2025-02-22T01:31:09-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-200737%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-22T01:31:09-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-200737%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-22T01:31:09-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK

2025-02-22T01:31:09-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Стольне

Saved in:

Bibliographic Details
Main Author:	Курдюк, М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1998
Series:	Сiверянський літопис
Subjects:	Історія міст і сіл
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200737
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!

id	irk-123456789-200737
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2007372024-12-21T19:43:17Z Стольне Курдюк, М. Історія міст і сіл 1998 Article Стольне / М. Курдюк // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 49-61. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200737 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія міст і сіл Історія міст і сіл
spellingShingle	Історія міст і сіл Історія міст і сіл Курдюк, М. Стольне Сiверянський літопис
format	Article
author	Курдюк, М.
author_facet	Курдюк, М.
author_sort	Курдюк, М.
title	Стольне
title_short	Стольне
title_full	Стольне
title_fullStr	Стольне
title_full_unstemmed	Стольне
title_sort	стольне
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	1998
topic_facet	Історія міст і сіл
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200737
citation_txt	Стольне / М. Курдюк // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 49-61. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT kurdûkm stolʹne
first_indexed	2025-02-05T04:07:26Z
last_indexed	2025-02-05T04:07:26Z
_version_	1823188920188272640
fulltext	ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ Михайло Курдюк СТОЛЬНЕ Полісся. Величезне рівнинне пониззя, що тяжіє до славнозвісної Десни, входить до східної частини поліської зони. У цьому місці лежить майже п’ятдесятикілометрового діаметра острів своєрідного лісостепу з досить гумусованими, хоч і супіщаними грунтами. Мабуть, це й прива- било в незапам’ятні часи поселитись тут людей, які й утворили село, що тепер зветься — Стольне. Річка Домниця (від слова «домна», в яких колись плавили метал із болотних руд у поліському краї) розділяє село на дві нерівні части- ни: ліву або східну — підвищену та західну — нижчу й рівнинну, біль- шу за площею. Водна артерія в межах села перетворилася на ставки з оригінальними назвами: Графська річка (місцеве звучання Грабська), Крамарівщина, Чортівка. Стольне має вигляд красивого гаю з вербами, липами, в’язами, віль- хами та численними садками, переважно яблуневими. Село розляглось у довжину на шість, а в ширину на чотири кілометри. І. З ПОГЛЯДУ ВІЧНОСТІ Виникнення села сховане у темені віків і йде до витоків Скіфії, а може, ще далі — до венедів чи антської держави. Історичні джерела повідомляють, що ще до монголо-татарської навали у цій місцевості бу- ло поселення з назвою Райгородок. Загадковий куток села з назвою «Високий городок» є, мабуть, першоосновою Стольного. Скарб монет другого століття нашої ери, знайдений у селі в 1895 році біля сучасної Андріївської церкви, на Горбовці, курганні похован- ня, історичні дані про поселення доби бронзи та юхновської культури (середина першого тисячоліття до нашої ери) наводять на думку, що в цій місцевості є скіфські поховання, про які згадує «батько історії» Геродот. Можливо, могильник біля сільської церкви і є тією пам’яткою далекого минулого, а Високий городок, вірогідно, відповідає історично- му Райгородку. Взагалі, в історії Стольного більше питань, ніж відпо- відей. Схоже на те, що Стольне утворилось з декількох поселень через злиття частини їх, що звались хуторами. Ще й тепер побутують озна- чення «куток», який охоплює головну вулицю та кілька другорядних ву- лиць, точніше провулків, що уособлюють певну спільність мешканців цієї частини села. Як би там невігласи від революції не перейменову- вали сільських вулиць, а в народі досі живуть Морозівка, Зубріївка, Горбівка, Басанківка, Курдюківка, Щимель як вулиці-кутки, що відби- вають історичну дійсність чи пам’ять про перших поселенців. Багато Сіверянський літопис 49 таких відособлених поселень не з’єднались між собою і залишились ху- торами, хоч увійшли до складу іншого сільського об’єднання. У недале- кому минулому хутори Семенівка, В’яльківка, Залогівка, Курдюківка, Лапівка, Пилипенківка, Удівка, Чорногірці, Дмитрівка були приналеж- ністю села, яке носило назву — Стольне з хуторами. У 17—18 століттях воно постійно мало в бойовій готовності козацьке формування — сотню, яка звалась Стольненська сотня, що свідчить про численне поселення тут козаків. У державному архіві міста Києва зна- ходяться матеріали Рум’янцевського опису за 1765 рік, який охоплює 960 сторінок рукопису, де наводяться дані щонайменше про дві тисячі родин козаків, що говорить про переважання козацького населення в се- лі Стольному та його хуторах. Цей опис являє собою великий і цінний матеріал про стольненців, де наводяться прізвища козаків, склад сім’ї, вік і зріст, соціальне становище (козак, підсусідок) і заняття кожного, дані про кількість худоби, обсяг і категорії земель кожної сім’ї, кіль- кість одержуваного збіжжя. На жаль, цей матеріал не перекладений сучасною мовою і тому його простому смертному прочитати дуже важко. Велика і чудова історія села лежить у багатьох архівах, живе в спогадах і справах односельців. Вів щоденник Федір Кістяківський, є в архівах дані про Безбородьків, Мусіних-Пушкіних, Кушелевих, не вив- чений щоденник священика Андріївської церкви Щемелінова та багато інших джерел, про деякі з них ми ще не здогадуємось. За відомий нам відрізок історії село пережило багато незгод. Його в тринадцятому столітті поневолювали татаро-монголи, понад сто ро- ків, починаючи з 1503 p., господарювала тут Московська держава, за- тим загарбала шляхетська Польща, король якої дарував Стольне черні- гівському чашнику Салтику, який закріпачив селян. Через 130 років, у 1648 році, село, завдяки визвольній війні українського народу, позбав- ляється польського панування. Однак воля була недовгою, бо Юрко Хмельницький у 1660 році передає Стольне Ніжинському монастирю, а з посиленням російського гноблення, після попрання Переяславської угоди, цариця Анна дарує село генеральному судді Малоросійської вій- ськової канцелярії Андрію Безбородьку. Двічі наші предки пережили німецьку окупацію: в 1918 році та 1941—1943 роках. Рівно два роки поневірялись жителі села під німцями, з другої половини п’ятниці 19 вересня 1941 року (лівобережна частина, а правобережжя було захопле- не німцями суботнім ранком) до ранку неділі 19 вересня 1943 року. Стольненський маєток спочатку належав князю Безбородьку, затим графам Кушелевим-Безбородькам, а потім ним володів граф Мусін- Пушкін. 27 листопада 1736 року село було подароване генеральному писарю Генеральної канцелярії А. Я. Безбородьку, де він і поселився. Частина земель 1742 року належала чашнику Салтику. А. Г. Кушелев- Безбородько був правнуком Григорія Розумовського. Кушелеви роди- чались з Репніними, з якими підтримував дружні стосунки Т. Г. Шев- ченко. У палаці Кушелева-Безбородька були картини Боровиковського, Левицького. Хоч Стольне у свій час віддано Ніжинському монастирю, але від- радно те, що на кошти стольненського графа Іллі Андрійовича Безбо- родька та його брата засновано Ніжинську гімназію вищих наук. Отже, праця стольненських селян через розум і організаторські здібності гра- фа Безбородька знайшла втілення у культурному будівництві краю — Ніжинській гімназії — колисці культури й науки України, яка дала ба- гатьох видатних державних діячів і була джерелом знань і науки. Ще в 20-х роках минулого століття Стольне стало містечком в ад- міністративному значенні, хоч воно, будучи сотенним козацьким, давно 50 Сіверянський літопис вже виконувало ці функції. У кінці минулого століття в ньому відкрито поштове відділення, що обслуговувало села Волосківці, Городище, Си- нявку, Блистову. 1923 року Стольне переведено до категорії сіл, щоб, як нам здається, порівняти його з сусідніми населеними пунктами. Стольне було позаштатним містечком (головною ознакою містечка є наявність двох і більше церков). У селі їх здавна було дві: Тихонів- ська й Андріївська, що стоять поряд, тобто однією будовою. На початку століття збудовано ще й третю — Спаську, що мала своїх прихожан. Її будували п’ятнадцять років і руйнували не менше: почали в тридця- тих, закінчили в п’ятдесятих роках. У селі жив сліпий музикант Д. Симоненко, його часто відвідував лірник Л. Гребінь, який мав хатину на Дмитрівці. На ній недавно при- кріплена меморіальна дошка. За свою довговікову історію село зазнало багато поневірянь. Пали- ли його татаро-монголи, закріпачували Петро І і Катерина II, зазнава- ло холерної пошесті та нападу сарани, голоду від неврожаю і сталін- ського голодмору, свавілля й розгулу тих, хто не хотів працювати, зате жити бажав красиво. Це вони спалили величезний палац, що мав 71 кім- нату, зруйнували церкву, розбили гуральню, навіть паркан на кладови- щі знесли, не соромлячись не тільки мертвих, а й живих. Ледарі й нащадки колишніх конокрадів під виглядом колективіза- ції грабували відданих землі хліборобів. Невігласи, що стояли при сіль- ській владі, одурманювали людей, намагались їх тримати у темряві й покорі, через що довго не відкривалась середня школа, була заборона на виїзд із села, тому відмовлялись від автобусного сполучення із обла- стю й районом, позбавлялись добрих спеціалістів і розумних людей. Один із таких керівників прямо висловлювався: «Неграмотними легше правити», бо й сам мав чотири класи, і ті закінчив на трієчках, та за іронією долі потрапив у керівники. Але село вижило й вистояло і те- пер не вмре, не загине, а його оновлення і становлення твердо вселяє надію на прекрасну перспективу, що село незабаром поверне свій статус містечка. Пригадуються слова місцевого астролога діда Сака Саковича При- ходька (по вуличному Солодкого), що жив на хуторі. Ще в середині двадцятих років, показуючи на Спаську церкву, сказав: — Церква стоїть, а тут буде ліс шуміти і стоятиме пам’ятник вож- дю. Державою правитиме п’яниця і проп’ють країну. Стольне стане містом. За свою довговікову історію Стольне не раз згасало, руйнувалось і знову відроджувалось. На цю землю не раз приходили переселенці, або люди виїжджали з села, як це було на початку століття, коли стольнен- ці опинялись, шукаючи кращої долі, в Зеленому клині, що на Далеко- му Сході, в Казахстані та таврійських степах. Багато людей покинуло село в роки колективізації та в післявоєнні роки. Цікавий факт — збіг і подібність у назвах сіл, річок, місцевостей маємо у Прип’ятському Поліссі і колишній Сосниччині, де є річка Стіль- на, місто Столин та багато інших, але то окрема тема. Можливо, жите- лі Столінської Прип’ятчини, тікаючи від польського гніту, переселялись під затишне крило Чернігівщини, приносячи свої назви. Були тут свої укріплені місця, де ховались від ворогів. Мабуть, і Високий городок, що на північному сході села, був укріпленням на зразок кремля. Є зв’язки Стольного з Кубанню, які мають корені ще в тих часах, коли Тмутаракань (сучасний Краснодарський край) разом з частиною Кримського півострова входили до Чернігівського князівства. Пізніше, з руйнуванням царським урядом Запорозької Січі, козаки спочатку осе- лились за Дунаєм, а в 1792 році перейшли на Кубань, де й осіли. Сіверянський літопис 51 І в Карасунському куті збудували свою столицю (тепер Краснодар). Во- логий малярійний клімат та інші незручності змусили деяких поселен- ців шукати кращої долі і нових місць. Одна ватага поселенців поїхала за Десну. Вірогідно, це були вихідці цих країв, яких потягла туга за рідним краєм. Їх було тридцять сімей, а за іншими відомостями 60, які приїхали в Стольне. Можливо, хтось із стольненців, що був коза- ком, запросив їх сюди, може, вони всі були вихідцями звідси. У середині минулого століття в селі жили дворяни потомственні й заслужені, козаки, державні селяни та графські кріпаки. Були тут, як вони тоді називались, посполиті та міщани, торговий люд. Козацтво наклало на село відбиток вільнолюбства і чуття людської єдності. Козаки спільно володіли полями, хоч за окремими господарями закріплялась відповідна площа поля. Може тому й зараз селяни відмо- вились від одноосібництва, яке нав’язується з чужого голосу. Перерозпо- діл землі провадився кожні десять років. Особливістю було те, що зем- лею наділялась чоловіча частина родин. Трипільна система землероб- ства теж вимагала спільності дій, щоб забезпечити сівозміну. Козацьке прагнення до єдності проявилось у селян останнім часом, коли стояло питання про паювання. У доцільності колективного господарювання кол- госпники переконалися і не знайшлось поки що жодного селянина, який би став одноосібником. Стольне — споконвіку землеробське село. Вирощували жито, яке колись було головною зерновою культурою, бо давало кульову солому для вкриття хат та інших будівель. Пшениця зайняла домінуюче місце вже у післявоєнний час. Вівсу і ячменю відводилось менше значення. Мали місце значні посіви гречки й проса. Були часи, коли сіяли коноп- лі для пряжі і мотузок, вирощували тютюн, займались коксагизом для гумової промисловості та цукровими буряками, які вивозили на цукро- вий завод міста Корюківки. У селян у великій пошані завжди було са- діництво, як садибне, так і громадське. Як повідомляють літописці, у середині минулого століття чоловіки, а часом і дівчата, ходили на заробітки в Таврію, на Дон та інші місця. Займались візницьким промислом, зокрема торгівлею яблуками, які ху- рами возили переважно до Ніжина, де ще до недавнього часу чомусь не вирощували садів, а тому стольненські яблука знаходили там вели- кий попит і збут. Селяни торгували хлібом, худобою, птицею, медом. У селі проводились два ярмарки: один на старий Новий рік, другий — на Георгія (шостого травня). Жінки села в минулому традиційно займались прядінням та ткацт- вом полотна, поясів, плахт, рушників, скатертин та трипу — вовняної ворсової тканини, багато вишивали. Було б непогано, щоб відродити всі ці народні промисли. Це не тільки прибуток, а й духовне збагачення. Споконвіку селяни кохалися у квітах. 1 тепер не побачиш садиби, де б не було квітів. В одних їх багато і різних, в інших кущ-два. З при- ходом весни в сільських дворах квітують червоні й рожеві півонії, ори- гінальні тюльпани, запашні нарциси, ніжно-рожеві сережки розбитого серця (дицентра). Пізніше розцвітають білі лілії, орлики, жоржини й чорнобривці, а під осінь — жовтогарячі рудбекії, хризантеми та багато- річні айстри, що звуться ще морозом. Хліборобське уміння сільчан передавалось із покоління в покоління. Воно й тепер свято бережеться. Шкода тільки, що багато молодих людей зрадили цьому і виїжджають до міст, де й займаються вже не хлібороб- ською справою і не дають тієї користі, яку б мало суспільство, коли б вони продовжували традиції предків. Найбільшим землевласником села був граф Мусін-Пушкін, який во- лодів десятьма тисячами гектарів у Чернігівській губернії, а біля села 52 Сіверянський літопис мав економію в тисячу гектарів. Тепер найбільшим землевласником є колективне господарство «Праця», про становлення якого треба коротко сказати. Перше радянське господарство було створене на 32 гектарах у 1919 році і проіснувало недовго. Це сталося тому, що у ньому не було хлі- боробів, а комунари тримались, поки було на чому триматись. У 1925 році, коли вже почав занепадати неп, 14 сільських господарств об’єд- налися в артіль з революційною назвою «Червоний хлібороб», яка че- рез рік розпалась, бо, як пишеться в офіційних довідках, «не було досві- ду колективного господарювання». Дійсно, вмілі хлібороби до такої ар- тілі не пішли, а державного примусу ще не було. У 1928 році робиться нова спроба організувати колективні госпо- дарства, на цей раз вже два: «1-ше Травня» та «Праця». Через рік їх об’єднали в одне, назвавши «Праця». Може, й цю б артіль спіткала до- ля попередньої, але прийшла горезвісна сталінська колективізація, ко- ли кістлявою рукою голоду селян силою зганяли до колгоспу. Немало їх вимерло, але в 1934 році одноосібників залишились одиниці. На цей раз колгосп став життєздатним, бо до нього залучили вже справжніх хліборобів. Становлення колгоспу «Праця» співпало з сталінськими репресія- ми, коли кращих хліборобів і мислячих людей заганяли до Сибіру, а то й просто знищували. Боротьба велась з працьовитими і духовно само- стійними людьми. Швидко й безжалісно було ліквідовано «куркульство» — людей, які вміли господарювати на землі і мали добрі достатки. Сум- но, але кращі селяни, вчителі та інтелігенція села, хто мав свою думку, були відправлені до Сибіру «без права переписки», тобто на той світ. М. О. Полотая — вчителя, що в 1931 році їздив до Москви для опану- вання політичним навчанням, щоб застосовувати його в сільській школі, забрали невідомо куди. Одного дня не повернулись додому вчителі П. І. Дупло, В. Т. Мороз. Загинув від рук «трійки» тридцятидвохлітній селянин Василь Пантелеймонович — батько редактора популярної газе- ти захисту селян «Сільські вісті» І. В. Сподаренка. Протистояння між трудовим селянством і бездарним керівництвом колгоспу виражалось у недопущенні культурного розвитку селян. У 1940 році колгосп складався із 14 бригад: 12 рільничих та садова і дорожня бригади. Перед війною артіль мала чотири автомашини: дві тритонні (ЗІС) і дві півторатонки (ГАЗ-М). На полях вже працювало два причіпних комбайни, дві молотарки. Колгосп був представлений на виставці в Москві, де одержав велику на той час премію — автомашину. До війни він був другим за розмірами в Чернігівській області. (Крупніший за нього — в с. Іваниці Ічнянського району). Колгосп «Праця» з перших днів свого існування не мав великої пло- щі орних земель. Розширення їх відбулось у середині тридцятих років. Було колись: доїхав до перших беріз березненським шляхом і вже бе- резненська земля — хутір Бурого, а незадовго до війни ліквідований. У часи колективізації він звався «Червоне» і там розміщалась МТС, що обслуговувала стольненський колгосп. Автор пам’ятає будівлі цього ху- тора, ставок у ньому, сад, обсаджений каштанами, алею величезних во- лоських горіхів, по які бігали стольненські хлоп’ята, коли наставала осінь. Березенці (так їх називають у навколишніх селах) славились першокласними шевцями і бублейницями, вони полюбляли торгувати і не вміли прясти та ткати, через що парубки навколишніх сіл рідко ко- ли женились на березненських дівчатах. Не дуже цінили землю, тому легко віддали великий шмат. Стольненці забрали дві тисячі гектарів бе- резненської землі, трохи прихопили в Городищі, що була по цей бік траси Чернігів — Новгород-Сіверський. Сіверянський літопис 53 У перші повоєнні роки відбувалось нарощування врожаю колгосп- них полів. По війні одержували по 10—12 ц/га, а часом і менше зерно- вих, вже в 1968 досягли 18,5 ц/га. Звичайно, середні врожаї сьогодення у два і більше разів перекривають цей показник. Слід нагадати, що в минулому серед українських хліборобів побутувала така оцінка господа- рів: при врожаї хлібного зерна 100 пудів з десятини — поганий господ- дар, коли 200 — середній, а понад 300 пудів з десятини характеризува- ли доброго господаря. Це сучасною мірою — п’ятдесят центнерів з гек- тара. Отже, перед «реформою» села на догоду іноземному капіталу стольненці показували приклади доброго господарювання і високих вро- жаїв. Великий прибуток завжди приносив плодовий сад, який спочатку був на 8—10 ділянках, але ще до війни на околиці села посаджений ве- ликий сад, який тепер є основним для постачання плодів для колгосп- ного переробного заводу. Про сучасний стан господарювання в селі належить розповісти в майбутньому. Хочеться тільки відзначити, що за свою історію колгосп «Праця» не брав кредитів. Господарство було багатим, завдяки само- відданій праці селян, але, ще раз нагадую, йому постійно не щастило на керівників, які не вміли господарювати та й не хотіли, вважали, що краще турбуватись про себе, ніж дбати про сільський люд. Приємним і щасливим винятком став сучасний голова ксп «Праця» — Петро Федоро- вич Киценко. Він вміє гуртувати людей і не допустив розвалу господар- ства, яке й сьогодні є кращим на Чернігівщині. Треба сказати про землі села. Вони досить бідні на гумус, але не- погано тримають воду. Тому внесення органіки для них — першочерго- ва потреба. Так водилось, що кожні десять років чистили ставки, а мул вивозили на поля. От і тридцять років тому вивезли на поля сто тисяч тонн врожайної землі, очистивши чотири гектари водного плеса. Інколи трапляються і негативні явища у поводженні із землями села. Це — шкідливе осушення. Воно не потрібне, бо дає низькі врожаї при висо- ких витратах пального. Меншає боліт, зникає роса, а роса, як відомо, дає тридцять відсотків опадів, що особливо важливо у посушливу пору. Дивно буває бачити картину: на колишньому болоті стоїть дощувалка. Отже, висушили, щоб поливати. Сталося таке після осушення й розо- рювання в 70-х роках півтисячі гектарів вигонів і боліт. Три чверті кол- госпних земель розорано. Це надто високий показник і, навряд, чи він виправданий. Село лежить на відстані 25 км від залізниці. Не можу не пригадати розповідь про те, як відмовились від прокладки колії повз село. Старо- жили розповідають, що в 1854 році, коли почали будувати другу в Ро- сії, після Петербург-Москва, лінію залізниці, що повинна була зв’язати північну столицю з Києвом (Петербург — Київ), колію мали провести біля села, з Гомеля на Ніжин, через Рудки, то селяни вийшли і не пу- стили під приводом того, що ніде буде випасати худобу. Тоді залізницю повели через болота на Бахмач. Стольне дало немало славних людей, які можуть бути гордістю не тільки села, а й держави. Це не нащадки конокрадів чи Іванів без- рідних, а таланти, що вийшли з народу. Нащадки управителя графського маєтку О. В. Кістяківського, який у 1808 році одержав вільну від кріпацтва, прославили не тільки Украї- ну, а й Америку. Із Стольного бере початок династія вчених Кістяків- ських, засновник якої жив колись на Зубріївці. Внук Омеляна Кістя- ківського — Олександр був вченим і громадським діячем, спілкувався з відомим етнографом М. А. Маркевичем, товаришував з П. П. Чубин- ським. Його син Ігор — міністр внутрішніх справ в уряді гетьмана 54 Сіверянський літопис П. П. Скоропадського. Другий син — Володимир став першим академі- ком Академії наук України. Третій син Богдан допомагав В. І. Вернад- ському в організації Української академії наук. А вже його син Георгій Кістяківський — віце-президент Американської національної академії наук—був членом Американського комітету національної оборони і один із авторів і керівників створення атомної бомби, пізніше став борцем за ядерне роззброєння, радник і приятель президента Д. Ейзенхауера. Його пам’ять гідно шанують у США, тільки в Стольному не знають про це. Відомий український конструктор ракетно-космічної техніки акаде- мік М. К. Янгель, мабуть, теж має відношення до села, бо є припущен- ня, що його дід, брат графського управителя, виїхав у свій час до Си- біру. Немало селянських дітей Стольного, що роз’їхались по світу, ста- ли гідними його слави. Треба тільки розшукати їх, а людям розповісти про їх добрі діла. Багато людей покинуло село, хто примусово, хто на навчання, хто в пошуках кращої долі, хто за пригодами, а хто, не зна- ючи за чим. Але ті, що залишились, сумлінно працюючи, не дали селу занепасти. Давно відкрилась у Стольному середня школа, побудована дорога з твердим покриттям, автобуси з’єднали село з Черніговом і Меною, жи- телі користуються природним газом, дивляться телепередачі. На кожно- му кроці відчувається перспектива життя, буяння натхнення, проявлен- ня народної творчості і здібностей людей. В атмосфері розбудови неза- лежної України виникає інтерес до своєї історії, щоб знати, хто ми, звідки і чиї діти. II. ГРАФСЬКИЙ САД Могутні, до двох метрів у діаметрі канадські тополі, хоч їх зали- шилось лише кілька, нагадують нам про події початку минулого сто- ліття, коли з нагоди перемоги над французами у Вітчизняній війні вони були посаджені. Нагадують і про те, що триста воїнів села Стольного боролися проти наполеонівських загарбників. Цим деревам виповнилося 185 років. Із сотні посаджених тоді по берегах графської річки залишилось три. Грубезні стовбури, могутні крони, що високо піднялися до неба, символізують бойовий дух і па- м’ять українських звитяжців з поліського краю, які закінчили війну в столиці переможеної Франції. Символічно й те, що на місці дерев, котрі не дожили до сьогодення, виросло молоде і вже могутнє покоління. Графський сад — таку назву чуємо в селі Стольному, коли говорять про пейзажний сад, закладений приблизно в 1790 році. Цей сад було закладено при італізованому палаці князя Безбородька, авторство якого приписується відомому архітектору Джакомо Кваренгі. Пейзажний сад колись розлягався навколо двоповерхового палацу з 71 кімнати. Перший поверх мав кам’яні стіни, другий — дерев’яні. На жаль, цю пам’ятку спалили навмисне невігласи в часи жовтневореволю- ційної метушні. У саду був ще одноповерховий будинок, який, зламав- ши внутрішні перегородки, переобладнали під клуб, а пізніше перевез- ли в Сахнівку для школи. Зникло багато скульптур і малих будівель. Біля гротику (так місце- ві жителі називають штучну затоку річки) була альтанка. Прибудована до земляного виступу, вона мала склепіння з відкритим видом на за- току, річку й заріччя. Тут, як пригадують, відбувалися гуляння. Нинішній пейзажний сад разом з річкою Домницею (деким пропо- відується назва Думниця, ніби від слова «думати», що близьке до нісе- Сіверянський літопис 55 нітниці), займає тепер трохи більше тридцяти гектарів, а колись сюди включалися значні площі вгору по річці до Високого городка та нав- коло ставка Крамарівщина. Раніше Крамарівщиною володів якийсь Крамар (чи Крамаренко). Граф викупив його садибу, яка стала части- ною пейзажного саду, а житловий будинок подарував під земську шко- лу, де ще і в перші повоєнні роки навчалися сільські діти. Тепер тут бу- динок побутових послуг. По обидва боки ставка Крамарівщина цвіли сади. На місці, де те- пер колгоспний гараж і майстерні, був плодово-декоративний сад із яб- лунь, груш, вишень, слив, персиків та шовковиць, прикрашений, крім того, безліччю різноманітних квітів. Зліва від ставка, від мосту до мос- ту, де тепер селянські садиби, в пейзажному оформленні росло багато ялин, ялиць, туй, модрин та інших хвойних і листяних порід. Ще не- давно тут можна було побачити тую західну, модрину європейську, гра- ба звичайного, клена-явора. Найкращою була частина саду біля палацу. З його балкона від- кривався вид на алею, зелену галявину і білі селянські хати вдалині. Перед фасадом росли величезні дуби, через які проглядалися світлі сті- ни надвірних служб, які також відзначалися приємними пропорціями. На острів, що гармонійно з’єднував палац з протилежним берегом, пе- рекинутий місток з ажурними бильцями. Клумби й газони досить прості, але милували зір. Багато кущів са- дового жасмину, бузку, спірей та гірлянди декоративної зелені напов- нювали садибу. Безліч різноманітних квітів, переважно багаторічних, прикрашали пейзажний графський сад. Як із давніми знайомими, приємно буває зустрітись у саду з квіту- чими стокротками (маргаритками), що білими та рожевими кошиками проглядаються навіть у листопаді. Місцями видніються острівці хреща- того барвінку. Всю цю красу колись доглядало понад сто чоловік. Високу архітектурну виразність мала оранжерея, де храмоподібні павільйони прикрашали будівлю з напрочуд вдалими пропорціями. Оранжерея була однією з найкращих у всій садибній Росії. У ній росли апельсинові та лимонні дерева, пальми, розводили ананаси й інжир, різ- номанітні квіти. У часи, коли йшло по нашій землі гасло «Старе зруйнуємо — нове побудуємо», багато шкоди завдано пейзажному саду і графському ма- єтку. Палац спалили, оранжерею зруйнували, башти й кам’яну огорожу розібрали селяни заради цегли. Очевидці розповідають, що в оранжереї росли деревця лавра благо- родного. Житель села Симон Калюжний обламав гілки, набрав цілий мішок і заніс додому, щоб варити запашну юшку. Активіст боротьби з «пережитками» Євмен Олійник книжками із панської бібліотеки декель- ка днів топив піч. Неймовірно: ця людина в 1919 році очолювала сіль- ську раду, а пізніше комітет незаможних селян. Аж до останніх років знаходилися послідовники олійників, які не хотіли будувати дорогу, щоб автобус не вивозив людей до міста, відмовлялись від газифікації, затя- гували відкриття середньої школи. Через таких колишнє прогресивне козацьке містечко мало не потрапило в розряд «неперспективних». Відгриміла війна, почалася повоєнна відбудова. Здавалося б, граф- ському саду вже ніщо не загрожує. Але то тільки здавалося... Голова колгоспу, якийсь Лозовий (із села Городища) вирішив за- безпечити колгоспників дровами і дав наказ (рішення правління тако- го не було) виділити в саду по одному дереву на двір для дров. Багато людей не стало рубати, але знайшлися такі, що підняли сокиру на кра- су. Впали старезні дуби, вікові ясени й явори, клени й акації. Тоді ж 56 Сіверянський літопис було вирубано останні куртини ялин. У першу чергу рубалося те, що легко кололося на дрова, обминалися породи, в яких «грузла» сокира. Так збереглися в’язи, частина кленів, яворів, окремі крупні клени, то- полі та більшість верб. Негативно позначилося на стані графського саду те, що були за- саджені пейзажні галявини, зазнали перепланування доріжки, відбулась часткова забудова території (електростанція, школа, господарські спо- руди, Будинок культури, шкільний стадіон, музей). І все ж таки проглядається мережа доріжок, місця колишніх галя- вин, альтанок, збереглась частина вікових дерев. Височать величезні в’язи. Особливо вирізняється поміж них один, що красенем вписується в пейзаж. Кілька кленів-яворів відзначаються стовбурами з особливою фак- турою, прикрашають сад окремі старі ясени, груші, клени, дуби. На змі- ну старим прийшла молода парость, виросли післявоєнні посадки. Збе- реглося багато декоративних чагарників. Стольненський пейзажний сад занесений до пам’яток садового мис- тецтва місцевого значення. III. СИЧІВ ШЛЯХ Через струмок, який колись біг з Рудок до Ольсу, цебто від кутка Шостаківка, брав початок Сичів шлях, що вів повз Пилипеків хутір та Семенівку, через Лапівку до села Блистови. На цьому широкому, понад півсотню метрів, шляху з двома про- їжджими смугами, старою і новою, на відрізку від межі стольненської землі до Семенівського хутора, де була колгоспна ферма, росли ряди старезних верб. У цих посадках переважала верба ламка, хоч було трохи і білої, більш декоративної. Ламка верба не така довговічна, як біла, швидше загниває, наповнюючи стовбури трухлявиною, в якій дятли видовбували дупла, що служили поселенням іншому птаству. В дуплах старих верб водились сичі, які в нічний час заводили свої «співи», наводячи переляк на подорожніх. Звідси й назва — Сичів шлях. Цей шлях, як пам’ятається, був прекрасним рослинним килимом, що пролягав між ланами жита й льону, картоплі й буряків. З весни до пізньої осені зеленіли трави, квітувало різнотрав’я. Особливо приєм- ним було весняне квітування: різнобарвне і звеселяюче. По весні золо- таво виблискували кошики кульбаби, потім розквітали синяк і дивина, крізь зелень злаків пробивались гвоздики та віскарії, а влітку голубиз- ною чарували Петрові батоги. Розмаїття злаків, що погойдували колос- ками та перемежались з квітучим різнотрав’ям, створювало в подорож- ніх добрий настрій і робило перехід від села до села приємною прогу- лянкою. Йдеш шляхом, а в небі наспівують жайворонки, в густій кроні білої верби туркоче горлиця, подає своє «худо тут» красень одуд. Яких тільки птахів не водилось у старих вербах: крутиголовка, си- воракша, корольок, іволга, зяблик, чечітка. А вже біля крайньої семе- нівської хати, ніби на завершення пташиного царства, на старому в'язо- ві було гніздо лелеки — цього князя поліського птаства. Були по шляху поодинокі груші-дички, що пригощали восени смач- ними гнилицями, а в літню пору на схилах приканавних валів можна було назбирати запашних суниць. Після літніх дощів місцями вибива- лись печериці, а з настанням приморозків біля вербових стовбурів та на старих пеньковищах з’являлись черені опеньок, що приваблювали Сіверянський літопис 57 перехожих. Можна було, йдучи цим шляхом, назбирати кошик грибів чи торбину груш. Вербами були обсаджені й інші шляхи, що вели із села. Особливо могутні й красиві білі верби росли на широчезному шляху на село Во- лосківцї — колишнє волосне село. На шляху до Березного росли біло- корі берези. Шляхи — це була прикраса села, що зачаровувала подо- рожнього. IV. ДОМНИЦЯ Домниця — така назва цієї тихоплинної річечки, що в давнину гар- тувала своїми водами залізо й крицю, виплавлені в розміщених непо- далік від води домницях. Інша, надумана назва «Думниця», що інко- ли вживається, ніякого відношення до місцевості не має. Щоб мати уявлення про згадану водну артерію, промандруємо від верхів’я до гирла. Колись річка була повноводною та глибокою, але час замулив багато її джерел, частково знівелював береги, звичайно, не без участі людини. Про суднохідність її говорять знайдені при розчищенні русла залишки великих човнів та річкових суден. Ще півсотні років тому джерельце, що на Левоновому груді, було витоком цієї річки. Далі струмок протікав вже сажневою шириною під дерев’яним містком на городиському шляху. Від мосту починалась ши- рока зволожена долина, на якій виблискувало плесо, що обрамлялось рогозою та лепехою, маючи до метра глибини. У чистій воді цього озера водились карасі, в’юни, плотва. У повоєнні роки біля містка ще лови- лась риба не тільки волоком чи ятерями, але й на вудочку. Містка дав- но нема. На тому місці товща асфальтового шляху, що з’єднує село з великою дорогою, яка веде з Чернігова на Новгород-Сіверський. Зали- шилась тільки широка долина, влітку пересохша, а по весні заповнює- ться повеневими водами і то не кожного року. Далі струмок, залишивши широке плесо, завертав трохи вліво, йшов до криниці, біля якої росли три тополі. Урочище так і звалось «Крини- ця». Три тополі були зрубані вже після останньої війни. Біля криниці в річечку впадав Ковалів рівчак, що брав початок біля Рокити (граф- ської економії), протікав біля Поручикової могили. В цьому місці ста- вок «Круглик», а колись були дуже сильні джерела, що живили річку. Тридцять років тому їх затампували, мотивуючи тим, що не давали змо- ги вести розчистку водойм, бо швидко заливали розкопки. Подейкують, що джерела не сподобались тодішньому керівництву, яке селилось в цьому затишному місці, бо зайва вода заливала їхні власні городи та сінокоси, часом заболочувала. Отже, нерозумне втручання в природу призвело до того, що в 1992 році в сільських ставках різко понизився рівень води, а деякі пересохли. Не стало води, не стало роси. Звідси бере початок Графська річка, що розлилась у колишній річ- ковій долині, перегородженій греблею з мостом та поглибленій і розши- реній. Цей ставок є найбільш широким, глибоким та повноводним. Коли працювали джерела, вода графського ставу не тільки освіжалась, а й стікала далі каскадом ставків, не даючи їм втрачати рівень. Через малу проточність вода нижче Графської річки «зацвітає» і стає несприятли- вою для риб і рослинності. Ставок цей і графська садиба були обнесені високим цегляним му- ром, невелика частина якого залишилась біля колишніх оранжерей. Ближче до верхньої частини Графської річки знаходиться великий ост- рів, що живописно вписується в краєвид села. Цей острів навпроти ко- лишнього палацу, з’єднаний з берегами двома містками, служив і слу- жить місцем відпочинку. 58 Сіверянський літопис Вода Графської річки в часи повені скидається через водопад мосту до ставка Крамарівщина, що знаходиться між двома вулицями: одна пролягає від майдану Площа через верхній міст, друга — від торгово- го центру через нижній міст. Недалеко від нижнього мосту, як розпові- дають, колись знаходилась Козацька — правління козаків. Біля самого мосту, автор ще застав, стояли дві сільські кузні, де виготовлялись по- трібні в селі ковальські речі та сільськогосподарський реманент. Далі по течії, від Крамарівщини до Чортівки, йде широкий канал, який виник від розчистки і спрямлення струмка, що біг у пониззі. Ма- ленький покручений струмок мляво біг, ніби пролазив, як вуж, між верболозами, попід кладками і місточками, тому й мав назву Пролізь. Біля нього були людські копанки, місцями створювались невеличкі з дуже чистою водою, через яку добре проглядалось дно, вабили око риб- ки, яких по всій Пролезі було багато. На місці струмка зробили канал, землю якого вивезли на поля, де траплялось багато невеликих загли- бин, в яких по весні затримувалась вода, що призводило до вимокання чи випрівання посівів. У Пролізь впадає потічок від Ставка (така узвичаєна назва), що біля Горбівки, де, як вважають, було одне із перших поселень, яке по- тім влилось до великого села. Цей ставок збирає води з великої площі балок, що прилягають до північного боку горбівського підвищення. За- кінчується Пролізь мостом на вулиці, яка бере початок біля колишньої нової школи (тепер магазин) до Андріївської церкви та цвинтаря. За сотню метрів за мостом, зліва, теж долина із залишками струм- ка, водозбір якого починається за селом, але прилягає до південного схилу горбівського підвищення. Ще недавно в цьому пониззі, при впадін- ні струмка в Чортівку, були густі верболози, а в копанці водились кара- сі. Значно обезводніло село, коли в його околицях і далі провели осу- шувальні роботи, які нічого корисного не дали, а тільки нашкодили. Ще раз нагадую, що від згаданого моста починається частина Дом- ниці з назвою «Чортівка» — широка водойма з двома поворотами. Пер- ший починається за колись низинним і дуже вологим лугом, який мав назву Пинда, мабуть, від слова «пиндючитись», цебто «випинатись», бо ця оболонь від давнього берега випиналась у річку, колись була мі- лина, яка з роками піднялась над водою, але завжди ховалась під по- веневими водами. Пинда служила вигоном для худоби, заростала пере- важно тонконогом болотним, на тлі якого виднілись голівки конюшини білої та гусяча лапка, а по давньому березі групами росли бузина тра- в’яна та кремена. Половина цього вигону засипана при розширенні річ- ки і зрівнялась з висотою колишнього берега. З лівого боку, за поворотом, знаходилось кілька копанок, які погли- нуло нове рукотворне русло. Далі по річці був острів природного поход- ження. На ньому селяни брали добру глину, щоб змазувати долівки. При розчищенні русла зруйнували острівний пейзаж: острів наполови- ну розкопали, а протоку між ним і «материком» засипали. За чортівським мостом, що підпирає воду, вливався потік вод Кос- мінівського болота, яке вже розоране, стало набагато менше корисним, ніж коли було «живим», бо живило росами посіви і відводило посуху. Осушення Космінівського болота призвело до зменшення води у Майдані — колись неглибокому ставі, значному за розмірами, навколо якого стоять білі хати. Весняна повінь робила Майдан красивим. Вес- ною сюди із Десни запливали щуки. Пам’ятаю, як повернувшись з війни, фронтовики, котрі мали мисливські рушниці, полювали на щук. Тепер Майдан і прилегла до нього ділянка, зліва від дороги на Тонку, зарос- ли вільхою, стали захаращеними, непривабливими. Сіверянський літопис 59 Багато копанок було біля берегів Чортівки, як правило, в кінці го- родів, що виходили до річки, маючи назву за прізвищем господаря або його прізвиськом. В Чортівці водились карасі, в’юни, мілька, пічкурі, а старожили згадували про раків. Щук ловили на водопаді Чортівського мосту та на майданському водному перекаті. На Рудках, так зветься за- болочена раніше низовина між селом і хутором Удівка, росли ситняг та ситник, рогоза та череда. Тут протікали два струмочки, які перед се- лом об’єднувались в один і впадали в Домницю недалеко від Шостаків- ки. Над ними було два дерев’яні мости, під якими гніздились сільські ластівки, а в місцях біля мостів з обох боків дороги були значні плеса, де водилась риба, ловились щуки. Один із струмків брав початок із Жи- дівського озера, що за Залогівським шляхом. За чортівською греблею річка в’ється серед вільшанників і потрап- ляє під шати Ольсу — низовинного вільхового лісу. У кінці села, як ска- зано вище, річка, приймає потік з Рудок, далі повз урочище Левада, де колись стояла пасіка і був водяний млин (в межах села було три водя- ні млини), Домниця лісами та перелісками підходить до хутора В’яль- ківки, звідки повертає вправо, перетинає дорогу, що веде до лісового кордону Тонка. Раніше тут було два дерев’яних мости, бо річка утворю- вала два русла і заглиблювалась майже до двох метрів прозорої води, в якій на поверхні плавало латаття, а в воді грайливо метушилися рибки. Далі річка Домниця повз Чорногірці й Дмитрівку — села колгоспу «Праця» — повертає до хутора Гребля, йде через ліс «Ріпище» і, поми- нувши монастирське поселення Домниця, прямує до славнозвісної Дес- ни, щоб віддати їй свої води. Хутір Домниця, де знаходиться Домницький монастир, бачив бага- то господарів за останні сімдесят років. Монастирі були осередками духовності. У них велись літописи, мо- нахи вміли раціонально господарювати, облагороджувати землю. З мо- настирських садів пішло багато нових культур та прекрасних сортів рослин. Монахи постачали на ринок напої та промислові вироби. Вони вміли також виплавляти чавун, виготовляти порох. Відомо, що на По- ліссі з болотних руд виплавляли залізо. V. РАЙГОРОДОК На північно-східній околиці села є штучне підвищення з назвою Ви- сокий городок. Точне походження невідоме, однак є кілька версій. За однієї з них — це місце поховання мешканців села, що раптово померли від якоїсь страхітливої хвороби. Подібне поховання як наслі- док чуми, є під Одесою. Є й інше тлумачення. У 1239 році, як засвідчують літописці, татаро- монголи, перейшовши Десну, по-звірячому закатували тих жителів села, які не встигли сховатись у лісах. Коли монголи відступили, жителі села поховали всіх загиблих в одній могилі, а в пам’ять односельчан наси- пали високу могилу, як було в ті часи. Третя версія. В історичних документах згадується Райгородок. Цю назву деякі дослідники прив’язують до Березного. Як би там не було, але рослинне оточення, грунтові умови, рельєф Березного не відповіда- ють райським місцям. Чого не скажеш про Стольне. Відомо, що за часів феодалізму сади були місцем відпочинку і роз- ваг, тому кращі з них називались райгородами. 60 Сіверянський літопис З російських історичних джерел відомо, що в Київській Русі князям належало шість садів-райгородів на шляху від Новгорода-Сіверського до Моравії. Звідси можна припустити, що один із таких райгородів знаходився в Стольному, яке прямо лежало на колишньому шляху між Новгород- Сіверським і Києвом, між Новгородом-Сіверським і Черніговом, на від- стані денного переходу. Сучасний відрізок дороги Березне—Мена про- кладений поза історичним шляхом, який не заходив до Березного. Завершимо розповідь топонімічним ескурсом. Історія знає три різ- ночасні хвилі розселення волинян. Дулібська хвиля охопила басейн верхнього Дністра і доходила до Любеча. Друга—бужанська—захопила місцевості біля Західного і Південного Бугів і просунулась до лінії Ко- нотоп—Ромни—Запоріжжя. Власне волинська хвиля була найбільшою і докотилась до Слобо- жанщини і Херсонщини. За неї, можливо, другої, волинські поліщуки принесли на землі колишнього Сосницького повіту свої назви сіл і рі- чок. Нема іншої місцевості в Україні, де назвами так нагадується Во- линське Полісся. Закріпились тут назви: Тур’я, Бреч, Переділка, Люта, Вижівка, Стільна, Волинка. Стільна походить, мабуть, від Столина — міста в Білорусі. Можливо, ця назва пов’язана з селом, має історичні та етнічні зв’язки зі Стольним. Сіверянський літопис 61

Стольне

Similar Items