Чи наближаємося ми до ринкової економіки?
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200758 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чи наближаємося ми до ринкової економіки? / В. Савченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 171-189. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200758 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2007582024-12-21T19:46:02Z Чи наближаємося ми до ринкової економіки? Савченко, В. Економіка 1998 Article Чи наближаємося ми до ринкової економіки? / В. Савченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 171-189. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200758 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Савченко, В. Чи наближаємося ми до ринкової економіки? Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Савченко, В. |
| author_facet |
Савченко, В. |
| author_sort |
Савченко, В. |
| title |
Чи наближаємося ми до ринкової економіки? |
| title_short |
Чи наближаємося ми до ринкової економіки? |
| title_full |
Чи наближаємося ми до ринкової економіки? |
| title_fullStr |
Чи наближаємося ми до ринкової економіки? |
| title_full_unstemmed |
Чи наближаємося ми до ринкової економіки? |
| title_sort |
чи наближаємося ми до ринкової економіки? |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200758 |
| citation_txt |
Чи наближаємося ми до ринкової економіки? / В. Савченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 171-189. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT savčenkov činabližaêmosâmidorinkovoíekonomíki |
| first_indexed |
2025-02-05T04:08:15Z |
| last_indexed |
2025-02-05T04:08:15Z |
| _version_ |
1823188971219320832 |
| fulltext |
ЕКОНОМІКА
Володимир Савченко
ЧИ НАБЛИЖАЄМОСЯ МИ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ?
Україна підійшла до порога третього тисячоліття. Підійшла не та-
кою, як того б хотілося. Абсолютній більшості з нас дуже важко в ма-
теріальному та моральному плані. Злигодні і зневіра придавили до дна
суспільного буття, зробивши жалюгідне існування об’єктивними реалія-
ми сьогодення.
А згадаймо початок дев’яностих років. Повернемось до них не для
того, щоб перевірити свою пам’ять чи важко зітхнути від сподівань, що
не збулися. Відтворення подій останнього періоду необхідне для поглиб-
леного аналізу економічної ситуації у державі та пошуку шляхів вихо-
ду з кризи.
При викладі інформації автор буде намагатись уникати публіцисти-
ки і епічного стилю, хоча це дуже важко — надто актуальна тема та
несподівані рішення владних структур держави щодо соціально-еконо-
мічної політики України.
У ті часи радість, захоплення й ейфорія оволоділи нами. Ще б пак:
тут тобі і самостійність, і демократія, і майже прозорі кордони із Захо-
дом та ліквідація «залізної завіси», і конверсія, і, нарешті, відхід від
тієї осоружної та такої, що всім набила оскому, командно-адміністра-
тивної економіки.
Розпочали проводити ринкові реформи, не дуже добре знаючи, що
це таке. Відчували тільки, що все буде, як у них, в омріяній Європі, та
ще в далеких і не менш бажаних Америці чи Японії. Недалеко відійшов
той час, коли один з керівників новоствореної держави Україна запиту-
вав; «Ви скажіть мені, що ми маємо будувати?». На сьогодні він під-
нявся ще вище у службовій ієрархії і, напевне, знає, куди ми рухає-
мось. Повинні б здогадуватись про це і ми, рядові жителі держави. Ад-
же після чотирирічних баталій під загрозою розпуску парламенту в од-
ну з темних ночей (пам’ятаєте у М. В. Гоголя: «Ні, ви не знаєте укра-
їнської ночі!») була прийнята Конституція, в якій з деякими протиріч-
чями та все ж досить зрозуміло вказується на доленосний шлях до рин-
кової економіки. Питання в тому, де відшукати шлях чи хоча б прото-
ровану кимось стежину, яку можна потім розширити і перетворити у
швидкісну ринкову магістраль. Теоретики від економіки та управлінці
постійно твердять, що таку дорогу вони віднайшли, і ми по ній впевне-
но крокуємо. Хочеться їм вірити. Тільки от відстань не скорочується,
а компас керманичів шалено крутиться, як на Північному полюсі. То,
може, ми рухаємося в інший бік чи потрапили у прірву і бігаємо по її
дну, думаючи, що направляємось уперед?
Сіверянський літопис 171
Ми всі вийшли із соціалістичної системи, там виросли, вивчились,
попрацювали, а будучи керівниками, й інших у такому ж стилі вихову-
вали. Тому не дивно, що подумки та в своїх діях ми повсякчас повер-
таємось до стилю і методів минулого. А тут ще й менталітет... «Один
крок вперед, два назад», — так визначив би наше становище вождь ми-
нулої епохи. Такий стан речей можна вважати закономірним, але вирі-
шенню проблем це дуже заважає. Постійно виникають непередбачувані
ситуації. Вибирали Президента одних поглядів та намірів, главенствує
ж над нами та сама, за паспортом, але вже зовсім іншого спряму-
вання людина. Приклади можна продовжувати. Аналогічні метаморфо-
зи відбуваються на всіх рівнях різних гілок влади.
Економічне становище погіршується, рівень життя теж. У людей
виникає озлоблення до владних структур та їх окремих представників.
Одним з проявів такого ставлення є лайливі і насмішкуваті написи на
рекламних листівках кандидатів у народні депутати всіх рівнів.
Минуле згадується з теплом. Повсякчас об’єктивною реальністю
маячить відновлення старих форм організації суспільства. До того ж,
у новоствореній державі Україна ми дуже різні і з дуже відмінними
поглядами: націоналістичний Захід та інтернаціоналістський Схід, ко-
муністичне село і ринкове місто, радянські пенсіонери і капіталістична
молодь. Можна назвати ще чимало подібних напрямків та протиріч.
Звичайно ж, автор має на увазі тенденції, а не стопроцентне спряму-
вання населення.
Народний Рух України як сила, що в певний період часу активізу-
вала прояви національної самосвідомості населення та в значній мірі
ініціювала події по створенню держави, в основному спирався на твор-
чу інтелігенцію гуманітарного напрямку. Провідних економістів, як те-
оретиків, так і практиків, у його складі не було.
Молоді теоретики-викладачі вищих навчальних закладів чи їх старші
колеги, які взагалі займались точними науками і досягли в них неаби-
яких висот, з практичними діями щодо керівництва народногосподар-
ським механізмом держави у нових умовах не справились та й справи-
тись не могли. Бракувало практичного управлінського досвіду, відпо-
відних контактів та набутого авторитету серед керівників середньої лан-
ки адміністративного і господарського апарату. Крім того, кадрові при-
значення зачепили тільки верхівку. Наука довела, що коли змінити
менш ніж 30 відс. працюючих, решта службовців «підімне» нових ре-
форматорів, нав’яже свій стиль прийняття та виконання відповідних рі-
шень. Виходячи з цього, Федеративна Республіка Німеччина на східних
землях замінила весь управлінський апарат керівниками із західних
територій.
У нас все закінчилось простіше — відставкою експериментаторів
зі значним теоретичним та нульовим практичним багажем. Прийшли ін-
ші люди, які до цього вже були при владі чи дуже близько від неї. Во-
ни мали погляди старої системи, а крім того, знали чого хочуть... в ос-
новному, особисто для себе. До цього спонукав і ярлик тимчасовості,
який міцно прикріплювався до кожного з них. Як на екрані замиготіли
нові прем’єр-міністри, віце-прем’єри, міністри та їх заступники. Керів-
ники регіонального рівня навчатись в інших країнах не могли — не бу-
ло коштів. Відносно цього ми ще довго залишимось неуками, закупо-
реними у своїй українській наглухо запаяній посудині.
Всі управлінці як законодавчої, так і господарської ланок постійно
намагалися «всидіти на двох стільцях», перемежовували заходи явно
ринкового характеру з тими, до яких вони звикли — командно-адміні-
стративного напрямку. Тоді ми отримували своєрідний політико-еконо-
мічний вінегрет, який був неприйнятний для поступального розвитку
172 Сіверянський літопис
держави. А ще частіше управлінці декларували загальні ринкові ло-
зунги та стереотипи і нічого не робили щодо їх практичного втілення.
Крім того, при прийнятті закону чи рішення з кожного питання доводи-
лось враховувати тиск і диктат буквально з усіх сторін: Верховної Ра-
ди, Президента і його оточення, Міжнародного Валютного Фонду, Пів-
нічно-Атлантичного пакту, Сполучених Штатів Америки, Європейсько-
го співтовариства та інше. У процесі роботи в самій Верховній Раді та
в засобах масової інформації, а іноді і шляхом мітингів та голодівок
«піддавлювали» націоналісти, риночники, комуністи, СНД-шники і так
далі. Необхідно було проявляти політичну волю, робити свою справу
розбудови держави. У такій ситуації керівництво країни прийняло «со-
ломонове рішення» — в усьому довіритись чудодійній саморегулюючій
силі ринкових відносин та порадам розвинених країн Заходу.
На голому місці, без традицій і напрацювань, розпочинати завжди
важко. Давайте заглянемо в історію, визначимось, які були суспільні
економічні відносини на терені колишнього Радянського Союзу.
Після приходу до влади більшовики зробили спробу замінити ри-
нок державним виробництвом і розподілом. Вони мали намір анулюва-
ти приватну власність на засоби виробництва та налагодити планово-
директивне господарювання.
У своїй книзі «Програма комуністів (більшовиків)», видання 1918
року, економіст-теоретик М. Бухарін так змалював основні постулати
вчення: «Працюють разом, за виробленим і вирахуваним трудовим пла-
ном. Підраховує центральне статистичне (лічильне) бюро, що на рік
треба використати стільки-то і стільки-то чобіт, штанів, ковбаси, вак-
си, пшениці, полотна і так далі, підраховує воно, що для цього на полях
повинна працювати отака-то кількість товаришів, на ковбасних заводах
отака-то, у великих шевських громадських майстернях отака-то, — і
ось відповідним чином розподіляються робочі руки. Все виробництво
здійснюється за суворо розрахованим виваженим планом на основі точ-
ного обрахунку всіх машин і знарядь, усієї сировини, всіх робочих рук
суспільства».
Ця спроба ввести планово-директивну економіку успіху не мала.
Відбувся спад обсягів виробництва у місті і особливо на селі.
Починаючи з весни 1921 року, керівники партії та держави на деякий
час відкинули ідеологічні догми і розпочали впровадження ринкових
принципів функціонування економіки. Завдяки своєчасно проведеній ре-
організації та зусиллям багатьох дореволюційних спеціалістів нова еко-
номічна політика (неп) мала успіх. Була проведена ефективна грошова
реформа, вперше у світовій практиці розроблені міжгалузеві балансові
схеми, які стали основою для опрацювання методів ринкового плану-
вання, налагоджений госпрозрахунок у державній промисловості та ін-
ше. Це дало конкретні результати в розвитку народногосподарського
комплексу країни. Така діяльність продовжувалась до 1929 року, коли
почали створювати модель економіки, яку назвали соціалістичною. У
комуністичну бухарінську доктрину були внесені деякі поправки та по-
м’якшення. У державному секторі залишилися урізані госпрозрахунко-
ві відносини, не скасували грошову систему, дозволили вільне праце-
влаштування (за винятком сільської місцевості) робітникам та служ-
бовцям. На селі в ході колективізації була експропрійована селянська
власність, яку закріпили за колективними господарствами. Селянам за-
лишили особисте підсобне господарство та обмежену торгівлю за ціна-
ми пропозиції і попиту.
В екстремальних ситуаціях радянська економіка довела свої пере-
ваги. Так, у другій світовій війні вона ефективно протистояла майже
всій промисловості центральної та західної Європи, які потрапили під
диктат Німеччини.
Сіверянський літопис 173
В умовах мирного розвитку планова система Радянського Союзу і
табору соціалізму в цілому по темпах розвитку не змогла перемогти у
виробничому змаганні з постіндустріальною економікою Заходу. Ситуа-
цію не в силі були виправити ні численні експерименти М. С. Хрущова,
включаючи нововведення з раднаргоспами чи паралельним керівни-
цтвом міських і сільських партійних комітетів, ні реформа, здійснена
О. М. Косигіним. Промисловість паразитувала на природних ресурсах
та потенціалі сільського господарства. Уповільнились темпи зростання
валового внутрішнього продукту і продуктивності праці, назрівала еко-
логічна катастрофа. Суспільство охопила криза, яку пізніше назвали
застоєм. Необхідні були рішучі комплексні заходи для виправлення си-
туації.
Безкомпромісність та енергія, з якою Ю. В. Андропов почав чисти-
ти і перетрушувати державний апарат та наводити дисципліну, відразу
ж дали результати, виражені у різкому зростанні обсягів виробленої
продукції. Народу і керівникам середнього рівня настільки обридли
розвал і деградація в усіх ланках народногосподарського механізму
держави, що суспільство із схваленням поставилось до нововведень. Са-
мих основ системи він реформувати не встиг, та, вірогідніш за все, і
не збирався.
Процеси, що розпочалися у наступний період, були названі перебу-
довою. Економічна реформа бере свій початок з 1987 року. Вона нада-
ла підприємствам більшу самостійність. Та це призвело, в основному, до
того, що вони стали ухилятися від виробництва невигідної при даному
рівні цін продукції і, навпаки, форсували випуск такої, яка була вигід-
на їм, але не потрібна суспільству. Об’єктивна ситуація, що характери-
зувалась товарним дефіцитом та монополізмом виробника, сприяла по-
дібним діям. Реформа стимулювала процеси розбалансування народно-
го господарства, поглиблення дефіциту (тоді ще прихованого) держав-
ного бюджету, неконтрольованого зростання незабезпеченої товарами
та послугами заробітної плати працюючих в окремих галузях виробни-
чої і торговельної діяльності. Вона стала каталізатором економічної
кризи, яка збільшила кількість проблем та прискорила розвал Радян-
ського Союзу.
Майже всі колишні республіки СРСР, а потім самостійні держави
на новій карті світу пішли одним шляхом — сліпим сповідуванням так
званої монетаристської теорії. Вважалося, що після відмови від дирек-
тивного втручання в економічні процеси ринок, який буде спонтанно
створюватися, сам регулюватиме попит і пропозицію товарів, курси ва-
лют, величину заробітної плати тощо. Цим шляхом пішла й Україна.
Пройшло шість років. Що ми маємо на сьогодні в реальних справах
відносно добробуту держави і її жителів? Практично всі економічні по-
казники України та рівень життя основної маси населення погіршилися
в 2—4 рази і більше. Вбита віра народу в успіх нововведень, існує
реальність повного відкату назад та чергового повторення вже пройде-
ного шляху.
Такого результату ніхто у самій державі передбачити не те що не
міг, але, як мовиться, і в жахливому сні подібного не присниться. Адже
більшість людей на референдумі 1991 року висловилась за самостійність
України, в першу чергу, вбачаючи в цьому не тільки політичний під-
текст, а і реальну можливість жити заможніше. Перед цим засоби ма-
сової інформації довго розповідали, що у нас все є і його дуже багато,
що центр (Москва) оббирає та заважає розвиватись. До речі, стартові
можливості дійсно були значні, але ми їх не використали.
Вже кілька років населення України зменшується на 350 тис. чол.,
в 1997 році — на 415 тис. чол. Якщо не стане молоді, а суспільство па-
174 Сіверянський літопис
ралізують хвороби, апатія та жах перед криміналітетом, то хто ж тоді
буде розбудовувати наші ринкові відносини? Між тим, інертність і бай-
дужість паралізували всі сторони життя населення. Навіть страйки та
демонстрації затихли. Прошу, щоб мене зрозуміли правильно. Я за ста-
більність у суспільстві, більш того, вважаю, що такими заходами еко-
номіці можна тільки нашкодити, особливо якщо вони набирають затяж-
ного і некерованого характеру. Але разом з тим це один з проявів во-
левиявлення народів демократичних країн, яким вони попереджують
владну верхівку щодо необхідності зміни курсу чи ефективності керів-
ництва. Наша верхівка підкреслює, що народ терплячий і має здоровий
глузд. Це правильно, тільки спекулювати та доводити становище до
температури кипіння не треба, тим більше, що результати діяльності
держави ставлять під сумнів наявність останньої якості безпосередньо
у самих керманичів.
Що дало впровадження ринкових відносин в Україні? Можливість
вільної поїздки в інші держави, при наявності коштів мати товари та
послуги в необхідному асортименті. Не густо... А ще вимушене трену-
вання людей щодо виживання в умовах дикого капіталізму: приховано-
го безробіття, відсутності коштів, інфляції, необхідності харчуватись за
рахунок присадибних ділянок та комерційного туризму. Теж не радує...
У глибині душі більшість з нас все-таки сподівається. На чергові
революційні зміни в податковій системі, на іноземні інвестиції, на доб-
рого Клінтона чи рішучого Бориса Миколайовича, на те, що Господь
нарешті зглянеться. А ще — все на ту ж ринкову економіку. Чому вони
там, на Заході, так заможно живуть, а ми оті реформи, що відразу змі-
нять життя, ніяк не впровадимо? І чи дійсно ми такі далекі від їх впро-
вадження, як нас запевняють? А якщо практично впровадили, то чому
це не дає результату? Автор пропонує відкинути словесну мішуру та
абсолютно конкретно дослідити дане питання.
Основні складові народногосподарського механізму ринкового типу
такі: приватизація, вільне ціноутворення, стабілізація національної гро-
шової одиниці, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і вільна
торгівля, комерціалізація банківської системи та розвиток малого і се-
реднього підприємництва.
Розглянемо деякі з наведених складових. Розпочнемо з приватиза-
ції — базового показника ринкових реформ.
Звичайно, приватна властність як мотивація до активної праці, —
велика сила. Кожен з нас замислювався, чому ми відстаємо від най-
більш розвинених країн світу, які сповідують іншу соціальну систему, в
розвитку науково-технічного прогресу (можливо, за винятком оборон-
них галузей), а також щодо рівня життя населення та послуг, які йому
надаються. Що це дійсно так, ми знали, незважаючи на інформаційні
перепони та тиск пропагандистської машини, тупий і малоаргументова-
ний, зате стабільний та всеохоплюючий. Тому коли, наприклад, член
політбюро в минулому розповідає, що тільки облетівши навкруг статуї
Свободи у літаку, він зрозумів, наскільки високий життєвий рівень на-
селення в Сполучених Штатах Америки, виникає відчуття огиди та від-
рази щодо блюзнірства і лицемірства сучасних високопоставлених ха-
мелеонів.
На перший погляд здається, що радянська, старанно продумана і
відпрацьована на практиці, система має значні переваги над працю-
ючою методом проб і помилок, у деякій мірі хаотичною ринковою еко-
номікою. У ринковому суспільстві діє артилерійський принцип недоліт-
переліт — ціль, тоді як наші планові органи відразу досягали зазначе-
ної мети методом математичного аналізу та відповідних рекомендацій,
що мали силу закону. До переваг соціалістичної системи з позиції того
часу можна було віднести наступні складові:
Сіверянський літопис 175
1. Своєчасно прийняті директивні плани та програми, чіткість і дис-
ципліна при їх виконанні.
2. Комуністична партія, як система безальтернативного управління
державою, і у зв’язку з цим відсутність міжпартійних чвар, частої змі-
ни органів виконавчої влади, зважена кадрова політика.
3. Упевненість людей в завтрашньому дні та забезпеченій старості,
їхня віра в силу і могутність держави.
4. Націлення жителів країни на реалії життя. Відведення релігії
та церкві ролі на задвірках держави (тоді це розцінювалось як пози-
тив). Ідеологічне забезпечення перспективних і поточних завдань з до-
помогою марксистсько-ленінської теорії тощо.
Та було й інше. Система недостатньо «розкручувала» індивідума
на активну творчу діяльність, не стимулювала проявів особистості. Во-
на нагадувала розумну, але якусь інертну і, пробачте, кастровану особу.
Показник, який найбільше відрізняв розвинені країни Заходу від
соціалістичного табору, — приватна власність на засоби виробництва,
своєрідний культ особистої власності в суспільстві. Це вона дає впевне-
ність у своїх силах, концентрує волю і енергію для її збереження і
настирного примноження.
Тому ми на відповідному відтинку часу мали дві Німеччини та дві
Кореї, де один менталітет населення і природні умови, однакові старто-
ві можливості, а рівень життя — дуже різний.
До закріплення пріоритету приватної форми власності переходить і
Україна. Хотілось би, щоб це було зроблено виважено і поетапно, коли
кожен крок дає позитивні результати, а не розчарування та зневіру в
успіху розпочатої справи. Адже при проведенні процесу приватизації ми
дещо і втрачаємо. Приватна власність виходить із безпосереднього уп-
равління державою. Залишаються тільки економічні важелі, в основно-
му через податки, які поки що ефективно не працюють. Між тим, в ряді
випадків приватну форму власності отримують підприємства — моно-
полісти (державні чи регіональні) — спадщина командно-адміністра-
тивної системи минулого.
Приватизація — дуже складний, важливий для формування
справжнього господаря і водночас суперечливий процес трансформації
системи соціально-економічних відносин. Він зачіпає інтереси всіх
верств населення. Тому не допустиме формування приватизації «звер-
ху», її перетворення в чергову оперативно проведену, але неефективну
і навіть шкідливу кампанію, яка до того ж обросте чутками, часто не-
безпідставними, щодо корупції, хабарництва та інше.
При проведенні приватизації необхідно прогнозувати, формувати і
підтримувати нові конкурентоспроможні господарські системи, побу-
довані на приватній та колективній формах власності, які забезпечують
ефективне господарювання у порівнянні з державними аналогами. Роз-
виток ринкової конкуренції докаже, які форми господарювання най-
більш життєздатні в тих чи інших напрямках. Сам процес приватизації
не повинен носити суцільний характер, має бути соціально, економічно
і політично обгрунтований та зрозумілий для кожного жителя держави.
Органи влади у центрі і на місцях, які організовують та контролюють
процеси приватизації, повинні забезпечити максимальну гласність з від-
бором претендентів на об’єкт на конкурсній основі і розробкою бізнес-
планів щодо ефективної роботи після проведення роздержавлення.
Проводити аукціонну торгівлю підприємствами, а також їх акціо-
нування (що більш поширено) потрібно за балансовою вартістю, про-
індексувавши її на показники відповідно до рівня інфляції. Амортизація
176 Сіверянський літопис
повинна бути проведена диференційовано. Наприклад, реальна вартість
порівняно давніх будівель з цегли та каменю може бути залишена без
змін — їх експлуатаційна надійність за цей час не зменшиться. Таким
чином встановлюється мінімальна гарантована ціна об’єкта, що прода-
ється на аукціоні. Далі вона може зростати відповідно до ринкової
кон’юнктури. На жаль, ця кон’юнктура незначна і знижується відповід-
но до затухання економічних процесів у країні та її регіонах, а також
знаходиться у прямій залежності від ступеня тиску податкової системи.
Потенційно збиткові чи навіть малоприбуткові в найближчому майбут-
ньому підприємства попитом не користуються. Дехто приватизує їх за
безцінь з метою зберегти на далеку перспективу, але і тут заважає не-
обхідність тривалого консервування капіталу та побоювання щодо по-
вернення минулої системи з її експропріаціями і теорією класової бо-
ротьби.
В основному мають попит підприємства торгівлі, точніше, примі-
щення під магазини та офіси в центральних зонах великих міст дер-
жави.
Приватизація повинна бути націлена на забезпечення більш висо-
кого рівня господарювання, продуктивності праці, зростання обсягів ви-
робництва конкурентоздатної продукції. Без випереджаючого розвитку
більш ефективного товарного виробництва закриття після приватизації
діючих, хоча і технологічно недосконалих підприємств, які внаслідок
паралічу платоспроможності в країні і втрати ринків збуту опинилися
на грані банкрутства, призводить до повної зупинки економіки. Еко-
номічний розвал, розбазарювання, державних ресурсів під виглядом
приватизації — прямий злочин перед українським народом.
Небезпечна ще одна крайність — вимоги перетворити виключно все
у приватну власність. Як протидію цьому, доцільно навести приклад
Сполучених Штатів Америки, де на підприємствах державної форми
власності виробляється 40 відс. всього обсягу промислового виробни-
цтва. Між тим, більш явно вираженого представника ринкової економі-
ки важко собі уявити.
Сили, які бачать в Україні у найближчому майбутньому тільки
приватні форми господарювання, пропонують розподілити всю держав-
ну власність методом акціонування. Крім об'єктів, у сферу розподілу
включаються земля і надра. Цим самим штучно роздрібнюється не тіль-
ки сама власність, а й організаційно та технологічно пов’язані з нею
єдині господарські структури. У результаті вся економіка країни буде
складатися з дрібнотоварних утворень з примітивною технологічною ба-
зою, які не зможуть найближчим часом конкурувати з високорозвину-
тими та технологічно досконалими закордонними корпораціями. На те,
щоб у наших важких умовах дрібні структури еволюційним шляхом пе-
реросли в інтегровані на новітніх технологіях господарські системи, бу-
де потрібен не один десяток років та значні інвестиції. До речі, на шля-
ху такого переростання ми також чимало дров наламаємо і помилок
наробимо. До того ж незрозуміло, для чого це робити, коли такі об’єд-
нання, на наше щастя, вже створені і тільки залишилось надати їм су-
часні технології та відповідну мотивацію до праці.
Нам треба створити належні економічні і правові умови для швид-
кого розвитку малого і середнього підприємництва, але не за рахунок
штучного подрібнення діючих великих виробництв. При іншому підході
країна втратить можливість розвитку великого бізнесу та прискорення
науково-технічного прогресу.
Держава має законодавчо регулювати, а ринок стимулювати і під-
штовхувати реформування, оптимізуючи його з метою гармонійного роз-
витку господарських структур з різним рівнем концентрації виробни-
цтва та формами власності.
Сіверянський літопис 177
Приватизація вирішує далеко не всі економічні проблеми держави.
Так, навіть при досить ефективному реформуванні економіки в Чилі
70 відс. підприємств, приватизованих там у 1974—1978 роках, розори-
лися або повернулися у державну власність, рятуючись від банкрутст-
ва. З цієї ж причини припинили приватизацію в Непалі у 80-х, а в Но-
вій Зеландії — у 1990 році.
Ефективність приватизації багато в чому залежить від ступеня роз-
витку інших складових ринку, які її забезпечують. Розглянемо деякі з
них.
Свободу підприємництва продекларовано у законодавстві, але не
закріплено механізмами рівного і вільного доступу до фінансових та
матеріальних ресурсів, ринків збуту і технологій. Власник не захищений
від рекету кримінального та державного характеру. Диктатові монопо-
ліста ми реально можемо протиставити тільки цінове регулювання, що
в свою чергу призводить до порушення ще одного принципу ринку —
еквівалентності обміну. Необхідно додатково згадати про значні диспро-
порції між рівнями розвитку та цінами в промисловості і сільському
господарстві. Лібералізація цін тільки поглиблює ці диспропорції.
Тому приватизація підприємств все нових і нових галузей нагадує
їх поспішне та вимушене викидання за борт державного сприяння че-
рез відсутність коштів і вміння співпрацювати з ними в розбурхану
псевдоринкову стихію, до якої вони зовсім не підготовлені і яку, в свою
чергу, ще більше затягують у стадію хаосу, занепаду та криміналізації.
Чинники, що встановлюють об’єктивні обмеження щодо темпів при-
ватизації, такі:
1. Нерозвиненість внутрішнього ринку капіталу.
2. Консервативність і недостатність законодавства та правових ме-
ханізмів.
3. Кадрово-соціальні проблеми.
Ці чинники дуже важливі і кожен з них потребує окремого дослід-
ження економістів.
Серйозним наслідком нерозвиненості правового механізму стала то-
тальна корупція під час проведення приватизації. Хоча від цього і не
легше, та дане явище має міжнародний характер. У Східній Німеччині
й Угорщині керівники органів приватизації пропрацювали менш як рік,
в Аргентині весь уряд відправили у відставку через махінації під час
роздержавлення.
Спростовуючи твердження щодо суцільної приватної власності кра-
їн ринкової економіки, надамо ще одну інформацію. У Франції, Італії,
Республіці Корея, Бразилії, Малайзії, Сингапурі та інших (автором
відібрані країни як традиційно високого, так і прискорено зростаючого
життєвого рівня) значний відсоток державних підприємств і ефектив-
ність їхня не нижча, ніж приватних.
Західні економісти вважають, що на ефективність виробництва
більше ніж форма власності впливає наявність конкурентного середо-
вища. Тому, наприклад, Федеративна Республіка Німеччина, вкладаю-
чи щорічно понад сто мільярдів марок в економіку Східної Німеччини,
приватизує не більш як 300 підприємств за місяць.
При Маргарет Тетчер у Великобританії дуже успішно виконува-
лась програма приватизації, розрахована на 10 років. При цьому при-
ватизувалось 25 підприємств на місяць, використовувалось 22 методи
приватизації. І це робилося у країні-першопрохідниці капіталістичної
системи з повним та поглибленим відпрацюванням усіх складових рин-
кової економіки. Про ці факти необхідно пам’ятати, в галопуючому тем-
178 Сіверянський літопис
пі викидаючи з державного сектора все нові і нові ланки народногос-
подарського механізму.
Обов’язково слід розробити спеціальний порядок приватизації об’єк-
тів стратегічного значення. У нас є розуміння життєвої важливості па-
ливно-енергетичного, транспортного (майже скрізь у світі він держав-
ний) та оборонного комплексів, але немає законів щодо їх обов’язково-
го державного характеру, і на сьогодні проводиться поквапливе та не-
продумане роздержавлення цих галузей.
В Україні понад 270 тисяч вчених, інженерів і технологів, 130 ти-
сяч працюють у галузях досліджень та розвитку технологій. Близько
30 відс. з них працювали безпосередньо на оборону. Ми маємо понад
1000 науково-дослідних інститутів і понад 2000 конструкторських бюро.
Це величезний потенціал, який відповідає рівню багатьох високорозви-
нених країн. За законом щодо приватизації ці науково-технічні устано-
ви нічим не відрізняються від будь-яких інших об’єктів. їх оцінка від-
повідає балансовій вартості будинків, де вони знаходяться, а продаж-
на вартість з аукціону — купівельній спроможності покупців.
Після приватизації ніхто з власників не буде використовувати ці
установи за колишнім профілем діяльності. Втративши їх, ми станемо
нацією без майбутнього. Причому, слід захищати не тільки новітні, а
й традиційні промислові технології. Всі ми полюбляємо мати за зразок
Японію. Між тим, у нинішньому стані для нас цікавіший інший приклад
— Італія. У цій країні високий економічний рівень досягнутий за раху-
нок застосування традиційних промислових технологій середньої склад-
ності.
Особливу дискусію викликає визначення правового режиму прива-
тизації іноземними власниками. Відкинемо політизовані нашарування
щодо даного питання і розглянемо його з суто економічних позицій.
Вважається, що зарубіжні власники, купуючи підприємства, в по-
дальшому модернізують їх, запровадивши нові технології та методи ро-
боти. На жаль, цього у більшості випадків не відбувається. При прове-
денні відкритого розпродажу майна в країнах колишнього соціалістич-
ного табору іноземці купували лише прибуткові підприємства, які мали
експортний потенціал, і не виявляли бажання придбати ті, де потрібні
значні вкладення в модернізацію. Високі технології і наукоємкі вироб-
ництва практично не створюються. Про це ж свідчить і досвід інвести-
ційної діяльності іноземних компаній на сучасному етапі в Україні. Но-
вітні технології ніхто не дарує, оскільки вони є вирішальним чинником
у боротьбі за світове економічне лідерство.
Понад сто років Японія впертою працею створювала підвалини сво-
го економічного зростання, з 1868 року ведучи послідовну політику ос-
віти населення та ознайомлення із світовими технологіями
шляхом відрядження за кордон на навчання, імпортування най-
кращих машин і обладнання, запрошення радників та вчених, ство-
рення зразкових фабрик і заводів. Нам також потрібно розробити на-
ціональну економічну концепцію та почати діяти у відповідності з її
напрямками і пріоритетами, а не намагатись проводити дешевий роз-
продаж країни в надії, що іноземний власник виведе нас в люди.
Давайте розглянемо ще один аспект приватизації — роль народу у
її проведенні. Ми настільки «затягали» і «затерли» саме слово «на-
род» у роки перебудови та становлення України як держави, так бага-
то декларували від імені народу, що його навіть якось незручно вимов-
ляти. Подібне стосується і слова «демократія», що стало в деякій мірі
навіть лайливим, а також безцінним матеріалом для кпинів сучасних
сатириків. Між тим, до демократії ми цілеспрямовано рухались багато
років, а заради народу намагаємось проводити реформи, в тому числі
і приватизацію. Та й від самої позиції народних мас дуже, багато за-
лежить.
Сіверянський літопис 179
Так, в Німеччині соціальні ринкові реформи варто приписувати не
тільки Л. Ерхарду, але й німецькому народу, оскільки завдяки широкій
роз’яснювальній роботі і переконуванням залучених виробників та фа-
хівців у необхідності проведення реформ співвідповідальність лягала на
всі маси. Це знімало надмірне політизування ситуації та партійні
протистояння. Такий підхід доцільно використати і керівникам нашої
держави.
У минулому для України були характерні різні форми приватизації,
а також існували суттєві відмінності між регіонами. Наприклад, скасу-
вання кріпацтва в Західній Україні у 1848 році стимулювало розвиток
дрібнотоварного виробництва з певними рисами кооперування, що було
викликано демографічною ситуацією (надлишок населення) та впливом
Європейських країн. Навпаки, на сході України після 1861 року набув
поширення розвиток великомасштабного виробництва із створенням гос-
подарств по обробітку землі. В Україні є і досвід хутірного господарю-
вання, а також сільських громад та толок.
Тому, коли вести мову про приватизацію на селі, у нашому сільсько-
господарському секторі економіки була б доцільна рівноправна праця
великих сільськогосподарських об’єднань на добровільних засадах на
зразок асоціацій селян, сільськогосподарських акціонерних товариств
чи сільськогосподарських підприємств, а також приватних власників —
фермерів, індивідуальних селянських господарств та інше.
Землю і окремі паї доцільно мати у власності, успадковувати, але
не потрібно їх продавати, принаймні поки люди не перестануть бідува-
ти та не оговтаються від нинішніх негараздів. Інакше ми можемо отри-
мати таку ситуацію, коли земля викуплена у жебраків, п’яничок тощо
(ці типи людей взаємопов’язані, і їх на селі, на жаль, значна кількість),
але не потрапила до рук справжнього господаря. В майбутньому у ви-
падку позитивного вирішення питання продажу землі необхідно розро-
бити механізм, який би забезпечував право на придбання тільки тому,
хто на ній працює та має необхідні знання і досвід роботи.
Рівномірну приватизацію всього майна України населенням було
вирішено провести з допомогою приватизаційних сертифікатів. Після
проголошення незалежності за підрахунками академічних експертів,
яких важко запідозрити в некомпетентності, її національне багатство
оцінювалось такою сумою, що на кожного громадянина країни припа-
дало близько 40.000 дол. США. В реаліях при видачі сертифіката частка
кожного становила 1 млн. 50 тис. крб., тобто 7 дол. США. Різниця між
показниками — на чотири порядки. Помноживши цю цифру на кіль-
кість громадян України, виявимо, що все багатство нашої держави
становить 371 млн. дол. США. Сума настільки далека від істини, що про
неї навіть смішно говорити. Вірніше, не смішно, а дуже сумно. Невже
працею багатьох поколінь українців, розпочинаючи з часів Київської
Русі, ми спромоглися тільки на такі скарби? Як би не так! Чому ж тоді
нам тільки у борг дають у 20—30 разів більше? Під яку заставу? Нев-
же країни Заходу чи Міжнародний валютний фонд не вміють рахувати?
Та ні, вони рахують дуже гарно, значно краще від наших керівних
діячів.
Приватизація з допомогою приватизаційних сертифікатів перетво-
рилася у фарс, тим більше, що вклавши їх в непрацюючі підприємства,
в абсолютній більшості ніяких дивідендів люди не отримали. Держава
жорстоко погралася з населенням у гру, яку можна назвати «народна
приватизація» чи «народний капіталізм».
Те ж саме можна сказати і щодо оренди підприємств, а особливо
їх акціонування. Проведене в широких масштабах, воно охопило біль-
ше половини суб’єктів господарської діяльності України.
180 Сіверянський літопис
У своїй основній масі приватизація в державі проведена, причому
здебільшого саме методом створення акціонерних товариств. Цю скла-
дову ринкової економіки ми опанували. Опанували на тому папері, який
все стерпить. Прибутку абсолютної більшості власників-акціонерів, на-
рощуванню обсягів виробництва конкурентоздатної продукції, зрос-
танню економічного добробуту держави та рівня життя її населення
зміни форми власності не сприяли ні в якій мірі, Все було зроблено
формально, аврально, з численними помилками та перекосами і креном
у бік злочинної діяльності та реструктивних процесів. Але на папері все
виглядає законно і красиво, тому коли прийде час економічного рене-
сансу і ми почнемо виправляти помилки, зробити це буде нелегко в реа-
ліях життя та дуже важко в юридичному плані.
Перейдемо до наступної складової ринкових реформ — лібераліза-
ції зовнішньоекономічної діяльності. Даній темі присвячений окремий
розділ книги. У цьому матеріалі доцільно навести тільки окремі поло-
ження і висновки щодо ситуації в державі:
1. Україна повністю віддала вітчизняний ринок іноземному товаро-
виробнику, не захистивши свого з допомогою митних та акцизних по-
датків.
2. Ми добровільно пішли з товарних ринків країн СНД та Східної
Європи.
3. Наростаюча технічна відсталість і реструктуризація виробни-
цтва у бік енерго- та матеріалоємких технологій робить наші товари не-
конкурентоздатними на ринках світу.
4. Відсутність ефективних перепон щодо вивозу капіталу за кордон
призвела до того, що ми без вигоди для себе інвестуємо економіку роз-
винених країн.
5. У намаганні отримати досить високопроцентні валютні позики
уряд України йде на виконання всіх вимог щодо курсу держави і про-
ведення реформ, які встановлює Міжнародний валютний фонд та інші
фінансові організації.
6. Наші спроби брати активну участь в організації міжнародної
торгівлі ГАТТ та інших установах і досягти економічного ефекту від та-
кої діяльності не дали реальних результатів. Україну тримають в режи-
мі економічних обмежень та санкцій, а також все сильніше закручують
удавку антидемпінгових процесів. Проте це не зменшує нашої незрозу-
мілої активності і поступливості щодо виконання п. 1—5 даних вис-
новків.
Такий ліберальний підхід щодо своєї зовнішньоекономічної діяль-
ності не може дозволити собі, навіть високорозвинена країна, яка
відпрацювала всі питання вільної торгівлі, має конкурентоздатну еко-
номіку та відповідні гарантії і послаблення інших держав, що співпра-
цюють з нею. Україна такий надринковий підхід культивує, тим самим
оволодівши ще однією складовою омріяної моделі економіки. На жаль,
ця складова в умовах, що існують, приносить чергові збитки та падіння
обсягів виробництва.
Особливе питання — взаємовідносини з Росією. Вона — майже
єдина поки що держава, котра дає Україні життєво важливі енергоносії
— нафту та газ. Крім того, це величезний і найбільш освоєний ринок
збуту нашої продукції. Тільки кооперація з Росією може допомогти ви-
жити хімічній та машинобудівній промисловості, у тому числі судно-,
авіа- і автомобілебудуванню. Між тим, на практиці для співпраці з Ро-
сійською Федерацією робиться дуже мало. Це ще одне свідчення того,
що реформаторські потуги мають на меті не відновлення, а подальшу
деградацію реальної економіки.
Сіверянський літопис 181
Щодо зовнішньоекономічної політики в цілому, то в ній відсутній
економічно доцільний та політично виважений курс на стратегічне парт-
нерство, який враховував би переваги і знижував чинники негативного
характеру. Кожна країна, де побував Президент (а він досить часто
здійснює закордонні поїздки), відразу оголошується зоною стратегічних
інтересів. Як правило, ці заяви не підкріплюються реально працюючими
угодами та плідною співпрацею.
Економіка України не зможе інтенсивно розвиватися, якщо по-
справжньому не стабілізувати валютно-фінансове та кредитне середо-
вище, не припинити на здоровій основі інфляційні процеси. За допомо-
гою грошово-кредитної і фінансової політики (включаючи цінову, по-
даткову та процентну) можна створити умови як для бурхливого еко-
номічного розвитку, так і для паралічу власного товаровиробництва та
держави в цілому. Наша молода країна, опинившись у кризовому ста-
ні, не знайшла шляхів реального й ефективного використання даних
факторів. Проте, що стосується чисто зовнішньої бутафорної сторони
оформлення ринкових декорацій, то ми маємо у себе:
дворівневу банківську систему з розгалуженою мережею загально-
державних та регіональних комерційних банків;
досить стабільну національну грошову одиницю гривню;
невтручання держави у процеси цінового регулювання, незважаючи
на різкий диспаритет цін, наприклад, між промисловою та сільськогос-
подарською продукцією;
безкінечні революційні зміни в податковій системі.
Дані напрямки опрацьовані на законодавчому рівні і впроваджені
в соціальні та економічні процеси. Безумовно, ця робота була не обхід-
на як дії, що сприяли розвитку ринкового середовища. Проте реальної
користі у вигляді каталізатора економіки вона поки що не принесла.
Успіх економічних реформ в Україні, подолання глибокої депресії
та відродження національної економіки у значній мірі буде залежати
від розвитку малого і середнього підприємництва. Саме воно дозволяє
залучити вільні кошти населення, інвестиції, сприяє структурним пере-
творенням у народному господарстві, насиченню ринку товарами та по-
слугами, забезпеченню зайнятості значної частини населення і за ра-
хунок цього підвищенню добробуту народу. Крім значного економічного
ефекту, цей бізнес суттєво впливає на політичну ситуацію шляхом ство-
рення середнього класу, який усвідомлює важливість демократичного
процесу та забезпечення його незворотності, є гарантом стабільності у
державі.
В Україні діє близько 100 тис. малих підприємств, в яких зайнято
до 5 відсотків загальної чисельності працівників народного господар-
ства, 3,2 тис. кооперативів, 3,5 тис. спільних підприємств з прямими
іноземними інвестиціями, 35,8 тис. фермерських господарств.
З метою зняття штучно створених бюрократичних бар’єрів для роз-
витку даного напрямку ринкової інфраструктури необхідно:
скоротити перелік видів підприємницької діяльності, що підля-
гають ліцензуванню;
максимально спростити, здешевити і прискорити надто складну,
дорогу і тривалу процедуру реєстрації малих підприємств;
обмежити число контрольних органів, які здійснюють їх перевір-
ки, та кількість перевірок;
визначити пріоритетні напрямки і методи державної підтримки
малого підприємництва, особливо щодо інноваційного забезпечення су-
б’єктів у виробничій сфері, сільському господарстві та будівництві;
створити в регіонах інститути підтримки малого підприємницт-
ва — агентства, фонди, бізнес-центри та інше;
вжити заходи по захисту від криміногенних елементів і рекету.
182 Сіверянський літопис
Період бурхливого зростання кількості малих підприємств в Украї-
ні у 1992—1993 pp. (темпи росту складали 148,5 відс.) змінився порівня-
ною стабілізацією. У 1994 році вони становили 106,4 відс., у 1996—
101,6 відс. Частка малого та середнього бізнесу у створенні валового
внутрішнього продукту складає 10 відс., тоді як у країнах з розвиненою
ринковою економікою вона доходить до 60—70 відс. Цю сферу не обхід-
но розвивати як самостійний сегмент в економічному механізмі держа-
ви, але можна з достатньою впевненістю констатувати наявність в Ук-
раїні і даної складової ринкової економіки.
З наведеного аналізу можна зробити висновок, що основні компо-
ненти ринкової економіки, які відрізняють її від економіки планово-ди-
рективної, в Україні в тій чи іншій мірі впроваджені. Тоді чому ж вони
дали від’ємний результат?
Реформування відбулось за рахунок ігнорування чи принесення в
жертву головних складових та цілей економічної моделі як ринкового,
так і командно-адміністративного типу — розмірів валового внутріш-
нього продукту, обсягів виробленої продукції, конкурентоспроможності
виробів та зовнішньоекономічного сальдо, продуктивності праці і, на-
решті, рівня життя населення та його соціального захисту. Власне, за-
ради цих складових, особливо двох останніх, і повинні проводитись ре-
форми всіх видів та напрямків, в тому числі і ринкові.
У попередньому матеріалі було наведено багато причин невдач та
промахів у стратегії і тактиці змін та перетворень. Не все правильно
задумувалось, а задумане — не виконувалось. Тут ми підійшли до при-
чин невиконання. Чому в цілому законослухняна з високоорганізова-
ною контрольною функцією держава, якою був Радянський Союз, не
передала у спадщину цю корисну рису, а натомість з’явились анархія
та вседозволеність? Невже причини тільки в недосвідченості чиновників
і невисокій виконавчій дисципліні в усіх ланках народногосподарського
механізму? Автор бачить інше — корумпованість та кримінальну зло-
чинність, що злим демоном витають над всіма багатствами і ресурсами
України.
Рівень злочинності, в тому числі економічної, зростає. Справа тут
не в ринковій чи плановій економіці. Справа в корумпованості, що, мов
злоякісна пухлина, вражає все нові і нові здорові клітини суспільства,
у повній безконтрольності, безвідповідальності і вседозволеності. За рів-
нем злочинності та корумпованості багато хто в світі вже порівнює Ук-
раїну з Колумбією, до речі, країною суто ринкової економічної моделі,
тільки з кримінальним підтекстом.
Злочинність, що процвітає в державі, умовно можна розділити на
такі складові:
олігархія;
корупція;
лобіювання злочинних дій;
тіньова економіка;
наркобізнес;
горілчаний, спиртовий і тютюновий бізнес;
злочинні угруповання;
рекет;
хабарництво;
крадіжки за місцем роботи — в основному з промислових та
сільськогосподарських підприємств.
Допоки ми не зупинимо злочинність в усіх її проявах, створити
правову заможну державу з ефективно діючою економікою неможливо.
Сіверянський літопис 183
Не тема даного матеріалу розповідати про суто кримінальні явища.
Наведемо лише кілька прикладів, де злочин, на перший погляд, від-
сутній.
Приклад перший — передвиборна гарячка. Це завжди величезний
ризик для економіки, особливо ослабленої. В економічній теорії є тер-
мін «політичний цикл», і він мовби створений під виборну кампанію.
У цей час можливе різке зростання грошової маси та бюджетних вит-
рат, пов’язаних з даними політичними подіями. До того ж влада, термін
дії якої закінчується, і багато її представників індивідуально намага-
ються повирішувати питання особистого характеру, а також забезпечи-
ти законодавчу підтримку інтересів окремих груп та залучення коштів
фінансових структур. Те ж саме сподіваються зробити претенденти на
високі звання депутатів. Задіяні великі гроші, місце яких в інвестицій-
них проектах та заходах соціального захисту обездолених. Питання ви-
рішуються на межі закону і беззаконня.
Приклад другий — лобіювання в органах влади фінансових інте-
ресів окремих груп капіталу в обмін на відповідну матеріальну виснаго-
роду. Причому це ті гроші, які ми платимо у вигляді податків, часто
надто високих. Вони виймаються з кишень звичайного платника подат-
ків і з допомогою посередницької ланки переходять до кишень корумпо-
ваних чиновників чи їх угруповання. Лобіювання ведеться практично
відкрито, але силові структури держави, посилаючись на недоліки за-
конодавства, не в змозі захистити громадян України від все зростаючих
апетитів бюрократичного апарату.
Приклад третій — бюджетне фінансування сільського господарства.
Десь близько 40 відс. коштів за 1996 рік потрапило не просто у два ок-
ремі, до речі, не дуже впливові регіони з 25, а в два господарства —
по одному в кожній області. Там збудували величезні тепличні комп-
лекси, підприємства переробної промисловості. Це за умови, що подіб-
ні споруди в усіх областях України через відсутність попиту чи сирови-
ни простоюють, а новобудови з’явились в дуже віддалених куточках дер-
жави. Економічна недоцільність будов не викликає сумнівів. Між тим,
рішення було прийняте і навіть виконане, що буває не часто, коли йде-
ться про бюджетне фінансування виробництва. В чому тут справа? Та просто
дані господарства очолювали депутати Верховної Ради, керів-
ники однієї з партій, що підтримує правлячу верхівку. З моральними
якостями цих керівників все зрозуміло. Нанесені збитки величезні. А де
ж ті бізнес-плани і їх уважний аналіз, та система організації і контро-
лю, яка повинна спрацювати, включивши в подібних випадках «право
на вето»? Хочеться згадати класика: «Сатана там править бал!».
Приклади криміналізації суспільства та вседозволеності для його
верхівки можна продовжувати і далі. Так розкрадаємо країну — хто в
кишеню, хто в мішок, а хто ешелонами чи безготівковими платіжними
дорученнями на кругленьку суму у твердій валюті. Доти, поки ми не
наведемо порядок у власному домі, ніяка економіка ринкового чи пла-
нового типу нам не допоможе.
Знову повернемось до проблем суто економічного характеру. В ос-
новному, на сьогодні ми живемо за підказками дядечка Сема. А як він
сам реформував економіку своєї держави? Тільки за рахунок ринкових
складових, які нам рекомендовано і які були описані в даному розділі,
чи ще дещо, наприклад державне регулювання, використовував?
Розглянемо досвід проведення Франкліном Делано Рузвельтом ре-
форм «нового курсу» при виході США з великої депресії 1929—1933 pp.
Ф. Д. Рузвельт, по суті, був першим державним діячем, який не ли-
ше офіційно заявив про недоліки ринкового господарства, а й став ліде-
ром у пошуку засобів і методів, що підправили б та доповнили діяння
184 Сіверянський літопис
ринкового механізму, у створенні в масштабах держави моделі зміша-
ної економіки.
Можна визначити основні складові його реформ:
1. Вдосконалення банківської системи. Спостерігачі того часу
стверджують, що якби Рузвельт вирішив націоналізувати банківську
систему США, великих перепон він би не зустрів, настільки низькою
була популярність банкірів у країні (чим не наша ситуація сьогоден-
ня?). Президент цим шляхом не пішов, але було посилено державне
втручання у банківські справи. Кредит і грошовий обіг взяли під безпо-
середній нагляд і контроль уряду, а також змінили законодавство що-
до банків. Насамперед воно стало спрямованим на посилення ролі дер-
жави в кредитній системі та всій економіці країни. Держава визначи-
лась, як найбільший кредитор приватного підприємництва. Уряд взяв
до своїх рук і поставив під нагляд банківські та валютні операції США.
Відбулося передання золотого запасу, на якому грунтувалась амери-
канська валюта, у розпорядження державної скарбниці.
2. Політика «затягування пасків» на державному рівні. До 10 бе-
резня 1933 року було підготовлено білль про зниження заробітної плати
федеральним службовцям та членам Конгресу. Щорічна економія ста-
новила 750 млн. дол. Значними були і моральні дивіденди від такого
кроку.
3. Скасування сухого закону, яке одночасно передбачало введення
податку на продаж спиртних напоїв. Таким чином тіньова економіка
втратила, а бюджет здобув значне джерело доходу.
4. Боротьба з безробіттям шляхом створення спеціальної установи,
через яку пройшло близько 3 млн. молодих людей. Вони в своїй біль-
шості уникли соціального дна. Держава отримала можливість контро-
лю над зростанням злочинності, що неминуче в умовах глибокої со-
ціально-економічної кризи. Нарешті, прямий економічний ефект — ство-
рення нових комунікацій (шляхів, мостів, розв’язок), лісонасаджень, ме-
ліорація. Все це результат виконання відповідної державної програми.
5. Вирівнювання ситуації в сільському господарстві шляхом вста-
новлення паритету цін на сільськогосподарську продукцію та промисло-
ві товари, а також протекціонізм держави тим фермерським господар-
ствам, які змогли пристосуватись до прогресу в агропромислових тех-
нологіях і жорстких вимог щодо обсягів виробництва та задіяння робо-
чої сили.
6. Створення Національної адміністрації по оздоровленню промис-
ловості у вигляді колосальної державної машини з відповідними орга-
нами у штатах і містах. За час своєї дії вона прийняла близько 750 ко-
дексів, які охопили найрізноманітніші види виробництва. Кожен кодекс
був нормативним документом для визначеної галузі промисловості. В
ньому директивно встановлювались обсяги виробництва, застосування
технологічних процесів, дотримання техніки безпеки, а також обумов-
лювалась мінімальна заробітна плата та тривалість робочого дня. По
суті, вводились державні замовлення, створювались умови для розвит-
ку високоефективних вітчизняних (просимо звернути увагу!) підпри-
ємств.
7. Соціальний захист безробітних і жертв економічної кризи.
Заходи здійснювались комплексно, з урахуванням всіх явищ та си-
туації в американській економіці. Проте не було й мови про лібераліза-
цію зовнішньоекономічної діяльності (допуск на ринок США товарів
інших країн), вільні ціни, невтручання у справи банківських установ та
інше. Навпаки, було встановлено державне регулювання економічних
процесів. Більшість з важелів цього регулювання залишилась і на сьо-
годні.
Сіверянський літопис 185
Можна визначити такі основні напрямки державного регулювання
економіки змішаного типу, яку нині всі якраз і називають ринковою:
1. Регулювання розмірів податків та їх диференціація.
2. Встановлення процентних ставок по кредитах комерційних банків.
3. Інвестиції у виробничу і соціальну інфраструктуру, державні
контракти, замовлення та закупки.
4. Регулювання готівкової грошової маси.
5. Державна політика ціноутворення.
6. Планування (прогнозування) економіки.
7. Вплив на інтеграційні процеси.
Про масштаби державного регулювання соціально-економічних
процесів свідчать хоча б такі цифри: на початку 90-х років державні
інвестиції в соціальну сферу Сполучених Штатів Америки склали 20
відс. валового внутрішнього продукту, а Німеччини — 29 відс.
У 70-х роках на сцену виходять такі напрямки економічної політики,
як рейганоміка і тетчеризм, які передбачають реприватизацію значної
частки державних підприємств, скорочення соціальних програм, зни-
ження податків на підприємців і в кінцевому рахунку — зменшення
рівня прямого державного втручання в економічне життя країн. До то-
го ж нафтова криза 70-х років, що спричинила стагфляції, вимагала про-
ведення жорсткої монетарної антиінфляційної політики. Сказане, безу-
мовно, не означає відмови від ідей державного регулювання економіч-
них відносин. Деяке збільшення чи зменшення такого втручання —
об’єктивний процес пошуку оптимальної моделі ринкової економіки.
Рекомендації західних теоретиків щодо країн колишнього табору
соціалізму полягають у тому, що оскільки вони не мали складових, що
відрізняють ринкову економіку від планової, а також були політизова-
ні, необхідно, як це сформулював Д. Сакс у кінці 80-х років, «створити
прості ринкові форми господарювання без огляду на існуючі різно-
види та особливості ринкової капіталістичної економіки». У цьому бу-
ла квінтесенція неоліберального підходу до країн соціалізму.
На сьогодні значна кількість відомих теоретиків Заходу, таких як
Я. Корнаї, Е. Емдсен, Я. Коханович, Л. Тейлор, К. Нільсен та інші, від-
хиляють таку позицію, як неправильну, тенденційну і шкідливу. Вони
вважають, що стосовно перехідних суспільств Європи «вся соціалістич-
на спадщина відкидалася з ідеологічних мотивів». Між тим, «радяноло-
ги» і, зокрема, «переходознавці» у своїх дослідженнях визначають неза-
перечні досягнення цих країн у галузі соціального забезпечення. Так,
Емдсен, Коханович та Тейлор у книзі «Ринок знаходить собі пару»: заз-
начають, що в колишніх соціалістичних країнах був досягнений висо-
кий рівень освіти та професіоналізму працездатного населення, задо-
вольнялись основні людські потреби, була створена значна соціальна
інфраструктура. Щодо промислової сфери вони роблять висновок, що
певні підприємства у державній власності нагромадили «ноу-хау» і
технології, які можна порівняти з тими фірмами, що вийшли на новітні
світові рубежі. Вчені також звертають увагу на поміркований і в ціло-
му доцільний рівень майнової та доходної диференціації в суспільстві,
який є активом за умови забезпечення стабільного економічного зрос-
тання, що видно з досвіду країн Південно-Східної Азії.
Як висновок, вчені чітко констатують: «Найважливіше те, що ви-
бір капіталістичної моделі, яка відноситься до вісімнадцятого століття
і є вкрай примітивною формою ринкової економіки, не дав можли-
вості упродовж кількох років закласти фундамент сучасного капіталіс-
тичного розвитку, якого так бажали східноєвропейці... Ця модель доз-
волила успішно позбутися меркантилізму і створити текстильну про-
мисловість в аграрній Англії, але вона завдала великих соціальних
186 Сіверянський літопис
збитків та знизила продуктивність праці при спробах перебудови Схід-
ної Європи на засадах конкуренторозвинених країн капіталізму».
Західні економісти підтверджують те, що було очевидно для людей,
не засліплених ідеологічними догмами. Крім ринкових компонентів, які
в тій чи іншій мірі є в кожному суспільстві, а особливо в капіталістич-
ному, головною складовою розвитку економіки є рівень конкуренто-
спроможності продукції, що базується на ресурсах, нагромаджених у
сферах науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт. Без ак-
тивної державної політики їх не створити. Успіхи в цьому напрямку
мають як країни Заходу, так і комуністичний Китай, що йде своїм особ-
ливим шляхом реформування економіки.
А яким шляхом треба йти нам?
Світовий досвід конструктивного розвитку диктує необхідність по-
будови суспільно-економічної формації, яка має служити людині і мак-
симально сприяти реалізації її фізичного та інтелектуального потенціа-
лу не на звичних всім нам «ізмах» («капіталізм» «комунізм», «соціа-
лізм» та інше), а на основі здорового глузду. Для цього потрібно нада-
ти кожному право вибору, де і як реалізовувати свої можливості, не на-
в’язуючи пріоритети методами політичних догм та адміністрування.
Це може бути лише суспільство з багатоукладною економікою, в
якому на рівних конкурентних засадах розвиваються і державна, і ко-
лективна, і акціонерна, і приватна власність.
Розбудова суспільства здорового глузду, що грунтується на мораль-
них та загальнолюдських цінностях, має розпочатися з політичної зла-
годи і консолідації зусиль всіх партій у напрямку економічного оздоров-
лення країни та кваліфікованих, продуманих і послідовних кроків вико-
навчої влади, які знайдуть відгук у всіх верствах суспільства.
Для розвинених країн у ринкових відносинах особливо характерні
соціальний захист та регулювання економічних процесів. Причому, чим
більша частина населення потребує соціального захисту, тим чіткішою
і жорсткішою має бути функція державного регулювання. А оскільки в
нашому суспільстві основна маса населення потребує захисту, то функ-
ція регулювання має бути цілеспрямованою і ефективною.
Необхідною умовою того, щоб бути впливовою розвинутою країною
у світі, є не стільки величина території та населення, досконалість і об-
сяги озброєнь, а в першу чергу рівень економічної незалежності держа-
ви. Найважливішим інтегральним показником економічної незалежно-
сті є відношення обсягу імпорту до валового національного продукту.
У Сполучених Штатах Америки це співвідношення складає 9,5 відс., в
Японії — 13,6 відс., в Україні — понад 60 відс. Оце так доінтегрувались
у світове співтовариство та долібералізувались із зовнішньо-економіч-
ною діяльністю — США перегнали більш ніж у 6 разів! Тільки радості
щось немає, а плакати, навпаки, хочеться.
Таким чином, для України, якщо вона прагне потрапити у коло роз-
винених держав, стратегічним є підвищення рівня економічної незалеж-
ності.
Поступальний рух держави у принципі неможливий без науково-
технічного прогресу. Хоча у світі інноваційна теорія економічного роз-
витку з’явилась на початку двадцятого століття в працях українського
вченого М. Туган-Барановського, наші владні структури чомусь керую-
ться не даною концепцією, а порадами іноземних експертів іншого на-
прямку. Країни, що прискорено розвиваються, навпаки, сприймають те-
оретичні розробки нашого земляка за належне. Наприклад, збільшення
у Республіці Корея ВВП за 17 останніх років у 36,6 раза досягнуто зав-
дяки зростанню витрат на науку у 220 разів. Кредити там передусім на-
Сіверянський літопис 187
правляються в науково-технічний прогрес, тоді як в Україні 90 відс.
позичок осіло в торгівлі. Як результат, за останні 10 років в розвинених
державах кількість людей, що працюють у науці, подвоїлась, а в Украї-
ні за 5 років реформ вона скоротилась у 1,5 раза. Наукова діяльність і
використання нових технологій у країні практично припинені.
У цих умовах поряд з відродженням вітчизняної науки та промис-
ловості, для чого повинні бути задіяні організаційні зусилля і фінансо-
ві ресурси, як один з напрямків доцільного використання точкових ек-
спортних виробництв, що можуть виникнути в разі залучення західних
транснаціональних компаній та створення ними місцевих філій. Даного
явища не треба боятися, це річ, зовсім відмінна від приватизації наших
підприємств іноземними власниками. Бачаться такі основні переваги
створення філій і дочірніх підприємств:
сучасні технології, що з’являться на вітчизняному товарному рин-
ку, — старі компанії завозити не будуть, та вони в них і не збереглися,
давно «згнили» як брухт;
задіяння працівників в умовах зростаючого безробіття;
підприємства створять навкруг себе інфраструктуру, яка в біль-
шості випадків буде належати вітчизняному товаровиробнику.
Тому необхідне державне сприяння даному сектору економічного
відродження України.
Потрібно також пам’ятати сумні уроки минулого щодо насильни-
цького насадження реформ. Нововведення, які впроваджуються непро-
думано, аврально та формально на догоду радникам псевдоринкової
економіки без підтримки широких верств населення, української інтелі-
генції, і трудових колективів (напівзабутий термін), приречені на нев-
дачу.
Дозвольте процитувати одну з попередніх книг автора «Проблеми
економіки Чернігівщини»:
«Який вихід із становища, що склалося? Що потрібно зробити, щоб
змінити на краще ситуацію в економіці, полегшити життя людей?
Перш за все, треба від міфів і легенд, напівправди і кривих дзер-
кал переходити до такої оцінки ситуації, прийняття таких рішень, які
продиктовані реальним становищем і необхідністю, здоровим глуздом.
Ми повинні вийти з того стану напівпаралічу, коли говорити деякі
речі про економіку, використовувати ряд економічних термінів вважа-
ється поверненням до вчорашнього дня, догматизмом і так далі.
Є така думка, що нас врятують тільки демократія і ринок. При
цьому під демократією в реаліях ми маємо на увазі повний хаос і охло-
кратію, своєрідний стиль життя відповідно до конституції, батька Мах-
на з республіки Гуляй-поле. Ця конституція, за згадками, складалася
всього-на-всього з двох параграфів і проголошувала:
Параграф 1. Ніхто нікому нічого не зобов’язаний.
Параграф 2. Ніхто не зобов’язаний виконувати Параграф 1.
Ось так і не більше. Приблизно так ми і живемо останні роки.
А що ж ринок? Звичайно, ринкова економіка це гарно. Але хоті-
лось, би зробити декілька уточнень.
По-перше, державами, які розвиваються відповідно до законів рин-
кової економіки, є не тільки Сполучені Штати Америки, Німеччина, Ка-
нада і так далі, де рівень життя дуже високий, а і Сомалі та подібні до
неї країни, де люди помирають від голоду. Думаю, що ми не зовсім раді
будемо опинитися в ринковій ситуації останніх, хоча, до речі, ідемо ту-
ди, як говорили колись, семимильними кроками.
188 Сіверянський літопис
По-друге, чисто ринкової стихії без елементів державного регулю-
вання економіки, планування чи прогнозування немає. Франція ж, на-
приклад, успішно виконує свої семирічні плани.
По-третє, кожна країна йшла до ринку своїм особистим тернистим
шляхом, проторюючи нелегку стежку-доріжку через чагарники проб і
помилок. Шлях цей довгий і важкий. Скопіювати чийсь досвід на сто
відсотків в його «чистому» вигляді, зробити в себе, «як у Америці» або
«як у Швеції» не вдавалося ще нікому. Не вдасться і нам. Ми повинні
знайти свій шлях, який обов’язково має включити і досвід та елементи
планової економіки, і менталітет українського народу, і багато чого ін-
шого.
Нарешті, четверте. На даному етапі всі свої біди і недоліки, безгос-
подарність і невміння працювати ми прикриваємо ринком. Мовляв, що
ви хочете, ринок же. Під цим ми розуміємо, що хто як бажає, так той і робить.
Останнім часом дуже поширений термін «перехідний період до
ринкової економіки». Термін сам по собі правильний, я не проти нього.
Але я проти того, що під ним мають на увазі. А мають на увазі приб-
лизно таке:
«Зараз, на перехідному етапі, нам дуже погано. Причому, чим швид-
ше підуть ринкові реформи, тим буде гірше. Зате потім, коли опини-
мось в ринку, нам буде дуже добре».
Своєрідна шокова терапія. Як співалося в одній популярній колись
пісенці: «Это даже хорошо, что пока нам плохо».
...Все повинно робитись так, щоб покращувати ситуацію вже зараз,
а не в далекому неосяжному майбутньому. Критерій реформ повинен
бути один — ефективність. Якщо є ефект від реформи, в першу чергу
економічний, ми це робимо. Якщо нема — повертаємо назад і шукаємо
інший шлях. Реформи, які розвалюють державу і суспільство, призво-
дять до зубожіння народу, нікому не потрібні. Рішення повинні бути
відпрацьовані і зважені, приносити практичний результат. Причому, на
цьому етапі життя країни повинні бути потужні державні важелі уп-
равління».
Прошу в читачів вибачення за довгу цитату. Для чого вона наве-
дена? Книга, про яку йдеться, написана п’ять років тому. Для перехід-
них періодів, коли все нуртує в державі і суспільстві, відтинок часу до-
сить значний. А що змінилося? Притерлись терміни, які були тоді по-
рівняно новими та незвичними, формально дещо далі пішли процеси
приватизації. Зате економічна яма, в якій ми знаходимось, набагато
глибша.
Автор не бачить підстав для зміни своєї продуманої та зваженої
позиції п’ятирічної давності, а тому ще раз наголошує: формально став-
ши на шлях ринкових реформ, ми будуємо не розвинене з гарантова-
ним соціальним захистом та змішаною регульованою економічною мо-
деллю суспільство, а занурюємось в економіку державно-кланового ко-
румпованого капіталізму у найбільш жорстокому і непривабливому її
вигляді. У програші від цього всі верстви населення, весь народ Ук-
раїни.
Сіверянський літопис 189
|