Андрій Боболя і «Тарас Бульба»
Збережено в:
| Дата: | 1999 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200821 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Андрій Боболя і «Тарас Бульба» / О. Ільїн // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 176. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200821 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2008212024-12-24T19:14:31Z Андрій Боболя і «Тарас Бульба» Ільїн, О. Краєзнавча мозаїка 1999 Article Андрій Боболя і «Тарас Бульба» / О. Ільїн // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 176. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200821 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Ільїн, О. Андрій Боболя і «Тарас Бульба» Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Ільїн, О. |
| author_facet |
Ільїн, О. |
| author_sort |
Ільїн, О. |
| title |
Андрій Боболя і «Тарас Бульба» |
| title_short |
Андрій Боболя і «Тарас Бульба» |
| title_full |
Андрій Боболя і «Тарас Бульба» |
| title_fullStr |
Андрій Боболя і «Тарас Бульба» |
| title_full_unstemmed |
Андрій Боболя і «Тарас Бульба» |
| title_sort |
андрій боболя і «тарас бульба» |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200821 |
| citation_txt |
Андрій Боболя і «Тарас Бульба» / О. Ільїн // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 176. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT ílʹíno andríjbobolâítarasbulʹba |
| first_indexed |
2025-02-09T04:07:08Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:07:08Z |
| _version_ |
1823551289031655424 |
| fulltext |
Допити... П’ятирічний термін. У 1943 році М. Г. Кропив’янського випускають на
свободу. Смерть його спіткала у Ніжин? у 1948 році. За кілька днів до своєї кончини
у міській лікарні він сказав молоденькій медсестрі: «Ти мене не бійся, дочко, я про
сто старий бандит, хочеш, я тебе навчу грецької мови». У його очах були біль і страж
дання.
Віктор ЕМЕЛЬЯНОВ,
завідуючий відділом Ніжинського краєзнавчого музею.
АНДРІЙ БО БО ЛЯІ «ТАРАС БУЛЬБА»
Відомий єзуїтський чернець-проповідник Андрій Боболя, який походив зі старо
давнього шляхетського роду герба Лелива з містечка Страхотин під Саноком, наро
дився 1591 року. Він активно пропагував католицтво 26 років у Бобруйську та Пінську,
за що його прозвали «пінським апостолом».
Полонений 1657 року українськими козаками біля с. Могильної (нині в межах міс
та Іваново Брестської області), був скараний ними на горло. Поховали мученика у
Пінську. 1827 року його мощі перенесено до Полоцька. Римський папа Пій XI кано
нізував Андрія Боболю 1853 року.
За книгою В. Леонюка «Словник Берестейщини», сучасна поліська легенда ототож
нює Андрія Боболю з Андрієм Бульбою, нефортунним героєм повісті Миколи Гоголя.
Очевидно, що ця легенда має стародавнє коріння. Тоді можна припустити, що вели
кий російський письменник знав легенду, а це означає невипадковий збіг імен. Тим
паче, дія у повісті «Тарас Бульба» відбувається в місті Дубно (недалеко від Іванова,
сусідня Рівненська область). Постає питання: звідки Гоголь, який ніколи не бував на
Поліссі, дізнався про легенду?
Відповідь очевидна: від свого друга, великого знавця українського фольклору
Михайла Максимовича. Але ж він так само не бував на Поліссі. Можна припустити,
що Максимович відшукав цю легенду у паперах покійного фольклориста Зоріана До-
ленги-Ходаковського, творчу спадщину якого друг Гоголя вивчав і навіть дещо з неї
опублікував у своїй відомій збірці «Українські народні пісні» (1834), якраз перед пер
шим виданням 1835 року повісті «Тарас Бульба». Неявно вказує на те, що так і було,
тривале проживання Доленги -Ходаковського у Кременц і під самим містом Дубно.
Можливо, Гоголь не випадково зацікавився поліською легендою, бо в його роду
вважали предком пінського греко-католицького єпископа (1596— 1602) Іону Гоголя.
Не слід забувати, що письменник мав подвійне прізвище Гоголь-Яновський, що
вказує на його можливі івановські корені, бо Іваново до 1939 р. називалося Янов.
Зазначимо, що біля Іванова знаходиться село Достоєво — родове гніздо Достоєвських.
Отже, предки великих письменників Миколи Гоголя і Федора Достоєвського були
уніатськими священиками з Берестейщини.
Взагалі, смерть Андрія Боболі є одним з виявів трагедії українського козацтва,
що змагалось за православну церкву, яка з часом стала знаряддям знищення Ко
зацької держави.
Олександр ІЛЇН
НІМЕЦЬКА МЕНШИНА НА БАХМАЧЧИН!
Останнім часом зростає інтерес до національних меншостей в Ук
раїні. Адже в двадцяті роки нинішнього століття, приміром, німецька
діаспора в Україні становила 616,9 тисячі чоловік і на території нашо
го району проживало їх 6153. Виникає питання: які ж зміни сталися з
німецькою меншиною, що зникла, не залишивши слідів навіть у топо
німіці?
Загляньмо ж в глибину історії нашого краю. Ще в XII столітті бахмацькі землі
були густо населені слов’янськими і тюркськими народами. У літописних документах
неодноразово згадуються такі літописні міста: Бахмач, Білі Вежі, Димитрово, Іванго-
род, Сиволож. З нашестям монголо-татар землі були спустошені, та після Визвольної
війни 1648— 1654 років територія між ріками Борзенкою і Остром перетворилась на
місце зосередження козацького війська. В одному з таких пунктів виникло село Ку
рінь. Протягом цілого століття ці землі знаходились в управлінні артилерії гетьман
ства. Ліквідувавши його, Катерина II наказала генеральній канцелярії передати так
званий Біловізький степ у відомство Малоросійської колегії князю Мещерському, а
в 1763 році вона оприлюднила маніфест «О дозволении всем иностранцам, в Россию
въезжающим, поселиться в которых губерниях они желают». I в 1/66 році у Білові-
зькому степу поселяються німецькі колоністи з Франкфурта-на-Майні, а в 1/62 — з
176 Сіверянський літопис
|