Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті

Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті

У статті розглянуто питання адаптації сільської молоді до життя в місті. Аналіз адаптаційних стратегій приїжджих був проведений на основі анкетування та авторського польового матеріалу....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Момот, Т.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201509
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті / Т. Момот // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 111-117. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201509
record_format dspace
spelling irk-123456789-2015092025-01-21T11:01:29Z Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті Момот, Т. Трибуна молодого дослідника У статті розглянуто питання адаптації сільської молоді до життя в місті. Аналіз адаптаційних стратегій приїжджих був проведений на основі анкетування та авторського польового матеріалу. The main focus of the article is the problem of rural youth adaptation to urban life. Based on a questionnaire poll and the author's field research the analysis of the strategies of the newcomers was made. 2012 Article Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті / Т. Момот // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 111-117. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201509 314.727.2–053.81+316.733 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
spellingShingle Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
Момот, Т.
Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті
Народна творчість та етнологія
description У статті розглянуто питання адаптації сільської молоді до життя в місті. Аналіз адаптаційних стратегій приїжджих був проведений на основі анкетування та авторського польового матеріалу.
format Article
author Момот, Т.
author_facet Момот, Т.
author_sort Момот, Т.
title Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті
title_short Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті
title_full Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті
title_fullStr Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті
title_full_unstemmed Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті
title_sort асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Трибуна молодого дослідника
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201509
citation_txt Асиміляція чи маргіналізація: сільська молодь у великому місті / Т. Момот // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 111-117. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT momott asimílâcíâčimargínalízacíâsílʹsʹkamolodʹuvelikomumístí
first_indexed 2025-02-09T04:33:10Z
last_indexed 2025-02-09T04:33:10Z
_version_ 1823552926374690816
fulltext 111 Метою цієї розвідки є визначення особли­ востей адаптації сільської молоді після переїз­ ду до міста. Цю проблематику досі не розгля­ дали в українській етнології. Окремі публікації  соціологічної,  психологічної  та  культурологіч­ ної  тематики  належать  російським  дослідни­ кам. Так, можемо виділити працю Л. Когана  «Быть  горожанином»  (М.,  1990),  де  розгля­ нуто  питання  урбанізації  та  міського  спосо­ бу  життя.  Цій  темі  присвячене  дисертаційне  дослідження  С.  Цапка  «Социокультурные  особенности образа жизни и ценности совре­ менного сельского жителя» (Ростов­на­Дону,  2009). Аналіз окремих аспектів міської куль­ тури  та  її  взаємодії  з  сільською  культурою  міститься в публікаціях І. Турова («Городской  образ  жизни:  теоретический  аспект»  (М.,  1995)), Д. Алісова («Урбанизация и культура»  (Омск, 1997)). Різними  аспектами  даної  проблеми  впро­ довж  останніх  років  займались  українські  соціологи  С.  Іванов  (вивчення  побуту  сіль­ ських мігрантів м. Харкова в 50­х рр. ХХ ст.),  Т. Алмазова (порівняння міського й сільського  середовищ проживання), І. Карпова (стратегії  адаптації сільської молоді в містах), Т. Соло­ монова (особливості вінницького міського се­ редовища).  Переїзд  сільської  молоді  до  великого  міс­ та  для  багатьох  є  процесом  болісним  і  трав­ матичним, оскільки передбачає суттєву зміну  параметрів  персонального  простору  індивіда,  звичної  системи  зв’язків  та  стереотипів  пове­ дінки. Тому ми використовували й досліджен­ ня з психології, зокрема праці американського  психолога Дж. Беррі. Автор пропонує розгля­ дати адаптацію виключно як комплекс страте­ гій пристосування індивіда в процесі акульту­ рації, виділяючи при цьому різні стратегії, які  призводять до трьох типів адаптації – присто­ сування, реакції та відмови 1. Таких стратегій є  чотири: асиміляція, інтеграція, сегрегація (або  сепарація) та маргіналізація 2. Асиміляція  передбачає  відмову  від  своєї  культурної  ідентичності  і  традицій  та перехід  у  домінуючу  спільноту.  При  інтеграції  від­ бувається  як  збереження  власної  культурної  цілісності,  так  і  прагнення  стати  невід’ємною  частиною більшої спільноти. Сегрегація вини­ кає тоді, коли група, яка акультурується, є не­ бажаною для домінуючої групи й зумисно нею  відокремлюється;  сепарація ж виникає, якщо  в  найменшої  групи  переважає  бажання  відо­ кремитися.  Маргіналізація  характеризується  втраченими  зв’язками  зі  своєю  культурною  групою  та  відсутністю  контакту  з  доміную­ чою. Очевидно, ці стратегії можна простежити  і в контексті аналізу адаптації сільської молоді  України  в  містах.  Спробуємо  показати  це  на  конкретному матеріалі. Основну  джерельну  базу  нашого  дослі­ дження  становлять  власні  польові  матеріали  асиміляція чи маРгіналізація: сільська молодь у великому місті Тіна Момот УДК 314.727.2–053.81+316.733 У статті розглянуто питання адаптації сільської молоді до життя в місті. Аналіз адаптаційних стратегій приїж­ джих був проведений на основі анкетування та авторського польового матеріалу. Ключові слова: адаптація, сільська молодь, місто, акультурація, маргіналізація, міграція, урбанізація. The main focus of the article is the problem of the rural youth adaptation to the urban life. On the basis of a questionnaire  poll and the author's field researches the analysis of the strategies of the newcomers was made.  Keywords: adaptation, rural youth, city, acculturation, marginalization, migration, urbanization. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 112 113 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 Трибуна молодого дослідника автора  у  ВНЗ  м.  Києва  й  м.  Вінниці  та  ряд  інтерв’ю,  здійснених  у  Хмельницькій,  Він­ ницькій та Київській областях. Окремі проб­ леми адаптації сільської молоді в умовах міс­ та  ми  досліджували  на  прикладі  студентів  і  викладачів  міст  Вінниці  та  Києва.  Із  цією  метою  було  проведене  пілотне  анкетування  студентської  молоді  та  молодих  викладачів  Він ницького кооперативного інституту та Київ­   ського  технікуму  готельного  господарства  ві­ ком від 18 до 34 років (загалом 150 осіб). Відомості  були  обрані  з  огляду  на  репре­ зентативність Києва як  столиці й мегаполісу,  а Вінниці – як центру з традиційно високою  міграційною  активністю  сільської  молоді.  Зважаючи на доступність комерційної форми  навчання та відкритої політики щодо контин­ генту абітурієнтів, здійснено вибір навчальних  закладів. Крім того, згадані ВНЗ пропонують  фінансово­економічні спеціальності, популярні  серед сучасної сільської молоді. Адаптацію  сільських  мігрантів  в  контек­ сті їх взаємодії з міським середовищем будемо  розглядати і з погляду психоаналізу, користу­ ючись  висновками  фахівців,  які  вирізняють  два  її  різновиди:  алопластичну,  що  відбува­ ється за допомогою змін у зовнішньому світі,  які людина здійснює для того, щоб він відпо­ відав її потребам, та аутопластичну, що забез­ печується  змінами  особистості  (її  структури,  умінь, навичок тощо), за допомогою яких вона  пристосовується до середовища 3. Доречно  також  зупинитися  на  питанні  атрибуції  міського  середовища  і  власне  місь­ кого  способу  життя.  Динамічність  міського  середовища  дає  індивіду  можливість  досягти  будь­якого  соціального  статусу,  обрати певну  соціальну роль, змінити цю роль на яку­небудь  іншу, якщо виникне потреба 4. Визначальною  особливістю міста є необхідність постійно вза­ ємодіяти з  інформаційними процесами. Горо­ дяни  живуть  у  перенасиченому  інформацій­ ному  просторі,  тому  їм  доводиться  вчитися  швидко  засвоювати  нову  інформацію,  уміти  знаходити потрібну, абстрагуватися від зайвої  і  водночас  постійно  бути  уважними  та  пиль­ ними. Проте основою саме сучасного місько­ го способу життя є дві речі – дохід  і спожи­ вання 5. В умовах споживацького суспільства  лише  вони  становлять  реальну  цінність,  яка  автоматично сприймається прибулими мігран­ тами.  На  противагу  міському,  сільський  спосіб  життя  характеризується  більшою  розміре­ ністю,  статичністю,  залежністю  ритмів  праці  від  пори  року,  важчими,  порівняно  з  містом,  умовами  праці,  злиттям  меж  праці  й  побуту,  трудомісткістю  праці  в  домашньому  та  під­ собному  господарствах,  стабільністю  складу  мешканців,  типовими  тісними  родинними  й  сусідськими зв’язками 6. Переїзд  молодої  людини  в  місто  відбува­ ється зазвичай за стандартною схемою: вступ  до  ВНЗ,  пошук  роботи,  створення  сім’ї  та  остаточне  переселення  до  міста.  За  даними  Міністерства  освіти  і  науки  України,  у  за­ гальній чисельності зарахованих до ВНЗ осіб   у  2004/2005  навчальному  році  сільська  мо­ лодь складала 7: у  вищих  навчальних  закладах  І–ІІ  рівнів  акредитації  –  майже  63  778  осіб,  або  35  %  від  загальної  кількості  зарахованих,  із  них  17% – за цільовим направленням; у вищих навчальних закладах III–IV рів­ нів  акредитації  –  майже  118  805  осіб,  або  25 % від загальної чисельності зарахованих, із  яких 12 % – за цільовим направленням. Причинами  переїзду  93  %  опитаних  у  м. Києві називають навчання,  а в м. Вінниці  62 % респондентів зазначають навчання, а ще  26 % – роботу. Привабливість міста, на думку  молодих мігрантів, однозначно полягає в біль­ ших  можливостях  реалізації  особистості,  що  за умови депресивності сільської місцевості й  тотального безробіття є цілком закономірним. Досить часто визначальну роль при переїз­ ді сільської молоді до міста відіграють батьки,  адже  в  селі  часто  вважають,  що  для  успіш­ ності дитину потрібно «вивчити». На практи­ ці це означає вибір ВНЗ, куди за допомогою  знайомих або хабара дитина зможе вступити,  забезпечення студента житлом та фінансовою  підтримкою  і,  зрештою,  сприяння  у  влашту­ ванні на роботу та переселенні до міста. Таким  чином, задля переїзду дитини до міста батьки  не шкодують ані часу, ані грошей. Зазвичай у  такій ситуації залучають своїх знайомих – ко­ лишніх  земляків  –  або  ж  будь­які  інші  «ви­ ходи» на впливових у даному питанні людей. Студент­першокурсник  здебільшого  живе  в  гуртожитку.  Це  підтверджує  і  анкетуван­ ня.  Так,  у  столиці  більше  93  %  приїжджих  мешкають  у  гуртожитку,  а  в  м.  Вінниці  цей  показник становить всього 26 %, а 28 % мі­ грантів  винаймають  житло.  Така  ситуація  є  зрозумілою з огляду на помітну різницю цін на  оренду нерухомості в столиці та інших містах.  Більшість  молоді  мігрує  до  міст  у  віці  15–18  років.  За  таких  умов  молоді  люди  не  лише  переживають  адаптацію  до  самого  міста,  але  й  проходять  заключний  етап  соціалізації,  се­ редовищем для якої стає навчальний заклад і  часто  гуртожиток.  Респонденти  зазначають,  що саме гуртожиток є важливим чинником у  цьому процесі: «Коли, наприклад, зразу, при­ їхавши  до  Вінниці,  ти  студент,  і  гуртожиток,  це дуже гарний вихід і це дуже великий плюс,  тому шо, я вважаю, тут іде така активна колек­ тивізація, ти притираєшся, ти відчуваєш зразу  свої всі можливості» 8. Однак гуртожиток для молодого мігранта є  своєрідною  буферною  зоною,  місцем  соціалі­ зації, адже адаптація до міста в таких умовах  уповільнюється  відсутністю  представників  міського середовища в побуті. Можемо  зазначити  ще  одну  особливість,  характерну саме для українського суспільства:  малі містечка та селища міського типу за спо­ собом життя є ближчими до сільського, ніж до  міського простору, тому мігранти з такого се­ редовища несуть у собі здебільшого саме сіль­ ську ментальність. Іншими  варіантами  є  винаймання  кімнати  з  кількома  іншими  студентами,  проживання  з  «хазяйкою»  або  ж  у  родичів,  які  переїхали  до  міста раніше: «Я в гуртожитку не жив взагалі,  я жив у братової тещі. А потім я почав жити на  квартірах з хазяйкою, потім знімав квартиру з  хлопцями,  потім  з  дівчиною»  9.  Таким  чином,  ми  бачимо  знову  ж  таки  спільне  проживання  кількох мігрантів­студентів або ж проживання в  односельчан, які мігрували раніше, чи родичів. С. Іванов 10 зазначає, що на адаптацію сіль­ ських мігрантів впливають дві групи умов про­ живання  в  місті:  умови  життя  незалежно  від  тривалості проживання (медичне й деякі види  побутового  обслуговування,  наявність  куль­ турно­просвітних  установ,  благоустрій  міста)  та умови, які змінюються залежно від строку  проживання в місті (житлові умови, заробітна  плата, прибуток та ін.). На думку дослідника,  «саме  від  того,  як  швидко  сільський  мігрант  зможе  покращити  ці  умови,  залежить  його  проживання  та  адаптація  до  міської  соціаль­ ної структури» 11. Підтвердження знаходимо й  у роздумах респондентів: «Мені здається, шо  взагалі найважчим, шо є в адаптації до міста,  життя в місті – це все ж таки питання житла.  На сьогоднішній день  це є одне з недешевих  задоволень, тому це одне з таких наріжних пи­ тань, яке певним чином не дає відчувати себе  стовідсотково городянином» 12. Утім,  68  %  опитаних  у  м.  Києві  заявили,  що  цілком  адаптувалися  до  життя  в  місті,  у  той  час  як  у  м.  Вінниці  цей  показник  навіть  вищий – 86 %. Можна припустити, що при­ чиною  такої  різниці  є  все­таки  психологічне  навантаження та рівень стресогенних факторів  (щільність  пасажиро­транспортних  потоків,  ціни)  у  провінційному  місті  та  мегаполісі,  що  й викликало подібну розбіжність. Цікаво, що  серед  причин,  які  перешкоджають  адаптації,  опитані найчастіше вказують на свої часті по­ їздки  додому  (про  це  ж  пише  і  С.  Іванов  13)  або ж на те, що вони рідко перебувають поза  межами навчання  або роботи. Якщо ж вести  мову про терміни адаптації, то більшість рес­ пондентів у м. Києві називають термін – мі­ сяць, у м. Він ниці по 40 % опитаних підтрима­ ли варіанти «менше місяця» і «півроку».  Зазвичай у перші роки переїзду поїздки до­ дому відбуваються приблизно один раз на тиж­ день, згодом – приблизно раз на місяць, раз на  два місяці, і, нарешті, зі збільшенням часу про­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 114 115 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 Трибуна молодого дослідника живання  в  місті  село  відвідують  виключно  за  необхідності: «Треба допомогти в селі там вико­ пати город, треба зробити ремонт, то зрозуміло,  що в мене є борг перед батьками, що мені тре­ ба поїхати і допомогти» 14. Таким чином, якщо  спочатку село є місцем, де людина почувається  комфортно і в умовах стресу, пов’язаного з пе­ реїздом, може відновити психологічну стабіль­ ність, то згодом це стає періодичним обов’язком.  Варто зауважити, що чим міцніший зв’язок мі­ гранта із селом, тим важче йому адаптуватися,  власне, ми можемо вести мову про те, що мо­ лодь, яка мігрувала до міст, є сільською до того  моменту, поки існує цей зв’язок.  Як же відбувається сам процес адаптації?  Респонденти  зазначають,  що  найважчим  є  перший  місяць.  Утім,  у  сучасній  Україні  для  більшості  селян  періодичні  поїздки  в  місто  є  нормою,  однак  тимчасове  перебування  й  життя в місті – усе­таки різні речі. Зазвичай  перший час після переїзду є досить болісним:  «Ну  це  якщо  правильно  сказати,  використа­ ти  термінологію,  це  була  повна  дезадаптація.  Тому шо порівняти життя в селі, з спокійним  таким руслом, з спокійним ритмом, і згадуючи  своє, період навчання, одразу після закінчення  дев’яти класів, перших два тижні це було дуже  важко, це було не то шо важко, це було стрьом­ но.  Мені  треба  було  десь  виходити  так,  про­ плакатися хвилин 15, шоб ввести в тонус себе.  І це я так от плакала дійсно вересень, жовтень,  листопад – це точно було» 15.  На  запитання,  чого  найбільше  їм  бракує  в  місті,  опитані  відповідали:  природи  й  тиші.  Цікаво,  що  в  столиці  брак  природи  зазначи­ ли 79 % опитаних, а у м. Вінниці – 57 %, що  свідчить про урбанізованість столичного про­ стору та нестачу рекреаційних зон. Якщо перший час після переїзду коло спіл­ кування молодого мігранта здебільшого обме­ жується  сусідами  по  кімнаті,  земляками  та  окремими одногрупниками,  то  за  кілька міся­ ців воно починає стрімко розширюватися за ра­ хунок однокурсників, друзів їхніх друзів тощо. Можна  зауважити  ще  один  принциповий  момент  –  місто  сприяє  активному  залучен­ ню  до  користування  Інтернетом,  не  оминає  ця  тенденція  колишніх  селян.  Попри  те,  що  в  сучасних  українських  селах  активно  про­ ходить  процес  інтернетизації,  усе­таки  пов­ ною  мірою  із  цим  проявом  інформаційного  суспільства  мігранти  стикаються  саме  в  міс­ ті.  Нині  обов’язковим  атрибутом  соціалізації  молоді  є  створення  власного  аккаунту  в  со­ ціальних  мережах  (найчастіше  «В  контакте»,  рідше – «Facebook»). Соціальні мережі дають  дві  принципово  важливі  для  молодої  люди­ ни  можливості:  самореалізації  та  спілкуван­ ня.  Створивши  свою  сторінку,  молоді  люди  потрап ляють  у  середовище  необмеженого  спілкування, інформації, вони отримують змо­ гу  обмінюватися  музикою,  фільмами,  таким  чином дізнаючись про останні мистецькі тен­ денції.  Обізнаність  зі  свіжими  «приколами»  стає  запорукою  визнання  в  групі  однолітків,  можливість переглядати чужі сторінки – пре­ красним  способом  полегшити  власну  соціалі­ зацію та адаптацію. Однозначно можна вести мову про  те, що  мігранти  підкреслюють  існування  різниці  між  сільською  і  міською  молоддю.  При  про­ ханні  вказати,  чим  саме  відрізняється  міська  молодь, вони зазначають манеру спілкування  та поведінку, а розпізнати людину  із села, на  їхню думку, можна за характерною вимовою,  рідше – за манерою одягатись. Останнє про­ стежується  і  в  наступних  відповідях,  адже  34 % опитаних у  Києві і 46 % у  Вінниці за­ значили, що після переїзду змінили стиль одя­ гу та стрижку. Тут варто зосередитись і на ставленні місь­ кої  молоді  до  сільської.  На  думку  мігрантів,  міська молодь ставиться до сільської здебіль­ шого нейтрально. Утім, близько 20 % опита­ них зазначили, що ставлення переважно є по­ ганим.  Відкриті конфлікти трапляються між цими  групами  досить  рідко.  Визначальну  роль  у  стосунках міської  та сільської молоді відіграє  рівень навчального закладу, престижність спе­ ціальності  та  особливості  конкретних  ВНЗ.  Так, навчання в університетах іноземних мов,  здобуття  спеціальності  з міжнародних відно­ син,  журналістики,  веб­дизайну,  програму­ вання, мистецького спрямування традиційно є  привілеєм  городян,  вихідців  із  заможних  ро­ дин або з високим рівнем фахової підготовки,  здобутої  в  спеціалізованих школах, на відпо­ відних курсах тощо. Не останню роль відіграє  і  знання  іноземних  мов,  рівень  викладання  яких у сільських школах украй низький. Виші,  що  пропонують  педагогічні,  фінансово­еко­ номічні,  аграрні  спеціальності,  приваблюють  переважно  сільську молодь. Не  можна  тут  оминути  й  мовне  питання.  Опитування  засвідчує,  що  мовою  спілкуван­ ня вдома для більшості приїжджих до Києва  є  суржик  (55  %),  а  у  Вінниці  60  %  респон­ дентів зазначають українську. На роботі 60 %  мігрантів до Києва розмовляють українською  і  17 % – російською,  у  той час  як  у Вінниці  українською  послуговуються  80  %,  а  росій­ ською  –  усього  4  %.  Що  ж  до  спілкування  з друзями, то суржик і українська спостеріга­ ються серед опитаних приблизно в однаковому  відношенні в обох містах. Окремі студенти ви­ користовують обсценну лексику в спілкуванні  з друзями. Торкаючись  фінансового  аспекту  міграції  сільської  молоді,  варто  зауважити,  що  абсо­ лютна більшість (88 % студентів у м. Києві і  89 % у м. Вінниці) перші кілька років (а деякі  до самого закінчення навчання) живуть за ра­ хунок батьків. Стипендія, з огляду на її невели­ кі розміри, є виключно додатковим джерелом  доходів. Починаючи зі старших курсів, багато  студентів підробляють і за умов належного за­ робітку  подекуди  відмовляються  від  батьків­ ської  допомоги.  Практично  всі  респонденти  зізнаються  (90  %  опитаних  шляхом  анкету­ вання), що регулярно возять або отримують з  дому продукти харчування («передачі з села»,  «торби з села»). Як правило, це овочі, фрукти,  домашня консервація та вже готові страви.  Питання  ідентичності – усвідомлення на­ лежності  опитаної  молоді  до  сільського  чи  міського  середовища  –  дозволяє  виокремити  поступовість  процесів  адаптації  приїжджих.  У  Києві  34  %  респондентів  уважають  себе   «більше городянами, ніж селянами», 20 % –  «більше селянами, ніж городянами», 17 % –  «селянами»  і  13  %  –  «городянами».  У  Він­   ниці ж 40 % опитаних обрали варіант «більше  городянин,  ніж  селянин»,  24  %  –  «городя­ нин»,  15  %  –  «більше  селянин,  ніж  городя­ нин»  і лише 8 % – «селянин». Таку розбіж­ ність ми знову можемо пояснити різницею між  провінційним  малим  містом  та  столицею,  до  якої знач но важче пристосуватися. Розгорнуті  відповіді  з  даного  питання  ми  отримали в ряді інтерв’ю. На запитання «Ким  Ви  себе  зараз  відчуваєте,  городянином  чи  селянином?»  варіанти  відповідей  респонден­   тів  –  так  само  абсолютно  різні.  Частина  мі­ грантів, пам’ятаючи про своє коріння, зарахо­ вує себе до селян: «Ну, тіпа, я свого коріння аб­ солютно не цураюсь і ідентичності вінницької  сільської, ніколи на російську мову не перехожу  абсолютно. Ну так, я себе вважаю вихідцем з  села, який, можливо, тимчасово живе в місті, а  можливо, не тимчасово» 16. Деякі респонденти  визнають себе маргіналами, стверджуючи, що  перебувають у якомусь завислому стані, тобто  можуть бути  і селянами,  і городянами, або ж  «тут я з села, там я з міста» 17. Інші ж відверто  називають себе городянами. Така розбіжність  поглядів, на нашу думку, пов’язана насамперед  з  тим,  що  адаптація  в  усіх  відбувається  по­ різному, а отже,  і зарахування себе до тієї чи  іншої спільноти теж різне. Утім,  у  ході  опитування  ми  зіткнулися  з  тим, що в поняття «городянин» вкладають аб­ солютно різний зміст. На думку респондентів,  городянином може вважати себе той, хто дій­ сно народився в місті і період дитинства, під­ літковий період провів так само в місті, або ж  той,  у  якого  хоча  б  три  покоління  –  міські  люди,  проте  більшість  стверджують,  що  це  залежить не від часу, а від самої людини. Ре­ зультати опитування в Києві свідчать про те,  що  48  %  респондентів  уважають  городяна­ ми тих, хто більше 10 років прожив у місті, а  41 % – тих, хто народився в місті. У Вінни­ ці – це 51 % і 37 % відповідно. Така різнома­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 116 117 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 Трибуна молодого дослідника нітність відповідей може бути зумовлена спе­ цифікою української урбанізації  та наявністю  величезного  відсотку  колишнього  сільського  населення в містах. Можемо  висловити  припущення,  що  за  умов,  коли  одне  покоління  сільських  мігран­ тів  у  містах  швидко  змінювало  інше,  міська  культура  просто  не  встигала  їх  асимільову­ вати,  через  що  сама  культура  міста  змушена  була видозмінитися 18. Таким чином, ми бачи­ мо яскравий приклад алопластичної адаптації,  адже сільські мігранти викликали незворотні  зміни в міській культурі. Одним  з  найпомітніших  зовнішніх  факто­ рів є поширення в містах суто сільського варі­ анта суржику, який по суті перетворюється на  основну мову спілкування всюди, крім офіцій­ них  установ  та  іншомовних  середовищ.  Горо­ дяни чують цю мову на вулиці, ринках, у нав­ чальних закладах і невільно звикають до неї та  перебирають окремі вирази. Можна вести мову про те, що зовнішній ви­ гляд  сільських  мігрантів  дещо  відрізняється  від вигляду міської молоді. Здебільшого стиль  одягу колишніх селян визначається «базарною  модою»,  яка  невміло  намагається  наслідувати  мейнстрім, є доволі своєрідним явищем, харак­ теризується  низькою  якістю  як  зовнішнього  вигляду виробу, так і його практичних якостей.  Останнім часом жіночий варіант наслідує стиль  «гламур». Це призводить до засилля яскравих  елементів  одягу,  помітних  аксесуарів,  оздоб­ лення  стразами  та  золотистим  або  сріблястим  декором.  Зумисна  еротизація  та  відвертість  у  зовнішньому  вигляді,  макіяжі  та  поведінці,  продиктовані цим стилем, у випадку його наслі­ дування постають у ще грубішій формі, пропо­ нуючи за зразок образ вульгарної жінки. Навчаючись у виші, багато сільських дівчат  прагнуть вийти заміж за городянина, бажано  до закінчення навчання, щоб мати гарантії за­ кріплення в місті. Така позиція може опосеред­ ковано впливати і на життєві стратегії городя­ нок, які прагнуть не вирізнятися з більшості. В умовах, коли село вже не одне десятиріч­ чя залишається депресивним регіоном із прак­ тично  зруйнованою  соціально­культурною  інфраструктурою, надмірний наплив мігрантів  жодним чином не може позитивно позначитися  на якості міської культури. Такий негативний  вплив простежується на рівні елементарної по­ ведінки, про що кажуть самі респонденти: «Не  знаю, я багато бачив випадків, коли там десять  років живе в місті, ну селюк, видно по ньому,  шо він  селюк. Як він себе поводить,  тут нія­ кої культури поведінки в громадських місцях,  ну взагалі отаке от...» 19. Утім, той факт, що в  селах масово скорочується кількість бібліотек,  клубів, кіноустановок, а якість шкільної освіти  невпинно погіршується, промовисто засвідчує  те, з якого середовища виїжджають мігранти. Так,  російський  учений  Д.  Алісов  узагалі  вважає, що сама структура сучасного міста пе­ редбачає субкультури вищого порядку: міську  культуру,  традиційну  культуру  та  гібридну  культуру (квазіурбаністичну або квазіміську).  Саме остання, на думку дослідника, «виникає  в складі культури як результат неповної і спо­ твореної адаптації традиційної сільської куль­ тури до “нових” умов урбанізації» 20. Отже, у сучасній Україні можна вести мову  про критичний рівень міграції сільської молоді  до міст. Зазвичай молоді люди їдуть на навчан­ ня, а потім знаходять у місті роботу, створюють  сім’ю та лишаються. Часто вирішальну роль у  переїзді відіграють батьки, які не лише заохо­ чують своїх дітей до переїзду, але й сприяють  їм  при  вступі,  фінансово  забезпечують  пере­ бування  в  місті,  а  також  допомагають  згодом  знайти роботу. Важливим аспектом адаптації є   питання проживання, побуту мігрантів, які зде­ більшого  проходять  шлях  від  гуртожитку  та  орендованої  квартири  до  власного  житла.  За  результатами  анкетування  можна  дійти  вис­ новків, що приїжджі досить легко адаптують­ ся до нових умов, і що більше часу проходить,  тим слабшим стає їх зв’язок із селом. Утім, наші  спостереження  свідчать  про  взаємовплив  між  сільською  і  міською  культурами.  Так,  може­ мо спостерігати вплив сільських уявлень щодо  зовнішнього  вигляду,  манери  одягатися,  норм  поведінки,  спілкування  на  реалії  міського  по­ буту, що у свою чергу може засвідчувати появу  нової  гібридної  (квазіурбаністичної)  культури  в  сучасних  українських  містах.  Таким  чином,  можемо вести мову про те, що сільська молодь  усе­таки акультурується в місті, одночасно змі­ нюючи його відповідно до своїх потреб.  1 Берри  Дж.  У.  Аккультурация и психо- логическая адаптация: обзор проблемы / Дж. У. Берри // Развитие личности. – 2001. – № 3–4. – С. 183–193. Також див.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://rl-online.ru/ articles/3_4-01/198.html. 2 Там само. 3 Налчаджян  А.  А. Социально-психическая адаптация личности (формы, механизмы и стра- тегии) : монография / А. А. Налчаджян. – Ереван : Издательство АН АрмССР, 1998. – С. 15. Також див.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ethnopsyhology.narod.ru/libr/N/nalchajan/ nalchjan-adapt.htm. 4 Коган Л. Б. Быть горожанином : монография / Л. Б. Коган. – М. : Мысль, 1990. – С. 34–39. 5 Туров И. С. Городской образ жизни: теорети- ческий аспект / И. С. Туров // Социологические исследования. – 1995. – № 1. – С. 132. 6 Алмазова  Т.  В. Міське та сільське сере- довище: порівняльна характеристика соціо- культурних систем / Т. В. Алмазова. Також див.: [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу : http://www.rusnauka.com/12_ENXXI_2011/ Pedagogica/6_85695.doc.htm 2011. 7 Сільська молодь: стан, проблеми та шляхи їх вирішення: Щорічна доповідь Президентові Укра- їни, Верховній Раді України про становище моло- ді в Україні (за підсумками 2004 р.) / Т. В. Безулік, А. І. Білий, Є. І. Бородін та ін. ; Держ ін-т проблем сім’ї та молоді. – К. : Гопак, 2005. – С. 14. 8 Записала Т. Момот у серпні 2011 року від Батирєвої Ірини Миколаївни, 1978 р. н., родом з м. Калинівки Калинівського р-ну Вінницької обл. 9 Записала Т. Момот у липні 2011 року від Ле- щука Андрія Миколайовича, 1986 р. н., родом із с. Плисків Погребищенського р-ну Вінницької обл. 10 Іванов С. Адаптація сільських мігрантів до життя в Харкові (1950–1980-і роки) / С. Іванов // Краєзнавство : науковий журнал. – 2011. – № 2. – C. 148. 11 Там само. 12 Записала Т. Момот у серпні 2011 року від Гаврилюк Галини Миколаївни, 1980 р. н., родом із с. Мітлинці Гайсинського р-ну Вінницької обл. 13 Іванов С. Адаптація сільських мігрантів до життя в Харкові... – C. 148. 14 Записала Т. Момот у серпні 2011 року від Жмуд Наталі Вікторівни, 1975 р. н., родом із с. Одаї Тульчинського р-ну Вінницької обл. 15 Записала Т. Момот у серпні 2011 року від Гаврилюк Галини Миколаївни, 1980 р. н., ро- дом із с. Мітлинці Гайсинського р-ну Вінниць- кої обл. 16 Записала Т. Момот у вересні 2011 року від К. В., 1988 р. н., родом із с. Северинівка Тростя- нецького р-ну Вінницької обл. 17 Записала Т. Момот у липні 2011 року від Боярського Віталія Юрійовича, 1989 р. н., родом із с. Капустяни Новоушицького р-ну Хмельниць- кої обл. 18 Соломонова  Т.  Р. Деякі спостереження за міською культурою Вінниці ХХ – початку ХХІ ст. / Т. Р. Соломонова // Минуле і сьогоден- ня. – Вінниця, 2007. – С. 382. 19 Записала Т. Момот у липні 2011 року від Лещука Андрія Миколайовича, 1986 р. н., родом із с. Плисків Погребищенського р-ну Вінниць- кої обл. 20 Алисов  Д.  А.  Урбанизация и культура / Д. А. Алисов // Городская культура Сибири: исто- рия и современность. – Омск, 1997. – С. 3–15. Та- кож див.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ic.omskreg.ru/cultsib/urb/alis_urb.htm. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ http://www.ic.omskreg.ru/cultsib/urb/alis_urb.htm

Схожі ресурси