Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації

Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації

У статті здійснено спробу проаналізувати зміни, що відбулися в назвах і структурно-функціональних характеристиках весільних чинів на території Слобожанщини в кінці ХІХ – упродовж 80-­х років ХХ ст., визначити локальні особливості складу персонажів весілля в досліджуваному регіоні....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Маховська, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201508
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації / С. Маховська // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 104-110. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201508
record_format dspace
spelling irk-123456789-2015082025-01-21T11:01:08Z Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації Маховська, С. Трибуна молодого дослідника У статті здійснено спробу проаналізувати зміни, що відбулися в назвах і структурно-функціональних характеристиках весільних чинів на території Слобожанщини в кінці ХІХ – упродовж 80-­х років ХХ ст., визначити локальні особливості складу персонажів весілля в досліджуваному регіоні. In the article, the author makes an attempt to analyze the changes that took place in the names and structural-functional descriptions of wedding ranks on the territory of Slobozhanshchyna in the late ХІХth –the eighties of the ХХth centuries and to define the local features of wedding personnel of the investigated region. 2012 Article Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації / С. Маховська // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 104-110. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201508 392.51 (477.54/.62)«18/19» uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
spellingShingle Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
Маховська, С.
Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації
Народна творчість та етнологія
description У статті здійснено спробу проаналізувати зміни, що відбулися в назвах і структурно-функціональних характеристиках весільних чинів на території Слобожанщини в кінці ХІХ – упродовж 80-­х років ХХ ст., визначити локальні особливості складу персонажів весілля в досліджуваному регіоні.
format Article
author Маховська, С.
author_facet Маховська, С.
author_sort Маховська, С.
title Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації
title_short Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації
title_full Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації
title_fullStr Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації
title_full_unstemmed Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації
title_sort ієрархія весільних чинів слобожанщини кінця хіх – 80‑х років хх століття: проблеми трансформації
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Трибуна молодого дослідника
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201508
citation_txt Ієрархія весільних чинів Слобожанщини кінця ХІХ – 80‑х років ХХ століття: проблеми трансформації / С. Маховська // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 104-110. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT mahovsʹkas íêrarhíâvesílʹnihčinívslobožanŝinikíncâhíh80hrokívhhstolíttâproblemitransformacíí
first_indexed 2025-02-09T04:33:07Z
last_indexed 2025-02-09T04:33:07Z
_version_ 1823552923813019648
fulltext 105 Трибуна молодого дослідника 104 означали весільний обряд. Про терміни «вісі­ льє» і «свадьба» стосовно Харківської губер­ нії кінця ХІХ ст. писав В. Іванов [4]. Згідно  з даними середини ХХ ст. останнє означення  мало певні діалектні форми: «сва́йба» було по­ ширене на півночі регіону  [17; 23; 32; 33; 39;  45; 48; 49; 50; 61; 66; 70], а «сва́льба» – пере­ важно на сході Луганщини [27; 29]. Головними  учасниками  весільного  обряду  були, звісно, самі молоді, яких на всій досліджу­ ваній території називали «молодий» і «молода».  Наприкінці ХІХ ст. за умови вдалого сватання  дівчину й парубка називали «князь» і «княгиня»,  про що свідчать метафоричні тексти, зафіксовані  в слободі Курячівка Старобільського повіту Хар­ ківської губернії: «Старосты, паны­пидстаросты,  хто до кого, а мы до Бога, та до вашого здоро­ вья, – благословить, старосты, молодого князя  за  стил  завысты»  [4,  c.  502].  М.  Костомаров  терміни «князь»  і «княгиня» пов’язував  із  сан­ скритським коренем дак – «народжувати», що  означало власне голову роду [6, c. 50–51]. Деякі  дослідники говорили про вживання цих термінів  у зв’язку з переходом до іншої вікової групи в ро­ довій общині [14, c. 643]. Надзвичайно  важливу  роль  у  весільному  дійстві  відігравали  батьки  молодят,  яких  залу­ чали до багатьох обрядових дій, особли во перед­ весільного  та  весільного  циклів:  «сва́тання»,  «змо́вин»,  «розгля́дин»,  «благословення  моло­ дих»  тощо.  Вони  мали  відношення  також  і  до  ритуалів післявесільного циклу (звичай «катати  батьків» та «забивати чіп»). У післявоєнні роки  на  слобожанському  весіллі  рідних  батьків  мо­ лодим  заміняли  «батьки  посадже́ні»  (частіше  «посаже́ні») [15–18; 21–23; 26; 28; 35; 39; 53;  55; 56; 60–62; 66], що зумовлено масштабними  людськими втратами в роки Другої світової війни і   значною кількістю молодят­сиріт. У цент ральній  частині регіону подекуди побутувало визначення  «названі  батьки»  [49;  57;  68].  Функції  батька  на  «свадьбі»  міг  виконувати  хрещений  батько,  рідний дядько,  старший брат або  інший близь­ кий родич і навіть сусід. За матір могла бути від­ повідно  хрещена,  тітка,  старша  сестра  чи  інша  жінка з­поміж знайомих та близьких. Хрещені  батьки загалом відігравали важливу роль у ве­ сільному обряді й посідали одне з найповажні­ ших місць в ієрархії його виконавців. Наречені були центральними фігурами «ве­ сільного поїзду», на означення якого в с. Бон­ дарівка  Марківського  району  Луганської  області збереглося поняття «бе́сіда» [21]. Про­ стежується  зв’язок  з  терміном «бесѣда»,  який  у  фольк лорно­етнографічних  записах  кінця  ХІХ  ст.  означав  присутніх  на  весіллі  гостей.  Проте  це  поняття  існувало  одночасно  з  по­ няттям  «поѣзд»  [4].  Починаючи  з  30­х  років  ХХ ст., «бе́сіда» як визначення майже зникло  з весільної термінології, а «весільний поїзд» на­ був ширшого використання [17–20; 22; 23; 25;  26; 30; 33; 35; 39; 40–43; 55; 58; 65; 68; 70].  У  складі  весільної  «бесіди»  розрізняли  дві  категорії дійових осіб за належністю до того чи  іншого роду – молодої або молодого. Науковці  звертали увагу на відображення родового чин­ ника  у  весільному  середовищі  та  поділ  остан­ нього  на  одружених  і  неодружених  учасників.  Право  перших  у  давньому  суспільстві  було   пріоритетним.  Визнано  і  той  факт,  що  групи  молодого  і молодої в минулому формувалися з  кровноспоріднених  родів  кожного  з  них  [13].  Групу молодого представляли одружені чоловіки  й молодиці: «свати́» або «старости́», «дружко́»,  «піддру́жий», «сва́шки», «під сва́шки», а також  неодружена  молодь:  «дружки́»  або  «боя́ри»,  «світи́лки». До групи молодої входили відповід­ но «сва́шки» та «дру́жки» і брати. Разом вони  утворювали почет молодих, виконуючи основні  ритуальні функції.  Структуруючи весільний обряд як послідов­ ну систему актів, можна помітити чіткий сцена­ рій появи весільних чинів під час ритуалу. Так,  у  передвесільній  частині  бере  участь  лише  чин  «сваті́в» або «ста́рост» – поважних осіб похило­ го віку, від яких залежало, чи засватають молоду.  Свого часу В. Іванов звернув увагу на побутуван­ ня в Старобільському повіті Харківської губернії  звичаю  ходити  на  «змо́вини»:  «Прежде  прихо­ дят “старосты”, почетные люди, и спрашивают у  родителей: “чи согласны свою дочь отдать”; если  родители  согласны,  то и  отдаютъ не  смотря на  Весільні  традиції  в  кожному  селі  Слобід­ ської  України  здавна  мали  осередковий  ха­ рактер  побутування,  тобто  відрізнялися  від  весільних обрядів сусідніх сіл і водночас мали  з  ними  спільні  ознаки.  Це  пояснюється  піз­ нім (середина ХVІІ ст.) цілеспрямованим за­ селенням  території  групами  переселенців,  які  прагнули святкувати весілля так, як на місцях  попереднього проживання [1]. Однак соціаль­ но­економічні  та  політичні  умови,  у  яких  пе­ ребувало  населення  Слобожанщини,  надали  весільній  обрядовості  специфічних  характе­ ристик, що відрізняють її від весільних тради­ цій інших регіонів України [2, c. 64]. Невід’ємним структурним компонентом сло­ божанського весілля, з огляду на персонажний  склад  її  виконавців,  були  весільні  чини.  На  досліджуваній  території  вони  зазнали  певної  трансформації протягом кінця ХІХ – 80­х ро­ ків  ХХ  ст.,  про  що  свідчать  назви  весільних  персонажів і частково їхні функціональні харак­ теристики. Тому вивчення змін, які відбулися в  ієрархії  весільних  чинів  Слобожанщини  цього  періоду залишається досить актуальним.  Однією  з  перших  праць,  де  під  час  опису  етапів  весілля  автор  частково  наводить  ха­ рактеристику  його  учасників  з  використан­ ням назв деяких весільних чинів («стар́ости»,  «друж́ки», «бояр́и», «світил́ка»), є досліджен­ ня  Г.  Калиновського  «Описание  свадебных  украинских простонародных обрядов в Малой  России  и  в  Слободской  Украинской  губер­ нии…» [12].  Поряд  зі  структурою  весільної  обрядовос­ ті склад весільних персонажів стосовно різних  сіл  (слобод)  Старобільського  повіту  Харків­ ської губернії описано в праці «Жизнь и твор­ чество  крестьян  Харьковской  губернии»  [4],  що вийшла за редакцією В. Іванова в 1898 році. Це питання в українській традиції студію­ вали О. Кравець [7], О. Курочкін [9], Н. Здо­ ровега [5], В. Борисенко [3] та  ін. Однак до­ слідженню  власне  слобожанських  весільних  чинів та пов’язаних з ними трансформаційних  процесів достатньої уваги приділено не було.  Основу праці складають друковані джере­ ла кінця ХІХ – середини ХХ ст., зокрема за­ значені вище, а також польові матеріали, зіб­ рані  автором  у  селах  Донецької,  Луганської,  Сумської та Харківської областей, які хроно­ логічно  охоплюють  30–80­ті  роки  ХХ  ст.  У статті здійснено спробу проаналізувати змі­ ни, що відбулися в назвах і структурно­функ­ ціональних  характеристиках  весільних  чинів  на території Слобожанщини кінця ХІХ – по­ чатку ХХ ст. і 30–80­х років ХХ ст., визна­ чити локальні особливості персонажного скла­ ду весілля досліджуваного регіону. На  Слобожанщині  науковому  визначен­ ню  весільних  чинів  відповідав  народний  ек­ вівалент  «свадьбяни»,  що  походив  від  слова  «свадьба»,  яким  місцеві  мешканці  загалом  іЄРаРхія весільних чинів слобожанщини кінця хіх – 80-х Років хх століття: пРоблеми тРансфоРмації Світлана Маховська УДК 392.51 (477.54/.62)«18/19» У  статті  здійснено  спробу  проаналізувати  зміни,  що  відбулися  в  назвах  і  структурно­функціональних  харак­ теристиках весільних чинів на території Слобожанщини в кінці ХІХ – упродовж 80­х років ХХ ст., визначити  локальні особливості складу персонажів весілля в досліджуваному регіоні. Ключові слова: весільні чини, Слобожанщина, весільні традиції, трансформації. In the article the author makes an attempt to analyze the changes that took place in the names and structural­functional  descriptions of wedding ranks on territory of Slobozhanshchyna in the late ХІХth –the eighties of the ХХth centuries, and to  define the local features of wedding personnel of the investigated region.  Keywords: wedding ranks, Slobozhanshchyna, nuptial traditions, transformations. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 106 107 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 Трибуна молодого дослідника ходу, тому відхід від одного роду і прилучення  до  іншого повинно було відбуватися за участі  представниць обох сімей.  До  весільного  оточення  молодих  належа­ ли  весільні  чини,  які  виконували  важливі,  але  одномоментні  функції:  «приданки́»  [21],  або «прида́ни» [16; 52], «худо́бники» [42; 49;  68], «скри́нники» [48]. До виконання окремих  обрядів  і  функцій  залучали  «корова́йниць»,  «запоро́жців»,  «убира́льниць»,  «ря́джених»,  «музи́к»,  «співу́х».  Так,  «приданки́»  («прида́ни»),  «худо́бники»,  «скри́нники»  –  це група осіб, основним обов’язком яких було  перевезення приданого молодої, на що вказу­ ють самі назви. Вони виносили ліжко разом з  постіллю  на  вулицю  біля  хати  молодої,  гарно  застилали, після чого сусідські жінки дивилися,  чи  гарне  придане  в  молодої.  «Сва́шки»  підки­ дали  подушки  догори,  перевіряючи,  наскільки  вони легкі, і при цьому голосно «хіхкали» [25]. Для  випікання  короваю  запрошували  «корова́йниць» – заміжніх жінок з­поміж рідні,  які  досконало  знали  технологію  випікання  ве­ сільного хліба та особливості магічно­ритуальних  дій, що цей процес супроводжували. У слободі  Курячівка  Старобільського  повіту  Харківської  губернії наприкінці ХІХ ст. під час виготовлення  короваю обов’язково мав бути присутній чоловік,  який одним пальцем місив тісто. Звичай залуча­ ти чоловіка або хлопчика до цього ритуалу збері­ гався до середини ХХ ст. [4, с. 90]. Термін «запоро́жці» побутував на території  Сумської  та  Харківської  областей.  Його  ви­ користовували  на  означення  людей,  яких  не  запросили на святкування, але які з цікавості  все одно заглядали у вікна тієї хати, де грали  весілля – перебували «за порогом»  [44; 70].  Вони спостерігали за ходом обряду зі сторони,  зокрема, як «убира́льниці» (жінки з боку моло­ дої) облаштовували кімнату для майбутнього  подружжя  в  хаті  свекрів  –  вивішували  руш­ ники, застеляли ліжко, заносили скриню [64].  Зазвичай «запоро́жці» отримували від хазяїв  шишку і чарку горілки.  На  післявесільному  етапі  «свадьби»  одру­ жені чоловіки і жінки переодягалися в «цига́н»,  «лікарі́в»,  «кузнеці́в»,  «молодо́го»  і  «молоду́»  тощо.  Вони  утворювали  чин  ряджених  –  обов’язкових учасників місцевого весільного об­ ряду. Зранку на другий або третій день (залежно  від загальної тривалості «свадьби») «цига́ни» во­ рожили гостям по руці чи на картах, крали в сусі­ дів курей, гусей та все, що мог ли вкрасти; «лікарі́»  перевіряли,  чи  задовільний  у  «свадьбя́н»  стан  здоров’я після першого весільного дня; ряджені  «молодий» і «молода» імітували справжніх, але  в досить кумедній формі. На Харківщині до цієї  групи належали також «кузнеці́», які «підкову­ вали всіх непідкованих» [68]. Ряджені за кожну  свою дію вимагали гроші, що дозволяло гуляти  «свадьбу» протягом тижня.  Жодне слобожанське весілля не обходилося  без  «музик»  і  «співух».  Поширеними  музич­ ними  інструментами були «балабайка» (бала­ лайка), гармошка і бубон. А от обрядові пісні  виконували без музичного супроводу. Напри­ кінці ХІХ ст. основними виконавцями весіль­ ного  фольклору  були  «сва́шки»,  «дру́жки»,  «боя́ри»,  «світи́лки»  та  жінки  похилого  віку,  тобто  майже  кожна  друга  особа  на  селі.  По­ ступово на весіллі співали лише бабусі, а вже у  80­х роках ХХ ст. під час обряду майже вза­ галі перестали співати. Другою групою учасників весільного дійства  були неодружені члени роду. Серед неодруже­ ної  молоді  найближчою  до  молодого  особою  був  «боя́рин»  (діалектна  форма  побутування  «буя́рин»  [21]).  Цей  термін  хоч  і  найпошире­ ніший, але не єдиний у регіоні. Другою за час­ тотою використання є номінація «дружо́к», що  побутувала  переважно  на  Луганщині  [18–21;  24;  28;  29;  31;  32;  34],  рідше  –  на  Сумщині,  Донеччині  та  Харківщині  [15;  47–49;  54;  61;  62]. Крім того, на території Харківської області  подекуди зберігається назва «ша́фер»  [65; 68;  69], яка є синонімом терміна «старший боя́рин»  на весіллі ХІХ ст. [4, с. 87]. «Старший боя́рин»  був  один,  а  інших  запрошених  неодружених  друзів молодого називали «боярами». Іноді на­ речений  обирав  собі  «середнього»  та  «меншо­ го  боя́рина»,  які  частково  виконували  функції  «старшого» [39–41; 43; 46; 51; 63; 70]. то, что иногда невеста бывает несогласна. Обык­ новенно  сватаются,  если  понравятся  сваты,  а  не молодые друг другу»  [4,  с. 96]. Недаремно,  за  твердженням  Н.  Здоровеги,  «старости  були  особливою  категорією  верховних  правителів­ жерців у стародавній Русі» [5, с. 65]. Проте по­ ступово  значимість  сватів  зменшувалася,  зва­ жаючи  на  те,  що  свата  обирали  з  найближчих  родичів для здійснення лише окремого конкрет­ ного весілля і він не відповідав за відправу всіх  весіль, які відбувалися в селі впродовж року.  Актуальним  постає  також  питання  про  кількість  сватів.  Наприкінці  ХІХ  ст.  батько  обирав двох­трьох осіб, які йшли сватати дів­ чину за його сина. Пізніше їх число змінюва­ лося (три, п’ять, сім, дванадцять тощо), однак,  за народними прикметами, на більшості тери­ торії  Слобожанщини  бажаною  була  непарна  кількість старост, «шоб молода була до пари»  [42; 59; 63; 64; 68; 69; 70]. Трапляються та­ кож  згадки  про  число  7  як  «сімейне  число».  У  с.  Стара  Краснянка  Кремінського  райо­ ну  Луганської  області  сватати  дівчину  йшли   «…сваха  [мати молодого],  сват  [батько моло­ дого],  дєд,  баба,  дружок  с  єго  сторони,  і  ще  там, шоб було сєм чєловєк» [36]. Серед  весільних  чинів  20–80­х  років  тер­ мін  «свати́»  використовували  переважно  на  означення батьків молодих, а «на змо́вини» та  «сва́тання», крім них, ходили спеціально обрані  «старости́». Так, «ста́роста» був головним вико­ навцем ритуалів, а його помічника в деяких се­ лах Харківщини називали «підста́ростою» [68;  70;  71].  Наявність  «підчинів»  була  досить  ха­ рактерною для весільного обряду кінця ХІХ ст.  У місцевому ж обряді ХХ ст. збереглися лише  деякі  з  них:  «сва́шка»  –  «підсва́шка»  [49],  «дружко́» – «піддружий» [42].  До  складу  обрядових  персонажів  входила  також група «старших», «середніх» і «менших»  чинів.  Під  впливом  трансформаційних  проце­ сів  вони  з  часом  або  повністю  зникли  (Доне­ цька, Луганська області), або збереглися тільки  деякі  з них. Так, наявність «старшого дружка́»  («боя́рина») і «старшої дру́жки» була характерна  для більшості території Сумської та Харківської  областей. «Старші» і «менші» чини зафіксовано  в с. Дмитрівка Первомайського району Харків­ ської області та с. Миропілля Краснопільського  району  Сумської  області.  І  лише  в  с.  Могриця  Сумського району Сумської області до 80­х ро­ ків ХХ ст. функціонували всі три форми. На власне весільному етапі головуючим ува­ жався «дружко́» – представник роду молодого,  одружений  старший  чоловік,  який  добре  знав  правила  місцевої  весільної  традиції.  Найчасті­ ше  функції  керівника  весілля  виконував  брат  молодого  або  близький  знайомий.  За  матеріа­ лами ХІХ ст. «дружко́» був посередником між  «староста́ми» і «свадьбя́нами», заводив молодого  за стіл, заносив і ділив коровай, роздавав шиш­ ки, відповідав за хустку для покривання молодої.  Подібним за функціональним призначенням був  чин «піддру́жого» – представника роду молодої,  одруженого брата нареченої. До його обов’язків  входило  заведення  за  стіл  молодої,  наповнен­ ня  чарок  гостей  і  всіляка  допомога  «дружку́».  На початку ХХ ст. чин «піддру́жого» зберігся  лише  в деяких  селах  [25;  41;  45;  46;  49; 67],  і  виконавцем усіх важливих обрядових дій зали­ шався «дружко́». Подекуди номінація «дружко́»  замінювалася  термінами  «старший  сват»  [15;  16; 38; 39; 52; 56], «ста́роста»  [68; 70; 71] або  «дружо́к» [17; 37; 48–50; 55].  Під  час  проведення  весільного  торжества  з’являються  також  «сва́шки»  –  заміжні  мо­ лоді  жінки  з  боку  молодого  і  молодої.  Вони  обов’язково  входили  до  «весільного  поїзду»  нареченого,  супроводжували  молодих  після  вінця,  брали  участь  в  обряді  покривання  мо­ лодої,  роздавали  гостям  шишки  під  час  «да­ рів», пришивали квітку до капелюха молодого,  перевозили придане нареченої.  Іноді від кож­ ного  роду  було  по  дві  «свашки».  Одну  з  них  визначали як «сва́шку» або «старшу сва́шку»,  іншу – як «підсва́шку». Подекуди на Сумщи­ ні [49] останній термін зберігався до 70­х років  ХХ ст., але на більшій частині досліджуваної  території він зник. Пов’язували хустку молодій  дві жінки – «сва́шка» від молодого і «сва́шка»  від молодої. Це можна пояснити тим, що по­ кривання  дівчини  належить  до  обрядів  пере­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 108 109 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 Трибуна молодого дослідника 1.  Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій ; [передмова, коментар В. В. Кравчен- ка; художник, упорядник ілюстр. В. О. Ріяка]. – Х. : Основа, 1990. – 256 с. : ілюстр. – («Пам’ятки історичної думки України»). 2. Бєляєва І. В. Весільний обряд в регіональній традиційній культурі Слобожанщини / І. В. Бєляє- ва // Культура України: історія і сучасність : міжна- родна науково-теоретична конференція, 25–26 жов- тня 1994 р. : тези доп. – Х. : ХДІК, 1994. – С. 64–66. 3. Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні (Історико-етнографічне дослідження) / В. К. Борисенко; АН УРСР, Інститут мистецтво- знавства, фольклора та етнографії ім. М. Т. Риль- ського ; [відп. ред. М. М. Пазяк]. – К., 1988. – 192 с. : ілюстр. – ISBN 5-12-000155-6. 4. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края / под ред. В. Иванова. – Х. : Издание Харьковского Губернско- го Статистического Комитета, 1898. – Т. І. – 1012 с. Іншою  ключовою  особою  весілля  був  брат.  За свідченням П. Лавровського,  слова «бать­ ко» і «брат» у слов’янських мовах мають спіль­ не походження,  і  в патріархальній родині брат  «розглядався як природній покровитель сестри,  як  за  життя  батьків,  так  і  після  нього»  [10,  с. 28]. На Слобожанщині головна функція бра­ та молодої – продаж місця біля сестри на поса­ ді.  Головним  атрибутом  «продавця»  вважався  «кийок»  із  соломою (за матеріалами ХІХ ст.)  або реп’яхами (початок – середина ХХ ст.) на  кінці, за допомогою якого брат вимагав від мо­ лодого викуп. Функціонально «кийок» подеку­ ди могла заміняти звичайна скалка [4, с. 624].  У регіональній традиції чин «світи́лки» нале­ жав молодшій сестрі нареченого (якщо така була)  або іншій дівчинці з його роду. Значення назви  «світи́лка»  відповідає  її  ритуальній  функції  –  «зберігати вогонь»: «Старшая свитилка держитъ  мечъ,  который  связываетъ  из  васильковъ,  крокоса  и  гвоздикъ;  въ  мечъ  воткнуты  два  деревянныхъ  копья  и  къ  нимъ  приклеивають  горящую свѣчу» [4, с. 502]. У народі вважалося  поганою  прикметою,  якщо  вогонь  згасав,  тому  світилка мала дуже уважно стежити за свічкою  до приїзду молодих у хату свекрів.  Студіюючи матеріали В. Кравченка про во­ гонь, І. Несен уперше звернула увагу на міфо­ логічний контекст образу світилки: «Вона восе­ ни ходить по полях, як зберуть хліб, в той час як  женять свічку. Отже, можливо, вона і є тим ду­ хом, який цей вогонь запалює. Люди її бояться.  А вогонь на полях називають світилкою. Може  явитись  у  вигляді  свічі»  [8,  с.  157–158].  До­ слідниця  дійшла  висновку,  що  «функції  міфо­ логічної світилки практично тотожні функціям  світилки весільно­ритуальної» [11, с. 183].  Дівоче  оточення  молодої  утворювали  її  подружки,  яких  називали  «дру́жками».  Разом  з  молодою  вони  запрошували  гос­ тей  на  весілля,  прикрашали  косу  молодої  на  «дружби́нах»  («вечори́нах»,  «підвесі́лку»),  пришивали  квітку  до  капелюха  молодого  й  постійно сперечалися з хлопцями. За анало­ гією  до  «старшого  боярина»  «старша  друж­ ка» звалася «шафери́на» [4, с. 89].  Їй усіля­ ко допомагали «середня»  і «менша дру́жки»  [39; 41; 43; 46–48; 52; 63; 68; 70]. Подекуди  трапляється  ототожнення  функцій  «старшої  дру́жки»  і  «світи́лки»,  що,  очевидно,  є  на­ слідком поступового зникнення традиційних  функцій цих чинів. Кількість «дру́жок» могла  варіюватися.  Так,  на  півдні  Слобожанщини  дівчата брали собі пару «дружок», а в центрі  та на півночі регіону їхнє число могло досяга­ ти дванадцяти.  Розглянувши  ієрархію  весільних  чинів  Сло­ божанщини  кінця  ХІХ  –  80­х  років  ХХ  ст.,  можна  стверджувати,  що  вона  в  більшості  ви­ падків збігалася із загальноукраїнською. Водно­ час наприкінці ХІХ ст. локально побутували такі  номінації,  як  «бе́сіда»,  «ша́фер»,  «шафери́на»,  «піддру́жий».  Останню  форму  подекуди  вико­ ристовували і протягом середи ни ХХ ст. Аналіз  польових  матеріалів  підводить  до  висновку, що трансформація назв і структурно­ функціональних характеристик весільних персо­ нажів зумовлена поступовою втратою історичної  пам’яті про їхнє магічно­символічне значення та  усвідомлення необхідності  в  такій кількості  ви­ конавців тих чи інших етапів обряду. Подальше  дослідження проблеми дозволить виявити зміни  та локальні форми побутування весільних чинів  на сучасному слобожанському весіллі. 5. Здоровега Н. І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні / Н. І. Здоровега; Академія наук УРСР, Державний музей етнографії та худож- нього промислу. – К. : Наукова думка, 1974. – 154 с. 6. Костомаров Н. Славянская мифоло- гия: исторические монографии и исследования / Н. Костомаров. – М. : Чарли, 1994. – 668 с. 7. Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї укра- їнського народу. Історико-етнографічний нарис / О. М. Кравець. – К. : Наукова думка, 1966. – 197 с. 8.  Кравченко  В. Вогонь (матеріали зібра- ні на Правобережжі) // Первісне  громадянство  та  його  пережитки  на  Україні. – К., 1927. – Вип. 1–3. – С. 147–181. 9. Курочкін О. В. До історії сватання на Україні // НТЕ. – 1971. – № 4. – С. 77–81; Куроч- кін О. В. Архаїчний весільний танець «Журавель» («Бусел») // Наукові записки Києво-Могилянської академії. – К., 2002. – Т. 20–21. – С. 71–75. 10. Лавровский П. А. Коренное значение в на- званиях родства у славян. – С.Пб., 1867. – 120 с. 11.  Несен І. І. Весільний ритуал Центрального Полісся: традиційна структура та реліктові форми (середина ХІХ – ХХ ст.) / І. І. Несен; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у спра- вах захисту населення від наслідків Чорно бильської катастрофи, Центр захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій, ІМФЕ ім. М. Т. Риль- ського НАН України, Державний музей народної архітектури та побуту України. – К. : Центр захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій, 2005. – 280 с. : ілюстр. – ISBN 966-96489-1-2. 12. Описание свадебных украинских простонародных обрядов в Малой России и в Слободской Украинской губернии, також и в Великороссийских слободах, населенных мало- россиянами употребляемых. Сочиненное Григо- рием Калиновским, армейских пехотных полков, состоящих в украинской дивизии, прапорщиком. В Санктпетербурге. Печатано при Артиллерий- ском и Инженерном Шляхетном Корпусе у со- держателя типографии Х. Ф. Клена. 1776 года / Григорий Калиновский. – Х. : Тип. Губернского Правления, 1889. – 10 с. 13. Охримович  В. Значение малорусских свадебных обрядов и песен / В. Охримович // Этнографическое  обозрение. – 1891. – № 4. – С. 44–105. 14. Пилипенко М. Ф. Следы родовой органи- зации в свадебных обычаях славянских народов / М. Ф. Пилипенко // Советское славяноведение. Материалы IV конференции историков-славис- тов (31 января – 3 февраля 1968). – Минск : БГУ, 1969. – С. 638–643. 15. ПМА: с. Хрестищ́е Слов’янського р-ну Доне- цької обл.; Омельченко Лариса Іванівна, 1941 р. н. 16. ПМА: с. Хрестищ́е Слов’янського р-ну До- нецької обл.; Щербакова Марія Фомівна, 1928 р. н. 17. ПМА: с. Шарівка Білокуракинського р-ну Луганської обл.; Кваша Олександра Іванівна, 1925 р. н. 18. ПМА: с. Танюшівка Новопсковського р-ну Луганської обл.; Полунін Дмитро Федорович, 1930 р. н. 19. ПМА: с. Танюшівка Новопсковского р-ну Луганської обл.; Буцай Микола Степанович, 1941 р. н. 20. ПМА: с. Закотне Новопсковського р-ну Лу- ганської обл.; Буряк Олена Миколаївна, 1938 р. н.; Буряк Іван Іванович, 1933 р. н. 21. ПМА: с. Бондарівка Марківського р-ну Луганської обл.; Ріпка Наталія Михайлівна, 1955 р. н. 22. ПМА: с. Бондарівка Марківського р-ну Луганської обл.; Котілевська Тетяна Єгорівна, 1917 р. н.; Котілевська Зіна Олексіївна, 1940 р. н. 23. ПМА: с. Курячівка Марківського р-ну Лу- ганської обл.; Білокобильська Анна Ігнатіївна, 1917 р. н. 24. ПМА: с. Калмиківка Міловського р-ну Луганської обл.; Гребенюк Надія Дмитрівна, 1942 р. н. 25. ПМА: с. Калмиківка Міловського р-ну Лу- ганської обл.; Хрипко Ніна Максимівна, 1940 р. н.; Фоменко Діна Максимівна, 1936 р. н. 26. ПМА: с. Калмиківка Міловського р-ну Луганської обл.; Кононенко Ольга Олександрів- на, 1923 р. н.; Кононенко Клавдія Миколаївна, 1938 р. н.; Шундук Марія Іванівна, 1928 р. н.; Па- січник Анастасія Федорівна, 1924 р. н.; Яблунов- ська Ганна Тихонівна, 1938 р. н.; Щербак Марія Олексіївна, 1937 р. н. 27. ПМА: с. Литвинівка Біловодського р-ну Лу- ганської обл.; Бережна Ганна Федорівна, 1913 р. н. 28. ПМА: с. Литвинівка Біловодського р-ну Луганської обл.; Мурашка Олександр Іванович, 1933 р. н.; Середа Микола Антонович, 1958 р. н. 29. ПМА: с. Литвинівка Біловодського р-ну Лу- ганської обл.; Боєва Ксенія Андріївна, 1928 р. н. 30. ПМА: с. Чугинка Станично-Лугансько- го р-ну Луганської обл.; Сидяченко Марія Яківна, 1925 р. н. 31. ПМА: с. Чугинка Станично-Лугансько- го р-ну Луганської обл.; Пєшкова Надія Костян- тинівна, 1939 р. н. 32. ПМА: с. Чугинка Станично-Лугансько- го р-ну Луганської обл.; Українська Ліза Стефа- нівна, 1930 р. н. 33. ПМА: с. Колядівка Новоайдарського р-ну Луганської обл.; Голод Юхим Іванович, 1918 р. н. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 110 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 34. ПМА: с. Михайлівка Новоайдарсько- го р-ну Луганської обл.; Ткаченко Наталія Васи- лівна, 1915 р. н. 35. ПМА: смт Містки Сватівського р-ну Луган- ської обл.; Бура Олександра Василівна, 1924 р. н. 36. ПМА: с. Стара Краснянка Кремінсько- го р-ну Луганської обл.; Деркачова Надія Афана- сіївна, 1938 р. н. 37. ПМА: с. Стара Краснянка Кремінсько- го р-ну Луганської обл.; Сохіна Поліна Андріївна, 1928 р. н. 38. ПМА: с. Могриця Сумського р-ну Сумсь- кої обл.; Рахимзанова Марина Іванівна, 1962 р. н. 39. ПМА: с. Могриця Сумського р-ну Сум- ської обл.; Дегтяренко Віра Миколаївна, 1951 р. н. 40. ПМА: с. Вільшана Недригайлівського р-ну Сумської обл.; Заіка Наталія Олександрівна, 1935 р. н. 41. ПМА: с. Ворожба Лебединського р-ну Сум- ської обл.; Любець Поліна Пилипівна, 1922 р. н. 42. ПМА: с. Ворожба Лебединського р-ну Сумської обл.; Демченко Анна Яківна, 1930 р. н. 43. ПМА: с. Миропілля Краснопільського р-ну Сумської обл.; Тарасюк Ольга Олександрівна, 1936 р. н. 44. ПМА: с. Миропілля Краснопільсько- го р-ну Сумської обл.; Заболотна Наталя Андрі- ївна, 1925 р. н. 45. ПМА: с. Рибальське Охтирського р-ну Сумської обл.; Капуста Олександра Миколаївна, 1931 р. н. 46. ПМА: с. Рибальське Охтирського р-ну, Сумської обл.; Гречка Маруся Гаврилівна, 1926 р. н. 47. ПМА: с. Річки Білопільського р-ну Сум- ської обл.; Івані Павло Арсентійович, 1929 р. н.; Івані Катерина Андріївна, 1933 р. н. 48. ПМА: с. Річки Білопільського р-ну Сум- ської обл.; Турчина Марія Василівна, 1951 р. н. 49. ПМА: с. Боромля Тростянецького р-ну Сумської обл.; Солоха Галина Іллівна, 1948 р. н. 50. ПМА: с. Нижня Сироватка Сумсько- го р-ну, Сумської обл.; Коротенко Ніна Павлівна, 1936 р. н. 51. ПМА: с. Нижня Сироватка Сумського р-ну Сумської обл.; Кондратенко Марія Миколаїв- на, 1937 р. н.; Токарь Олександра Миколаївна, 1939 р. н. 52. ПМА: с. Грушуваха Барвінківського р-ну Харківської обл.; Рой Зінаїда Михайлівна, 1950 р. н. 53. ПМА: с. Грушуваха Барвінківського р-ну Харківської обл.; Шеховцова Тетяна Петрівна, 1927 р. н. 54. ПМА: с. Комарівка Ізюмського р-ну Хар- ківської обл.; Котяхова Лідія Тихонівна, 1933 р. н. 55. ПМА: с. Комарівка Ізюмського р-ну Хар- ківської обл.; Ярова Галина Микитівна, 1938 р. н. 56. ПМА: с. Богуславка Борівського р-ну Хар- ківської обл.; Сало Меланія Макарівна, 1926 р. н. 57. ПМА: с. Богуславка Борівського р-ну Хар- ківської обл.; Стопка Зінаїда Петрівна, 1939 р. н.; Головня Клавдія Дмитрівна, 1946 р. н. 58. ПМА: с. Кіндрашівка Куп’янського р-ну Харківської обл.; Пашала Зоя Петрівна, 1945 р. н. 59. ПМА: с. Тавільжанка Дворічанського р-ну Харківської обл.; Артеменко Галина Петрівна, 1945 р. н. 60. ПМА: с. Левківка Зміївського р-ну Харків- ської обл.; Доброскок Ганна Василівна, 1924 р. н. 61. ПМА: с. Сінне, Богодухівського р-ну Харків- ської обл.; Ольховська Наталія Павлівна, 1928 р. н. 62. ПМА: с. Сінне Богодухівського р-ну Хар- ківської обл.; Ярошенко Віра Назарівна, 1929 (28) р. н.; Ольховська Наталія Петрівна, 1928 р. н. 63. ПМА: с. Циркуни Харківського р-ну Харків- ської обл.; Сорока Олександра Степанівна, 1952 р. н. 64. ПМА: с. Циркуни Харківського р-ну Харківської обл.; Семененко Галина Семенівна, 1939 р. н. 65. ПМА: с. Сніжків Валківського р-ну Харків- ської обл.; Бондаренко Олена Петрівна, 1947 р. н. 66. ПМА: с. Дмитрівка Первомайського р-ну Харківської обл.; Гаврилов Володимир Олексі- йович, 1937 р. н.; Гаврилова Ольга Кирилівна, 1938 р. н. 67. ПМА: с. Дмитрівка Первомайського р-ну Харківської обл.; Яценко Антоніна Захарівна, 1934 р. н. 68. ПМА: с. Таранівка Зміївського р-ну Харків- ської обл.; Журавель Клавдія Василівна, 1925 р. н.; Криворучко Клавдія Афанасіївна, 1949 р. н. 69. ПМА: с. Юрченкове Вовчанського р-ну Харківської обл.; Корнієнко Валентина Іванів- на, 1939 р. н.; Тесленко Світлана Олександрівна, 1965 р. н. 70. ПМА: с. Гетьманівка Шевченківсько- го р-ну Харківської обл.; Рижова Ганна Петрівна, 1938 р. н. 71. ПМА: с. Гетьманівка Шевченківсько- го р-ну Харківської обл.; Миргородська Галина Іллівна, 1936 р. н. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси