2025-02-21T09:29:45-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-200735%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-21T09:29:45-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-200735%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-21T09:29:45-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-21T09:29:45-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
Археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини у 40—60-х рр. XX ст.
Внаслідок плідної роботи археологічних експедицій на території області протягом 40—60-х pp. XX ст. були проведені розкопки літописних міст Чернігово-Сіверського князівства — Чернігова, Любеча, Новгорода-Сіверського, Оргоща; обстежені та локалізовані Моравійськ, Лутава, Хоробор, Сновськ, Остер. Суці...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Series: | Сiверянський літопис |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200735 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-200735 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2007352024-12-21T19:42:58Z Археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини у 40—60-х рр. XX ст. Ясновська, Л. У глиб віків Внаслідок плідної роботи археологічних експедицій на території області протягом 40—60-х pp. XX ст. були проведені розкопки літописних міст Чернігово-Сіверського князівства — Чернігова, Любеча, Новгорода-Сіверського, Оргоща; обстежені та локалізовані Моравійськ, Лутава, Хоробор, Сновськ, Остер. Суцільними розвідками в басейнах річок Борзенки, Смолянки, Остра, Стрижня, Білоуса, Снові, Мени та Убеді були зафіксовані, а на деяких проведені незначні розкопки та шурфовка, старожитності давньоруського часу. Здобутий дослідниками величезний археологічний матеріал було запроваджено у науковий обіг у численних статтях та монографіях. На цьому ж етапі відбувається зародження місцевої археологічної школи, яка підготувала грунт для плідної діяльності майбутніх дослідників. 1998 Article Археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини у 40—60-х рр. XX ст. / Л. Ясновська // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 37-48. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200735 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Ясновська, Л. Археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини у 40—60-х рр. XX ст. Сiверянський літопис |
| description |
Внаслідок плідної роботи археологічних експедицій на території області протягом 40—60-х pp. XX ст. були проведені розкопки літописних
міст Чернігово-Сіверського князівства — Чернігова, Любеча, Новгорода-Сіверського, Оргоща; обстежені та локалізовані Моравійськ, Лутава, Хоробор, Сновськ, Остер. Суцільними розвідками в басейнах річок
Борзенки, Смолянки, Остра, Стрижня, Білоуса, Снові, Мени та Убеді
були зафіксовані, а на деяких проведені незначні розкопки та шурфовка, старожитності давньоруського часу. Здобутий дослідниками величезний археологічний матеріал було запроваджено у науковий обіг
у численних статтях та монографіях. На цьому ж етапі відбувається зародження місцевої археологічної школи, яка підготувала грунт для плідної діяльності майбутніх дослідників. |
| format |
Article |
| author |
Ясновська, Л. |
| author_facet |
Ясновська, Л. |
| author_sort |
Ясновська, Л. |
| title |
Археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини у 40—60-х рр. XX ст. |
| title_short |
Археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини у 40—60-х рр. XX ст. |
| title_full |
Археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини у 40—60-х рр. XX ст. |
| title_fullStr |
Археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини у 40—60-х рр. XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини у 40—60-х рр. XX ст. |
| title_sort |
археологічні дослідження давньоруських старожитностей чернігівщини у 40—60-х рр. xx ст. |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200735 |
| citation_txt |
Археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини у 40—60-х рр. XX ст. / Л. Ясновська // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 37-48. — Бібліогр.: 67 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT âsnovsʹkal arheologíčnídoslídžennâdavnʹorusʹkihstarožitnostejčernígívŝiniu4060hrrxxst |
| first_indexed |
2025-02-05T04:07:21Z |
| last_indexed |
2025-02-05T04:07:21Z |
| _version_ |
1823188915072270336 |
| fulltext |
У ГЛИБ ВІКІВ
Людмила Ясновська
АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКИХ
СТАРОЖИТНОСТЕЙ ЧЕРНІГІВЩИНИ
У 40–60-х рр.. ХХ ст.
Чернігово-Сіверська земля відіграла значну роль в історії Київської
Русі. Свідчення про Чернігівське князівство зустрічаються на сторінках
давньоруських літописів та літературних творів Давньої Русі. Інформа-
цію про історію Чернігово-Сіверщини несуть і археологічні пам’ятки,
котрих на території області на сьогоднішній день відомо близько 900.
Перші історичні дослідження, в яких були використані археологіч-
ні матеріали, з’являються в останній чверті XVII ст., що було пов’язано
із зростанням національної самосвідомості та інтересу до минувшини
краю (І. Галятовський, Д. Туптало). Протягом XVIII ст. значно пожва-
вилося вивчення історії та географії Чернігівщини (Д. Пащенко, О. ІІІа-
фонський), але вже на зламі XVIII—XIX ст. було вичерпано інформа-
ційні можливості писемних пам’яток.1 Кризу у джерельній базі допомог-
ли заповнити саме археологічні матеріали.
Систематичні розкопки давньоруських пам’яток на Чернігівщині за-
початкував у 70-х pp. XIX ст. Д. Я. Самоквасов. Плідно продовжили їх
у 20—30-х pp. XX ст. П. І. Смолічев, М. О. Макаренко, В. М. Моргилев-
ський та ін. Увагу згаданих дослідників привертали курганні та архітек-
турні старожитності IX—XIII ст. Проте дослідження найбільш масової
категорії археологічних пам’яток краю — городищ та селищ — фактич-
но розпочалося лише у післявоєнний час, що дозволяє виділити 40—60-ті
pp. XX ст. в окремий етап в історії вивчення давньоруських старожитнос-
тей Чернігівщини.
Уже влітку 1944 р. Інститут археології АН УРСР разом з Інститу-
том історії матеріальної культури АН СРСР організував виїзд до Чер-
нігова групи спеціалістів під керівництвом проф. Б. О. Рибакова для
з’ясування стану архітектурних та археологічних пам’яток після визво-
лення міста. За наслідками відрядження Б. О. Рибаков запропонував
перспективний план археологічних досліджень Чернігова, що включав
вивчення могильників у самому місті та на його околицях, дослідження
житлових кварталів внутрішнього міста, оборонних споруд та реконст-
рукцію валів; вивчення чернігівської архітектури та монастирів.2
Перші післявоєнні дослідження Чернігова значною мірою були по-
в’язані з вивченням та реставрацією зруйнованих архітектурних пам’я-
Сіверянський літопис 37
ток XI—XIII ст.* Крім того, на цьому етапі були розпочаті широкі ар-
хеологічні розкопки в усіх найдавніших частинах міста, що дало змогу
з’ясувати питання походження, соціальної топографії, господарської дія-
льності й побуту Чернігова за часів Давньої Русі.
У першу чергу дослідники звернулися до вивчення території дитин-
ця міста. Під час розкопок 1946 р. Б. О. Рибаковим в його північно-
східній частині, вздовж тераси р. Стрижня (протягом 71 м), було відмі-
чено переростання шарів VII—VIII ст. у більш пізні, зафіксована зем-
лянка з ліпною керамікою VII—VIII ст., глиняними пряслицями, кістя-
ними проколками. Ця будівля була віднесена археологом до ранньосло-
в’янського селища, що дало початок Чернігову.3 Дослідження Благові-
щенської церкви у 1947 р. дали можливість зафіксувати поблизу її стін
залишки жител — землянок та наземного типу, що передували будів-
ництву церкви. Так, залишки великого житла XII ст., де були знайдені
багатобарвні поливні плитки,4 на думку Б. О. Рибакова, належали кня-
зівському дружинникові. На жаль, розкопки протягом 1946—1947 pp.,
що мали на меті визначити місцерозташування князівського двору Свя-
тослава Всеволодовича, не з’ясували його місцезнаходження, оскільки
головним чином археологічні дослідження були зосереджені на розкоп-
ках Благовіщенської церкви.
Цю ж ділянку дитинця продовжила вивчати експедиція ІА АН
УРСР під керівництвом В. А. Богусевича у 1949 та 1951 pp. За ці роки
було закладено 8 розкопів загальною площею 268 кв. м. На превели-
кий жаль, на деяких ділянках культурні шари були пошкоджені кладо-
вищем XVII—XVIII ст. Розкопками В. А. Богусевича було уточнено
топографію давнього дитинця — розкопано рів XI ст. у 1951 p., який дав
уявлення про східну межу дитинця до XII ст.5 Заповнення рову свідчи-
ло, що він був засипаний у другій половині XII ст., коли Святослав Все-
володович переніс князівський двір у північно-східну частину дитинця.
Саме на цій території, що традиційно зветься «другим князівським дво-
ром», були досліджені споруди IX—X ст. та комплекси XII—XIII ст. А
знахідки численних брусків міді, олова, свинцю, ливарної формочки для
відливання орнаментованих перснів, залізні шлаки, криця, шари з доміш-
ками трісок та дубової кори, великий ніж для вичинки шкір свідчать про
існування у XII—XIII ст. на цій ділянці дитинця ремісничих майстерень—
ювелірного, ливарницького та шкіряного виробництва. На можливість
вважати цю ділянку дитинця князівським двором вказує і знахідка кня-
зівської свинцевої вислої печатки із зображенням на одному боці Ми-
хаїла-архангела, а на другому — фігури Федора.6
Потрібно зазначити, що майже на всіх розкопах, закладених
В. А. Богусевичем на території древнього дитинця біля Спаського собо-
ру і далі на схід, до берега р. Стрижень, були виявлені матеріали VII—
VIII ст.; це навело дослідника на думку, що ще до виникнення міста тут
існувало велике поселення.7 Відсутність залишків жител, господарчих
будівель та наявність трупоспалення на відстані 100 м на схід від Спа-
ського собору дозволило йому зробити висновок про наявність на цій
території дохристиянського могильника,8 що підтверджується і назвою
місцевості «Могилки», яка зберегалася аж до кінця XVIII ст.9
На жаль, розкопки 1947 р. в південній (48 кв. м) та південно-за-
хідній (16 кв. м) частинах дитинця, призвели до помилкових висновків
щодо походження території Цитаделі, яку В. А. Богусевич вважав бас-
тіоном, збудованим у другій половині XVII — на початку XVIII ст.10
Думку Д. Я. Самоквасова, що цей пагорб є найдавнішим городищем-ди-
тинцем Чернігова, підтвердили розкопки П. М. Гребеня та В. П. Кова-
ленка у 1989 р.11
* Історія археологічного вивчення архітектурних пам’яток Чернігова заслуговує окре-
мого дослідження, і тому в цій роботі розглядатися не буде.
38 Сіверянський літопис
Крім дитинця, дослідження, розпочалися і в інших частинах міста.
Так, у південно-східній частині Третяка, на північ від Катерининської
церкви протягом 1947, 1949 та 1951 pp. експедиція ІА АН УРСР під ке-
рівництвом В. А. Богусевича на площі 288 кв. м дослідила комплекс
житлових та господарчих споруд IX—XIII ст., які знаходились у безпо-
середній близькості до стін древнього дитинця. Розкопки показали, що
протягом кількох століть ця ділянка була густо забудована. Крім того,
в одному з розкопів знайдено цеглу-плінфу із знаками, аналогічними
плінфі Борисоглібського собору XII ст., що дозволило В. А. Богусевичу
зробити припущення про знаходження в південно-східній частині пагор-
ба залишків кам’яної церкви доби Київської Русі,12 про що свідчили і
досліджені тут у 1878 р. Д. Я. Самоквасовим поховання з речами XII—
XIII ст.13
У західній частині Третяка (вул. 25 Жовтня, 8, сучасна вул. Кир-
поноса; площа розкопу 20 кв. м) у 1947 р. досліджені залишки житло-
вої споруди, в заповненні котрої зафіксовано вимостку з полив’яних ке-
рамічних плиток, фрагменти кольорової смальти та керамічного жорна,
побутові речі. На думку В. А. Богусевича, можливо, це був княжий або
боярський палац. Невеличка площа розкопу, на жаль, не дала можли-
вості досліднику встановити конструкцію цієї цікавої споруди.14 На пів-
денній околиці вул. Південної (сучасна вул. Примакова) археолог роз-
копав рештки круглої у плані ітлінфо-випалювальної печі XI ст., де
була зафіксована нижня її частина на висоту шести рядів, складених з
плінфи.15
Увагу дослідника привернув пагорб біля Єлецького монастиря. Дос-
лідження 1949 та 1951 pp. навели В. А. Богусевича на думку, що в до-
феодальний час тут знаходилось родове городище, про що свідчив знай-
дений під час розкопок ліпний посуд VII—IX ст., а у X—XI ст., ймовір-
но, існував феодальний замок. Ним же було висловлено припущення,
що до князювання Мстислава Володимировича князівським дитинцем
Чернігова було саме Єлецьке городище.16
Післявоєнна забудова міста дозволила розпочати археологічне вив-
чення літописного Передгороддя, яке було започатковане експедицією
ІА АН СРСР у 1957—1959 pp. Так, під час будівельних робіт 1957—
1958 pp. в районі вулиць Щорса та Комсомольської були знайдені два
коштовних скарби, до яких належали срібна чаша візантійської роботи,
золоті кришка від дароносиці, підвіска та шийний ланцюг.17 Розкопки,
проведені І. І. Єдомахою та С. П. Плетньовою на місці знахідок, вияви-
ли у культурному шарі XII—XIII ст. залишки великої позаміської фео-
дальної садиби-житла, господарчі ями, грунтовий могильник. Була зі-
брана колекція археологічних знахідок, серед яких потрібно відзначити
вислу печатку із зображенням святого Миколи та восьмирядкового на-
пису грецькою мовою на звороті.18 На північно-західній околиці Перед-
городдя Б. О. Рибаковим було зафіксовано сліди ремісничого вироб-
ництва.19
У цей час продовжується вивчення курганних груп чернігівського
некрополя. Так, у 1952 р. експедиція ІА АН УРСР за участю Держав-
ного Ермітажу та Чернігівського історичного музею провели розкопки
курганної групи в урочищі «Старе кладовище в Берізках» (у 1908 р.
Д. Я. Самоквасов розкопав тут 9 насипів). Було досліджено 11 курга-
нів за обрядом трупоспалення (5), трупопокладення (3) та кенотафи,
які за поховальним інвентарем та обрядом датуються X ст. На костри-
щах 3-х курганів були зафіксовані залишки поховальних конструкцій
та рештки парних поховань з конем. Цікавим виявилось поховання дру-
жинника в зрубі, де за східною його стінкою лежали скелети двох ко-
ней та слуги-раба. Був зібраний значний і різноманітний дружинний
інвентар, представлений рештками сагайдака, бойовою сокирою, кістя-
ними обкладинками лука, наконечниками стріл, ромбовидними бляшка-
Сіверянський літопис 39
ми місцевого виробництва; окрім того, — жіночі прикраси. На думку
Д. І. Бліфельда, наявність багатих дружинних поховань у цьому районі
Чернігова дає підстави вважати, що ця курганна група була залишена
населенням великої боярської вотчини на околиці древнього Чернігова,
укріплений двір якої знаходився десь поблизу, на крутих схилах
р. Стрижень.20
Увагу дослідників привертає і поодинокий насип (висота близько
4 м) з курганної групи «Олегово Поле», досліджений Чернігівським заго-
ном Придніпровської експедиції Інституту археології АН СРСР у 1962 р.
під час будівельних робіт на подвір’ї садиби по вул. Попудренка, 10.
С. С. Ширинський датував курган X ст. і відніс його до меморативних
поховань — кенотафів — цієї групи.21
У Болдинській групі чернігівського некрополя у 1965 р. закінчені
дослідження кургану, розкопки котрого були розпочаті Д. Я. Самоква-
совим під час проведення XIV Археологічного з’їзду у 1908 р. З’ясува-
лося, що курган було пограбовано ще в давнину, а за залишками осте-
ологічного матеріалу встановлено, що в підкурганній ямі був похований
дружинник з конем та жінкою.22
На цьому етапі плідною була діяльність і співробітників Чернігів-
ського історичного музею — О. О. Попка, І. І. Єдомахи, М. А. Попуд-
ренко, В. І. Мурашка, які вели спостереження за будівельними робота-
ми на території Передгороддя древнього Чернігова (будівництво драм-
театру, с/школи № 3, міськради). Це дозволило їм зібрати численні ар-
хеологічні колекції, які поповнили фонди історичного музею. Крім того,
співробітники брали участь у роботах археологічних експедицій
Б. О. Рибакова, В. А. Богусевича, Д. І. Бліфельда, накопичуючи певний досвід
проведення археологічних робіт у місті.
За їх участю у 1967 р. розпочинає свою діяльність міська спелео-
археологічна секція Товариства охорони пам’яток історії та культури,
члени якої вже у 1969 р. брали участь у розкопках на території Єлець-
кого монастиря та стародавнього дитинця. На території монастиря було
знайдено залишки невеликої напівземлянки XI—XIII ст., зібрано колек-
цію речей. На дитинці, з північно-східного боку Борисоглібського собо-
ру, були зафіксовані залишки невідомої в Чернігові архітектурної па-
м’ятки XI ст. та гробниці, складеної з такої ж плінфи, як і П’ятницька
церква.23 Крім того, секцією було започатковано археологічне вивчення
підземної культової пам’ятки — Антонієвих печер.24
Археологічні дослідження не обмежуються лише вивченням Черні-
гова; в цей період були започатковані суцільні археологічні розвідки на
території області. Внаслідок цього, крім старожитностей кам’яного віку,
епохи бронзи, ранньозалізного часу, фіксуються та починають вивчатися
давньоруські пам’ятки.
Так, наприкінці 40-х років розпочинається обстеження межиріччя
Десни та Дніпра. У 1947 р. О. О. Попко у складі Чернігівського загону
археологічної експедиції ІА АН УРСР, провів картографування любе-
цьких городищ та курганних груп стародавнього Любеча.25 Враховуючи,
що попередні дослідження у цьому регіоні охоплювали лише вивчення
курганних старожитностей, археологічна експедиція ІА АН УРСР під
керівництвом В. К. Гончарова у 1948 р. мала на меті встановити ступінь
збереженості культурного шару на дитинці Любеча і, насамперед, вия-
вити ту частину древнього міста, яка хронологічно відповідала б курган-
ним могильникам ІХ—X ст.
Розвідкові розкопки виявили, що дитинець та посади Любеча дуже
пошкоджені забудовою XVII—XVIII ст. Найкраще культурний шар збе-
рігся в центральній частині Замкової гори, де в розкопі площею
100 кв. м була зафіксована майстерня косторіза (відпилені роги лося
40 Сіверянський літопис
й оленя, 2 колодки до ножів, кістяна проколка, кістяні трубки, кістяний
молоток з рога лося та декілька неатрибутованих, на той час,
В. К. Гончаровим речей), яка датується XI—XII ст. На цій же ділянці
були виявлені 5 зернових ям грушовидної форми із залишками обгорі-
лого зерна та матеріали IX—X ст.26
Потрібно відмітити і роботи 1954 p., які провели в Любечі співро-
бітники Чернігівського історичного музею І. І. Єдомаха та М. А. Попуд-
ренко. Їх розвідковий шурф на дитинці дозволив зібрати незначну ко-
лекцію кераміки X—XI ст., а в урочищі Високе поле ними було дослід-
жено поховання за обрядом трупоспалення на місці.27
Вивчення пам’яток Любеча протягом 1957—1960 pp. продовжила
Південноруська експедиція ІА АН СРСР під керівництвом Б. О. Риба-
кова. Розкопки дозволили детально вивчити комплекс укріплень околь-
ного міста та повністю розкопати городище Замкова гора (3000 кв. м).
На городищі були зафіксовані матеріали милоградської культури (пряс-
лице, кістяне навершя руків’я з різним зображенням грифона, керамі-
ка), зарубинецької (лощена кераміка) та роменської (кераміка та на-
півземлянкове житло) культур.28
Багаторічними розкопками були відкриті рештки городень, клітей,
башти-донжону, князівського палацу, дерев’яної церкви, залишки серед-
ньовічного кладовища, а також жител: двоповерхових, одноповерхових,
напівземлянкових з глинобитними печами та ремісничі майстерні. Знай-
дені ювелірні скарби (1957, 1958, 1960 pp.) та сліди пожежі на значній
території дитинця дали підставу Б. О. Рибакову зробити висновок, що
замок був пограбований під час походу смоленського князя Ростислава
Мстиславича 1147 р.29
На посадах Любеча були зафіксовані рештки напівземлянок та на-
земних жител, а на західному валу окольного міста розкопками відкри-
то рештки дерев’яної сторожової вежі XI— початку XII ст.30 Протягом
1958, 1960 та 1962 pp. С. С. Ширинським проводились дослідження в од-
ній із курганних груп Любецького некрополя (ур. Високе поле), де бу-
ло розкопано 13 насипів, у т. ч. 11 — за обрядом трупоспалення, 1 —
трупопокладення та один пошкоджений курган, який можна вважати
кенотафом.31
Розкопки значної території літописного Любеча дозволили Б. О. Ри-
бакову визначити співвідношення ремісничого посаду та князівського
двору (дитинця). Вперше в історії давньоруської археології була зроб-
.лена спроба реконструювати зовнішній вигляд феодального замку XI—
XII ст. На превеликий жаль, результати робіт експедиції, практично, не
були опубліковані. Лише окремі категорії знахідок розглядалися фахів-
цями.
Так, Г. О. Вознесенська розглянула одну з найчисельніших груп
продукції любецьких ковалів — сталеві ножі; Т. І. Алексєєва, проана-
лізувавши краніологічну серію з середньовічного кладовища на Зам-
ковій горі, прийшла до висновку, що мешканці міст, розташованих без-
посередньо на Дніпрі, характеризуються ширшим обличчям, ніж у міс-
тах на схід від Дніпра; Т. В. Ніколаєва звернулась до дрібної пласти-
ки з каменю, висловивши думку, що Любеч був одним із центрів по ви-
робництву кам’яних іконок; Ю. Л. Щапова піддала детальному аналізу
склоробну майстерню 30-х pp. XII ст., де виготовляли скляні браслети,
та її продукцію; Т. І. Макарова — полив’яний посуд місцевого виробни-
цтва та ювелірні вироби з любецьких скарбів.32 Саме роботи Т. І. Ма-
карової вперше поставили під сумнів час знищення Любецького замку,
пов'язавши цю подію з монголо-татарською навалою.33
Потрібно відмітити, що в окрузі Любеча Чернігівським загоном
Придніпровської експедиції ІА АН СРСР за польові сезони 1962, 1964
Сіверянський літопис 41
— 1966 pp. на сільських могильниках біля сс. Галкова, Мохнатина, Пе-
ресажа, Голубівки та Довжика було досліджено 65 курганів IX—XI ст.,
головним, чином за обрядом трупоспалення на місці.34
Плідною була діяльність Деснянської археологічної експедиції ІА
АН УРСР під керівництвом Д. І. Бліфельда у 1949 p., яка проводила
дослідження археологічних пам’яток шляхом розвідок та розкопок на
північ від Чернігова, у басейні р. Білоус та нижньої течії р. Стрижень,
внаслідок, яких виявлено пам’ятки різних часів, головним чином епохи
Київської Русі.
Так, на правому березі р. Білоус, на схилах та балках річок, що в
нього впадають, було зафіксовано відкриті поселення, які розташовува-
лися переважно групами. Перша група таких пам’яток була виявлена
на околицях с. Старого Білоуса — 4 поселення та курганний могильник,
що складався з трьох насипів. Друга група — виявлена біля с. Нового
Білоуса -- 2 поселення та могильник, на якому проведені розкопки
трьох курганів, що за поховальним обрядом та інвентарем датуються
X ст. Крім того, були зафіксовані два поселення біля с. Юр’ївки та по-
селення і курганний могильник на околиці с. Рудки. Ще один курганний
могильник — біля с. Кошівки, який став об’єктом невеличких розкопок
(1 курган).35
Особливо потрібно відмітити розкопки на городищі біля с. Рогощі,
де на площі 312 кв. м було досліджено два житла — напівземлянки, які
датуються IX—X та XII—XIII ст., а також господарські комплекси
XII—XIII ст. Дослідження 5-ти курганних насипів в двох групах мо-
гильника біля с. Табаївки, на правому березі р. Білоус, що навпроти
городища, дали можливість Д. І. Бліфельду висловити думку, що Таба-
ївський могильник, безперечно, був залишений мешканцями городища,
є залишками літописного Оргоща, заснованого у IX—X ст.36 Крім того,
було обстежено городище та селище в урочищі Ялівщина, що на північ-
ній околиці Чернігова. На ньому було закладено 5 шурфів, де виявле-
но фрагменти кераміки IX—XIII ст. За топографічними умовами та за-
лишками штучних укріплень — вал та рів, на думку Д. І. Бліфельда,
городище виконувало функцію фортеці, блокуючи водний шлях до Чер-
нігова по р. Стрижень.37
Привертають увагу дослідників і археологічні старожитності ниж-
ньої течії Десни. Зокрема, науковці звертаються до вивчення давньо-
руських пам’яток біля с. Шестовиці, які складаються з двох городищ, се-
лищ та курганного могильника. Так, у 1946 р. на городищі в урочищі
Коровель були проведені невеличкі розвідкові та стаціонарні дослід-
ження спільною експедицією ІА АН УРСР та Ленінградського відділен-
ня ІІ МК АН СРСР під керівництвом Я. В. Станкевич. На площі 46 кв. м
було зафіксовано залишки двох напівземлянок з глинобитними печами.
Знайдено різноманітні знаряддя праці, предмети побуту, зброю, ліпну
та гончарну кераміку. Розвідковий шурф було закладено на посаді го-
родища, де за спостереженнями Я. В. Станкевич, культурний шар сягав
товщини 1,8—2,0 м і вміщував численні речові знахідки, в тому числі
срібні та бронзові прикраси XXI ст. Синхронні матеріали були зібрані
в траншеї часів Великої Вітчизняної війни на селищі, що розташоване
на мису за 1,5—2 км від городища.38
У 1947 р. урочище Коровель обстежили загони Дніпровської Ліво-
бережної археологічної експедиції ІА АН УРСР та Чернігівського іс-
торичного музею (І. І. Ляпушкін, О. О. Попко).39 Розкопки комплексу
пам’яток на мису Коровель були продовжені експедицією ІА АН УРСР
під керівництвом Д. І. Бліфельда у 1948 р. Так, на посаді городища бу-
ли досліджені два напівземлянкові житла, які перекрили одне одне.40
42 Сіверянський літопис
Ще одне городище, яке розташоване в центрі с. Шестовиця (урочи-
ще Городище), зайнято садибами і, як показали розвідкові шурфи, за-
кладені у 1947 р. В. А. Богусевичем, культурний шар його значно пош-
коджено забудовою XVII—XVIII ст. Встановлено, що культурні залиш-
ки трапляються на всій площі городища та на захід від нього.41
На цьому ж етапі поновилися розкопки курганних груп Шестови-
цького могильника, розпочатих у 1925—1927 pp. П. І. Смолічевим. Ек-
спедицією Я. В. Станкевич у 1946 р. досліджено 7 курганів з різнома-
нітним поховальним обрядом. Урнове поховання за обрядом трупоспа-
лення було зафіксовано І. І. Ляпушкіним під час розвідок Дніпровської
Лівобережної експедиції 1947 р.42 Але все ж таки найбільша заслуга у
вивченні курганних старожитностей Шестовиці належить Д. І. Бліфель-
ду, який за польові сезони 1948, 1956—1958 pp. в семи курганних гру-
пах розкопав 98 насипів, що дозволило простежити майнову і соціальну
диференціацію як рядового населення, так і багатих дружинників, роз-
робити класифікацію дружинних поховань. Аналіз поховальних обрядів
та речового матеріалу дав можливість Д. І. Бліфельду заперечити дум-
ку про «норманнські колонії» на Русі, зробити висновок, що давньору-
ська дружина рекрутувалася переважно з місцевого слов’янського на-
селення.43 Загалом, завдяки розкопкам Д. І. Бліфельда Шестовицький
могильник став всесвітньовідомою середньовічною пам’яткою і значною
мірою являє собою унікальні поховальні старожитності Давньої Русі.
На правому березі р. Десни, в її нижній течії, експедицією під ке-
рівництвом О. О. Попка протягом 1946—1947 pp. були обстежені го-
родища, поселення та могильники IX—XIII ст. біля сс. Шестовиці, Жави-
нки, Слабина, Смолина, Козерогів, Гнилуші, Максима, Соколівки та ук-
ріплення літописного Моровійська.44 Дніпровською Лівобережною експе-
дицією у 1947 р. були обстежені давньоруські пам’ятки Остра (с. Стар-
городка) та Виповзівське городище.45 Археологічні розвідки 1948 р. у
нижній течії Десни дозволили Ф. Б. Копилову висловити нову гіпотезу
щодо місцерозташування літописної Лутави, з якою він пов’язав па-
м’ятки в урочищі Селище між сс. Карпилівкою та Короп’єм Козелецько-
го району.46 Потрібно згадати і роботи Прип’ятсько-Дніпровського заго-
ну Київської археологічної експедиції 1960 p., котрий обстежив давньо-
руські пам’ятки на околицях с. Старого Глибова,47 які на сьогоднішній
день затоплені водами Київського водосховища.
У цей період поновлюється археологічне вивчення чернігівського
Задесення. Так, протягом 1946—1947 pp. О. О. Попком були виявлені
і обстежені нові давньоруські пам’ятки на лівому березі р. Десни, від
Чернігова і майже до Остра, біля сіл Підгорне, Количівка, Іванівка,
Ладинка та Вовчок.48 Ним же та І. І. Ляпушкіним у 1947 р. проведено
обстеження давньоруських городища та поселень біля с. Анисова.49 Сей-
мський археологічний загін ІА АН УРСР під керівництвом С. С. Бе-
резанської у 1954 р. зафіксував на північному кордоні Задесення бага-
тошарове поселення біля с. Долинського, де під час стаціонарних роз-
копок О. М. Мельниковською у 1968 р. досліджена яма XII—XIII ст.50
Експедиції Е. О. Симановича, уточнюючи північний кордон черняхів-
ської культури, та С. С. Березанської, досліджуючи територію, що під-
лягала меліорації, в басейнах річок Борзенки, Смолянки, Остра вияви-
ли поселення часу Київської Русі — Миколаївка, Борзна-3, Березанка,
Смолянка, Коростень, Козари, Мрин, Киселівка та ін.51 Обстежуючи
правий берег Десни, від Чернігова до с. Великого Устя Сосницького
району, В. І. Непріна у 1969 p., крім пам’яток епохи бронзи, зафіксува-
ла біля сс. Ковчина та Салтикової Дівиці давньоруські, припустивши,
що біля останнього розташовується могильник.52
Восени 1961 р. під час земляних робіт на території підсобного гос-
подарства технікуму механізації, південніше залізничної станції Ніжин,
Сіверянський літопис 43
було знайдено поховання. Наукова експедиція Чернігівського історич-
ного музею на чолі з І. І. Єдомахою, оглянувши місце знахідки, хоч і
не зафіксувала слідів курганного насипу, все ж таки зробила висновок
— що це поховання давньоруського воїна з конем (XII ст.), про що
яскраво свідчили 28 речей (частина кольчуги, клинок шаблі, вудила,
деталі кінської вуздечки, кістяні накладки, кресало, наконечники стріл
та ін.).53
Продовжувалися роботи по вивченню археологічних пам’яток на
території Сосницького степка, який у X—XII ст. входив до складу Снов-
ської тисячі. Так, під час розвідок О. О. Попком у 1948 р. між населе-
ними пунктами Мена, Феськівка, Ліски, Осьмаки були зафіксовані решт-
ки оборонних споруд, подібних до Змієвих валів у Середньому Подні-
пров’ї.54 Дніпровською Лівобережною експедицією протягом 1947—
1948 pp. в цьому регіоні були обстежені давньоруські пам’ятки біля
с. Гориці в урочищах Провалля та Дворище, городища біля сс. Бруси-
лова, Феськівки, Миколаївки. У 1961 р. експедиція продовжила свої ро-
боти, зосередивши свою увагу і на пам’ятках правого берега р. Снов,
де шляхом шурфовки обстежені давньоруські городища та селища в
Седневі, у селах Старі та Нові Боровичі, Горську Щорського району та
в Семенівському районі городище та селище на околиці с. Городка.55
Плідними виявилися і розвідкові роботи археологічної експедиції
ЧІМ під керівництвом І. І. Єдомахи по Менському району у 1959 р.
Були обстежені та зафіксовані давньоруські городища, селища, могиль-
ники біля сіл Волосківці, Дягова, Синявка, Жовтневе, Киселівка, Ве-
личківка; локалізовані літописні Блистовит (біля с. Блистова) та Хоро-
бор (біля с. Макошино). Саме І. І. Єдомахою зроблена спроба започат-
кувати вивчення археологічних пам’яток м. Мени. Експедиція обсте-
жила залишки оборонних споруд, а в розрізі глиняного кар’єра зафік-
сувала три напівземлянки XI—XII ст. та зернову яму на території го-
родища «Замок». На посаді були проведені невеличкі розвідкові роз-
копки силами членів учнівського краєзнавчого товариства Менської
школи за участю вчителя В. Ф. Покотила. Наявність укріпленого дитин-
ця та посаду дозволила І. І. Єдомасі припустити, що цей комплекс па-
м’яток має всі ознаки давньоруського міста, час виникнення котрого
можна віднести до XI ст.56 Крім того, на околицях Мени в урочищах
Острич та Борсучка обстежені селища XI—XIII ст.57
Під час виявлення ранньослов’янських пам’яток на території обла-
сті у 1966 р. археологічна експедиція П. М. Третьякова по берегах рі-
чок Мени та Убеді обстежила і давньоруські — навколо Сосниці та сіл
Городище, Феськівка.58 У 1967 р. Чернігівський загін Радимицької ек-
спедиції ІА АН СРСР обстежив курганний некрополь літописного Снов-
ська (сучасний Седнів) і виявив, що з 312 насипів, відомих в середині
XIX ст., збереглося не більше 25. С. С. Ширинським були розкопані 4
кургани, які датуються II половиною X ст., і за поховальним обрядом
були віднесені до полянських поховань Чернігівщини.59
Саме в 50-х pp. XX ст. поновлюється археологічне вивчення давньо-
руських старожитностей Новгород-Сіверського Полісся. Так, архітек-
турні пам’ятки літописного Новгорода-Сіверського привернули увагу
М. В. Холостенка, який протягом 1954—1956 pp. проводив дослідження
Спаського собору на території Спасо-Преображенського монастиря. За-
кладений перед Спасо-Преображенським собором XVIII ст. розкоп доз-
волив відкрити рештки західної стіни монументальної споруди із захід-
ним притвором та рештки південного притвору. За наслідками розкопок
та вивченням гравюри-заставки Амфологіону, виданого Новгород-Сі-
верською друкарнею у 1678 p., дослідник прийшов до висновку, що храм
був триапсидним, чотиристовпним, з трьома притворами. Проаналізував-
44 Сіверянський літопис
ши будівельну техніку, знаки на цеглі-плінфі, М. В. Холостенко прода-
тував споруду II половиною XII ст.60
Археологічне вивчення самого міста започаткувала експедиція Чер-
нігівського історичного музею під керівництвом І. І. Єдомахи, якою
протягом 1959, 1960 та 1962 pp. було досліджено 508 кв. м культурного
шару на всіх ділянках давнього Новгорода-Сіверського. Матеріали
розвідкового розкопу (60 кв. м) та шурфів на дитинці дозволили
І. І. Єдомасі зробити висновок, що у IX—X ст. культурний шар утво-
рився завдяки існуванню городища роменської культури, яке було по-
передником міста. А наприкінці XI ст. давньоруське городище перетво-
рюється у дитинець Новгорода-Сіверського.61 Дослідження території по-
садів дозволили зафіксувати в північно-східній (в p-ні вул. Герцена)
та в північно-західній (в p-ні вул. Селянської) частині залишки давніх
валів та траншеєю розрізати рів. Головний обсяг робіт 1960 р. припав
на південно-західну ділянку посаду (р-н водонапірної вежі), де були
розкопані житлові та господарчі споруди; у 1962 р. — на район т. зв.
Заруччя, що на північний-захід від Замка, де на території шкільного
двору була частково досліджена садиба заможного городянина XII ст.62
Крім того, І. І. Єдомаха у 1959 р. провів обстеження давньоруських
пам’яток біля сіл Комань, Горки, Дігтярівка та Кудлаївка.63
Подальші дослідження на терені Новгород-Сіверського Полісся
проводили археологічні експедиції ІА АН СРСР та ЛВ ІА АН СРСР
протягом 1965—1968 pp. Розвідкові розкопки відбулися на Шабалинів-
ському городищі (Мельниковська О. М., 1965, 1967 pp.) та на поселен-
нях біля сіл Форостовичі (Симанович Е. О., 1967 р.) та Чулатово (Го-
рюнов Є. О., 1968 p.), де були зафіксовані матеріали IX—XIII ст.64 Об-
стеження давньоруських поселень та городищ біля сіл Горбово, Горки,
Дробишева (урочище Городище), Камінь, Мамекино, Смяч, Пушкарі,
Комань, Радичів та Разльоти провели експедиції М. В. Воєводського
(1946 р.), О. М. Мельниковської (1966 р.), П. М. Третьякова (1967 р.).65
З метою перевірки стану курганних старожитностей регіону Радимицька
експедиція провела обстеження насипів, які були відомі з середини
XIX ст. Розвідки засвідчили, що кургани біля сіл Ларінівка, Риково (Кі-
рово), Радичев, Разльоти та Криски не збереглися. Біля с. Ушивки за-
фіксовані сліди розкопаних І. С. Абрамовим у 1909 р. трьох курганів.
Також було з’ясовано, що більшість курганів біля с. Форостовичів зни-
щено оранкою, лише по дорозі на Семенівку зафіксовано 10 насипів
в доброму стані.66
Потрібно відмітити, що саме в цей період утворюються нові істо-
рико-краєзнавчі музеї, зокрема в Мені у 1954 р. та с. Мезині у 1965 р.67
Аматори-археологи В. Ф. Покотило, В. Є. Куриленко, І. Ф. Іванченко
разом з археологами Києва, Москви, Ленінграда, Чернігова починають
вивчати археологічні старожитності давньоруського часу на території
Новгород-Сіверського Полісся, та Сосницького степка.
Внаслідок плідної роботи археологічних експедицій на території об-
ласті протягом 40—60-х pp. XX ст. були проведені розкопки літописних
міст Чернігово-Сіверського князівства — Чернігова, Любеча, Новгоро-
да-Сіверського, Оргоща; обстежені та локалізовані Моравійськ, Лута-
ва, Хоробор, Сновськ, Остер. Суцільними розвідками в басейнах річок
Борзенки, Смолянки, Остра, Стрижня, Білоуса, Снові, Мени та Убеді
були зафіксовані, а на деяких проведені незначні розкопки та шур-
фовка, старожитності давньоруського часу. Здобутий дослідниками ве-
личезний археологічний матеріал було запроваджено у науковий обіг
у численних статтях та монографіях. На цьому ж етапі відбувається за-
родження місцевої археологічної школи, яка підготувала грунт для плід-
ної діяльності майбутніх дослідників.
Сіверянський літопис 45
Джерела та література:
1. Коваленко О. Б. Стародавній Чернігів у регіональній історіографії другої полови-
ни XVII — XVIII ст. // Старожитності Південної Русі. — Чернігів, 1993. — С. 174.
2. Бліфельд Д. І. Сучасний стан археологічних і архітектурних пам’яток Чернігова //
Археологія. — 1947. —Т. 1. — С. 197—198; Рибаков Б. О. Підсумки і перспекти-
ва археологічного дослідження Переяслава і Чернігова / V наукова конференція
ІА АН УРСР (1—5 червня 1946 р.) // Археологія. 1948. — Т. 2. — С. 204.
3. Рыбаков Б. А. Древности Чернигова // Материалы и исследования по археологи
СССР. — М.-Л., 1949. — № 11. — С. 64—65.
4. Рыбаков Б. А. Вказ. праця. — С. 66.
5. Богусевич В. А. Археологічні розкопки в Чернігові в 1949 та 1951 pp. // Археоло-
гічні пам’ятки (далі АП). — 1955. — Т. 5. — С. 6.
6. Богусевич В. А. Вказ. праця. — С. 5—6.
7. Богусевич В. А. Вказ. праця. — С. 7.
8. Богусевич В. А. Черниговская археологическая экспедиция 1947 г. // Науковий ар-
хів Інституту археології Національної Академії наук України (далі НА ІА НАНУ).
— 1947/20. — С. 19.
9. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. — К.,
1851. — С. 242.
10. Богусевич В. А. Древній Чернігів за археологічними даними // Вісник АН УРСР.—
1952. — № 1. — С. 63.
11. Гребінь П. М., Коваленко В. П. Дослідження Верхнього Замку в Чернігові в
1989 р. // Старожитності Південної Русі. — Чернігів, 1993. — С. 13.
12. Богусевич В. А. Черниговская археологическая экспедиция 1947 г, // НА ІА НАНУ.
— 1947/20. — С. 13—15; Його ж. Археологічні розкопки в Чернігові в 1949 та
1951 pp. // АП. — 1955. — Т. 5. — С. 7—8.
13. Самоквасов Д. Я. Новые археологические исследования и находки в городе Чер-
нигове и его окрестностях // Черниговские губернские ведомости. — 1878. — № 35.
14. Богусевич В. А. Раскопки по ул. 25 Октября // НА ІА НАНУ. — 1947/20. —
С. 16—17, 20.
15. Богусевич В. А. Раскопки на Черниговском Подоле и в Елецком монастыре // НА
ІА НАНУ. — 1951/10. — С. 3—6.
16. Богусевич В. А. Древній Чернігів ... — С. 59.
17. Даркевич В. П., Едомаха И. И. Памятник западноевропейской торевтики XII в. //
Советская археология. — 1964. — № 3. — С. 247—255; Попудренко М. А. Старо-
давні знахідки з Чернігова // Археологія. — 1975. — № 16. — С. 82—86; Мурашко
В. І. Нові експонати у фондах Чернігівського історичного музею // 3 досвіду роботи
музеїв. — К., 1959. — С. 63—64.
18. Едомаха И. И. Дневник Черниговской археологической экспедиции 1958 года //
Державний архів Чернігівської області (далі ДАЧО). — Ф. 2124. — Оп. 1. —
Спр. 223.
19. Рыбаков Б. А. Отчет о работе Южно-Русской экспедиции за 1958 г. в Любече //
НА ІА НАНУ. — 1958/25; Його ж. Отчет о работах Черниговской экспедиции в
городах Любече и Чернигове в 1959 г. // НА ІА НАНУ. — 1959/20.
20. Бліфельд Д. І. Давньоруський могильник в Чернігові // Археологія. — 1965. —
Т. 18. — С. 105—138.
21. Ширинский С. С. Отчет о раскопках в 1962 г. Черниговским отрядом Приднепров-
ской экспедиции ИА АН СССР // НА ІА НАНУ. — 1962/56. — С. 12—13.
22. Ширинский С. С. Отчет о раскопках Черниговского отряда Приднепровской экспе-
диции в 1965 г. // НА ІА НАНУ. — 1965/31. — С. 1—3.
23. Єдомаха І. І., Карнабіда А. А. Вивчення стародавнього Чернігова // Український
історичний журнал. — 1970. — № 1. — С. 157—158.
24. Кузнецов Г. О. У підземних лабіринтах // Комсомольський гарт. — 1969. — 7
серпня. — С. 3.
25. Попко А. А. Археологические памятники по Днепру в p-не Любеча // НА ІА
НАНУ. — 1947/20.
26. Гончаров В. К. Раскопки древнего Любеча // АП. — 1952. — Т. III. — С. 134—138.
27. Едомаха И. И., Попудренко М. А. Археологические материалы, собранные во время
разведки в г. Любече 1954 г. // Фонди Чернігівського історичного музею. — Інв.
арх. 2І9. — Кол. oп. 25.
28. Рыбаков Б. А. Любеч — феодальный двор Мономаха и Ольговичей // Краткие со-
общения Института археологии. — 1964. — Вып. 99. — С. 21.; Його ж. Раскопки
в Любече в 1957 г. // Краткие сообщения Института истории материальной куль-
туры. — 1960. — Вып. 79. — С. 29.
29. Рыбаков Б. А. Любеч — феодальный двор ... — С. 21—23; Його ж. Отчет о рас-
копках в Любече в 1957 г. // НА ІА НАНУ. — 1957/17. — С. 3, 8, 10; Його ж.
Отчет о работе Южно-Русской ... — С. 1—51; Його ж. Отчет о работе Чернигов-
ской ... — С. 14—16; Його ж. Отчет Черниговской экспедиции ИА АН СССР за
46 Сіверянський літопис
1960 г. (раскопки в Любече) // НА ІА НАНУ. — 1960/37. — С. 71.
30. Рыбаков Б. А. Раскопки ... — С. 31—33.
31. Рыбаков Б. А. Отчет о работе Южно-Русской ... — С. 52—53; Його ж. Отчет Чер-
ниговской ... — С. 86—93; Ширинский С. С. Отчет о раскопках, произведенных в
1962 году Черниговским отрядом Приднепровской экспедиции Института археоло-
гии АН СССР // НА ІА НАНУ. — 1962/56. — С. 1—6.
32. Вознесенская Г. А. Стальные ножи древнего Любеча // Краткие сообщения Инсти-
тута археологии. — 1965. — Вып. 104. — С. 145—149; Алексєєва Т. І. Антрополо-
гічний склад населення давньоруських міст // Матеріали з антропології України. —
К., 1969. — Вип. 4. — С. 74; Николаева Т. В. Древнерусская мелкая пластика из
камня XI—XV вв. // Свод археологических источников (далі САИ). — 1983. —
Вып. ЕІ-60. — С. 24; Щапова Ю. Л. Мастерская стеклодела в древнем Любече //
Славяне и Русь. — М., 1968. — С. 230—238; Макарова Т. И. Венец с перегородчас-
той эмалью из Любеча // Культура средневековой Руси. — Л., 1974. — С. 160—162.
33. Макарова Т. И. Вказ. праця. — С. 160.
34. Ширинский С. С. Раскопки языческих курганов Черниговщины // Археологические
открытия 1966 года., — М., 1967. — С. 241; Його ж. Курганы X ст. у дер. Пересаж
// Краткие сообщения Института археологии (далі КСИА). — 1969. — Вып. 120. —
С. 100—106.
35. Бліфельд Д. І. Деснянська археологічна експедиція 1949 p. // АП — 1955. — Т. 5.
С. — 12—15.
36. Там само. — С. 15—20.
37. Там само. — С. 14.
38. Станкевич Я. В. Шестовицька археологічна експедиція 1946 p. // АП. — 1949. —
Т. 1. — С. 50—57; Її ж. Отчет о работе Шестовицкой археологической экспедиции
за 1946 год // НА ІА НАНУ. — 1946/20.
39. Ляпушкін І. І. Дослідження Дніпровської Лівобережної експедиції 1947—1948 pp.
// АП. — 1952. — Т. 3. — С. 298; Попко А. А. Археологические памятники в районе
Чернигова (Звіт Чернігівської експедиції) // НА ІА НАНУ. — 1947/20.
40. Бліфельд Д. І. Дослідження у Шестовиці // АП. — 1952. — Т. 3. — С. 123—131.
41. Бліфельд Д. І. Давньоруські пам’ятки Шестовиці. — К., 1977. — С. 7.
42. Станкевич Я. В. Шестовицька ... — С. 50—53; Ляпушкін І. І. Вказ. праця. —
С. 298.
43. Бліфельд Д. І. Давньоруські ... — С. 236.
44. Попко О. О. Слов’янські археологічні пам’ятки у нижній течії Десни // Середні
віки на Україні. — К., 1971. — Вип. 1. — С. 129, 134—135, 137.
45. Копилов Ф. Б. Археологічні розвідки по нижній течії Десни // АП. — 1952. — Т. 3.
— С. 96.
46. Ляпушкін І. І. Вказ. праця. — С. 297.
47. Артеменко И. И. Отчет Припятско-Днепровского отряда Киевской экспедиции о
разведке в зоне затопления Киевской ГЭС в 1960 г. // НА ІА НАНУ. — 1960/1-а.
— С. 3.
48. Попко О. О. Вказ. праця. — С. 138—140.
49. Попко О. О. Вказ. праця. — С. 138; Ляпушкін І. І. Вказ. праця. — С. 297.
50. Березанская С. С. Отчет о работе Сеймского отряда в 1954 году // НА ІА НАНУ.
— 1954/8. — С. 15; Мельниковська О. М. Могильник юхнівської культури та ранньо-
середньовічне поселення на Чернігівщині // Археологія. — 1977. — Вип. 24. —
С. 67.
51. Сыманович Э. А. Отчет о разведках Средне-Днепровской экспедиции ИА АН СССР
I960 г. // НА ІА НАНУ. — 1960/26. — С. 2; Березанская С. С. Разведка в север-
ных районах Украины // Археологические исследования на Украине в 1967 г. —
К., 1968. — Вып. 2. — С. 35.
52. Неприна В. И. Отчет о разведке по р. Десне и Сейму в 1969 г. // НА ІА НАНУ.—
1969/35. — С. 11.
53. Архів фондів Чернігівського історичного музею. — Акт. № 78 от 6 февраля 1968 г.
54. Попко А. А. Древний вал на р. Десне в Черниговской обл. / Археологические па-
мятники по Десне в р-не Чернигова // НА ІА НАНУ. — 1947/20. — С. 2.
55. Ляпушкін І. І. Вказ. праця. — С. 297; Його ж. Отчет о работе Днепровской Лево-
бережной археологической экспедиции ИА АН СССР 1961 г. // НА ІА НАНУ. —
1961/7. — С. 4—5, 17, 20, 22.
56. Едомаха И. И. Отчет об археологической разведке в г. Мене и Менском р-не в
1959 г. // НА ІА НАНУ. — 1959/20. — С. 7—12; Його ж. Дневник Новгород-Се-
верской и Менской разведывательной экспедиции ЧИМ (22 апреля — 15 октября
1959 г.). // Державний архів Чернігівської області. — // (Далі ДАЧО). — Ф.
Р-2124. — Оп. 1. — Спр. 240. — Арк. 44—48, 52—54.
Сіверянський літопис 47
57. Едомаха И. И. Дневник … — Арк. 49—51.
58. Третьяков П. Н. Отчет об археологических обследованиях на территории Черни-
говской обл. в 1966 г. // НА IA НАНУ. — 1966/13. — С. 1—10.
59. Ширинский С. С. Курганы полян у с. Седнев // Археологические открытия 1967 го-
да. — М., 1968. — С. 239—240.
60. Холостенко Н. В. Исследования памятника XII века в г. Новгороде-Северском //
Сборник сообщений «Киевпроект». — К., 1958. — № 1. — С. 34—43.
61. Едомаха И. И. Отчет об археологических раскопках в Новгороде-Северском в
1960 г. // НА IA НАНУ. — 1960/63. — С. 15—16; Його ж. Отчет об археологичес-
кой разведке в Новгород-Северском районе 1959 г. // НА ІА НАНУ. — 1959/20.
— 20 с.
62. Едомаха И. И. Отчет об археологических раскопках в Новгороде-Северском в
1960 г. С. 18—38; Його ж. Отчет об археологических раскопках в Новгороде-Се-
верском в 1962 г. // НА ІА НАНУ. — 1962/65. — 24 с.; Його ж. Краткий отчет об
археологических раскопках в Новгороде-Северском в 1962 г. // ДАЧО. — Ф. Р.2124.
Oп. 1. — Спр. 204. — Арк. 1—3.
63. Едомаха И. И. Дневник ... — Арк. 53—56.
64. Мельниковская О. Н. Шаболиновское городище // КСИА. — Вып. 142. — 1975.—
С. 98—103; Сыманович Э. А. Отчет о пробных раскопках в с. Форостовичи Новго-
род-Северского р-на Черниговской обл. в 1967 г. // НА ІА НАНУ. — 1967/43а. —
7 с.; Горюнов Е. А. Поселение у села Чулатово // КСИА. — 1971. — Вып. — 125.
— С. 41—45.
65. Воеводский М. В. Отчет о полевых исследованиях 1946 г. Деснянская экспедиция
// НА ІА НАНУ. — 1946/72. — С. 46—47; Третьяков П. М. Отчет об археологичес-
ких исследованиях 1967 г. в Черниговской обл. // НА ІА НАНУ. — 1967/31. —
С. 18—19, 23—24.
66. Соловьева Г. Ф. Отчет о раскопках на территории УРСР Радимичской экспедиции
Института археологии АН СССР в 1967 г. // НА ІА НАНУ. — 1967/7. — 8 с.
67. Мезенський музей // Чернігівщина: енциклопедичний довідник. — К., 1990. —
С. 443; Менський музей // Там само. — С. 445.
48 Сіверянський літопис
|