2025-02-21T09:18:47-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201535%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-21T09:18:47-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201535%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-21T09:18:47-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-21T09:18:47-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
Нашарованість однієї метафори. Голос та сльози як axis mundi
In this paper, the focus is on the archaic magic formula related to voice and tears, viewed in the context of a ritual connection between heaven and earth by building a symbolic Cosmic axis (axis mundi). Since there is already formed recognizable narrative nucleus in conjuration texts, to which it i...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Series: | Народна творчість та етнологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201535 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-201535 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2015352025-01-22T17:34:57Z Нашарованість однієї метафори. Голос та сльози як axis mundi Пандуревич, Є. Міфологічний вимір фольклору In this paper, the focus is on the archaic magic formula related to voice and tears, viewed in the context of a ritual connection between heaven and earth by building a symbolic Cosmic axis (axis mundi). Since there is already formed recognizable narrative nucleus in conjuration texts, to which it is primarily associated, we followed the way to the constitution of the oral poetic formula by observing a number of different syuzhet models incorporating the theme of «great weeping» as a stylized form of the phrase «voice to the sky, tear to the soil» which, in a specific way, works in texts of simple forms. The basic semantic core (one’s sense of vulnerability and need to be mediated by higher powers to overcome it) remained preserved despite the high degree of stylization, and its release and reception depend on the intention of the genre and, above all, the cultural context that prevailed at that time. У овом раду, у средишту пажње нашла се архаична магијска формула везана за глас и сузе, сагледана у контексту обредног успостављања везе између неба и земље симболичким грађењем Космичке осе (aхis mundi). Будући да се већ у бајаличким текстовима, за које се превасходно везује, обликовао препознатљив наративни нуклеус, пут до конституисања усменопоетске формуле пратили смо уочавајући низ различитих сижејних модела у које је уграђен и мотив «великог плакања», као стилизована форма синтагме «гласом до неба, сузом да земље», која, на специфичан начин, функционише и у текстовима једноставних облика. Основно семантичко језгро (човјеково осјећање угрожености и потреба да се уз посредовање виших сила превазиђе) остало је сачувано упркос високом степену стилизације, а његово ослобађање, односно рецепција зависе од жанровских интенција и, прије свега, од културолошког контекста који у датом тренутку преовладава. 2012 Article Нашарованість однієї метафори. Голос та сльози як axis mundi / Є. Пандуревич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 45-49. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201535 390.3 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Міфологічний вимір фольклору Міфологічний вимір фольклору |
| spellingShingle |
Міфологічний вимір фольклору Міфологічний вимір фольклору Пандуревич, Є. Нашарованість однієї метафори. Голос та сльози як axis mundi Народна творчість та етнологія |
| description |
In this paper, the focus is on the archaic magic formula related to voice and tears, viewed in the context of a ritual connection between heaven and earth by building a symbolic Cosmic axis (axis mundi). Since there is already formed recognizable narrative nucleus in conjuration texts, to which it is primarily associated, we followed the way to the constitution of the oral poetic formula by observing a number of different syuzhet models incorporating the theme of «great weeping» as a stylized form of the phrase «voice to the sky, tear to the soil» which, in a specific way, works in texts of simple forms. The basic semantic core (one’s sense of vulnerability and need to be mediated by higher powers to overcome it) remained preserved despite the high degree of stylization, and its release and reception depend on the intention of the genre and, above all, the cultural context that prevailed at that time. |
| format |
Article |
| author |
Пандуревич, Є. |
| author_facet |
Пандуревич, Є. |
| author_sort |
Пандуревич, Є. |
| title |
Нашарованість однієї метафори. Голос та сльози як axis mundi |
| title_short |
Нашарованість однієї метафори. Голос та сльози як axis mundi |
| title_full |
Нашарованість однієї метафори. Голос та сльози як axis mundi |
| title_fullStr |
Нашарованість однієї метафори. Голос та сльози як axis mundi |
| title_full_unstemmed |
Нашарованість однієї метафори. Голос та сльози як axis mundi |
| title_sort |
нашарованість однієї метафори. голос та сльози як axis mundi |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Міфологічний вимір фольклору |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201535 |
| citation_txt |
Нашарованість однієї метафори. Голос та сльози як axis mundi / Є. Пандуревич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 45-49. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT pandurevičê našarovanístʹodníêímetaforigolostaslʹoziâkaxismundi |
| first_indexed |
2025-02-09T04:34:08Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:34:08Z |
| _version_ |
1823552987773009920 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Усупереч усім незрозумілостям (або саме через це),
вже сама назва статті, тобто процедура її поділу, могла
б вказати на її зміст. Це перш за все було б нагадуван-
ня кількох основних теоретичних і методологічних
припущень, якими визначається природа, функціону-
вання та рецепція уснопоетичних текстів.
Фольклорні твори поліетапні у тому розумінні, що
кожна народна пісня може, ба навіть мусить бути складе-
на з хронологічно різнорідних елементів [26, с. 254]. Тому
кожен уснопоетичний текст є своєрідним палімпсестом,
чиє прочитання залежить від знань тлумача про тради-
ційну культуру та зміни, що впливали на її трансформа-
цію, як і від його уяви при спробі встановити й реконстру-
ювати актуальний та попередній текстуальний шар.
Сербська усна література, як і решта форм сербської
народної творчості, створюється на межі двох різних ідео-
логій, тобто на двох різних релігійних традиціях, а тому
про інтертекстуальність уснопоетичної традиції найчасті-
ше говорять, як про синкретизм або нашарування язич-
ницьких та християнських культурних моделей. Метою
цієї праці, отже, є вкотре на сербському матеріалі показа-
ти «зіткнення потоків», «передачу матеріалу», «феномен
нашарування», і приклади «специфічної фольклорної
контамінації» [9, с. 33–39], словом, процеси художньої
стилізації нашарованого фольклорного матеріалу.
Ідентифікація різночасових сегментів ускладнюєть-
ся тим, що вони у фольклорних текстах існують пара-
лельно і водночас взаємопроникають та створюють
стійкі структури [17, с. 59]. Відношення усного та обря-
дового фольклору можливо реконструювати, особливо
беручи до уваги той факт, що з тих самих міфологічних
систем випливає як стилізація обряду, так і образність
поетичної мови [3, s. 234], і що точки перетину літера-
турного тексту і міфопоетичної картини світу, яка в цей
текст вбудована, активуються у стабільних, але творчо
активних формулах. У працях Мір’яни Детелич,
Хатиджі Крнєвич, Снежани Самарджії 2,
Бошка Сувайджича, які зазвичай виходять за рамки
початкових, гомерових досліджень, формула розгляда-
ється як динамічний компонент усної літератури і в
змістовому, і в структурному плані. Формула охоплює
не лише різноманітні вирази та композиційні кон-
струкції, а й значно ширші пласти традиції. З огляду на
це вони є носіями кодованої інформації, зберігачами
тяглості – мотиву та значення, витоки яких лежать у
давній дохристиянській сфері сакрального і які б навіть
у контексті «народної релігії сербів» [1, s. 55–63] було б
непросто зберегти. Активуючи досить складні системи
асоціацій уже в самому процесі уснопоетичної комуні-
кації, формули остаточно впливають на горизонт очіку-
Нашарованість однієї метафори.
Голос та сльози як axis mundi 1
Yelenka Pandurevych. The Complexity of a Metaphor. Voice and Tears as the axis Mundi. In this paper, the focus
is on the archaic magic formula related to voice and tears, viewed in the context of ritual connection between heaven and
earth by building symbolic Cosmic axis (axis mundi). Since there is already formed recognizable narrative nucleus in con-
juration texts, to which it is primarily associated, we followed the way to the constitution of the oral poetic formula
through observing a number of different syuzhet models incorporating the theme of «great weeping» as stylized form of
the phrase «voice to the sky, tear to the soil» which, in a specific way, works in texts of simple forms. The basic semantic
core (one’s sense of vulnerability and need to be mediated by higher powers to overcome it) remained preserved despite
the high degree of stylization, and its release and reception depend on the intention of the genre and, above all, the cul-
tural context that prevailed at that time.
Key words: voice, tears, archaic magic formula, building symbolic axis.
Јеленка Пандуревић. Слојевитост једне метафоре. Глас и сузе као axis mundi. У овом раду, у средишту пажње
нашла се архаична магијска формула везана за глас и сузе, сагледана у контексту обредног успостављања везе
између неба и земље симболичким грађењем Космичке осе (aхis mundi). Будући да се већ у бајаличким текстовима,
за које се превасходно везује, обликовао препознатљив наративни нуклеус, пут до конституисања усменопоетске
формуле пратили смо уочавајући низ различитих сижејних модела у које је уграђен и мотив «великог плакања», као
стилизована форма синтагме «гласом до неба, сузом да земље», која, на специфичан начин, функционише и у
текстовима једноставних облика. Основно семантичко језгро (човјеково осјећање угрожености и потреба да се уз
посредовање виших сила превазиђе) остало је сачувано упркос високом степену стилизације, а његово ослобађање,
односно рецепција зависе од жанровских интенција и, прије свега, од културолошког контекста који у датом
тренутку преовладава.
Кључне речи: глас, сузе, архаична магијска формула, симболичко грађење.
Єленка пандуревич
УДК 390.3
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
46 47
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Єленка Пандуревич. Нашарованість однієї метафори.
Голос та сльози як axis mundi
Міфологічний вимір фольклору
вань слухачів, а також читачів, які цей текст сприйма-
ють перш за все як літературний.
Один із типів чаклунських текстів (поширених у цен-
тральній частині Балкан серед слов’янського і частково
румунського населення), що його Любінко Раденкович
називає «розповіддю про страждання та зцілення люди-
ни» [21, с. 33–36], взятий за основу для цього аналізу,
тим паче, що постійність цієї моделі засвідчена й сучас-
ними дослідженнями [10, с. 416–419]. Текст заклинан-
ня як вербальний код автентичної обрядової ситуації
вже своєю наративною основою свідчить про зіткнен-
ня язичницьких та християнських течій: ідеться про
зустріч жертви, яка «пищить голосом до неба, сльозами
до землі» і Богородиці, яка чує цей плач і направляє до
чаклуна, що вилікує його. Хоча спасіння, яке, хоч і опо-
середковано, однак приходить від Богородиці, вказує
на християнський контекст, основна міфічна семанти-
ка не порушена: людина в небезпеці «голосом до неба,
сльозою до землі» символічно будує космічну вісь,
якою виражає потребу відновити порядок. Обрядова
безперервність вертикальної комунікації має за мету
подолання кризи відновленням гармонії, яка належить
сакральному часові початку.
Одним з найважливіших символів архаїчних куль-
турних систем є axis mundi – космічна вертикаль, вісь
світу, яка пов’язує святі небесні простори із хтонічни-
ми. Її функціонування засноване на споконвічній
потребі єднання неба й землі і визначення місця
людини в просторі. Нагадаємо, що в міфічних карти-
нах і текстах ця система конкретизувалася в об’єктах,
спрямованих до неба (це може бути і стовп, і гора, і
драбина). Найчастіше це було дерево, яке разом зі
своїм корінням, стовбуром та вічнозеленим або
постійно обновлюваним листям символізувало зв’язок
між небом та землею. Мотиви вознесіння, провалю-
вання, польоту, падіння, підіймання або спускання
втілюють переконливе переважання вертикальних
меж між світами, часто і без конкретизації вісі як
об’єкта в просторі. Така універсальна міфічна пара-
дигма у старозавітній символіці також присутня як
«дерево життя» у Розповідях Соломона або як дерево,
яке уві сні бачив Навуходоносор. У християнстві за
посередництва хреста і того, хто страждає, встанов-
люється комунікація землі з небом, людини з богом, і
водночас рятується цілий світ. Незважаючи, отже, на
те, про який зразок ідеться – язичницький або ж хрис-
тиянський, зв’язок між небом та землею «завжди кон-
кретизується через картини чуда – Божих і святих,
якими людський світ із хаотичного перетворюється на
впорядкований» [7, с. 80]. У цьому розумінні і чаклун-
ський лемент людини, яка перебуває в небезпеці,
«голосом до неба, сльозою до землі» відкривається як
можливий варіант axis mundi.
Уснопоетичні тексти, на яких засновано аналіз, віді-
брані з метою вказати на інтеркультурологічно зумовле-
ну нашарованість поетичної метафори і її можливе
міфічне джерело, а народні балади, завдячуючи специ-
фічній поетиці, дають нам різнобічний матеріал.
Незалежні від обряду 3, такі пісні значною мірою
зберегли інформацію магічної та міфічної природи, при
чому вимоги жанрових конвенцій відіграли тут вагому
роль: наближеність потойбічного, відчуття вразливості
та немочі, яке з’являється при контакті із силами, незмір-
ними зі стражданнями людини. Та особливо, не лише у
сенсі алюзії на розподіл ролей всередині обрядового
сценарію, жіночі персонажі, чия емоційна реакція не
обмежена ні моральним кодексом патріархальної куль-
тури, ані поетичними законами жанру. Важливо також
вказати на контекстуальну інформацію, яка приводить
нас до жінок-оповідачів та жіночої публіки, при цьому
домінування родинного коду та раціоналізація у напрямі
психологічного формування центрального мотиву є
одним з основних видів деритуалізації і трансформації
архаїчної основи та її інтегрування в уснопоетичному
тексті. Водночас можливості цього дослідження чітко
обмежені, тематико-мотиваційна дисперсія жанру
досягнена вибором текстів, у яких ставлення до смерті
виведене як основна кризова ситуація, перенесена в
родинні рамки, з особливим акцентом на ті з них, у яких
зав’язки сприймаються як порушення гармонії мікро- та
макрокосму замахами на різноманітні табу і зумовлені
ними правила поведінки.
Зав’язка у баладі, яку Вук Стефанович Караджич
видав під назвою «Милета и Милица» 4, починається,
коли Ерцег Стеван отримав «три книги», у яких йому
доручено «зібрати по Боснії героїв» для війська царя і
при «взятті» дотримуватись прописаних правил: «Гди је
један, ту да не узимаш; / Гди су по два, ту да не
растављаш; / Гдиноли су по три, по четири, /
Једногузми, а друге остављај» [15, пісня 729]. Відомо,
що ці «правила» продиктовані звичаєво-правовими
нормами, які гарантували існування та виживання
патріархальних родинних спільнот. На основі історич-
них документів, які свідчать про спроби Карагеоргія
Петровича створити регулярне військо [20, с. 415],
упевнено можна стверджувати, що він дотримувався
цих неписаних законів, наказуючи своїм підлеглим,
щоб ті брали не «jeднoглaвцe» (єдиного сина), а хлопців
«из зaдружниjи кућa» (з хати задруги). Невідомо,
наскільки стара ця звичаєва норма, але свої «законні»
рамки вона отримала лише за доби Повстання, а пору-
шення цих прописів послужило першим поштовхом
для формування цієї балади, оскільки сам Ерцег Стеван
«нe слушa штa му књигa кaжe / вeћ oн чини штo je
њeму дрaгo» [15, пісня 729], а також «...кнeзoви
нeпрaвду чинишe, / нe слушaшe Eрцeгa Стeвaнa, / вeћ
купe бeз рeдa и прaвдe» [24, пісня 275].
Лише в кількох рядках балади «Милета и Милица»
представлено низку деталей, які вказують на комплекс
поховальних звичаїв. Потрібно передусім вказати на
параметри простору, тому що саме на березі моря істо-
рично тема постає як міфічна, а ціла низка деталей під-
тверджує, що море – це не лише реальний простір, але
й міфічний як кордон між двома світами [29, с. 51–75] 5.
«Легкі човни» та судна, що перевозять воїнів через
море до чужої країни, являють собою смислове ядро,
яке неминуче викликатиме асоціації з Хароном та його
супутниками, а ще вкаже на можливі алообрази 6.
Зрозуміло, що семантика межового простору і деталі,
як-от процесія скорбних жінок, які проводжають бій-
ців, і особливо, табу озиратися, відірвала пісню від
реального плану подій і ввела її в коло «потойбічних
тем». Із цього погляду, мотив великого плачу реалізовує
свій семантичний потенціал на значній віддалі від
міфічного, обрядового та звичаєвого, до емоційного:
«Заплакала сестрица Милица / сузама је море замути-
ла, / с уздисаји галију устави». Такі події, зважаючи на
порушення, оспіване на початку пісні, можуть вважа-
тися карою, а введення формули чуда (у мить, коли
безвихідь людського становища стає воістину драма-
тичною) – одкровенням:
Aл бeсeдe нa мoру брoдaри:
«Бoгa тeби, Eрцeжe Стeвaнe,
Oтпусти нaм тoг брaтa Милeту
И њeгoву сeстрицу Милицу,
Jeрбo ћeмo пoгубити глaвe –
Сузaмa je мoрe зaмутилa,
С уздисajи гaлиjу устaви!»
Стeвo пуштa тoг брaтa Милeту
И сa брaтoм сeстрицу Милицу.
Мили бoжe, чудa гoлeмoгa,
Ди je сeстрa брaтa исплaкaлa! [24, пісня 275] *
Розглядаючи баладу «Милета и Милица» в контексті
потойбічних тем і мотивів, Боже «чудо величне» сприй-
маємо лише як чудо оживлення 7, а події, описані в
пісні, представлені у світлі відомих мотивів – втручання
у спокій померлого сльозами та зітханнями, як-от у
тексті про сестру, яка своєю величезною тугою та слізь-
ми не дає спокою померлим братам. Також, аналогічно
до таких, зовсім інших оповідань про порушення звича-
євого та морального кодексу, існують і такі, де диво
з’являється як безпосередній наслідок великого плачу.
Найвідомішою серед сербських народних пісень, зви-
чайно, є балада «Браћа и сестра», коли Бог, що наслав
чуму на смерть «дев’ятьох милих братів», стривожений
сестриними сльозами, надсилає своїх янголів виріши-
ти одну «людську нестерпну ситуацію» 8:
Љуто пишти сестрица Јелица,
љуто пишти јутром и вечером;
ал се милу богу ражалило,
па он посла два своја анђела,
до бијела гроба Јованова,
Јованова, брата најмлађега;
Вашијем га духом заданите,
Од гроба му коња начините,
Од земљице мијесте колаче,
Од покрова режите дарове:
Спремите га сестри у походе [16, пісня 8].
У варіанті обидві балади з Войної Країни, божа
милість також мотивована сльозами сестри:
* Тут і далі біля посилання наводиться порядковий номер пісні,
поданої в публікації.
«Мили Боже чуда големога!
Куд гођ иде племенита Дуња
Куд гођ иде сузе пролијева,
А плачући браћу кунијаше.
Творцу Богу сузе додијаше,
Па позивље два анђела млада...» [10, с. 23].
У цьому прикладі «Бог-творець» є не лише всемогут-
нім та дивовижним господарем життя і смерті, а й Deus
ex machina. Таку функцію Бога бачимо і в баладі «Града
граде три брајана млада» [18, с. 187], яку (хоча вона
належить до типу, яскраво представленого відомою
баладою «Зидање Скадра» [19, с. 340–343] і також при-
свячена темі замурованої молодої жінки) епілог все ж
таки суттєво вирізняє з-поміж чисельних та відомих
варіантів. Відомо, що майже всі балади цього циклу
наголошують на трагедії матері, яка, йдучи на смерть,
залишає «чадо безсиле». У них останні миті будуть сяяти
справжньою теплотою материнської любові, про яку
свідчитиме диво в камені і після її смерті, та варіанти з
Краю значною мірою відступають від усталеної сюжет-
ної моделі: Бог змилується на плач безневинної та вра-
женої дитини і пошле своїх янголів його захистити:
Плаче Ружа и Богу је жао.
Боже посла два анђела млада:
«Ој анђели, двије моје слуге,
Ви идите, па развалте кулу,
А извед’те ону вјерну љубу!»
Таким чином, в останню мить сюжет про замурова-
ну людську жертву змінено мотивом про великий плач
та божественну інтервенцію як його наслідок.
На межі балад і віршованих християнсько-мораліс-
тичних легенд містяться пісні про невтішну матір, яка
своїми сльозами не дає спокою померлій дитині. Хоча
вибір «потойбічної теми» вказує на табу, вірування та
звичаї, якими регулюється ставлення до покійного,
найдавніші записи наявні в прозі («говоріння духовні»
або «проповіді»), та свідчать про могутній вплив цер-
ковної літератури [19, с. 295–301; 2, s. 125–129].
Аналогічні за тематикою усні ліричні оповідання часто
містять майже таку саму формулу, хоча сюжетна
модель, у рамках якої вона функціонує, повністю від-
різняється: «Мајка кука над својим јединком, / кукала
је три године дана / И самом се богу ражалило / па он
спреми са неба анђеле...» [6, с. 288]. За Божого посе-
редництва матір бачить своє неспокійне дитя в мокрій
сорочці, або як у слабких руках носять повний глечик її
жагучих сліз, який кожного дня стає дедеалі тяжчим.
В одному з варіантів цієї балади [5, с. 173] розгніваний
Бог запитує в дитини, яка, вочевидь, порушує устале-
ний райський порядок: «Што су твоје утрнуте свијеће, /
што је теби мокра кошуљица?». Нещасне дитя, звинува-
чене та принижене без власної провини, відповідає, що
сорочка мокра від сліз його матері, а свічки гасять її
зітхання.
У цьому випадку асоціація із магічною практикою
або відсутня, або її вербальну формулу зображують як
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
48 49
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Єленка Пандуревич. Нашарованість однієї метафори.
Голос та сльози як axis mundi
Міфологічний вимір фольклору
неефективну та деструктивну. Очевидно, що мотив
великого оплакування сьогодні функціонує у межах
інших релігійних та культурологічних парадигм, де
основним параметром будови світу є не природні зако-
ни, не звичаєво-правові норми традиційних спільнот, а
не осягнена людиною божа воля та недоторканність
божого давання. Принагідно доцільно звернутися до
теми Голгофи, яку в народних піснях супроводжує
завжди присутній, хоча й неодноково наголошений,
акцент на біблійній легенді, в чиєму підтексті вона,
особливо через апокрифічний мотив Ісусового зречен-
ня матері, нагадує і «почуття нездоланної прірви, від-
чуження між тими, хто живий, та небіжчиками» [2,
s. 128]. У пісні «Плач мајке за сином» [14, пісня 245],
окрім тих, які відносяться до намірів жанру, основна
наративна ситуація висвітлена з погляду матері, яка
оплакує своє мертве дитя: «Божја мајка сузе рони / Е јој
сина уграбише, / И на крсту разапеше…». Тягар мате-
ринських сліз та зітхань чітко наголошений, а її горе, і
страждання її сина не мають більше змоги створити
чудо: «Теже су ми сузе твоје, / Но на крсту муке моје; /
Тежи су ми јади твоји, / Но на крсту чавли моји».
Страждання Боголюдини є водночас і звільненням, а
архетипне уявлення axis mundi цілком втілилося в сим-
воліці розп’яття. Мотив великого плачу, втративши
своє магічне підгрунтя, продовжив функціонувати,
наголошуючи не лише на величині, а й на неминучості
самопожертви.
Парадигма самопожертви знайшла своє відображен-
ня в досить популярній свого часу партизанській народ-
ній пісні «На Кордуну гроб до гроба». Зовсім атеїстичні
ідеологічні межі присвоїли, парадоксально, не лише
композицію та побудову окремих рядків та паралеліз-
мів, а й уснопоетичну і традицію середньовічної цер-
ковної літератури [2, s. 129–132]. Вимога не тривожити
спокій покійника тут також потіснений, але вже не
ідеєю «жертви за людину», а пафосом партизанської
«смерті за свободу»:
Не плач, мила мајко моја,
Тежа ми је суза твоја
Него црна земља моја.
Хајде, мајко, дому своме,
Не долази гробу моме.
Хајде, мајко, кажи роду
Да се бори за слободу 9.
Мотив великого плачу міг би мати витоки в язич-
ницьких та магічних практиках, але з відходом та забут-
тям первісного тексту, відібраний та виокремлений сег-
мент чаклунського тексту отримав окремий статус усно-
поетичної формули 10. Набувши нових значень, міфічно-
магічний контекст образного виразу «голосом до неба,
сльозами до землі» зазнав змін, які можна було просте-
жити як процес підпорядкування певної пре-метафори
етичному або естетичному началу. Магічна формула, що
функціонувала як введення до ритуальної дії з метою
зцілення людини, яка страждає, в уснопоетичних тек-
стах отримала нові масштаби, що їх ми розпізнали як
стилізовану формулу або сюжетний зразок художнього
слова. Оскільки в розпізнаванні фігури і тлумаченні її
семантики остаточний вплив має не лише жанровий
сигнал, а й культурологічний контекст усного твору,
який обумовлює чутливість слухачів, очевидно, що та
сама картина не мусила завжди однаково функціонува-
ти. Текст заклинання як вихідний етнографічний мате-
ріал, розкрився завдяки метафоричності поетичної
мови, а наративне і семантичне ядро, основою якого є
потреба людини під загрозою відновити порушений
порядок, поза обрядовою практикою сформувалася від-
повідно до жанрових вимог простих форм, а також до
актуальних культурних парадигм.
1 Синтагма «голос і сльози як axis
mundi» вміщена в назву цієї статті з
метою вказати на однойменну частину
студії Любінка Раденковича про
символіку світу в народній магії
південних слов’ян [21, с. 33–36], яка
послужила ідейною основою для
одного можливого тлумачення
уснопоетичного тексту, тобто для
перевірки його позиції між
літературним та обрядовим.
2 Назвою цієї праці ми намагалися
вказати і на функціональність, і на
гнучкість визначених тут
методологічних рамок [12, с. 39–75].
3 Тут потрібно наголосити на тому, що
наука не повністю відповіла на
запитання, за яких обставин та для
яких цілей такі пісні колись виконували.
Хоча й не чисельні, вказівки на контекст
виконання, а особливо їхній архаїчний
зміст, засвідчують, що їх могли співати
і в різноманітних обрядових ситуаціях.
Про зв’язок балади та обряду та
можливий генетичний зв’язок з
ритуальною поезією, а також про
способи, у які балади як функціонально
перекодовані тексти продовжують
існувати, див. у праці З. Карановича
[11, с. 222–283].
4 Записи балади «Милета и Милица»
(три варіанти якої, що їх ми тут
розглядаємо, лише трохи відрізняються)
із Вукової збірки. У першій книзі
Сербських народних пісень [15,
пісня 729] Вук видав суттєво змінений
запис Марка Утвича, тому редактори
Державного видавництва, не зрозу-
мівши, що йдеться про ту саму пісню,
первісний запис надрукували в п’ятій
книзі [14, пісня 694]. Третій запис дуже
подібний [15, пісня 275].
5 Веселин Чайканович подає низку
переконливих аргументів, якими
доводить, що серби вірили в існування
іншого світу по той бік моря. Окрім
пускання води на Великий четвер,
вірування в мертве царство за морем
підтверджують ще три звичаї: кидання
кукурудзяного лушпиння у річку після
заходу сонця в період сівби, кидання у
воду перших панчох, які сплела
маленька дівчинка, та кидання у воду
або джерело намистинки чи талера, що
їх за життя на шиї носило дитя, яке
померло [28, с. 351–353].
6 Див.: [15, пісня 209].
7 Дослідження Сміляни Джорджевич
розкривають магічний текст
заклинання ввідною формулою,
характерною для моделі, яка
називається «плач хворого», в одному
цікавому для нас аспекті:
«Спрямованість дії (у тексті –
заклинання) на хворого попри
очікувану спрямованість на хворобу,
Примітки
1. Bаndić D. Cаrstvо zеmаljskо i cаrstvо
nеbеskо: Оglеdi о nаrоdnој rеligiјi. –
Bеоgrаd, 1990.
2. Bošković-Stulli М. Usmena
književnost // Povijest hrvatske
književnosti. – Zagreb, 1978.
3. Frejdenberg O.-M. Mit i antička
književnost / prevod Radmila Mečanin. –
Beograd, 1987.
4. Беговић Н. Живот и обичаји Срба
Граничара. Репр. вид. Загреб, 1887. –
Београд, 1986.
5. Беговић Н. Српске народне пјесме
Лике и Баније (које је сакупио и за
штампу приредио Никола Беговић). –
Загреб, 1885.
6. Босанска вила. Лист за забаву, поуку
и књижевност. – Сарајево, 1885−1914.
7. Детелић М. Митски простор и
епика. – Београд, 1992.
8. Детелић М. Урок и невеста. Поетика
епскеформуле. – Београд ; Крагујевац,
1996.
9. Диздаревић-Крњевић Х. Утва
златокрила. Дело творност традиције. –
Београд, 1997.
10. Ђорђевић С. Магијски текст бајања:
између вербалног табуа и
фолклоризма // Српско усмено
стваралаштво: зборник радова /
ур. Н. Љу-бинковић, С. Самарџија. –
Београд, 2008. – С. 389–429.
11. Карановић З. Архајски корени и
модерна исходишта српске лирско-
епске усмене поезије // Антологија
српске лирско-епске усмене поезије /
приредила З. Карановић. – Нови Сад,
1998.
12. Караџић В. С. Српске народне пјес-
ме I // Сабрана дјела В. С. Караџића /
прир. В. Недић. – Београд, 1975. –
Књ. IV.
13. Караџић В. С. Српске народне пјес-
ме II // Сабрана дјела В. С. Караџића /
прир. Р. Пешић. – Београд, 1988. –
Књ. V.
14. Караџић В. С. Српске народне
пјесме, скупио их В. С. Караџић. Књига
пета у којој су различне женске пјесме /
прир. Љ. Стојановић. – Београд, 1898.
15. Караџић В. С. Српске народне
пјесме, скупио их и на свијет издао
В. С. Караџић. Књига прва у којој су
различне женске пјесме. – Беч, 1841.
16. Караџић В. С. Српске народне
пјесме, скупио их и на свијет издао
В. С. Караџић. Књига друга у којој су
пјесме јуначке најстарије. – Беч, 1845.
17. Мелетински Е. М. Питање примене
структурно семиотичког модела у
фолклористици / превела Р. Меча-
нин // Расковник. – Београд, 1982. –
IX. – № 31. – С. 49−66.
18. Милеуснић С. Српске народне пјесме
из околине Пакраца и Пожеге / прир.
С. Гароња-Радованац. – Загреб, 1998.
19. Милошевић-Ђорђевић Н. Заједничка
тематско-сижејна основа српско-
хрватских неисторијскх епских песама
и прозне традиције. – Београд, 1971.
20. Перовић Р. Акта и писма на српском
језику / прир. Р. Перовић. – Београд,
1975. – Књ. I (1804–1808).
21. Раденковић Љ. Симболика света у
народној магији Јужних Словена. –
Ниш; Београд, 1996.
22. Самарџија С. Обредна стварности
метафора у једној песми из
Ерлангенског рукописа // Научни
састанак слависта у Вукове дане,
зборник радова. – Београд, 2007. –
36/2. – С. 141−153.
23. Самарџија С. Слојеви једне
метафоре (између календарске године
и патријархалне задруге) // Годишњак
катедре за српску књижевност са
јужнословенским књижевностима. –
Београд, 2006. – Год. II. – С. 39–75.
24. Српске народне пјесме из
необјављених рукописа Вука
Стефановића Караџића. – Београд,
1973. – Књ. І.: Различне женске пјесме,
за штампу приредили Живомир
Младеновић и Владан Недић.
25. Сувајџић Б. Певач и традиција //
Годишњак катедре за српску
књижевност са јужнословенским
књижевностима. – Београд, 2007. –
Год. III. – С. 239−261.
26. Чајкановић В. О врховном богу у
старој српској религији // Чајкановић В.
Сабрана дела из српске религије и
митологије / прир. В. Ђурићю. –
Београд, 1994. – ІІІ.
27. Чајкановић В. Сабрана дела из
српске религије и митологије / прир.
В. Ђурићю. – Београд, 1994. – I–V.
28. Чајкановић В. Студије из српске
религије и фолклора (1910–1924) //
Чајкановић В. Сабрана дела из српске
религије и митологије / прир.
В. Ђурићю. – Београд, 1994. – І.
29. Чајкановић В. Студије из српске
религије и фолклора (1910–1924) //
Чајкановић В. Сабрана дела из српске
религије и митологије / прир.
В. Ђурићю. – Београд, 1994. – ІІ.
Література
переклад із сербської Ірини Маркович
мотив викопування хворого з могили, а
також введення у традиції
несподіваного для такого типу тексту
локусу – могили як місця вигнання
“нечистої сили”, вказує на лексичні та
семантичні інновації тексту…» [10,
с. 418]. Можна припустити, що
зазначені інновації вже наперед зведені
в найширші рамки традиції, оскільки
поза обрядовим контекстом з’являється
можливість асоціативного зв’язку із
«дивом оживлення», яке особливо на
прикладі, який іде далі, дійсно
конкретизується як піднімання з могли.
8 Зав’язка у баладі «Браћа и сестра»
ґрунтується на ритуальному
порушенні – відсутності «гостей» як
останньої ланки у низці звичаів, які
творять весільну церемонію.
Найважливішу етнологічну літературу
про це наводить Нада Милошевич-
Джорджевич [19, с. 318], а архаїчні
відправні точки цієї пісні висвітлює
Хатиджа Крнєвич, наводячи цілий ряд
прихованих міфлогем [9, с. 33–71].
9 У багатьох варіантах останній рядок
такий: «да сам пао за слободу» (див.
працю М. Бошкович-Стуллі [2, s. 132]).
10 Висновок про те, що майже всі
обрядові тексти, про які йдеться,
зафіксовані на Далекому Сході (Східна
Сербія), а балади із різноманітними
варіаціями мотиву великого плачу –
здебільшого на Далекому Заході (Война
Граница) сербського етнічного
простору, поребує перегляду та
додаткової аргументації.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|