Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша

Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша

У статті розглянуто специфіку відображення місцевої народної традиційної культури в ранній фольклорно-романтичній прозі П. Куліша, дія в якій відбувається в рідному для письменника містечку Вороніжі....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: П’ятаченко, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
З історії та теорії етнології
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201499
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша / С. П’ятаченко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 38-42. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201499
record_format dspace
spelling irk-123456789-2014992025-01-21T10:56:35Z Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша П’ятаченко, С. З історії та теорії етнології У статті розглянуто специфіку відображення місцевої народної традиційної культури в ранній фольклорно-романтичній прозі П. Куліша, дія в якій відбувається в рідному для письменника містечку Вороніжі. The article deals with the specific of displaying of local folk traditional culture in an early folklore-romantic prose of Panteleimon Kulish pertained to his native Voronizh town. 2012 Article Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша / С. П’ятаченко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 38-42. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201499 [39:316.723];82–3КулішП. uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З історії та теорії етнології
З історії та теорії етнології
spellingShingle З історії та теорії етнології
З історії та теорії етнології
П’ятаченко, С.
Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша
Народна творчість та етнологія
description У статті розглянуто специфіку відображення місцевої народної традиційної культури в ранній фольклорно-романтичній прозі П. Куліша, дія в якій відбувається в рідному для письменника містечку Вороніжі.
format Article
author П’ятаченко, С.
author_facet П’ятаченко, С.
author_sort П’ятаченко, С.
title Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша
title_short Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша
title_full Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша
title_fullStr Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша
title_full_unstemmed Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша
title_sort елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі пантелеймона куліша
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet З історії та теорії етнології
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201499
citation_txt Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша / С. П’ятаченко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 38-42. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT pâtačenkos elementiregíonalʹnoíetnokulʹturivranníjromantičníjprozípantelejmonakulíša
first_indexed 2025-02-09T04:32:46Z
last_indexed 2025-02-09T04:32:46Z
_version_ 1823552902120079360
fulltext 39 З історії та теорії етнології 38 Навколо ранньої прози П. Куліша окресли­ лося кілька досить важливих проблем. Це, зо­ крема, проблема мови і відповідної належності  до  певної  національної  літератури,  літератур­ ний контекст  і впливи, а також використання  фольклорних джерел та специфіка відтворен­ ня народного світогляду й міфології. До  неї  зазвичай  відносять  п’ять  творів:  оповідання «О том, от чего в местечке Воро­ неже  высох  Пешевцов  став»  та  «О  том,  что  случилось  с  козаком  Бурдюгом  на  зеленой  неделе»  (1840),  повість  за  народними  пере­ казами  «Огненный  змей»  (1841),  оповідання  «Циган» (1841) та «Коваль Захарко» (1843).  Перші три побачили світ в альманасі Михайла  Максимовича «Киевлянин», наступне вийшло  в альманасі «Ластівка», а останнє надрукував  «Москвитянин».  Ці  твори  можна  охаракте­ ризувати  як  фольклорно­фантастичну  прозу,  створену  на  основі  українських  народних  ле­ генд,  переказів,  оповідань  та  казок.  «Перші  твори  Куліша  мають  виразно  етнографічний  характер, – писав М. Зеров. – Їхній зміст –  народні перекази, місце дії – рідний Кулішеві  Вороніж» [3, с. 191]. Недостатню  популярність  серед  видавців  та  дослідників  цих  творів  Уляна  Базюк  на­ магається  пояснити  «не  надто  високим  мис­ тецьким рівнем… і тим, що писані вони пере­ важно російською мовою, а до таких моментів  в  українському  літературознавстві  ставлення  особливе»  [1,  с.  165].  Тут  принагідно  варто  згадати думку Д. Чижевського, який вважав,  що «перші українські романтики були втрачені  для  української  літератури..,  бо  вони  писали  російською мовою» [16, с. 363]. Не зупиняю­ чись  окремо  на  цій  проблемі,  відзначимо,  що  Куліш  сприймав  російську  мову  не  лише  не  чужою  українській,  а  похідною  від  неї:  «По  своїй руській природі вона нам не ворожа – не  те, що польщизна; бо й її зродили наші ж таки  староруські розуми» [9, с. 417]. Також можна  погодитися з думкою Є. Нахліка, який ствер­ джував, що «Куліш  свідомо підпорядковував  свою  російськомовну  прозу  національно­па­ тріотичній меті – пробуджувати в зрусифіко­ ваних  співвітчизників  почуття  українського  патріотизму» [11, с. 137].  Для радянської ідеології П. Куліш виявився  також не вельми зручним, за що й був затавро­ ваний як буржуазний націоналіст, а це на довгі  десятиліття унеможливило об’єктивний підхід  до  його  наукової  спадщини.  Лише  в  останнє  десятиліття, після хвилі інтересу до творчості  зрілого Куліша, надійшов час  і для його ран­ ньої прози, яка вперше після 1930 року почала  з’являтися друком [8]. Ініціатором перевидан­ ня став львівський письменник Ю. Винничук,  який упорядкував кілька популярних видань,  куди ввійшли перекладені українською мовою  «Огненний  змій»  [13],  «Коваль  Захарко»  та  «Циган»  [2],  «Про  те,  що  сталося  з  козаком  Бурдюгом на зелені свята» [17]. Перевидання  цих творів в українських перекладах до певної  міри спрощує їх сприйняття сучасним україн­ ським читачем. елементи Регіональної етнокультуРи в Ранній Романтичній пРозі пантелеймона куліШа Сергій П’ятаченко УДК [39:316.723];82–3КулішП. У статті розглянуто специфіку відображення місцевої народної традиційної культури в ранній фольклорно­ро­ мантичній прозі П. Куліша, дія в якій відбувається в рідному для письменника містечку Вороніжі. Ключові слова: рання проза П. Куліша, фольклорна складова, Вороніж.  The  article  deals  with  the  specific  of  displaying  of  local  folk  traditional  culture  in  an  early  folklore­romantic  prose  of  Panteleimon Kulish pertained to his native Voronizh town. Keywords: early prose of P. Kulish, folkloric component, Voronizh. Певний  інтерес  до  ранньої  фантастичної  прози  Куліша  сьогодні  виявили  й  дослідни­ ки.  Варто  відзначити  статті  В.  Івашкова  [4;  5],  У.  Базюк  [1]  та  Н.  Мафтин  [10],  які  тор­ каються  проблематики  ранньої  прози,  її  фольк лорно­фантастичних рис та типологічної  спорідненості з тогочасною німецькою фольк­ лорно­фантастичною новелістикою. Серед  тих  проблем,  які  ще  чекають  свого  дослідження,  відзначимо  зв’язок  між  літера­ турним  дебютом  і  початком  фольклорно­зби­ рацької  діяльності  Куліша.  Поява  перших  його творів була викликана не лише «модою на  українське» в тогочасній літературі романтиз­ му, не лише прикладом попередників – О. Со­ мова,  М.  Гоголя,  Г.  Квітки­Основ’яненка  та  Є. Гребінки – а й жвавою роботою у фольк­ лорно­збирацькій  царині.  Наслідком  його  уваги до народно­легендарної прози стала під­ готовка  до  видання  «Українських  народних  переказів» (1847), які у зв’язку з арештом по­ трапили до читача лише в  1893 році. Окремі  зразки прози з цього збірника ввійшли до пер­ шого тому «Записок о Южной Руси» (1856).  Варто  відзначити  потужний  вплив  народ­ ної  легендарно­казкової  прози  на  всю  ранню  прозу  письменника,  де,  окрім  перерахованих  вище творів, натрапляємо на оповідання «Ба­ буся з того світу», яке спочатку вийшло в «За­ писках о Южной Руси» як компіляція фольк­ лорних переказів, а пізніше передруковане як  авторське  оповідання  з  уведенням  народних  легенд  та  переказів  у  художню  тканину  тво­ рів.  Наприклад,  у  романі  «Михайло  Чарни­ шенко» (1843) автор використовує як вставну  новелу народний переказ про чортову повиту­ ху, у повісті «Алексей Однорог» – топоніміч­ ну легенду про кручу над гирлом Ольжиного  тору, а в оповіданні­ідилії «Орися» – легенду  про золоторогих турів та князя­мисливця. Уся рання проза П. Куліша має чітку лока­ лізацію – події у творах відбуваються в рідно­ му для письменника Вороніжі, змальованому з  особливою симпатією й теплотою. «Ех, Воро­ нежу, Воронежу! Скільки я виходив за ці роки  сіл  і  городів,  а  ніде  не  бачив  веселішого  міс­ та», – говорить автор устами Івана Большака  в повісті «Огненний змій» [13, с. 106]. У дру­ гій частині повісті Вороніж постає перед нами  нічною романтизованою панорамою казкового  міфосвіту, «де все здавалось надзвичайним, як  у  сні;  все ніби рухалось  і  промовляло якоюсь  дивною мовою: і тому так весело й вільно було  на душі в гульливої юрби. Всі немов потрапили  в чарівний світ, де немає злиднів і тягару, все  чудесне  й  ясне,  і  мчали  вперед  безтурботно,  ніби переконані, що танок ніколи не скінчиться  й музики не зупиняться» [13, с. 124–125]. Вороніж  як  умовно­міфологічний  локус  не  є винаходом Куліша. До нього вже були й Ди­ канька М. Гоголя, і Пирятин Є. Гребінки, але  особливістю  Кулішевого  підходу,  на  відміну  від  умовностей  попередників,  є  надзвичайно  ретельне прагнення до  відтворення місцевого  колориту  та  етнокультури.  Тут  ми  бачимо  не  лише  Вороніж  у  цілому,  а  також  його  кутки  (коваль Захарко «живе на Тросвящині проти  колодязя» [2, с. 178], до Марусі долітає «піс­ ня з найдальшого кінця Воронежа, де­небудь  на Спащині чи Пречистенщині» [13, с. 120]),  ставки та  греблі («Від материних сліз висох  і  Пішевців став, і на місці його розкинувся ди­ кий пустир», «Як тільки настала північ, іде він  на  Пішевцеву  греблю»  [2,  с.  182]),  урочища  («за Воронежем в  урочищу,  званому Камінь,  зарито з давніх­давен великий скарб, завале­ ний величезним каменем» [13, с. 143]), церкви  (після смерті старого Чайки «загув жалібний  дзвін дзвонів Троїцької церкви й повторився в  Миколая й Покрови» [13, с. 139] тощо. Установка на достовірність викликала вве­ дення до  творів «знайомих йому людей – це  оживлювало  оповідь,  робило  її  більш  вираз­ ною»  [1,  с.  5].  Саме  тому  тут  у  вгадуваному  топосі діють персонажі зі знайомими іменами,  прізвищами  та  прізвиськами  (Іван  Большак,  Ничипор  Большак,  Петро  Чайка,  Маруся  Чайка, Степан Журба,  Іван Костюченко,  ко­ валь Захарко, дігтяр Шпичка, козак Губський,  козак  Бурдюг,  стара  Цюцюриха,  Гаврилко,  «що  хотів  будувати  Троїцьку  церкву»  тощо).  На характерність цих власних імен вказує хоча  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 40 41 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 З історії та теорії етнології і  жартівливі  новотвори,  а  «далі  пісні  не  було  вже чути: музики утяли слідом за ним; багато  парубків  виступило  з  дівчатами  на  середину  хати, й гучний танок завирував. Танок кілька  разів мінявся: грали горлиці, козачка, і шумить  і гуде; але музики не втихали, бо на місце стом­ лених пар ставали другі,  їх зміняли невпинно  нові. Вечорниці розгулялись» [13, с. 127]. Ще  раз пісня зринає під час опису весілля Івана й  Марусі, яке «було на диво всьому світові, з усі­ ма  вигадками  й  забобонами,  так  мудро  вига­ даними старосвітськими людьми» [13, с. 141].  Далі силу набирають похмурі, фатальні сили,  до  реального  життя  героїв  примішується  де­ монічна ірреальність, і пісня зникає.  Взагалі  варто  відзначити  надзвичайну,  неодноразово  підкреслену  автором  наближе­ ність світу воронізьких селян до потойбічного  світу: «А ввесь Вороніж спить, і, може, тільки  душі  поснулих,  залишивши  свої  оселі,  вихо­ дять, світлі, на повітря і читають цю невитлу­ мачену книгу й розуміють письмена її, поки не  повернуться в тіло» [13, с. 127]. Ніч, як особлива романтична категорія, ви­ ступає  в  ранніх  творах  Куліша  основним  ча­ сом, коли вирішуються долі героїв: уночі при­ ходить до Наталки «несправжній» демонічний  Гриць з оповідання про Пішевців ставок, уся  друга  –  воронізька  –  частина  «Огненного  змія» – нічна, а в оповіданні про козака Бур­ дюга сонце взагалі з’являється лише на остан­ ніх сторінках. Нічна  стихія  якнайкраще  відповідає  за­ думу  письменника  відтворити  «воронізький»  міфосвіт,  населений  духами,  мерцями,  русал­ ками,  перелесниками,  чортами.  Найчастіше  автор  звертається  до  теми  «нечистих»  гро­ шей – чортового або проклятого скарбу (шість  сюжетів), тема «огненного змія» – перелесни­ ка – використовується тричі, двічі опрацьова­ ний фольклорний мотив перемоги над чортом.  У  «космологічній»  структурі  «воронізько­ го  світу»  органічно  співіснують  християнські  категорії  (душа,  проща,  гріх,  спокутуван­ ня,  образи,  церква,  молитва)  та  язичницькі  (метем психоз,  перевтілення,  русалки,  чорти,  огненний  змій,  «закляті»  скарби,  зелені  свя­ та). Це двовірство є досить типовим для укра­ їнського  селянина  ХІХ  ст.,  який  шанував  не  лише  Святу  Трійцю,  а  й  хатніх  та  дворових  духів, остерігався русалок, польовиків, лісови­ ків та виконував різні ритуали ще дохристиян­ ського  походження.  «Двовір’я  позостається  сильним у багатьох народів аж до нашого часу,  перетворившись  на  національні  вірування  та  національні звичаї», – зазначав І. Огієнко [6,  с. 325]. Н. Мафтин стверджує, що «П. Куліш  уже  на  початку  своєї  літературної  творчості  ґрунтовно  опрацьовує  фольклор,  українську  демонологію.  Віднайшовши  у  її  скарбницях  виразно позначену міфологічністю легенду про  перелесника,  Огненного  змія,  він  сполучає  її  міфологічний код із християнськими міфологе­ мами і розгортає свій, авторський варіант міфу  про спокусу та втрачений рай» [10, с. 34]. Проте слід відзначити, що Куліш особливо  не  захоплюється  тодішньою  модою  на  руса­ лок, чортів, відьом, вовкулаків. Він змальовує  світ демонів лише через  сприйняття людей,  а  «страхіття у текстах Куліша – це породження  свідомості (часто хворої)» [1, с. 167]. Людина,  її  душа  залишаються  у  центрі  «воронізької»  прози,  а причинами бід  героїв виступають не  злі  демони,  а  порушення  певних  сакральних  заборон:  не  працювати  у  свято,  не  забувати  обереги,  не  викопувати  «нечисті»  скарби,  не  порушувати  інших  християнських  та  мораль­ них законів. Повноту змальованого автором світу важ­ ко  уявити  без  ретельно  відтвореного  селян­ ського  побуту,  сімейних  традицій  та  звичаїв,  одягу, ремесел та народного мистецтва, тради­ ційних промислів та способів господарювання  мешканців Вороніжа початку ХІХ ст. Вишиті  рушники, чисті ослони, образок­оберіг, народ­ ні страви та напої – ці та десятки інших яскра­ вих  деталей  дають  нам  живе  уявлення  про  збережений  автором  маленький  український  світ з його віруваннями, святами та обрядами,  господарством і побутом. Цінність ранньої прози П. Куліша полягає  не лише в тому, що вона стала певним кроком  б той факт, що й на сьогодні у Вороніжі живе  багато мешканців на прізвище Бурдюг.  Від  художньої  документальності  письмен­ ник робить крок до творчого узагальнення – і  далі  до  глибокого  проникнення  в  селянський  світ,  який  мислився  як  органічне  поєднання  реального та ірреального. Ці твори характери­ зуються  взаємопроникненням  трьох  складо­ вих:  місцевого  колориту,  етнографічного  реа­ лізму та містично­фантастичного романтизму.  Відомо, що Куліш критикував українські пові­ сті  Гоголя  за  неточність  відображення  націо­ нальної  етнокультури.  Для  себе  ж  він  обрав  шлях найточнішого відображення зовнішнього  й  внутрішнього  світів  українського  селянина.  Свого  часу  М.  Костомаров  дав  оцінку  його  етнографічній  діяльності,  яка  надовго  стала  дороговказом  для  наступників:  «Настала  по­ треба  знати  і  зображувати  свою  народність  фундаментально з усіма її звивинами. Ніхто з  такою  бездоганністю  не  задовольняє  цієї  по­ треби в науковому плані,  як п. Куліш у  своїх  легендах, переказах і повір’ях, що він їх запи­ сав із уст народу» [7, с. 41].  Цю оцінку можна віднести й до художньої  прози Куліша, яка може слугувати живим до­ кументом невідомих на сьогодні побутових та  етнографічних  реалій,  вірувань,  світогляду  та  інших елементів етнокультури, яка має в ран­ ній творчості письменника виразно регіональ­ ний характер. Безперечною основою ранніх прозових тво­ рів письменника стала фольклорна легендарна  та  казкова  проза,  на  важливій  ролі  якої  на­ голошував В. Петров: «Народна легенда для  нього більше важить, ніж белетристичне, пові­ стярське її опрацювання. Повістярська фабула  для Куліша – це навмисний прийом, вигада­ ний  спосіб  збити  в  якусь  приблизну  цілість  різноманітні окремі народні легенди й перека­ зи» [12, с. 15]. П’ять  аналізованих  творів  насправді  міс­ тять значно більше використаних фольклорних  сюжетів.  Так,  до  основного  сюжету  «Огнен­ ного змія» уведено кілька вставних новел (про  дванадцятьох  братів­будівничих  і  лаврську  дзвіницю, про смерть бандуриста, про шаблю  козака­характерника, про панський скарб, про  огненного змія, про дьогтяра й скарб), а також  згадано  ще  кілька  народних  переказів  (про  плач  землі  в  Батурині,  про  коваля  Захарка  і  чортів тощо). Оповідання «Про те, від чого в  містечку  Воронежі  висох  Пішевців  став»  та­ кож  містить  два  вставні  фольклорні  мотиви:  про  нічні  візити  «несправжнього»  коханого  (мотив  перелесника,  огненного  змія) та  силу  материних  сліз,  «від  яких  трава  згорає,  вода  висихає й камінь розсипається».  Окрім  прозової  фольклорної  складової,  можна  віднайти  чимало  згадок  про  пісні  во­ роніжців: думи, історичні, ліричні, весільні та  календарно­обрядові. Пісня супроводжує всіх  героїв  «воронізьких»  творів,  вона,  здається,  живе тут власним, окремим життям і легко до­ лає  межу  між  світом  людей  і  світом  духів  та  демонів.  Про  особливу  роль  пісні  говорить  і  сам  автор:  «Народна  пісня  для  українця  має  особливий зміст, не помітний для стороннього  слухача.  Не  знаючи  нічогісінько  про  історію  свого  народу,  простий  селянський  парубок,  вслухавшись  у  сумовиту  пісню  про  козаків,  живим  почуттям  лине  в  минуле  їхнє  життя.  Він і сам не зможе розповісти вам того, що по­ чуває; але, коли б він дав вам свою душу, ви б  здивувались,  яке поетичне багатство звучить  під похмурою оболонкою!» [13, с. 127].  Співає Наталка, сумуючи за Грицем («По­ стіль біла, стіна німа, / Ні з ким розмовляти!),  танцює та виспівує циган з однойменного опо­ відання  («Гей  грай,  коли  граєш, / Коли чор­ ні  брови  маєш»),  а  в  «Огненному  змії»  пісня  не  лише  орнаментує  розповідь,  а  й  виконує  смисло творчу  місію.  Вісім  пісень  та  їх  фраг­ ментів уводить Куліш у канву твору: історичну  пісню про Саву Чалого, чумацьку «Ой грайте,  музики,  від  двора  до  двора»,  козацьку  «Ой  доб рая годинонька була», ліричні «Вари, мати,  вечеряти,  я  ляжу  до  сонця»,  «Вітер  повіває,  гілля  розхиляє»  та  жартівливі  «Галю,  Галю  чорнобрива», «І  дощик  іде,  і  метелиця  гуде».  Особливо  насичений  піснями  опис  сільських  вечорниць,  де  лунали  і  старосвітські  пісні,  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 42 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 до зростання  і самого автора,  і молодої укра­ їнської прози, а й у тому, що вона певною мі­ рою реалізувала фольклорно­етнографічні за­ вдання того часу, донісши до нас усю повноту  регіональної  етнокультури  одного  з  куточків  України.  Варто  відзначити,  що  справу  з  до­ слідження народної культури Вороніжа через  півстоліття підхопив земляк Куліша, фолькло­ рист та етнограф Іван Абрамов [14; 15], який  видав кілька праць, присвячених воронізькому  фольклору, побуту та звичаям: «Царь Макси­ милиан»  (1904),  «Черниговские  малороссы.  Быт и песни населения Глуховского уезда Чер­ ниговской  губернии»  (1905),  «О  колядках  и  щедривках в Черниговской  губернии» (1906)  тощо.  Варто  також згадати  свідчення П. Фили­ повича про етнографічну експедицію 1921 року  місцями, які  змалював у  своїх  творах П. Ку­ ліш, – до ріки Трубайло та Турової кручі [8,  с. 45]. Цікавим також було б сьогоднішнє до­ слідження  етнокультури  цього  регіону,  її  за­ лишків та видозмін. Важливим  орієнтиром  і  взірцем  на  цьому  шляху  для  нас  має  слугувати  рання  фольк­ лорно­романтична  проза  П.  Куліша,  у  якій  віддзеркалився специфічний комплекс україн­ ської регіональної етнокультури. 1. Базюк У. Особливості фольклорної фантас- тики ранньої романтичної прози Пантелеймона Куліша // Вісник Львівського університету. – Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. – С. 165–177. – (Серія філологічна). 2. Зачароване місце: Українська літературна казка / упоряд., біографічні відомості, редакція текстів, переклад Ю. Винничука. – Л. : ЛА «Піра- міда», 2006. – 412 с. 3. Зеров М. Твори : у 2 т. – К. : Дніпро, 1990. – Т. 2 : Історико-літературні та літературознавчі праці. – 601 с. 4. Івашків  В.  М. Проблематика ранніх ро- мантичних оповідань Пантелеймона Куліша // Збірник праць кафедри української преси. Ви- пуск 4-6. На пошану професора М. Нечиталюка з нагоди 80-річчя від дня народження. – Л., 2001. – С. 401–411. 5. Івашків  В.  М. Проблематика романтичної повісті Пантелеймона Куліша «Огненный змей» // «З його духа печаттю…». Збірник наукових праць на пошану Івана Денисюка. – Л., 2001. – Т. 1. – С. 26–41. 6. Іларіон,  митрополит. Дохристиянські ві- рування українського народу: Іст.-реліг. моногра- фія. – К. : АТ «Обереги», 1991. – 424 с. 7. Костомаров Н. Этнографические писания // Отечественные записки. – 1857. – Т. 112. – С. 41–74. 8. Куліш П. Твори. – Х., 1930. – Т. 1. – 420 с. 9. Куліш П. Твори : у 2 т. – К. : Дніпро, 1994. – Т. 1. – 420 с. 10. Мафтин Н. Імпліцитна міфологічність як прикметна риса новелістичного мислення доби романтизму: «Огненний змій» П. Куліша – «Бі- лявий Екберт» Л. Тіка // Зарубіжна література. – 2003. – № 3. – С. 32–36. 11. Нахлік  Є. Українсько-російська двомов- ність у творчості Пантелеймона Куліша // Вітчиз- на. – 1997. – № 1–2. – С. 136–143. 12. Петров В. Етнографічне писання П. Кулі- ша // Куліш П. Твори. – Х., 1930. – Т. 1. – С. 5–23. 13. Огненний змій: фантастичні твори українських письменників ХІХ ст. / упоряд. Ю. П. Винничука ; передм. В. О. Шевчука. – К. : Молодь, 1990. – 288 с. 14. П’ятаченко С. В. Іван Абрамов // До народ- них джерел Сумщини. – Суми : МакДен, 2004. – С. 45–49. 15. Терлецький В. В. Дослідник з Воронежа. – Суми : Собор, 1997. – 64 с. 16. Чижевський Д. Історія української літера- тури: Від початків до доби реалізму / авт. передм. М. К. Наєнко. – Т. : Презент, 1994. – 478 с. 17. Чорт зна що: Антологія / упоряд., редакція текстів, переклад Ю. Винничука. – Л. : ЛА «Піра- міда», 2006. – 792 с. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси