша мость до князя при собі мав, вбито на розбої... «Про потугу любечан
кажуть, що три тисячі було або півтори тисячі, всі кінні зсіли з коней, побитих, по-
мерлих велика сила. У Лоєві знати з півтори тисячі було вимерло, піхоти немало.
Пан Фрондевич полковник в Любечі, часті листи приходять до місцевих панів ротми-
стрів з Любеча, з Лоєва, заради Бога слізно просять про допомогу. Любеч обложе-
ний 31 серпня».
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 5120. — Арк. 1—3. — Оригінал).
№ 11
1651, вересня 10. — Під Речицею.
— Лист ротмістра Полоцького воєводства шляхтича Могильницько-
го до Януша Кишки.
Згідно з наказом вашої мості ми з Полоцька, де стояли, поспішили до місця,
призначеного під Речицею і стали там 30 серпня, підтяглися до табору під Речицею.
Ошмянський повіт прибув за кілька днів перед нами. Пан гетьман (князь Я. Радзивілл—
Ю. М.) вирушив з частиною війська під Київ, про котрого мало що чути. Однак чути,
що він «мав з Хмельницьким під Масловим (ставом) битву і розбив чотири тисячі ор-
ди і щось козаків. Сам же повернувся до Києва, а Хмельницький відступив на 18 миль
від Києва, просить про мир і веде щодо цього переговори. Але видно, що коли б не
готував зраду, чекаючи на допомогу. Пахолок з листами їхав з того табору. Перепи-
савши одного листа, копію надсилаю в. м., моєму мостивому пану. Князь Вишневе-
цький без сумніву вирубав Білу Церкву, у котрій було 60 тисяч козаків, а сам потім
захворів і помер 25 серпня під Фастовим»... Тут в Речиці дві хоругви: ошмянська і
полоцька і трохи піхоти пана Колотовського (?). У Лоєві у двох блокгаузах знаходиться
800 піхотинців, полковником котрих є пан Нольт. Цей стоїть за Дніпром у потужно
укріпленому блокгаузі. У Любечі — 5000 різного війська, над котрим є полковником
пан Матіаш Фронкевич, мозирський староста. Князь (Радзивілл) пішов до Києва, обли-
шивши Чернігів, у котрому було, як «давали знати шпигуни, сорок п’ять тисяч. Коли
ж вони довідалися, що князь його м. вже віддалився далеко з військом, то, в кілька
тисяч гультяйства підступили під Любеч 31 серпня рано, захопили три тисячі коней, а
самі близько підкопалися і щоденно на герці виходять, стріляють з гармат, напада-
ють на людей, що знаходяться в місті. Цей же пан полковник пише до нас, просить
про підкріплення... «Просимо пана полковника лоївського, щоб нам поміг піхотою.
Але він ні в якому разі не хотів йти на допомогу Любечу, не хотів і дати нам більше
як 50 піхотинців, заявляючи, що з цього лоївського окопу йому не наказував виходити
князь його мость. Ми побачивши, що допомога слабка, відправили 100 кіннотників з
обох хоругов манівцями, котрі прийшли до Любеча. Враження було таке, що ніби
прийшло багато свіжого війська на підмогу. Відбулася битва протягом півтора дня з
немалою шкодою для козацтва. Але через нестачу корму для коней їм важко було
б там перебувати, то повернулися знову до Речиці, вчинивши однак немало доброго,
бо підняли дух нашим і козаків стривожили. В Речиці в ці дні доводиться або роз’їзд
висилати, або самим йти з хоругвами, «бо зовсім погана надія на Любеч, бо ворог
сильно наступає».
P. S. «Двоє гультяйських вождів Шарапата (Szarapata) і Суганяти (Suhaniaty), ма-
ючи чимало війська, погрожують йти на Речицю, громлять байдаки і човни, що пливуть
(туди), розгромили два човни й. м. пана Гожевського, вчинили на кілька тисяч шко-
ди, про що ширше розповість в. м. пану мій товариш».
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 9903. — Арк. 1—3. — Оригінал).
№ 12
1651, вересня 25. — Речиця.
— Лист того ж Могильницького до Януша Кишки.
Повідомляє про шляхетські війська в Речиці. Тиждень тому сюди прийшло 2 хо-
ругви: перша Брацлавського повіту, 21 кіннотник з ротмістром Пшепковичем; друга
— Упитського повіту, 80 кіннотників з ротмістром Качинським. «Листи прийшли до
нас одні з Любеча від 21-о, у котрих заради Господа Бога просять про порятунок.
Інший лист прийшов 22 числа вересня, котрий так само в оригіналі писаний по-ла-
тиськи (ро lotewsku), і переклад його посилаю в. м. м. пану». Коли ми стали закли-
кати йти на Любеч, то пан Качинський сказав, що згідно з універсалом в. м. пана він
має стояти під Речицею і не порушить цього наказу, хіба що дістане свіжу інфор-
мацію.
17 вересня була інформація про Любеч. «Вони й так три тижні й кілька днів обо-
роняються, не маючи ні від кого допомоги». Лоївська піхота не хоче їм допомогти.
«Одні кажуть, що Хмельницький з ордою мав обложити (князя Радзивілла—Ю. М.)
десь біля Києва, а інші кажуть, що нібито мав бути на комісії при коронних (пред-
ставниках), трактуючи з козаками про мир. Треті кажуть, що (князь) стоїть в Києві.
Пан Гонсевський шле допомогу Любечу, але, очевидно, що вона буде так потрібна,
Сіверянський літопис 25
як ложки після обіду, чого борони Господь Бог. Цей козак, товариш Тарасовського,
був від в. м. пана до князя його мості відправлений з листами, але мабуть вже вби-
тий, бо про нього не чути і сюди, до хоругви, не повернувся». У Любечі нашого вій-
ська 5 тисяч, але змученого, бо й коней позбавлені і не мають провіанту.
«Біля Речиці кружляють три гультяйських вождя, котрі живучи в болотах, напа-
дають, забирають у нас челядників... У мене 21-о дня п’ятьох челядників з роти за-
брали з кіньми, з рушницею; вони часто чинять нам тривоги».
Далі знову мова йде про Любеч і Речицю, переказується чутка, що через Дніпро
переправилося немало війська, ми послали (туди) потужний роз’їзд, не знаю з чим
він вернеться. В Лоєві війська досить, напевно 800—1000, у Гомелі — 600 піхотинців.
Ми могли б з ними об’єднатися і дати добру допомогу Любечу або й відсіч (воро-
гу). Але що з того, коли керівники (цього війська) не хочуть.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 9903. — Арк. 8—9. — Оригінал).
№ 13
1651, вересня 24. — Табір під Речицею.
— Лист шляхтича Яна Хребтовича до Януша Кишки.
(Я давав знати) про те, у якій тяжкій обозі було рицарство в Любечі і як карав
гультяйство, котре по сьогоднішній день виходить проти нас з Чернігова... Вже в Ре-
чиці я виглядав полковника, до котрого надсилав свій лист від імені товариства ош-
мянської та полоцької хоругви, яка знаходиться під Речицею. Лист був про те, щоб
полковник поки є час і оказія зволив поспішати (на підмогу). Нас мала пригорща,
але й тієї половина хвора. Пан поручник Полоцького воєводства без наказу вашої
мості, незважаючи на розпорядження, покинув Речицю. Просимо про допомогу. Тут
стоять хоругви ошмянська, полоцька, брацлавська та упитська. Якби усі були здорові,
то було б до бою здатних 400, але більшість з них хвора. Важко без сил пана пол-
ковника.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 2179. — Арк. 3. — Оригінал).
№ 14
1651, жовтня 9. — Лоїв.
— Лист шляхтича Олександра Яблоновського до великого гетьма-
на литовського Януша Кишки.
У нас 250 доброї піхоти, 260—кінноти, а проти злочинців послано 250... У цих зрадни-
ків маса забитих і нашим було трохи спокійніш. 20 вересня всі наші потужно окопа-
лися і чимало їх (ворогів) не могло дати ради. Наших понад сотню було поранено, вбито
кількох офіцерів і кілька з товариства було поранено. Потім дали собі мир на кіль-
ка днів, а в цей час (підійшов) роз’їзд пана Качинського з Упитського повіту і пана
Юзефовича з Брацлавського повіту з Лоєва, але через ворожу потугу не могли цією
малою громадкою пройти. Однак вони пішли на роз’їзд аж під Чамиїв(?) і там напали
на кілька сот козаків, вбили двох сотників Дощона(?) і Паляницю(?), взяли доброго
язика. Цим зрадникам у таборі наробили великого страху, бо ті подумали, що біль-
ше наших людей йде на допомогу. 5 жовтня чи їм Господь Бог дав страх, чи з Ко-
рони мають якісь новини, або якихось хитрощів вжили, але повідомили, що мають
універсал від Хмельницького про те, що вже настав мир. Того ж дня вони тихо від-
правили артилерію і вози. На другий день, 6 жовтня, їхній полковник Пободайло при-
слав через трубача (парламентарія — Ю. М.) до нашого пана полковника, щоб з ним
побачитися (для переговорів) і той (полковник наш) виїхав. Там Пободайло показав
універсал Хмельницького про те, що настав мир і що йому (Хмельницький) наказав
відступати з військом. Тим часом наше військо накупило у них, хто мав за що, масу
провіанту, якого злочинці мали на цілий рік. 7 жовтня сам Пободайло приїхав і був
у нашого полковника, а назавтра вивівши в путь своє військо з табору, попрощався
з нашим полковником і відступив з військами в доброму порядку. Не дуже [...]* все
[...]* в очах і у вухах осавули, щоб [...]* виганяли їх до війська, до полків, бо як наші
в них, так і вони у нас, почали пити горілку. Жодної відомості немає від князя його
мості, тільки ті новини про мир, що були принесені цими зрадниками. Перед тим були
новини від пана Макаревича, чичерського підстарости, до котрого з-під Білої Церкви
писав пан поручник пана литовського підканцлера п’ять тижнів тому. Той писав, що
князь його мость з’єднався під Трилісами з коронним військом. Там було 4000 коза-
ків, яких розгромили коронні (вояки) і (коронне) військо пішло під Білу Церкву, де
було 20000 козацького війська. Їх здобули за дві години і все спалили, однак старши-
на цих злочинців втекла до Вільшаної, що у 9 милях звідти. Тепер за ними пішла час-
тина (нашого) війська.
Тут же наше військо зсіло з коней і перебувало в обозі п’ять тижнів: була тут
велика шкода, їли мерзенну шкапину, у кожній нашій хоругві дуже багато постріляних
і поранених, в тому числі і моїй, де було втрачено слуг: двох вбито і п’ятьох пора-
нено. Ще більше війська забрали сморід, голод і хвороби, майже половина війська
хворого і стільки ж померло.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 5695. — Оригінал).
* Незначний фрагмент тексту не відчитується.
26 Сіверянський літопис
№ 15
1652, червень. — Іскула.
— Лист шляхтича Яна Храпицького до Я. Радзивілла(?).
Повернувшися від вашої княжої мості до Литви, дивні там застав чутки, кожен
правив щось нове й непевне, а шляхта і євреї скрізь з України і Волині тікають, стри-
вожили (й місцевих) і з Давидгородка всі повтікали в цей Прип’яті, сюди збіглося на-
віть бідне селянство. Насилу пан Кушель добився(?), що князь маршалок послав сюди
300 своїх людей. Розгромивши (ворога), захопив бунтівників, тепер з Божої ласки ти-
хо. Втішні новини про те, що молдавський і валаський господарі орду й сина Хмель-
ницького розгромили так, що той (син) ледве сам до батька (свого) потрапив. Вже
другі універсали вийшли, щоб посполите рушене було 15 квітня. До Іскули при-
їхавши, не застав пана Пашковського, від’їхав до Вільні, а на другий день прибув (зно-
ву сюди).
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 2143. — Оригінал).
№ 16
1653, січня 13. — Дзєрдзин.
— Лист шляхтича Себастіяна Мирського до Януша Кишки.
Скаржиться, що його жовніри Речі Посполитої так пограбували у власних маєтнос-
тях, «що ледве й стіни залишили», а гроші, збіжжя, бидло і все, що їм подобалося,
забирали й грабували. Не задовільняючися цим, вони «селян били й мучили гірше во-
рога, незважаючи на універсал вашої мості, мого милостивого пана».
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 9763. — Оригінал).
№ 17
1653, липня 27.
— Лист шляхтича Криштофа Чаєвського до ксьондза Ханджий-
ського.
Від наших шпигунів, котрих і досі постійно посилаємо до столиці в Москву, маємо
певні і невтішні новини, що ті вже готові на війну, лише чекають відомості від посла.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 2449. — Оригінал).
№ 18
1653, серпня 7. — Львів.
— Ганна Лист шляхтянки Анни Мишковської до дружини князя
Я. Радзивілла Марії.
З Молдавії повернувся слуга в. князівської мості неборак Плешка, але він неспо-
дівано помер. Він був православним. Коли він був у мене у Львові, я відраджувала
йому їхати, бо дуже велика небезпека, але він не хотів повертатися без відповіді від
господаря (Василя Лупу — Ю. М.).
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 10192. — Оригінал).
№ 19
1654, квітня 14.
— Лист шляхтича Павла Моклока до князя Богуслава Радзивілла.
Дякує князю за Стародубське староство, яке Б. Радзивілл випросив для автора
листа у короля, коли був під Жванцем. Цей вибір є дуже почесним. «Стародуб знахо-
диться у ворожих руках. Два перших (попередніх — Ю. М.) стародубських хорунжих—
пан Долмат і пан Януш Биковський мали привілеї на хорунжество без елекції, були
стародубськими хорунжими тимчасово». Сподіваюся, що коли буде ласка вашої мо-
сті, то отримаю привілей без елекції, давши таке виправдання, що Стародуб знахо-
диться у ворожих руках.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 9925. — Оригінал).
№ 20
1655, до листопада.
— Лист сенатора Речі Посполитої до свого приятеля.
Король відправив до Золотаренка свого покоєвого писаря. Він вже повернувся і
сказав, що Золотаренко направив до Прусії 10000 кіннотників, а 10000 московитів піш-
ло до Бреста. Козацький посланець, що прибув від (Івана) Золотаренка, сказав, «що
козакам із Москвою щастить. Вони вже наситилися нашої крові і відпускали полоне-
них на волю, а московитів вбивали, а рушивши, 3000 їх порубали».
(Національна бібліотека у Варшаві. — Відділ мікрофільмів. — № 37233. — Арк. 537.
Даний мікрофільм знято з рукопису № 991, що зберігається у ВР Курніцької бібліо-
теки).
Сіверянський літопис 27
№ 21
1656, квітня 23.
— Лист шляхтича Самуїла Пашковського до невідомого (ймовірно
до князя Б. Радзивілла).
«навіть Несвіж і Мир захопили шведи, чимало шляхти обідрали, але їх здобули штур-
мом у Мирі, а у Несвіжі хитрістю повбивали їхніх старшин; вже для князя його мості
ці дві фортеці привернуто. А все зло діється від Слуцька». Чекаємо на ворога, «бо
москаль укріплює Вільну, котрому мусимо підлягати. Збіжжя в усіх литовських ма-
єтностях не залишилося й снопа».
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 11379. — Оригінал).
№ 22
1657 (?), січня 9.
— Лист того ж до князя Яна Владислава Радзивілла.
Ворог перекрив усі шляхи. «Москаль з козаком і з татарами всю Литву вигубив
вогнем і мечем, найперше всі села й містечка палив, а потім, вже взявши Вільну, до-
щенту всі міста, містечка й двори вигубили, що дісталося Соботникам і Ларданам, бо
спаливши, це, у Новгородське воєводство увійшов, все в попіл обернув, що й кола
(млинового) ніде не залишилося, не залишилося й жодного снопа, а піддані в. князів-
ської мості одні вбиті, інші забрані до неволі, інші від лютої хвороби, котра тут
сильно панує, повмирали. Ті, що залишилися, живуть у ямах, з великою шкодою для
свого здоров’я. Я, вискочивши з ворожих рук, помчав до Городка, але там напоровся
на козаків, котрі спалили місто Городок, мало тоді мене в Манькевичах не схопили.
Мене те врятувало, що до Фроліна(?) повз Манькевичі вночі йшло пинське посполите
рушення, через що я живим залишився. Знову московський гетьман наступає і аж до
Соботників прийшов, прагнучи дощенту знищити й випалити їх. Новгородське воєвод-
ство, рятуючися від останньої погибелі, мусило через умови піддатися і присягу в Су-
ботниках виконати, поки цей ворог не відступить від Новгородського повіту. Дуже їх
багато у москаля, просять собі по різних панах маєтності, просять і грамоту Москов-
ського гетьмана, захопили і маєтності князя. Так мало бути. Пан Куркевич упросив,
але князь пан підчаший раніше (туди) в’їхав... Надія на Господа Бога, що невдовзі Він
зламає московську шию. Слуцькі вояки взяли несвизький замок на ім’я шведського
короля. Мінський повіт вже присяг москалеві, забрано шляхти й шляхтянок до неволі
велику силу, що це важко й описати. Зем’ян вашої князівської мості вислоцьких зали-
шилося тільки троє: Глинський, Смалько, Головчич, інші загинули, Селицького з дру-
жиною захопили живцем, Свенцицького вбито, а невельського генерала, паливши жи-
вого, вбили. Неможливо описати всі жорстокості, які панували по всій Литві. «Москаль
резидує в Вільно, дощенту понищивши костели в замку і місті». Його королівська ми-
лість з 30 000 йде до Корони Польської, з ним знову й татар 100 000.
№ 23
1657, вересня 16.
— Лист того ж до того ж.
Йдеться про свавілля солдатні в Литві і Білорусі.
(АГАД. — Ф. «Архів Радзивіллів». — Відділ V. — № 11379. — Оригінал).
28 Сіверянський літопис
|