Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом
У статті розглянуто природоохоронне і біогеографічне значення комплексу екосистем Великого Лугу і Придніпровського Степу у системі природних комплексів, знищених або суттєво порушених внаслідок гідробудівництва — спорудження Каховського водосховища і системи водогінних магістральних та іригаційних...
Gespeichert in:
| Datum: | 2023 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2023
|
| Schriftenreihe: | Вісник НАН України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201566 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом / І.В. Загороднюк // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 9. — С. 12-23. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201566 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2015662025-01-23T16:55:28Z Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом Загороднюк, І.В. Наука і суспільство У статті розглянуто природоохоронне і біогеографічне значення комплексу екосистем Великого Лугу і Придніпровського Степу у системі природних комплексів, знищених або суттєво порушених внаслідок гідробудівництва — спорудження Каховського водосховища і системи водогінних магістральних та іригаційних каналів, що йдуть від нього. Руйнація водосховища внаслідок воєнних дій у червні 2023 р. стала новою, вже другою (після його створення) екологічною катастрофою, за якою меліоратори починають планувати третю — повторне перекриття водотоку Дніпра і відновлення первинних функцій водосховища. Докладно проаналізовано цінність територій, вивільнених від води (заплава) та іригації (степ), перспективи відновлення екосистем, підстави та засади такого відновлення, а також комплекс мінімально необхідних біотехнічних заходів для каналізації і корегування процесів відновлення природи й подолання наслідків девастації внаслідок «виголення» дна водосховища, а також припинення зрошення значних територій Степу. The article considers the conservation and biogeographical significance of the ecosystem complex of the Great Meadow and the Prydniprovsky Steppe in the system of natural complexes destroyed or significantly disturbed because of the construction of the Kakhovka Reservoir and the system of aqueducts and irrigation canals coming from it. The destruction of the reservoir as a result of hostilities in June 2023 has become a new, second (after its creation) environmental disaster, after which reclamationists are beginning to plan a third one: a new blockage of the Dnipro watercourse and restoring the reservoir’s original functions. The article analyses in detail the value of the areas released from water (floodplain) and irrigation (steppe), and the prospects for ecosystem restoration, the reasons and principles of such restoration, as well as a set of minimum necessary biotechnical measures for canalisation and correction of nature restoration processes and overcoming the consequences of devastation due to the exposure of the reservoir bottom, as well as the cessation of irrigation of large areas of the steppe. 2023 Article Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом / І.В. Загороднюк // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 9. — С. 12-23. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.09.012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201566 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наука і суспільство Наука і суспільство |
| spellingShingle |
Наука і суспільство Наука і суспільство Загороднюк, І.В. Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом Вісник НАН України |
| description |
У статті розглянуто природоохоронне і біогеографічне значення комплексу екосистем Великого Лугу і Придніпровського Степу у системі природних комплексів, знищених або суттєво порушених внаслідок гідробудівництва — спорудження Каховського водосховища і системи водогінних
магістральних та іригаційних каналів, що йдуть від нього. Руйнація водосховища внаслідок воєнних дій у червні 2023 р. стала новою, вже другою
(після його створення) екологічною катастрофою, за якою меліоратори
починають планувати третю — повторне перекриття водотоку Дніпра
і відновлення первинних функцій водосховища. Докладно проаналізовано
цінність територій, вивільнених від води (заплава) та іригації (степ), перспективи відновлення екосистем, підстави та засади такого відновлення,
а також комплекс мінімально необхідних біотехнічних заходів для каналізації і корегування процесів відновлення природи й подолання наслідків
девастації внаслідок «виголення» дна водосховища, а також припинення
зрошення значних територій Степу. |
| format |
Article |
| author |
Загороднюк, І.В. |
| author_facet |
Загороднюк, І.В. |
| author_sort |
Загороднюк, І.В. |
| title |
Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом |
| title_short |
Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом |
| title_full |
Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом |
| title_fullStr |
Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом |
| title_full_unstemmed |
Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом |
| title_sort |
пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з великим лугом і великим степом |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Наука і суспільство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201566 |
| citation_txt |
Пріоритети в охороні природи в умовах війни: ситуація з Великим Лугом і Великим Степом / І.В. Загороднюк // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 9. — С. 12-23. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT zagorodnûkív príoritetivohoroníprirodivumovahvíjnisituacíâzvelikimlugomívelikimstepom |
| first_indexed |
2025-02-09T04:35:19Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:35:19Z |
| _version_ |
1823553062000656384 |
| fulltext |
12 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.09.012
ПРІОРИТЕТИ В ОХОРОНІ
ПРИРОДИ В УМОВАХ ВІЙНИ:
СИТУАЦІЯ З ВЕЛИКИМ ЛУГОМ
І ВЕЛИКИМ СТЕПОМ
У статті розглянуто природоохоронне і біогеографічне значення комп-
лексу екосистем Великого Лугу і Придніпровського Степу у системі при-
родних комплексів, знищених або суттєво порушених внаслідок гідробу-
дівництва — спорудження Каховського водосховища і системи водогінних
магістральних та іригаційних каналів, що йдуть від нього. Руйнація водо-
сховища внаслідок воєнних дій у червні 2023 р. стала новою, вже другою
(після його створення) екологічною катастрофою, за якою меліоратори
починають планувати третю — повторне перекриття водотоку Дніпра
і відновлення первинних функцій водосховища. Докладно проаналізовано
цінність територій, вивільнених від води (заплава) та іригації (степ), пер-
спективи відновлення екосистем, підстави та засади такого відновлення,
а також комплекс мінімально необхідних біотехнічних заходів для кана-
лізації і корегування процесів відновлення природи й подолання наслідків
девастації внаслідок «виголення» дна водосховища, а також припинення
зрошення значних територій Степу.
Ключові слова: зневоднені водосховища, девастовані території, лучні та
степові екосистеми, відновлення природних комплексів.
Усталені практики природокористування є усталеними тільки
в періоди стазисів, коли форми, традиції і напрями взаємодій
суспільства з природою незмінні або повільно розвивають-
ся відповідно до розвитку потреб громад. Війна різко змінює
всі пріоритети і до невпізнаваності трансформує всі довоєнні
практики, впливаючи і на людей, і на природу [1—3]. Наслідком
бойових дій стає руйнація довкілля (неконтрольовані пожежі,
знищення ґрунтового і рослинного покриву, висока смертність
тварин, неконтрольовані зміни екосистем, спрямовані на за-
безпечення потреб військових). Проте руйнація стає також
засобом тиску агресорів на природу (умисні пошкодження во-
догонів і гребель, обвали урвищ і скель, випалювання печер,
знищення деревостанів тощо), а в деяких випадках і засобом
стримування агресії. Крім того, є «побічні» збитки природи,
пов’язані з війною, — розміщення військових і техніки у запо-
відних об’єктах, забруднення ґрунтів, вод, повітря вибуховими
речовинами, мастилами, продукт ами горіння [4—6]. Такі дії
агресорів набувають ознак екоциду [7].
ЗАГОРОДНЮК
Ігор Володимирович —
кандидат біологічних наук,
провідний науковий
співробітник відділу музеології
Національного науково-
природничого музею НАН
України
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 13
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Усе це унеможливлює природоохоронні за-
ходи, які здійснювали в мирний час. Війна при-
пиняє реалізацію ідей раціонального природо-
користування, започаткований моніторинг
(біоти, гідрології, клімату) та практичну ді-
яльність з охорони природних об’єктів, у тому
числі й заповідних, зокрема боротьбу з пору-
шеннями режиму, браконьєрством, скиданням
сміття й забруднених вод тощо. Зрештою, в
умовах війни межі заповідних об’єктів та стат-
ті законів щодо природно-заповідного фонду,
Червоної книги України стають умовними —
їх не виконують ані військові, ані місцеве насе-
лення, ані державні інституції, ані комерційні
структури. Значно посилюється й активність
інвазивних видів рослин і тварин, які інтенсив-
но поширюються як внаслідок транспортуван-
ня, так і через виникнення неприродних (по-
рушених) типів оселищ, у яких стан популяцій
видів-аборигенів є незадовільним [8, 9]. Війна
також породжує нові програми і нові актуаль-
ні теми, навколо яких групуються і політики
та професійні грантоїди, і активісти, патріоти,
волонтери. Перші починають з оцінювання
збитків і через розголос та інші форми піару
вимагають усі можливі обсяги компенсацій.
Другі переймаються моделюванням процесів,
визначенням пріоритетів у моніторингу, біо-
технії та іншими першочерговими заходами,
можливими за мінімального фінансування в
умовах зруйнованої економіки.
Останнім часом в Україні відбулося чимало
робочих зустрічей, на яких точилися публічні
дискусії щодо впливу бойових дій на приро-
ду, говорили про необхідність налагодження
дистанційного моніторингу, розроблення ідей,
пов’язаних з відновленням порушених війною
природних комплексів. У деяких із них брав
участь і автор цієї статті. Найбільш примітною
стала дискусія щодо відновлення природних
комплексів Національного природного парку
«Великий Луг», пошкоджених унаслідок руй-
нування Каховської греблі. Ця історія є дуже
показовою, оскільки вкотре засвідчила проти-
річчя між ідеями збереження (або відновлення)
природи і програмами, спрямованими на по-
дальше її нищення заради нових надприбутків.
Автор виходить із моделі незворотного в
найближчій перспективі зневоднення водосхо-
вища та можливості відновлення природних
комплексів (і заплавних, і степових), знищених
свого часу при його будівництві. Звісно, є зараз
і альтернативні точки зору, зокрема ідеї «техно-
ветландів», які пропонують включити до Рам-
сарських угідь (напр., [10]). Загалом тема ство-
рення та руйнації гребель не нова і багаторазово
дискутована в літературі. У цьому аспекті обго-
ворюють і планові спуски ставів та водосховищ,
як-от спуск і заростання водойми-охолоджу-
вача Чорнобильської АЕС (2014—2021), і руй-
націю внаслідок бойових дій низки гребель на
Дінці, зокрема греблі Оскольського водосхови-
ща (2022), і т. ін. Крім того, важливо пам’ятати,
що всі заплави, передусім заплава Дніпра, впро-
довж останніх 10—12 тис. років зазнавали зна-
чних трансформацій, і їхні геоморфологічні й
біотичні особливості сформувалися саме під
впливом великої води, зокрема й катастрофіч-
них повеней [11—13].
Життя, смерть і майбутнє Великого Лугу.
Великий Луг, або Кінсько-Дніпровські плав-
ні, — сакральне місце, значущість якого в істо-
рії України дуже велика, а тому воно є об’єктом
незмінної уваги краєзнавців та істориків [14—
16]. Ця місцевість, охоплена річищами Дні-
пра і Конки, простягається більш як на 100 км
нижче острова Хортиця (рис. 1, 2). Луг формує
дві петлі: північнішу лівобережну і південнішу
правобережну. Північна тягнеться до Нікопо-
ля (на правому березі) та Енергодара (на лі-
вому), а нижче формується ще одна (західна,
Грушівська) петля, до Золотої балки (з право-
го берега) та устя р. Рогачик (з лівого берега).
Ці місця здавна мали цінність саме як природ-
ні об’єкти, через них проходили торгові шляхи,
зокрема й чумацькі [17]. Місцевість славилася
як оаза з її вологими луками, де можна було
напоїти і випасти волів чи коней, з відомими
бродами через Дніпро.
Важливо нагадати і про визначну роль Вели-
кого Лугу як біогеографічної координати в се-
редній течії Дніпра. Дніпро — це потужна ріка з
розвиненим річищем і різноманіттям прирічко-
вих біотопів — як заплавними лісами, так і лу-
14 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
ками, а також з унікальним набором схилових
біотопів. Уздовж Дніпра поширені чотири осно-
вні катени — розміщені на геоморфологічному
профілі (від вододілу до водотоку) ланцюгові
типи екосистем, які подібні до ландшафтних
зон. Це степова, лісостепова, лісова та заплавно-
лучна біогеоценотичні катени [18, 19].
Через ці особливості уздовж Дніпра глибоко
в степову зону проникають різноманітні лісові
та лучні види рослин і тварин. Завдяки моза-
їчності екосистем, островам і піщаним дюнам
(кучугурам) тут сформувалося й мереживо
ареалів лучно-степових видів наземних хре-
бетних, які саме тут і перейшли Дніпро. Серед
них і ящірка зелена (Lacerta viridis) та сліпак
подільський (Spalax zemni), типові в інших
місцях тільки для правобережжя, і сліпачок пі-
щаний (Ellobius talpinus), тушкан великий (Al-
lactaga major), що перейшли тут з лівого берега
Дніпра на правий [20].
Від руйнації Лугу до руйнації греблі. Попри
історичну цінність Великого Лугу в 1950 р.
розпочалося і 1955 р. завершилося будівни-
цтво греблі в м. Каховка (висота — 30 м, до-
вжина — 3850 м), яка мала забезпечити во-
дою з точки забору в Каховці та електрикою
з Каховської ГЕС місцеві промислові центри
і дніпровською водою — три водогони: Кахов-
ський (130 км), Північнокримський (403 км) і
Дніпро—Кривий Ріг (41 км), а також створити
зручний шлях для водного транспорту.
Гребля зупинила Дніпро, через що весь цей
унікальний регіон пішов під воду. Ці зміни, з
одного боку, сприяли розвитку нових промис-
лових потужностей, які сформували надзви-
чайне техногенне навантаження на природ-
ні комплекси, а з іншого — знищили степові
комплекси у всіх зонах, де вдалося провести
водогінні канали і розвинути поливне рільни-
цтво (а місцями й рисові чеки), як через об-
воднення, так і через надвисоку фрагментацію
простору. Під водою опинився весь Великий
Луг, над водою, крім берегових урвищ, «по-
встали» рештки високих піщаних арен, знаних
як «кучугури», через які пролягали давні пе-
ревози (Великі, Водянські, Каменські й аж до
Олешківських на півдні). Частина з них збе-
реглися як оточені водою острови новоство-
реного Каховського водосховища. Ці острови
з окремими фрагментами берегів лівобережжя
згодом було віднесено до заповідного фонду і
цинічно названо «Великим Лугом».
Руйнація греблі, яка сталася 6 червня 2023 р.,
змінила всі контури водойм, активних водо-
токів та систему зволоження земель. Законо-
мірно велику медійну увагу привернула зона
Рис. 1. Картосхема Великого
Лугу 1894 р. (за Wikimedia)
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 15
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
затоплення, яка покрила не лише заплаву, а й
суміжні низини, що спровокувало гуманітар-
ну катастрофу і завдало значних економічних
збитків. Заплава, яка за десятиліття «відвикла»
від заплавного режиму, також зазнала надмір-
них впливів високої води. Проте концентрація
уваги на ділянках Дніпра нижче греблі залиши-
ла непоміченими, а отже, малозначущими для
суспільства, зневоднення і спустелення річища.
Рештки природи як об’єкт охорони. Ідеалом
природоохорони в заплавах є весь заплавний
комплекс, тобто основний водотік, стариці і
протоки, заплавні луки, а також (що часто ігно-
рують) водозбірні схили, принаймні до другої
(борової) тераси. Затоплення Великого Лугу
знищило весь заплавний комплекс, і в пам’ять
про нього було створено кілька відносно не-
великих заповідних об’єктів, у тому числі вже
згаданий НПП «Великий Луг», розташований
у верхній лівобережній половині Лугу.
Останній створено на рештках Лугу на пло-
щі 16756 га, включно з перетвореними на ост-
рови Великими і Малими Кучугурами (400 га)
та «бортовим» заказником «Крутосхили Ка-
ховського водосховища» (522 га); є й умовно
«заповідна» акваторія Каховського водосхо-
вища (7432 га), яку віднесено до господарської
зони Парку. Для порівняння: площа Кахов-
ського водосховища (тобто знищеної гідробу-
дівництвом суто заплавної частини Великого
Лугу) становила 2155 км², або у звичних для
природоохорони одиницях — 215,5 тис. га, що
зіставно з площею чотирьох наявних в Україні
біосферних заповідників (Асканія-Нова, Кар-
патський, Дунайський і Чорноморський) ра-
зом узятих — 250,8 тис. га.
Очевидно, що окремі вершини кучугур і не-
великі фрагменти бортових схилів водосхови-
ща в жодному разі не можуть репрезентувати
втрачене різноманіття, ба більше — на них збе-
рігаються не вихідні, а значно трансформовані
водосховищем рештки природних комплексів
із зовсім іншими біотопами, ніж ті, що були на
заплавних луках і прибережних ділянках во-
дотоків Конки й Дніпра та Кінсько-Дніпров-
ських плавнів. Як приклад достатньо згадати
описи орнітофауни цих місць, наведені у статті
Бориса Попова щодо порожистої частини Дні-
пра [21], щоби зрозуміти, наскільки змінилася
коловодна біота. Г оді й казати про гідробіонтів,
сучасні угруповання яких пересичені чужорід-
ними видами.
Сухий залишок від аварії: що залишилося і
що очікується. Зневоднення водосховища ви-
вільнило величезні території, на яких сформу-
валися бентосні комплекси стоячих водойм, за
Рис. 2. Картосхема Великого Лугу
1943 р. (за freemap.com.ua)
16 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
всіма своїми особливостями малосприятливі
для розвитку наземних біот. І цьому є низка
причин, включно з малопридатними для на-
земних угруповань ґрунтовими умовами, від-
сутністю «ініціативних» популяцій макрофітів
та пов’язаних із ними фауністичних комплек-
сів. Подібні ситуації неодноразово можна було
спостерігати у верхів’ях суміжних водосховищ
при змінах рівня води, зокрема у Сульській за-
тоці, яка в межень являла собою суцільні корки
фітобентосу, через які не могло прорости насін-
ня (О. Савицький, особ. повід.). Такі наслідки
виникають, якщо подібні опустелені ділянки
не засівати травами протягом 1—2 тижнів піс-
ля зневоднення. Тому щодо масштабного зне-
воднення Каховського водосховища головна
надія була на самосів за сприяння води і вітру,
що й сталося, передусім завдяки збігу в часі
спуску водосховища внаслідок аварії з плодо-
ношенням верболозу. І все це відбувалося до-
волі швидко на місці попереднього ветланда.
Якщо такий «мангишлак» не регулювати фі-
томеріорацією, він надовго залишиться пусте-
лею з шикарними плацдармами для чужорід-
них видів, яких вистачає і для яких порушені
екосистеми — благо [22]. Попри все, колишнє
дно водосховища зберегло русла Конки і чис-
ленних проток, і ці русла можуть стати екоко-
ридорами відновлення заплавного мережива.
Очевидно, що дно водосховища — це величез-
ний полігон побутових і промислових відходів.
У хроніках інформаційних каналів жахливо
було бачити десятки колись прихованих труб,
які вийшли на поверхню, так само як чути про
те, що злив водосховища — це забруднення
моря (тобто водозабір з водосховища був бла-
гом, але водовилив в море «раптом» дав кубо-
кілометри забруднених вод).
Очевидно, що формувати через роки нову,
вже третю екокатастрофу (затоплення —
злив — затоплення) було б щонайменше неро-
зумно, проте зрозуміло, що гідромеліоратори
та інші господарники актуалізуватимуть цю
тему як ідею нового грандіозного освоєння
державних коштів. Водночас не викликає сум-
ніву, що всі «за» і «проти» мають бути зважені
і що рішення має бути ухвалено без пріорите-
тів 70-річної давнини, окреслених програмою
«Сталінський план перетворення природи»
(водний транспорт, водозабезпечення місце-
вої промисловості, поливне рільництво, вода в
Крим, «перегнати» Америку) 1.
Відновлення Великого Лугу має почина-
тися з відновлення конфігурації водотоків та
їхніх прибережних біотопів. Такі водотоки на-
певно збереглися, проте навіть у разі їх заму-
лення відбуватиметься промивання «нових»
русел. Ключовим моментом буде те, що роз-
виток (відновлення) заплави відбуватиметься
завдяки трьом іманентним особливостям за-
плав, включно з гирлами малих річок, у місцях
їх входження у «виголену» після зневоднення
заплаву Великого Лугу:
1) будь-яка заплава має випробувану віками
здатність переживати тривалі періоди меженей
і повеней та їх глибокі впливи, тому заплавні
комплекси мають здатність до швидкого від-
новлення, і така здатність є їхньою природною
особливістю;
2) відновлення відбуватиметься за вже наяв-
ними і відпрацьованими впродовж тисячоліть
руслами з корінними породами і наносами, що
їх підстилають, і численні аерокосмічні знімки
вже засвідчують, що мережа колишніх проток
по суті збереглася;
3) водні потоки строго каналізовані і є не лише
середовищетвірними факторами, а й біотичними
резерватами і донорами біоти; своїми течіями
вони принесуть у вивільнену від затоплення за-
плаву відповідну водну і коловодну біоту.
Безсумнівно постане потреба в біотехнії,
включно з підсівом рослин (і загалом програма-
ми залуження) та вербових живців, для чого вже
відпрацьовано алгоритми із залученням авіації.
Практику підсіву трав апробовано в колишніх
затоках водосховища. Не менш важливими є
інженерно-біологічні методи відновлення при-
родного стану русел, зокрема ініціація меан-
дрів, із формуванням шпор проти руйнування
сипких ділянок берега і закріпленням схилів.
1 Заблоцька О. Каховська ГЕС: про історію будівни-
цтва, гідроелектростанцію у кіно та архітектуру Но-
вої Каховки. Суспільне. 07.06.2023. https://shorturl.
at/IMOYZ
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 17
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Такі підходи докладно описано у виданій не-
щодавно книзі «Тріада водної рамкової дирек-
тиви: самодинаміка — її ініціювання, контроль,
зупинка — і впровадження цих процесів за до-
помогою інженерно-біологічних методів» [23].
Великий Степ на заході свого існування.
Степовий біом в Україні — це одні з найбільш
західних його фрагментів, доволі збіднені, про-
те ще цілком повночленні й типові ділянки сте-
пу, надто на схід від Дніпра [24]. На сьогодні
ступінь розорювання степу досяг максимально
можливих величин (оціночно 90—95 %), і за-
лишкові варіанти степу можна знайти лише на
ділянках з крутосхилами, зокрема на верши-
нах і частково на днищах великих степових ба-
лок, а в районі Дніпра — на кучугурах та інших
піщаних аренах, найбільшою з яких є Олеш-
ківські піски, на частині яких (лише 11,7 тис.
га з наявних 200 тис. га Олешшя [25]) створено
однойменний національний природний парк.
У районі Великого Лугу (а отже, колишнього
Каховського водосховища) найцінніші степові
ділянки збереглися по сухих балках, що «стіка-
ють» до Дніпра як з правого, так і з лівого бере-
гів. Одним із видів-індикаторів таких угрупо-
вань є сліпачки (Ellobius talpinus) — виключно
степові підземні гризуни-землериї, поширені
на степових ділянках у регіоні Великого Лугу
по обидва боки Дніпра [26, 27].
Степовий комплекс як жертва гідромеліо-
рації. Степ як біом і степова біота — очевидні
жертви гідробудівництва. Поширення систем
поливу в Степу пов’язане передусім із систе-
мою магістральних і розподільних меліоратив-
них каналів, які густим павутинням обплели
степові простори (по суті, колишні). Такі мере-
жива водотоків унеможливлюють міграції тва-
рин і формують явище абсолютної фрагмента-
ції степових екосистем, що веде до їхньої де-
градації і згасання популяцій усіх степових ви-
дів, насамперед наземних (тварин, не здатних
до польоту чи подолання водних перешкод).
Яскравим прикладом скорочення видових
ареалів і затискання видів у залишки немеліо-
Рис. 3. Ареал сліпака піщаного (Spalax arenarius), ендеміка придніпровського степу, поширення якого внаслідок
освоєння степу скоротилося удвічі (зникла вся східна частина ареалу) і наразі обмежене зі сходу Північнокрим-
ським каналом (із заходу — Дніпром, з півдня — морем). Позначення: кола — фактичні знахідки сліпаків за сумою
всіх даних; хрестики — місця в межах імовірного (реконструйованого) ареалу, для яких підтверджено відсутність
виду, попри його спеціальні пошуки в останні 20 років; тонка лінія між цими групами точок — магістральний канал
18 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
рованого степу є представник ряду гризунів —
сліпак піщаний (Spalax arenarius) — ендемік
нижньодніпровських пісків (рис. 3), один із
двох видів-ендеміків ссавців у фауні України.
Крім того, меліорація змінює самі екосис-
теми через надмірне (для степу) зволоження
й формування на місці колишнього степу аб-
солютно протилежних до нього варіантів агро-
систем, включно з поливним рільництвом (на-
приклад, навколо Асканії-Нової), рисовими
чеками (зокрема, навколо Чорноморського бі-
осферного заповідника) та штучними дерево-
станами. Розвиток приканальних біотопів веде
до формування нетипових для степу оселищ
(рис. 4) і проникнення вздовж магістральних
і водорозподільних каналів та самими канала-
ми величезної кількості чужорідних видів — як
наземних, так і гідробіонтів [28].
Мережа степових заповідників та степова
екомережа. Фактичні площі степових запо-
відників або суто степових ділянок з більшим
біотопним різноманіттям, ніж на заповідних
територіях, є вкрай незначними і зазвичай
являють собою абсолютно ізольовані ділян-
ки розміром до 1—2 тис. га, рідко 2—5 і вкрай
рідко 5—10 тис. га. І між такими ділянками —
десятки й сотні кілометрів агроценозів, про-
мислових об’єктів, мережі штучних стрічкових
екосистем, що стали екокоридорами для чужо-
рідних видів, — гідромеліоративних каналів,
автодоріг, лісосмуг, ЛЕП, газогонів тощо [29].
Ключовим фактором знищення степу стала
гідромеліорація: саме вона призвела до відчу-
ження у природи земель на користь агросис-
тем і нездоланної фрагментації угруповань та
популяцій. Власне, степ вбивало і продовжує
вбивати навіть не так його господарське ви-
користання (пасовищне тваринництво, земле-
робство тощо), як заводнення.
Недобрим знаком байдужості суспільства
і держави до ідей заповідної справи була і за-
лишається неефективна практика створення й
розширення степових заповідників. Одним із
прикладів є занехаяний проєкт «Відновлений
степ», присвячений переведенню орних богар-
них земель, прилеглих до цілини, у пасовищ-
ний режим, який у 1990-х роках намагалися
реалізувати асканійські колеги [30]. Звісно,
деякі ідеї вдається втілити, як-от збільшення
славнозвісного надморського степу за рахунок
акваторій (Чорноморський біосферний запо-
відник) або створення нацпарку на непридат-
них для господарювання і заліснення Олеш-
ківських пісках.
Фактично тільки після великої біди — руй-
нації водосховищ (зокрема, Каховського) та
систем землекористування в зонах окупації і
бойових дій — з’являються шанси на віднов-
лення природних комплексів, що було фак-
тично неможливо за усталених форм природо-
користування у довоєнний час. Уся практика
природоохорони в попередній період була
спрямована на багаторічне доведення чинов-
никам цінності природних комплексів, які
при цьому продовжували згасати. І створення
великих заповідних об’єктів часто означало
створення, по суті, установ і менше — терито-
рій, нерідко без вилучення значної їх частини
у господарників. Степ, попри жахливі руйну-
вання через воєнні дії, після деокупації може
отримати шанс на відновлення завдяки но-
вим можливостям перепрофілювання земель,
якщо хтось у владі таки згадає про природу.
Іншого шансу для збільшення площ не буде. І
руйнація системи каналів також стала, попри
все, вагомим фактором відновлення Степу та
мережі степових екосистем.
Біотехнія задля відновлення Степу. Як і у
випадку з Великим Лугом, у Степу, через його
Рис. 4. Північнокримський канал на межі Херсонщи-
ни і Криму (фото УНІАН)
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 19
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
значне порушення і фрагментацію, без ґрун-
товних біотехнічних заходів не обійтися. Се-
ред цих заходів ключовими є такі:
1) формування степових екокоридорів у
формі мережі степосмуг, передусім уздовж на-
явних систем автодоріг, ЛЕП, газогонів, кана-
лів, міжпільних смуг тощо;
2) зведення штучних деревостанів, які ство-
рювалися лише як об’єкти фітомеліорації сте-
пу (надто акацієві та інші гаї, соснові плантації
та інші пам’ятки фітовандалізму);
3) розвиток тих форм землеробства і тва-
ринництва, які обходяться мінімумом поливу
або взагалі не потребують його (конярство, ві-
вчарство, баштанництво тощо);
4) розвиток у межах степових комплексів
усього спектру дружніх до природи форм зем-
ле- і водокористування;
5) уникнення всіх форм водорозливу задля
збереження повноводності мережі малих рі-
чок і дельт великих річок, зокрема й Нижнього
Дніпра, де через водозабір та брак природно-
го стоку відбувалося катастрофічне засолення
дельти.
У разі прийняття таких ідей найскладнішим
завданням буде мінімізація («оптимізація» на
засадах мінімізації) систем водозабезпечення
територій. Руйнувати наявні людські поселен-
ня і вже створені промислові об’єкти та інфра-
структурні мережі немає жодного сенсу; вони
вже створені й існують. Проте важливим буде
визначення пріоритетів у розвитку місцевої
економіки. Не відновлення старого, а форму-
вання нового економічного простору, орієнто-
ваного на реальні можливості природи, без її
виснаження і з урахуванням вододефіцитності
степових районів, прогнозованих економіч-
них, соціальних та природних (кліматичних)
змін в Європі та світі.
Висновки. Очевидно, що в умовах війни,
яка триває, жодних відновлень чи взагалі змін
гідрорежиму в регіоні Великого Лугу і Степу
не буде. Безкінечні медійні обговорення про-
єктів термінового й беззастережного віднов-
лення Каховського водосховища, на думку
автора, відбуваються абсолютно без огляду
на природу та можливості ефективного ве-
дення господарства не лише в умовах степу, а
й за триваючих змін клімату. А це означає на-
гальну потребу зміни «традиційних» практик
водовитратного господарювання зважаючи на
зруйноване природне середовище. Тому ідеї
відновлення Великого Лугу і Великого Степу
слід розглядати в одній зв’язці.
Очевидними плюсами такого підходу є такі:
1) вилучення з природи і природокористу-
вання низки штучних водних об’єктів та зро-
шуваних земель, що стане першим суттєвим
кроком для підтримання природних популя-
цій аборигенів і створення умов для віднов-
лення їх угруповань — як заплавно-лучних,
так і степових;
2) зникнення факторів сприяння популяці-
ям багатьох чужорідних видів рослин і тварин,
грибів і мікроорганізмів, що досягали надвисо-
ких рівнів чисельності й домінантних позицій
у всіх типах трансформованих і створених лю-
диною місцезнаходжень;
3) повернення до традиційних у розумінні
практик останніх двох століть (про скіфів, по-
ловців чи ногайців не йдеться) форм природо-
користування на аналогічних за обсягом пло-
щах угідь, що можуть бути задіяні в екологічно
безпечних видах господарювання (випас худо-
би, рибний промисел, мисливство, бджільни-
цтво, конярство, рекреація тощо);
4) зростання обсягів зв’язаного вуглецю,
зокрема на значних за площею (2155 км2) ви-
вільнених землях, які були затоплені після
створення дамби Каховської ГЕС;
5) відновлення територій (і відповідних ста-
нів для територій) під нові заповідні об’єкти
та розвиток усіх доступних форм розширення
площі заповідного фонду й екомережі, включ-
но з програмами ревайлдингу та посилення
ролі середовищетвірних видів тварин.
Щодо останнього важливо зауважити, що
заповідання в сенсі вилучення з користування
(див. п. 3) земель завершилося майже повною
втратою степового фауністичного ядра, зо-
крема в усіх степових заповідниках, включно
з Асканією-Новою. І, як це не дивно, степові
комплекси зберігаються почасти в місцях ре-
гулярного господарювання або спеціального
20 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
використання (пасовища, військові полігони,
охоронні зони).
Слід зазначити, що тепер у всьому світі ши-
риться рух за відновлення зруйнованих гре-
блями і дамбами заплав великих і малих річок.
Такий рух найбільш активний у розвинених
країнах, які мають високі технології і, відповід-
но, менші потреби в гідроенергетиці. Так, за да-
ними Всесвітнього фонду міграції риб (World
Fish Migration Foundation), лише за 2022 р.
у країнах Європи демонтовано 325 гребель і
дамб, а загалом у європейських країнах станом
на серпень 2023 р. демонтовано 6223 греблі і
дамби2; в США за останні 55 років демонтова-
но 668 гребель [31]. Тому в разі перемоги тех-
ногенезу над екологічними сенсами підготов-
ка до повторного затоплення Великого Лугу
має бути розглянута крізь призму доцільності:
«радянська» висота греблі і відповідна площа
водосховища напевно не мають жодного сенсу,
проте як компроміс з метою підтримки вже на-
явних технотворів можна допустити часткове
(в межах третини висоти) відновлення кахов-
ської греблі та створення другої подібної неве-
ликої греблі в районі Нікополя і Кам’янки для
забезпечення місцевого водозабору і підтрим-
ки системи охолодження Запорізької АЕС.
Натомість немає жодного екологічно об-
ґрунтованого сенсу у відновленні місцевого
рибного промислу (того, що був у штучних
водоймах, включно з Каховським водосхови-
щем) на основі передусім чужорідних видів,
поливного землеробства (заради приватної
користі зернотрейдерів і з відповідними збит-
ками природі)3, водного транспорту і навіть
подачі води до Криму: все це є нищенням при-
роди, як прямим, так і опосередкованим, через
створення особливо сприятливих умов для
чужорідної біоти з одночасним знищенням за-
плави Дніпра, Великого Лугу і степових еко-
систем. Самі канали, принаймні магістральні,
в разі їх збереження мали б бути обладнані
2 https://damremoval.eu/
3 Варто завжди пам’ятати про закон Ван-Валена [32],
згідно з яким успіх одного виду, зокрема й людини, в
користуванні природними ресурсами завжди рівний
сумарному програшу всіх інших видів.
екомостами, а вся інша їх мережа — фрагмен-
тована пересипами з формуванням ланцюгів
непротічних водойм, для чого вистачить навіть
звичайного будівельного сміття — надалі при-
рода сама їх включить у природні сукцесії за
участі рослинності.
Перші оцінки фахівців, що відвідали зне-
воднені ділянки дна колишнього Каховського
водосховища (допуск тільки в затоки, І. Мой-
сієнко, особ. повід.), засвідчують формування
піонерних угруповань з явним домінуванням
верболозу (Salix alba), тобто найбільш бажа-
них місцевих едифікаторів прибережних і за-
плавних угруповань. Те саме повідомляють і
раніше повідомляли й приазовські та кримські
колеги (І. Поліщук, І. Євстаф’єв, особ. повід.)
стосовно відновлення степових комплексів на
приканальних ділянках у місцях колишнього
заводнення і розквіту поливного землеробства.
Надії на відновлення природи є. Ключовим
фактором стане політика держави у відновлен-
ні господарської і природоохоронної діяльнос-
ті на деокупованих територіях, що має закла-
датися вже тепер у програмах з відновлення
природи як порушеного війною світу живого і
як середовища існування і дикої біоти, і людей.
Автор висловлює подяку Олександру Савиць-
кому (НПП «Нижньосульський»), Івану Легейді
(Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН
України), Івану Мойсієнку (Херсонський дер-
жавний університет), Євгену Горбенку (НПП
«Великий Луг»), Владиславу Артамонову (НПП
«Бузький Гард»), Євгену Роману (НПП «Олеш-
ківські піски»), Ігорю Поліщуку (Біосферний за-
повідник «Асканія-Нова»), Ігорю Євстаф’єву
(Кримська респСЕС), Василю Придатку-До-
ліну (НУБіП) та Денису Вишневському (БЗ
«Чорнобильський») за консультації і комента-
рі з порушених у статті тем. Моя подяка та-
кож Золтану Баркасі (Національний науково-
природничий музей НАН України) за важливі
правки у тексті і корекцію англомовного резю-
ме. Дякую й члену редколегії видання академіку
НАН України В.Г. Радченку (Інститут еволю-
ційної екології НАН України) за важливі правки
до статті та цінні посилання.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 21
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
REFERENCES
[СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ]
1. Machlis G.E., Hanson T., Špirić Z., McKendry J.E. (eds). Warfare Ecology. A New Synthesis for Peace and Security. Se-
ries: NATO Science for Peace and Security C: Environmental Security. Springer, Dordrecht, 2011. P. 1—204. https://
doi.org/10.1007/978-94-007-1214-0
2. Salter C., Nocella A.J., Bentley J.K.C. (eds). Animals and War: Confronting the Military-Animal Industrial Complex.
Lexington Books, Lanham, MD, 2014.
3. Lawrence M.J., Stemberger H.L.J., Zolderdo A.J., Struthers D.P., Cooke S.J. The effects of modern war and military
activities on biodiversity and the environment. Environmental Reviews. 2015. 23: 443—460. https://doi.org/10.1139/
er-2015-0039
4. Borovyk L. Consequences of the military conflict for the Lugansk Nature Reserve. Steppe Bulletin, 2014. 42: 35—36
(in Russian).
[Боровик Л. Последствия военного конфликта для Луганского природного заповедника. Степной бюллетень.
2014. Вып. 42. С. 35—36.]
5. Blaga A.B., Zagorodniuk I.V., Korotkyi T.R. et al. Na mezhi vyzhyvannia: znyshchennia dovkillia pid chas zbroinoho
konfliktu na skhodi Ukrainy (On the Edge of Survival: Destruction of the Environment During Armed Conflict in Eastern
Ukraine). Kyiv, 2017. P. 1—88 (in Ukrainian).
[Блага А.Б., Загороднюк І.В., Короткий Т.Р. та ін. На межі виживання: знищення довкілля під час збройного кон-
флікту на сході України. За ред. А.П. Бущенка. Київ: КИТ, 2017. С. 1—88.]
6. Zagorodniuk I., Vyshnevsky D. Biodiversity losses and changes in the zones of prolonged hostilities in Ukraine:
theriological component (2014—2022). Visnyk Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (11): 60—78 (in Ukrainian). https://doi.
org/10.15407/visn2022.11.060
[Загороднюк І., Вишневський Д. Втрати та зміни біорізноманіття в зонах тривалих бойових дій в Україні: те-
ріологічна складова (2014—2022). Вісник НАН України. 2022. № 11. С. 60—78.]
7. Gardashuk T. Is Russian aggression in Ukraine ecocide? Envigogika. 2022. 17 (1): 1—6. https://doi.org/10.14712/
18023061.642
8. Kotov M.I. How the civil war affected the distribution of plants and animals in Ukraine and Russia. Znattia. 1923.
(2): 24—26 (in Ukrainian).
[Котов M.I. Як вплинула громадянська війна на поширення рослин та тварин на Україні та в Росії. Знаття.
1923. № 2. С. 24—26.]
9. Zavialova L., Protopopova V., Panchenko S. et al. Synanthropisation of the vegetation cover of Ukraine as a result
of military actions. In: Overcoming environmental risks and threats to the environment in emergency situations. Dnipro,
2022. P. 31—52 (in Ukrainian).
[Зав’ялова Л., Протопопова В., Панченко С. та ін. Синантропізація рослинного покриву України внаслідок во-
єнних дій. В кн.: Подолання екологічних ризиків та загроз для довкілля в умовах надзвичайних ситуацій. Дніпро,
2022. С. 31—52.]
10. Silaeva A.A., Protasov O.O. Transformations in the contour subsystem of the cooling pond of the Chernobyl NPP:
from techno-ecosystem to wetland. In: Chornobyl: Open Air Lab. Proc. I Int. Sci. Conf. (24 Apr. 2021, Kyiv, Ukraine).
Ternopil, 2021. P. 196—200 (in Ukrainian). https://shorturl.at/gFGY6
[Силаєва А.А., Протасов О.О. Трансформації у контурній підсистемі водойми-охолоджувача Чорнобильської
АЕС: від техноекосистеми до ветленда. В кн.: Chornobyl: Open Air Lab. Матер. І Міжнар. конф. (24 квітня 2021,
Київ). Тернопіль: Крок, 2021. С. 196—200.]
11. Pazynych V.G. The lacustrine stages in Dnipro-river quaternary history. Kamiana doba Ukrainy. 2010. 13: 86—94 (in
Ukrainian).
[Пазинич В.Г. Середньоантропогеновий озерний етап басейну Дніпра. Кам’яна доба України. 2010. Вип. 13.
С. 86—94.]
12. Zalizniak L.L. The epoch of catastrophes in prehistoric Europe and its historical effects. Kamiana doba Ukrainy. 2008.
11: 96—115 (in Ukrainian).
[Залізняк Л.Л. Доба катастроф у первісній Європі та її історичні наслідки. Кам’яна доба України. 2008. Вип. 11.
С. 96—115.]
13. Zalizniak L.L. Polissia-Dnipro catastrophe of the Final Paleolithic from the point of view of archaeology. Arheologia.
2008. (3): 5—10 (in Ukrainian).
[Залізняк Л.Л. Полісько-дніпровська катастрофа фінального палеоліту з позиції археології. Археологія. 2008.
№ 3. С. 5—10.]
22 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
14. Petrochenko V.I. Pryroda Zaporizkoho kraiu (Nature of Zaporizhzhia region). Zaporizhzhia, 2009 (in Ukrainian).
[Петроченко В.І. Природа Запорізького краю: довідник. Запоріжжя: Поліграф, 2009.]
15. Suprunenko V.P. Velykyi Luh Zaporozhskyi. Zaporizhzhia, 2015 (in Russian).
[Супруненко В.П. Великий Луг Запорожский. Запоріжжя: Просвіта, 2015.]
16. Shcherbak V.O. Velykyi Luh. In: Entsyklopediia istorii Ukrainy (Encyclopaedia of the History of Ukraine). Vol. 1. Kyiv:
Naukova Dumka, 2003. P. 466 (in Ukrainian).
[Щербак В.О. Великий Луг. В кн.: Енциклопедія історії України. Т. 1. Київ: Наукова думка, 2003. С. 466.]
17. Tyshchenko K. Khalifat i sivera: toponimichnyi slid v Ukraini (The Caliphate and the North: the toponymic trace in
Ukraine). Kyiv, 2011 (in Ukrainian).
[Тищенко К. Халіфат і сівера: топонімічний слід в Україні. Київ: Аквілон-Плюс, 2011.]
18. Travleev A.P., Belova N.A. Monitoring of elementary soil processes and their influence on the micromorphological
state of forest soils in the steppe. Monitoringovyye issledovaniya biogeotsenoticheskikh katen stepnoy zony. 1995. 23:
4—12 (in Russian).
[Травлеев А.П., Белова Н.А. Мониторинг элементарных почвенных процессов, их влияние на микроморфо-
логическое состояние лесных почв в степи. Мониторинговые исследования биогеоценотических катен степной
зоны. 1995. Вып. 23. С. 4—12.]
19. Zhukov A.V., Kunakh O.N., Novikova V.A., Ganja D.S. Phytoindication assessment of the catena of soil mesofauna
communities and their ecomorphic organisation. Biologicheskiy vestnik Melitopolskogo pedagogicheskogo universiteta.
2016. (6): 39—45 (in Russian).
[Жуков А.В., Кунах О.Н., Новикова В.А., Ганжа Д.С. Фитоиндикационное оценивание катены сообществ по-
чвенной мезофауны и их экоморфическая организация. Биологический вестник Мелитопольского государ-
ственного педагогического университета имени Богдана Хмельницкого. 2016. № 6 (3). С. 39—45.]
20. Korobchenko M., Zagorodniuk I. Mole-rat from Khortytsia in the light of morphological and geographical relations
between Spalax zemni and S. microphthalmus. Proceedings of the Theriological School. 2016. 14: 84—94. http://doi.
org/10.15407/ptt2016.14.085
21. Popov B.M. Materials on the ornithofauna of the Dnipro River rapids. Proceedings of the Zoological Museum. 1937.
20: 41—64 (in Ukrainian).
[Попов Б.М. Матеріали до орнітофауни порожистої частини р. Дніпра. Збірник праць Зоологічного музею. 1937.
№ 20. С. 41—64.]
22. Protopopova V.V., Shevera M.V. Invasive species in the flora of Ukraine. I. The group of highly active species.
Geo&Bio. 2019. 17: 116—135. https://doi.org/10.15407/gb.2019.17.116
[Протопопова В.В., Шевера М.В. Інвазійні види у флорі України. І. Група високоактивних видів. Geo&Bio.
2019. Т. 17. С. 116—135.]
23. Dietrich M., Gryb O. The triad of the water framework directive. Self-dynamics (its initiation, control, stopping) and
implementation of these processes by means of engineering and biological methods. Translation from Romanian. Inde-
pendent Institute for Environmental Issues & Eco-Tiras. Chisinau, 2023 (in Ukrainian).
[Дітріх М., Гриб О. Тріада водної рамкової директиви. Самодинаміка (її ініціювання, контроль, зупинка) і впро-
вадження цих процесів за допомогою інженерно-біологічних методів. Переклад з румунської. Незалежний ін-
ститут екологічних проблем & Еко-Тірас. Кишинэу, 2023.]
24. Zagorodniuk I.V. Steppe fauna core of Eastern Europe: its structure and prospects of protection. Reports of the Na-
tional Academy of Sciences of Ukraine. 1999. (5): 203—210 (in Ukrainian).
[Загороднюк І.В. Степове фауністичне ядро Східної Європи: його структура та перспективи збереження. До-
повіді НАН України. 1999. № 5. С. 203—210.]
25. Kryvulchenko A.I. Oleshkivski sands as a hierarchically built natural system. Visnyk of the Lviv University. Series
Geography. 2019. 53: 197—209. https://doi.org/10.30970/vgg.2019.53.10666
[Кривульченко А.І. Олешківські піски як ієрархічно побудована природна система. Вісник Львівського універ-
ситету. Серія географічна. 2019. Вип. 53. С. 197—209.]
26. Korobchenko M., Zagorodniuk I., Redinov K. Review of distribution and morphometric peculiarities of the northern
mole vole Ellobius talpinus (Arvicolidae) in the Lower Dnipro river region (Ukraine). Proceedings of the Theriologi-
cal School. 2014. 12: 89—101. http://doi.org/10.15407/ptt2014.12.089
[Коробченко М., Загороднюк І., Редінов К. Огляд поширення та морфометричні особливості сліпачка Ellobius
talpinus (Arvicolidae) у Нижньому Подніпров’ї (Україна). Праці Теріологічної школи. 2014. Т. 12. С. 89—101.]
27. Merzlikin I. Rare rodent species in fragmented steppe areas of the right-bank Lower Dnipro region: new records.
Theriologia Ukrainica. 2019. 18: 133—136. http://doi.org/10.15407/pts2019.18.133
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 23
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
[Мерзлікін І. Рідкісні види гризунів на фрагментарних степових ділянках правобережжя Нижнього
Подніпров’я: нові знахідки. Theriologia Ukrainica. 2019. Т. 18. С. 133—136.]
28. Zagorodniuk I. River systems as channels for local expansions of mammals. In: Environment for the Future by Science
Education. Proc. Int. Conf. (June 1-2, 2023, Uzhhorod, Ukraine). P. 92—94.
29. Zagorodniuk I. Artificial econets and biological invasions: essence, relations, role in biota changes. In: Modern Eco-
logical Problems and Their Solution. Proc. III Int. Conf. (Dec. 19, 2012, Luhansk, Ukraine). Luhansk, 2013. P. 40—43
(in Ukrainian).
[Загороднюк І. Штучні екомережі та біологічні інвазії: сутність, взаємозв’язок, роль у змінах біоти. Сучасні
екологічні проблеми та їх вирішення: Матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Луганськ, 2013. С. 40—43.]
30. Drohobych N.Y., Polishchuk I.K. History of the nature management and fate of the small gopher Citellus pygmaeus
Pallas, 1778 population at the reserve ‘Askania Nova’. Visti Biosfernoho zapovidnyka Askaniia-Nova. 2001. 3: 57—66
(in Russian).
[Дрогобыч Н.Е., Полищук И.К. История природопользования и судьба популяции малого суслика Citellus
pygmaeus Pallas, 1778 в заповеднике «Аскания-Нова». Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова». 2001.
Т. 3. С. 57—66.]
31. Duda J.J., Jumani S., Wieferich D.J. et al. Patterns, drivers, and a predictive model of dam removal cost in the United
States. Frontiers in Ecology and Evolution. 2023. 11: 1215471. https://doi.org/10.3389/fevo.2023.1215471
32. Van Valen L. Energy and evolution. Evolutionary Theory. 1976. 1 (7): 179—229.
Igor V. Zagorodniuk
National Museum of Natural History of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0523-133X
PRIORITIES IN NATURE CONSERVATION IN TIMES OF WAR:
THE SITUATION WITH THE GREAT MEADOW AND THE GREAT STEPPE
The article considers the conservation and biogeographical significance of the ecosystem complex of the Great Meadow
and the Prydniprovsky Steppe in the system of natural complexes destroyed or significantly disturbed because of the
construction of the Kakhovka Reservoir and the system of aqueducts and irrigation canals coming from it. The destruc-
tion of the reservoir as a result of hostilities in June 2023 has become a new, second (after its creation) environmental
disaster, after which reclamationists are beginning to plan a third one: a new blockage of the Dnipro watercourse and
restoring the reservoir’s original functions. The article analyses in detail the value of the areas released from water (flood-
plain) and irrigation (steppe), and the prospects for ecosystem restoration, the reasons and principles of such restoration,
as well as a set of minimum necessary biotechnical measures for canalisation and correction of nature restoration process-
es and overcoming the consequences of devastation due to the exposure of the reservoir bottom, as well as the cessation
of irrigation of large areas of the steppe.
Keywords: dewatered reservoirs, devastated areas, meadow and steppe ecosystems, restoring natural complexes.
Cite this article: Zagorodniuk I.V. Priorities in nature conservation in times of war: the situation with the Great Mead-
ow and the Great Steppe. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2023. (9): 12—23. https://doi.org/10.15407/visn2023.09.012
|