Сорочка Марії Максимович

Сорочка Марії Максимович

У статті досліджено історію побутування, техніку та символіку вишивки сорочки Марії Максимович.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Карпенко, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Розвідки й матеріали
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201504
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Сорочка Марії Максимович / О. Карпенко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 75-78. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201504
record_format dspace
spelling irk-123456789-2015042025-01-21T10:59:37Z Сорочка Марії Максимович Карпенко, О. Розвідки й матеріали У статті досліджено історію побутування, техніку та символіку вишивки сорочки Марії Максимович. The article examines the history, technique and symbolism of embroidery of a unique museum exhibit –Mariya Maksymovych’s сhemise. 2012 Article Сорочка Марії Максимович / О. Карпенко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 75-78. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201504 391(477) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Розвідки й матеріали
Розвідки й матеріали
spellingShingle Розвідки й матеріали
Розвідки й матеріали
Карпенко, О.
Сорочка Марії Максимович
Народна творчість та етнологія
description У статті досліджено історію побутування, техніку та символіку вишивки сорочки Марії Максимович.
format Article
author Карпенко, О.
author_facet Карпенко, О.
author_sort Карпенко, О.
title Сорочка Марії Максимович
title_short Сорочка Марії Максимович
title_full Сорочка Марії Максимович
title_fullStr Сорочка Марії Максимович
title_full_unstemmed Сорочка Марії Максимович
title_sort сорочка марії максимович
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Розвідки й матеріали
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201504
citation_txt Сорочка Марії Максимович / О. Карпенко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 75-78. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT karpenkoo soročkamaríímaksimovič
first_indexed 2025-02-09T04:32:57Z
last_indexed 2025-02-09T04:32:57Z
_version_ 1823552913359765504
fulltext 75 Ця вишукана сорочка пасувала б і сільській  інтелігентці, і міщанці, і зацній пані; вона була  б доречною  і в  сільській хаті,  і  в міській осе­ лі,  і  в  аристократичному  салоні.  Вишиванка  належала  добрій  знайомій  Тараса  Шевченка  Марії Максимович (Товбич) і нині зберігаєть­ ся у фондовій колекції Будинку­музею Тараса  Шевченка в Києві. Сорочка  нетрадиційна.  Вона,  по­перше,  коротка – до стегон, по­друге, крамна (із фаб­ ричної тканини), по­третє, вишита на грудях,  до  того  ж  у  рідкісній  для  Наддніпрянщини  жовто­чорній колірній гамі. Серед зразків на­ родного  одягу  щось  подібне  знайти  нелегко,  хоча короткі сорочки й трапляються на Закар­ патті, Вінниччині, а вишита пазуха побутувала  в  тих місцевостях, де не носили керсетів,  але  вкрай рідко – на Київщині, Полтавщині.  Водночас  дуже  характерними  для  Над­ дніпрянщини  є  так  звані  «поликові»  со­ рочки  –  такі,  що  мають  уставку  чи  полик  (вшивне плечко, що з’єднує задню і передню  частину  сорочки).  Сорочка  Марії  Максимо­ вич – саме поликова,  із пухликами. Пухли­ ками (художнім призбируванням) у виробі не  тільки  з’єднується  уставка  з  рукавом,  але  й  прикрашається  горловина.  Тобто  вдало  по­ єднуються  утилітарна  та  естетична  функції  народного шва 1. Техніка  вишивки  сорочки  –  «косий  хрес­ тик»  –  із  середини  ХІХ  ст.  стала  однією  з  найпоширеніших. Отож, чорно­жовта хрести­ кова вишивка щедро прикрашає пишні рукава  та  пазушку  сорочки  Марії  Василівни,  утво­ рюючи  гармонійний  геометричний  орнамент.  Симетрично­ритмічні  смуги  цього  орнаменту  надають виробу елегантності, стриманості, а в  поєднанні з романтичним кроєм і технікою по­ шиття – святковості. Ритмічна краса узорів вишиванки М. Мак­ симович, якась таємнича сила, що йде від неї,  свідчать  не  лише  про  естетичну  досконалість  виробу, а й про прямий зв’язок з традиціями на­ родного вбрання, з його глибинною символікою.  Це передусім білизна полотна як еталон україн­ ської сорочки, що сягає сивої давнини. Цікава  також символіка геометричного орнаменту – у  ньому  немає  нічого  випадкового.  Квадрати,  ромби  означають  упорядкованість,  стабіль­ ність, а також чотири пори року, чотири сторони  соРочка маРії максимович Ольга Карпенко УДК 391(477) У статті досліджено історію побутування, техніку та символіку вишивки сорочки Марії Максимович. Ключові слова: Марія Максимович, Тарас Шевченко, Катерина Максимович (Ісаєвич), Будинок­музей Тараса  Шевченка, вишивка, символіка. The article examines history, technique and symbolism of embroidery of a unique museum exhibit – Mariya Maksymovych’s  сhemise. Keywords: Mariya Maksymovych, Taras Shevchenko, Kateryna Maksymovych (Isayevych), House­Museum of Taras  Shevchenko, embroidery technique, symbolism. Сорочка Марії Максимович http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 76 77 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 розвідки й матеріали Дивлячись на портрети М. Максимович та  її вишиванку, можемо описати цю красу слова­ ми повісті Т. Шевченка «Капітанша»: «Тонкая  белая рубаха с белыми же прозрачными узо­ рами на широких рукавах ложилася на плечах  и на груди [Єлени. – О. К.] такими складка­ ми, какие не снились ни Скопазу, ниже самому  Фидию. Словом, передо мною сидела богиня  красоты и непорочности».  Можемо  лише  здогадуватися,  хто  ви­ шивав  сорочку.  Імовірно,  сама  Марія  Ва­ силівна.  Варто  зважити  на  народні  тради­ ції, що культивувалися на Михайловій горі.  Не  тільки  дружина  вченого,  але  й  донечка  Оля, народна вчителька, життя якої трагіч­ но згасло в 25 років, зображена на єдиному  відомому нам портреті у вишитій сорочці, з  разочками намиста. А ще цікавий приклад –  лист  подружжя  Максимовичів  до  Тараса  Шевченка  від  6  жовтня  1859  року:  «Через  Івана Ів[ановича] Соколова шлемо Вам наші  привіти  з  Михайлової  Гори;  а  разом  з  тим  посилаю  Вам  вишиту  для  Вас  українську  сорочку»  6. І  сорочку для себе Марія Васи­ лівна могла вишити сама або хтось із нечис­ ленної челяді чи знайомих. А ще могла пані  Максимович  замовити  виріб,  наприклад,  у  знаних  вишивальниць  Красногірського  мо­ настиря  під  Золотоношею  чи  й  купити  на  ярмарку в Прохорівці, Гельмязеві, Каневі чи  Золотоноші. Цікава  історія  появи  експоната  в  колекції  музею. У липні 1977 року до Будинку­музею  Тараса  Шевченка  завітала  80­літня  Марта  Яківна Матвєєва (1897 р. н.). Жила вона тоді  неподалік,  на  Хрещатику,  і  була  частою  гос­ тею Шевченкової оселі. Цього ж разу Марта  Яківна принесла цінний подарунок – вишива­ ну сорочку Марії Максимович. М. Матвєєва родом із с. Прохорівка. Її ба­ буся,  Ївга  Іванівна  Прилипко,  жила  поруч  із  Михайловою  горою  і,  як  багато  прохорівчан,  часто  бувала  там.  Добре  пам’ятала  приїзд  до  родини Максимовичів Тараса Шевченка вліт­ ку 1859 року. Її серед інших дівчат Максимо­ вичі  запросили  співати  народних  пісень.  Ось  як  згадує  слова  бабусі  Ївги  Марта  Яківна:  «Приїхав був пан Шевченко. Ми було співа­ ємо, а він усе пише, усе пише. Коли лишався  сам у хаті, то ходив та сам собі розмовляв, та  сам собі сміявся» 7. Марта Яківна прожила нелегке, але цікаве  життя.  Підлітком  приїхала  до  Києва  найми­ тувати.  А  потрапила  до  родини  Старицьких,  які  сприймали  її  не  як  наймичку,  а  як  члена  сім’ї. З теплотою згадувала М. Матвєєва про  Старицьких,  про  зустрічі  із  цікавими  людь­ ми, зокрема з уже хворою Лесею Українкою.  Саме звідти та ще від рідних,  із Прохорівки,  винесла Марта Яківна на все життя особливо  трепетне  ставлення  до  Тараса  Шевченка,  до  родини Максимовичів. Пізніше М. Матвєєва працювала кухаркою.  На війні загинули її чоловік і двоє синів. Вихо­ вала племінницю, яка стала науковцем. А ще ця  мудра жінка, якій не вдалося здобути системної  освіти, усе своє життя звіряла за «Кобзарем».  І в Будинку­музеї Тараса Шевченка, і на могилі  поета в Каневі, і на Михайловій горі в Прохо­ рівці вона бувала часто. Щороку в день пам’яті  Т.  Шевченка  по­християнськи  замовляла  па­ І. Соколов. Портрет М. Максимович. Акварель. 1859 світу. Ще вони символізують засіяне поле і жі­ ноче начало (на відміну від чоловічого – кола).  Трикутники  –  символ  тріади,  Святої  Трійці.  Вишивальниця свідомо чи підсвідомо викорис­ товувала давні символи. У семантиці вишиван­ ки  відбилися  ідеали  краси,  образне  мислення  майстринь, а також оберегове, охоронне начало.  Складна мова орнаменту в українській вишивці  не має жодної зайвої лінії, кожна рисочка вмо­ тивована, несе певне навантаження.  Про дружину професора Михайла  Олек­ сандровича  Максимовича  Марію  Василівну  Максимович  (1834–1882)  Тарас  Шевченко  записав  у  «Щоденнику»:  «Яке  миле,  пре­ красне створіння. Але що в ній найчарівніше,  це чистий, незайманий тип моєї землячки» 2.  Гарна  на  вроду,  тендітна,  з  вишуканим  сма­ ком,  музично  обдарована,  золотоніська  су­ сідка  Максимовича  господинею  ввійшла  з  1853 року в помешкання немолодого «книж­ ника­анахорета» на Михайловій горі в с. Про­ хорівка і ощасливила останні 20 років життя  видатного вченого. Михайло Олександ рович  вже  на  схилі  свого  життя,  1871  року,  у  лис­ ті до П. Лебединцева ностальгійно згадував  своє одруження: «Пам’ятний мені день Іако­ ва [30 квітня. – О. К.]: цього дня 1853 року  я  одружувався  у  Драбові,  у  Михайлівській  церкві, і як урочисто, собором трьох ієреїв, – і  який прекрасний весняний день тоді був!..» 3. Марія Василівна берегла козацькі  звичаї  і  Товбичів,  і Максимовичів, шанувала народне  вбрання, як то водилося в цих родинах. Хоча,  за спогадами, господиня Михайлової гори пе­ реважно  вбиралася  в  європейську  одіж,  про­ те мала в своєму гардеробі не одну вишивану  сорочку.  Знаємо  принаймні  два  зображення  Марії Василівни 1859 року у вишиванках: на  відомому портреті Тараса Шевченка (тонова­ ний папір, італійський олівець, крейда) 4 та на  акварелі Івана Соколова 5. На обох М. Макси­ мович зображена в керсеті, характерному для  Лівобережжя, з­під якого видно пишні вишиті  рукава.  Сорочки  на  портретах  різняться  ви­ шивками. Але це зовсім інші типи сорочок –  традиційні,  найвірогідніше  додільні,  що  їх  носили під керсет, тому й не вишивали на гру­ дях, а з­під поясного одягу (спідниці, запаски,  плахти) часто було видно поділ (лиштву). Сорочка, про яку йдеться, мала  інше при­ значення: коротка, вона вдягалася до спідниці  (як «кохта» чи блузка в міщанок). Такий одяг  носили  з  другої  половини  ХІХ  ст.  передусім  представниці  української  інтелігенції  –  місь­ кої і сільської. До того ж у цей час серед дво­ рянства з’явилася мода на все «малоросійське»,  виник прошарок свідомої інтелігенції, яка під­ креслювала  свою  «українськість»  навіть  еле­ ментами народного вбрання.  У  Переяслав­Хмельницькому  музеї  деко­ ративно­прикладного  мистецтва  експонуєть­ ся  одяг  міщанок  ХІХ  ст.  Привертає  увагу  вбрання місцевої  вчительки: невисокі  череви­ ки  («тухлі»),  довга  спідниця,  солом’яний  ка­ пелюшок­канотьє  і  сорочка  з  вишуканою  ви­ шивкою  на  грудях,  разочок  доброго  намиста.  Можна припустити, що так убиралася й Марія  Василівна.  До  речі,  це  підтверджують  і  спо­ гади прохорівчан, записані вчителями місцевої  школи в 30­х роках ХХ ст.  Т. Шевченко. Портрет М. В. Максимович. Італійський олівець, крейда. 1859 http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 78 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 нахиду. Збирала публікації  про Т. Шевченка,  родину Максимовичів. А сорочка Марії Максимович до неї потра­ пила  так.  Коли  невістка  Максимовичів,  дру­ жина  їхнього  сина Олексія  (1860–1922) Ка­ терина Олександрівна  Ісаєвич (1869–1927)  8  передавала  Михайлову  гору  Академії  наук  України, то багато речей віддала прохорівській  жительці Сидорській. Від неї дещо потрапило  до подруги, місцевої вчительки Надії Петрів­ ни Шульги­Несторенко. У  тяжкі  роки  (1932)  привезла  Надія  Пет­ рівна до Києва деякі речі Максимовичів (фаян­ сову тацю в дерев’яній оправі, кавник, вишиван­ ку та ін.) на продаж. Зупинилася вона в Марти  Яківни. Остання не змогла купити всього, про­ те сорочку, що належала М. Максимович, при­ дбала. Решту ж було продано на базарі 9. Усе життя берегла Марта Яківна цю «пан­ ську» сорочку. А на схилі літ вирішила переда­ ти до Будинку­музею Тараса Шевченка, який  любила всім серцем. І вже пізніше, коли пере­ їхала з родиною племінниці до іншої квартири,  коли через літа і хвороби не мала змоги бувати  у провулку Шевченка, 8­а, на Шевченківські  свята  обов’язково  посилала  туди  племінницю  вклонитися пам’яті Кобзаря.  За кожним музейним експонатом – історія,  людські  долі.  Отак  і  незвичайна  вишиванка  поєднала  кількох  наших  дивовижних  украї­ нок: дворянок із закоріненістю в народне і се­ лянок зі шляхетними душами. 1 Кара-Васильєва Т. Українська сорочка. – К.,  1994. – С. 3. 2 Шевченко Т. Щоденник // Шевченко Т. Пов­ не зібрання творів. – К., 2003. – Т. 5. – С. 163. 3  Максимович М.  Листи.  –  К.,  2004.  –  С. 196–197. 4  Шевченко Т.  Повне  зібрання  творів.  –  К.,1963. – Т. 5. – Ілюстр. № 44. 5 Максимович М. Листи. – С. 298. 6 Листи до Тараса Шевченка. – К.,  1993. –  С. 137. 7  Спогади  М.  Я.  Матвєєвої  (рукопис).  –  Архів  фондів  Київського  літературно­  меморіального  будинку­музею  Тараса  Шев­ ченка. 8  Цілком  випадково  вдалося  встанови­ ти  дату  смерті  К.  О.  Максимович  (Ісаєвич).  У  хроніці  часопису  «Україна»  (1927,  кн.  5)  повідомлялося, що 9 жовтня 1927 року в залі  Всенародної  бібліотеки  М.  Грушевський  по­ просив  вшанувати  пам’ять  останньої  із  сім’ї  Максимовичів  –  Катерини  Олександрівни.  Звістка  про  її  смерть  на  Михайловій  горі  надійшла  під  час  ювілейного  засідання  історичної секції УАН. 9 Спогади М. Я. Матвєєвої (рукопис). 1. Бойко Н. Михайло Максимович – наві­ ки з рідним краєм. – Черкаси, 2004. 2. Васильєва Т., Заволокіна А. Українська  народна вишивка. – К., 1996. 3. Житецький І. Життя М. О. Максимо­ вича // Україна. – 1927. – Кн. 5. 4. Кара-Васильєва Т. Творці дивосвіту. –  К., 1984. 5.  Максимович М. А.  Автобиография  //  Киевская старина. – 1904. – Т. 86. 6. Нариси з історії українського декоратив­ но­прикладного мистецтва. – Л., 1969. 7.  Пономарев С.  Михаил  Александрович  Максимович. – С.Пб., 1872. 8.  Сергійчик Л.  На  хуторі  у  Максимови­ ча // Берегиня. – 1998. – № 11–12. 9.  Український  народний  костюм.  –  К.,  2005. 10. Шевченко Т.  Листи  //  Шевченко Т.  Повне зібрання творів. – К., 2003. – Т. 6. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси