Густинський монастир
Близько чотирьох століть налічує історія Густинського монастиря, що розташований поряд з містом Прилуки. Ця пам’ятка історії і культури має складну, багату на події історію. Монастир кілька разів згорав, його закривали, відкривали і знову закривали. З Густинським монастирем пов’язані імена видатних...
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200747 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Густинський монастир / В. Дрозденко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 137-140. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200747 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2007472024-12-21T19:44:38Z Густинський монастир Дрозденко, В. Церковна старовина Близько чотирьох століть налічує історія Густинського монастиря, що розташований поряд з містом Прилуки. Ця пам’ятка історії і культури має складну, багату на події історію. Монастир кілька разів згорав, його закривали, відкривали і знову закривали. З Густинським монастирем пов’язані імена видатних діячів слов’янських народів. Розквіт і занепад цього виховного і культурного центру тісно переплітається зі складною, драматичною і трагічною історією української державності. 1998 Article Густинський монастир / В. Дрозденко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 137-140. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200747 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковна старовина Церковна старовина |
| spellingShingle |
Церковна старовина Церковна старовина Дрозденко, В. Густинський монастир Сiверянський літопис |
| description |
Близько чотирьох століть налічує історія Густинського монастиря,
що розташований поряд з містом Прилуки. Ця пам’ятка історії і культури має складну, багату на події історію. Монастир кілька разів згорав, його закривали, відкривали і знову закривали. З Густинським монастирем пов’язані імена видатних діячів слов’янських народів.
Розквіт і занепад цього виховного і культурного центру тісно переплітається зі складною, драматичною і трагічною історією української державності. |
| format |
Article |
| author |
Дрозденко, В. |
| author_facet |
Дрозденко, В. |
| author_sort |
Дрозденко, В. |
| title |
Густинський монастир |
| title_short |
Густинський монастир |
| title_full |
Густинський монастир |
| title_fullStr |
Густинський монастир |
| title_full_unstemmed |
Густинський монастир |
| title_sort |
густинський монастир |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Церковна старовина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200747 |
| citation_txt |
Густинський монастир / В. Дрозденко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 137-140. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT drozdenkov gustinsʹkijmonastir |
| first_indexed |
2025-02-05T04:07:50Z |
| last_indexed |
2025-02-05T04:07:50Z |
| _version_ |
1823188945219878912 |
| fulltext |
ЦЕРКОВНА СТАРОВИНА
Володимир Дрозденко
ГУСТИНСЬКИЙ МОНАСТИР
(до 385-річчя від дня заснування)
Близько чотирьох століть налічує історія Густинського монастиря,
що розташований поряд з містом Прилуки. Ця пам’ятка історії і куль-
тури має складну, багату на події історію. Монастир кілька разів зго-
рав, його закривали, відкривали і знову закривали. З Густинським мо-
настирем пов’язані імена видатних діячів слов’янських народів.
Розквіт і занепад цього виховного і культурного центру тісно переплі-
тається зі складною, драматичною і трагічною історією української дер-
жавності.
Як відомо з історичних джерел, початок монастир бере із XVII сто-
ліття. Він побудований на землях князів Вишневецьких серед густих
дубових лісів (звідси і назва).1
Питання щодо точного року заснування монастиря тривалий час в
історичній літературі залишалося невизначеним. Причиною цього були
численні оповіді та нариси, які без ретельної перевірки переписувалися
істориками та краєзнавцями і публікувалися у періодичній пресі та мо-
нографічній літературі.
Найбільш детально вивчав у свій час історію Густинського монас-
тиря І. Юзефович. Виникнення і початковий етап становлення духовно-
го закладу він тісно пов’язував з історією Міжгірського монастиря і на-
віть самого Афона. Про це, на підставі переконливих фактичних мате-
ріалів, розповідає у своєму «Літописі» ієромонах М. Лосицький, який
датою заснування монастиря вважає 1613 рік.2
Найбільш детально вивчав у свій час історію Густинського монас-
тирський літопис «Літописець про заснування і створення Густинсько-
го монастиря» висвітлює його історію як одного з осередків ідейної бо-
ротьби в Україні проти унії та католицької реакції, розповідає про
діяльність гетьмана українського реєстрового козацтва Петра Сагай-
дачного, під захистом якого відновлено православну ієрархію (1620 р.
— на чолі з відомим культурним діячем Іовою Борецьким), про опір
селянства, козацтва й міщан наступові католицизму й унії.3
Досить багата джерельна база про діяльність Густинського монас-
тиря збереглася у Центральному державному історичному архіві у
м. Києві. Так, події XVII століття висвітлюються у 73 документах,
XVIII століття — в 100, XIX століття — майже у 250, XX століття —
75.4 Слід зауважити, що документи XVII століття різноманітні як за
змістом, так і за формою. Одні існували протягом тривалого періоду, ін-
ші — на невеликому історичному етапі. Широке розповсюдження мали
Сіверянський літопис 137
грамоти, якими оформлювалися приватні угоди на нерухоме майно, пе-
редовсім на землю. Однією з перших була грамота князя Михайла Виш-
невецького Густинському монастирю на володіння землями, яка вста-
новлювала кордони монастирських володінь: «з Густині убрід через
Удай-ріку, на берег вийшовши, узвозом на дорогу, дорогою на Хаєнко-
ву дорогу, з хутора Хаєнкового ідучи до місця й на долину виходячи,
праворуч повернути до рудки, що зветься Полова, до Твердоустової
гребельки, а тая рудка, або річка, Полова з обома берегами, а відтіля
угору тією Половою іти, яка взялась од Вільшаної верховини, від до-
роги Ємоської, а від тієї верховини Половою манівцем, дібровою пра-
воруч через дорогу Ємоську до долини і, приходячи до ставка, що його
Мацюта надав монастиреві, з того ставка в Удай, і від устя ставка бе-
регом Удая верх іти до понорів (гребля, кладка — від.) уперек Удая,
через понори між островом прогалиною, до мосту монастирського, а з
мосту... йдучи берегом навпроти дороги Волківської і Боршанської, на
повороті від рогу Удайського болота, упоперек до руди Боршанської на
низ Удаєм, тією ж дорогою, переходячи до перевозу за Удай, тим, от-
же, перевозом до дерев’яного, а від дерев’яного берегом Удаю на низ
до берега броду Густинського».5 Ось так визначалися початкові межі
монастиря та його земель.
Важливими історичними документами стали охоронні грамоти та
універсали, видані духовній обителі. Тільки Богдан Хмельницький під-
писав сім універсалів, котрі стосуються життєдіяльності Густинської
Свято-Троїці. Універсал Б. Хмельницького за 1648 рік підтверджував
земельні володіння монастиря і забороняв його підданим записуватися
в козаки. Три універсали за 1649, 1652 та 1655 роки стосувалися пере-
дачі козацької маєтності у власність монастиря.
Із широкого корпусу документів, що носили загальну назву охо-
ронних грамот, особливої уваги заслуговують царські укази, або, як їх
називали, указні грамоти. Вони відображають царські розпорядження
про даровані землі, звільнення від сплати загальнодержавних податків
тощо.
Збереглися універсали гетьмана Івана Мазепи за 1687 рік, за яки-
ми монастир отримував право на володіння с. Дем’янівкою і млинами,
а також наказував селянам сіл Боршна, Дідівці, Дем’янівка, Харитонів-
ка та інших виконувати візницькі повинності і залучати їх до ремонту
гребель, мостів та доріг.
За XVIII століття з історії монастиря збереглися документи, які
дають можливість простежити закріпачення селян, перехід у власність
монастиря нерухомого майна, імунітет церковного землеволодіння, пра-
ва на організацію промислів та ведення торгівлі. Більшість документів
— це купчі і дарчі записи про передачу монастирю земель, сіл, лісів,
озер мешканцями навколишніх сіл та м. Прилуки. За структурою і зміс-
том купчі грамоти були близькими до дарчих, але оскільки вони оформ-
лювали купівлю-продаж, то вимагали суму грошей, яку виплачував по-
купець продавцю.
Набувають важливого значення для дослідження історії монасти-
ря дарчі записи. Наприклад, за 1710 рік збереглася купча на ставок,
який продав житель села Боршна црилуцькому сотнику Івану Маркеви-
чу, котрий по дарчій грамоті передав його монастирю.6 Близькими до
дарчих і купчих є обмінні грамоти. Ними оформлювався обмін землями
між власниками. Так, за 1798 рік зберігся договір між козаком Іваном
Терещенком і Густинським монастирем на проведення обміну землями.
Для вивчення господарської діяльності монастиря важливими дже-
релами є ревізійні та описні книги. За 1710 рік зберігся опис орних і сі-
нокісних земель, котрі священик Іван з Прилук віддавав у дар Гус-
тинському монастирю.
138 Сіверянський літопис
Період XVIII—першої половини XIX століть характеризується важ-
ливими подіями в історії Росії, а оскільки українська церква на той
час пербувала під владою Московського патріархату, то ці зміни позна-
чилися і на Густинському монастирі. Церква втратила роль незалежної
політичної сили від світської влади і перетворилася на частину чинов-
ницько-бюрократичного апарату. Значна низка царських указів на той
час була пов’язана з поширенням російського законодавства в Україні.
Найгіршим для монастиря був указ Катерини II від 10 квітня 1786 ро-
ку, який велів відібрати у казну в межах єпархій, розташованих в Лі-
вобережній Україні, всі монастирські маєтки, а окремі монастирі навіть
ліквідувати. Серед тих, які передбачалося закрити, був і Густинський
Свято-Троїцький.
Найбільше документів збереглося за XIX століття. Як за формою,
так і за змістом вони мають різний характер. Це книги доходів і витрат
монастиря за 1831, 1834—36, 1837, 1846, 1847 роки. Вони дають мож-
ливість зробити важливі висновки про ступінь натуральності вотчинного
господарства монастиря, виявити сфери господарювання, які все більше
втягувалися у товарно-грошові відносини.
Статистичні дані з життя монастиря вміщені у матеріалах ревізій.
Вони стосуються як загальної чисельності населення, що проживало на
території монастиря, частоти відвідувань обителі, майна Троїцької церк-
ви, так і землеволодіння, розмірів врожаю, пожертвувань з метою по-
ширення християнства.
Що стосується духовного життя і господарської діяльності Густин-
ського монастиря у ХХ-му столітті, то в Центральному державному іс-
торичному архіві у м. Києві зберігається 73 документи, які охоплюють
період з 1900 року по 1920 рік. Це укази Полтавської духовної консисто-
рії, відомості про стан монастиря, різноманітні статистичні дані. За
1920 рік зберігається листування між Прилуцьким відділом освіти і
Полтавською єпархіальною радою про збереження і передачу відділу
освіти предметів Густинського монастиря, що мають наукову цінність.
Крім історичних, архівних джерел, історія Густинського Свято-
Троїцького монастиря знайшла своє відображення у творчих доробках
відомих людей. Так, спогади про подорож до Густині залишив араб-
ський мандрівник Павло Алепський, який у 1654 році разом з антиохій-
ським патріархом Макарієм (своїм рідним батьком) відвідав Москву.
Він написав книгу: «Путешествие антиохийского патриарха Макария в
Россию в первой половине XVII века». Уривки з названих спогадів на-
друковані у книзі В. Січинського «Чужинці про Україну».7
Відвідав Густиню під час поїздок по Україні в 1843—45 pp.
Т. Г. Шевченко і як художник відтворив ряд пам’ятних місць. Відомі
малюнки, які великий Кобзар створив у Густині, це — «Брама», «Церк-
ва Святого Миколи», «Головний храм», «Трапезна церква». Всі вони
виконані аквареллю у 1845 році. Нині малюнки зберігаються в альбомі
«Живописна Україна», котрий знаходиться в інституті ім. Т. Г. Шев-
ченка Академії наук України. Про Густиню згадує Т. Г. Шевченко-поет
і в повісті «Музикант».
Найповніше на кінець XIX століття висвітлена історія монастиря
о. Нектарієм у праці: «Свято-Троицкий Густинский монастырь. Истори-
ко-статистический очерк».8 Автор описує послідовність зміни ігуменів,
їх діяльність, події, що відбувалися в монастирі від часу заснування і
до кінця XIX століття, робить спробу періодизації історії монастиря.
У 1909 році вийшов друком «Краткий исторический очерк Густин-
ского Свято-Троицкого монастыря», який описує суспільно-політичне
становище в Україні, починаючи з X до XVII століття, боротьбу з цер-
Сіверянський літопис 139
ковною унією, наводить окремі факти, події, що мали місце в монастирі
впродовж XVII—XVІІІ9 століть.
Із сучасників історію Густинського Свято-Троїцького монастиря вив-
чали хранитель Прилуцького краєзнавчого музею Г. Гайдай, який підні-
має проблему ставлення народу до землі своїх предків та краєзнавець
М. Куриленко, котрий приклав немало зусиль для відродження мона-
стиря після проголошення України незалежною державою та займає-
ться його широкою популяризацією.
Отже, настав час не тільки для глибокого наукового дослідження
однієї з духовних перлин історії і культури нашого краю, а й для того,
щоб Густинський монастир повернув собі колишню славу і могутність,
став священним місцем для всього народу України.
Джерела та література:
1. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. Під ред. А. В. Кудрицького. — К., 1990.
— С. 64.
2. Юзефович Н. Возникновение и первоначальная история монастырей Полтавской
Епархии: Густинского Свято-Троицкого, Ладинского Покровского и Лубенского
Мгарского Спасо-Преображенского. // Полтавские Епархиальные Ведомости. —
1877. — № 18. — С. 643.
3. Літопис Густинського монастиря. // Пам’ять століть. — 1996. — № 2. — С. 15—38.
4. Центральний державний історичний архів у м. Києві. — Ф. 159. — Оп. 1. — Арк. 12.
5. Фундуш ясносвітного князя Михайла Корибута Вишневенького, даний на монастир
Густинський для омеження. // Пам’ять століть. — 1996. — № 3. — С. 15—16.
6. Центральний державний історичний архів у м. Києві. — Ф. 159. — Оп. 1. — Арк. 12.
7. Січинський В. Чужинці про Україну. — К., 1992.
8. Нектарий. Свято-Троицкий Густинский монастырь. Историко-статистический очерк.
— С. — Ппб., 1892.
9. Краткий исторический очерк Густинского Свято-Троицкого монастыря. — Полтава,
1909.
140 Сіверянський літопис
|