Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.)

У доповіді наголошено, що повномасштабна російська військова експансія, яка спричинила непоправні людські втрати та завдала руйнівних наслідків національній природній і культурній спадщині, актуалізувала перед державою завдання щодо гарантування правового захисту і забезпечення на рівні міністерс...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автор:	Скрипник, Г.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2023
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	З кафедри Президії НАН України
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201415
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.) / Г.А. Скрипник // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 7. — С. 61-66. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-201415
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2014152025-01-16T19:07:52Z Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.) Скрипник, Г.А. З кафедри Президії НАН України У доповіді наголошено, що повномасштабна російська військова експансія, яка спричинила непоправні людські втрати та завдала руйнівних наслідків національній природній і культурній спадщині, актуалізувала перед державою завдання щодо гарантування правового захисту і забезпечення на рівні міністерств та спеціальних урядових інституцій невідкладного вирішення прикладних пам’яткоохоронних проблем як пріоритетних у сфері національної культурної політики. The report emphasizes that the full-scale Russian military expansion, which caused irrevocable human losses and had devastating consequences for the national natural and cultural heritage, foregrounded the state's task to guarantee legal protection and ensure at the level of ministries and special government institutions an urgent solution of applied monument protection problems as priorities in the field of national cultural policy. 2023 Article Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.) / Г.А. Скрипник // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 7. — С. 61-66. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.07.061 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201415 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України
spellingShingle	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України Скрипник, Г.А. Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.) Вісник НАН України
description	У доповіді наголошено, що повномасштабна російська військова експансія, яка спричинила непоправні людські втрати та завдала руйнівних наслідків національній природній і культурній спадщині, актуалізувала перед державою завдання щодо гарантування правового захисту і забезпечення на рівні міністерств та спеціальних урядових інституцій невідкладного вирішення прикладних пам’яткоохоронних проблем як пріоритетних у сфері національної культурної політики.
format	Article
author	Скрипник, Г.А.
author_facet	Скрипник, Г.А.
author_sort	Скрипник, Г.А.
title	Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.)
title_short	Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.)
title_full	Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.)
title_fullStr	Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.)
title_full_unstemmed	Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.)
title_sort	національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні президії нан україни 17 травня 2023 р.)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2023
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201415
citation_txt	Національна культурно-мистецька спадщина: проблеми збереження та академічної наукової презентації (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 р.) / Г.А. Скрипник // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 7. — С. 61-66. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT skripnikga nacíonalʹnakulʹturnomistecʹkaspadŝinaproblemizberežennâtaakademíčnoínaukovoíprezentacíístenogramadopovídínazasídanníprezidíínanukraíni17travnâ2023r
first_indexed	2025-02-09T04:30:49Z
last_indexed	2025-02-09T04:30:49Z
_version_	1823552778433200128
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 7 61 НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРНО- МИСТЕЦЬКА СПАДЩИНА: ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА АКАДЕМІЧНОЇ НАУКОВОЇ ПРЕЗЕНТАЦІЇ Стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 17 травня 2023 року У доповіді наголошено, що повномасштабна російська військова експансія, яка спричинила непоправні людські втрати та завдала руйнівних наслідків національній природній і культурній спадщині, актуалізувала перед дер- жавою завдання щодо гарантування правового захисту і забезпечення на рівні міністерств та спеціальних урядових інституцій невідкладного ви- рішення прикладних пам’яткоохоронних проблем як пріоритетних у сфері національної культурної політики. Вельмишановний Анатолію Глібовичу! Вельмишановні члени Президії! Провідні країни світу сьогодні, в умовах контроверсійності сучасного глобалізованого світу, регіональних військових про- тистоянь та масштабних міграційних процесів, розглядають культуру і культурну спадщину як пріоритетний чинник сус- пільної стабільності, державно-національної легітимізації та політичної суб’єктності. В Україні питання охорони та захисту культурної спадщини набули особливої гостроти з огляду на повномасштабну російську воєнну експансію, яка спричинила непоправні людські втрати і завдала руйнівних наслідків на- ціональній природній і культурній спадщині. Водночас війна актуалізувала перед державою завдання щодо гарантування правового захисту і забезпечення на рівні міністерств та спе- ціальних урядових інституцій невідкладного вирішення при- кладних пам’яткоохоронних проблем як пріоритетних у сфері національної культурної політики. Приєднання України до міжнародного нормативно-право- вого поля, принципи якого закріплено, зокрема, у документах ЮНЕСКО про захист культурного різноманіття, таких як Кон- венція про охорону всесвітньої культурної та природної спад- СКРИПНИК Ганна Аркадіївна — академік НАН України, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.07.061 62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (7) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ щини (1972), Рекомендації ЮНЕСКО дер- жавам-учасницям щодо збереження народної культури і захисту її носіїв (1989), Загальна де- кларація ЮНЕСКО про культурне різноманіт- тя (2001), Конвенція про охорону нематеріаль- ної культурної спадщини (2003), а також реко- мендації Верховної Ради України, прийняті за підсумками парламентських слухань «Стан, проблеми та перспективи охорони культурної спадщини в Україні» (2018), створили в Укра- їні в рамках міжнародних нормативних прак- тик власне національне правове поле, сприят- ливе для культурознавчих студій гуманітар- них установ, зокрема для науково-пошукової діяльності профільних академічних закладів, насамперед Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Риль- ського та Інституту народознавства. Докумен- тами прямої регламентуючої дії для цих уста- нов є передусім Конвенція ЮНЕСКО про охо- рону нематеріальної культурної спадщини, яку Україна підписала 2008 р. і за якою до об’єктів нематеріальної культурної спадщини, що під- лягають охороні, віднесено святково-обрядові практики, усну народну творчість, виконавські мистецтва, знання і звичаї, компетентності й навички, пов’язані з традиційними ремеслами, етноландшафтні комплекси тощо. Все це є не лише об’єктом наукових студій цих гумані- тарних інститутів НАН України, а й сферою їх суспільної і відомчої відповідальності, адже одним зі шляхів збереження національно-мис- тецьких надбань народу визначено їх наукове вивчення та популяризацію. Відтак, цим науковим установам державою делеговано повноваження і поставлено завдан- ня з проведення фундаментальних культуроз- навчих досліджень та вивчення в історичній ретроспективі ролі національної культури і народної творчості, переосмислення й ново- го прочитання (з огляду на сучасну постра- дянську реальність) багатошарового корпусу пам’яток вітчизняної культурно-мистецької спадщини та здійснення її наукової презентації. Особливої актуальності сьогодні, коли Укра- їна постала перед екзистенційною загрозою і цивілізаційним вибором, набули завдання з очищення від москвоцентричних стереотипів та імперативів, вилучення російськоорієнто- ваних зразків мистецтва та моделей культури з українського культурно-інформаційного про- стору (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки наці- онального музичного продукту та обмеження публічного використання музичного продукту держави-агресора», проєкт Закону України «Про деколонізацію гуманітарної сфери Укра- їни» тощо). У рамках створеної за часів незалежнос- ті лояльної культуроохоронної правової бази академічні гуманітарні інститути розробили й успішно реалізують окремі відомчі й держав- ні програми та проєкти, спрямовані на збере- ження, дослідження й презентацію культурної спадщини, серед яких «Програма охорони та вивчення культурної спадщини» (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етно- логії ім. М.Т. Рильського), «Дослідження со- ціокультурних явищ етнографічного Полісся» (Інститут народознавства) тощо. У складі зазначених профільних установ Відділення літератури, мови та мистецтвоз- навства НАН України функціонують два по- тужних науково-дослідних об’єкти зосеред- ження пам’яток нематеріальної культурної спадщини, які є частиною інфраструктури цих інститутів і мають статус національного над- бання. Йдеться про: 1) Музей етнографії і художнього промислу при Інституті народознавства НАН України, в якому зосереджено понад 100 000 унікальних пам’яток і який має найбагатшу в Україні та найрізноманітнішу за складом колекцію тво- рів декоративно-прикладного мистецтва Укра- їни та Європи; 2) архівні наукові фонди рукописів та фо- нозаписів при Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Риль- ського — один з найбільших і найбагатших ар- хівів національної культури, що налічує 26 970 одиниць зберігання (у ньому міститься близь- ко 3 млн архівних аркушів), 62 особові фонди видатних учених (народознавців і мистецтвоз- навців), а також фонди наукових установ і ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 7 63 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ товариств (театру «Березіль», Першої капели бандуристів, музеїв, наукових комісій початку ХХ ст. тощо). В архіві зосереджено також 2 118 одиниць зберігання фонозаписів на плівках, касетах, дисках та інших носіях, у тому числі на 270 воскових валиках. Підкреслена зазначеними вище правови- ми актами актуальність збереження пам’яток народної та професійної культури як визна- чальних факторів культурної самодостатності та політичної суб’єктності України-держави детермінує доконечність збагачення цієї дже- рельної бази, систематичного поповнення му- зейних колекцій та інститутських фондів но- вими надходженнями пам’яток етнокультури та мистецтва сучасної України. Прикладом результативного здійснення культурознавчих досліджень та культуро охо- ронних заходів загальнонаціональної ваги, що сприяють поповненню корпусу фольклор- но-етнографічних надходжень, архівних на- укових фондів рукописів та фонозаписів, ста- ла реалізація проєкту «Етнографічний образ сучасної України». Його метою є масштабне фольклорно-етнографічне експедиційне об- стеження України і формування унікального зводу фольклорно-етнографічних наративів, записів, відомостей, фото- і відеоматеріалів з етнокультури — «Корпусу фольклорно-етно- графічних матеріалів» у 12 томах (на сьогодні опубліковано 10 томів). На винятковому значенні етнокультури як підвалини всього слов’янського відроджен- ня, основи постання політичної перспективи народів і розвитку власне українського наці- онального буття наголошував ще на початку минулого століття Михайло Грушевський. Тому й не випадково, що на українських істо- ричних землях за часів бездержавності і від- сутності будь-яких урядових чи політико-пра- вових засобів збереження української ідентич- ності саме мова, духовна культура і самобутнє матеріальне повсякдення, звичаєво-обрядові і соціонормативні практики та етнокультурна стихія загалом перебрали на себе функції на- ціональної освіти і релігії, стали достовірним джерелом та інструментарієм формування ет- нічної ідентичності і національного обличчя народу, що створювало непереборні перешко- ди для культуро-експансіоністської асиміля- ційної політики чужих урядів і народів щодо української етнічної спільноти. З огляду на це особливого значення ще на- прикінці ХІХ ст. набули ініційовані національ- ною інтелігенцією та громадськими науковими осередками українських земель практики на- укової фіксації і вивчення пам’яток етнокуль- тури та створення джерельно-документальної бази національної культури. Зокрема, усвідом- ленням тогочасною гуманітарною елітою висо- кої суспільної ваги пам’яток етнокультури як визначника етнічної ідентичності була моти- вована організація і проведення довготривалої (впродовж двох років — 1869 і 1870 рр.) статис- тично-етнографічної експедиції по етнічних українських землях за участі вітчизняних уче- них-гуманітаріїв і під керівництвом відомого українського етнографа Павла Чубинського. У висліді цих (дозволених імперською вла- дою через недогляд) масштабних експедицій- них досліджень, що охопили більшу частину етнографічної України, було створено фун- даментальну джерельно-документальну базу, яка налічувала майже 4000 обрядових пісень, понад 300 казок, 20 описів обрядів, містила за- писи українськомовних говірок, зроблені у 60 місцевостях, тисячі ухвал із книг волосних су- дів тощо. Результати титанічної експедиційної роботи П. Чубинського і його соратників було опубліковано у фундаментальному семитом- нику «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край», що став фактографічно-документальною основою україністики для кількох поколінь дослідників. Водночас це була епохальна, історичної ваги подія, коли в умовах цілковитого замов- чування і заборон на українське політичне життя, на національну мову й культуру, на тлі тотальної гегемонії ідеологічних догм про «єдину і неподільну», раптом вривається в ін- формаційний інтелектуальний простір імперії і легітимізується у наукових колах потужний україномовний корпус джерел, що маніфестує український етнографічний профіль експе- 64 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (7) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ До того ж вивчення й репрезентація в межах цілої держави сучасного стану збереженості й функціонування етнокультури актуалізується в контексті націєідентифікаційних процесів у нових геополітичних, технологічно-інфор- маційних умовах та під впливом масових мі- граційних рухів. Документально зафіксована українська етнографічна природа адміністра- тивних регіонів сучасної України, спільна для них українська модель етнокультури (докорін- но відмінна від російської) вщент розбивають неоімперські геополітичні зазіхання і терито- ріальні претензії та спроби Москви «денаціо- налізувати» Україну, позиціонувати її перед світом як частину Московії. Саме ця україн- ська етнокультурна спадщина і є гарантією права українського народу на культурну само- бутність та політичну суб’єктність. Водночас вона є важливою складовою конструювання системи державної культурно-національної безпеки сучасної України. В Інституті мистецтвознавства, фолькло- ристики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України опубліковано також окремий том «Етнографічний образ українців зарубіжжя», який розкриває широку панораму присутності української культури та її носіїв у закордонні, представляючи українську культурну спадщи- ну зарубіжжя у форматі польових записів і фо- томатеріалів, пам’яток етнокультури і зразків живого розмовного мовлення, зафіксованих вітчизняними ученими і колегами-україніста- ми з інших країн у 464 селах та містечках за- рубіжжя від 670 респондентів. Нині в Інституті триває експедиційно-по- шукова і редакційно-видавнича робота з укла- дання й опублікування чергового тому, при- свяченого традиційності й культурі повсяк- дення національних меншин та етнічних груп України, що, безперечно, послужить доброю фактологічною підставою для утвердження у суспільстві засад культурного плюралізму і культурного різноманіття, сприятиме вихо- ванню взаємоповаги та гармонізації міжетніч- них контактів. Щодо ставлення до проблеми культурного різноманіття сьогодні особливо актуально звучать висловлювання ідеолога диційно обстежених земель «южно-русского края». Незважаючи на опублікування невдовзі сумнозвісного «емського указу», попри хвилю репресій і переслідувань учасників експедиції П. Чубинського, її результати відіграли свою феноменальну роль у суспільно-політичному житті тогочасного українства, оскільки ста- ли підставою і тригером національного про- будження, появи як фундаментальних украї- ністичних праць, так і наступних політичних рухів у підневільній Україні кінця ХІХ — по- чатку ХХ ст. Сучасний, виконуваний уже Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етноло- гії ім. М.Т. Рильського, проєкт етнографічного обстеження цілої України і створення на його основі багатотомного корпусу фольклорно-ет- нографічних матеріалів, зафіксованих впро- довж кількох останніх десятиліть учасниками експедицій від людності різних регіонів Украї- ни, перегукується в цілях і завданнях зі згада- ними експедиціями П. Чубинського, реалізова- ними майже півтора століття тому. Наративи цієї багатотомної праці колективу Інституту, за- фіксовані в процесі кількох сотень експедицій від понад 8000 респондентів, налічують близь- ко 7000 сторінок текстів, доповнених кількома тисячами кольорових та чорно-білих фотогра- фій, які візуалізують усю мозаїку матеріаль- ного і духовного світу української людності та національних меншин. Результати нинішньо- го проєкту, як і згаданого проєкту П. Чубин- ського, також слугуватимуть фактографічним підґрунтям наукових студій для теперішніх і майбутніх дослідників, уможливлять розгляд етнокультурних явищ у тривалій історичній ретроспективі. Ця робота в галузі етнокультур- ної спадщини, підготовлена ученими Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етно- логії ім. М.Т. Рильського НАН України та на- уковцями інших установ, слугує найповнішою джерельною основою сучасних етнографічних і лінгвістичних атласів; вона також є достовір- ним матеріалом для розроблюваних в Інституті цифрової етнографічної бази даних та електро- нного лінгвістичного архіву, заснованого на базі уснорозмовних (живих) текстів. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 7 65 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ єврейського національного руху Володимира (Зеєва) Жаботинського, який стверджував, що «занедбати свою або чужу культурну само- бутність — це не заслуга перед людством і про- гресом, а це — щонайменше гріх злочинного недбальства». Подібну сентенцію, що постає новітнім культуроохоронним гаслом, бачимо й у підсумкових документах нещодавнього куль- турологічного проєкту країн Європейського Союзу під назвою «Культурна спадщина має значення для Європи», в яких зазначено, що культурна спадщина є спільним стратегічним ресурсом для розвитку суспільства, засновано- го на демократичних засадах. На виконання актуального дослідницько- го проєкту зі збереження та наукової презен- тації пам’яток української культурно-мис- тецької спадщини колектив Інституту мисте- цтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України здійснив видання рукописних матеріалів та переви- дання творів класичної спадщини, що стали бібліографічною рідкістю, з-поміж яких — праці П. Чубинського, Ф. Колесси, К. Квіт- ки, Ю. Павловича, Хв. Вовка, К. Грушевської, Є. Спаської, О. Зілинського, В. Кравченка та ін. Найрезонанснішими подіями вітчизняної гуманітаристики стали перевидання двотом- ного корпусу думного епосу українського на- роду К. Грушевської * та укладене власне на- уковцями Інституту сучасне видання трьох томів думного епосу — найповніше на сьогодні зібрання творів української епічної традиції. У процесі реалізації проєкту зі збереження та наукової презентації культурної спадщини мистецтвознавці установ Відділення літера- тури, мови та мистецтвознавства НАН Укра- їни здійснили широкоформатні польові до- слідження, в результаті яких упорядковано та опубліковано 4 томи «Регіонально-жанрової антології українського музичного фольклору» та 11 томів нотних записів української пісен- ності з різних областей України; 3 томи фунда- ментальної праці «Церковне мистецтво Украї- ни» та низку анотованих альбомів сакральної малярської спадщини тощо. Крім реалізації завдань джерелознавчого та пам’яткоохоронного вектора, науковці-гума- нітарії в рамках культурознавчих студій про- водять ґрунтовні узагальнюючі дослідження, які формують нову інформаційно-пізнавальну основу для підвищення поінформованості, обі- знаності української людності з вітчизняною культурою, сприяють розкриттю її ресурсно- естетичного потенціалу і суспільної значущос- ті. Сподіваємося, що поява таких праць інспі- руватиме зростання ролі культурної спадщини в націєконсолідаційних процесах та у сучасних ідентифікаційних практиках. Російська воєнна агресія реактуалізувала в українській спільноті проблему національ- ної ідентифікації, акцентуючи екзистенційні смисли і консолідаційний потенціал процесів національного самоусвідомлення. На пріо- ритетності проблем формування української громадянської ідентичності й архіважливості вирішення цього завдання для сучасного укра- їнського соціуму слушно наголошував в одно- му зі своїх інтерв’ю Кшиштоф Зануссі, який зауважив, що велика частина українського населення не знає, ким вони є, українцями чи ні, і що їм потрібно з цим визначатися. Безсум- нівно, що розв’язання питання національної ідентифікації в межах цілої країни лежить у площині культурної політики держави, її став- лення до національної культури і культурної спадщини, до створення україноцентричного інформаційного простору. Законопроєкт «Про деколонізацію гуманітарної сфери України», наприклад, зобов’язує до відторгнення симво- лів російської імперської гегемонії і просуван- ня натомість найкращих зразків вітчизняної культурно-мистецької спадщини як підґрунтя вільного вибору і утвердження україноорієн- тованих ідентифікаційних практик. Вирішенню цих проблем слугуватиме упо- тужнення інформаційного та естетичного по- тенціалу українського слова, укладання на но- вій джерельній базі, за сучасною методологією і згідно з україноцентричними концепціями * Талановита донька М. Грушевського, незаконно ре- пресована за вироком військового трибуналу КОВО 1939 р. Загинула у засланні 1943 р. 66 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (7) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ багатотомних праць з історії мистецтвознав- ства, енциклопедій та довідників, позбавлених російських імперських шаблонів. З-поміж них в Інституті мистецтвознавства, фольклористи- ки та етнології ім. М.Т. Рильського НАН Укра- їни підготовлено та опубліковано такі видан- ня: «Історія українського мистецтва» (у 5 т.), «Українська музична енциклопедія (т. 1—6), «Українська фольклористична енциклопедія», «Історія української музики» (т. 1, 2, 4), «Укра- їнська славістична фольклористика (ХІХ — початок ХХІ століття). Енциклопедичний словник», «Історія декоративного мистецтва України» у 5 т. (т. 5), «Історія українського кіно» (т. 1, 2), «Історія українського театру» (т. 1, 2), «Етнічна та етнокультурна історія Укра- їни» (т. 1—3), «Словник художників» (т. 1, 2) та ін. З метою удосконалення форм і методів ака- демічної презентації студій з культуроохорон- ної царини профільні установи НАН України розробляють і впроваджують авторські й тема- тичні освітньо-пізнавальні програми на радіо і телебаченні; здійснюють оцифрування дже- рельно-документального культурно-мистець- кого ресурсу; формують електронні бази даних та розміщують їх у соціальних мережах. Колективи гуманітарних інститутів НАН України координують свою пам’яткоохоронну діяльність з державними установами, науко- вими і громадськими осередками України та зарубіжжя (Молдови, Польщі, Словаччини, Болгарії, Литви, Франції, Ізраїлю та ін.), ор- ганізовують тематичні конференції та круглі столи, публікують спільні зводи пам’яток, мо- нографії, каталоги та альбоми, які популяри- зують гуманістичний потенціал національної культури, розкривають її роль в утвердженні людиноцентричної картини світу і поширенні концептів мирного співіснування людства. Отже, вчені народознавчих та мистецтво- знавчих установ НАН України розробляють актуальний, суспільно значущий напрям зі збереження, наукового вивчення й представ- лення національної культурно-мистецької спадщини, що має ще не достатньо освоєний пізнавально-освітній та державно-ідентифіка- ційний потенціал, який, поза сумнівом, має стати вагомою складовою концепції сучасної культурно-інформаційної безпеки. Дякую за увагу! За матеріалами засідання підготувала О.О. Мележик Hanna A. Skrypnyk M. Rylsky Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8904-7726 NATIONAL CULTURAL AND ARTISTIC HERITAGE: PROBLEMS OF PRESERVATION AND ACADEMIC SCIENTIFIC PRESENTATION Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, May 17, 2023 The report emphasizes that the full-scale Russian military expansion, which caused irrevocable human losses and had devastating consequences for the national natural and cultural heritage, foregrounded the state's task to guarantee legal protection and ensure at the level of ministries and special government institutions an urgent solution of applied monu- ment protection problems as priorities in the field of national cultural policy. Cite this article: Skrypnyk H.A. National cultural and artistic heritage: problems of preservation and academic scien- tific presentation. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2023. (7): 61—66. https://doi.org/10.15407/visn2023.07.061

Репозитарії

Схожі ресурси