Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.)
В статті розглянуті тенденції складових «Демографічний розвиток регіонів України» і «Відтворення населення» Індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) в 1999-2017 роках. Наведена система показників і блоків Національних методик виміру ІРЛР. Здійснені рейтингові оцінки складових «Демографічни...
Збережено в:
| Дата: | 2024 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2024
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201519 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.) / В.Ф. Столяров, В.І. Островецький, В.В. Столярова // Економічний вісник Донбасу. — 2024. — № 3 (77). — С. 169-179. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201519 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2015192025-01-21T11:30:08Z Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.) Столяров, В.Ф. Островецький, В.І. Столярова, В.В. Менеджмент персоналу В статті розглянуті тенденції складових «Демографічний розвиток регіонів України» і «Відтворення населення» Індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) в 1999-2017 роках. Наведена система показників і блоків Національних методик виміру ІРЛР. Здійснені рейтингові оцінки складових «Демографічний розвиток регіонів України» у 1999-2011 роках і блоку «Відтворення населення» у 2004-2011 роках. Розглянута динаміка рейтингових оцінок ІРЛР адміністративних областей, які займали перші 10 місць. З’ясовано, що циклічність активізації людського розвитку в перших 10 областях України у 2012-2017 роках формувалась позитивними тенденціями показників демографічного розвитку і відтворення населення в регіонах у 1999-2011 роках. Розкриті принципові недоліки сучасної методики оцінки ІРЛР, що використовується з 2017 року. Наведена структура алгоритму комплексної рейтингової оцінки ІРЛР, який доцільно використовувати в після воєнний період. The article examines the trends of the "Demographic development of the regions of Ukraine" and "Population reproduction" components of the Regional Human Development Index (RHDI) in 1999-2017. The system of indicators and blocks of the National Methods of Measuring the Human Resource Development is given. Rating assessments of the components "Demographic development of regions of Ukraine" in 1999-2011 and the block "Population reproduction" in 2004-2011 were carried out. The dynamics of the rating assessments of the HRDI of the administrative regions that occupied the first 10 places were considered. It was found that the cyclicality of the activation of human development in the first 10 regions of Ukraine in 2012-2017 was formed by positive trends in the indicators of demographic development and population reproduction in the regions in 1999-2011. The fundamental shortcomings of the modern HRDI assessment methodology used since 2017 are revealed. The structure of the complex rating assessment algorithm of the RHDI, which is expedient to use in the post-war period, is presented. 2024 Article Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.) / В.Ф. Столяров, В.І. Островецький, В.В. Столярова // Економічний вісник Донбасу. — 2024. — № 3 (77). — С. 169-179. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1817-3772 DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2024-3(77)-169-179 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201519 33.014.2:332.13(477) uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Менеджмент персоналу Менеджмент персоналу |
| spellingShingle |
Менеджмент персоналу Менеджмент персоналу Столяров, В.Ф. Островецький, В.І. Столярова, В.В. Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.) Економічний вісник Донбасу |
| description |
В статті розглянуті тенденції складових «Демографічний розвиток регіонів України» і «Відтворення населення» Індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) в 1999-2017 роках. Наведена система показників і блоків Національних методик виміру ІРЛР.
Здійснені рейтингові оцінки складових «Демографічний розвиток регіонів України» у 1999-2011 роках і блоку «Відтворення населення» у 2004-2011 роках. Розглянута динаміка рейтингових оцінок ІРЛР адміністративних областей, які займали перші 10 місць.
З’ясовано, що циклічність активізації людського розвитку в перших 10 областях України у 2012-2017 роках формувалась позитивними тенденціями показників демографічного розвитку і відтворення населення в регіонах у 1999-2011 роках.
Розкриті принципові недоліки сучасної методики оцінки ІРЛР, що використовується з 2017 року.
Наведена структура алгоритму комплексної рейтингової оцінки ІРЛР, який доцільно використовувати в після воєнний період. |
| format |
Article |
| author |
Столяров, В.Ф. Островецький, В.І. Столярова, В.В. |
| author_facet |
Столяров, В.Ф. Островецький, В.І. Столярова, В.В. |
| author_sort |
Столяров, В.Ф. |
| title |
Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.) |
| title_short |
Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.) |
| title_full |
Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.) |
| title_fullStr |
Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.) |
| title_sort |
національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в україні (1999-2017 рр.) |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2024 |
| topic_facet |
Менеджмент персоналу |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201519 |
| citation_txt |
Національна метрологія циклічності регіонального людського розвитку в Україні (1999-2017 рр.) / В.Ф. Столяров, В.І. Островецький, В.В. Столярова // Економічний вісник Донбасу. — 2024. — № 3 (77). — С. 169-179. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT stolârovvf nacíonalʹnametrologíâciklíčnostíregíonalʹnogolûdsʹkogorozvitkuvukraíní19992017rr AT ostrovecʹkijví nacíonalʹnametrologíâciklíčnostíregíonalʹnogolûdsʹkogorozvitkuvukraíní19992017rr AT stolârovavv nacíonalʹnametrologíâciklíčnostíregíonalʹnogolûdsʹkogorozvitkuvukraíní19992017rr |
| first_indexed |
2025-02-09T04:33:33Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:33:33Z |
| _version_ |
1823552950983720960 |
| fulltext |
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
169
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2024-3(77)-169-179
УДК 33.014.2:332.13(477)
В. Ф. Столяров,
доктор економічних наук, професор,
ORCID 0000-0002-4399-7117,
e-mail: stolyarovvf@ukr.net,
ДННУ «Академія фінансового управління», м. Київ,
В. І. Островецький,
кандидат економічних наук, докторант,
ORCID 0000-0003-3985-5236,
e-mail: v.ostrovetskyy@gmail.com,
В. В. Столярова,
доктор філософії в галузі економіки,
ORCID 0000-0002-9483-5126,
e-mail: antoshka_2007@ukr.net,
Інститут фізичної економіки ім. С. А. Подолинського, м. Київ
НАЦІОНАЛЬНА МЕТРОЛОГІЯ ЦИКЛІЧНОСТІ
РЕГІОНАЛЬНОГО ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
(1999-2017 рр.)
Постановка проблеми і мета статті. Робоча
гіпотеза дослідження. На початку 90-х років ХХ сто-
ліття зусиллями фахівців Інституту демографії і со-
ціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України
людський розвиток в Україні був обраний за вихідну,
базову категорію цивілізаційного прогресу собор-
ної, суверенної і незалежної держави [1-4].
Програмою розвитку ООН (ПРООН) на гло-
бальному рівні людський розвиток країн світової
спільноти щорічно оцінюється з використанням на-
ступного інтегрованого індексу: ІЛР = Ісз х Іон х Ірж,
де Ісз – індекс стану здоров’я населення;
Іон – індекс освіченості населення;
Ірж – індекс рівня життя населення.
Характеристику здоров’я надає показник се-
редньої очікуваної тривалості життя при народжен-
ні, освіти – показники писемності дорослого насе-
лення і охоплення навчанням (шкільним і після-
шкільним) відповідних його вікових груп, добро-
буту – обсяг ВВП за паритетом купівельної спро-
можності в розрахунку на душу населення.
Україна першою з держав Центральної та Схід-
ної Європи, а також серед країн-членів СНД прийн-
яла Концепцію людського розвитку як органічну
складову Концепції сталого розвитку в глобальному
і національному вимірі та як основу цивілізацій-
ного прогресу. Програми розвитку ООН (ПРООН) з
1990 року щорічно публікують свої Глобальні Звіти
про людський розвиток, а розрахунки Індексу люд-
ського розвитку (ІЛР) для України були вперше ви-
конані ПРООН за 1992 рік і включені у Глобальний
Звіт з людського розвитку 1993 року. На тому етапі
Україна посідала 45 місце і була віднесена ПРООН
до країн з високим рівнем людського розвитку. На-
ціональний звіт про людський розвиток в Україні,
підготовлений під егідою ПРООН, вперше було під-
готовлено у 1995 році з наступною публікацією один
раз на два роки.
Динаміку рівня ІЛР України та рейтингового
місця держави у порівнянні зі 180 територіями і кра-
їнами світової спільноти на глобальному рівні до-
цільно розглядати як засіб визначення часових меж і
тривалості циклічності соціально-економічного (в
т.ч. людського розвитку) в республіці. Тому, в Дер-
жавній стратегії регіонального розвитку на період до
2015 року забезпечення розвитку людських ресур-
сів, як стратегічне завдання згідно Постанови Уряду
від 21.07.2006 р. № 1001, передбачалось відстежу-
вати і оцінювати єдиним критерієм – Індексом люд-
ського розвитку. Додатковими була визначена сис-
тема наступних показників: рівень освіченості насе-
лення; середньомісячний рівень доходів у розра-
хунку на одну особу; кількість зареєстрованих зло-
чинів (правопорушень, у тому числі серед підлітків).
В Державній стратегії на період до 2015 року
були також визначені пріоритетні напрями і заходи
розвитку людських ресурсів [5]:
– забезпечення високих стандартів навчання,
доступного для працівників протягом усього періоду
їх виробничої діяльності;
– активізація співпраці у сфері освіти і науки;
– забезпечення повної зайнятості працездат-
ного населення.
© Видавець Інститут економіки промисловості НАН України, 2024
© Видавець ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", 2024
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
170
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
Але аналіз концепції та методів обчислення ІЛР
та накопичення досвіду їх практичного викорис-
тання у 1995-1998 роках привели фахівців Інституту
демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Пту-
хи НАН України до висновку про їх неповноту в кон-
тексті досягнення обґрунтованості в прийнятті ко-
ректних рішень щодо вдосконалення державної ре-
гіональної політики. Крім того, як підкреслювали
фахівці Державної служби статистики України, ви-
мірювання регіональних відмінностей рівня людсь-
кого розвитку в межах окремої країни за методикою
ПРООН викликало низку методологічних та органі-
заційно-інформаційних проблем, пов’язаних з особ-
ливостями національної статистики.
В зв’язку з цими обставинами виникла необхід-
ність у розробці національної методики виміру Ін-
дексу людського розвитку на регіональному рівні
(ІРЛР), яка б забезпечувала об’єктивність порівнянь
соціально-економічного (в т.ч. людського) розвитку
регіонів України.
Цей виклик часу був подоланий завдяки роз-
робці Національної методики розрахунку ІРЛР, яка
була затверджена Спільною Постановою Колегії
Держкомстату України та Президії НАН України
в 2001 році (№182/76 від 05.04.2001 р. та
14.03.2001 р.) [6].
Національна методика передбачала визначення
узагальнюючих індикаторів дев’яти основних ас-
пектів регіонального людського розвитку (табл. 1).
Таблиця 1
Система показників оцінки Індексу регіональ-
ного людського розвитку в адміністративно-
територіальному розподілі України
в 1999-2011 роках*
№
з/п
Кількість показників за складовими
частинами-аспектами людського розвитку
1 Демографічний розвиток регіонів України (8)
2 Розвиток регіональних ринків праці регіонів Укра-
їни (9)
3 Матеріальний добробут населення регіонів Укра-
їни (12)
4 Умови проживання населення регіонів України
(20)
5 Освіта населення регіонів України (8)
6 Стан та охорона здоров’я населення регіонів Укра-
їни (10)
7 Соціальне середовище регіонів України (11)
8 Екологічна ситуація регіонів України (6)
9 Фінансування людського розвитку у регіонах Укра-
їни (8)
* Методика вимірювання людського розвитку регіонів
України. Додаток до Постанови «Про методологічні засади
вимірювання людського розвитку для регіонів України» Ко-
легії Держкомстату України №182/76 від 05.04.2001 р. та
Президії НАН України від 14.03.2001 р.
У 2003 році Україна також стала першою на по-
страдянському просторі, яка адаптувала 7 із 8 гло-
бальних Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ) на пе-
ріод до 2015 року та розробила систему 15-ти націо-
нальних завдань з 33-ма показниками – індикато-
рами їх досягнення з запровадженням з 2004 року
моніторингу їх щорічного виконання.
На жаль, не були реалізовані визначені у 2005-
2006 роках пілотні проекти на регіональному рівні:
«Луганщина-ЦРТ», «Донеччина-ЦРТ» та у 2010 ро-
ці – «АР Крим-ЦРТ». Саме в цих регіонах виникли
сепаратиські настрої населення, які привели у
2014 році до анексії півострова Крим до складу Ро-
сійської Федерації та до громадсько-військового
конфлікту між новими керівниками органів загаль-
нонаціональної влади та доведеним до зубожіння та
втрати моральних традицій населенням Українсь-
кого Донбасу.
В. К. Черняк, оцінюючи загальну ситуацію зі
стратегічним плануванням людського розвитку в
Україні, підкреслював, що «Чернівецька ОДА та
Облрада, адаптувавши 7 національних ЦРТ у 2009-
2010 роках до рівня області, забезпечили стабіль-
ність 2-го місця в рейтинговій оцінці ІРЛР за Мето-
дикою 2012 року адміністративних областей Укра-
їни у 2010-2011, 2013-2016 роках та 1-е місце у
2009 та у 2017 роках.
На жаль, в Українському Донбасі такого не
відбулося. Завдання пілотних проєктів «Луганщина-
ЦРТ» та «Донеччина-ЦРТ» не були передбачені ні в
Програмах і Бюджетах соціально-економічного роз-
витку Луганської й Донецької областей, ні в загаль-
нонаціональному плані та державному бюджеті на
2006-2010 роки.
Саме завдячуючи реалізації пілотного проєкту
«Львівщина-ЦРТ», в уточненій у 2014-2015 роках
Регіональній стратегії розвитку області на період
2020 року та у Плані заходів з її реалізації на 2016-
2018 роки з’явилась Програма 2 «Якість життя», яка
включала 18 стратегічних індикаторів стійкого люд-
ського розвитку. Крім того, на виконання Закону
України «Про стимулювання розвитку регіонів» від
8 вересня 2005 року (набрав чинності з 1 січня
2006 року) Львівська ОДА і Облрада уклали Угоду
з Кабінетом Міністрів України щодо виконання
Плану заходів відповідно до державних пріоритетів
розвитку області» [7, с. 206-207].
У 2012 році рішенням Президії НАН України та
колегії Державної служби статистики України
№ 123 від 13 червня було затверджено нову Мето-
дику вимірювання регіонального людського роз-
витку в Україні, згідно якої розрахунки ІРЛР були пе-
рераховані з 2004 року (табл. 2) [8].
Вибір показників для нової Методики вимірю-
вання регіонального людського розвитку було здійс-
нено з використанням наступних 7 принципів [8,
с. 16]:
1. Придатність для щорічних розрахунків.
2. Забезпеченість наявною інформацією
Державної служби статистики України.
3. Забезпечення надійності оцінок на регіональ-
ному рівні.
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
171
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
Таблиця 2
Система блоків і кількість показників оцінки
Індексу регіонального людського розвитку
в Україні у 2004-2017 рр.*
№
з/п
Блоки і показники
1 Відтворення населення (4 показника стимулятора,
1 показник дестимулятор)
2 Соціальне становище (6 показників дестимуляторів)
3 Комфортне життя (6 показників стимуляторів)
4 Добробут (4 показника стимулятора, 1 показник де-
стимулятор)
5 Гідна праця (3 показника стимулятора, 3 показника
дестимулятора)
6 Освіта (5 показників стимуляторів)
* Методика вимірювання регіонального людського роз-
витку / НАН України, Інститут демографії та соціальних до-
сліджень імені М. В. Птухи; Мінекономрозвитку і торгівлі
України; Державна служба статистики України. Київ, 2012.
4. Відповідність специфіці проблем людського
розвитку в Україні (диференціація окремих показни-
ків за віком, статтю та типом місцевості).
5. Однозначність трактування щодо впливу на
людський розвиток.
6. Відсутність високої кореляції між окремими
показниками.
7. Достатність статичної та динамічної варіації.
Згідно нової Методики виміру регіонального
людського розвитку процедури розрахунків ІРЛР
складались з п’яти етапів [8, с. 21]:
1) нормування показників;
2) калібрація показників;
3) визначення ваг показників у блоках;
4) розрахунок індексу по кожному блоку показ-
ників;
5) розрахунок інтегрального індексу регіональ-
ного людського розвитку.
Оцінки динаміки Індексу регіонального людсь-
кого розвитку (ІРЛР) по 27-ми адміністративно-те-
риторіальним утворенням республіки в період 2000-
2021 рр. (24 області, Автономна республіка Крим,
м. Київ і м. Севастопіль) забезпечували метрологіч-
ний вимір циклічності розвитку національної еконо-
міки на регіональному рівні. Зміна динаміки і ранго-
вих місць ІЛР і ІРЛР з позитивної на негативну і на-
впаки засвідчували соціально-економічні коли-
вання: соціальну напругу і економічні кризи.
В Україні були також визначені п’ять аспектів
людського розвитку на місцевому рівні: 1) макроеко-
номічна ефективність; 2) фінансова сфера; 3) зов-
нішньо-економічна діяльність; 4) економічна інфра-
структура; 5) інвестиційна привабливість території.
Виходячи зі стислої характеристики методич-
ного забезпечення метрології циклічності людського
розвитку, мета статті полягала у з’ясуванні і пере-
осмисленні тенденцій циклічності соціально-еконо-
мічного розвитку України у 1990-2022 рр. на основі
оцінки динаміки людського розвитку на регіональ-
ному рівні. Робочою гіпотезою аналітичного дослі-
дження став розгляд результатів і визначення рей-
тингової оцінки місця регіонів держави в національ-
ному господарстві України.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Виходячи з мети і робочої гіпотези аналітичного до-
слідження, вихідними, провідними складовими ме-
тодичного забезпечення виміру Індексу регіональ-
ного людського розвитку (ІРЛР) в Україні доречно
визначити наступне:
1. Згідно Методики 2001 року – аспект «Демо-
графічний розвиток регіонів України»;
2. Згідно Методики 2012 року – блок «Відтво-
рення населення».
Перший аспект виміру ІРЛР «Демографічний
розвиток регіонів України» визначався 8-ми показ-
никами:
1. Коефіцієнт смертності немовлят, %;
2. Коефіцієнт пренатальної смертності, %;
3. Середня очікувана тривалість життя насе-
лення при народженні (без диференціації за статтю),
років;
4. Середня очікувана тривалість життя насе-
лення при досягненні 15 років (без диференціації за
статтю), років;
5. Середня очікувана тривалість життя насе-
лення при досягненні 45 років (без диференціації за
статтю), років;
6. Середня очікувана тривалість життя насе-
лення при досягненні 65 років (без диференціації за
статтю), років;
7. Сальдо міграції, тис. осіб;
8. Коефіцієнт інтенсивності міграції, %.
Другий блок виміру ІРЛР «Відтворення насе-
лення» характеризувався 5-ма показниками:
1. Сумарний коефіцієнт народжуваності (сти-
мулятор розвитку);
2. Дитяча смертність дітей у віці до 5-ти років,
% (дестимулятор);
3. Середня очікувана тривалість життя при на-
родженні, років (стимулятор);
4. Ймовірність чоловіків дожити від 20 до 65
років (стимулятор);
5. Ймовірність жінок дожити від 20 до 65 років
(стимулятор).
Національною методикою виміру ІРЛР 2012 ро-
ку передбачався моніторинг і оцінювання впливу по-
казників на людський розвиток шляхом їх розгляду
як статистичних характеристик: по-перше, показни-
ків стимуляторів і дестимуляторів людського роз-
витку; по-друге, визначення і виділення їх стан-
дартизованих значень; по-третє, з’ясуванню ваги в
структурі усіх складових.
Рейтингові оцінки аспекту «Демографічний
розвиток регіонів України» (ІРЛР) у 1999-2011рр. за-
свідчують, що до перших 10 місць віднесені (крім
м. Київа, який завжди займав перше місце в респуб-
ліці) наступні адміністративні області: № 1. Тер-
нопільська, № 2. Львівська, № 3. Чернівецька,
№ 4. Івано-Франківська, № 5. Вінницька, № 6. Во-
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
172
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
линська, № 7. Полтавська, № 8. Хмельницька, № 9.
Харківська, № 10. Черкаська (табл. 3).
Результати рейтингової оцінки блоку «Відтво-
рення населення» ІРЛР у 2004-2011рр. визначають
перші 10 місць з 24 адміністративних областей на-
ступним чином (з 2014 року - 22 області, без До-
нецької і Луганської областей): № 1. Тернопільська,
№ 2. Львівська, № 3. Чернівецька, № 4. Івано-Фран-
ківська, № 5. Вінницька, № 6. Волинська, № 7. Пол-
тавська, № 8. Хмельницька, № 9. Харківська,
№ 10. Черкаська (табл. 4).
Таблиця 3
Рейтинг адміністративних областей по аспекту «Демографічний розвиток регіонів України»
Індексу регіонального людського розвитку (1999-2011 рр.)*
№
з/п
Область 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
1 АР Крим 24 16 17 16 15 17 13 13 14 17 10 8 8
2 Вінницька 5 6 3 8 8 6 9 14 11 10 8 10 11
3 Волинська 7 13 11 12 12 9 10 9 8 9 2 12 13
4 Дніпропетровська 27 21 20 22 18 20 18 21 22 23 22 23 24
5 Донецька 25 25 27 26 25 26 23 23 25 24 26 26 23
6 Житомирська 12 12 16 19 19 21 24 25 21 22 20 18 20
7 Закарпатська 10 10 14 10 13 14 19 18 20 21 23 25 22
8 Запорізька 22 23 22 23 22 16 17 12 19 14 15 16 18
9 Івано-Франківська 9 4 6 5 6 5 5 5 5 4 5 5 2
10 Київська 14 18 19 18 11 15 14 19 17 15 12 9 4
11 Кіровоградська 21 24 24 24 24 25 27 27 27 27 27 27 27
12 Луганська 23 26 25 27 27 27 25 26 26 25 24 22 25
13 Львівська 15 8 5 2 4 2 3 2 4 5 6 6 6
14 Миколаївська 17 20 18 15 20 18 15 16 15 20 18 21 21
15 Одеська 19 19 23 21 23 24 22 22 18 16 16 15 17
16 Полтавська 6 5 8 9 14 10 8 8 10 12 11 13 10
17 Рівненська 11 14 12 13 10 13 12 10 12 11 17 17 19
18 Сумська 18 22 21 20 21 19 21 17 16 18 19 20 16
19 Тернопільська 3 3 4 3 3 4 2 3 2 3 4 4 9
20 Харківська 16 15 10 7 9 11 11 6 6 8 9 11 14
21 Херсонська 26 27 26 25 26 23 26 24 24 26 25 24 26
22 Хмельницька 4 9 9 11 7 8 7 11 9 7 13 7 7
23 Черкаська 8 11 13 14 16 12 16 15 13 13 14 14 12
24 Чернівецька 2 2 2 4 5 7 6 7 3 2 3 3 3
25 Чернігівська 13 17 15 17 17 22 20 20 23 19 21 19 15
* Регіональний людський розвиток. Статистичний бюлетень. Київ: Державна служба статистики України, 2012. 73 с.
Таблиця 4
Рейтинг адміністративних областей України по блоку «Відтворення населення»
Індексу регіонального людського розвитку (2004-2017 рр.)*
№
з/п
Область 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
1 АР Крим 13 11 13 13 16 10 12 12 15 10 - - - -
2 Вінницька 7 10 9 10 9 7 6 16 11 13 5 8 7 7
3 Волинська 4 4 2 2 1 3 9 9 3 2 3 2 6 3
4 Дніпропетровська 22 19 20 20 22 15 22 22 24 18 18 19 18 20
5 Донецька 25 24 23 25 25 25 25 24 25 25 - - - -
6 Житомирська 18 16 21 18 14 14 20 18 17 21 15 15 16 14
7 Закарпатська 1 9 7 11 10 18 11 11 9 14 9 18 17 21
8 Запорізька 16 18 12 21 13 12 21 20 14 17 7 13 11 12
9 Івано-Франківська 3 7 4 6 7 6 10 5 1 4 2 1 4 4
10 Київська 12 8 18 15 8 5 8 6 2 3 1 5 3 2
11 Кіровоградська 20 25 24 23 23 22 23 25 22 24 22 20 21 22
12 Луганська 23 23 25 24 24 24 24 23 21 20 - - - -
13 Львівська 5 1 1 3 3 2 7 8 4 9 6 6 2 9
14 Миколаївська 19 14 17 16 18 20 19 13 16 19 20 12 19 5
15 Одеська 21 17 22 17 15 19 17 19 19 16 11 14 13 15
16 Полтавська 10 12 6 9 12 8 5 3 8 5 17 4 8 1
17 Рівненська 2 3 3 4 4 9 4 4 5 7 8 7 10 6
18 Сумська 17 20 11 8 20 17 18 14 10 15 12 16 12 8
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
173
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
Закінчення табл. 4
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
19 Тернопільська 8 2 5 1 2 1 2 2 6 1 4 3 1 13
20 Харківська 14 15 8 12 11 11 14 15 12 11 21 22 15 19
21 Херсонська 15 21 16 19 21 23 13 21 18 22 16 17 20 18
22 Хмельницька 9 6 15 7 6 13 1 1 13 8 14 10 5 16
23 Черкаська 11 13 14 14 17 16 15 10 20 12 19 11 14 17
24 Чернівецька 6 5 10 5 5 4 3 7 7 6 10 9 9 11
25 Чернігівська 24 22 19 22 19 21 16 17 23 23 13 21 22 10
* Регіональний людський розвиток. Статистичний бюлетень. Київ: Державна служба статистики України, 2018. 73 с.
Наявні підстави констатувати, що випереджа-
ючи рейтинги наведених адміністративних областей
у порівнянні з іншими областями по аспекту «Демо-
графічний розвиток регіонів України» в 1999-
2011 рр. і блоку «Відтворення населення» в 2004-
2017 рр. виміру ІРЛР обумовили майбутню динаміку
рейтингових оцінок ІРЛР перших десяти адміністра-
тивних областей України в цілому. Тобто, цикліч-
ність активізації людського розвитку в перших 10-ти
областях України у 2012-2017 рр. формувалась пози-
тивними тенденціями показників демографічного
розвитку і відтворення населення в регіонах у 1999-
2011 рр. (табл. 5).
Таблиця 5
Динаміка перших 10-ти місць рейтингової оцінки ІРЛР адміністративних областей України
у 2004-2017 роках (в т.ч. згідно Методики 2012 року – чисельник
та згідно методики 2001 року – знаменник)*
№
з/п
Область 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
1 Закарпатська 1\4 1\6 1\7 1\8 1\9 2\12 3\8 3\9 2\- 5\- 3\- 4\- 3\- 4\-
2 АР Крим 2\7 5\9 2\9 2\16 3\8 3\5 5\7 9\8 6\- 4\- -\- -\- -\- -\-
3 Львівська 3\6 4\8 3\5 8\10 6\10 5\16 7\12 4\18 4\- 3\- 4\- 3\- 4\- 2\-
4 Полтавська 4\5 2\5 5\4 7\4 12\6 9\6 9\6 5\5 9\- 8\- 9\- 9\- 9\- 6\-
5 Чернівецька 5\11 6\24 9\12 5\17 5\14 1\18 2\14 2\12 3\- 2\- 2\- 2\- 2\- 1\-
6 Київська 6\12 10\12 16\13 11\7 4\4 6\4 4\4 7\4 7\- 7\- 6\- 8\- 13\- 8\-
7 Харківська 7\3 3\3 4\3 3\2 2\3 4\3 1\3 1\3 1\- 1\- 1\- 1\- 5\- 3\-
8 Дніпропет-
ровська 8\20 8\11 8\15 12\12 9\17 11\14 13\13 15\16 14\- 15\- 12\- 13\- 11\- 7\-
9 Тернопіль-
ська 9\16 9\15 18\19 17\15 14\11 10\11 11\10 12\11 17\- 10\- 8\- 7\- 6\- 5\-
10 Черкаська 10\8 13\10 10\10 4\9 8\12 7\15 6\11 8\12 16\- 11\- 14\- 14\- 16\- 9\-
* Регіональний людський розвиток. Статистичний бюлетень. Київ: Державна служба статистики України, 2018, С. 37.
Регіональний людський розвиток. Статистичний бюлетень. Київ: Державна служба статистики України, 2012, С. 8.
Напроти, низькі показники демографічного ро-
звитку регіонів і відтворення населення у 1999-
2017 рр. мали: 1. Донецька, 2. Луганська, 3. Жито-
мирська, 4. Кіровоградська, 5. Херсонська області.
Це, при рейтингових оцінках ІРЛР, призвело до їх
розташування на останніх 5-ти місцях з 27-ми ад-
міністративно-територіальних утворень України:
24-ри адміністративні області, АР Крим, м. Київ,
м. Севастопіль.
В Донецькій області в зв’язку з несприятливою
екологічною ситуацією і станом довкілля мали місце
скорочення тривалості життя та висока смертність
немовлят і пренатальної смертності, що стали го-
ловними проблемами демографічного розвитку і
відтворення населення. Крім того, висока щільність
населення накладалась на низьку забезпеченість
житлом та його комфортність, недостатність лікар-
няних ліжок та станцій швидкої допомоги.
Луганську область статистичні щорічні бюле-
тені «Регіональний людський розвиток» на протязі
всього терміну їх випуску (2000-2017 рр.) характери-
зували «незадовільними показниками умов прожи-
вання населення – обладнаного житла, щільності до-
ріг та телефонізації. На низький індекс освіти впли-
вав низький рівень охоплення дітей початковою та
базовою середньою освітою». Крім того, в області
простежувалась незадовільна демографічна ситуа-
ція: від’ємні показники міграції та низька середня
очікувана тривалість життя.
Але, замість підвищення самостійності місце-
вих органів влади шляхом впровадження бюджет-
ного федералізму не тільки для цих регіонів Україн-
ського Донбасу, а й для решти адміністративних об-
ластей держави, її непрофесійне та безвідповідальне
керівництво сприяло виникненню соціальної на-
пруги у населення Луганської і Донецької областей
та миттєвого громадсько-озброєного конфлікту міс-
цевого населення з Центром [9].
Підставами виникнення соціальної напруги
між населенням Українського Донбасу і Центром
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
174
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
стало не тільки ігнорування керівництвом держави
обґрунтованих пропозицій адміністративних райо-
нів і областей щодо підвищення регіональної і фі-
нансової самостійності місцевих органів влади в
сфері соціально-економічного (в т.ч. людського)
розвитку, а й втрата робочих місць місцевим насе-
ленням у вугільній і гірничо-добувній промисло-
вості у зв’язку з масовим закриттям шахт та зростан-
ням вахтової трудової міграції на шахти Російського
Донбасу в Ростовській області.
Повоєнне впровадження в Україні випереджа-
ючого розвитку людського потенціалу в соціально-
економічному просторі держави повинно забезпе-
чити недопущення депопуляції нації, коли смерт-
ність населення буде перевищувати народжуваність
немовлят, а, натомість, повинно сприяти збільшен-
ню середньої тривалості людського життя. Страте-
гічний термін такого випередження повинен дорів-
нювати 20-25 рокам від народження людини (як жи-
вого Суверена України) до строків його сформова-
ності як громадянина соборної, суверенної і неза-
лежної держави.
В листопаді 1991 року в місті Донецьк відбу-
лась нарада депутатів рад різних рівнів зі Східних і
Південних областей України за участі державного
міністра з питань економіки Володимира Гладуша
[10].
На нараді були розглянуті питання про федера-
тивно-земельне самоуправління за досвідом Німеч-
чини про регіональну самостійність без права ви-
ходу зі складу України, які були акумульовані у про-
екті Програми роздержавлення на Україні.
В основу проекту Програми нової регіоналіза-
ції Українського Донбасу був покладений також до-
свід США 1933 року, коли президент Франклін Руз-
вельт прийняв Акт щодо федерального управління
Долини річки Теннессі, а також ряд американських
програм останніх десятиліть для районів з промис-
ловим спадом.
Нарада прийняла звернення Народних депута-
тів СРСР до Верховної Ради УРСР і Ради Міністрів
України з проектом Програми створення федераль-
них структур у Східно-українському економічному
районі. Учасники наради констатували відсутність
перспектив розвитку міст і областей на положеннях
концепції регіонального госпрозрахунку, який ви-
знався недоцільним в умовах переходу народного
господарства до ринкової економіки.
Програма роздержавлення на Україні розгля-
дала регіони як комплекс адміністративних облас-
тей, пов’язаних з геополітичними, історичними,
промисловими та іншими ознаками взаємодії його
складових.
В листопаді 1992 року в Україні, як вже собор-
ній, суверенній і незалежній республіці-державі,
відбулась науково-практична конференція «Актуа-
льні проблеми управління територіями в Україні»
(матеріали конференції включають тези доповіді
Ю. Є. Бурих на тему «Перспективи за федерально-
земельним устроєм») [11].
Будучи заступником голови Горлівської міської
ради народних депутатів і головою Координаційної
ради Асоціації шахтарських місць Донбасу, в своїй
доповіді на конференції Ю. Є. Бурих оголосив про-
позиції щодо територіально-земельного розмежу-
вання і наділення земель частково державних повно-
важень. Насамперед, в сфері законотворчої діяль-
ності: при цьому мова йшла не про національно-
державний, а про територіальний федералізм.
Підтримку федерально-земельного принципу
державного устрою України забезпечувало місцеве
населення: серед 2050 опитаних мешканців Донець-
кої області за федерально-земельний устрій висло-
вилось 86,6%; у сільському Слов’янському районі
області серед 642 опитаних – 89%; в місті Донецьк
серед 1700 опитаних – 97%.
В своєму виступі Ю. Є. Бурих підкреслював,
що «Речь идёт о настоящей демократизации государ-
ственной жизни в самобытных регионах, о самосто-
ятельном управлении, об изменении стиля управле-
ния территориями – уйти от центрально-пожарного,
случайного обращения к проблемам региона к по-
стоянному, систематическому, обеспеченному пра-
вом и финансами, региональному и местному управ-
лению. История, традиции, природная среда, эконо-
мика, экология, социальная жизнь – всё это специ-
фично для каждого региона. Поэтому, как управлять,
какие формы управления использовать, каким про-
блемам дать первоочерёдность – всё это должно ре-
шаться самим регионом» [11, с. 60].
На превеликий жаль, ні ідеї листопадових 1991
та 1992 років Наради і Конференції, ні наступні кон-
цептуальні положення і конструктивні пропозиції
вітчизняних вчених соціальної і економічної науки
щодо територіального федералізму (а з 2012 року –
бюджетного федералізму) не були усвідомлені на-
родними депутатами усіх рівнів та керівниками різ-
них гілок влади і не стали основою українського
державотворення.
Не зважаючи на конституційні визначення ук-
раїнської землі і надр власністю українського на-
роду, в сучасних історичних умовах в суверенній
і незалежній республіці впроваджено ринок україн-
ської землі для іноземних корпорацій за англосак-
сонською моделлю ринкової економіки відкритого
типу. Не відбувся обіцяний 6-м президентом України
загально-державний референдум стосовно впрова-
дження товарно-грошових відносин в реалізації зе-
мельної реформи з визнанням вільного ринку землі.
На сьогодні в Україні сформована тоталітарно-
централізована система диктаторського, олігархіч-
но-феодального управління, яка не враховувала ре-
комендації і пропозиції вітчизняної економічної на-
уки та місцевих органів влади, а була зорієнтована
на забезпечення вимог зарубіжних консультантів
країн групи G7 (Великобританія, Німеччина, Італія,
Канада, Франція, Японія на чолі з США).
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
175
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
Напроти, використання рекомендацій і пропо-
зицій вітчизняних вчених соціальної і економічної
науки та місцевих органів влади щодо перебудови
територіального управління в умовах переходу на-
родного господарства на ринкові відносини на по-
чатку 90-х років минулого століття могли б в май-
бутньому забезпечити уникнення соціальних спала-
хів в АР Крим, Донецькій і Луганській областях.
Головною причиною виникнення невтішного
тупикового історичного циклу соціально-економіч-
ного розвитку України стало умисне ігнорування
і дискредитація вітчизняного досвіду директивно-
планового управління народним господарством.
Впровадження англо-саксонської моделі ринкової
економіки відкритого типу за активною участю віт-
чизняних агентів впливу не передбачало також
своєчасне прийняття законів України «Про адмініс-
тративно-територіальний устрій України» та «Про
державне стратегічне планування».
В листопаді 2013 – лютому 2014 рр. в Києві і
деяких обласних містах України відбулися виступи
соціально активних громадян проти власних струк-
тур Центру і Регіонів, очолюваних, як правило,
представниками Партії регіонів. В 2014 році виник
десятирічний історичний цикл (після помаранчевої
революції 2004 року) завершення ірраціонального
переходу свідомості і соціального статусу українсь-
кого народу від епохи розвинутого державного соці-
алізму кінця 80-х років минулого століття згідно
Конституції УРСР до феодально-олігархічної сис-
теми капіталістичного господарювання, від дирек-
тивно-планової до кланово-корумпованої ринкової
економіки.
Але матеріальною базою соціально-економіч-
ного (в т.ч. людського) розвитку держави повинно
було б стати національне господарство України у
світогосподарській системі, яке призване було спри-
яти втіленню в життя громадян конституційних по-
ложень соціально-економічної політики, заходів
загально-державних і регіональних стратегій та
програм, передбачених Конституцією України 1996
року.
Резюме. Уряд України 20 грудня 2017 року
прийняв Постанову № 1029 «Деякі питання удоско-
налення системи моніторингу та оцінки результа-
тивності реалізації державної регіональної полі-
тики», в якій затвердив спрощену Методику та По-
рядок проведення розрахунків Індексу регіональ-
ного людського розвитку.
Методика виміру ІРЛР 2017 року включає три
блоки з 8-ми показниками, які начебто характеризу-
ють складові регіонального людського розвитку
(табл. 6).
Таблиця 6
Показники, що застосовуються для розрахунку
Індексу регіонального людського розвитку з 2017 року
№
з/п
Найменування показника Характеристика показника
Відповідальний
за подання даних
1 Довге та тривале життя
1.1 Середня очікувана тривалість життя при на-
родженні, років
Інтегральний показник здоров’я населення Держстат
1.2 Загальний коефіцієнт приросту (скорочення)
чисельності населення, на 1000 осіб наявного
населення, проміле
Інтенсивність зростання (скорочення) чисе-
льності населення
Держстат
1.3 Коефіцієнт смертності від навмисного само-
ушкодження, на 100 тис. осіб наявного насе-
лення, просантиміле
Вплив на психічне здоров’я населення соціа-
льної нестабільності та напруженості у сус-
пільстві
Держстат
2 Добробут та гідні умови праці
2.1 Обсяг видатків місцевих бюджетів (з ураху-
ванням міжбюджетних трансфертів) на одну
особу, гривень
Стан формування фінансової бази для роз-
витку в регіонах, у тому числі соціальної
спрямованості (на освіту, охорону здоров’я
та соціальний захист населення)
Мінфін
2.2 Відношення середньої заробітної плати до мі-
німальної, разів
Фактичний розмір середньомісячної заробіт-
ної плати в регіонах відносно законодавчо
встановленої мінімальної заробітної плати
як основної державної гарантії у сфері оп-
лати праці
Мінсоцполітики
2.3 Рівень працевлаштування зареєстрованих
безробітних, відсотків до кількості громадян,
які мали статус безробітних протягом року
Створення сприятливих умов для працевла-
штування зареєстрованих безробітних
Мінсоцполітики
3 Освіта
3.1 Чистий показник охоплення дошкільними на-
вчальними закладами дітей віком три – п’ять
років, відсотків до загальної кількості дітей
такого віку
Рівень соціалізації дітей дошкільного віку,
що сприяє їх фізичному та психічному роз-
витку
Держстат
3.2 Кількість випускників вищих навчальних за-
кладів I-IV рівня акредитації, відсотків до за-
гальної кількості населення у віці 25-70 років
Рівень освітньо-кваліфікаційної підготовки
дорослого населення
Держстат
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
176
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
У спрощеній системі оцінки ІРЛР тільки один
показник використовується як дестимулятор – ко-
ефіцієнт смертності від навмисного самоушко-
дження, на 100 тис. осіб наявного населення, про-
сантиміле.
У попередній Методиці 2012 року серед 33-х
показників 22 розглядались як показники-стимуля-
тори людського розвитку, а 11 – як показники-дес-
тимулятори, то результати їх прогнозних розрахун-
ків ставали основою обґрунтування конкретних про-
позицій у Планах заходів на 2018-2020 роки для
реалізації Регіональних стратегій розвитку на період
до 2020 року.
Затверджений вказаною Постановою Уряду
Порядок проведення розрахунку ІРЛР було намі-
чено здійснювати у такій послідовності:
1) Мінфін, Мінсоцполітики та Держстат прово-
дять збирання та розрахунок даних за показниками,
зазначеними у табл. 6, та подають їх щороку до
15 липня Мінрегіону для проведення розрахунку Ін-
дексу регіонального людського розвитку;
2) Мінрегіон узагальнює подану інформацію та
надсилає її щороку до 1 серпня Раді міністрів Авто-
номної Республіки Крим, обласним, Київській та
Севастопольській міським держадміністраціям;
3) Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські держ-
адміністрації на підставі отриманої інформації пода-
ють щороку до 25 серпня Мінрегіону аналітичну за-
писку про основні тенденції зміни значень цих по-
казників (див. табл. 6);
4) Мінрегіон:
– на підставі отриманої інформації проводить
розрахунок Індексу регіонального людського розви-
тку відповідно до Методики проведення розрахунку
Індексу регіонального людського розвитку та подає
його щороку до 15 вересня Кабінетові Міністрів Ук-
раїни;
– оприлюднює результати розрахунку Індексу
регіонального людського розвитку разом із аналі-
тичними записками Ради міністрів Автономної Рес-
публіки Крим, обласних, Київської та Севастополь-
ської міських держадміністрацій про основні тен-
денції зміни значень показників на своєму офіцій-
ному веб-сайті.
Тобто, спрощена схема моніторингу та рей-
тингової оцінки ІРЛР достатньо трудомістка як за
ієрархією, так і у часі і тому має чисто інформацій-
ний характер. У її використанні не передбачено зво-
ротних зв’язків від органів влади адміністративних
областей і адміністративних районів до центральних
органів виконавчої влади для здійснення узгодже-
ного за цілями і ресурсами державного регулювання
регіонального людського розвитку.
У вересні 2018 року Директорат регіонального
розвитку Мінрегіону України надрукував розра-
хунки ІРЛР за 2017 рік за 8-ми показниками трьох
аспектів людського розвитку в 22-х адміністратив-
них областях України (крім Луганської, Донецької і
АР Крим).
Оцінки ІРЛР за 2017 рік по областях представ-
лені не як аспекти регіонального людського роз-
витку, а як напрями досліджень: «Довге та здорове
життя», «Добробут та гідні умови праці», «Освіта».
При цьому динаміка зміни інтегральних значень
ІРЛР була наведена починаючи з 2013 року по всіх
областях та в цілому по Україні.
По Луганській і Донецькій областях та АР
Крим з 2014 року здійснення розрахунків ІРЛР ви-
знано не коректним у зв’язку з відсутністю інформа-
ції по частині тимчасово окупованих територій Ук-
раїни.
У 2017 році в цілому по Україні за цією мето-
дикою (три аспекти, вісім показників-індикаторів,
які не були перевірені на дійсність виміру людсь-
кого розвитку) ІРЛР склав 0,65.
Числове значення ІРЛР в цілому по Україні од-
ного порядку зі значенням ІЛР при порівнянні країн
у світовому вимірі. Тобто, складається враження, що
придуманий Мінрегіоном за ініціативою Уряду но-
вий метод виміру ІРЛР для того, щоб продемонстру-
вати наступне: після Революції Гідності 2014 року
Україна дійсно ввійде до 50 кращих країн світу у
2020 році згідно з «Середньостроковим планом
пріоритетних дій Уряду на період до 2020 року» (за
розпорядженням Кабінету Міністрів України від
03.04.2017 р. №275-р). Можливо керівництво Уряду
не відрізняло показники ІЛР (Індекс людського роз-
витку) від ІРЛР (Індекс регіонального людського
розвитку)!
Перші десять місць рангової оцінки ІРЛР за ре-
зультатами 2017 року згідно зі стисло розглянутою
Методикою зайняли м. Київ (0,80) та наступні об-
ласті: Львівська (0,71), Київська (0,70), Чернівецька
(0,69), Харківська (0,68), Тернопільська (0,67), За-
карпатська (0,66), Волинська (0,65), Івано-Франків-
ська (0,65), Рівненська (0,65).
Результати розрахунків ІРЛР за Методикою
2017 року засвідчують про наявність від’ємного зна-
чення загального коефіцієнту приросту (скоро-
чення) чисельності населення на 1000 осіб наявного
населення, окрім м. Києва. А от як або в якій мірі це
позначилось на зростанні обсягів видатків місцевих
бюджетів з урахування міжбюджетних трансфертів
на одну особу – не оцінено. Натомість результати
аналізу динаміки таких складових оцінки ІРЛР як рі-
вень працевлаштування зареєстрованих безробіт-
них, відношення середньої заробітної плати до міні-
мальної, коефіцієнт смертності від навмисного са-
моушкодження на 100 тис. осіб наявного населення
можливо і служитимуть для обґрунтування відпо-
відних додаткових заходів через рік після їх виміру,
тобто на 2019 рік (при уточнені Плану заходів на
2018-2020 рр. з реалізації Регіональних стратегій
розвитку на період до 2020 року).
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
177
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
Числові оцінки ІРЛР для адміністративних об-
ластей за Методикою 2017 року визначені однако-
вими для наступних груп областей: 0,65 – Волин-
ська, Івано-Франківська, Рівненська, України в ці-
лому; 0,64 – Дніпропетровська, Сумська, Черкаська,
Хмельницька; 0,63 – Полтавська, Миколаївська,
Одеська, Вінницька, Закарпатська; 0,62 – Житомир-
ська, Херсонська; 0,61 – Кіровоградська і Чернігів-
ська.
Тобто, спрощена Методика 2017 року не дозво-
ляє здійснювати рейтингові оцінки місць областей
по єдиній шкалі виміру їх ІРЛР, а також здійснювати
порівняння ІРЛР областей з середнім значенням
ІРЛР України в цілому, як критерію фінансового ви-
рівнювання регіонального людського розвитку, а та-
кож можливого критерію розподілу коштів з Дер-
жавного фонду регіонального розвитку та еталону
порівнянь його складових аспектів.
Крім того, наявна відсутність диференціації
рейтингової оцінки складових і інтегрального зна-
чення ІРЛР адміністративних областей України для
оцінки ефективності державної регіональної полі-
тики та для обґрунтування заходів щодо її підви-
щення тільки за вказаними трьома «напрямами»
людського розвитку і з використанням тільки 8-ми
показників-індикаторів, з яких тільки один – де-
структивний, як дестимулятор. Але в серпні-вересні
2018 року за даними Держстату України рейтингові
оцінки ІРЛР 2017 року залишались більш продук-
тивними для обґрунтування відповідних заходів за
результатами оцінки динаміки 33-х показників – ін-
дикаторів усіх 6-ти блок-аспектів людського роз-
витку в регіонах за Методикою 2012 року.
Фахівцями Інституту фізичної економіки
ім. С. А. Подолинського розроблено загальний алго-
ритм комплексної рейтингової оцінки складових та
інтегрального значення ІРЛР, який реалізується у
4 етапи метрології циклічності регіонального люд-
ського розвитку [12].
Перші 3 етапи комплексної рейтингової оцінки
передбачають аналіз розвитку і ранжування адміні-
стративних областей за відповідними ознаками:
– перший етап: за головними компонентами со-
ціально-економічного розвитку областей;
– другий етап: за результатами факторного ана-
лізу соціально-економічного розвитку областей, які
згруповані у відповідні кластери;
– третій етап: за станом соціально-економічної
безпеки розвитку областей.
На четвертому етапі комплексної рейтингової
оцінки людського розвитку адміністративних об-
ластей розрахунки складових і інтегрального зна-
чення ІРЛР здійснюються за регіонами, які згрупо-
вані на перших трьох етапах. Саме цими процеду-
рами забезпечується досягнення комплексності рей-
тингової оцінки людського розвитку адміністратив-
них областей України, як більш об’єктивної у по-
рівняні з діючими схемами і системами – індикато-
рами їх здійснення.
Алгоритм функціонування механізму держав-
ного регулювання регіонального людського роз-
витку включає також блок розрахунків рівня і дина-
міки як складових, так і в цілому ІРЛР для оцінки
його результативності та ефективності.
У повоєнний період в умовах реформування ор-
ганів місцевого самоврядування та територіальної
організації влади при обґрунтуванні нової регіо-
нальної карти держави процедури та результати
комплексної рейтингової оцінки складових та в ці-
лому ІРЛР можуть стати аргументами переформату-
вання соціально-економічного простору та адмініс-
тративно-територіального устрою держави.
Середнє значення ІРЛР в варіантах групування
областей при переформатуванні соціально-еконо-
мічного та територіального простору України може
стати додатковим критерієм формування нової ре-
гіональної карти держави відповідно і до вимог еко-
номіко-статистичних принципів ЄС.
Література
1. Людський розвиток в України: можливості та напрями соціальних інвестицій (колективна науково-аналітична моно-
графія) / за ред. Е. М. Лібанової. Київ.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006.
356 с.
2. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) / за ред. Е. М. Лібанової. Київ: Ін-т
демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2007. 328 с.
3. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір (колективна монографія) / за ред. Е. М. Лібанової. Київ: Ін-т демо-
графії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2008. 316 с.
4. Столяров В. Ф. Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державот-
ворення. Вісник економічної науки України. 2022. №1 (42). С. 193-204. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).193-
204.
5. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів
України від 21 липня 2006 р. № 1001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1001- 2006-%D0%BF.
6. Методика вимірювання людського розвитку регіонів України. Додаток до Постанови «Про методологічні засади ви-
мірювання людського розвитку для регіонів України» Колегії Держкомстату України №182/76 від 05.04.2001 р. та Президії
НАН України 14.03.2001 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_182202-01.
7. Черняк В. К. Українському народу – стабільний планомірно-стійкий людський розвиток (оцінка стану науково-адмі-
ністративного забезпечення). Частина 1. Загальна ситуація зі стратегічним плануванням людського розвитку в Україні. Еко-
номічний вісник Донбасу. 2020. № 1(59). С. 199-217. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2020-1(59)-199-217.
8. Методика вимірювання регіонального людського розвитку: Рішення Президії НАН України та колегії Державної слу-
жби статистики України від 13.06.2012 р. № 123-м. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/ kat_u/2018/zb/09/
zb_rlr2017_pdf.pdf.
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
178
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
9. Науково-практичний коментар до Бюджетного Кодексу України // кол.авт.; заг. ред. Ф. О. Ярошенка; від. вик. наук.
ред. В.Ф.Столяров. – 2-е вид., доп. та перероб. Київ: Державна навчально-наукова установа «Академія фінансового управ-
ління», Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, 2011. 560 с.
10. Разгосударствление на Украине: одна из программ. Еженедельник «ОриентиР ДиП». 1990. №40.
11. Бурих Ю. Е. Перспективы за федеративно-земельним усторойством. Матеріали науково-практичної конференції
«Актуальні проблеми управління територіями в Україні» (26-27 листопада 1992 року). Київ, 1993. С. 58-62.
12. Столяров В. Ф. Композиційний моніторинг регіонального людського розвитку. Економічний вісник Донбасу. 2020.
№1(59). С. 181-198. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2020-1(59)-181-198.
References
1. Libanova, E. M. (Ed.). (2006). Liudskyi rozvytok v Ukrainy: mozhlyvosti ta napriamy sotsialnykh investytsii [Human
development in Ukraine: opportunities and directions of social investments]. Kyiv, Institute of Demography and Social Research of
the National Academy of Sciences of Ukraine, State Committee for Statistics of Ukraine. 356 p. [in Ukrainian].
2. Libanova, E. M. (Ed.). (2008). Liudskyi rozvytok rehioniv Ukrainy: analiz ta prohnoz [Human development of regions of
Ukraine: analysis and forecast]. Kyiv, Institute of Demography and Social Research of the National Academy of Sciences of Ukraine,
State Committee for Statistics of Ukraine. 328 p. [in Ukrainian].
3. Libanova, E. M. (Ed.). (2008). Liudskyi rozvytok v Ukraini: innovatsiinyi vymir [Human development in Ukraine: innovative
dimension]. Kyiv, Institute of Demography and Social Research of the National Academy of Sciences of Ukraine, State Committee for
Statistics of Ukraine. 316 p. [in Ukrainian].
4. Stolyarov, V. F. (2022). Kompozytsiine planuvannia vidnovlennia sotsialno-ekonomichnoho rozvytku na riznykh rivniakh
derzhavotvorennia [Compositional Planning of Restarting the Socio-Economic Development at Different Levels of State Building].
Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (42), рр. 193-204. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).193-204 [in
Ukrainian].
5. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi stratehii rehionalnoho rozvytku na period do 2015 roku: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy
vid 21 lypnia 2006 roku № 1001 [On approval of the State strategy for regional development for the period up to 2015: Resolution of
the Cabinet of Ministers of Ukraine of July 21, 2006 No. 1001]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2006-
%D0%BF [in Ukrainian].
6. Metodyka vymiriuvannia liudskoho rozvytku rehioniv Ukrainy. Dodatok do Postanovy «Pro metodolohichni zasady
vymiriuvannia liudskoho rozvytku dlia rehioniv Ukrainy» Kolehii Derzhkomstatu Ukrainy №182/76 vid 05.04.2001 r. ta Prezydii
NAN Ukrainy 14.03.2001 r. [Methodology for measuring human development in regions of Ukraine. Appendix to the Resolution “On
methodological principles for measuring human development for regions of Ukraine” of the Board of the State Statistics Committee
of Ukraine No. 182/76 of 05.04.2001 and the Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine of 14.03.2001]. Retrieved
from https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_182202-01 [in Ukrainian].
7. Cherniak, V.K. (2020). Ukrainskomu narodu – stabilnyi planomirnostiikyi liudskyi rozvytok (otsinka stanu naukovo-
administratyvnoho zabezpechennia). Chastyna I. Zahalna sytuatsiia zi stratehichnym planuvanniam liudskoho rozvytku v Ukraini [To
the Ukrainian people – stable planned sustainable human development (assessment of the state of scientific and administrative support).
Part I. General situation with strategic planning of human development in Ukraine]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald
of the Donbas, № 1 (59), pp. 199-217. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2020-1(59)-199-217 [in Ukrainian].
8. Metodyka vymiriuvannia rehionalnoho liudskoho rozvytku: Rishennia Prezydii NAN Ukrainy ta kolehii Derzhavnoi sluzhby
statystyky Ukrainy vid 13.06.2012 r. № 123-m [Methodology for measuring regional human development: Decision of the Presidium
of the NAS of Ukraine and the Board of the State Statistics Service of Ukraine dated June 13, 2012 No. 123-m]. Retrieved from
http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/09/zb_rlr2017_pdf.pdf [in Ukrainian].
9. Naukovo-praktychnyi komentar do Biudzhetnoho Kodeksu Ukrainy [Scientific and practical commentary to the Budget Code
of Ukraine]. (2011). 2nd ed., Ext. and processing. Kyiv, State Educational and Scientific Institution "Academy of Financial
Management", Ukrainian State University of Finance and International Trade [in Ukrainian].
10. Razghosudarstvlenye na Ukrayne: odna yz prohramm [Nationalization in Ukraine: one of the programs]. (1990).
Yezhenedel'nik «OriyentiR DiP» – Weekly “OrientiR DiP”, No. 40 [in Russian].
11. Burykh, Yu. E. (1993). Perspektyvy za federatyvno-zemelnym ustoroistvom [Prospects for a federal-land system]. Aktualni
problemy upravlinnia terytoriiamy v Ukraini [Actual problems of territorial management in Ukraine]: Proceedings of the Scientific
and Practical Conference. (pp. 58-62). Kyiv [in Russian].
12. Stoliarov, V. F. (2020). Kompozytsiinyi monitorynh rehionalnoho liudskoho rozvytku [Composite Monitoring of Regional
Human Development]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 1 (59), рр. 181-198. DOI:
https://doi.org/10.12958/1817-3772-2020-1(59)-181-198 [in Ukrainian].
Столяров В. Ф., Островецький В. І., Столярова В. В. Національна метрологія циклічності регіонального людсь-
кого розвитку в Україні (1999-2017 рр.)
В статті розглянуті тенденції складових «Демографічний розвиток регіонів України» і «Відтворення населення» Індексу
регіонального людського розвитку (ІРЛР) в 1999-2017 роках. Наведена система показників і блоків Національних методик
виміру ІРЛР.
Здійснені рейтингові оцінки складових «Демографічний розвиток регіонів України» у 1999-2011 роках і блоку «Відтво-
рення населення» у 2004-2011 роках. Розглянута динаміка рейтингових оцінок ІРЛР адміністративних областей, які займали
перші 10 місць.
З’ясовано, що циклічність активізації людського розвитку в перших 10 областях України у 2012-2017 роках формувалась
позитивними тенденціями показників демографічного розвитку і відтворення населення в регіонах у 1999-2011 роках.
Розкриті принципові недоліки сучасної методики оцінки ІРЛР, що використовується з 2017 року.
Наведена структура алгоритму комплексної рейтингової оцінки ІРЛР, який доцільно використовувати в після воєнний
період.
Ключові слова: метрологія циклічності, національні методики, регіональний людський розвиток, рейтингові оцінки,
бюджетний федералізм.
В. Ф. Столяров, В. І. Островецький, В. В. Столярова
179
Економічний вісник Донбасу № 3 (77), 2024
Stoliarov V., Ostrovetskyy V., Stoliarova V. National Metrology of the Cyclicity of Regional Human Development in
Ukraine (1999-2017)
The article examines the trends of the "Demographic development of the regions of Ukraine" and "Population reproduction"
components of the Regional Human Development Index (RHDI) in 1999-2017. The system of indicators and blocks of the National
Methods of Measuring the Human Resource Development is given.
Rating assessments of the components "Demographic development of regions of Ukraine" in 1999-2011 and the block "Popula-
tion reproduction" in 2004-2011 were carried out. The dynamics of the rating assessments of the HRDI of the administrative regions
that occupied the first 10 places were considered.
It was found that the cyclicality of the activation of human development in the first 10 regions of Ukraine in 2012-2017 was
formed by positive trends in the indicators of demographic development and population reproduction in the regions in 1999-2011.
The fundamental shortcomings of the modern HRDI assessment methodology used since 2017 are revealed.
The structure of the complex rating assessment algorithm of the RHDI, which is expedient to use in the post-war period, is
presented.
Keywords: metrology of cyclicality, national methods, regional human development, rating assessments, budget federalism.
Стаття надійшла до редакції 06.09.2024
|