Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200760 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області / Т. Коропатник // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 193-197. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200760 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2007602024-12-21T19:46:23Z Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області Коропатник, Т. Економіка 1998 Article Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області / Т. Коропатник // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 193-197. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200760 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Коропатник, Т. Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Коропатник, Т. |
| author_facet |
Коропатник, Т. |
| author_sort |
Коропатник, Т. |
| title |
Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області |
| title_short |
Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області |
| title_full |
Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області |
| title_fullStr |
Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області |
| title_full_unstemmed |
Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області |
| title_sort |
фактори формування агровиробничого потенціалу чернігівської області |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200760 |
| citation_txt |
Фактори формування агровиробничого потенціалу Чернігівської області / Т. Коропатник // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 193-197. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT koropatnikt faktoriformuvannâagrovirobničogopotencíalučernígívsʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-02-05T04:08:19Z |
| last_indexed |
2025-02-05T04:08:19Z |
| _version_ |
1823188975569862656 |
| fulltext |
Тетяна Коропатник
ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ АГРОВИРОБНИЧОГО
ПОТЕНЦІАЛУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Розвиток сільськогосподарського виробництва будь-якого регіону у
значній мірі залежить від наявного агровиробничого потенціалу. У біль-
шості наукових досліджень його прийнято визначати кількістю, якістю
та збалансованістю природних, матеріальних і трудових ресурсів, у про-
цесі взаємодії яких реалізується їх інтегральна спроможність виробля-
ти адекватні обсяги і види продукції сільськогосподарського поход-
ження.
Агровиробничий потеніцал формується під впливом досить склад-
ної системи факторів. З погляду географії їх можна розділити на такі
групи: природно-географічні, суспільно-географічні, економічні та інші.
Від рівня їх врахування залежить специфіка територіальної організації
як самого агровиробничого потенціалу, так і сільського господарства.
Найрізкіше диференціюють агропромислове виробництво терито-
ріальної відміни у поєднанні природних умов і ресурсів. Найбільш чіт-
ко визначення природних умов і ресурсів, дав у своїх працях А. А. Мінц.
Природні умови (у вузькому розумінні) — це тіла і сили природи, які
при певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченні можуть бути
використані для задоволення потреб людського суспільства у формі
безпосередньої участі в матеріальній діяльності.
Хоча природні умови і ресурси впливають на промислове виробни-
цтво усією своєю сукупністю, проте їх можна розчленувати на окремі
елементи природного комплексу і вплив кожного з них виявити окремо.
Так, рельєф є основною причиною агровиробничої неоднорідності
земель і тому є важливою передумовою для диференціації способів
впливу на грунти. Від особливостей рельєфу залежить розміщення і
конфігурація сільськогосподарських угідь, застосування різних видів
сільськогосподарської техніки і транспортних засобів, конфігурації сіль-
ських доріг і сільських населених пунктів.
У цілому ландшафт області являє собою низинну слабкохвилясту
рівнину, порізану густою сіткою річок з окремими підвищеними остро-
вами та виступами корінного плато, і має незначний нахил на півден-
ний захід у бік ріки Дніпра. Поліська частина області — акумулятивна
низовина з утворенням лісових островів з ерозійними формами рельєфу
та наявністю карстових форм (Новгород-Сіверський та Козелецький
райони). Головну роль у рельєфі відіграють терасові рівнини Дніпра і
Десни, в окремих місцях яких зустрічаються піщані горби, гряди, дюни.
Крім того, значне місце тут займають болота.
Природною межею, що розділяє область на Полісся та Лісостеп, є
межа суцільного розповсюдження лісу, що проходить по лінії населених
пунктів — Марківці, Кобижча, Носівка, Вертіївка, Комарівка, Борзна,
Батурин. Лісостеп за характером рельєфу можна поділити на Східний і
Західний (межа по лінії населених пунктів Тениця, Рожнівка, Ічня, При-
луки, Пирятин). Східний Лісостеп досить сильно розчленований ярами
та балками, особливо у місцях, що прилягають до річкових долин, за-
хідна частина Лісостепу області лежить у давній частині Дніпра і ха-
рактеризується слаборозчленованою поверхнею. Одноманітність рівнин-
ного рельєфу порушується, слабкими ерозійними процесами (Боброви-
Сіверянський літопис 193
цький район), а у південній частині Ніжинського та західній частині
Бахмацького районів наявністю степових блюдець та боліт, що зустрі-
чаються у зниженнях і лощинах.
Центральна частина області являє собою ніби перехідну зону між
Поліссям і Лісостепом Чернігівщини і відноситься до Придеснянської
низовини, яка характеризується різноманітністю поліських та лісосте-
пових ландшафтів.
У сільськогосподарській оцінці рельєфу найбільше значення має
ухил поверхні (крутизна схилу), що впливає на умови стоку вологи,
зволоженість, інтенсивність змиву грунтів і утворення ярів. Так, при
суглинковому механічному складі грунтів на схилах крутизною <1 зми-
ву практично немає, при 1,5—2 спостерігається слабкий змив, при 3—4
— середній ступінь змиву, а при 4—6 — значний. На схилах крутизною
в 5—8 проходить змивання верхнього гумусового горизонту.
Від крутизни схилу місцевості залежить кут падіння сонячних про-
менів на поверхню землі. Південний схил найтепліший. Тому тривалість
безморозного періоду на випуклих формах рельєфу трохи більша, ніж
у видолинках. Крутизна схилів, дрібноконтурність ділянок ускладнюють
механізацію землеробства. Так, при крутизні схилу 8° знижується про-
дуктивність трактора на 13—15%, а витрати пального зростають на
12%. По області рілля за ухилом розподіляється наступним чином:
<1° — 1135,533 тис. га; 1—2° — 167,171 тис. га; 2—3° — 38,012 тис. га;
3—5° — 14,572 тис., га; 5—7° — 4,016 тис. га; 7—10° — 0,723 тис. га;
10—15° — 1,075 тис. га. Найбільші площі ріллі з ухилом в 10—15° зна-
ходяться у Новгород-Сіверському районі (0,794 тис. га) та в Ічнянсько-
му (0,232 тис. га); з ухилом 7—10° — в Ічнянському (0, 452 тис. га) і в
Коропському (0, 100 тис. га).
У цілому рельєф області сприяє сільськогосподарському виробни-
цтву.
У зв’язку з тим, що в основу землеробства покладено використання
ресурсів сонячного світла, тепла і атмосферної вологи, необхідно мати
агрокліматичні показники для конкретної оцінки цих ресурсів. Враху-
вання місцевих агрокліматичних особливостей дозволяє оптимально під-
бирати склад основних сільськогосподарських культур і дає можливість
отримувати вищі врожаї.
Клімат області помірно континентальний, з досить теплим літом і
порівняно м’якою зимою. Середньорічна температура повітря складає
5,7—6,6°.
Узимку область часто підлягає впливу відрогів Сибірського анти-
циклону, а також арктичних повітряних мас, з якими пов’язані значні
похолодання. Січень — найхолодніший місяць року (середні січневі тем-
ператури — 6,2—7,6°), хоча в окремі роки (30—40%) лютий буває знач-
но холодніший, ніж січень. Абсолютний мінімум температури за зиму
знаходиться у межах 34—37° морозу.
Найтепліший місяць року — липень, середня температура — 18,4—
19,7°. Абсолютний максимум температури 38—39°.
Вегетаційний період по області складає 189—199 днів. На трива-
лість періоду вегетації сільськогосподарських культур впливають замо-
розки. У середньому по області в повітрі вони закінчуються в третій де-
каді квітня, а восени починаються у кінці вересня — першій декаді
жовтня. Середня тривалість безморозного періоду у повітрі складає від
153 днів на північному сході до 173 днів на південному заході області.
На поверхні грунту заморозки закінчуються у кінці квітня — першій де-
каді травня, починаються восени в третій декаді вересня. Тривалість
безморозного періоду на грунті 136—152 дні.
Важливим для рослин є забезпеченість їх вологою. Річна сума опа-
дів складає по області в середньому 500—600 мм. Протягом року опади
194 Сіверянський літопис
розподіляються нерівномірно. 70% всієї кількості їх випадає у теплий
сезон (324—415 мм, з квітня по жовтень), максимальна кількість опадів
припадає на липень. Загальна кількість днів з опадами за рік 152—
171. Досить часті бездощові періоди тривалістю 10—20 днів. Бездо-
щові періоди (більше 30 днів) повторюються один раз на 10—20 років.
Інтенсивні суховії бувають в середньому один раз на 10 років.
Середні багаторічні запаси вологи в ріллі у період сівби складають
по області 20—30 мм. В межах 20—30 мм зберігаються запаси вологи
в ріллі і до припинення вегетації.
З 10 по 23 грудня утворюється стійкий сніговий покрив.
За кліматичними умовами територію області можна поділити на
два агрокліматичні райони: поліський і лісостеповий.
Поліський район помірно теплий, добре зволожений. Сума темпера-
тур за період з температурами вище 10° становить 2400—2500°, за цей
же час випадає 300—340 мм опадів. Гідротермічний коефіцієнт за теп-
лий період року дорівнює 1,3. Тривалість безморозного періоду 150—165
днів, періоду із стійким сніговим покривом 100—105 днів. Важкі при-
морозки припиняються у кінці третьої декади квітня, а осінні починаю-
ться з середини першої декади жовтня.
Лісостеповий регіон помірно теплий, середньозволожений. Сума
температур за період з температурами понад 10° становить 2500—2650°.
За цей період випадає 290—320 мм опадів. Гідротермічний коефіцієнт
за теплий період року дорівнює 1,2. Тривалість безморозного періоду
160—165 днів, періоду зі стійким сніговим покривом 95—100 днів. Вес-
няні приморозки припиняються у першій половині третьої декади квіт-
ня, а осінні наступають на початку першої декади жовтня.
У цілому кліматичні умови області за кількістю тепла, світла, воло-
ги сприятливі для вирощування всіх районованих сільськогосподарських
культур.
Основною складовою агровиробничого потенціалу є земля. В сіль-
ському господарстві вона є головним засобом виробництва. Оскільки
земля обмежена у просторі і штучно не відновлюється, як матеріальну
основу розвитку сільськогосподарського виробництва, її не можна за-
мінити жодними іншими засобами праці.
Грунти є головним елементом природно-географічних умов, які ви-
значають агровиробничий потенціал. Вони безпосередньо впливають на
особливості росту і розвитку сільськогосподарських культур, їх врожай-
ність, і, отже, цим самим впливають на величину земельного потенціалу.
Як відомо, основними факторами грунтоутворення є грунтоутворю-
ючі породи, рослинний, тваринний світ, клімат, рельєф, вік країни. Змі-
на цих факторів в просторі та часі привела до утворення дуже складно-
го грунтового покрову області. Виділяють такі генетичні групи грунтів:
1. Дерново-підзолисті.
2. Опідзолені.
3. Чорноземи.
4. Лучно-чорноземні.
5. Лучні та дернові.
6. Болотні грунти та торфовища.
Розподіл основних агровиробничих груп грунтів по районах області ви-
глядає так:
Сіверянський літопис 195
Експлікація агровиробничих груп грунтів Чернігівської області
(по всіх землекористувачах (тис. га)
№ Райони
В тому числі
Всього
ріллі
(тис. га)
Дерново-
підзолисті
Сірі
опідзолені
дернові
Темно-сірі
і чорноземи
опідзолені
Чорноземи,
лучно-
чорноземні
і лучні
1
Бахмацький
95,1
2,2
3,3
14,5
75,1
2 Бобровицький 85,7 1,7 5,2 6,2 72,6
3 Борзнянський 80,6 14,4 11,4 31,2 23,6
4 Варвинський 39,3 0,6 1,4 1,7 35,6
5 Городнянський 68,2 49,6 10,0 8,3 0,3
6 Ічнянський 92,9 10,3 4,6 15,9 62,1
7 Козелецький 83,3 30,7 49,4 1,6 1,6
8 Коропський 51,2 10,9 24,7 14,9 0,7
9 Корюківський 44,5 40,4 33,1 0,6 0,4
10 Куликівський 41,9 7,2 24,9 1,5 8,3
11 Менський 67,2 6,3 26,4 26,2 8,3
12 Ніжинський 73,7 9,2 7,1 12,9 44,9
13 Новгород-Сіверський 79,5 54,8 15,5 8,7 0,5
14 Носівський 60,3 7,3 12,2 7,8 33,0
15 Прилуцький 112,0 1,3 7,6 8,3 94,8
16 Ріпкінський 57,3 35,6 10,7 4,6 6,4
17 Семенівський 58,1 53,9 2,7 1,0 0,5
18 Сосницький 34,4 12,6 7,5 12,9 1,4
19 Срібнянський 37,3 0,1 1,6 4,1 31,5
20 Талалаївський 41,1 – 0,7 9,0 31,4
21 Чернігівський 1069 67,3 26,4 8,2 5,0
22 Щорський 42,2 36,4 5,1 0,1 0,4
Всього 1452,7 453 261,5 200,2 538,0
% 100 31 18 14 37
Як бачимо, дерново-підзолисті грунти найбільш поширені у полі-
ський частині області — займають 453 тис. га. Вони характеризуються
невисоким вмістом гумусу — 0,5—1,2% та високою кислотністю, їх со-
льове PH—4,4—5,1. Сірі опідзолені грунти також містять невелику кіль-
кість гумусу — 1,4—1,9%, PH — 5,2—5,6. Темно-сірі опідзолені і чорно-
земи опідзолені простягаються на площі в 200,2 тис. га, вміст гумусу
відповідно 2,0—2,7%, слабокислі, PH — 5,5—5,8.
Чорноземні грунти займають близько 350 тис. га, за вмістом гумусу
діляться на слабогумусні (2,3—3,0%) і напівгумусні (3,0—3,5%), мають
нейтральну реакцію, PH коливається від 5 до 6,4.
Визначальним у розвитку і розміщенні як агровиробничого потен-
ціалу, так і сільськогосподарського виробництва є суспільно-географічні
фактори.
Найважливішим сучасним суспільно-географічним фактором є по-
треба держави, регіону у певних видах, асортименті та обсязі сільсько-
господарської продукції на досліджуваній території.
196 Сіверянський літопис
Головним економічним фактором територіальної організації агро-
виробничого потенціалу є земля, її кількість і якість, рівень сільськогос-
подарської освоєності.
Загальна земельна територія області становить 3190,5 тис. га. Серед
усіх земельних угідь найбільшу господарську цінність мають сільсько-
господарські угіддя, площа яких на 1.01.1997 року становила 2113,96
тис. га або 66,3% усієї території області. З них на ріллю припадає
66,2%, багаторічні насадження — 0,8%, сіножаті — 10,6%, пасовища —
9,2%. Землезабезпеченість складає 159 га сільськогосподарських угідь
і 113 га ріллі на 100 жителів області, що значно більше середньореспуб-
ліканського показника (81 га сільськогосподарських угідь і 64,0 га
ріллі).
Крім землезабезпечення, не менш важливим народногосподарським
показником є якість земельних угідь.
Згідно з оцінкою за республіканською шкалою, де за 100 балів
прийнято грунти з найбільшою врожайністю зернових і технічних куль-
тур, по родючості можна виділити такі групи земель:
1. Нижча від середньої (30—40 балів) — Корюківський, Семенів-
ський, Щорський райони.
2. Середня (40—50 балів) — Городнянський, Ріпкинський, Черні-
гівський, Куликівський, Козелецький, Сосницький, Коропський, Новго-
род-Сіверський.
3. Добра (50—60 балів) — Менський, Борзнянський, Ічнянський,
Ніжинський, Носівський.
4. Краща (60—70 балів) — Бобровицький, Прилуцький, Варвин-
ський, Срібняський, Талалаївський, Бахмацький.
Потенціал земельних ресурсів становить 59,1% від сумарного при-
родного ресурсного потенціалу області.
Одним із найважливіших факторів у територіальній організації
сільськогосподарського виробництва є розміщення населення, особли-
вості розселення і рівень використання трудових ресурсів.
У сільській місцевості області проживає 566,8 тис. чол., середня
густота 17,8 чол./км2, природний приріст складає — 19,2. В області най-
вищий в Україні відсоток осіб пенсійного віку.
Навіть цей невеликий перелік показників свідчить про те, що в не-
далекому майбутньому проблема трудових ресурсів села постане досить
гостро.
На формування агровиробничого потенціалу великий вплив має рі-
вень розвитку, структура і характер розміщення промисловості. Адже
саме вона постачає сільському господарству різноманітні машини, хі-
мічні добрива, електроенергію. На сьогодні темпи приросту продукції
підприємств області, що випускають машини і обладнання для тварин-
ництва і кормовиробництва, складають — 98,4% (до 1990 року).
Соціально-економічними чинниками розвитку агровиробничого по-
тенціалу є впровадження нового господарського механізму, зокрема ре-
гіонального госпрозрахунку, ринкових відносин та нових форм власності.
Джерела та література:
1. Минц А. А. «Экономическая оценка природных ресурсов». — М., 1972. — С. 26.
2. Руденко В. П. «Природно-ресурсний потенціал Української РСР» // 2 Изв. АН
СССР. Сер. Географ. — 1989. — № 5. — С. 88.
3. Пістун А. Д., В. О. Гуцал, Н. І. Провотар. «Географія агропромислових комплексів».
4. У статті використані матеріали Чернігівського обласного управління статистики та
відділу земельних ресурсів облуправління сільського господарства та продовольства.
Сіверянський літопис 197
|