Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків
The article makes a special effort to define mendicant songs as a special genre of folk lyric poetry on Марiiа Kleut the basis of three criteria: (1) as a verbal (and musical) part of mendicant customs, which have certain characteristics of ritual (a specific place where alms are sought, a specific...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201530 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків / М. Клеут // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 17-21. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201530 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2015302025-01-22T17:28:20Z Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків Клеут, М. Сербський фольклор у загальнослов’янському контексті The article makes a special effort to define mendicant songs as a special genre of folk lyric poetry on Марiiа Kleut the basis of three criteria: (1) as a verbal (and musical) part of mendicant customs, which have certain characteristics of ritual (a specific place where alms are sought, a specific time when this is done, a certain form of behavior; (2) from the standpoint of their functionality and (3) in view of their immanent poetic features. У раду се настоји да се дефинишу слепачке песме као посебан жанр народног лирског песништва на основу три критеријума: (1) као вербални (и музички) део обичаја прошње, који има неке карактеристике ритуала (одређено место где се милостиња тражи, одређено време када се то чини, одређени облик понашања); (2) с обзиром на њихову функционалност и (3) у погледу њихових иманентних поетских карактеристика. 2012 Article Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків / М. Клеут // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 17-21. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201530 398.87(497.11) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Сербський фольклор у загальнослов’янському контексті Сербський фольклор у загальнослов’янському контексті |
| spellingShingle |
Сербський фольклор у загальнослов’янському контексті Сербський фольклор у загальнослов’янському контексті Клеут, М. Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків Народна творчість та етнологія |
| description |
The article makes a special effort to define mendicant songs as a special genre of folk lyric poetry on Марiiа Kleut the basis of three criteria: (1) as a verbal (and musical) part of mendicant customs, which have certain characteristics of ritual (a specific place where alms are sought, a specific time when this is done, a certain form of behavior; (2) from the standpoint of their functionality and (3) in view of their immanent poetic features. |
| format |
Article |
| author |
Клеут, М. |
| author_facet |
Клеут, М. |
| author_sort |
Клеут, М. |
| title |
Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків |
| title_short |
Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків |
| title_full |
Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків |
| title_fullStr |
Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків |
| title_full_unstemmed |
Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків |
| title_sort |
обряд обдаровування, або огляд пісень сліпців-жебраків |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Сербський фольклор у загальнослов’янському контексті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201530 |
| citation_txt |
Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків / М. Клеут // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 17-21. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT kleutm obrâdobdarovuvannâabooglâdpísenʹslípcívžebrakív |
| first_indexed |
2025-02-09T04:33:53Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:33:53Z |
| _version_ |
1823552971588239360 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Користуючись*термінологією, запозиченою в
народних митців, Вук Караджич назвав один з різно-
видів ліричних пісень «піснями сліпців-жебраків» і
тому закодував у цьому терміні певний подвійний зміст
(який наявний і в повсякденному мовленні): під цією
назвою могли бути представлені й усі пісні, що їх співа-
ли або виконували речитативом люди, знедолені вна-
слідок утрати зору, а також і будь-який різновид народ-
ної пісні, який можна залучити до цього пісенного ряду
з огляду на контекст, зокрема на обставини, під час
яких пісня була створена, тобто у зв’язку з її прагматич-
ною функцією та іманентними характеристиками.
Насамперед до цієї категорії пісень належали давні
пісні сліпців епічно «мертвої» збірки «Пјесмарици»:
«... але боюся, що й цього не буде дуже багато, бо нія-
кий сучасний серб не скаже: “Де, що кому спаде на
розум – стає сюжетом пісні для співців”» [2, с. 44].
Таким чином репрезентована вказівка на іронічно-
оцінне ставлення громадськості до цього жанру народ-
ної пісні. Пјесме сљепачке (пісні сліпців-жебраків) як
окремий жанр з’явилися в першій книзі «Народних
српских пјесама» («Народні сербські пісні») (1824), а у
виданні В. Караджича (Відень, 1841 р.) із п’ятнадцятьма
піснями подано і їх тлумачення: «У Срему, у Славонії, у
Бачку і Банату сліпці наші погано знали юнацькі пісні,
перед оселями стоячи, співали пісні побожні, щоб ними
людей запалювати в церквах та монастирях, на базарах
і в селах, на святкове дійство і у звичайний день: посі-
дають на землю і, співаючи під гуслі, просять, щоб їм
щось подали. Спочатку ці пісні називалися преткућнице
чи преткутњице, тобто ті, що їх виконують перед осе-
* Дослідження, на основі яких написано цю статтю, було
підготовлено в межах проекту «Фрушка гора у књижевности»
(«Фрушка Гора в літературі»), який здійснюється за фінансової
підтримки Обласного секретаріату науки і техніки
АП Воєводини у Відділенні сербської літератури філософського
факультету Нові-Садського університету під керівництвом
д-ра Ліляни Пешикан-Люштанович.
лями, хатами (від сербського кућа – дім, хата, оселя), а
згодом з’явилися інші їх різновиди, зокрема клањалице
(під які виконавці кланяються і моляться). Сліпець
Філіп Вишнич, коли чув у Срему ці “кланялиці”, підсмі-
ювався, говорячи: “Ваші сліпці не вміють співати, тіль-
ки й уміють бога славословити під гуслі і кричати:
подаруйте, порадуйте!”» [3, с. 155] 1.
У цьому невеличкому уривку наведено стислий зміст
пісень сліпців, спосіб їх виникнення, територіальна
поширеність, а насамкінець подано вже їхні значеннєві
характеристики. Як етнограф і збирач народних творів,
прагнучи представити народні традиції в усій їх багато-
манітності, В. Караджич приділив цим пісням окрему
увагу, не виділяючи їх нібито особливо, проте його
критика є життєвою позицією одного з найвідоміших
жебраків-сліпців. Наступні збирачі, значною мірою під
впливом настанов В. Караджича, однак без притаман-
ної йому систематичності, ішли слідами сліпих співців,
а не сліпців-жебраків. Деякі зразки цих пісень, вико-
навці яких просили милостиню, було записано й
на друковано.
У 1843 році «Летопис Матице српске» («Літопис
Матиці сербської») репрезентував малу передмову під
назвою «Елегија серпски’ слепаца» («Елегія сербських
сліпців») з однією піснею і коментарем: «Сербські сліп-
ці мають звичай із цими віршами милостиню просити.
Бо ці пісні, попри неабияку простоту й невимушеність
викладу, велику силу мають» [6, № 84]. Надзвичайно
цікавим при цьому є відзначення «особливої сили»
пісень сліпців-жебраків, як, скажімо, зіставлення їх з
гомерівськими традиціями, але значення пам’ятки
анонімного автора дещо нівелюється у зв’язку з відсут-
ністю будь-яких відомостей про час і місце виникнення
цього запису.
Певний внесок у вивчення пісень сліпців-жебраків
зробила Міліца Стоядинович Српкіня, виконавиця
пісень, яка під безпосереднім впливом і під наглядом
В. Караджича збирала ці усні пам’ятки, прославляючи в
Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпців-жебраків *
Mariia Kleut. Rite of Bestowal, Or a Survey of Blind Mendicants’ Songs. The article makes a special effort to define
mendicant songs as a special genre of folk lyric poetry on Марiiа Kleut the basis of three criteria: (1) as a verbal (and musical)
part of mendicant customs, which have certain characteristics of ritual (a specific place where alms are sought, a specific time
when this is done, a certain form of behavior; (2) from the standpoint of their functionality and (3) in view of their immanent
poetic features.
Key words: mendicant songs, folk lyric poetry, ritual, alms.
Марија Клеут. Дарак или оглед о слепачким песмама. У раду се настоји да се дефинишу слепачке песме као посе-
бан жанр народног лирског песништва на основу три критеријума: (1) као вербални (и музички) део обичаја прошње,
који има неке карактеристике ритуала (одређено место где се милостиња тражи, одређено време када се то чини,
одређени облик понашања); (2) с обзиром на њихову функционалност и (3) у погледу њихових иманентних поетских
карактеристика.
Кључне речи: слепачке песме, народне лирско песништво, ритуал, милостиња.
Марія Клеут
УДК 398.87(497.11)
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
18 19
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Марія Клеут. Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпцівжебраківСербський фольклор у загальнослов’янському контексті
такий спосіб Відовдан у монастирі Раваниці (біля срем-
ського села Врдник), відома записом однієї такої пісні,
а потім і описом одного вірування [10, с. 47, 126, 153–
154]. Наскільки опис сліпців у В. Караджича близький
до дійсності, суворий, позбавлений емоцій, настільки у
М. Стоядинович поетично багатий. З нього можна зро-
зуміти й усвідомити (залишивши поза увагою роман-
тичні переживання), що в середині ХІХ ст. у Сремі спів
сліпців-жебраків – усе ще жива традиція, крім того,
співці гуртувалися навколо монастиря, особливо під
час великих свят, а також до їх репертуару входили як
власне ліричні пісні сліпців-жебраків, так і деякі юнаць-
кі. М. Стоядинович була хрещеною дитині однієї такої
сліпої виконавиці (у якої, цілком імовірно, і записала
чимало пісень, серед них і пісню «Крајцара је мален
дарак» («Крейцеровий малий дарунок»)), зафіксувала
також вражаюче своєю силою і непохитністю віруван-
ня: «Ніхто не хотів дитині сліпців хрещеною бути. Хіба
що цигани, вони б покумували, але сліпці нізащо не
хотіли їх за кумів мати» [10, с. 126].
Сліпці як творці юнацьких народних пісень досить
відомі, пісні деяких з них (Філіпа Вишнича, сліпих
Живани, Єци і Степанії) також добре досліджені, а пісні
сліпців-жебраків як жанр народної лірики залишилися
поза увагою, мало вивчені й певною мірою знецінені.
Виняток становить показове щодо цього есе Владана
Недича «Југословенска народна лирика» («Півден но-
слов’янська народна лірика»). Розділ, що стосується
цього жанру ліричних пісень, невеликий за розміром,
пропонує своєрідну програму їх дослідження, акцентує
увагу на цінності таких пісень і загалом представляє їх
в інший спосіб, аніж В. Караджич: «Пісні сліпців-жебра-
ків створені поєднанням уривків із пісень, які запози-
чуються виконавцями від одного тексту до іншого.
Проте їх творці, автори цих уривків, були вельми обда-
ровані як лірики. Вони натхненно промовляли про
свою нелегку долю, про свої “темні” дні і ночі “без міся-
ця”, про свої поневіряння “від немилих до чужих”. Коли
спів відбувався поблизу святих церковних місць, пісні
зазнавали певного впливу церковної мови. Саме в
них – у цьому ще одна специфічна риса їхнього побуту-
вання – широко було залучено демінутиви, найчастіше
від слів “життя” й “очі”» [7, с. 22].
У контексті існуючих звичаїв, з огляду на їхню праг-
матичну функцію (насамперед роздавання милостині),
окреслено й тематичне коло, а також основні мотиви
пісень, ці пісні релятивно чітко виділяються як окремий
жанр, і в цьому сенсі їх легко класифікувати. Відомі
записи В. Караджича – для жодного з них не представле-
но контекст виконання – викликають подекуди непоро-
зуміння [3, № 207–212, 214]. Ідеться про пісні з доволі
розвиненою наративною структурою і змістом,
пов’язаним з релігійними уявленнями [3, № 207–209],
відповідно їх і називали «молитвице» («молитви») [3,
№ 210–212, 214], вони були призначені для того, аби
спонукати слухачів до милосердя й роздумів про гріх, їх
могли виконувати співці, коли просили милостиню, та,
власне, і поза цим контекстом. Подаючи першу з них під
назвою «Љуба богатога Гавана» («Кохана заможного
Гавана»), В. Караджич записав: «Цю пісню в супроводі
гусел співала Єца, сліпа жінка із Земуна, коли просила
милостиню, ідучи від хати до хати. Коли вона підходила
до якоїсь хати, то починала під гуслі співати (щоб було
чути, що вона під хатою), а коли їй щось подавали чи
рішуче відповідали, що тут їй нічого не подадуть і немає
на що сподіватися, вона припиняла спів і рушала далі, а
якщо хтось просив, вона йому виконувала цілу пісню...
Я сам її [пісню] потім (у 1838 році) чув в Імоскому
(у Далмації) і вже від людей, які не були ні сліпцями, ні
жебраками» [3, с. 155–156].
Така характеристика й, утім, усе інше, що відомо від
В. Караджича про сліпців-жебраків, які практично існу-
вали за рахунок милостині, яку отримували, а також
про репертуар цих виконавців, указує на те, що їх
могли співати, щоб отримати милостиню, оскільки
теми, наявні в піснях, близькі до баладного жанру, а
також через той факт, що спів сліпців уже підсвідомо
натякав на те, що їх треба нагородити милостинею за
нього – як у юнацьких піснях. За Ф. Вишничем, треба
було б сказати, що нагорода за виконання юнацьких
пісень – явище, яке коріниться ще в патріархальній
культурі, а створення текстів ліричних пісень перебу-
ває в зоні видозміненої патріархальної культури. Сліпа
Єца об’єднала ці дві традиції. Цілком імовірно, що оби-
два репертуари – епічний і ліричний – були і в сліпої
Живани 2. Пісня «Опет Наход Симеун» («Знов Наход
Сімеон») [4, № 15] невідомого виконавця, яка є леген-
дою у віршах з основним мотивом родового гріха (епіч-
на, з відповідно розвиненою наративною структурою),
закінчується віршами (фінальною формулою), які не
перебувають у тісному зв’язку з її змістом, а мають усі
характерні ознаки пісні, де сліпці висловлюють про-
хання подати їм що-небудь:
Благо оном брату ришћанину
Кој’ целива и прилог придаје,
Прилог даје и очима гледи.
Усі ці факти вказують на те, що цю пісню виконують
у той самий спосіб, що й пісні сліпої Єци.
В. Караджич на основі свого досвіду збирання
пісень виділив пісні сліпців-жебраків як окремий
різно вид, невідомий до того часу, під цим терміном
він об’єднав два види, відмінні на поетичному рівні
(тобто – ліричні й епічні пісні), близькі за походжен-
ням і способом виконання, до того ж пов’язані особис-
тою трагедією співця-виконавця. Тому, імовірно, він
залучив до свого «Словника» не тільки термін «слепач-
ке песме» («пісні сліпців-жебраків»), але й «клањалице»
(«пісні-поклони») та «преткутнице» («пісні біля
осель») [5, с. 389, 799].
У лексиконі «Народної творчості» («Народна
књижевност») запропоновано схоже вирішення: зна-
чення словосполучення пісні сліпців-жебраків перед-
бачає значення, закладене у слові, похідному від «кла-
нятися», «згинатися», – «поклонні пісні», «пісні-покло-
ни»: «Лірична народна пісня, що складається найчасті-
ше з восьми віршів, яку сліпий співак виконує, щоб
отримати милостиню. Виконана у християнсько-мора-
лістичному тоні, вона сповнена почуття щирої туги над
нещасливою долею людською». Термін «пісні біля
осель» залишається незмінним.
Визначення поняття «пісні сліпців-жебраків» у
«Словнику літературознавчих термінів» [1, с. 736]
сформульовано переважно на основі вже процитовано-
го уривка з тексту В. Недича, але використано його не
в занадто адекватний спосіб, як, наприклад, у книзі
«Народна творчість», характеристика ж терміна «пісні
біля осель» залишається тією самою.
Пісні сліпців-жебраків як окремий різновид ліричної
народної творчості можна розрізняти за трьома крите-
ріями: 1) як вербальна (і музична) частина-супровід
звичаю просіння милостині, яка має виражені характе-
ристики ритуалу (визначено місце, де співці просять,
час, коли це відбувається, спосіб подання милостині від
дарувальника до виконавця); 2) з позицій їх прагма-
тичної функціональності; 3) з погляду на притаманні їм
поетичні характеристики. Правильніше було б стосов-
но цього різновиду пісень запропонувати термін «про-
хальні пісні», але життєздатність використання термі-
на «пісні сліпців-жебраків» указує на основну причину
такого тривалого їх існування.
Хоч істотними є відмінності щодо місця, часу та спо-
собу виконання, пісні-поклони і пісні біля осель не різ-
няться суттєво своїми поетичними характеристиками.
Звісно, вони не однакові – навіть за відсутності відпо-
відного опису звичаю і на рівні самих мовних характе-
ристик, – ті тексти, які виконуються, щоб отримати
милостиню (благання, прохання подати щось), відріз-
няються від тих, що виконуються після того, коли пода-
ється дарунок (подяка і благословіння). До першої
групи належать окремі записи В. Караджича [3, № 213,
215–217], запис, поданий у «Летопису Матице српске»
(«Літопису Матиці Сербської») [6, № 84], і запис
М. Стоядинович [10, № 46], а до другої – тексти із запи-
сів В. Караджича [3, № 218–222].
Обидві групи пісень характеризуються монологіч-
ним способом оповіді, хоча тексти написані від першої
особи однини і другої особи однини чи множини, їх,
проте, в ідеалі треба було б розглядати як своєрідний
діалог, у якому один учасник, потенційна і / чи реальна
особа, яка подає милостиню, зображена як німий сві-
док і фігурує лише в описі другого учасника – сліпого
виконавця чи виконавиці. За цими характеристиками
пісні сліпців-жебраків відрізняються від інших видів
пісень, які б могли епізодично виконуватися, щоб спі-
вакові подали милостиню, та й загалом від усього
масиву народної творчості, для якого взагалі не є пока-
зовим текст пісень від першої особи. Пісні сліпців-
жебраків можна розглядати як різновид інвокації
(виклику), більшою чи меншою мірою розвинений.
У піснях лунає заклик до мешканця будинку чи подо-
рожнього подати щось, а потім – подяка за отримане.
Неодноразово повторюються слова на зразок «друзі»,
«односельці», «батьки», «брат / братик / брати» в
супроводі прикметників для їх характеристики (мої,
милостиві, милі, дорогі, любі, добрі) – батько (доро-
гий), мати (мила, ніжна), рід, плем’я (милостивий,
родовитий, знатний) і тільки в одному випадку права
рука, правиця (синекдоха – той, хто подає милостиню).
Основна кількість таких лексем пов’язана з родинними
стосунками, близькістю до Бога й віри, яка подана
прямо чи лише підсвідомо вловлюється:
Одбери се која мајко,
Која мајко, који отац,
Одбери се који братац,
Који братац, која секо
Од народа ришћанскога,
Од сабора Божијега [3, № 217].
Пісні сліпців-жебраків, які виконуються до того, як
подають милостиню, відрізняються наявністю двох
основних тем: зображення тяжкого життя сліпців і про-
хання нагородити сліпця милостинею. Ці теми в піснях
щільно переплітаються, їх мовне обрамлення значною
мірою стає формулативним. У цьому сенсі ці дві основ-
ні теми деперсоналізовані: схожими є і долі виконав-
ців-сліпців, і їхні прохання подати милостиню 3.
На відміну від високого ступеня формулативності
віршів, їх відрізняє досить вільний порядок розміщення
рядків: у тем немає чіткої, затвердженої позиції в пісні,
їх можуть у вільний спосіб включати до структури
поетичної оповіді, розширювати чи звужувати, це вже
залежить від імпровізаторських здібностей виконавця
й контексту. Пісні сліпців-жебраків не мають чіткої, раз
і назавжди закріпленої структури. Редукція (скорочен-
ня) поетичної оповіді може стосуватися всіх частин
пісні, крім самого прохання про милостиню (ця тема
мусить залишатися незмінною, щоб пісня не втратила
свого основного змістового призначення). Високий
ступінь формулативності мови й фіксований фонд тем
і мотивів дозволяє стверджувати, що існує лише два
принципові різновиди пісень сліпців-жебраків: мета
одного – отримати милостиню, а за допомогою другого
висловлюється подяка за дарунки і гроші – з безкінеч-
ними можливостями для варіювання.
Трагедія життя сліпців часто представлена карти-
ною довгого, безкінечного шляху, який ще посилюєть-
ся за рахунок окремих етимологічних фігур (пут путо-
вати, брод бродити) й універсальних символів землі
(вода, дерева, каміння) та неба (Сонце, Місяць).
Драматичний контраст між особами, які подають і
прий мають милостиню, ще підсилюється за рахунок
факту, що той, хто може бачити, дивиться (споглядає)
на того, хто не в змозі бачити:
Видиш, брате милостиви [3, № 215];
Видите ме очицама [3, № 216, 216];
Видиш, брате, сужничара [3, № 215];
Видите ли мене слепу [3, № 217].
Формула прохання водночас посилюється за раху-
нок перерахування всіх можливостей, якими наділе-
ний слухач і яких позбавлений виконавець, скажімо:
«Ви, брати, ніколи так не дивилися – у пустку, а сліпі
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
20 21
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Марія Клеут. Обряд обдаровування, або Огляд пісень сліпцівжебраківСербський фольклор у загальнослов’янському контексті
не мають ні дому, ні роду, ні дітей»; у наступному
віршованому рядку:
Дарујте ме, мила браћо,
Так’ овако не гледали,
Слепа чеда не имали,
Ни у дому ни у роду,
И у свет га не спремили
Кано мене моја мајка [3, № 215].
Поетичне мовлення пісень характеризується знач-
ною кількістю демінутивів. Вибір демінутивів і їх
семантичних полів дуже показовий. Об’єктом зобра-
ження стають явища, які позначають фізичні й духов-
ні якості людини: десниця, руки, очі, вуха, серце, душа,
життя, здоров’я, спогад, щастя 4. Показовою є опо-
зиційна пара день і ніч. Нарешті, демінутивами є діа-
лектні слова, які позначають те, що виступає «пред-
метом» обміну між сліпцем-співаком і тим, хто
подає, – слухачем: милостиня, крейцер, монетка,
молитва, щастя.
Поетичне мовлення пісень сліпців-жебраків харак-
теризується ознаками, притаманними не лише цьому
різновиду пісень, але й багатьом іншим ліричним піс-
ням. Особливу групу формують лексеми, які станов-
лять «предмет дарування», синтагми яких належать
до одного семантичного поля. Те, що в прагматично-
му сенсі є метою виконання пісні задля отримання
милостині, подається завжди в переносному значенні,
практично ніколи не формулюється прямо, за допо-
могою слів із повсякденного мовлення (не вживаєть-
ся, скажімо, слово «просити»). Прохання милостині
висловлюється за допомогою парафрази й метафори:
дарувати, подарувати, виділити, поділитися, не про-
ходити повз нужденного, простягати правицю тощо.
Милостиня теж представлена метафорично (даруван-
ня, подарунок) і лише подекуди називається прямо
(гроші, крейцер).
Найважливіше в цих піснях, відповіді на питання:
що головне в цьому проханні сліпців, аби їм подали,
що їм дає таке право просити і на чому взагалі базу-
ється цей звичай просити – можна зрозуміти, якщо
усвідомити, яким є тлумачення цих слів. Пісні сліпців-
жебраків і звичай просити милостиню вкорінені, з
одного боку, у почутті співчуття як універсальному
емоційному стані людини, а з другого, – у християн-
ській міфологемі милосердя. Наголошуючи на рівно-
сті людей та однаковому їх призначенні на землі й
долі всіх людей (і сліпих жебраків, і тих, хто подає),
виконавці пісень викликають співчуття й указують на
різницю в становищі людей, насамперед зображен-
ням важкого і виснажливого шляху, яким ідуть жебра-
ки, а також використанням символіки дня й ночі,
світла й темряви:
Што су вама бели дани,
То су мени тавне ноћи [3, № 215].
Што је вама бео данак,
То је мени тавна ноћца [3, № 217].
Потім виконавець використовує позитивні характе-
ристики для людини, яка подає, а негативні – для свого
власного становища. На противагу сліпому чаду, сліп-
цю, каліці використовуються лексеми: щасливі оселі,
орач, копач, путник, військовий, пастир, учень.
Позитивні атрибути людини, яка дарує, запозичені із
семантичного поля справжнього життя, кульмінація їх
постає в молитві, у якій співець обіцяє восхваляти
дарувальника, і в піснях-подяках, які починаються з
таких поетичних формул: «Спасибі, брате ришчанину»,
«Подяка тобі, добра правице», «Подяка тобі, брате, і
усьому твоєму родові», «Дяка тобі, роде милостивий»
[3, № 218–222]. Пісні-подяки сліпців-жебраків побудо-
вано у формі благословення; у них милостиня розгля-
дається як своєрідний дар за Божим посередництвом:
«Господь мені це подарував», «Обдарував вас Цар
Небесний», «Дарунок Божої душі» [3, № 218, 221, 222;
6, № 84].
Християнське походження пісень сліпців не викли-
кає сумнівів. Їх біблійне коріння можна визначити
насамперед згідно з тим, як виконавці тлумачили Божі
заповіді. У піснях наявні вірші, у яких більшою чи мен-
шою мірою простежуються алюзії на деякі уривки з
Біблії, відповідно до яких тлумачиться становище сліп-
ця у світі християнських уявлень. Розпорошені по кни-
гах Старого й Нового Завіту, вони вказують на обов’язок
допомагати сіромашним і немічним, таким, які не
можуть працювати і про себе подбати 5. Сім основних
заповідей щодо необхідності подання нещасним і наго-
роди за це на тому світі сліпці-виконавці запозичили
безпосередньо з Біблії, насамперед відповідну символі-
ку: брат / брати, рука / десниця, гріх, Царство Небесне,
а на цій основі побудували і власне бачення Раю –
воскресіння праведних, яке висловили в метафорич-
ний спосіб: добре було / на цьому і на тому світі [3,
№ 213]; врата Раю відкриті, / для душі місце готове /
на престолі Христовому [3, № 217]; а душа до Раю
потрапила / і, коли Бога побачила, / райські слова про-
мовляла [3, № 218, 219]; Бог твою душу удостоїв / Раю,
місця світлого [6, № 84].
Ключовим символом цих пісень є дарування як
душевний порив (у дослівному значенні – те, що для
душі), а реінтерпретація біблійних заповідей, яку у
своїх піснях подавали сліпі виконавці, полягає, з
одного боку, у наголошенні необхідності ділитися –
для багатих, а з другого, – у значенні власної посе-
редницької ролі за допомогою молитви. Так, те, що
дарувальник подає (дарує) сліпому, не розглядається
як милостиня, а як дар, те, чим діляться (у дослівно-
му значенні – частина того, що маєш, від слова
«део» – частина, те, чим діляться – «поделица»).
Існування універсального принципу обміну в піснях
сліпців-жебраків стосується саме конкретних матері-
альних цінностей: за гроші, яких потребує викона-
вець, він дарує в пісні молитву і благословення.
Правило, що не можна залишатися байдужим до
благання сліпця, визначено й народним прислів’ям:
«Кад проси, подај му ако и круну носи» («Коли хтось
просить, подай йому, хай він і корону носить»).
1. Живковић Д. Речник књижевних
термина. – Београд, 1985.
2. Караџић В. С. Сабрана дела Вука
Караџића. – Књ. I. Мала простонародња
славено-сербска пјеснарица (1814),
Народна србска пјеснарица (1815). –
Београд, 1965.
3. Караџић В. С. Српске народне
пјесме. – Књ. I (1841) // Сабрана дела
Вука Караџића. – Београд, 1975. – N IV.
4. Караџић В. С. Српске народне
пјесме. – Књ. II (1845) // Сабрана дела
Вука Караџића. – Београд, 1988. – N V.
5. Караџић В. С. Српски рјечник
(1852) // Сабрана дела Вука
Караџића. – Београд, 1986. – N XI/1-2.
6. Клеут М. Лирске народне песме //
Летопис Матице српске. – Нови Сад, 1983.
7. Недић В. Антологија народних
лирских песама. – Београд, 1969.
8. Недић В. Вукови певачи. – Нови Сад,
1981.
9. Пешић Р., Милошевић-Ђорђевић Н.
Народна књижевност. – Београд, 1984.
10. Стојадиновић М. С. Из колебе у
дворове господске: фолклорна збирка
Милице Стојадиновић Српкиње. – Нови
Сад, 1990.
Література
Примітки
переклад із сербської Мирослави Карацуби
1 У своєму «Рјечнику» («Словнику»)
поруч зі словами «клањалица» і
«преткутњица» [5, с. 389, 799] подав і
їх стислий опис, а зі словом «поделица»
[5, с. 718] запропонував і два віршовані
рядки з однієї такої пісні сліпців.
2 Ось із чим пов’язане припущення
В. Недича [8, с. 39], що одну з пісень
сліпців-жебраків [3, № 217] Вук
Караджич запозичив у цієї виконавиці.
3 Ступінь формулативності (у світлі
теорії Перрі – Лорда) наведено в
поданій нижче таблиці, у якій окрему
пісню взято як основну (колонка І і ІІ),
а в двох наступних колонках (III і IV)
уписано такі самі формули назви, які
з’являються вже в інших піснях.
I II III IV
Дарујте ме, мила браћо, [3, № 215]; 3, № 216]
Так’ овако не гледали, [3, № 215]; 3, № 216; 3, № 217]
Слепа чеда не имали [3, № 215]; 3, № 216; 3, № 217]
Ни у дому ни у роду [3, № 215]; 3, № 216; 3, № 217]
И у свет га не спремили [3, № 215; 3, № 216; 3, № 217]
Кано мене моја мајка [3, № 215; 3, № 216; 3, № 217]
Што је у свет оправила [3, № 215; 3, № 216]
У незнану туђу земљу, [3, № 215; 3, № 217]
А за туђим очицама. [3, № 215; 3, № 217]
Ја сам жељан бела света, [3, № 215; 3, № 216; 3, № 217]
Жарка сунца и месеца, [3, № 215; 3, № 216; 3, № 217]
И по свету погледати [3, № 215; 3, № 216]
Црне земље испред себе, [3, № 215; 3, № 216]
Ведра неба изнад себе. [3, № 215; 3, № 216]
Тешке путе да путујем, [3, № 215; 3, № 216; 3, № 217]
Тешке броде да продујем [3, № 215; 3, № 216; 3, № 217]
Већ да бијем и пребијам [3, № 215; 3, № 217]
Од дрвета до дрвета, [3, № 215; 3, № 217]
Од камена до камена, [3, № 215; 3, № 217]
Од немила до недрага [3, № 215; 3, № 217]
Као вода о брегове [3, № 215; 3, № 217].
4 Експресивність демінутивів пісень
сліпців-жебраків збережено в елегії «Коли
померти молодим» Бранка Радичевича:
«Збогом, житку, мој прелепи санче, /
Збогом, зоро, збогом, бели данче».
5 Пісні сліпців-жебраків близькі до
наступних уривків: Третя книга Мойсея
[25:35]; П’ята книга Мойсея [15.7, 5.10,
24.19]; Книга пророка Данила [4.27];
Євангеліє від Матвія [16.3, 25.40];
Євангеліє від Марка [10.21, 10.23,
10.25]; Євангеліє від Луки [14.14].
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|