Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках
The attempts to comprehend the moral code of fairy tales are mostly oriented toward the world of human beings. Yet, the creatures «from another world» (demonic creatures, witches) have their own code, which differs from the human one by emphasizing cannibalism, cruelty, and physical strength, which...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201547 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках / Н. Радулович // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 101-105. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201547 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2015472025-01-22T18:07:54Z Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках Радулович, Н. Епічний світ традиції The attempts to comprehend the moral code of fairy tales are mostly oriented toward the world of human beings. Yet, the creatures «from another world» (demonic creatures, witches) have their own code, which differs from the human one by emphasizing cannibalism, cruelty, and physical strength, which shows that it is more archaic. Making a distinction between human and nonhuman code we can explain the so-called «immoral» behavior of the hero, because he behaves so towards his adversaries from the «another world», on whom usual code cannot be applied. Покушаји да се дедукује морални кодекс бајки се односе првенствено на људски свет. Бића «друге стране» (демонска бића, вештице) исто имају свој кодекс који се разликује од људског истичући канибализам, суровост, физичку снагу, што показује његову већу архаичност. На основу разликовања људског и нељудског кодекса се може објаснити и «неморально» понашање јунака јер се тако углавном понаша према противницима «друге» стране за које уобичајени кодекс не важи. 2012 Article Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках / Н. Радулович // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 101-105. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201547 82–343:398.41(497.11) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Епічний світ традиції Епічний світ традиції |
| spellingShingle |
Епічний світ традиції Епічний світ традиції Радулович, Н. Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках Народна творчість та етнологія |
| description |
The attempts to comprehend the moral code of fairy tales are mostly oriented toward the world of human beings. Yet, the creatures «from another world» (demonic creatures, witches) have their own code, which differs from the human one by emphasizing cannibalism, cruelty, and physical strength, which shows that it is more archaic. Making a distinction between human and nonhuman code we can explain the so-called «immoral» behavior of the hero, because he behaves so towards his adversaries from the «another world», on whom usual code cannot be applied. |
| format |
Article |
| author |
Радулович, Н. |
| author_facet |
Радулович, Н. |
| author_sort |
Радулович, Н. |
| title |
Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках |
| title_short |
Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках |
| title_full |
Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках |
| title_fullStr |
Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках |
| title_full_unstemmed |
Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках |
| title_sort |
кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Епічний світ традиції |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201547 |
| citation_txt |
Кодекс «іншого світу» і проблема неморального героя в казках / Н. Радулович // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 101-105. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT radulovičn kodeksínšogosvítuíproblemanemoralʹnogogeroâvkazkah |
| first_indexed |
2025-02-09T04:34:36Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:34:36Z |
| _version_ |
1823553016719998976 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Розгляд*етики як частини казки поляризує дослід-
ників. Можемо як приклад навести погляд Б. Холбека
стосовно одного зі світів. За данським фольклорис-
том, моральні концепти – це не «ідеальні норми» (тут
автор полемізує з Мелетинським), вони пов’язані зі
способом життя традиційного оповідача і його слуха-
чів; моральні ідеали оповідань співзвучні з устоями
руральних общин, де їх розповідають [1, с. 364–365].
Зовсім протилежний натомість погляд Хеди Ясон, за
яким «жанр казки має свою особливу систему ціннос-
тей, незалежну від ціннісної системи суспільства, яке
оповідає» [2, с. 145]. За Йолесом, як відомо,
саме (наївна) етика є основою казки, а «духовна
занепокоєність» виходить за межі звичного літера-
турного розуміння жанру 1; у той час, як прибічни-
ком цієї позиції є К. Ранке (ментальні позиції), її з
різних причин критикують Я. де Фріс, Ф. Клоц,
Обенауер та Літі.
Відмінність названих підходів порушує насправді
глибоку проблему: етику потрібно розглядати у зв’язку
з етнографічними реаліями чи як частину жанрової
системи казки, що знову веде до відношень етнологіч-
ного і літературного вивчення усних творів.
Зважаючи на обидва погляди, з’явилися спроби
дедукції морального кодексу казки. Скажімо, на матері-
алі російських казок, орієнтуючись спершу на донор-
ські тексти, російські семіотики, а за ними й М. Возін,
намагалися вивести моральний кодекс цього фоль-
клорного типу [3, с. 150–151].
* Дослідження здійснене в рамках реалізації проекту
«Srpsko usmeno stvaralaštvo u interkulturnom kodu»
(«Сербська усна творчість в інтеркультурному коді»)
(178011), започаткованого Інститутом літератури і
мистецтва в м. Белграді за фінансової підтримки
Міністерства освіти й науки Республіки Сербія.
У текстах сербських казок знаходимо всі характе-
ристики етики європейської казки. Відношення між
образами регулюють нагороду за вірність і, відповід-
но, покарання за зраду, недотримання домовленос-
тей, обіцянок, клятв. Як бажані чесноти самих персо-
нажів виділяються скромність, покірність, вмілість,
співчуття. Важливо підкреслити, що наведений кодекс
поведінки стосується саме людей. Виокремлюються
риси, характерні для людських персонажів, хоча й
нелюдські мають свій кодекс поведінки. У казках різ-
ниця між людським і нелюдським світом дуже важли-
ва і представлена через моральний кодекс. Нелюдські
створіння можемо сукупно назвати «іншим світом».
До нього зазвичай належать фантастичні істоти та
люди, які займаються магією, а також ті, хто, навіть не
займаючись магією, входять до «іншого світу», бо є
ворогами героя.
Спроба виокремлення кодексу «іншого світу» на
матеріалі сербських казок може охопити кілька еле-
ментів.
1. Канібалізм
Канібалізм у нашому випадку приписується не
людям, а «іншому світові» [Ч1, 15, 21]. Перехід людей
на канібалізм зображується як щось неприродне
[наприклад, у Ч1 (28), коли батьки стають людоїдами].
У В. Караджича [38] дикун змушує героя їсти людське
м’ясо, але той викидає його за спину. У казці «Саме
сталь» для того, щоб стати членом родини велетнів,
герой дає обіцянку їсти людей 2.
Канібалізм – один із ключових кодів, котрі розрізня-
ють людський і нелюдський світи. Щоб перейти в
нелюдський, герой змушений розірвати код свого світу
(який імпліцитно забороняє канібалізм) і прийняти
код потойбічних істот. У «Саме сталі» однозначно ствер-
джується: щоб стати нашим другом, мусиш їсти людей.
Кодекс «іншого світу» і проблема неморального
героя в казках *
Nemania Radulovych. Codex of the «another World» and the Problem of the Immoral of a Hero. The attempts to
comprehend the moral code of fairy tales are mostly oriented towards the world of human beings. Yet, the creatures «from
another world» (demonic creatures, witches) have their own code, which differs from the human one by emphasizing can-
nibalism, cruelty and physical strength, what shows that it is more archaic. Making a distinction between human and non-
human code we can explain the so-called «immoral» behaviour of the hero, because he behaves so towards his adversaries
from the «another world», on whom usual code cannot be applied.
Key words: demonic creature, witches, creatures of «another world», moral code.
Немања Радуловић. Кодекс «друге стране» и проблем неморалног јунака у бајкама. Покушаји да се дедукује
морални кодекс бајки се односе првенствено на људски свет. Бића «друге стране» (демонска бића, вештице) исто имају
свој кодекс који се разликује од људског истичући канибализам, суровост, физичку снагу, што показује његову већу
архаичност. На основу разликовања људског и нељудског кодекса се може објаснити и «неморально» понашање јунака
јер се тако углавном понаша према противницима «друге» стране за које уобичајени кодекс не важи.
Кључне речи: демонска бића, вештице, бића «друге стране», морални кодекс.
Неманя Радулович
УДК 82–343:398.41(497.11)
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
102 103
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Неманя Радулович. Кодекс «іншого світу» і проблема
неморального героя в казках
Епічний світ традиції
Тут канібалізм не просто явище, як у оповіданнях про
песиголовців, а саме передумова. Звичайно, залишаю-
чись вірним людському кодові, герой нібито приймає
код велетнів. Цим самим складає іспит з ініціації; тобто
існує ініціація демонічного характеру, але герой не
проходить через неї належним чином.
За Рерихом, канібалізм у казках – це відображення
вірувань, зафіксованих ще в XIX ст., за яким демонічні
істоти їдять людей; отже, йдеться не лише про ство-
рення епічної напруги, конкретне вірування знахо-
дить відображення в казці [4, с. 132]. Відомо, що в
сербському середовищі вірили в канібалізм відьом.
(Т. Джорджевич говорить і про інші вірування,
пов’язані з канібалізмом, а також про кілька історич-
них прикладів [5, с. 88–102].) Рерих також стверджує,
що канібалізм приписується лише демонічним істо-
там, а його етична оцінка в жодному разі не архаїч-
на [4, с. 131]; казки зображують канібалізм не в його
першопочатковому вигляді магічного канібалізму, а
як злочин [4, с. 104].
Тут можемо додати, що це вірування (у суспільстві
XIX ст.) дає новий імпульс (див. спостереження Лінди
Дег про релігійні пласти в казках [21, с. 10–140])
більш давнім казковим мотивам і залишкам давніх
культурних пластів. Окрім акультурації (Арне), коли
мотив байки збігається з явищами дійсності спільно-
ти, до якої належить оповідач, можна стверджувати,
що не йдеться про відображення дійсності цієї спіль-
ноти (особливо коли знаємо історично-географічний
шлях перенесення), а про те, що дійсність дає новий
імпульс вже існуючому, подібному чи тотожному
мотиву. Тоді краще вести мову про паралелі між каз-
кою і дійсністю, а не відображення. Канібалізм – це
лише один із аспектів. На прикладі інших мотивів
можна побачити, що дилема «сюжет чи етнографічна
дійсність» не відображає всієї складності проблеми
(наприклад, покарання осліпленням чи спаленням
належить до давніх законодавчих систем, але стало
частиною жанрової системи казки); тип привітних і
непривітних дівчат вдало узгоджується з багатьма
традиційними руральними спільнотами.
2. Договір, який передбачає жорстокість
У відносинах людських персонажів, як людей, так і
тварин-помічників, взаємодопомога часто регулюється
певним видом договору. Може розрізнятися багато рів-
нів: від віри комусь, яка лише передбачає певну форма-
лізовану форму складання договору, дання слова, і до
клятви як найбільш формального типу. Пропп навіть
вважає, що милосердя до тварин – більш пізнє явище,
оскільки ті приходять на допомогу лише за певними
домовленими принципами [6, с. 238].
І на «іншому світі» знаходимо укладання угоди,
але, на відміну від договору між людьми чи людьми й
помічника, цей тип передбачає жорстокість. У казці з
антології Чайкановича [Ч1, 14] потойбічна істота
укладає договір з героєм, погрожуючи при цьому
його вбити. У ще одній казці [Ч1, 18] віли погрожу-
ють виколоти очі героєві, якщо той порушить домов-
леність. В іншому епізоді [Ч1, 40] знову з’являється
залякування канібалізмом героя, якщо той не вико-
нає завдання (укладений договір). У Карад жи-
ча («Золоті яблука і дев’ять пав») договір передбачає
нагороду у випадку виконання завдання і, відповід-
но, втрату голови, якщо навпаки. Потрібно виділити
ще один приклад зі збірки Караджича [В, 5], коли
Стойша помилував змія, а той сказав, що так не вчи-
нив би на його місці. У той час, коли в людському
кодексі милосердя відіграє важливу роль, на «іншому
світі» воно проявляється значно менше (наприклад,
милосердні матері фантастичних істот, які помилува-
ли несподіваних гостей; подібним до цього є випадок
(лише без милосердя), коли дочка велетня допомагає
героєві, але це вже через активацію кола впливу
помічників). Коли від героя очікується милосердя,
договір, запропонований потойбічними істотами,
передбачає каліцтво або смерть.
Ініціаційний характер таких досліджень (пов’язаний
і з донорським іспитом) достатньо вірогідний; але,
якщо не братимемо до уваги поетику, можемо розгля-
дати лише конкретну маніфестацію на рівні кодексу
поведінки.
3. Випробування сили
Герой казки мусить показати свою фізичну силу, щоб
його прийняли до общини [Ч1, 10]. В іншій казці
[Ч1, 12] iдеться про поєдинок змія і людських персона-
жів як певного виду випробування; тут сильніший
отримує здобич. Казка № 28 зі збірника Чайкановича
[Ч2] зображує змагання, яке мусить визначити, хто
сильніший у їжі; умова: або виконати угоду або помер-
ти.
Людські кодекси цінують такі людські якості, як
милосердя, покірність чи вміння, але в іншому кодексі,
щоб стати частиною групи демонічних істот, персонаж
мусить проявити фізичну силу, часто в їжі. Саме навко-
ло їжі може й вестися боротьба.
Коди «іншого світу» справляють враження більш
архаїчних, порівняно з людськими. Суспільство, яке
понад усе цінує фізичну силу, а не співчуття, де панує
людоїдство, без сумніву, є примітивнішим. Казка – це
та стадія, яку людське суспільство подолало, але вона
зберег ла її, проектуючи на істот із «іншого світу». Ця
особливість казки, антропоцентрична за своєю приро-
дою, зображується як негативна, але водночас здаєть-
ся, ніби істоти мають свій, особливий кодекс. Цим
самим досягається враження винятковості, відокрем-
леності «іншого світу» від людського, він отримує свій,
специфічний вигляд. Він наче пропонує певний тип
інверсії, демонічні варіанти «договору», які, за
Греймасом, є основою казки.
Доцільно пригадати генеральність спостереження
Літі про те, що в казці людські й нелюдські істоти від-
окремлені просторово, але близькі психологічно [7,
с. 13–14; 8, с. 27]. Прірва між ними може бути глибо-
кою. Один із факторів, що їх розділяє, – це існування
різних кодексів поведінки. Особливий кодекс у казці
присутній рудиментарно, через акцентуацію на люд-
ському образі і людському світові та через «латентну
присутність міфу» [23, с. 212], але все-таки його можна
реконструювати. На відміну від деяких інших негатив-
но оцінених вчинків, таких як убивство чи крадіжка,
що наявні і серед людей, і на «іншому світі», ці три коди
характерні лише для «потойбічних» істот. Але їхній світ
відокремлений саме тому, що все сприймається з погля-
ду людського світу. «Нормативна регуляція» відношень
[22], вузько пов’язана і з компонентом оповідання,
формується у зв’язку зі специфічними уявленнями,
однаково древніми й актуальними.
Таке розрізнення «цього» й «іншого» світів може
допомогти нам розглянути проблему неморального
героя.
У критиках казки зазвичай наголошується на її
педагогічній неприйнятності через два аспекти –
страшкі деталі і неморальність. Не заглиблюючись
зараз у питання «жаху» в казках (страшні покарання,
наприклад), розглянемо лише проблему немораль-
ності. Точніше, коли ведуть мову про неморальність
казки, не йдеться про казку як цілісність, а лише про
поведінку героя.
І навіть дослідники, які не вивчали казку, наївним
педагогічним чином говорять про те, що герой пору-
шує моральні кодекси. Він не жалкує, що порушує пра-
вила, тоді як противник часто буває покараний не за
порушення, а за звичайну людську слабкість [7, c. 58; 3,
c. 90; 10, c. 185–188; 11, c. 100–101; 12, c. 11; 13, c. 19].
Приклади такої поведінки знаходимо і в нашому
матеріалі. Герой обманює диявола, який узяв його за
учня [В, 6; Ч1, 25]. Горобець (зміїна душа) просить не
позбавляти його життя, а натомість обіцяє відкрити
таємницю; герой порушує запропонований договір і
вбиває горобця, коли отримує бажане [В, 8]. Герой
вирішує завдання царевої дочки за допомогою обману
[В, 23]. Від надприродної дівчини чудотворну волосину
персонаж також отримує шляхом неправди [В, 31].
Діти вбивають бабу-песиголовку чи «Чивуткиню»
[В, 35; Ч1, 27, 28]. Герой «Саме сталі» нечесно клянеть-
ся велетням і вбиває їх. Бісерко вбиває старого з підзе-
мелля, якого знаходить заплутаним [Ч1, 12].
Від наприродного противника через обман герой
дізнається, де його сила [Ч1, 13]. Так само і змія вбито
через обман – коли стає відомо, де його сила [Ч1, 14;
подібні приклади є в Ч1 (15), а в (16) змій убитий під
час сну]. Порушенням заборони герой отримує чарівне
зілля [Ч1, 18].
Бабі, яка є другорядним персонажем, герой відрубує
ніс, щоб залякати царя [Ч1, 48]. Меджедович із варіанта
Чайкановича [Ч1, 100] наводить умови, які більше при-
таманні «іншому світові» (сила, вбивство, змагання в їжі).
В іншій казці [Ч2, 28] герой вбиває невинного коваля 3,
який не встигає виконати замовлення і зробити добру
булаву (значення домовленості тут абсолютизоване й
призводить до смерті, але герой поводиться, як істота з
«іншого світу»). У «Стойші і Младену» [В, 5] герой поки-
дає свого союзника і здружується із сильнішим.
Зазвичай така поведінка пояснюється тим, що
О. Новик називає «героєцентричністю» казки [14].
Казка не просто антропоцентрична, ця її властивість
ще більшою мірою кристалізує фокусування на героєві.
Лише його погляд привілейований. Те, що він робить,
однозначно правильне, оскільки він у центрі казки,
хоча такі самі вчинки інших героїв караються. І навпа-
ки, поганий вчинок стосовно героя, навіть незначний,
може жорстоко каратися.
Серед вищенаведених прикладів героєцентричності
можна пояснити випадок каліцтва баби. Вона як друго-
рядний персонаж немає справжньої екзистенції, вико-
ристовується лише як засіб. Героєцентричністю можна
пояснити і невдячність героя попові. Це чистий при-
клад у сучасному розумінні, чому казка не засуджує
порушення героєм кодексу, тому що він перебуває в
центрі подій, і порушення правил має сюжетне значен-
ня (отримання дару, що веде до подальших подій).
Це пояснення можемо доповнити наведеним роз-
різненням людського і нелюдського світу. Не йдеться
лише про героєцентричність; треба розглянути, до
кого герой неморально ставиться. Якщо уважно чита-
ти тексти казок, то помічаємо, що до ворога. До того ж
цей ворог дуже часто є нелюдською істотою: змій,
гадюка, велетень, диявол, відьма – створіння, котрі
перебувають між людським і нелюдським світами.
Можемо зробити висновок, що моральний кодекс діє
перш за все для людського світу і відношень між люд-
ськими персонажами (включаючи і вдячних тварин,
які, можливо, походять із тотемного світу героя чи
шаманських помічників [15, с. 132–133; 16, с. 114].
Для представників «іншого світу» моральний кодекс
не діє. Згідно із цим, якщо герой неморальний, у цій
неморалі є свої причини.
Знаходимо й випадки, коли герой вчиняє так із
людьми, але це також противники: принцеса, яка дає
смертоносні завдання, чи цар. Вони також є представ-
никами «іншого світу», але антропоморфними, так
само й подорож героя в друге царство, вірогідно, є шля-
хом в інший світ.
Цікавим є випадок Меджедовича зі збірки
Чайкановича: його поведінка більше типова для «іншо-
го світу» в казках – змагання в їжі, договір, який перед-
бачає вбивство. Це легко пояснюється тим, що він не
справжня людська істота, а частково, по матері, яка є
ведмедицею, належить до «іншого світу».
Існує багато явищ, котрі відділяють людський світ
від нелюдського. Як бачимо, «інший світ» має певний
тип свого етичного кодексу (у якому, наприклад,
ідеться про канібалізм як один із ключових кодексів,
що розрізняє людське і нелюдське). Якщо це, з одного
боку, є відстороненням від демонічного, то з друго-
го, – людський світ відокремлюється від тваринного.
На відміну від оповідок «примітивних» народів, у кла-
сичній європейській казці шлюб між людиною і твари-
ною не може відбутися – тварина мусить отримати
(точніше повернути) людську подобу. Образ «ведмеде-
вого сина» – один із рідкісних реліктів шлюбу між
людською і нелюдською істотою, який присутній і в
європейських варіантах. Перетворення на тварину
вважається нещастям, а не набуттям чарівних сил [4,
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
104 105
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Неманя Радулович. Кодекс «іншого світу» і проблема
неморального героя в казках
Епічний світ традиції
с. 88; 17]. Рідко трапляються казки, де герой за влас-
ним бажанням перетворюється в тварину, та й то
ненадовго (наприклад, Ч1 (60), а найчастіше в опові-
даннях на зразок АТ (325)). Тому в деяких казках нега-
тивні персонажі отримують покарання у вигляді пере-
кидання у зооморфний код [Ч1, 33, 53]. Із цієї причи-
ни – недозволеного змішування людського й тварин-
ного коду – вигнана героїня буває обмовлена, наче
народила тварину, і несправедливо покарана (напри-
клад, зв’язана із собаками Ч1 (64)).
Таким чином, серед демонічних істот узагальнені
правила поведінки не діють. Їх дозволено вбивати й
обманювати саме тому, що вони не належать до «нашо-
го» світу. Скажімо, слухняність як особливість персона-
жа в казці оцінюється позитивно, а її порушення при-
зводить до наслідків. Однак, коли у Ч1 (18) герой двічі
не слухається, його не лише не карають, але він отри-
мує чарівні властивості – саме тому, що умови покір-
ності поставили істоти «іншого світу».
Існують також приклади групування людей проти
демонічного світу. Найпрозоріше це проявляється у
випадку змієвої заручниці, яка допомагає своїм рятів-
никам. Але в оповіданнях про чортового учня стара, що
живе в нечистого, або кобили, які були людьми, дають
героєві пораду. У казці «Чудернацький змій і царевич»
[Ч1, 15] героїня уникає поцілунку свого демонічного
поневолювача; однак, коли той погрожує канібаліз-
мом, погоджується на поцілунок, щоб врятувати незна-
йоме дитя від людожерства. У всіх цих випадках
з’являється певний тип людської солідарності на проти-
вагу «іншому світові».
Таке виправдання поведінки героя знайшло відо-
браження і в літературі. Рерих з приводу казки братів
Грімм «Rumpelstilzchen» [KHM, 55] помічає, що вона
має особливу мораль, оскільки тут брехню і лінь не
вітає ніхто, а «розплачується» лише Румплештілцхен
[18, с. 287]! Тут можна додати, що Румплештілцхен –
нелюдська істота, саме тому на ньому ламають кола.
Досі актуальним є давнє спостереження Löwis of
Menar-а, що неправда дозволена проти противника;
це хитрість, яка слугує героєві із людського роду, щоб
той переміг надприродних істот і врятував життя.
Автор справедливо поділяє казки про хитрість на дві
групи: ті, у яких вона використовується проти людей,
і ті, де її застосовують проти нелюдських істот [19,
c. 44, 48, 100, 108]. Літі підкреслює антропоцентрич-
ність казки: знищення змія, відьми чи велетня
виправдане, як і покарання, якого зазнає людський
противник. У той час, як негативні персонажі вико-
ристовують людей, як засоби, герой так поводиться,
як правило, з нелюдськими істотами, немилосердно і
віроломно [20, с. 182; 7, с. 58]. Пропп помічає, що
хитрість і обман – зброя слабкого проти сильного,
коли обмануті не звичайні люди, а лісові духи або
велетні [10, с. 188].
В основі такої поведінки лежить опозиція свій–
чужий, відоме–невідоме, для якої можна знайти етно-
графічні паралелі стосовно членів іншої етнічної чи
релігійної групи.
Іноді кілька «виправдань» одного неморального
вчинку героя накладаються. Скажімо, коли діти вбива-
ють песиголовку, iдеться про дозволене насильство
щодо члена іншого світу, але водночас і про захист,
оскільки на них напали; також діє і таліонський закон
(lex talionis), досить часто в казках песиголова хоче їх
зварити, але сама горить у печі.
Отже, етика в казках більшою мірою обумовлена роз-
різненням людського і нелюдського світу. Ця різниця
породжує створення людської етики й особливого, від-
окремленого кодексу іншого світу. Також саме різний
підхід до людського (свого) і нелюдського (чужого світу)
робить можливим виправдання «неморальної поведінки
героя», оскільки це направлене в першу чергу проти
прибічника іншого світу. Особливою проблемою є, зви-
чайно, наше проектування сучасних понять етики на
казки. Якщо не брати до уваги нинішні уявлення про
мораль, помітимо, що казка в межах своїх етичних розу-
мінь дуже послідовна і навіть формалістична.
1 Подібним до цього є уявлення про
утопізм казки від Романа Якобсона до
марксиста Джека Зайпса.
2 Цікавим є варіант зi збірки В. Красича
[І, № 8], де герой готує людську їжу, а
надприродний противник пече на обід
жабу, тобто тварину, яка в народних
уявленнях маркується як «нечиста».
3 Можна говорити про коваля, як про
передбачену жертву (таким є його
образ і в епічних творах, наприклад,
Новак-коваль і Марко). За народним
уявленням, коваль – це той, хто
займається нечистим ремеслом, що
пов’язане з куванням як хтонічною і
демонічною роботою.
Примітки
1. Holbek B. The Interpretation of Fairy Tales
(FF Communications). – Helsinki, 1987.
2. Jason H. Whom Does God Favour: The
Wicked or the Righteous? The Reward-
and-Punishment Fairy Tale (FF
Communications). – Helsinki, 1988.
3. Wosien M.-G. The Russian Fairy Tale.
Some Structural and Thematic Aspects
«Slavistische Beiträge». – München,
1969. – Band 41.
4. Röhrich L. Märchen und Wirklichkeit. –
Wiesbaden, 1964.
5. Ђорђевић Т. Наш народни живот. –
Београд, 1984. – 1.
6. Проп В. Ј. Хисторијски коријени
бајке. – Сарајево, 1990.
7. Лити М. Европска народна бајка. –
Београд, 1994.
8. Lüthi M. Volksmärchen und Volkssage. –
Bern ; München, 1961.
9. Spiess K. Das deutsche Volksmärchen. –
Leipzig, 1924.
10. Пропп В. Я. Русская сказка. –
Ленинград, 1984.
11. Пропп В. Я Фольклор и
действительность. – М., 1976.
12. Tatar M. Off with their heads! Fairy
tales and the culture of childhood. –
Література
Princeton, 1992.
13. von Franz M.-Le. The Psychological
Meaning of Redemption Motifs in
Fairytales. – Toronto, 1980.
14. Новик Е. С. Структура сказочного
трюка [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : www.ruthenia.ru/folklore/
novik1.htm.
15. Obenauer K. J. Das Märchen. Dichtung
und Deutung. – Frankfurt am Main,
1959.
16. Gehrts H. Von der Wirklichkeit der
Märchen. – Regensburg, 1992.
17. Enzyklopädie des Märchens /
Ranke К. – Berlin ; New York, 1976. –
Band 1. – Lieferung 3.
18. Röhrich L. Sage und Märchen. –
Freiburg ; Basel ; Wien, 1976.
19. von Löwis of Menar A. Der Held im
deutschen und russischen Märchen. –
Jena, 1912.
20. Lüthi M. Das Volksmärchen als
Dichtung. – Göttingen, 1990.
21. Dégh L. Folktales and Society.
Storytelling in a Hungarian Peasant
Community. – Bloomington ; Indianopolis,
1989.
22. Petitat A. «Contes et normativité» //
Contes: l’universel et le singulier /
ed. A. Petitat. – Lausanne, 2002.
23. Belmont N. Poétique du conte. – Paris,
1999.
24. de Vries J. Betrachtungen zum
Märchen, besonders in seinem Verhältnis
zu Heldensage und Mythos (FF
Communications). – Helsinki, 1967.
25. Klotz V. Das europäische
Kunstmärchen. – München, 1987.
26. Ranke K. Betrachtungen zum Wesen
und zur Funktion des Märchens //
Studium generale. – Berlin, 1958. –
11. – S. 647–664.
27. Zipes J. Breaking the Magic Spell.
Radical Theories of Folk and Fairy Tales
(revised and expanded edition). – The
University Press of Kentucky, 2002.
28. Јакобсон Р. О руским бајкама //
Лингвистика и поетика. – Београд,
1966. – С. 32–53.
В – Караџић В. С. Српске народне
приповијетке. – Београд, 1988.
Ч 1 – Чајкановић В. Српске народне
приповетке. – Београд, 1999.
Ч 2 – Чајкановић В. Чудотворни прстен.
Антологија српских народних
приповедака. – Ниш, 2001.
Скорочення
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
http://www.ruthenia.ru/folklore/novik1.htm
http://www.ruthenia.ru/folklore/novik1.htm
|