Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання

У статті проаналізовано, як після повномасштабного воєнного вторгнення РФ 24 лютого 2022 р. Україна, опинившись в епіцентрі великої геополітичної гри, здобула реальну міжнародну суб’єктність і стала чи не ключовим фактором зміни світопорядку. Автор наголошує, що на нинішньому етапі, у зв’язку з в...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автор:	Рафальський, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2023
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201462
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання / О.О. Рафальський // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 8. — С. 36-48. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-201462
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2014622025-01-20T14:26:55Z Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання Рафальський, О.О. Статті та огляди У статті проаналізовано, як після повномасштабного воєнного вторгнення РФ 24 лютого 2022 р. Україна, опинившись в епіцентрі великої геополітичної гри, здобула реальну міжнародну суб’єктність і стала чи не ключовим фактором зміни світопорядку. Автор наголошує, що на нинішньому етапі, у зв’язку з відтермінуванням набуття членства в НАТО, Україні для забезпечення своєї державної резильєнтності важливо отримати безпекові гарантії з боку країн Групи Семи (G7) та низки інших західних партнерів. The article analyzes how, after the full-scale military invasion of the Russian Federation on February 24, 2022, Ukraine, having found itself at the epicenter of a great geopolitical game, gained real international subjectivity and became all but a key factor in changing the world order. The author emphasizes that at the current stage, in view of the NATO membership postponement, it is important for Ukraine to obtain security guarantees from the Group of Seven (G7) countries and a number of other Western partners in order to ensure its state resilience. 2023 Article Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання / О.О. Рафальський // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 8. — С. 36-48. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.08.036 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201462 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Рафальський, О.О. Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання Вісник НАН України
description	У статті проаналізовано, як після повномасштабного воєнного вторгнення РФ 24 лютого 2022 р. Україна, опинившись в епіцентрі великої геополітичної гри, здобула реальну міжнародну суб’єктність і стала чи не ключовим фактором зміни світопорядку. Автор наголошує, що на нинішньому етапі, у зв’язку з відтермінуванням набуття членства в НАТО, Україні для забезпечення своєї державної резильєнтності важливо отримати безпекові гарантії з боку країн Групи Семи (G7) та низки інших західних партнерів.
format	Article
author	Рафальський, О.О.
author_facet	Рафальський, О.О.
author_sort	Рафальський, О.О.
title	Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання
title_short	Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання
title_full	Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання
title_fullStr	Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання
title_full_unstemmed	Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання
title_sort	загрози україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201462
citation_txt	Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання / О.О. Рафальський // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 8. — С. 36-48. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT rafalʹsʹkijoo zagroziukraínívnovihgeopolítičnihumovahrizikitašlâhipodolannâ
first_indexed	2025-02-09T04:31:51Z
last_indexed	2025-02-09T04:31:51Z
_version_	1823552844355076096
fulltext	36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.08.036 ЗАГРОЗИ УКРАЇНІ В НОВИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ УМОВАХ: РИЗИКИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ У статті проаналізовано, як після повномасштабного воєнного вторгнення РФ 24 лютого 2022 р. Україна, опинившись в епіцентрі великої геополітич- ної гри, здобула реальну міжнародну суб’єктність і стала чи не ключовим фактором зміни світопорядку. Автор наголошує, що на нинішньому етапі, у зв’язку з відтермінуванням набуття членства в НАТО, Україні для за- безпечення своєї державної резильєнтності важливо отримати безпекові гарантії з боку країн Групи Семи (G7) та низки інших західних партнерів. Україна опинилася в епіцентрі великої геополітичної гри і ста- ла чи не ключовим фактором зміни світопорядку. Відправною точкою прискорення регіональних трансформацій на постра- дянському просторі стали суспільно-політичні події 2014 р. в Україні, відомі як Революція гідності. Крах авторитарного про- російського режиму спровокував агресивну реакцію Росії, яка розпочала гібридну агресію. Дев’ятирічний період війни спри- чинив різке підвищення загроз національній безпеці України. Геополітичні виклики, як і виклики нацбезпеці України, зна- чно зросли з окупацією Криму та частини Донецької й Луган- ської областей у 2014 р. Водночас відкрита агресія Росії проти України 24 лютого 2022 р. стала не просто неспровокованою ві- йною, а й фактором руйнування транзитивного світопорядку, встановленого в 1991 р. після краху СРСР як одного з полюсів геополітичного протистояння часів холодної війни. Нинішньою метою РФ є побудова нової імперії на постра- дянському просторі, першочерговою складовою якої є руйну- вання державності України та її окупація, а також подальше об’єднання воєнних здобутків на теренах пострадянського простору. Для України ж ця війна є боротьбою за збереження своєї міжнародної суб’єктності загалом та національне вижи- вання зокрема. У перші дні відкритої російської агресії Укра- їна опинилася на межі геополітичної екзистенції у зв’язку з досить скептичними прогнозними сценаріями колективного Заходу. Вважалося, що Україна не зможе протистояти другій армії світу, якою здавалися збройні сили Росії. Зокрема, голо- РАФАЛЬСЬКИЙ Олег Олексійович — віцепрезидент НАН України, член-кореспондент НАН України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 8 37 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ва Об’єднаного комітету начальників штабів США М. Міллі прогнозував, що Київ протри- мається не більше ніж 72 години під натиском армії Росії. Однак після відчайдушного опору було вироблено механізм надання допомоги Україні та виявлено солідарність з боку всього демократичного світу. Усупереч песимістич- ним прогнозам Україна понад рік протистоїть російській агресії. Після 24 лютого 2022 р. Україна опинилася в новій геополітичній та безпековій ситуації, адже більше немає Мінських домовленостей, які давали Україні певний простір для дипло- матичного маневру, а збройне протистояння поширилося далеко за межі окремих районів Донецької і Луганської областей (ОРДЛО). Україна зіткнулася з новими геополітичними реаліями, адже крім Криму й частини укра- їнського Донбасу (практично вся Луганська (99 %) та частина Донецької областей (57 %)) під окупацію потрапила ще й частина Мико- лаївської (4 %), Херсонської (70 %), Запорізь- кої (67 %) та Харківської областей (4 %)1. Ро- сія оголосила про анексію чотирьох областей України, підписавши «договори про входження до складу РФ» нових суб’єктів — окупованих українських територій, а саме Донецької, Лу- ганської, Херсонської та Запорізької областей2. Загалом якщо до повномасштабного втор- гнення 24 лютого 2022 р. частка окупованих територій України становила 7 %, то нині ця цифра зросла у 2,9 раза (до близько 20 %), по- при те, що ЗСУ вдалося звільнити приблиз- но 40 % територій, окупованих Росією після 24 лютого 2022 р. Російсько-українська війна та можливі сце- нарії її завершення стали об’єктом уваги цілої когорти вітчизняних і зарубіжних дослідників та експертів. Серед українських фахівців, які досліджують проблематику витоків російської агресії, а також її динаміку від початку гібрид- 1 Бережанський І. У Мережі показали відсоткову част- ку окупованих територій України за областями (кар- та). ТСН. 13.09.2022. http://surl.li/jsuke 2 Росія оголосила про анексію окупованих територій України. BBC News Україна. 30.09.2022. https://www. bbc.com/ukrainian/news-63086413 ної (2014) й повномасштабної війни (2022), слід назвати А. Березовенко [1], С. Віднянсько- го [2], П. Гай-Нижника [3], М. Дорошка [4], І. Рущенка [5], Л. Якубову [6] та ін. Їхні пра- ці присвячено трансформації гібридної війни в повномасштабну, що розпочалася 24 лютого 2022 р. Водночас дослідники роблять акцент на тому, що витоки російсько-українського протистояння слід шукати від часів утворення Московії у XV ст. Останнім часом знайшли своє втілення колективні й багатотомні наукові доробки, присвячені історичним, політичним, право- вим, культурним та іншим вимірам російсько- української війни. Варто згадати колективну монографію «Російсько-українська війна: іс- торичний, політичний, культурно-освітній, ре- лігійний, економічний та правовий аспекти», видану в 2022 р. в Латвії [7]. На тлі розгортан- ня повномасштабного російського вторгнення побачило світ двотомне академічне видання «Перелом: Війна Росії проти України у часо- вих пластах і просторах минувшини. Діало- ги з істориками» [8], підготовлене й видане у 2022 р. у форматі діалогу когорти провідних українських істориків із потенційними читача- ми про витоки й перебіг російсько-українсько- го протистояння. Західні дослідження безпекового аспекту української політики, передумов та перебі- гу російсько-української війни представлено переважно публікаціями американських на- уковців та експертів. Серед них слід назвати роботи Л. Фікс і М. Кіммажа [9], Е. Кохена [10], Г. Коллінза [11], Д. Масікот [12], Д. Мілі- бенда [13], Т. Снайдера [14], Д. Трейсмана [15], Ф. Хілл і А. Стен [16]. Ці праці стосуються аналізу передумов і початку відкритої агресії Росії проти України, а також сценаріїв майбут- нього російсько-української війни, передусім її результатів та наслідків. І саме погляди за- рубіжних вчених переважно лягли в основу авторської концепції цієї статті. Отже, метою статті є здійснення SWOT- аналізу загроз та викликів, що постали перед Україною в нинішній геополітичній ситуації, а також формулювання алгоритмів і оцінка 38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ можливостей їх подолання в різночасових пер- спективах. Переходячи до сутності самого питання, по- ставленого у центр нашого дослідження, слід розглянути передумови нинішньої ситуації, а також виклики й загрози, з якими зіткнулася Україна після 24 лютого 2022 р. Після повно- масштабного вторгнення Росії до України за- грози нацбезпеці зросли на багато порядків. Ці загрози мають цілу низку вимірів, які в комп- лексі сформували для України та її державних інституцій так званий ідеальний шторм. Першим виміром, який формує похідні фак- тори, є катастрофічний спад економіки, який за оцінками ВВП у 2022 р. становив 30,4 % і є найбільшим за всю історію незалежності Укра- їни 3. До цього слід додати руйнування інфра- структури, адже за оцінками Київської школи економіки прямі й непрямі втрати і збитки України від російської агресії становлять від $543 млрд до $600 млрд. Сюди ж слід віднести: 4431 житловий будинок, 92 заводи/підпри- ємства, 378 закладів освіти, 138 закладів охо- рони здоров’я, 8 цивільних аеропортів, 10 вій- ськових аеродромів, 8 ТЕС/ГЕС тощо 4. Крім того, відбулося звуження експортних можли- востей України через блокування морської інфраструктури, адже окупація українських морських портів в Азовському морі, знищення металургійного комбінату «Азовсталь», підрив дамби Каховської ГЕС тощо унеможливлює експорт агро- та металургійної продукції як одного з ключових джерел доходів. Тут слід та- кож згадати неможливість залучення інозем- них інвестицій, доки в Україні точаться воєнні дії. Через війну Україна переживає величезний бюджетний дефіцит, що, за найскромнішими підрахунками, сягнув у 2022 р. $38 млрд. Вод- ночас небезпека аварії на окупованій Запо- різькій АЕС, яку може влаштувати РФ у разі активізації українського контрнаступу, може бути частиною російської стратегії щодо пере- творення України на спустошену й непридатну для життя територію. 3 Мінекономіки України. 05.01.2023. http://surl.li/ehgzm 4 Kyiv School of Economics. http://surl.li/fyyzm До факторів ризику, що вплинуть на май- бутній розвиток України, слід віднести й демо- графічну складову. Адже, як зазначає академік НАН України Е.М. Лібанова, від початку по- вномасштабного вторгнення за різними оцін- ками з України виїхало понад 8 млн осіб (пере- важно жінок і дітей), що становить майже 20 % довоєнного населення України. Хоча близько 3 млн осіб повернулися до України, така змі- на демографічної картини різко погіршує со- ціальний та віковий склад, оскільки переду- сім стосується працездатного населення. За найоптимістичнішим прогнозом після завер- шення війни до України повернеться близько третини вимушених мігрантів, однак значна частина чоловічого населення намагатиметься воз з’єднатися зі своїми родинами за кордоном, а тому полишить Україну. За відсутності спе- ціальних програм повернення мігрантів усе це лише ускладнить і без того вкрай непросту демографічну ситуацію. Крім того, загибель на фронті молодого населення чоловічої статі також створює додаткове навантаження на со- ціально-демографічну структуру України 5. На всі ці проблеми накладається ще й еко- логічна складова. Так, замінованість території України є чи не найбільшою у світі. Внаслі- док бойових дій пошкоджено значну кількість шахт, підприємств зі шкідливим виробни- цтвом, гостро постала проблема забрудненості ґрунтів, водойм та повітря. Підрив Каховської ГЕС значно ускладнює екологічну ситуацію в Україні, спричиняючи забруднення довкілля, насамперед у басейні Чорного моря. Наслід- ком цього стануть катастрофічні збитки сіль- ського господарства через скорочення аграр- них угідь та загибель значної частки флори і фауни. Загалом відлуння екоциду, вчиненого Росією, відчуватиметься в Україні десятиліт- тями. Україна стає своєрідним епіцентром екологічної кризи в центрі Європи. Світо- вий банк оцінює вартість післявоєнної від- будови в $411 млрд, тоді як прем’єр-міністр 5 Підтвердження оцінки про 8 мільйонів біженців з України немає — директорка Інституту демографії. Суспільне Новини. 24.02.2023. http://surl.li/gzhcd ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 8 39 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ України Д. Шмигаль назвав іншу цифру — $750 млрд 6. Власне, тригером до кратного нарощуван- ня викликів українській національній безпеці стала гібридна війна, розв’язана Росією від бе- резня 2014 р., яку слід розглядати як реакцію на відсторонення авторитарної проросійської влади внаслідок Революції гідності. Ще одним стратегічним мотивом гібридної агресії РФ було прагнення утримання України у своєму геостратегічному фарватері та недопущення її зближення з НАТО і ЄС. Усе це, помноже- не на просування державного статусу росій- ської мови та домагання дотримання Україною нейтралітету, передбачало поступовий підрив унітарності Української держави, мінімізацію адміністративного впливу центру та остаточ- ний демонтаж її ідентичності з подальшим ін- корпораційним поглинанням. Інакше кажучи, стратегія була розрахована на покірність Укра- їни та втягування її в лоно «русского міра» з мінімальними військовими витратами. Мо- сква розраховувала здійснити окупацію Укра- їни, поставивши НАТО перед уже доконаним фактом, і, за сценарієм Кремля, Захід був би змушений прийняти Росію як силу, з якою варто рахуватися [17]. Не випадково за місяць до вторгнення заступник очільника МЗС РФ С. Рябков заявив, що НАТО має відправитися на межі 1997 р. і, за його словами, «більше не зможе «відтісняти» Росію на другі ролі в євро- пейській та міжнародній політиці»7. Окреслений перебіг подій різко змінив сут- нісний контент загроз і викликів для України, яка вперше за роки незалежності зазнала за- вуальованої агресії сусідньої держави, через що частину українських територій було оку- повано. Відправною точкою відверто агресив- ної політики РФ щодо України стала окупація Криму в березні 2014 р. Тоді В. Путін, позиціо- нуючи себе як збирача так званих «істинно ро- сійських земель», продемонстрував широкому 6 Шмигаль: Відновлення України оцінюється у 750 млрд доларів. Deutsche Welle. 07.04.2023. http://surl.li/jsxek 7 «НАТО надо собирать манатки»: как должны реаги- ровать Украина и Запад на ультиматум Кремля. Радіо Свобода. 10.01.2022. http://surl.li/jsxmd загалу, що повернення Криму «у рідну гавань» знову надало Росії статус наддержави. Оку- пацією Криму російський керманич прагнув досягти двох цілей — розпочати збір земель так званої історичної Росії і консолідувати російське суспільство в майбутніх сценаріях протистояння із Заходом. Такий крок покли- каний був вселити росіянам відчуття впевне- ності у майбутньому своєї держави, а також розуміння того, що всі образи й приниження з боку Заходу залишилися позаду. Ще задовго до окупації Криму РФ взяла до уваги концепт трансформації півострова у «непотоплюва- ний авіаносець» шляхом модернізації та/або розвитку військової інфраструктури, зокрема систем ППО, РЛС, ВМС та ВПС 8. Водночас, за різними даними, РФ має намір використо- вувати в Криму інфраструктуру часів СРСР для розміщення ядерної зброї. Кримський півострів у стратегічному пла- нуванні РФ перетворився на своєрідний плац- дарм для розширення окупації півдня України задля створення сухопутного коридору між РФ та окупованим півостровом, що й стало реалізовуватися у лютому 2022 р. Водночас спостерігалося нарощування російської вій- ськової присутності (в тому числі ядерної) в Білорусі, збереження російського військового контингенту у Придністров’ї та на окупованій частині південно-східних областей, а також геополітичне витіснення України з Азовського моря. Росія не відкидає планів з окупації Ми- колаївської та Одеської областей, що підтвер- джує її наміри повністю витіснити Україну з Чорного моря шляхом блокування виходу до його басейну. Зміцнення Росією окупованого Криму як потужної військово-морської бази (тим паче за умови розміщення там ядерної зброї) стане чинником зниження безпеки кра- їн усього Чорноморського регіону. Створені за безпосередньої участі РФ сепа- ратистські анклави у вигляді так званих народ- них (самопроголошених) республік — ОРДЛО мали слугувати інструментом фрагментації 8 Окситюк А. Анексія Криму — геополітична втрата України. Українська правда. 04.06.2014. https://www. pravda.com.ua/columns/2014/06/4/7027774/ 40 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ України шляхом подальшої підтримки їх ква- зідержавності. Проте у лютому 2022 р. ОРДЛО вже стали плацдармом для розширення агресії проти України й подальшої окупації півден- ного сходу. Розширення Росією окупації пів- денно-східних областей можна також вважати «реанімацією» проєкту «Новоросія», що роз- глядається Росією як стратегічний плацдарм для виходу до Придністров’я та проміжний етап окупації решти території України. Отже, Крим та ОРДЛО спочатку були ви- користані Росією як зручний важіль тиску на Київ для нівелювання його євроатлантичного зовнішньополітичного вектора [18], а згодом, після зміни стратегічних пріоритетів, — як плацдарм для подальшого просування вглиб України та розширення окупації її південно- східних регіонів. У ході гібридної російсько-української ві- йни 2014—2022 рр. розглядалися різні сцена- рії щодо ОРДЛО — від вкрай песимістичного, який передбачав створення на теренах само- проголошених республік «замороженого» кон- флікту, до їх повернення під контроль України (не виключалася при цьому й миротворча мі- сія ООН), зокрема й за умови виконання Мін- ських домовленостей усіма сторонами. Порушення Росією територіальної ціліс- ності України після анексії Криму в 2014 р. та створення самопроголошених республік у ході гібридного конфлікту на Донбасі було свого роду промовистим жестом щодо виключнос- ті російських інтересів на теренах пострадян- ського простору та неприйнятності зближен- ня країн регіону з європейськими та євроат- лантичними структурами. Росія тим самим за рахунок невизнаних/самопроголошених утворень / тимчасово окупованих територій прагне створити «сіру зону» нестабільності та своєрідний геополітичний буфер на південно- східному геостратегічному фланзі НАТО. Попри те, що між Україною й Росією були складні двосторонні відносини від моменту розпаду СРСР у 1991 р., понад 20 років між ними не було відкритих територіальних супе- речок. Така ситуація тривалий час заспокою- вала як Україну, так і Захід. Однак слід зазна- чити, що до початку гібридної війни близько 17 % населення України ідентифікували себе з етнічними росіянами, хоча більшість із них були представниками російськомовних укра- їнців, що компактно проживали в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республі- ці Крим. Користаючись такою ситуацією, РФ почала активно видавати російські паспорти жителям Автономної Республіки Крим ще з середини 1993 р., з початком так званої мєш- ковщини, коли РФ, перешкоджаючи процесу переходу частини Чорноморського флоту до України, розпочала активну антиукраїнську кампанію. Можна сказати, що вже з того часу розпочався процес повзучої анексії Криму, од- ним з інструментів якої стало патронування РФ набуття подвійного громадянства жителя- ми півострова — головно етнічними росіянами. З початком повномасштабної російської агресії Захід досить скептично ставився до спроможності України протистояти армії РФ, яка вважалася другою за потужністю у світі, а також до стійкості її державних інституцій. Саме тому в перші дні війни провідні західні держави запропонували українському керів- ництву залишити країну. Не зовсім чіткою була й позиція провідної міжнародної безпе- кової організації — ООН, хоча вона й засуди- ла вторгнення Росії. З розгортанням бойових дій на теренах України Генасамблея ООН 141 голосом засудила агресію РФ, і лише 5 країн виступили на підтримку дій Росії (сама РФ, Білорусь, Північна Корея, Еритрея та Сирія), тоді як 47 — або утрималися, або були відсут- ні під час голосування. Тим самим близько 40 країн, які представляють майже 50 % населен- ня світу (переважно пострадянські союзники РФ по ОДКБ та ЄАЕС і країни так званого глобального Півдня на чолі з Китаєм), не за- судили російське вторгнення 9. Не надто відрізнялася карта голосування Генеральної Асамблеї ООН 23 лютого 2023 р. щодо підтримки проєкту резолюції з інкор- порації ключових положень запропонованої 9 Генасамблея ООН засудила вторгнення Росії і закли- кала негайно вивести війська з України. Європейська правда. 02.03.2022. http://surl.li/jthnc ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 8 41 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Україною у жовтні 2022 р. формули миру. Тоді 141 країна підтримала резолюцію; 7 (авто- кратії й союзники Росії та, власне, сама РФ) проголосувало проти; 32 країни, представле- ні передусім країнами колективного Півдня, утрималися 10. Ключовим питанням обох го- лосувань була вимога про повне виведення російських військ з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Країни, що утрималися, за твердженням індійського ди- пломата Ш. Менона, бачать у війні в Україні суперництво Заходу з Китаєм задля відволі- кання світу від нагальних питань і викликів на кшталт зростання фінансового боргу, кліма- тичних проблем, подолання наслідків пандемії COVID-19. Тому справедливою є заява про те, що російсько-українська війна об’єднала За- хід, але роз’єднала світ [13]. Слід зазначити, що на підтримку України впливатиме ситуація, пов’язана зі збройною агресією Китаю проти Тайваню, що може ста- тися вже до кінця цього десятиліття. Адже США заявили, що в такому разі відправлять у зону бойових дій свої війська для протистоян- ня китайській агресії. В такому разі США, які не готові одночасно вести дві великі проксі-ві- йни (відповідно до стратегії win-win), розпоро- шать свої військові ресурси, а тому допомога Україні зменшиться. Про серйозність намірів і готовність Китаю до нападу на Тайвань свід- чить стаття Дж. Помфрета і М. Поттінгера в авторитетному виданні Foreign Affairs [19]. У ній ідеться про те, що Сі Цзіньпін дав вказів- ку своїм генералам готуватися до війни. Ці на- міри підтверджує також збільшення на 7,2 % оборонного бюджету Китаю, який подвоївся за останні 10 років. Ще одним серйозним кроком Китаю, на думку цих провідних експертів, є прагнення зменшити залежність від іноземних технологій та імпорту зерна, а також забезпе- чити на законодавчому рівні поповнення На- родно-визвольної армії Китаю, зокрема за ра- хунок резервістів [19]. 10 ООН переважною більшістю голосів схвалила ук- раїнську «формулу миру». Європейська правда. 23.02.2023. http://surl.li/jthqy Не відкидається і сценарій здобуття біль- шості популістськими партіями в Словаччині на дочасних виборах у вересні 2023 р., після чого її зовнішня політика може стати поді- бною до політики угорського прем’єра В. Ор- бана, який блокує просування України до НАТО, військову підтримку України та про- лонгацію санкцій проти Росії. Лідирує в со- цопитуваннях популістська партія Smer-SD, яку очолює одіозний експрем’єр Р. Фіцо і яка декларує прагнення до припинення військової допомоги. Паралельно уряди країн так званої старої Європи зазнають тиску виборців, бізнесових структур та різних соціальних груп, що зре- штою породжує соціальну депресію і втому від війни в Україні на тлі її затягування. Саме такий стан справ формує серед провідних єв- ропейських політиків наративи на зразок: «не варто заганяти В. Путіна в глухий кут», «слід дати можливість В. Путіну зберегти обличчя», «Україні слід пропонувати піти на мирні пере- мовини з Росією» тощо. Відсутність потужного ВПК і необхідних військово-виробничих потужностей значно знижує міжнародну суб’єктність України, оскільки за сценарію приходу до влади пред- ставників трампістського крила Республікан- ської партії в США та/або євроскептиків у країнах ЄС воєнна і фінансова допомога Укра- їні може значно скоротитися, збільшуючи тим самим ризики у протистоянні російській агре- сії. Не менш тривожною є також позиція групи прогресивних демократів у США, які у жовтні 2022 р. опублікували лист-звернення до пре- зидента Дж. Байдена з проханням продовжи- ти переговори з Росією з метою припинення конфлікту в Україні. Таке врегулювання слід розуміти як компроміс з РФ за рахунок укра- їнських національних інтересів [20]. Для Києва надзвичайно важливими будуть вибори в Польщі, Словаччині, Греції, Естонії, Фінляндії, Іспанії та інших країнах. Не слід цілком відкидати того сценарію, що у резуль- таті виборів у цих країнах можуть посилити свої позиції так звані євроскептики та європе- симісти (ультраправі націоналістичні партії, а 42 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ також ліві партії соціалістичного спрямуван- ня) та політики, які симпатизують Росії. Зміц- нення позицій у національних парламентах зазначених політичних сил означатиме й по- силення їх впливу в Європарламенті з огляду на чергові вибори у червні 2024 р. За таких об- ставин у Росії робитимуть ставку на зміну лі- дерів у ключових державах Заходу, на кшталт ймовірного повернення у Білий дім Д. Трампа у 2024 р. і приходу до влади у Франції у 2027 р. ультраправої лідерки М. Ле Пен, яка непри- ховано підтримує Росію та прагне вивести Францію з-під інтегрованого командування НАТО. На цьому тлі провідні світові експерти схиляються до думки, що немає жодних гаран- тій підтримки України з боку США у майбут- ньому. Адже ізоляціонізм, який заохочує трам- пістське крило республіканців серед виборців, так чи інакше впливатиме на політику США після 2024 р. [21]. Також в авторитетній західній пресі, як-от у Washington Post, активно тиражується нара- тив про те, що подальша активність підтримки України з боку Заходу напряму залежатиме від успіхів контрнаступу ЗСУ. В разі невдач не виключено, що Захід може вдатися до тис- ку з приводу відновлення переговорів з Росією [22]. В експертному дискурсі поширюються сценарії затягування російсько-української ві- йни та назрівання патової ситуації на фронті, що становить значну загрозу національній без- пеці України. Це, зокрема, випливає і з секрет- них документів Пентагону, що стали відоми- ми внаслідок витоку. Більше того, в західних сценарних оцінках досі фігурує сюжет про те, що всі попередні перемоги ЗСУ — витіснення російських військ з-під Києва, з півночі Сум- ської та Харківської областей, а також з пра- вого берега Дніпра у Херсонській області не мають великого значення, оскільки Росія на- чебто вчиться на помилках, володіє значними матеріальними ресурсами і зрештою все ж пе- реможе Україну [23]. Президент Ради з міжнародних відносин США Р. Хаас закликає до зміни стратегії США в російсько-українській війні. Він стверджує, що військове зміцнення України необхідне для посилення її позицій під час транзиту від воєнних дій до дипломатичних переговорів у 2023 р. Цей відомий американський фахівець, акцентуючи увагу на необхідності збільшення постачання озброєнь Україні, не відкидає при цьому ідею м’якого примусу Києва до перего- ворів з Москвою в разі неспроможності Украї- ни витіснити РФ з усіх окупованих територій. Йдеться, зокрема, про те, що лідери Німеччи- ни, Франції, Великої Британії та США можуть здійснювати тиск на Київ з метою початку пе- реговорів з Росією на тлі ризику припинення постачання озброєння. При цьому розгляда- ється ймовірність постачання озброєнь Росії Китаєм напряму та/або через треті країни [24]. Деякі аналітики апелюють до моделі Ко- рейської війни 1950—1953 рр., бойові дії якої завершилися перемир’ям, однак офіційно і від- повідно до міжнародно-правових норм війна й досі не завершена. Ще однією аналогічною моделлю є Кашмірський конфлікт між Ін- дією та Пакистаном, який з перервами триває понад 70 років, а також понад 30-річний кон- флікт між Вірменією і Азербайджаном щодо Нагірного Карабаху [25]. На думку цих екс- пертів, саме корейський сценарій перемир’я міг би відкрити Україні шлях до припинення бойових дій та руйнування інфраструктури і, зрештою, до відродження економіки та процві- тання принаймні 80 % її території [26]. Також віддалена перспектива повернення окупова- них територій Україною формує східно-/захід- нонімецький сценарій або корейський чи кіпр- ський варіанти, які вказують на збереження мирного статус-кво. Не відкидаймо і фінсько- го сценарію, за яким певна частка української території залишиться окупованою Росією на невизначений час, однак Україна збереже свою траєкторію демократичних трансформацій та інтеграцію до євроатлантичних структур. Пев- ним позитивом є те, що всі ці сценарії передба- чають перспективи стійких гарантій політико- економічної та безпекової підтримки України з боку ЄС, США та НАТО [24]. Загалом навіть неідеальні сценарії означа- ли б значну перемогу України, адже вони по- вністю руйнують початкову стратегію В. Пу- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 8 43 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ тіна щодо захоплення Києва та встановлення в Україні маріонеткового політичного режи- му з подальшою її інкорпорацією до складу Росії. Попередньо вони передбачають відхід російських військ на межі до початку повно- масштабної війни 24 лютого 2022 р. Однак, незважаючи на відсутність повного контролю над усіма суверенними територіями, Україна має активно наполягати на вступі до НАТО. Адже за часів холодної війни ФРН вступила в НАТО у 1955 р., віддавши тим самим пере- вагу безпеці перед територіальною цілісністю. Зрештою, набуття повноправного членства в НАТО стимулюватиме й прискорення від- новлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів. Однак поки незрозуміло, чи буде Захід підтримувати збройне забезпечення України до повного від- новлення нею контролю над своєю територією станом на 1991 р., чи лише для підсилення її позиції у можливих переговорах. У разі ж тупикової ситуації США мають на меті забезпечувати довгострокові зв’язки з Києвом у сфері безпеки, а також сприятимуть подальшому поглибленню відносин з НАТО. При цьому у Білого дому є низка планів щодо майбутнього України у війні з РФ при збере- женні генеральної стратегічної лінії, яка ґрун- тується на унеможливленні завоювання Ро- сією України [25]. Все ж таки заморожування конфлікту за рахунок незвільнених територій є неприйнятним для України сценарієм, адже це стане справжнім гальмом для української економіки, провокуватиме подальшу неста- більність у східноєвропейському регіоні і не сприятиме надходженню інвестицій [11]. Вільнюський саміт НАТО, що відбувся 11—12 липня 2023 р., не став для України ані проривом, ані провалом на шляху до Альян- су. Принаймні його не слід вважати Бухарес- том-2, хоча запрошення України до НАТО не було оформлено ні словесно, ні тим паче до- кументально. На Заході від України чекають реформ у правовій сфері та системі держу- правління навіть в умовах війни. Адже Укра- їна має зміцнювати демократичні цінності задля підвищення своєї державної резильєнт- ності. Розширеним форматом співпраці стало створення Ради Україна—НАТО, а також запо- чаткування програми багаторічної допомоги у розмірі $500 млн на рік з метою повного пере- ходу української армії на натівські стандарти. Ключовим фактором відверто обережної пози- ції НАТО, передусім в особі таких його членів, як США, Німеччина та Франція, є втягнення у воєнне протистояння з Росією, адже в разі набуття Україною повноправного членства решта учасників Альянсу мають виконувати п’яту статтю його Статуту, що створює загрозу розгортання Третьої світової війни. Цим також частково пояснюється те, що досі не вирішено питання постачання Україні далекобійних ра- кет ATACMS, попри те, що на тлі українсько- го контрнаступу питання про надання цього озброєння внесено окремою резолюцією до Конгресу США. Затягується також процес пе- редачі Україні винищувачів F-16, які є вкрай важливими на тлі українського контрнаступу. Альтернативою негайному вступу України в НАТО стає надання країнами Групи Семи (G7) довгострокових гарантій безпеки на шля- ху до Альянсу. Гарантії безпеки для України з боку G7 є наразі відкритими, і до них приєдна- лися ще 10 країн: Данія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Чехія, Фінляндія, Ісландія, Бельгія та Португалія. Це стало ще одним ре- зультатом Вільнюського саміту НАТО. Тому відправною точкою вступу України до НАТО буде, скоріш за все, стабілізація її кордонів з Росією. У нашому прагненні це означатиме ви- хід на кордони 1991 р. Директор дослідницької програми вивчен- ня Росії Центру військово-морського аналі- зу в США М. Кофман та деякі інші експерти наголошують, що західним партнерам слід випрацьовувати довгострокову теорію пере- моги, оскільки навіть за найкращого сцена- рію цей конфлікт, який нині має всі ознаки затяжного, навряд чи припиниться в різних його проявах — гібридних чи конвенційних. Тому навіть успіхи України на полі бою по- требуватимуть тривалих зусиль усієї західної коаліції країн, щоб конвертувати їх у політич- ні результати [27]. 44 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Попри те, що суб’єктність України форму- ється виключно ззовні, а не зсередини (оскіль- ки Київ надкритично залежить від безпекової та фінансово-економічної компоненти допо- моги Заходу, а також від отримання розвід- даних НАТО), Україна для Заходу відіграє роль ключового донора східноєвропейської безпеки. Відтак вступ України в НАТО, хоч і є поки що невизначеною перспективою, може підсилити колективну безпеку Альянсу, адже Україна на сьогодні має найбільш боєздатну армію з великим бойовим досвідом. Важливим для України є постійне навчання тисяч україн- ських військових, яке триває в країнах Балтії, Німеччині, Британії, Канаді, США (загалом 26 країн). Крім того, східноєвропейські країни і Британія розгорнули бази з ремонту та обслу- говування військової техніки для ЗСУ. Позитивним для нас є також наратив про те, що програш України у війні — це загроза гло- бальній безпеці, передовсім євроатлантичній її складовій. Саме тому припинення підтримки України є ірраціональним для Заходу, а тому відбувається зміцнення української армії, до- сягнення її повної відповідності стандартам НАТО. Практичним підтвердженням такої по- зиції є надання Україні понад 200 танків Leop- ard та Abrams, а також тактичних ракет Storm Shadow та SCALP. Слід також відзначити ме- ханізм масштабної фінансової та військової допомоги від США, ЄС та решти демократич- ного світу (постійний діалог у форматі «Рамш- тайн»), який ознаменував створення антипу- тінської коаліції з понад 50 країн. Важливими є також плани німецького кон- церну Rheinmetall виробляти в Україні в май- бутньому танки, системи ППО, боєприпаси на спільних з українськими компаніями підпри- ємствах. Адже військова техніка буде необ- хідною Україні в середньо- та довготерміновій перспективі 11. ЄС планує виділити Україні па- кет допомоги на суму $50 млрд на найближчі чотири роки. Ці кошти мають бути спрямова- ні на фінансування поточних видатків укра- 11 Німецький концерн хоче виробляти в Україні танки, системи ППО і боєприпаси. UA.News. 09.05.2023. http://surl.li/jtlkh їнського уряду та відновлення пріоритетних об’єк тів. Однак гроші буде виплачено лише у разі проведення реформ у сфері верховен- ства права та боротьби з корупцією. Власне, саме такі реформи мають вивести Україну на шлях членства як в ЄС, так і в НАТО 12. Під час конференції з питань відновлення України у Лондоні США анонсували новий потужний пакет допомоги для України. Йдеться переду- сім про кошти переважно приватного сектору, які мають бути спрямовані на відбудову Укра- їни як сьогодні, так і після завершення війни. Все це разом із військовою допомогою від по- чатку повномасштабної війни становить понад $150 млрд, що є значним аргументом у проти- стоянні російській агресії. Водночас Велика Британія, Франція, Бель- гія, Нідерланди, Данія та Португалія вислови- ли згоду на підготовку українського технічного персоналу в рамках авіаційної коаліції, а США дозволили реекспорт своїх винищувачів F-16 в Україну через треті країни і забезпечуватимуть навчання українських пілотів разом з європей- ськими союзниками 13. Нідерланди вже висло- вили готовність передати певну кількість своїх літаків. У країнах Центрально-Східної Європи до- бре усвідомлюють, що в разі програшу України наступними стануть вони, а їхнім громадянам доведеться безпосередньо воювати з російськи- ми військами. Спільна заява прем’єр-мі ніст рів Чеської Республіки, Польщі та Словаччини — П. Фіали, М. Моравецького та Е. Хе ге ра — за- свідчила розуміння того, що війну слід завер- шувати саме на умовах України. Політики та- кож висловилися проти сценарію заморожу- вання конфлікту, який не зменшить нестабільність у регіоні, але створить для Росії механізми тиску на Україну та сусідні східно- європейські країни. Прем’єр-міністри трьох центральноєвропейських країн наполягають також на тому, що необхідно домогтися відхо- 12 EU Readies €50 Billion Ukraine Package Ahead of Do- nor Summit. Bloomberg. 20.06.2023. http://surl.li/jtlro 13 США дозволять ЄС надати Києву винищувачі F-16. Deutsche Welle. 19.05.2023. http://surl.li/jtlzy ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 8 45 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ду Росії з українського півострова Крим, який вона анексувала у 2014 р. [28]. Загалом, як вважає відомий американський історик, професор Єльського університету Т. Снайдер, навіть за всіх песимістичних сцена- ріїв глибинний Захід не дозволить Росії пере- могти з повним підпорядкуванням собі Украї- ни, адже в цьому разі загрози та виклики для Європи лише поглибляться, і буде поставлено під сумнів ефективність європейських і євро- атлантичних структур, насамперед НАТО і ЄС [14]. У підсумку вступ до НАТО Фінляндії, Швеції і згодом України оптимізує євразійські загрози і нівелює дискурс про фінляндизацію (позаблоковість) України та/або збереження сірих безпекових геополітичних зон у Східній Європі. Важливою для України подією стала зустріч представників понад 30 країн у м. Джидда у Саудівській Аравії без участі Росії. Сама зу- стріч, що відбулася 5—6 серпня 2023 р., зна- чною мірою стала проривом для української дипломатії, адже Україні конче потрібно нала- годити діалог з країнами глобального Півдня з метою донесення інформації про безпідстав- ність російської агресії. Одним із доленосних підсумків цієї зустрічі стало створення робо- чих груп для обговорення мирного плану, відо- мого як формула Зеленського. Ці робочі групи покликані виробити остаточний план при- пинення війни Росії проти України на основі плану, запропонованого Києвом. Представни- ки країн-учасниць знайшли спільні точки до- тику в одному з ключових моментів — в осно- ву мирної угоди має бути покладено «повагу до територіальної цілісності та суверенітету України і дотримання принципу верховенства Статуту ООН». Це підтверджує, що представ- лену Україною формулу миру, яка складається з 10 пунктів і передбачає, зокрема, повне ви- ведення російських військ з території України з відновленням загальновизнаних кордонів станом на 1991 р., було взято до уваги14. Так, стало зрозумілим, що територіальна цілісність 14 У Джидді погодили два принципи встановлення миру в Україні. Deutsche Welle. 06.08.2023. http:// surl.li/jvzgo України не є ціною алгоритму миру, узгодже- ного країнами глобального Півдня. Формула миру містить також положення про звільнення Росією всіх військовополоне- них і повернення депортованих, забезпечення продовольчої та енергетичної безпеки, гарантії безпеки для України після завершення бойо- вих дій та відновлення безпеки на окупованій Росією ЗАЕС 15. Ще одним важливим момен- том цієї зустрічі стало обговорення можливих термінів проведення саміту глав держав-учас- ниць. Власне, є всі шанси для започаткування нового «Рамштайну» за участю держав колек- тивного Півдня. Це свого роду відповідь на саміт «Росія— Африка», що відбувся у Санкт-Петербурзі 27— 28 липня 2023 р. Метою цього зібрання було посилення лояльності африканських країн, зо- крема й через надання продовольчої допомоги на тлі виходу Росії із зернової угоди 17 липня цього року, що заблокувало експорт україн- ського зерна Чорноморським коридором до країн — імпортерів агропродукції, адже Росія, вийшовши з угоди, не гарантує безпеку суд- нам, що прямують з українських портів. Під час саміту Росія прагнула мобілізувати ширшу підтримку в ООН на рівні глобального Півдня, передусім застосовуючи інструменти «м’якої» сили, як-от: надання можливостей для здо- буття вищої освіти, здійснення місіонерської діяльності РПЦ, розширення діяльності ЗМІ та інформаційно-культурних центрів, популя- ризація російської мови тощо. Також Росія на- магалася використати саміт для демонстрації відсутності політико-дипломатичної ізоляції та неефективності міжнародних санкцій. Не- зважаючи на заяви В. Путіна про безкоштовне постачання зерна низці африканських країн (з метою заміщення українського збіжжя), їхні лідери все ж закликали до поновлення дії зер- нової угоди 16. 15 Українська «формула миру»: про що йдеться. Deutsche Welle. 23.02.2023. http://surl.li/jwbsp 16 Підсумки другого саміту «Росія—Африка» 27—28 липня 2023 року. НІСД. 01.08.2023. http://surl.li/ jwbwl 46 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Насамкінець слід зазначити, що вагомим безпековим аргументом для України на шляху до НАТО може бути подальше поглиблення безпекової інтеграції в рамках так званої Бал- то-Чорноморської співдружності (Міжмор’я). Ця співпраця має сприяти як забезпеченню пе- рехідного транзиту зі збереження й посилення безпеки у рамках Центрально-Східної Європи, так і актуалізації осі Лондон—Варшава—Київ. На перехідному етапі Україні слід також до- магатися надання договірних «залізобетон- них» гарантій безпеки, задокументованих на міжнародно-правовому рівні з боку G7 та ін- ших країн-партнерів. Крім того, Київ наразі може запропонувати реалізацію стратегії вза- ємної інтеграції ППО з країнами Балто-Чор- номорського регіону, що дозволить вирішити проблему «закриття» неба над Україною. Це сприятиме підвищенню ефективності ППО та зменшенню наслідків від російських ракетних атак. Такі взаємні дії дозволять Україні полег- шити також організацію логістики та розгор- тання інфраструктури для розміщення й бойо- вого використання винищувачів F-16. Отже, Україна з початком повномасштаб- ної війни опинилася в нових безпекових та геополітичних реаліях, які проявилися в роз- ширенні зони окупації, відпливі населення, що посилює і без того вкрай глибоку демо- графічну кризу, руйнуванні інфраструктури, різкому поглибленні економічної та соціаль- но-політичної кризи тощо. До цих факторів додається ризик затягування повномасштаб- ної війни, що породжує небезпеку зменшення військової та економічної допомоги Заходу на тлі зміни політичних сил і приходу до влади консерваторів у США та євроскептиків у ЄС. Тому Україна має підтримувати й посилювати діалог із колективним Заходом задля активі- зації темпів військової та економічної допо- моги з метою завершення війни на вигідних для неї умовах. Значним проривом у цьому плані є надання Україні тактичного озброєн- ня, вирішення питання з постачанням вини- щувачів F-16 та започаткування спільного з Німеччиною проєкту з виробництва в Україні бронетехніки. Попри відтермінування набут- тя членства в НАТО, важливим для України є забезпечення міжнародної суб’єктності та державної резильєнтності шляхом надання безпекових гарантій з боку G7 та низки інших західних країн-партнерів. Не менш важливим є поглиблення безпекового діалогу в рамках співдружності так званого Міжмор’я та актуа- лізація геополітичної осі Лондон—Варшава— Київ. REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Berezovenko A. The Russian-Ukrainian War in Ukrainian Political Discourse. Political Studies. 2021. (2): 97—110. https://doi.org/10.53317/2786-4774-2021-2-5 [Березовенко А. Російсько-українська війна в українському політичному дискурсі. Політичні дослідження. 2021. №2. С. 97—110.] 2. Vidnyanskyj S. Ukraine — European Union: a New Phase of Relations in the Context of the 2014—2022 Russia— Ukraine War. International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings. 2022. 31: 10—37. https://doi. org/10.15407/mzu2022.31 [Віднянський С.В. Україна — Європейський Союз: новий етап взаємовідносин в умовах російсько-української війни 2014—2022 рр. Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. 2022. Вип. 31. С. 10—37.] 3. Hai-Nyzhnyk P. Russian-Ukrainian War — War for Life (2014—2022): Periodization. Ukrainian Studies. 2022. (1): 51—76. https://doi.org/10.30840/2413-7065.1(82).2022.255750 [Гай-Нижник П. Російсько-українська війна — Війна за Життя (2014—2022 рр.): періодизація. Українознавство. 2022. № 1. C. 51—76.] 4. Doroshko M. Neoholosheni viyny Rosiyi proty Ukrayiny u XX — na pochatku XXI st.: Prychyny i naslidky. Kyiv: Nika Center, 2018. [Дорошко М. Неоголошені війни Росії проти України у ХХ — на початку ХХІ ст.: Причини і наслідки. Київ: Ніка- Центр, 2018.] ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 8 47 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 5. Rushchenko I. Viina tsyvilizatsii: anatomiia rosiisko-ukrainskoho konfliktu. Kyiv: Kyiv-Mohyla Academy, 2020. [Рущенко І. Війна цивілізацій: анатомія російсько-українського конфлікту. Київ: Києво-Могилянська акаде- мія, 2020.] 6. Yakubova L. Yevraziiskyi rozlam. Ukraina v dobu hibrydnykh vyklykiv. Kyiv: Clio, 2020. [Якубова Л. Євразійський розлам. Україна в добу гібридних викликів. Київ: Кліо, 2020.] 7. The Russian-Ukrainian war (2014—2022): historical, political, cultural-educational, religious, economic, and legal as- pects. Riga: Baltija Publishing, 2022. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-223-4 8. Perelom: Viina Rosii proty Ukrainy u chasovykh plastakh i prostorakh mynuvshyny. Dialohy z istorykamy. Kyiv: Institute of History of Ukraine, 2022. [Перелом: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками. У 2 кн. Київ: Інститут історії України, 2022.] 9. Fix L., Kimmage M. Putin’s Last Stand. The Promise and Peril of Russian Defeat. Foreign Affairs. 2023. https:// www.foreignaffairs.com/russian-federation/putin-last-stand-russia-defeat 10. Cohen E. Move Fast and Win Things. What the War in Ukraine Has Revealed About Statecraft. Foreign Affairs. 22.02.2023. https://www.foreignaffairs.com/ukraine/move-fast-and-win-things-statecraft 11. Collins G. Ukraine Needs Long-Range Firepower for Victory. Kyiv’s allies should give it the ability to shift strategic gears. Foreign Policy. 04.01.2023. https://foreignpolicy.com/2023/01/04/ukraine-long-range-firepower-victory/ 12. Massicot D. What Russia Got Wrong. Can Moscow Learn From Its Failures in Ukraine? Foreign Affairs. 2023. https://www.foreignaffairs.com/ukraine/what-russia-got-wrong-moscow-failures-in-ukraine-dara-massicot 13. Miliband D. The World Beyond Ukraine. The Survival of the West and the Demands of the Rest. Foreign Affairs. 2023. https://www.foreignaffairs.com/ukraine/world-beyond-ukraine-russia-west 14. Snyder T. Ukraine Holds the Future. The War Between Democracy and Nihilism. Foreign Affairs. 2022. https:// www.foreignaffairs.com/ukraine/ukraine-war-democracy-nihilism-timothy-snyder 15. Treisman D. Putin Unbound. How Repression at Home Presaged Belligerence Abroad. Foreign Affairs. 2022. https:// www.foreignaffairs.com/articles/ukraine/2022-04-06/putin-russia-ukraine-war-unbound 16. Hill F., Stent A. The World Putin Wants. How Distortions About the Past Feed Delusions About the Future. Foreign Affairs. 2022. https://www.foreignaffairs.com/russian-federation/world-putin-wants-fiona-hill-angela-stent 17. Jenkins H. Bakhmut and the Battle of Moscow. Putin’s elites have stopped caring if the West knows the wheels are coming off. The Wall Street Journal. 23.05.2023. https://www.wsj.com/articles/bakhmut-and-the-battle-of-moscow- putin-wagner-defeat-elites-ukraine-war-b6dacd72 18. Rachman G. China, Russia and the Sinatra doctrine. Financial Times. 24.11.2014. http://www.ft.com/intl/cms/ s/0/74419cd6-71a7-11e4-b178-00144feabdc0.html#axzz3QPu0BDY9 19. Pomfret J., Pottinger M. Xi Jinping Says He Is Preparing China for War. The World Should Take Him Seriously. Foreign Affairs. 29.03.2023. https://www.foreignaffairs.com/united-states/xi-jinping-says-he-preparing-china-war 20. Sebenius J., Singh M. Russia and Ukraine Are Not Ready for Talks. But They Might Get There If Ukraine Keeps Winning. Foreign Affairs. 11.01.2023. https://www.foreignaffairs.com/ukraine/russia-and-ukraine-are-not-ready-talks 21. Sikorski R. Europe’s Real Test Is Yet to Come. Will the Continent Ever Get Serious About Its Own Security? Foreign Affairs. 20.06.2023. https://www.foreignaffairs.com/europe/european-union-defense-war-ukraine-radek-sikorski 22. O’Grady S., Khurshudyan I. Senior Ukrainian officials fear counterattack may not live up to hype. The Washington Post. 06.05.2023. https://www.washingtonpost.com/world/2023/05/06/ukraine-counteroffensive-expectations-hype-russia/ 23. Menon R. Ukraine’s Best Chance. A Successful Offensive Could End the War With Russia. Foreign Affairs. 12.04.2023. https://www.foreignaffairs.com/ukraine/ukraines-best-chance 24. Haas R., Kupchan C. The West Needs a New Strategy in Ukraine. A Plan for Getting From the Battlefield to the Ne- gotiating Table. Foreign Affairs. 13.04.2023. https://www.foreignaffairs.com/ukraine/russia-richard-haass-west-bat- tlefield-negotiations 25. Toosi N. Ukraine could join ranks of ‘frozen’ conflicts, U.S. officials say. How Ukraine could become the next South Korea. Politico. 17.05.2023. https://www.politico.com/news/2023/05/18/ukraine-russia-south-korea-00097563 26. Malkasian C. The Korea Model. Why an Armistice Offers the Best Hope for Peace in Ukraine. Foreign Affairs. 20.06.2023. https://www.foreignaffairs.com/ukraine/korean-war-diplomacy-armistice-nato 27. Kofman M., Lee R. Beyond Ukraine’s Offensive. The West Needs to Prepare the Country’s Military for a Long War. Foreign Affairs. 10.05.2023. https://www.foreignaffairs.com/ukraine/russia-war-beyond-ukraines-offensive 28. Fiala P., Heger E., Morawiecki M. The Free World Must Stay the Course on Ukraine. A Frozen Conflict or Partial Victory Will Solve Nothing. Foreign Affairs. 24.04.2023. https://www.foreignaffairs.com/ukraine/free-world-must- stay-course-ukraine 48 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Oleg O. Rafalskiy Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5161-047X THREATS TO UKRAINE IN NEW GEOPOLITICAL CONDITIONS: RISKS AND WAYS TO OVERCOME THEM The article analyzes how, after the full-scale military invasion of the Russian Federation on February 24, 2022, Ukraine, having found itself at the epicenter of a great geopolitical game, gained real international subjectivity and became all but a key factor in changing the world order. The author emphasizes that at the current stage, in view of the NATO member- ship postponement, it is important for Ukraine to obtain security guarantees from the Group of Seven (G7) countries and a number of other Western partners in order to ensure its state resilience. Cite this article: Rafalskiy O.O. Threats to Ukraine in new geopolitical conditions: risks and ways to overcome them. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2023. (8): 36—48. https://doi.org/10.15407/visn2023.08.036

Загрози Україні в нових геополітичних умовах: ризики та шляхи подолання

Репозитарії

Схожі ресурси