Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон

Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон

У статті подано позитивну й негативну характеристики стихій вогню і води в народних уявленнях та віруваннях, пов’язаних із звичаєвими заборонами українців.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Артюх, Л.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
З історії і теорії науки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201552
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон / Л. Артюх // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 3. — C. 31-41. — Бібліогр.: 106 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201552
record_format dspace
spelling irk-123456789-2015522025-01-23T12:59:25Z Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон Артюх, Л. З історії і теорії науки У статті подано позитивну й негативну характеристики стихій вогню і води в народних уявленнях та віруваннях, пов’язаних із звичаєвими заборонами українців. The article submits the negative and positive characteristics of fire and water elements in the folk conceptions and beliefs referring to the Ukrainian customary prohibitions. 2012 Article Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон / Л. Артюх // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 3. — C. 31-41. — Бібліогр.: 106 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201552 398.3 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З історії і теорії науки
З історії і теорії науки
spellingShingle З історії і теорії науки
З історії і теорії науки
Артюх, Л.
Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон
Народна творчість та етнологія
description У статті подано позитивну й негативну характеристики стихій вогню і води в народних уявленнях та віруваннях, пов’язаних із звичаєвими заборонами українців.
format Article
author Артюх, Л.
author_facet Артюх, Л.
author_sort Артюх, Л.
title Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон
title_short Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон
title_full Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон
title_fullStr Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон
title_full_unstemmed Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон
title_sort вогонь і вода в системі звичаєвих заборон
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet З історії і теорії науки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201552
citation_txt Вогонь і вода в системі звичаєвих заборон / Л. Артюх // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 3. — C. 31-41. — Бібліогр.: 106 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT artûhl vogonʹívodavsistemízvičaêvihzaboron
first_indexed 2025-02-09T04:34:48Z
last_indexed 2025-02-09T04:34:48Z
_version_ 1823553029322833920
fulltext 31 У  світовій  міфотворчості  усталився  погляд  на  структуру  стихії  переважно  із  чотирьох  її  складових: вогонь, вода, земля, повітря. В уяв­ леннях українців загалом ця структура так само  чітка.  Але,  на  відміну  від  східних  уявлень,  де  повітря  становить  цілісну  окрему  сутність,  в  українців  повітря  розмежовується  на  дві  час­ тини. Це – небо і вітер. Небо являє собою по­ вітряний простір навколо Землі і притулок для  сакральних істот з позитивним знаком. Вітер –  це також повітря, але завжди рухоме: лагідне,  приязне чи буйне, руйнівне. Усі стихії мають як  протилежні  значення,  так  і  протилежні  знаки  в  народній  свідомості,  окрім,  можливо,  землі,  кот ра  найчастіше  –  «матінка»,  «годувальни­ ця», вона «родить» і «годує». Цей її позитивний  моностатус  так  само  можна  піддати  сумніву,  якщо взяти до уваги підземний світ з його не­ гативом (останній притулок земного тіла, місце  помешкання хтонічних істот, демонів). Явні  й  постійні  антагоністи  вогонь  і  вода  мають  бінарну  опозиційну  структуру.  Вони  можуть  бути  добрими  й  недобрими,  безпеч­ ними  й  небезпечними.  Без  води,  як  відомо,  неможливе життя,  але згадаймо про нищівну  силу повенів, потопів, злив  із градом. Вогонь  також  має  два  протилежні  знаки  в  народних  уявленнях. Вогонь годує і гріє, він же лякає і  нищить. У протистоянні добро / зло немає ні  переваг, ні  переможців. Особливо це помітно  у  двох  протилежних  іпостасях  вогню:  непри- борканий / приборканий.  Неприборканий  вогонь  переважно  являє  собою  руйнівну  силу.  Це  –  займання  дерева  чи будівлі від блискавки («громовий вогонь»),  пожежа  після  тривалої  засухи,  суховію,  по­ жежа від необережного поводження з вогнем.  В  уявленнях  українців  такий  вогонь  завжди  має  зловмисні  наміри.  Його  не  можна  вми­ лостивити,  можна  лише  протиставити  іншу  силу – воду й у деяких випадках – землю для  упокорення. Антагонізм вогонь / вода  вико­ ристовується  переважно  на  пожежах  у  куль­ тивованому середовищі, а вогонь / земля – у  природному.  Відома в українців заборона топтати вогонь  ногами  призводила  до  того,  що  багаття,  роз­ кладене в полі, на лузі чи в лісі, могло залиши­ тися без догляду, що могло спричинити поже­ жу. Тому такі вогнища намагалися обов’язково  обкопувати,  обкладати  піщаним  валком,  а  після  використання  –  засипати  землею  або  заливати водою: «Як близько хата, солома –  землею  засипають,  водою  заливають»;  «На­ кидають на нього землі» 1; «Огонь не годить­ ся  затоптувати,  бо  помститься»;  «Не  можна  розкидати,  бо  боцюни  використають»;  «Чорт  сяде на таке місце, і там 3 роки не буде нічого  родить. Огонь найліпше засипати землею» 2.  Застосовували також магічні засоби, які, за  народними уявленнями, допомагають не стільки  для запобігання виходу вогню з­під контро лю,  скільки можуть попередити пожежу, особ ливо  ураження  блискавкою.  Усім  відомий  в  Україні  звичай ховати за образи, ставити на підвіконні  галузки верби, освяченої на Вербну неділю, за­ палювати Стрітенську свічку під час грози за­ для запобігання пожежі. Подібні ритуальні дії  вогонь і вода в системі звичаєвих заборон Лідія Артюх УДК 398.3 У статті подано позитивну й негативну характеристики стихій вогню і води в народних уявленнях та віруваннях,  пов’язаних із звичаєвими заборонами українців.  Ключові слова: вогонь, вода, вірування, уявлення, звичаєві заборони. The article submits the negative and positive characteristics of fire and water elements in the folk conceptions and beliefs  referring the Ukrainian customary prohibitions.  Key words: fire, water, beliefs, conceptions, customary prohibitions. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 32 33 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки здійснювали і для попередження нищівної зли­ ви та граду. М. і С. Толсті вважають, що за не­ погоди могли застосовувати деякі універсальні  засоби і способи магічного дійства, що поперед­ жають,  за  забобонними  уявленнями,  стихійні  лиха. Окрім того, деякі з ритуалів, «утративши  своє  первісне  мотивування  і  прямий  зв’язок  з  народним міфологічним світосприйняттям, мо­ гли легко переноситися з однієї ситуації на іншу,  зберігаючи лише спільний традиційний обере­ говий зміст або виконуючись механічно» 3. Ма­ буть, у даній ситуації більш умотивоване перше  припущення  про  універсальність  боротьби  зі  стихійним  лихом  у  вигляді  грози  та  її  наслід­ ків – злива, град чи блискавка. Саме  в  міфологічному  світосприйнятті  українців (як і слов’ян) вогонь подано двояко:  вогонь  небесний  і  вогонь  пекельний.  Якщо  перший  (сонячний)  переважно  пов’язаний  з  родючістю, плодючістю, то другий – зі смер­ тю. У деяких регіонах відбулася персоніфікація  вогню  у  вигляді  так  званого  Перелесника  –  «ходячого  мерця»,  якого  уявляли  як  вогняну  кулю. Давні слов’яни про всяк випадок корис­ тувалися  вогнем  для  принесення  жертв  і  со­ лярним, і підземним богам 4. У  світовій  міфології  приборкання  вогню  є  важливою фазою розвитку людства, головною  відмінністю людини як живої істоти від інших  живих  істот.  Саме  в  протиставленні  прибор- каного / неприборканого і виявляється міфо­ логічна структура природного / культурного  (одомашненого) середовища 5. Приборканий  вогонь  (домашній,  пічний)  шанували,  ставлячись до нього з усією пова­ гою.  Коли  розпалювали  в  новій  печі  перший  вогонь, примовляли: «Гори та дмись до неба /  Чого в хаті треба, / Бо як не розкажеш / То  в  запічках  ляжеш»;  «Ти  служив  батькам,  /  Ти служив дідам – / Послужи і нам». Після  цього хрестили піч, дрова, а далі – і вогонь 6.  «Огонь  називають  “святим”,  бо  в  купелі  до  Бога являвся, апостолів навчав – з неба схо­ див до апостолів» 7. У  звичаях  українців  існує  безліч  заборон  превентивного  характеру,  що  стосуються  по­ водження  з  вогнем,  ставленням  до  нього.  Передусім  застерігали  не  гратися  з  вогнем,  не  жартувати  з  ним.  Не  годилося  згадувати  вогонь  без  діла,  особливо  вночі:  «Батьки  мої  забороняли говорити – згадувати про вогонь.  “Нехай спочиває”, – кажуть» 8. На Житомир­ щині існувала заборона гасити хату, запалену  блискавкою. Щоб вогонь не поширювався, га­ сили  за  допомогою  горщика  з  медом,  з  яким  обходили пожежу, після чого, за повір’ям, во­ гонь ущухав 9. Не  можна  було  лаятися,  кричати  при  від­ критій заслінці печі, коли топилося, а то й про­ сто застерігали, «що не можна сваритися, сту­ кати біля печі, бо під піччю живе домовий» 10;  «Поганого  на  вогонь  не  говорять»  11.  Як  хто  сміється не до речі, то йому іронічно вказують:  «Засмійся з вогню да з полум’я» 12. Відомі  в  Україні  звичаї  не  давати  з  печі  вогню в чужі руки, щоб не віддати хатній доб­ робут. На Поліссі досі пам’ятають, що не слід  нічого віддавати з дому, коли телиться корова  чи під час сівби, «щоб худоба або хліб не пере­ йшли до інших рук» 13. На західному Поділлі  (на початку ХІХ ст.) у перший день сівби ха­ зяйка з дому не давала нікому вогню (жару),  а хазяїн із хлібиною ішов на ріллю, звідки по­ чинав сіяти,  і просив, щоб вистачило врожаю  і  для нього,  і  для родини,  і  для  злодія,  і  для  птаха  14. Так само не давали з хати вогню до  дев’яти тижнів після отелу корови, щоб не зу­ рочили  теляти  15;  після  народження  дитини,  «щоб дитя не плакало» 16. Коли «відвертали відьму», яка відбирала в  корови молоко, його смажили на пательні, уки­ нувши туди  голку чи шпильку. Відьма, не ви­ тримавши випробування вогнем, приходила до  хати попросити будь­що: грудку солі, сірників,  склянку борошна чи окраєць хліба, «але давати  не можна тому, що тоді шпильки, що варяться,  не будуть відьму колоти біля серця» 17. Вогонь  вважається  чистим  і  шанованим:  «До вогню треба мати таку ж саму пошану, як  і  до  хліба», «Огонь  тра шанувати,  як  хліб  та  воду, бо без цього не можна жити»; «У вогонь  не можна кидати нічого брудного, бо він дуже  чистий і не любить бруду» 18; «Як дитина гу­ ляє з вогнем, то умочуватиметься» 19; «Плю­ вати  на  вогонь  не  можна,  бо  як  дитина  буде  плювати,  то  оприщить;  а  мочити,  то  зовсім  гріх»; «Хто плюне або вмочиться на вогонь, у  того будуть пархи»; «Плювати не годицця на  вогонь, бо будуть “вогнивки” на губах, скрізь  обкидає»  20. В. Кравченко записав на Поліс­ сі  казку  про  вогонь,  який  покарав  неохайну  хазяйку,  що  «нечистим  диркачем  коло  носа  йому возила», ні води, ні чистого рушника не  тримала  біля  печі  21.  На  Галичині  застеріга­ ли: «Не вільно плювати на вогонь, бо пізніше  оприщить всю твар» [обличчя. – Л. А.]; «При  огні не можна згадувати “нечистого”, бо може  “всадитися”  в  огень  та  розкинути»;  «Топтати  і бити буком також не вільно, а вже плювати  гріх,  Бозя  карає,  бо  на  твари  зараз  кине  ся  “огник”» 22. Не  допускали  і  зневаги  до  вогню.  Повагу  до нього виявляли, зокрема, у персоніфікації.   Коли  в  Карпатах  спалювали  різдвяно­ново­ річного  дідуха,  замовляли  «від  пужару»:  «Огне Іване, / Огне Степане, / Не бийся, не  скидайся, / У печі лишайся» 23.  На Рівненському Поліссі вважали, що вогні  відрізняються один від одного і мають різні іме­ на, зокрема, одного з них називали Андрієм 24. Вогонь з його чистотою, в уявленнях україн­ ців, володів магічною силою і використовувався  в обрядах очищення. Відомий в Україні звичай  спалення новорічного дідуха  («діда», «снопа»)  на роздоріжжі, на краю току чи на околиці села,  за повір’ям, мав захистити господарів у майбут­ ньому  році  від  уроків,  від  «нечистого»,  очис­ тивши їх від старих гріхів; спалення сміття під  плодовими деревами також відбувалося для  їх  очищення і доброго плодоносіння 25.  У  звичайному  (буденному)  побуті  заборо­ нялося  переступати  через  вогонь.  На  Івана­ Купайла (коли, за повір’ями, нечисть уходить  в особливу силу) звичай скакати через вогонь  схвалювався:  «Хто  більший  вогонь  переско­ чить,  той  більший  виросте»;  «Скачуть  через  вогонь, щоб відьма не взяла цього попелу, бо  він через скакання через нього втрачає силу».  Перестрибуючи  через  вогонь,  співали:  «На  Купайла  вогонь  горить,  /  А  в  нашої  відьми  живіт  болить.  /  Нехай  болить,  нехай  знає  /  Нехай чужих корів не займає» 26. Так  у  періоди  зимового  і  літнього  сонце­ стояння ритуали очищення вогнем отримували  особливий статус. С.  Токарев  наводить  ряд  прикладів  пра­ давніх  уявлень  про  очищувальну  й  цілющу  силу  вогню  в  східних  слов’ян.  Передусім  за­ стосовували методи боротьби проти епізоотії:  розкладали велике багаття зазвичай із «чисто­ го» вогню («нового» вогню, добутого тертям),  через яке і переганяли худобу. Вірили, що піс­ ля цього мор припинявся. Застосовували піч­ ний вогонь або жаринки для позбавлення дітей  від корчів, нічниць, прищів, «вогників» (плям  на обличчі, подібних до опіку) 27. Широковідомі  також  очищувальні  влас­ тивості  свічок  у  християнській  православній  традиції  (Стрітенська,  Страсна,  Великодня  свічки), у весільній традиції  (свічки світилок,  свічки на короваї, на хлібі тощо), у поховальній  обрядовості  (свічки  при  мерцеві,  свічка  в  до­ мовину,  свічки поминальні  та  ін.), у родинній  звичаєвості (нехрещене дитя не тримали в тем­ ряві, а при свічці).  Можна  було  б  припустити,  що  приборка­ ний  вогонь  є  суцільно  добродійною  стихією  (гріє,  годує,  відганяє  нечисть).  Проте  все  не  так однозначно в народному  світосприйнятті.  У протиставленні чисте / нечисте вогонь, а з  ним і піч, як його притулок, є провідником від  Цього до Того світу, медіатором, що пов’язує  світ живих зі світом мертвих. Та ж піч, яка зав­ жди в традиційній українській хаті розміщена  по діагоналі від образів і є центром домашньо­ го мікрокосму, осередком чистоти й родинної  благодаті, слугує також і для інших цілей.  Піч  –  головне  пристосування  для  приго­ тування  їжі  й  обігріву  житлового  помешкан­ ня,  один  з  найважливіших  предметів  побуту,  символічне значення якого важко переоцінити.  А. Байбурін оцінює роль печі й покуті в східних  слов’ян як центр простору в структурі житла й  організації  навколишнього  середовища  28.  За­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 34 35 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки гальновідома  в  Україні  приказка:  «Сказав  би,  та піч у хаті». Піч, добра для доброго, може ста­ ти лихою для людини, яка її не шанує. Молоду  (якщо вона виконувала свої функції бездоган­ но) свекруха «представляла» печі, питаючи: – Що це? – Піч. – А що в печі? – Хліб. – Будеш знати нашої хати! 29. Ще точніше окреслює особливу символіч­ ну  роль  речі  у  внутрішньому  просторі  хати  А. Топорков, стверджуючи, що вона поєднує  в собі риси центру й межі (кордону) 30.  У поховальній обрядовості піч має очищу­ вальну  й  оберегову  функції,  водночас  може  слугувати медіатором між світом живих і сві­ том мертвих. На Слобожанщині, зазвичай ті,  хто  повертався  з  кладовища  на  поминальний  обід, підходили до печі, хрестилися і торкали­ ся тричі правою рукою комина, щоб хвороба,  яка забрала покійного, до них не торкалася, а  «пішла в трубу». Дехто ще й спльовував тричі,  вірячи, що це допоможе від зубних хвороб 31.  Щоб не боятися покійного, щоб він не ввижав­ ся,  ще  й  тепер  треба,  повернувшись  зі  цвин­ таря,  не  лише  помити  руки,  але  й  прикласти  до печі (комина) руку 32, зазирнути в піч (ко­ мин) 33, а хусточку з руки покласти на комин 34. Піч має лишатися чистою і за життя, і після  смерті сім’янина. Суворо забороняється топи­ ти піч стружками від виготовлення труни, «бо  хата буде холодна»  35, така піч не грітиме.  Їх,  як  і  одяг,  у  якому  помирала  людина,  палили  поза  хатою,  найкраще  на  місці,  де  сходилися  дві межі (або вкладали під покійного в домо­ вину).  Навіть  попіл  не  лишали  без  догляду,  щоб його «не розвіяв вітер по світу», а ретель­ но закопували 36. Солому, яку підкладали під  покійного, коли він лежав на лаві ще до того,  як його клали в  труну,  теж ніколи не палили  в печі, а подалі від хати «пускали на потік» 37,  а  солому з возу з­під труни спалювали непо­ далік від цвинтаря, «щоб дим ішов до неба» 38.  Можливо, спалення одягу й постелі померло­ го,  стружок  і  соломи  залишилося  відгомоном  давньо руського звичаю кремації. Так чи інак­ ше,  відбувалося  очищення  місця  після  покій­ ного вогнем чи водою. Помело – віник чи гусяче крило для вимі­ тання печі, хлібну лопату, що вийшли з ужит­ ку, не можна було викидати, їх палили в печі 39:  «Віник­облизень треба палити, не слід, щоб під  ногами  валявся»  40.  Заборонялося  відчиняти  двері в хату при відчиненій заслінці порожньої  (а інколи і не порожньої) печі: «Як хто на голу  піч двері  одкриє,  як ще хліба  в ній нема,  то  в  нього лисина буде» 41. Застерігали: «Коли баба  заслонку печі одкриває, щоб двері були закри­ ті, ніхто не ходив, бо на біду» 42; «Двері не од­ кривають на голу піч. Посади три стіжки [три  хлібини.  –  Л.  А.]  –  тоді  одкривай!»;  «Коли  піч з хлібом не закрита заслонкою, двері в хату  не  одкривають. Щоб дух не  спарювався, щоб  хлібина  вдалась  і  брава  була»  43;  «Як  садов­ лять хліб у піч, то не годиться виходити з хати,  поки всіх боханів не посадять, бо буде голод у  хаті» 44. Можна провести аналогію між звичаєм  зазирати в порожню піч і забороною заглядати в  порожню хлібну діжу, після чого в чоловіка, що  її порушить, «не будуть рости борода і вуса» 45.  Насправді,  боялися  не  відсутності  бороди  чи  наявності  лисини. Тут  яскраво виражено  сим­ воліку повноти й  благополуччя  в  родині  через  повну піч і біди, злиднів при відтуленій заслінці  печі й відчинених дверях з хати в сіни. Високий  зміст  печі  як  елемента  символіки  житла виявлявся не лише в поховальній обря­ довості. Широковідоме також і місце дівчини  в  класичному  українському  сватанні  –  біля  печі. Вона при цьому ще мала колупати комин:  «Молода на сватанні стоїть біля печі, щоб мо­ лодий вік за нею стояв» 46. Звичай за важких  пологів відчиняти вікна й двері загальновідо­ мий в Україні, а на Волині баба в цьому випад­ ку ще й відкривала заслінку печі 47. Одна  з  найпоширеніших  на Поділлі  забо­ рон твердить: «Як прийде невістка вперше до  свекрухи,  не  можна  їй  дивитись  у  піч.  Роди­ чі заступали пєц, ставали всі люди, хто був у  хаті, аби молода не сказала: “Чи є в пєцу яма,  чи влізете тато й мама?”» 48. Подібні  перестороги  чинили  й  на  поділь­ ському  Подністров’ї:  «Коли  молода  вперше  входить  до  свекрушиної  хати,  то  їй  не дають  дивитись у піч, щоб не сказала: “Є у печі ямка,  сховаються до року тато й мамка!”» 49. Позбувшись  свекрів  у  такий  спосіб,  неві­ стка могла б стати повноцінною господинею в  домі. Існували й інші пояснення цього звичаю:  зазирнувши в піч, вступивши в хату молодого,  молода сама може скоро померти  50. П. Лит­ винова­Бартош  подає  подібний  звичай  із  Сі­ верщини. Увійшовши в хату молодого, молода  повинна була дивитися тільки на покуть, а не  на піч. Не дивлячись у бік печі, молода кидала  привезену із собою чорну курку. Хтось із роду  молодого  ловив  її  і  сам  відправляв  під  піч  51.  Траплялося  й  таке  тлумачення  заборони  для  молодої дивитися на піч: «Як молода беремена,  то не можна їй в  піч дивитись у новій хаті, бо  щось спричиниться дитині» 52. У цих звичаях  яскраво  відбиваються  народні  уявлення  про  зв’язок через піч із потойбічним світом.  Піч, хатній вогонь – добрий, чистий, такий,  що несе достаток, тепло, хліб – є водночас не­ безпечним, коли він утілює зв’язок з потойбіч­ ним світом. Протиставлення життя / смерть  підкреслюється поєднанням печі­комина  з  хо­ дячими (заложними) мерцями. І нині поширені  на  Кіровоградщині  легенди  про  вищезгадано­ го Перелесника – «ходячого мерця» у вигляді  вогняної кулі, що проникає в хату через комин  і  має  статеві  стосунки  з  власною  вдовою  53.  Перелесник,  або  Летючий  вогняний  змій,  за­ летівши в комин, перетворювався на чоловіка,  проводячи зі своєю вдовою ночі, виснажуючи і  доводячи її до смерті: «До схід сонця не мож­ на плакати, бо приплачеш, що душа прилетить;  не можна мертвого згадувать, плачучи, бо буде  Перелесник  прилітати.  Це  сам  мертвий,  він  приключився у “нечисту” силу і летить клубком  і стовпом вогню, і в димар улітає, і в хаті балакає  з людьми, поки півні заспівають, тоді він улітає.  Буває, що замучує тих живих. Всиха ́людина.  А щоб не літав, святять мак в Трійцю й на Ма­ ковея. Роблять свяченим ножем (щоб у роботі  не був) борозну кругом хати і коло постелі, й об­ сипають цим свяченим маком: “Ти – мертвий, а  я – жива, не йди до мене. Як цей мак позбира­ єш, тоді до мене прийдеш”. Я сама обсипала, бо  дід до мене ходив після смерті, хай Бог милує.  До шести неділь – це ще нічого, як душа при­ літає, а як після, то вже велике горе» 54. Відомі в  Україні й повір’я про домовика, який товчеться  на горищі біля димаря, гуде в комині, знаходить  пристанок під піччю. У народних уявленнях за­ зирання в комин, зачинення дверей при відкри­ тій печі є способом перетнути шлях, що пов’язує  Той і Цей світи. Оберегова функція печі виявляється у зви­ чаях  «перепікання»  хворої  дитини.  Щоб  по­ збавити  дитину  від  сухот,  її  приповивали  до  хлібної лопати і тричі засовували в теплу, після  випікання хліба, піч, примовляючи: «Сухоти в  піч – а дитина  з  печі»  55. На цілком  слушну  думку А. Топоркова, у цьому обряді піч «сим­ волізує  водночас  і  могилу,  і  жіноче  лоно,  що  народжує» 56. Убивання хвороби збігається із  завмиранням хворого, який воскресає, ніби на­ роджується вдруге після печі. Печі приносили нехитрі жертви. В Україні  побутувала  заборона,  якої  дотримуються  по­ декуди  й  досі,  після  випічки  хліба  чи  приго­ тування  їжі  лишати  піч  порожньою.  Щоб  не  було  в  хаті  голоду,  як  тільки  виймали  з  печі  хліб чи горщики зі стравами, кидали щось на­ томість  –  солому,  тріски  чи  поліно,  «щоб  не  зівала піч»  57.  Її символічно годували, щоб не  було в хаті голоду 58. Пояснення цього звичаю  в різних районах України збігаються за зміс­ том:  «Щоб  піч  не  пуста  була,  як  вийме  баба  хліб,  то й кине тріску або соломину туди. Як  піч порожня, то й у хаті пусто»  59; «Щоб піч  не ночувала пуста, треба ставити “сторожа” –  горнятко з водою, щоб у печі ночувало» 60; «По   хлібі в піч кидають поліно, нащо – це годі до­ відаться» 61; «Не годиться ночувати голій печі.  Я завжди становлю хоч махоточку з водою» 62. В  уявленнях  українців,  під  піччю  є  при­ станище для домовиків. Саме різдвяно­ново­ річним  вогнем  від  спалення  дідуха,  на  думку  Д.  Зеленіна,  «гріли  предків»  –  померлих  родичів:  «Селяни  переконані,  що  біля  таких  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 36 37 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки багать  разом  з  ними  незримо  гріються  і  їхні  предки» 63. Задобрювали прародичів, щоб кра­ ще родила яра пшениця 64.  М. Сумцов, наводячи приклад запалюван­ ня вогнів на Русі в ХVI ст. в Чистий четвер  з викликанням мертвих, цілком слушно ствер­ джує, що вогонь і душа стоять у міфологічній  спорідненості 65. Справді, українці душі помер­ лих нерідко уявляють вогниками або ж тінями  від полум’я лампади чи свічки. У В. Кравченка  миготливі вогні на болотах і цвинтарях – це, в  одному випадку, душі недобрих, у другому, –  добрих людей або ж нехрещених дітей 66. Така  двоїстість  вогню  (чистий  /  нечис- тий,  добий  /  недобрий,  прихильний  /  не- прихильний)  особливо  яскраво  виявляється  у звичаях, близьких до  ініціаційних. Ініціація  переслідує не лише мету посвячення в певній  корпорації, у співтоваристві, станові чи фахо­ вому об’єднанні тощо, її важливим компонен­ том є випробування, що передує такому пере­ ходу.  Відомі  випробування  в  чарівних  казках  вогнем, водою  і мідними трубами, після яких  герой  отримує  жадану  дівчину­красуню,  пів­ царства або стає царем – також етап ініціації. До  таких  випробувань,  але  реальних,  зви­ чаєвих, можна передусім віднести весільні  ба­ гаття  і  перехід  (переїзд)  молодих  через  них.  На Слобожанщині  біля двору молодого  моло­ дих зустрічали багаттям, «через яке треба було  пере їхати кіньми усій свайбі»; «Якщо коні пере­ їдуть гарно, то молоді добре житимуть, а як коні  розпряжуться, то життя буде не ладне»; «Вог­ нище палили, щоб молода не навезла їм корос­ ти,  болєзні»;  «Щоб  усе  лихе  перейшло  через  вогонь, перегоріло»  67. В. Кравченко наводить  багато прикладів обкурювання молодих вогнем:  «Коли молода з молодим їде до його хати, то є  звичай підкурювати її. Тоді ж роблять огонь із  сірників, запаливши солому, і переводять коней  через той огонь. Це на те, щоб спалити лихо та  злидні»; «Коли молода з молодим їдуть уже до  молодого, обсипе мати чи батько житом їх і на  воротях запалюють сніп околоту, що розкида­ ний на цілі ворота, і переїжджають з кіньми –  везуть молодого й молоду» 68.  С. Токарев припускав, що в праслов’ян були  розвинуті  уявлення  не  лише  про  очищуваль­ ну,  але  й    про  запліднюючу  властивість  вогню  за  асоціацією  вогонь=сонце.  І  підтверджував  цю, загалом слушну, думку прикладами звичаїв  стрибати через вогонь на Купала і переїжджан­ ня через багаття молодими на воротях  69. Про­ те приклади не є достатніми для переконання у  справедливості цієї тези. Чому, у такому разі, на  Купала стрибали через вогонь молоді й неодру­ жені люди, а не сімейні пари? У цьому звичаї най­ перше простежуються оберегові й очищувальні  функції вогню, як у весільному – перехід через  багаття свідчить переважно про обряд переходу.  На Київщині кажуть: «Як молодих через вогонь  перевезуть, то вже нема вороття, вона вже буде  в його хаті довіку» 70. У цих поясненнях, очевид­ но, простежується не лише очищувальна функ­ ція вогню, але й можна вбачати обряд переходу.  Після  введення  молодої  в  нову  родину,  молоді  одержують новий статус – дорослих, одружених  і приєднуються до нової соціальної структури. О. Курочкін підмітив зв’язок спалення піс­ ля використання маланкових масок і очищення  водою самих маланкарів як перехідний риту­ ал. У період карнавалу, ритуальних безчинств,  гульні й сміху вони немов би перебували в но­ вому лімінальному етапі, коли, утративши по­ передній  свій  статус,  хлопці  ще  не  отримали  нового. І лише після спалення масок і обмиван­ ня  водою,  «пройшовши  через  випробування  водою й вогнем, маланкарі немов би поверта­ лися із сакрального світу в світ реальний (про­ фанний),  із надприродних істот перетворюва­ лися на звичайних сільських парубків» 71. Це  також перехід через і повернення у. Нерідко вживають  і досі  ідіоматичний ви­ слів, що стосується людини, її початку і кінця:  «згорів,  згас»,  тобто  перейшов  в  інший  світ.  Як відомо, у дохристиянській поховальній об­ рядовості слов’ян кінець земного життя завер­ шувався трупоспаленням. М. Сумцов у розповіді про очисну функцію  вогню навів, для прикладу, давньогрецький міф  про героя Ахілла. Фетида, його мати, загарто­ вувала його у вогні, на думку М. Сумцова, для  очищення і надання безсмертя 72. Можна цілком  упевнено  твердити,  що  очисна  функція  вогню  тут була другорядною, а головною метою мате­ рі – безсмертної Нереїди – було надання синові  своїх  властивостей:  уночі  загартовувала  сина  у  вогні,  а  вдень  натирала  його  тіло  амброзією  –  їжею безсмертних богів. Цей міф також є свід­ ченням існування ініціаційних чи близькоініціа­ ційних ритуалів через випробування вогнем. Важливим для розуміння  статусу  вогню як  знаку  переходу  є  також  вищевказана  широко­ відома в Україні заборона споживати «забутий  хліб»  («забудько»,  «забудьок»)  –  хлібинку,  книшик або пиріжок, не вийнятий з печі разом  з  іншими  хлібинами,  знайдений  на  наступний  день.  Його  зберігали  для  худоби,  людям  же  цього хліба не годилося  їсти, бо це, за уявлен­ нями, спричиняло втрату пам’яті (особливо поза  домом). З розповіді М. Руденок: «Мій батько  малим ходив по гриби. А тоді діти голодні були,  він і взяв шматок забудька, що мати сховала для  худоби. А в лісі  зголоднів  і  з’їв  той хліб.  І  ото  став блукати лісом. Як до Уші вийде – то не до­ дому, а в другий бік повертає. Усе забув. Ні сте­ жини, ні дороги не знає. Думав – смерть при­ йшла. Уночі ліг попід ялиною, подивився на небо  і згадав молитву. Тричі проказав “Отче наш” і  заснув. Рано встав, бачить:  знайома дорога до  річки і брід, і село за річкою. Усе згадав. Подя­ кував Богові і прийшов додому. А мати кажуть:  “Ото тобі так забудько їсти!”» 73. Таким чином,  навіть хліб, який пройшов через зайвий вогонь,  перепалення,  ставав  для  людини  небезпечним.  З’ївши його, людина переходила нібито в інший  статус, ставала хворою або помирала. Так  само  багато  є  всіляких  заборон  на  дії  з  водою  –  однією  з  найважливіших  природ­ них стихій, символом початку буття, головним  його джерелом. Нерідко в народних уявленнях  вода виступає і як кордон між світами живих і  мертвих, чистих і нечистих, чужих і своїх.  Обережно поводилися з водою, яку ставили  в головах або на вікні біля покійного, і яка була в  хаті до сорока днів. Її щодня міняли, виливаючи в  місця, де не ступає людська нога: «…у глухий кут,  на гній, у яму кроплять, додому не несуть і баноч­ ку там лишають…» 74; «…виливають коло ясеня,  коло яблінки не можна, бо всохне…» 75; «… на  воду  виливають,  щоб  спливала  водою…»  76.  У деяких селах, навпаки, суворо забороняли ви­ ливати її «на бігучу воду»: «Не годиться лляти  нічого­ніде на бігучу воду. З цього вона буде не­ чистою. З нечистої води може людина чиряками  піти, людині шкодить, худобі шкодить» 77. Проте  на півночі Поділля і півдні Волині нечистість цієї  води ігнорували, з нею поводилися в протилеж­ ний спосіб. Родичі  її випивали під час обіду на  дев’ятини, «щоб побачитись на тім світі з помер­ лим» 78, або на третій день «родичі розпивають,  хто хоче зустрітись» 79. Надзвичайно  суворі  приписи  діяли  щодо  води, якою обмивали мерців. По всій Україні  її  виливали тільки в  глухий кут, «де люди не  ходять», оскільки вона несла в собі небезпеку  для  живих:  «З  мертвого  воду  –  на  гній.  На  дорогу не можна, щоб не вгнивали люди»  80;  «…бо як піділляти кому під порогом, то люди­ на до дев’яти днів зачахне…» 81; «З мерця воду  лили під пліт, де змикається кут, щоб людина  не вступила. Треба, щоб перше пташка пере­ летіла, кіт проліз чи собака перебіг» 82. Часто  цю воду виливали також під дерево, при цьому  застерігали, «щоб не підлити під зелене, а під  сухе,  не  під  плодюче,  а  під  якогось  явора  чи  ясена» 83. Щоб руйнівну силу води не можна було ви­ користати на лихо,  воду,  у  якій купали дити­ ну після «виливання» вроків, також виливали  в глухий кут, здебільшого туди, де сходилися  три плоти. Ходити туди забороняли, бо це –  «місце, де всякі чари сиплють» 84.  Воду, у якій купають немовля від першого  дня життя й до року, виливають не будь­куди.  Через таку воду не можна переступати, щоб не  нанести шкоди дитині. Проте її виливають не  в глухий кут і не на гній, а під плодюче моло­ де дерево, щоб дитинка була здорова й добре  росла. Із цією ж метою не виливали воду з ку­ пелі дитини після заходу сонця, а лише вдень  у дворі, там, де сходяться два тини 85. Не го­ дилося виливати будь­куди й помиї після по­ минок. Їх переважно віддавали свиням. Помиї  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 38 39 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки від посуду після хрестин і весілля дозволяєть­ ся додавати в пійло рогатій худобі.  За чистотою води ревно стежили. На Поділ­ лі жінкам навіть не дозволялося  прати  хустки  в Йорданській воді (після освячення на Водо­ хреще) упродовж двох тижнів 86. Чиста вода, за  народними уявленнями, мала силу протистояти  руйнівній силі мерця. Повернувшись із похоро­ ну, перед обідом слід помити руки: «Від похо­ рон руки миють, щоб не боятися мерця» 87. Воді  надавали властивостей не лише очищувальних,  але й продукуючих. У Чистий четвер слід удо­ світа  помитися  (подекуди  навіть  у  проточній  воді – річці, струмку), щоб бути здоровим упро­ довж року, аж до наступного Великодня; гурти  маланкарів  (Буковина)  після  вдалого  щед­ рування і досі змивають «маскарадний гріх» у  місцевих потічках навіть у великий мороз.  На  Вербну  неділю  б’ють  діток  освяченою  вербою, примовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, /  За тиждень – Великдень, / Недалечко чер­ воне яєчко! / Будь здоровий,  як вода, / Ба­ гатий, як земля, / Щедрий, як весняне сонеч­ ко!»  88. Коровайниці «хваляться»  багатством  короваю, бо в ньому «із семи полів пшениця,  із семи криниць водиця». У  персоніфікації  води,  як  однієї  з  про­ дуктивних  стихій,  виявляється  повага  до  неї.   Зверталися по допомогу до води в замовлян­ нях  при  лікуванні  хворих:  «Земле  Тетяно,  /  Водо Ордано...», «Земле Тетяно, / Водо Уля­ но, / Божа сестриця – / Чиста водице, / Дай  здоров’я рабу Божому...» 89. Для того щоб у породіллі прибувало моло­ ко, удосвіта опускали в колодязь окраєць хліба  зі словами: «Колодязе Овраме, / В тобі вода  прибуває / З гір і долин, / З  далеких країн, /  Прибудь  Ганні  у  груди  покорму!»  90.  Потім  хліб віддавали породіллі. Подібний ритуал проводили й після отелу ко­ рови. Прийшовши до криниці рано­уранці, про­ мовляли: «Йду до тебе, криниціє, / як до роуд­ нойє сестриціє, / Як прибуває воді в джерелах, /  Так нехай прибуває молоко в моїх коровах» 91. Для  здоров’я  породіллі,  щоб  вона  не  за­ хворіла на «молочну лихоманку», їй під ліжко  ставили  вверх  дном  новий  горщик,  а  на  ньо­ го – глек із чистою водою, який стояв до со­ рока днів 92.  Після  весілля  чистою  водою  гуцули  зли­ вали  молодому  на руки,  «щоб відвернути  від  нього чари» 93. Щоб не «спалити» коня після важкої доро­ ги, напуваючи його, тричі казали: «Пий, коунь,  цюю добрую воду – / Йорданськую, / Пий,  не упивайсь, / А ти, вода, не очувайсь» 94. Існували криниці, воду яких уважали особ­ ливо цілющою. У другій половині ХІХ ст. та­ кою називали криницю в балці біля м. Лубен,  яку  освятили  на  десяту  п’ятницю.  Поблизу  неї  влаштовували  ярмарки,  запалювали  свіч­ ки  на  деревах,  возах  і  навіть  на  рогах  волів.  Рано­уранці водою із цієї криниці вмивалися,  молячись  св.  П’ятниці  (Параскеві)  95.  Цілю­ щою  вважалася  й  вода  з  «громових  колодя­ зів», джерел, що відкрилися після грози, удару  блискавки 96. Непочата вода  –  перша  вода,  узята  з  колодязя чи криниці вдосвіта без свідків –  має в уявленнях українців сакральний зміст.  Жертви  колодязю  у  вигляді  хліба  чи  зерна  повинні  були  умилостивити  сили  природи.  Хліб, намочений у цій воді,  і саму воду ви­ користовували  в  очисних,  апотропеїчних  і  продуктивних магічних діях. Найширше не­ почату  воду  застосовували  в  родильній  об­ рядовості – умивали дитинку, змивали бабі  чи  породіллі  руки,  поїли  поліжницю,  щоб  молоко прибувало: «Опускає бабка окраєць  хліба  в  колодязь  на  ніч,  а  вранці  дає  непо­ чатої води породіллі, а закусити цим хлібом,  щоб прибувало молоко» 97. На Лівобережжі  баба приносила для зливок (обряд очищення  після пологів) непочату воду, змішувала її зі  свяченою  водою  і  додавала  туди  конопля­ не сім’я  і хміль: «Свята вода Ордана, / Од  Бога  соз дана!  /  Наповняєш  ти,  Господи,  /  Родники й ріки, / Наповни ж ти й рабі (ім’я  породіллі) груди!» 98.  Коли  породілля  навзаєм  зливає  на  руки  бабі,  остання  примовляє:  «Очищаєш  ти  мої  руки, / Очисти, Господи, твою душечку / І на  сім світі, і на тим! / Прибавляється у колодязі  вода: / Прибавляється у хрещеної, молитовної  раби (ім’я) / У грудях младенця кормити!» 99. Непочату воду використовували і в магіч­ ній  практиці  при  вроках.  Наповнювали  нею  миску,  брали  з  печі  ложкою  вуглини  і  кида­ ли у воду тричі по дев’ять. Читали при цьому  сім разів молитву «Богородице­Діво, радуй­ ся»,  п’ять  –  «Отче  наш»  і  тричі  –  «Вірую  во  єдиного  Бога».  Тоді  змивали  непочатою  водою  і долонею вихлюпували тричі воду за  вікно, лили воду в діри в лаві, куди зазвичай  устромляли кужіль. Миску ставили під лаву,  щоб вода стікала. Цією водою поїли зурочену  людину,  умивали,  а  решту  води  виливали  в  глухий кут, туди, де люди не ходять. Хворих  також умивали непочатою водою, у яку кида­ ли три–дев’ять вуглин з молитвою до св. Ми­ колая:  «Святий  отче  Миколаю,  угоднику  Божий,  помошнику  скорий,  допоможи  мені  ласкою своєю небесною пристріт вимовити й  виговорити» 100. Воду, у якій мили руки від тіста паски або  короваю,  на  Поліссі  шанували:  коровайни­ ці  вмивали  одна  одну  навхрест  і  цілувалися,  «щоб  любилися  діти»,  а  «щоб  мошка  не  їла  росади,  треба полит  тою водою, що  амивают  руки після місяння паски» 101. Воді, з огляду на її чистоту, не можна запо­ діювати нічого лихого: «Не плюй в криницю,  бо доведеться води напиться» 102; «Мочиться у  воду не можна – різь возьметься у животі, бо  вода нас очищає»; «Не плюй у воду, бо дове­ деться води напитись» 103; «Як плюнеш у воду,  бодай у криницю чи у ставок, чи у річку, то то  гріх великий, будеш спокутувати» 104.  Оскільки  вода  несе  очищувальну  силу,  щодо її використання були певні перестороги:  «На купіль дитині вода мусить бути взєта при  сонці,  увечір  –  до  захід  сонця,  а  рано  –  по  схід сонця, бо як нема сонця, то вода нечиста,  і может ці шо дитині скаснути» 105. На Слобо­ жанщині  і в сусідніх районах Полтавщини на  Великдень і Різдво боялися розхлюпати воду  в хаті: «Не бризни ніяк водою на землю, – так  не буде блох» 106.  Ритуальний вогонь відігравав велику роль  у календарній обрядовості українців (і слов’ян  загалом) – на Різдво і Масляну, на Трійцю й  Івана  Купала,  але  не  менше  символічне  зна­ чення має вогонь і в повсякденній традиції, у  реліктових уявленнях про приготування  їжі й  про піч зокрема. Уявлення про воду – першу  зі  стихій  світоутворення,  необхідність  дотри­ мання  її чистоти – свідчать про давні форми  екологічної культури українців. Вивчення цих  уявлень  може  стати  важливою  віхою  для  ре­ конструкції системи побутової народної куль­ тури, її локальних різновидів і розуміння ціліс­ ної структури народного світогляду. 1 Наукові архівні фонди рукописів та фоно- записів Інституту мистецтвознавства, фолькло- ристики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – НАФРФ ІМФЕ). – Ф. 15/711, арк. 12, 13. 2 Там само. – Арк. 15. 3 Толстой Н. И., Толстая С. М. Заметки по славянскому язычеству. 3. Первый гром в По- лесье. 4. Защита от града в Полесье // Обряды и обрядовый фольклор. – М. : Наука, 1982. – С. 59. 4 Рыбаков Б. А. Язычество древних славян. – М., 1981; Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. – М., 1987; Русанова И. П., Тимощук Б. О. Языческие святилища древних славян. – М., 1993. 5 Див.: Леві-Стросс К. Первісне мислення. – К., 2000. 6 НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 15/711, арк. 23. 7 Там само. – Арк. 22. 8 Там само. – Арк. 15. 9 Боцяновский В. Ф. Заговоры против болезней, поверья и приметы // Живая старина. – 1895. – Вып. ІІІ–IV. – С. 504. 10 Муравський шлях-97. Матеріали фольк- лорно-етнографічної експедиції «Муравський шлях-97» (по селах Богодухівського, Валківсько- го, Краснокутського та Нововодолазького райо- нів). – Х., 1998. – С. 206, 207. 11 Кравченко В. Вогонь. Матеріял зібраний на Правобережжі. Окрема відбитка. – [Б. м., б. р.]. – С. 168. 12 НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 15-3/203, арк. 140. 13 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. – К., 2009. – Т. 2. – С. 79, 377. 14 Gołembiowski Ł. Lud polski. Jego zwyczaje, zabobony : w 2 t. – Lwów, 1884. – T. 1. – S. 132. 15 Там само. – S. 133. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 40 41 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки 16 Bystroń J.-S. Słowiańskie obrzędy rodzinne. – Kraków, 1916. – S. 48. 17 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. – С. 80. 18 Кравченко В. Вогонь... – С. 169; Прислів’я та приказки. Природа, господарська діяльність лю- дини. – К., 1989. – С. 366. 19 Кравченко В. Звичаї в селі Забрідді Жито- мирського повіту на Волині. Житомир. – [Б. м., б. р.]. – С. 12. 20 Кравченко В. Вогонь... – С. 168. 21 Кравченко В. Звичаї в селі Забрідді Жито- мирського повіту... – С. 12. 22 Гнатюк В. Народна пожива в Галичині // Матеріали до українсько-руської етнольогії. – Л., 1906. – Т. 6. – С. 11, 12, 29, 84. 23 Записала Л. Артюх у с. Старі Кути Косів- ського р-ну Івано-Франківської обл. 24 Топорков А. Л. Огонь // Славянская мифоло- гия. Энциклопедический словарь. – М., 2002. – С. 337. 25 Зеленин Д. К. Восточнославянская этно- графия. – М., 1991. – С. 401; Курочкін О. Українські новорічні обряди «Коза» і «Маланка». – Опішне, 1995. – С. 204. 26 НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 15-3/203, арк. 140, 170. 27 Токарев С. А. Религиозные верования вос- точнославянских народов ХІХ – начала ХХ века. – М. ; Ленинград, 1957. – С. 65–67. 28 Байбурин А. К. Жилище в обрядах и пред- ставлениях восточных славян. – Ленинград, 1983. – С. 160. 29 Записала Л. Артюх у с. Бушеве Рокитнян- ського р-ну Київської обл. 30 Топорков А. Л. Печь // Славянская мифоло- гия. Энциклопедический словарь. – М., 2002. – С. 364. 31 Иванов П. В. Очерк воззрения на загроб- ную жизнь // Сборник Харьковского историко- филологического общества. – Х., 1909. – Т. 18. – С. 251. 32 Записала Л. Артюх у с. Розтоки Воловецько- го р-ну Закарпатської обл. 33 Записала Л. Артюх у с. Ятранівка Умансько- го р-ну Черкаської обл., у с. Василівка Долинсько- го р-ну Кіровоградської обл. 34 Записала Л. Артюх у с. Піски Лубенсько- го р-ну Полтавської обл. 35 Кравченко В. Звичаї в селі Забрідді Жито- мирського повіту... – С. 137. 36 Записала Л. Артюх у с. Зайчики Волочисько- го р-ну Хмельницької обл. 37 Записала Л. Артюх у с. Іза Хустського р-ну Закарпатської обл. 38 Кравченко В. Звичаї в селі Забрідді Жито- мирського повіту... – С. 137. 39 Записала Л. Артюх у с. Чемерпіль Гайво- ронського р-ну, у с. Василівка Долинського р-ну Черкаської обл.; у с. Правобережна Сокілка Кобе- ляцького р-ну Полтавської обл. 40 Записала Л. Артюх у с. Любомирка Добро- величківського р-ну Кіровоградської обл. 41 Записала Л. Артюх у с. Правобережна Сокіл- ка Кобеляцького р-ну Полтавської обл. 42 Записала Л. Артюх у с. Лебедівка Кам’ян- ського р-ну Черкаської обл. 43 Записала Л. Артюх у с. Дівоче Поле Олек- сандрійського р-ну Кіровоградської обл. 44 НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 15/145, арк. 82. 45 Там само. – Арк. 86. 46 Записала Л. Артюх у с. Сьомаки Староси- нявського р-ну Хмельницької обл. 47 Записала Л. Артюх у с. Вілія Шумсько- го р-ну Тернопільської обл. 48 Записала Л. Артюх у с. Врубівці Кам’янець- Подільського р-ну Хмельницької обл. 49 Записала Л. Артюх у с. Буша Ямпільсько- го р-ну Вінницької обл. 50 Записала Л. Артюх у с. Гологори Золочів- ського р-ну Львівської обл. 51 Литвинова-Бартош П. Весільні обряди й звичаї у с. Землянці Глухівського повіту у Черні- гівщині // Матеріали до українсько-руської етно- логії. – Л., 1900. – Т. 3. – С. 144. 52 Записала Л. Артюх у с. Чемерпіль Гайворон- ського р-ну Черкаської обл. 53 Записала Л. Артюх у с. Дівоче Поле Олек- сандрійського р-ну, у с. Любомирка Добровелич- ківського р-ну, у с. Василівка Долинського р-ну, у с. Грузьке Кіровоградського р-ну, у с. Мартоноша Новомиргородського р-ну Кіровоградської обл. 54 Записала Л. Артюх у с. Високі Байраки Кірово градського р-ну Кіровоградської обл. 55 Артюх Л. Ф. Їжа та харчування // Поділля. Історико-етнографічне дослідження. – К., 1994. – С. 285. 56 Топорков А. Л. Печь. – С. 364, 365. 57 Записала Л. Артюх у с. Товстеньке Чортків- ського р-ну Тернопільської обл. 58 Казимир Е. П. Из свадебных, родинных и похоронных обычаев Подольской губернии // Этнографическое обозрение. – 1907. – № 1–2. – С. 209. 59 Записала Л. Артюх у с. Ятранівка Умансько- го р-ну Черкаської обл. 60 Записала Л. Артюх у с. Чичиркозівка Звени- городського р-ну Черкаської обл. 61 Гнатюк В. Народна пожива в Галичині // Матеріали до українсько-руської етнольогії. – Л., 1906. – Т. 6. – С. 84. 62 Записала Л. Артюх у с. Хрінівка Щорсів- ського р-ну Чернігівської обл. 63 Зеленин Д. К. Восточнославянская этно- графия. – С. 401. 64 Зеленин Д. К. Народный обычай греть по- койников // Сборник Харьковского историко- филологического общества. – Х., 1909. – Т. 18. – С. 256. 65 Сумцов Н. Ф. Символика славянских об- рядов. – М., 1996. – С. 77; Мифы народов мира. Энциклопедия : в 3 т. – М. ; Минск ; Смоленск, 1994. – Т. 1. – С. 543, 544; Рэдклифф-Браун А. Р. Структура и функция в примитивном обществе. – М., 2001. – С. 178, 179. 66 Кравченко В. Вогонь... – С. 154, 155. 67 Муравський шлях-97... – С. 159. 68 Кравченко В. Вогонь... – С. 174. 69 Токарев С. А. Религиозные верования вос- точнославянских народов… – С. 66, 67. 70 Записала Л. Артюх у с. Чорногородка Ма- карівського р-ну Київської обл. 71 Курочкін О. Українські новорічні обряди «Коза» і «Маланка». – С. 204. 72 Сумцов Н. Ф. Символика славянских обря- дов. – С. 77. 73 Записала Л. Артюх у м. Чорнобилі Київ- ської обл. 74 Записала Л. Артюх у с. Чичиркозівка Звени- городського р-ну Черкаської обл. 75 Записала Л. Артюх у с. Верхній Студений Межиріцького р-ну Закарпатської обл. 76 Записала Л. Артюх у с. Іза Хустського р-ну Закарпатської обл. 77 Записала Л. Артюх у с. Зайчики Волочисько- го р-ну Хмельницької обл. 78 Записала Л. Артюх у с. Йосипівна Козятин- ського р-ну Вінницької обл., у с. Яровлавка Лети- чівського р-ну Хмельницької обл. 79 Записала Л. Артюх у с. Березна Хмільниць- кого р-ну Хмельницької обл. 80 Записала Л. Артюх у с. Стриївка Збаразько- го р-ну Тернопільської обл. 81 Записала Л. Артюх у с. Пеньки Старокостян- тинівського р-ну Хмельницької обл. 82 Записала Л. Артюх у с. Березна Хмільниць- кого р-ну Хмельницької обл. 83 Записала Л. Артюх у с. Правобережна Со- кілка Кобеляцького р-ну, у с. Піски Лубенсько- го р-ну Полтавської обл.; у с. Чемерпіль Гайво- ронського р-ну Кіровоградської обл. 84 Шекерик-Доників П. Родини і хрестини на Гуцульщині // Матеріяли до української етнольо- гії. – Л., 1918. – Т. 18. – С. 116. 85 Иванов В. В. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде Харьковской гу- бернии // Этнографическое обозрение. – 1897. – № 1. – С. 28. 86 Gołembiowski Ł. Lud polski... – S. 135. 87 Записала Л. Артюх у с. Стриївка Збаразько- го р-ну Тернопільської обл. 88 Записала Л. Артюх у с. Стриївка Збаразь- кого р-ну Тернопільської обл.; у м. Києві; у с. Чичиркозівка Звенигородського р-ну Черкась- кої обл. 89 Записала Л. Артюх у с. Чичиркозівка Звени- городського р-ну Черкаської обл. 90 Записала Л. Артюх у с. Рим Верхньодніп- ровського р-ну Дніпропетровської обл. 91 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. – С. 79. 92 Иванов В. В. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде... – С. 28. 93 Gołembiowski Ł. Lud polski... – S. 19. 94 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. – С. 78. 95 Лоначевский А. И. Криниця // Записки Юго- западного отдела Императорского русского географического общества за 1874 г. – К., 1875. – Т. 2. – С. 130, 131. 96 Левченко М. М. Несколько данных о жилище и пище южноруссов // Записки Юго-западного от- дела Императорского русского географического общества за 1874 г. – К., 1875. – Т. 2. – С. 144. 97 Малинка А. Родыны и хрестыны (Материал, собранный в м. Мрине Нежинского уезда) // Киев- ская старина. – 1898. – № 5. – С. 270. 98 Иванов В. В. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде... – С. 30. 99 Там само. – С. 31. 100 Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня и на- питки малороссиян. – К., 1860; Чубинский П. П. Труды этнографическо-статистической экспеди- ции в Западно-Русский край. – С.Пб., 1877. – Т. 7. – С. 81. 101 Кравченко В. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини. – С. 377. 102 Записала Л. Артюх у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської обл. 103 Кравченко В. Звичаї в селі Забрідді Жито- мирського повіту... – С. 10. 104 Записала Л. Артюх у с. Бородянка Київ- ської обл. 105 Записала Л. Артюх у с. Голови, у с. Красно- їлів Верховинського р-ну Івано-Франків- ської обл. 106 Дикарев М. Народний календар Валуйсько- го повіту // Матеріали до українсько-руської етно- льогії. – Л., 1918. – Т. 6. – С. 174. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси