Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини
Збережено в:
| Дата: | 1999 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200818 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини / В. Шевченко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 169-171. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200818 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2008182024-12-24T19:14:03Z Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини Шевченко, В. Філософська скарбниця 1999 Article Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини / В. Шевченко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 169-171. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200818 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософська скарбниця Філософська скарбниця |
| spellingShingle |
Філософська скарбниця Філософська скарбниця Шевченко, В. Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Шевченко, В. |
| author_facet |
Шевченко, В. |
| author_sort |
Шевченко, В. |
| title |
Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини |
| title_short |
Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини |
| title_full |
Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини |
| title_fullStr |
Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини |
| title_full_unstemmed |
Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини |
| title_sort |
суспільна єдність як проблема філософської думки гетьманщини |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
Філософська скарбниця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200818 |
| citation_txt |
Суспільна єдність як проблема філософської думки Гетьманщини / В. Шевченко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 169-171. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT ševčenkov suspílʹnaêdnístʹâkproblemafílosofsʹkoídumkigetʹmanŝini |
| first_indexed |
2025-02-09T04:07:01Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:07:01Z |
| _version_ |
1823551281986273280 |
| fulltext |
Володимир Шевченко
СУСПІЛЬНА ЄДНІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА ФІЛОСОФСЬКОЇ
ДУМКИ ГЕТЬМАНЩИНИ
Утворення незалежної України викликало чимало методологічних
питань у площині інтерпретації її історії. Адже це має суттєве мораль
но-політичне і світоглядно-філософське значення для розуміння сього
дення нашої держави, як частини світової культури і міжнародної полі
тики. Особливу значущість у такому контексті набуває аналіз філософ
ської думки XVII—XVIII ст., що була світоглядно-методологічною ба
зою гетьманської влади і суспільства, яким управляла ця влада. Дещо
в цьому напрямку вже зроблено. З’ясована особливість української мі
фології як ментальної бази української філософії. Вивчена у першо
му наближенні філософська діяльність в основних осередках науки і
освіти. Переважно це стосується філософських праць професорів Києво-
Могилянської академії, їхнього зв’язку з античною, візантійською, като
лицькою, ренесансно-реформаційною філософією та європейським Прос
вітництвом.
Загальним недоліком зробленого, на наш погляд, залишається дис-
танціювання історико-філософського аналізу від екзистенціальних ха
рактеристик суспільства Гетьманщини.
Найважливіше, що відрізняло тогочасне суспільство України від
Польщі та Росії, — це відсутність кріпацтва. Від суспільства, що управ
лялося Кримською державою, Гетьманщина відрізнялася відсутністю
рабства. Отже, це був своєрідний вийняток із правил життя, звичних
для сусідів Малоросії. Навіть вільні від панщини донські козаки, з яки
ми взаємодіяли українські козаки, у своїх «чолобитних» московським
царям називали себе «холопами». Тим часом філософську думку і геть
манську владу турбувала проблема, котра залишається актуальною і
для сучасної України, а саме — внутрішня консолідація, єдність сус
пільства.
Пошуки пояснень підстав суспільної дезинтеграції в цьому напрям
ку виправдані остільки, оскільки братиметься до уваги те, що кожен
стан виступав як корпорація, котра мала свою внутрішню ієрархію.
Стан, внаслідок цього, був відносно автономною, але внутрішньо кон
фліктною суспільною групою.
Так, владно-пануючий козацький стан приваблював землеробів, ре
місників, інші верстви тим, що мав пільги у землеволодінні, користуван
ні млинами, навіть організував монастирський догляд постарілих самот
ніх козаків та інвалідів. Чимало людей через це хотіло «покозачитися».
Коли покозачення ставало надмірним, «старші козаки», як правило,
протестували. Гетьмани періодично проводили «чистку козацтва», що,
зрозуміло, викликало незадоволення тих, кого позбавляли козацького
звання.
Витоки подібної конфліктності в цілому примикають до традиціона
лізму, базу якого утворює характерне ще для Київської Русі родинне
начало. Ця орієнтація виразно проглядається у філософській думці
Гетьманщини, котра устами О. Бучинського-Яскольда підкреслює княжо,
родове начало і бідкається з приводу того, що багато знатних україн
ських родин ополячилося.1
Традиціоналізм як принцип життєбудівництва і світоглядного пояс
нення суспільних процесів завжди звертається до генеалогії та ієрархії
Сіверянський літопис 169
родин у межах станів та ієрархії функцій станів у державі в цілому.
Тому у становому суспільстві визначальну роль в житті людини відігра
ють не її здібності (талант), а «гідність», придатність до діяльності,
зумовлена народженням у конкретній родині. Місце у родовій генеало
гії та ієрархії, обсяг маєтності, що перейшла у спадок, були визначаль-
никами особистості, її цінності, шляхетності. Дану особливість станово
го суспільства не раз підкреслював видатний представник філософської
думки Гетьманщини Л. Баранович, зображуючи «плотословесну» люди
ну, котра успадковує властивості і норов «древнього Адама». Така лю
дина, пояснював Л. Баранович, є раб у двох смислах: вона є раб «пло
ті» батьків і раб «плотностей», тобто маєтності.2 Людина у становому
суспільстві народжується нібито для того, щоб успадкувати і скорис
татися набутою незалежно від її особистих зусиль маєтністю. Вважа
лося, що чим давніший родовід і більше родинне багатство, тим люди
на більш «гідна» як особистість.
Але уважні аналітики XVII—XVIII ст., зокрема Л. Баранович, роз
глядали суспільство Гетьманщини, як суспільство «язичників», де життя
людей підпорядковане владі мертвих «кумирів» — грошей, речей, ро
динних маетностей. Таке суспільство, ніби соти вулика, було розчлено
ване на сфери впливу родин, через що влада гетьмана не завжди визна
валася імперативною. Переважав у такому суспільстві не «загальний»,
а територіально-родинний інтерес. Він співпадав із загальним інтересом
тільки за умов спільної загрози для всіх станів.
Оскільки для Гетьманщини, особливо у XVIII ст., така загроза
значною мірою минула, то турбота про родинні «статки» стала голов
ною. Вона відтворювала схеми києво-руських усобиць всередині шлях
ти, козацької старшини, вищого духовенства. Через це питання консо
лідації суспільства Гетьманщини стояло надзвичайно гостро.
Л. Баранович глибоко усвідомив той факт, що державці Гетьман
щини «роком управляются и на авось действуют».3 Проте він сподівався
і на те, що «слепцы и буи» колись стануть мудрими, коли спиратимуть
ся на обгрунтовану концепцію об’єднання суспільства.
Серцевину розробленої Л. Барановичем концепції суспільної єдно
сті становила ідея світоглядно-етичного перетворення особистості у «но
вого Адама», тобто перехід від притаманного становому суспільству
життя за норовом «древнього Адама» — «язичника», до способу життя
за нормами «істиної людини», яка ототожнювалася із образом Христа.
Принципова відмінність «старої» людини від «нової» вбачалася у тому,
що перша підпорядковує життя мертвому багатству, а друга будує своє
життя на засадах реалізації «дарів божих», тобто індивідуальних здіб
ностей, таланту.
Кожна людина, вважав Л. Баранович, має свою «нищету», тобто
обмежені здібності. Визнання цього факту, сперте на визнання рівності
людей перед «неизреченою», «вічною» та «вседержачою» реальністю,
що визначалася мислителем як «Бог», дозволяло розглядати суспіль
ство Гетьманщини не як привласнюючо-споживацьку систему, а як про
цес взаємного обміну талантами або обопільного «служіння».4
Наполягання на переході до життя за етикою «нового» Адама- Хри
ста означало також висування на передній план філософського розумін
ня людини і суспільства, гуманістичного антропологізму. Він потребу
вав заміни традиціоналізму і станово-шляхетських критеріїв значущо
сті особи у державно-політичних процесах і суспільстві оцінкою особи
згідно із її індивідуальними здібностями.
Звідси випливало і те, що збереження шляхетсько-станового тради
ціоналізму ставило під загрозу існування Гетьманщини як держави, бо,
як нагадував Л. Баранович, «язичник» ніколи «не виправиться». Влас
170 Сіверянський літопис
тива шляхті боротьба за «статки» роз’єднувала суспільство, в той час,
як життя на основі обміну здібностями, гадалося, спроможне створити
ситуацію, завдяки якій «Україна стане єдина».5 Тільки на засадах «іс-
тиної людини» і моральних вимог «людинолюбця» Христа, вважав
Л. Баранович, можна забезпечити суспільну злагоду і спокій.6
Зрештою, зазначимо, що філософська думка Гетьманщини рухала
ся в тісному зв’язку із запитами суспільства. Звичайно, спосіб і форми
тогочасного філософствування були інші, що тепер викликає деяке не
розуміння при вивченні історії філософії. Незважаючи на це, можна
твердити, що вчені Гетьманщини глибоко розуміли засади суспільства,
в якому вони жили і пропонували досить переконливі для свого часу
рішення, які потенційно сприяли згуртуванню суспільства.
Джерела та література:
1 Див.: Бучинський-Яскольд Олександр. Чигирин // Українська література XVII ст —
К , 1987, — С. 304—311.
2 Див.: Баранович Лазар. Трубы на дни нарочитыя. — К-, 1674. — Арк. 6, 70, 74 та ііі.
3 Письма преосвященного Лазаря Барановича. — Чернигов, 1865. — С. 149.
4 Див.: Там само. — С. 93,206.
5 Баранович Лазар. Світ збурили грози на людськії сльози // Українська література
ХУЛ ст. — К., 1987. — С. 299.
6 Баранович Лазар. Русин до поляка щось по-польському балака // Там само — С. 295.
Сіверянський літопис 171
|