Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.)

Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.)

У доповіді акцентовано увагу на тому, що державно-церковні відносини в Україні переживають сьогодні етап суттєвого переосмислення місця і ролі релігійного чинника як у системі національної безпеки, так і в процесах розбудови гармонійного демократичного суспільства. В умовах війни актуалізується ці...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2023
Автор: Саган, О.Н.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2023
Назва видання:Вісник НАН України
Теми:
З кафедри Президії НАН України
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201470
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.) / О.Н. Саган // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 8. — С. 84-90. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201470
record_format dspace
spelling irk-123456789-2014702025-01-20T14:31:08Z Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.) Саган, О.Н. З кафедри Президії НАН України У доповіді акцентовано увагу на тому, що державно-церковні відносини в Україні переживають сьогодні етап суттєвого переосмислення місця і ролі релігійного чинника як у системі національної безпеки, так і в процесах розбудови гармонійного демократичного суспільства. В умовах війни актуалізується цілий комплекс проблем, які мають стати об’єктом системного наукового осмислення. The report focuses on the current stage in state-church relations in Ukraine marked by a significant rethinking of the place and role the religious factor has both in the national security system and in the building of harmonious democratic society. The ongoing war highlights a whole complex of problems, which should become the object of systematic scientific consideration. 2023 Article Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.) / О.Н. Саган // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 8. — С. 84-90. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.08.084 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201470 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З кафедри Президії НАН України
З кафедри Президії НАН України
spellingShingle З кафедри Президії НАН України
З кафедри Президії НАН України
Саган, О.Н.
Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.)
Вісник НАН України
description У доповіді акцентовано увагу на тому, що державно-церковні відносини в Україні переживають сьогодні етап суттєвого переосмислення місця і ролі релігійного чинника як у системі національної безпеки, так і в процесах розбудови гармонійного демократичного суспільства. В умовах війни актуалізується цілий комплекс проблем, які мають стати об’єктом системного наукового осмислення.
format Article
author Саган, О.Н.
author_facet Саган, О.Н.
author_sort Саган, О.Н.
title Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.)
title_short Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.)
title_full Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.)
title_fullStr Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.)
title_full_unstemmed Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.)
title_sort державно-церковні відносини в україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні президії нан україни 23 червня 2023 р.)
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate 2023
topic_facet З кафедри Президії НАН України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201470
citation_txt Державно-церковні відносини в Україні на сучасному етапі: актуальні проблеми, можливі сценарії розвитку (стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 р.) / О.Н. Саган // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 8. — С. 84-90. — укр.
series Вісник НАН України
work_keys_str_mv AT saganon deržavnocerkovnívídnosinivukraínínasučasnomuetapíaktualʹníproblemimožlivíscenaríírozvitkustenogramadopovídínazasídanníprezidíínanukraíni23červnâ2023r
first_indexed 2025-02-09T04:32:08Z
last_indexed 2025-02-09T04:32:08Z
_version_ 1823552861507682304
fulltext 84 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ, МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ Стенограма доповіді на засіданні Президії НАН України 23 червня 2023 року У доповіді акцентовано увагу на тому, що державно-церковні відносини в Україні переживають сьогодні етап суттєвого переосмислення місця і ролі релігійного чинника як у системі національної безпеки, так і в процесах роз- будови гармонійного демократичного суспільства. В умовах війни актуа- лізується цілий комплекс проблем, які мають стати об’єктом системного наукового осмислення. Шановний головуючий! Шановні учасники засідання! Стан справ у царині державно-церковних відносин та свободи совісті — важливий показник загального розвитку суспільства і об’єкт особливої уваги більшості розвинених держав світу. Навіть в умовах широкомасштабної війни Росії проти України ці відносини залишаються під постійним моніторингом. Його результати можуть істотно вплинути на якість і кількість гу- манітарної та військової допомоги, яку нині отримує Україна. З іншого боку, релігійний чинник продовжує активно і часто безконтрольно впливати на поведінку громадян, їхню націо- нальну ідентичність та громадську безпеку. І цей факт не може не викликати стурбованості як у науковців, так і у державних інституцій, які займаються проблемами національної безпеки. Зазначимо, що на стан державно-церковних відносин впли- вають і багато інших факторів — від особливостей чинного за- конодавства до історично сформованих відносин між церква- ми. Для України ключовими в цьому плані є міжправославні відносини — протистояння москвоцентричного та україноцен- тричного концептів. Чому ж навіть після 30 років незалежності України це протистояння залишається актуальним? Однією з причин такого стану речей є те, що розпад Ра- дянського Союзу та розбудова незалежної України фактично САГАН Олександр Назарович — доктор філософських наук, завідувач відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.08.084 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 8 85 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ не відобразилися на інституційній структурі Московського патріархату. За словами радян- ського дисидента, визначного релігійного та політичного діяча, репресованого священника Гліба Якуніна, політична радянська імперія розпалася, проте «церковна імперія Москов- ського патріарха залишилася». Як наслідок — «допоки збережеться духовна імперія Алек- сія ІІ, політична імперія Михайла Горбачова (СРСР. — О.С.) може відродитися»1. Це чудово розуміли в політичному керів- ництві Росії. А тому впродовж усіх років неза- лежності стан і можливості Російської право- славної церкви в Україні перебували на осо- бливому контролі не лише церковних, а й по- літичних структур Російської Федерації. Такий стан справ визначав і загальний ха- рактер розвитку державно-церковних від- носин в Україні фактично до початку нападу Росії на нашу країну і захоплення українських територій у 2014 р. А саме — відбувалася пріо- ритетна розбудова УПЦ Московського патрі- архату, що на практиці проявлялося у масовій передачі об’єктів нерухомості, матеріальних цінностей, фінансуванні церковних і біляцер- ковних інституцій, ексклюзивному підписан- ні договорів про співпрацю тощо. Фактично УПЦ МП мала «особливий» (не передбаче- ний законодавством) статус, що стало можли- вим переважно завдяки усним домовленостям очільників України та Росії, а також глибоко- му проникненню російських агентів впливу в керівництво державних інституцій України. Користуючись цим, УПЦ МП (та деякі її бі- ляцерковні організації) майже 30 років займа- лася фактично безперешкодним поширенням в Україні ідеології «русского міра», а також близьких до неї ідей «слов’янської єдності», «трієдіной Русі», «єдиного народу» тощо. Не меншу шкоду завдавало нав’язування клірика- ми переконань про меншовартість українців, ідей неповносправності Української держави, відсутності оригінальної української культу- ри, історичної залежності від Московії-Росії, а також принципове нехтування українською 1 Якунин Г. Подлинный лик Московской патриархии. М., 1996. С. 16. мовою (тяглість ще із царських часів політики русифікації) тощо. Наслідки цієї роботи стали особливо відчут- ними в умовах нинішнього широкомасштаб- ного етапу російсько-української війни, коли випадки колабораціонізму кліриків та вірян УПЦ МП набули масового характеру. Фак- ти антиукраїнської діяльності представників УПЦ МП спричинили швидке падіння авто- ритету і популярності цієї церкви, а також ма- совий вихід релігійних громад з її юрисдикції. Відтак Україна нині переживає етап пере- осмислення місця і ролі релігійного чинника як у системі національної безпеки, так і у фор- муванні нової моделі розвитку державно-цер- ковних відносин. Коротко зупинимося на головних дійових особах та характеристиках нинішньої україн- ської моделі державно-церковних відносин. Щільність релігійної мережі в Україні нині є доволі високою — в середньому одна релі- гійна спільнота на 1600 громадян2. Таким чином, релігійні організації мають в Украї- ні найбільш розгалужену мережу, яка в рази переважає мережі інших інституцій грома- дянського суспільства та органів державної і місцевої влади. Станом на 1 січня 2021 р. (дані на початок 2022 р. є неповними, тому не дають розумін- ня загальної ситуації) в Україні було офіційно зареєстровано понад 35 тис. релігійних гро- мад (без урахування тимчасово окупованих ОРДЛО та АР Крим). Всього ж релігійних ор- ганізацій — понад 37 тис. 3. Водночас спостері- гається дещо аномальна ситуація з невідповід- ністю статутів, які зареєстровано у державних органах влади (37 049), та статутів, зареєстро- ваних у Єдиному державному реєстрі, де кіль- кість релігійних організацій становить усього 25 652 одиниці. Ця невідповідність пов’язана з вкрай негативною практикою подвійної реє- 2 Особливості релігійного і церковно-релігійного са- мовизначення громадян України: тенденції 2000— 2021 рр. (Інформаційні матеріали). https://razumkov. org.ua/uploads/article/2021_Religiya.pdf 3 Звіт про мережу релігійних організацій. Станом на 1 січня 2022 р. https://dess.gov.ua/statistics-rel/ 86 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ страції статутних документів, що потребує не- гайного виправлення. Після широкомасштабного воєнного втор- гнення Росії в Україну статистика релігійних громад в Україні фактично не відображає ре- альну ситуацію, оскільки багато храмів і на- віть населених пунктів було фізично знищено, мільйони людей стали внутрішніми пересе- ленцями чи біженцями. Тому певне розуміння тенденцій розвитку дає соціологія, як це і є у більшості розвинених країн світу. Зокрема, дослідження Центру Разумкова у травні 2023 р. засвідчили домінування вірян Православної церкви України, очолюваної митрополитом Епіфанієм (34 % від кількості опитаних). До парафіян УПЦ МП, очолюва- ної митрополитом Онуфрієм, відносять себе 8 % опитаних. Водночас 0,7 % православних вважають себе вірянами інших православних церков, які діють в Україні, а 13 % православ- них не ідентифікують себе з якоюсь конкрет- ною церквою. Щодо інших церков і релігій- них організацій відсотки розподілилися так: 10,1 % — Українська греко-католицька церква (УГКЦ); 1,2 % — Римо-католицька церква в Україні; 2,2 % — протестантські напрями (слід зазначити, що загалом усі протестантські ін- ституції становлять третину релігійної мережі України, проте даються взнаки локальність їх розміщення та певна закритість); 1,1 % опита- них вказали інше віросповідання; 8,8 % — вва- жають себе невіруючими 4. Важливою особливістю української моде- лі державно-церковних відносин є високий рівень самоорганізації релігійних інституцій. Зокрема, створена ще у 1996 р. Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) нині є незалежним консультативно-дорадчим органом, до думки якого прислухаються всі гілки влади в Україні. Нині до неї входять 16 релігійних інституцій. Але ця рада не єдина в Україні. Крім неї функціонують ще шість ак- тивних релігійних об’єднань: Всеукраїнська 4 Щоткіна К. Доля УПЦ МП в Україні: дорога від хра- му. Соцопитування, проведене Центром Разумкова на замовлення ZN.UA у квітні-травні 2023 р. Дзерка- ло тижня. 02.06.2023. https://zn.ua/project/church/ рада релігійних об’єднань; Нарада представни- ків християнських церков України; Рада єван- гельських протестантських церков України; Українська міжцерковна рада; Всеукраїнська рада християнських церков; Рада представни- ків духовних управлінь і центрів мусульман України. А на обласних рівнях у цьому напрямі працюють створені за ініціативою Президента України регіональні духовні ради. У системі державно-церковних відносин із різним рівнем залучення задіяні також дер- жавні інституції. Передусім ідеться про Дер- жавну службу з етнополітики та свободи со- вісті (ДЕСС), діяльність якої нині має фак- тично самостійний характер (з грудня 2022 р. виведена з підпорядкування Міністерства культури та інформаційної політики). ДЕСС підпорядковані підрозділи в обласних держад- міністраціях (нині — військово-цивільних ад- міністраціях). Помітною є діяльність Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, а також відповід- них підрозділів у СБУ, МВС та інших силових структурах України. Які найбільш актуальні проблеми нині є в царині державно-церковних відносин? Головним питанням державно-церковних відносин останніх 100 років в історії України, а з 2000 р. — пріоритетним завданням гуманітар- ної політики незалежної Української держави, залишається конституювання Помісної пра- вославної церкви в Україні. У церковному аспекті вирішення цієї пробле- ми повністю узгоджується з канонами і тради- ціями православ’я. Воно також із богословської точки зору відповідає на одну з головних тез «русского міра», яку активно експлуатують в УПЦ МП протягом усіх років нашої незалеж- ності, а саме, що «росіяни та українці — один на- род». Оскільки, згідно з канонами, одному на- родові два томоси не даються, цю тезу фактично заперечено на рівні Вселенського православ’я. У державницькому аспекті йдеться про завер- шення процесу здобуття політичної незалеж- ності України; реалізацію доктрини національ- ної безпеки; виконання ст. 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 8 87 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ти світ від бездуховності і «сатанинського роз- гулу» Заходу. Цю концепцію пояснює ідеолог проєкту та ідеологічний соратник В. Путіна О. Дугін на своєму сайті Katehon.com. Зазна- чений проєкт отримує також мільярдні бю- джети на реалізацію своїх завдань. Саме на базі політизованих «духовних цін- ностей православ’я» («скрєп») В. Путін про- тягом останніх 20 років розбудовує свою нову пострадянську й антизахідну політику. Поді- бно до «пандофілії як зовнішнього чинника по- літики» (китайські напрацювання), викорис- товуються паломництва з «мощами святих» (з цього починалася анексія Криму). Ця нова «культурна політика», заснована на «культі ікон і поклонінні мощам святих», знищує зсе- редини Московську церкву. Адже остання вже фактично перетворилася на «міністерство про- паганди», складову «релігійної дипломатії». Злиття державних інституцій і православної церкви стає вже неприхованим. Що для України означає Помісна право- славна церква? Передусім ідеться про підвищення суб’єкт- ності українських церков, зняття претензій Мо- скви щодо своїх «канонічних територій». У цьо- му аспекті можливе навіть вирішення питання патріархату УГКЦ, оскільки відбулося зміщен- ня осі «Ватикан—Москва» в напрямку «Вати- кан—Київ» у пошуку рішень щодо цього давньо- го прагнення українських греко-католиків. По-друге, якісна зміна православ’я в Україні (виховання патріотичних почуттів вірян, увага до дослідження об’єктивної історії Київської митрополії тощо) та зміцнення державності. По-третє, відновлення української менталь- ності, культури, традицій, які століттями під- мінялися московитськими. По-четверте, протидія русифікації населен- ня в Україні, адже клірики Московського па- тріархату фактично в усі часи були і залиша- ються ефективним чинником русифікації. По-п’яте, об’єднання «України з Україною» (продовження ідеї митрополита Петра Моги- ли «об’єднати Русь із Русю»), тобто подолання ворожнечі між православними і греко-католи- ками чи католиками тощо. Чому це важливо? Відповідь на це питання дає вислів президента РФ В. Путіна: «Тради- ційна конфесія Російської Федерації [пра во- слав’я] і ядерний щит Росії — ті складові, які зміцнюють російську державність, створюють необхідні передумови для внутрішньої і зо- внішньої безпеки країни» 5. Отримання Томо- су для ПЦУ у 2019 р. В. Путін вважає найбіль- шим провалом російської зовнішньої політики за останні 200 років. І дійсно, дуже очевидни- ми є внутрішньоцерковний, міжцерковний та міждержавний аспекти загроз українського Томосу новому «російському імперському проєкту»6. І ще одна цитата, яка розкриває суть про- цесу отримання українцями Томосу. Відомий французький історик академік Ален Безансон (Alain Besançon) вважає, що тільки «коли ав- токефальний український православний Па- тріарх оволодіє Печерською Лаврою, це буде значним кроком у напрямку справжньої неза- лежності України»7. Відтак, конституювання Помісної право- славної церкви України — це фактично відпо- відь українців на трансформацію в Росії пра- во слав’я у версію «політичного право слав’я» («русского міра») та перетворення його на нову ідеологію Російської Федерації. Важли- вою складовою цієї ідеології є відродження московської імперії у вигляді «відновленого СРСР» чи в будь-яких інших формах. Слід зазначити, що з початку ХХІ ст. Росія розробляє не лише проєкт «русского міра» (за- хист своїх геополітичних інтересів). Паралель- но розвивається проєкт Росії як «Катехону», тобто «останнього оплоту світу від диявола і його матеріальних діянь на Землі». Тобто, на думку авторів проєкту, саме Росія має врятува- 5 В. Путин полагает, что российскую безопасность укрепляют ядерное оружие и православие. Правосла- вие.RU. 01.02.2007. http://www.pravoslavie.ru/news/ 20667.htm 6 Саган О. Православна Церква України: конститую- вання та перспективи розвитку. Київ, 2019. 7 Безансон А. Кордони Европи на сході та російське питання. Незалежний культурологічний часопис «Ї». 1997. № 10. http://www.ji.lviv.ua/n10texts/bezanson.htm 88 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ По-шосте, виконання положень власних со- ціальних доктрин церков, передусім щодо за- хисту Батьківщини. І нарешті, економічний фактор. Власне, ви- робництво свічок та церковного начиння, друк книг тощо. Однією з найбільших проблем у реалізації цих потенцій є намагання як церковних струк- тур, так і владних інституцій застосовувати передусім адмінресурс, а не просвітницько-ін- формаційну складову. До актуальних проблем державно-церков- них відносин в Україні слід також віднести необхідність деполітизації УПЦ МП та інших релігійних організацій, у яких віровчення і культ зазнали трансформацій під тиском полі- тичних чинників. Що стосується УПЦ МП, слід зауважити, що в усі роки незалежності України ця церква активно пропагувала ідеї «політичного пра- во слав’я», крайні форми якого було навіть засуджено в часи предстоятельства митропо- лита Володимира Сабодана; насаджувала ві- руючим та суспільству загалом політичні за суттю ідеї «русского міра», «трієдіной Русі», «сло в’янської єдності» тощо. Закономірним наслідком такої політики стало те, що клірики завжди проявляли і проявляють нині колабо- раціонізм та заохочують до такої діяльності своїх прихожан. У часи жорстокої війни, яку веде проти України російський агресор, така поведінка кліриків УПЦ МП призвела до радикалізації суспільної думки щодо можливостей подаль- шого функціонування в Україні цієї церкви. За останніми даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), у червні 2023 р. 66 % населення України погоджуються з необ- хідністю заборонити діяльність УПЦ МП. При цьому ще у грудні 2022 р. таких було 54 % 8. Проте нинішня архітектура державно-цер- ковних відносин не передбачає можливос- 8 КМІС. Якою має бути політика влади щодо Україн- ської Православної Церкви (Московського Патріар- хату): результати телефонного опитування, проведе- ного 26 травня — 5 червня 2023 року. https://kiis.com. ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1247&page=2 ті заборони окремого релігійного напряму, оскільки церкви в Україні не мають статусу юридичної особи. Такий статус є у кожної окремої парафії чи церковної інституції, але не в інституту церкви загалом. Крім того, чинне законодавство дає вичерпний перелік підстав для припинення діяльності релігійної органі- зації, а сам цей процес відбувається виключно у судовому порядку. Подібна заборона церкви суперечить міжнародним зобов’язанням, які взяла на себе Україна в рамках ст. 9 Європей- ської конвенції з прав людини. Тому деполітизація УПЦ МП та її природ- на маргіналізація до рівня реальної підтримки віруючими, на наш погляд, є найбільш раціо- нальною моделлю подальших відносин цієї церкви з державою. Наступна проблема державно-церковних відносин в Україні — це законодавче врегулю- вання розвитку капеланського руху. Йдеться не лише про військове, а й про медичне, пені- тенціарне, молодіжне та інші служіння. Відне- давна до цього переліку додалася і капеланська місія для українських біженців 9. Важливим залишається також питання українського самовизначення і декомерці- алізації окремих протестантських церков в Україні. «Євроазійство» та «азійський» вектор розвитку, на жаль, ще залишаються у порядку денному окремих протестантських напрямів. Видимий наслідок цього — неприховане мо- сквофільство, нехтування державною мовою, місцевою культурою тощо. В умовах війни така політика передбачає якщо не колабораціонізм, то «нейтралітет» у підтримці України. Проблемою не лише для держави, а й для всього релігійного простору України є комер- ціалізація і «апостолізація» деяких церков. Найяскравіше це проявляється у харизматич- ному євангельському русі. Передусім ідеть- ся про вчення й діяльність Сандея Аделаджі («Посольство Боже») і Володимира Мунтяна (Церква «Відродження») та деякі дрібніші на- 9 Саган О., Гарат І. Концептуальні питання та етапи становлення військового капеланства у незалежній Україні. Філософська думка. 2023. № 1. С. 59—74. https://doi.org/10.15407/fd2023.01.059 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 8 89 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ прями, які фактично перетворюють релігійну інституцію на бізнес-проєкт. Відтак знеціню- ється моральний потенціал не лише цих цер- ков, а й інших релігійних організацій. Не можна обійти увагою також питання збереження пам’яток архітектури й інших цінностей, переданих церквам та релігійним організаціям. Яскравим свідченням наявності цієї проблеми є підсумки нещодавнього ауди- ту Києво-Печерської лаври, де, як відомо, де- сятиліттями грубо порушувалися норми чин- ного законодавства зі збереження пам’яток архітектури. Зокрема, незаконно збудовано десятки приміщень, водночас деякі пам’ятки архітектури перебувають у аварійному стані 10. Проте жодних правових наслідків щодо цих порушень (і порушників) як не було, так і не- має досі. Які можливі чи бажані сценарії подальшо- го розвитку державно-церковних відносин в Україні? 1. Подальше зростання самостійності релі- гійних організацій та мінімізація держопіки у вирішенні ключових питань їх функціонуван- ня. Зокрема, йдеться про отримання земельних ділянок, забезпечення комунальними послуга- ми, зміну громадами юрисдикції тощо. Важли- вою є також популяризація практики вирішен- ня релігійними організаціями міжцерковних протиріч юридичним шляхом, з мінімальним застосуванням адміністративних важелів. 2. Створення Офісу Омбудсмена з питань свободи совісті. У структурі Офісу слід перед- бачити міжнародний відділ, який займався б стратегічною комунікацією з міжнародними партнерами та іноземними неурядовими ор- ганізаціями для протидії ворожій пропаганді проти України. Офіс міг би також займатися і захистом прав атеїстів та невіруючих, яких в Україні налічується близько 10 %. 3. Відновлення релігієзнавчої освіти та про- світи у навчальних закладах України всіх форм власності (в тому числі й духовних навчальних 10 Аудиторська перевірка виявила 36 незаконних ново- будов на території Лаври. Лівий берег. 11.03.2023. h t t p s : / / l b . u a / s o c i e t y / 2 0 2 3 / 0 3 / 1 1 / 5 4 8 5 8 3 _ auditorska_perevirka_viyavila_36.html закладах), які отримали державні ліцензії та видають дипломи державного зразка. Йдеться про внесення змін до чинного законодавства щодо відновлення викладання обов’язкових самостійних курсів релігієзнавства у закла- дах вищої освіти та запровадження у середніх школах усіх форм власності вивчення релігієз- навства як факультативного курсу. 4. Вдосконалення законодавства України у сфері свободи совісті та встановлення запобіж- ників для унеможливлення політизації церков і релігійних організацій, а також використання деякими політичними проєктами державно- церковних відносин для підвищення політич- них рейтингів. Зокрема, необхідно скасувати подвійну реєстрацію релігійних організацій (зосередження всієї реєстраційної докумен- тації у Міністерстві юстиції та автоматиза- ція внесення змін до статутних документів); визнати нечинними всі договори (передусім щодо оренди нерухомого майна державної та комунальної власності), укладені релігійними організаціями та інституціями, які грубо по- рушили законодавство й не внесли необхідні зміни (згідно з вимогами законодавства) у свої статути, тощо. 5. Підвищення якості освіти і постійний контроль цього показника у ліцензованих дер- жавою духовних навчальних закладах. 6. Деполітизація релігійних організацій в Україні та протидія дезінформуванню суспіль- ства у сфері державно-церковних відносин. 7. Співпраця державних органів та релігій- них організацій у здійсненні та співфінансу- ванні соціальних проєктів. Зокрема, йдеться про організацію догляду й реабілітацію хво- рих і поранених чи травмованих; реабілітацію алко- і наркозалежних; допомогу жертвам на- сильства; організацію фінансової допомоги си- ротинцям і створення дитячих будинків сімей- ного типу тощо. 8. Особливий контроль щодо діяльності в Україні церков і релігійних організацій, керів- ні центри яких розміщені у країні-агресорці. Йдеться про офіційне (юридичне) встанов- лення таких організацій; відображення, згідно із законодавством, цього факту в назві та до- 90 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (8) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ кументах, що видаються такими релігійними організаціями; позбавлення або ж ненадання їм статусу юридичної особи; проведення ін- формаційної роботи з роз’яснення віруючим норм чинного законодавства щодо діяльності в Україні релігійних організацій тощо. 9. Захист прав українських віруючих за кор- доном. Зокрема, організація у структурі МЗС України окремого підрозділу, який опікувати- меться українською діаспорою й тимчасовими переселенцями. Важливим є також ширше за- лучення потенціалу діаспорних релігійних ін- ституцій до розбудови України. 10. Подальший розвиток конституційного принципу світськості політичного й суспіль- ного життя України. Захист прав невіруючих. На завершення зазначимо, що вчені Укра- їни досить детально досліджують явище по- літизації релігійного життя в країні, вплив релігійних інституцій на національну безпеку, особливості формування державно-церковних відносин у пострадянський період. Зокрема, науковці Інституту філософії імені Г.С. Ско- вороди НАН України опублікували 10-томне видання «Історія релігій в Україні», низку мо- нографій та збірників праць, у яких проаналі- зовано історію державно-церковних відносин, а також загрози українській державності, які несе ідеологія «русского міра» та подібні іде- ологічні конструкти. На жаль, ситуація щодо нейтралізації цих загроз почала кардинально змінюватися лише під час широкомасштабної війни, починаючи з 2022 р. В Інституті філософії імені Г.С. Сковоро- ди НАН України у 2014—2023 рр. проведено низку наукових заходів (конференцій, круглих столів) на тему вій ни як соціокультурного фе- номену. На кожному з них розглядалися пи- тання функціонування релігійного чинника у воєнний час. У своєму аналізі нинішнього стану держав- но-церковних відносин в Україні ми також свідомі того, що більшість процесів і явищ, які відбуваються у цій сфері, мають незавершений характер. Відтак об’єктивний аналіз та форму- вання обґрунтованих висновків потребують уважного відбору та акумуляції емпіричних матеріалів і статистичних даних. Ця робота триває, і після завершення війни її результа- ти дадуть змогу протидіяти маніпулятивним технологіям та генерувати фундаментальні знання, які матимуть не лише теоретичне, а й практичне значення для вироблення опти- мальних рішень для розв’язання проблем у внутрішній і зовнішній політиці України, до- зволять зробити правильні висновки і враху- вати складні й навіть трагічні історичні уроки. Дякую за увагу! За матеріалами засідання підготувала О.О. Мележик Oleksandr N. Sagan H. Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4177-5809 CHURCH-STATE RELATIONS IN UKRAINE AT THE CURRENT STAGE: PROBLEMS AND POSSIBLE DEVELOPMENT SCENARIOS Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, June 23, 2023 The report focuses on the current stage in state-church relations in Ukraine marked by a significant rethinking of the place and role the religious factor has both in the national security system and in the building of harmonious democratic society. The ongoing war highlights a whole complex of problems, which should become the object of systematic scien- tific consideration. Cite this article: Sagan O.N. Church-state relations in Ukraine at the current stage: problems and possible development scenarios. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2023. (8): 84—90. https://doi.org/10.15407/visn2023.08.084

Схожі ресурси