2025-02-22T01:26:46-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201534%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-22T01:26:46-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201534%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-22T01:26:46-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-22T01:26:46-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
Сутичка героя з вілою через побудову намету
The paper examines the conflict between a hero (Marko Kraljević and Banović Strahinja / Sibinjanin Janko) and a nixie over the building of a tent from the point of view of an archaic (that is concerned with cosmogony and initiation) patterns and symbolic meanings, as well as the interaction between...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Series: | Народна творчість та етнологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201534 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-201534 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2015342025-01-22T17:31:11Z Сутичка героя з вілою через побудову намету Делич, Л. Міфологічний вимір фольклору The paper examines the conflict between a hero (Marko Kraljević and Banović Strahinja / Sibinjanin Janko) and a nixie over the building of a tent from the point of view of an archaic (that is concerned with cosmogony and initiation) patterns and symbolic meanings, as well as the interaction between the hero and a particular model of a sujet. У раду се анализира круг песама који говори о сукобу јунака (Марка Краљевића и Бановић Секуле / Сибињанин Јанка) с вилом око подизања шатора са становишта древних (космогонијских и иницијацијских) образаца и симболичких значења, као и прилагођавања конкретног лика одређеном сижејном моделу, и обрнуто. 2012 Article Сутичка героя з вілою через побудову намету / Л. Делич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 41-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201534 398.21(497.11) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Міфологічний вимір фольклору Міфологічний вимір фольклору |
| spellingShingle |
Міфологічний вимір фольклору Міфологічний вимір фольклору Делич, Л. Сутичка героя з вілою через побудову намету Народна творчість та етнологія |
| description |
The paper examines the conflict between a hero (Marko Kraljević and Banović Strahinja / Sibinjanin Janko) and a nixie over the building of a tent from the point of view of an archaic (that is concerned with cosmogony and initiation) patterns and symbolic meanings, as well as the interaction between the hero and a particular model of a sujet. |
| format |
Article |
| author |
Делич, Л. |
| author_facet |
Делич, Л. |
| author_sort |
Делич, Л. |
| title |
Сутичка героя з вілою через побудову намету |
| title_short |
Сутичка героя з вілою через побудову намету |
| title_full |
Сутичка героя з вілою через побудову намету |
| title_fullStr |
Сутичка героя з вілою через побудову намету |
| title_full_unstemmed |
Сутичка героя з вілою через побудову намету |
| title_sort |
сутичка героя з вілою через побудову намету |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Міфологічний вимір фольклору |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201534 |
| citation_txt |
Сутичка героя з вілою через побудову намету / Л. Делич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 41-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT deličl sutičkageroâzvíloûčerezpobudovunametu |
| first_indexed |
2025-02-09T04:34:06Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:34:06Z |
| _version_ |
1823552985627623424 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Коло*пісень, що структуровані за зразком «сутичка
героя з вілою через будування намету» [4, бр. 181; 11,
бр. 266; 8, бр. 1, 20/1-2, 74] 1, відоме за ввідною форму-
лою «наметним співом» і за коротким епічним віршем –
восьмискладовим 2. І постійність ввідної формули, дис-
трибуція якої в усній епіці досить обмежена 3, і метрич-
ний зразок (восьмискладовий рядок), з яким пов’язують
давніші епічні й культурні прошарки [9, с. 16–41], і тип
сутички (боротьба героя з надприродною істотою –
вілою), і виконання в колі, яке наштовхує на зв’язок
цих пісень з певним обрядово-звичаєвим контекстом 4,
промовисто свідчать про архаїчність цієї сюжетної
моделі й символічної оповіді, яка лежить в основі відпо-
відного кола варіантів. Тому є достатньо причин для
того, щоб припустити, що оспівування сутички героя з
вілою через будування намету на «вовчому зборищі /
на вілинському ігрищі» ґрунтується на давніх уявлен-
нях і архаїчній міфічній матриці.
Лінію цієї сюжетної моделі утворює порушення геро-
єм хтонічного простору і сутичка з істотою, яка захи-
щає цей простір 5. У всіх піснях обраного кола варіантів
герой заходить у простір наголошено негативної сим-
воліки (ліс, вода / Сава / озеро), що належить демоніч-
ним істотам і який захищають віли («вовче зборище»,
«вілинське ігрище», «гайдуцьке сходьбище»).
Пошкодження чужої, вілинської, відповідно вовчої і
гайдуцької території ініціює подальшу зав’язку – сутич-
ку з вілою, з якої герой виходить переможцем. Віла
натомість намагається захистити свою територію і,
подібно до традиційних уявлень про її атрибути й
«вимоги», вистрілом покарати героя чи його коня.
Проте з дуелі вона виходить переможеною, а герой,
подолавши вілу «на її території», підтверджує свою
винятковість.
* Дослідження здійснене в рамках реалізації проекту «Srpsko
usmeno stvaralaštvo u interkulturnom kodu» («Сербська усна
творчість в інтеркультурному коді») (178011), започаткованого
Інститутом літератури і мистецтва в м. Белграді за фінансової
підтримки Міністерства освіти й науки Республіки Сербія.
У більшості пісень протагоністами є воєвода Янко і
бан Секула. Тобто ініціаційна розповідь, постійно
пов’язана зі знаменитою парою дядька і племінника,
стала найціліснішим, найкогерентнішим і найочевид-
нішим нашаруванням такої сюжетної моделі. У цих
піснях бан Секула бореться з вілою замість воєводи
Янка, ловить її й дарує дядькові. Таким чином, у зазна-
чене коло варіантів, хоча й не зовсім експліцитно, уве-
дено мотив одруження героя з вілою.
Проте в пісні з Ерлангенського рукопису (бр. 181)
випадає цей мотив, а сутичка Марка з вілою має зовсім
інший характер. На основі цього варіанта можна рекон-
струювати старіший зразок співу і найглибші наратив-
ні й символічні нашарування, наявні у відповідній
сюжетній моделі.
Наприклад, у пісні з Ерлангенського рукопису віла
дійсно стріляє в Маркового найкращого коня, після
чого Марко мститься їй так, як вона найчастіше в епіці
погрожує героям, – забирає очі.
На відміну від решти варіантів, у яких віла специфіч-
ним чином інтегрується в людську спільноту (Секула
ловить вілу й дарує її дядькові, воєводі Янку), у пісні з
Ерлангенського рукопису Марко осліплює вілу, цим
самим символічним способом знищує її сили й установ-
лює необхідну прірву, «розрив» між двома світами – цим і
потойбічним, людським і демонічним / хтонічним. Саме
тому перемога над вілою набуває важливого змісту.
Природа подвигу Марка стає ще наочнішою, оскіль-
ки мається на увазі той факт, що сутичка віли й героя
ініціює побудову намету на «вучjму виалищу / на
вилов(с)кo(м) игралищу». Побудова намету є аналогіч-
ною побудові міста / храму [3, s. 47], виникненню
нової території [3, s. 25, 26], тобто ці дії належать до
космогонії [3, s. 38–45]. Побудова намету на місці, яке
захищають віли й вовки, може бути темою, запозиче-
ною з давньої розповіді про завоювання не-культурного
простору шляхом перемоги над демонічними силами,
які є втіленням первісного Хаосу. Подвиг Марка робить
вагомішим той факт, що він (як і бан Секула), «намет
ставить» на горі, яка, між іншим, є однією з моделей
Сутичка героя з вілою через побудову намету *
Lidiia Delych. Quarrel of Hero with Nixie Through erection of Tent. The paper examines the conflict between a hero
(Marko Kraljević and Banović Strahinja / Sibinjanin Janko) and a nixie over the building of a tent from the point of view
of an archaic (that is concerned with cosmogony and initiation) patterns and symbolic meanings, as well as interaction
between the hero and a particular model of a sujet.
Key words: nixie, model of a sujet, interaction between a hero and nixie.
Лидија Делић. Сукоб јунака с вилом око подизања шатора. У раду се анализира круг песама који говори о
сукобу јунака (Марка Краљевића и Бановић Секуле / Сибињанин Јанка) с вилом око подизања шатора са
становишта древних (космогонијских и иницијацијских) образаца и симболичких значења, као и прилагођавања
конкретног лика одређеном сижејном моделу, и обрнуто.
Кључне речи: вила, сижејни модел, сукоб јунака с вилом.
Лідія Делич
УДК 398.21(497.11)
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
42 43
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Лідія Делич. Сутичка героя з вілою через побудову наметуМіфологічний вимір фольклору
Космічного стовпа (аxis mundi), розміщеного в центрі
самого Всесвіту [3, s. 31, 32; 1, с. 57].
І побудова намету, і засліплення демонічної істоти, і
локалізація подій на горі – це мотиви, які в традиційній
системі мають специфічну символіку й, безсумнівно, ука-
зують на найдавніші культурні прошарки. Їх достатньо
переконливо можна вважати реліктами міфічної оповіді
про подвиг деміурга / культурного героя. Тобто зовсім
природним є те, що усна традиція в цю сюжетну модель
включила Марка Королевича, який є не лише централь-
ною постаттю південнослов’янської усної епіки, але й
персонажем, якому, за переказами, приписують гігант-
ські розміри й космогонічні дії [10, с. 293].
У колі пісень, що структуровані за моделлю «сутичка
героя з вілою через побудову намету», зазначене міфічне
начало входить у типовий героїчний контекст: Марко /
бан Секула показують перевагу на демонічним ворогом
і перемагають його лише героїчними засобами, підтвер-
джуючи свою винятковість і статус в усній епіці.
У пізніше записаних варіантах, структурованих за
моделлю «сутичка героя з вілою через побудову наме-
ту», дійові особи, як уже сказано, – Сибинянин Янко і
«бан» Секула 6. Герой, який заходить у хтонічний про-
стір і якому погрожує віла, – Сибинянин Янко:
Ход` отоле, Угрин Јанко!
Не пењи ми шатор тудар;
Ако запех стр`јеле моје,
Устр’јелићу тебе, Јанко
[11, бр. 266].
Однак він не змагається з вілою, замість нього це
робить племінник Секула:
Јанко вили одговара:
«Не бојим се тебе, вило,
Док су мене два сестрића:
Бан Секуле с Мијаилом».
У то доба бан Секуле,
Б`јелу вилу уфатио,
пак је води ујку своме,
Ујку своме Угрин Јанку (...).
Віла намагається «відкупитися» чудесними дарами –
травами, які Секулу зроблять непереможним героєм,
першим у війську, або ж травами, за допомогою яких
він отримає сина. Але Секула відмовляється від запро-
понованих рослин, покладаючись, як архаїчні герої, на
свої сили й можливості:
«Луда ли си, б`јела вило!
Била здрава глава моја,
Родиће ми љуба сина;
Била крепка мишка моја,
Сјећи ће ми сабља Турке;
Био собом јунак добар,
Бићу стиман у дружину».
Он одведе б`јелу вилу,
Дарова је ујку своме.
Цікаво, що ця восьмискладова пісня, занотована на
території, де на століття раніше були записані бугарш-
тиці (Рисан), пам’ятає знамениту тріаду угорських
героїв – Сибинянина Янка, Бановича Секулу, Михайла
Свилоєвича. Цей героїчний «триптих» не з’являється в
решті записів В. Караджича, що вказує на консерватив-
ність давніх традиційних і культурних нашарувань в
окремих сегментах восьмискладового епічного співу.
Образ племінника Секули зображений досить арха-
їчно у фрагментах, які В. Караджич подає у згадках [11,
с. 198]. Розповідь про шаманське перевтілення героя,
характерне для персонажа «бана» Секули в усній тради-
ції, виражається більше в прозовій фабулі, аніж у
десятискладовій. Після того, як Янко поставив намет
«біля зеленого в лісі озера» і віла йому пригрозила, що
«стрілятиме» в коней і героїв, Секула просить у дядька
нирців, хортів і соколів, щоб спіймати вілу:
«Дај ти мене два ронца јунака,
И дај мене два бијела рта,
И дај мене два сива сокола;
Живу ћу ти вилу уватити».
Закінчення пісні В. Караджич подає в прозі (зберіга-
ючи десятискладовий вірш): «Јанко му то да; кад вила
побјегне води у дубине, он пусти два ронца јунака, те је
истјерају на сухо; кад побјегне преко поља равна, он
напусти два бијела хрта; а кад се дигне небу под облаке,
он пусти два сива сокола, и тако је савлада и ухвати» 7.
На відміну від варіантів, представлених
В. Караджичем, у піснях зі збірника Матіє Мажуранича 8
Секулі від самого початку належить роль протагоніста.
Він не лише бореться з вілою, але й «ставить» намет «на
горі на Папучі», через що віла погрожує йому каліцтвом
коня й чумою війська:
«Не пењ` шатор, бан Секула,
На планини на Папучи,
Коње ћу ти сакатити,
А јунаке поморити!».
Отже, Секула – герой, який заходить у хтонічний,
вілинський, вовчий та гайдуцький простір, що, судячи
з усього, є новою деталлю у відповідній сюжетній моде-
лі. Наглядно співець – під впливом того факту, що
Секула в певному колі варіантів є протагоністом і носі-
єм героїчної оповіді й героїчного погляду на світ – роз-
ширив «поле впливу» цього героя і від самого початку
поставив його в центр подій.
Але це, на перший погляд незначне і не дуже важли-
ве зрушення, призвело до нелогічності в епілозі пісні.
Співець, пам’ятаючи фігурування дядька й племінника
у відповідному колі пісень і специфічну форму відповіді
віли («док је мени…»), пов’язував виняткову силу й
міць Секули з дядьком Янком:
«Док је мени ујац Јанко,
Ја сам срећан у дружини;
И док ми је ујац Јанко,
Мој је коњић бржи виле;
И док ми је ујац Јанко,
Моја љуба сине рађа»
[8, бр. 1].
Цим самим знищені не лише топоси сербської і
південнослов’янської епіки, але й принципи, на яких
ґрунтується символічна розповідь про ініціацію, безсум-
нівно, ключова для з’ясування відношення дядько – пле-
мінник у традиційній культурі. У згаданому символічно-
му розумінні дядько виступає поводирем через ініціа-
цію, певним випробувачем і порадником, у той час як
племінник – виконавець, який має пройти відповідні
іспити й довести свою зрілість і вправність, а отже,
виправдати героїчні і / чи магічні сили й атрибути.
У піснях зі збірника М. Мажуранича ці сили й атри-
бути пов’язані з воєводою Янком, та й образ Секули є
зовсім нетиповим для цього кола варіантів й епіки
зокрема. Подвиг здійснюють Секулині супутники
(«герої»), а не він сам 9, його героїчний статус, як уже
було сказано, походить із сили і здібностей «дядька»
Янка («Док је мени ујац Јанко...»), що особливо абсурд-
но в сегменті, де йдеться про потомство Секули:
(...) И док ми је ујац Јанко,
Моја љуба сине рађа.
Пісня з Ерлангенського рукопису, записана на
території Войної Границі в перших десятиліттях
XVIII ст., і варіанти, зафіксовані через століття на
інших територіях та в інших культурних колах
(Рисан / Новий Винодольський), показують певні
специфічні риси й відрізняються окремими дуже сут-
тєвими сегментами. Порівнюючи їх, легше розпізна-
ти наративні й символічні шари, об’єднані, здавало-
ся, у просту, але насправді винятково складну й
гетерогенну сюжетну модель.
Дякуючи носієві епічної дії Марку Королевичу, у пісні
з Ерлангенського рукопису найлегше розпізнається
давня культура матриць, пов’язана з космогонічною
дією і сутичкою з демонічною істотою, яка їй передує.
Герой не має ні помічника, ні «заступника». Він власною
силою перемагає вілу, але не для того, щоб одружитися
чи «подарувати» її іншому героєві, а щоб захистити
побудову, установлену на її території. Лише в цьому варі-
анті віла стріляє в найкращого Маркового коня, і тільки
тут Марко наздоганяє й осліплює вілу. І жорстокість
Марка, і зведення оповіді до сутички з демонічним воро-
гом, і винятковість героя, якому не потрібні ні заступ-
ник, ні помічник, ні чудотворне зілля, указують на арха-
їчність оповіді й формування героя.
Залучення бана Секули і воєводи Янка в цю сюжетну
модель менше впливає на композицію, а більше – на
модифікацію значення. У цих піснях з’явився образ пле-
мінника-помічника і, що надзвичайно важливо, спроба
віли особливими дарами «відкупитися» від героя. Віла
натомість пропонує Секулі трави, які, з одного боку,
допоможуть продовжити чоловічий рід, а з другого, –
забезпечать військову силу й винятковість у дружині
(«Да ти сабља с`јече Турке», «Да си стиман у дружину»
[11, бр. 266], відповідно «Да си срећан у дружини», «Да
ти ј` коњић бржи виле») [8, бр. 1]. Зміщення на одне
століття старішого варіанта може свідчити про вклю-
чення символічного нашарування, що стосується отри-
мання героїчного статусу у випадку, де протагоністом
був Секула. Саме спроба вілиного «підкупу» може пред-
ставляти згадку про справжнє одержання героїчних
атрибутів унаслідок перемоги над нею і отримання
чарівних предметів або сили, що вона має 10.
Новий контекст виник у переплітанні й контаміна-
ції згаданої моделі співу з космогонічною оповіддю
про побудову «намету» на горі й знищення демонічної
істоти, яка захищає зайнятий простір. Зміни при
цьому спричиняли радикальне переосмислення опо-
віді про одержання героїчних сил і атрибутів: отри-
мання «дарів» перестало фігурувати як мотивація для
сутички з вілою, а захоплення віли, від якої
«дитя» / юнак може одержати засоби, що зроблять
його героєм, стало ціллю. До того ж і символічний
зміст перемоги над вілою більше відповідає зв’язку
дядько – племінник, аніж метаморфозам «дитини» в
героя (Секула від самого початку має відповідні сили
й атрибути).
У варіантах, де протагоністами виступають Янко й
Секула, випущено мотив вілиного осліплення: Секула
або дарує вілу дядькові [11, бр. 266], або ж про її
подальшу долю не йдеться [8, бр. 1]. Через це розповідь
про перемогу героя над демонічним ворогом певною
мірою відсторонюється й повертається до моделі, яка
ставить у центрі (тимчасове) «приручення» й «підко-
рення» надприродної істоти, тобто одруження героя з
вілою. У згаданих варіантах випущено мотив вілиної
атаки на намет героя, що наявний у пісні з
Ерлангенського рукопису.
Випущена деталь промовисто свідчить про забутий
первісний зміст сутички героя з вілою (зведення наме-
ту на її території) і зміщення акценту на інші символіч-
ні площини.
За збігом обставин найдавніший тип зав’язки й
героя трапляється в записаному найраніше варіанті,
від початку XVIII ст. [4, бр. 181], тоді, коли в пізніших
на одне століття записах відбувається зміщення до
ініціаційних зразків співу й розповіді про одруження
героя з вілою. У цьому випадку діахронічний аспект
навряд чи мав вирішальну роль. Саме той факт, що
пісня зі збірки В. Караджича згадує трійцю знамени-
тих угорських героїв – Сибинянина Янка, Бановича
Секулу та Михайла Свилоєвича, – засвідчує те, що
вони відносно рано – найпізніше в період виходу з
ужитку і зникнення бугарштиць (перша половина
XVIII ст.) – були включені в таку сюжетну модель.
Отже, ці герої були інтегровані у спів про побудову
«намету» на «вовчому зборищі / вілинському ігрищі»
в часи записування пісні з Ерлангенсь кого рукопису й
фігурували в цьому сюжетному зразку паралельно з
Марком Королевичем. Забування космогонічної опо-
віді й витіснення відповідного символічного значення
можна тлумачити не лише (винятково) існуванням
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
44
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Міфологічний вимір фольклору
цього сюжетного зразка в усній творчості, але й насам-
перед уведенням персонажів, які в усній традиції мали
вже вибудований і впізнаваний епічний габітус. Ці
образи внесли специфічну систему символічних зна-
чень і зв’язків в існуючу міфоепічну матрицю, збага-
тивши її новим смисловим наповненням.
1 В. Караджич пісню про сутичку бана
Секули з вілою видав у першій книзі
«Сербських народних пісень» [11,
бр. 266] – між «жіночими», переважно
ліричними піснями, – очевидно,
спираючись на метричну систему й
особливість виконання («в колі»).
Проте фактом є те, що ця
восьмискладова пісня, яку співають у
колі, має героїчний характер:
незважаючи на те, що не виконується в
асиметричному десяти складовому
рядку, вона містилася в (переважно)
епічному збірнику В. Караджича.
2 Усі записані варіанти виконані у
восьмискладовому вірші, крім тих, що
їх «згадує» В. Караджич у коментарях
до опублікованої пісні «Секула і віла».
Саме фрагменти, які В. Караджич подає
за згадками із Тршича, оспівані
десетерцем (десятискладовим віршем)
[див.: 11, с. 198].
3 На відміну від надзвичайно рухомих
(у плані наявності у значній кількості
пісень і сюжетних моделей) і валентних
ввідних формул «вино п’є», «коня кує»,
«книгу пише», «здобич ловить» тощо
формула «наметний спів» пов’язана з
колом варіантів, що структуровані за
зразком «сутичка героя з вілою навколо
побудови намету», і піснями, темою
яких є невірність любої Груїци
Новаковича [4, бр. 117; 12, бр. 7; 13,
бр. 5, 6] [див.: 2, с. 134–152]. В обох
випадках мова йде про зразки співу, які
спираються на найдавніші міфічно-
культурні прошарки.
4 Пісня, яку опублікував В. Караджич, –
«У Рисні співають хлопці, танцюючи в
колі» [11, бр. 266] – є одним з варіантів
зі збірки М. Мажуранича, позначена як
«писма поскочница» [8, бр. 74], а інші
дві – як «писме на коло» [8, бр. 20/1–2].
Виконання в колі впливало на більшу
консервативність змісту пісні:
«Оскільки восьмискладові пісні
переважно виконувалися в колі, вони
не змінювалися так, як гуслярські
десятискладові імпровізації. Нагідні
для танцю і звичаю, вони берегли
незрівнянно краще стару побудову й
стару форму» [9, с. 36].
5 «Боротьба міфологічних істот (…)
мотивована в цій пісні [4, бр. 181;
прим. – Л. Д.] сваволею Марка,
нешануванням табу, порушенням
певної заборони ступати на місце, яке
не є людським» [7, s. 135].
6 Лише в одному варіанті зі збірки
М. Мажуранича, яка насправді не
записана, а лише зазначена як паралель
до зафіксованої пісні («Намет ставить
бан Секула / :чи бан Иване: /»),
Секула – не протагоніст [8, бр. 20/2].
7 Коментарі до пісні 11, бр. 266. Слід
мотиву перетворення героя з’являється
у варіанті збірника М. Мажуранича:
«(…) Кад то чује бан Секула,
Пуста коње в равно поље,
А хртове у лугове,
А соколе под облаке,
А јунаци потекоше,
Б`јелу вилу ухватише (…)»
[8, бр. 1].
«(…) Кад то чује бан Секула,
Он постави малу стражу,
Пусти коње в равно поље,
А хртове уз лугове,
А јунаке под облаке (…)»
[8, бр. 74].
8 Пісні зі збірника Матіє Мажуранича
зібрані за період 1836–1839 років на
території Нового Винодольського [5,
с. 217].
9 «А јунаци потекоше, / Б`јелу вилу
ухватише, / Тер ју пељу бан-Секули» [8,
бр. 1].
10 Відхід у хтонічний простір і контакт з
потойбічним – неодмінна частина
ініціаційного руху.
Примітки
1. Детелић М. Митски простор и
епика. – Београд, 1992.
2. Детелић М. Урок и невеста. Поетика
епске формуле. – Београд ; Крагујевац,
1996.
3. Elijade M. Sveto i profano: priroda
religije. – Beograd ; Laćarnak, 2004.
4. Ерлангенски рукопис старих
српскохрватских народних песама. –
Ср. Карловци, 1925.
5. Живанчевић М., Недић В. Зборник
Матије Мажуранића // Зборник Матице
српске за књижевност и језик, XIV/ 2. –
Београд, 1966. – T. I. – C. 215–264.
6. Žirar R. Nasilje i sveto. – Novi Sad,
1990.
7. Krnjević H. Lirski istočnici. Iz istorije i
poetike narodne poezije. – Beograd ;
Priština, 1986.
8. Мажуранић М. Зборник Матије
Мажуранића // Зборник Матице
српске за књижевност и језик, XIV/ 2. –
Београд, 1966. – T. I. – C. 225–260.
9. Недић В. Српскохрватска осмерачка
усмена епика // О усменом
песништву. – Београд, 1976. – T. I. –
C. 16–41.
10. Словенска митологија : енцикло-
педијски речник. – Београд, 2001.
11. Српске народне пјесме / скупио их
и на свијет издао Вук Стеф. Караџић. –
Књига прва у којој су различне женске
пјесме. – Београд, 1975.
12. Српске народне пјесме / скупио их
и на свијет издао Вук Стеф. Караџић. –
Књига трећа у којој су пјесме јуначке
средњијех времена. – Београд, 1988.
13. Српске народне пјесме из
необјављених рукописа Вука Стеф.
Караџића. – Књига трећа. Пјесме
јуначке средњијех времена. – Београд,
1974.
Література
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|