2025-02-21T08:10:05-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201569%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-21T08:10:05-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201569%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-21T08:10:05-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK

2025-02-21T08:10:05-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль

У статті розглянуто наукові напрацювання Дмитра Чижевського, зокрема ті аспекти його діяльності, які засвідчують увагу до історії української літератури. Проаналізовано концепцію «культурно-історичних епох», застосовану Д. Чижевським до пояснення зміни культурних стилів. Особливу увагу приділено «...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Main Author:	Василенко, В.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2023
Series:	Вісник НАН України
Subjects:	Статті та огляди
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201569
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!

id	irk-123456789-201569
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2015692025-01-23T16:56:35Z Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль Василенко, В.С. Статті та огляди У статті розглянуто наукові напрацювання Дмитра Чижевського, зокрема ті аспекти його діяльності, які засвідчують увагу до історії української літератури. Проаналізовано концепцію «культурно-історичних епох», застосовану Д. Чижевським до пояснення зміни культурних стилів. Особливу увагу приділено «Історії української літератури» Д. Чижевського, її основним ідеям і проблемам, а також рецепції цієї фундаментальної праці тогочасною українською критикою. Здійснено огляд праць Д. Чижевського, присвячених літературній спадщині українського бароко, з’ясовано розуміння ним бароко як стилю та епохи, а також його погляд на феномен «людини бароко». Підсумовано внесок Д. Чижевського в дослідження художньо-філософської спадщини Григорія Сковороди як останнього репрезентанта барокової традиції, його ідеї про зв’язок українського мислителя із середньовічними теологами, слов’янськими та німецькими містиками. The article discusses the scientific achievements of Dmytro Chyzhevsky, in particular, those aspects of his work that testify to his attention to the history of Ukrainian literature. The concept of «cultural-historical epochs», used by scientist to explain the change in cultural styles, is analyzed. Special attention is paid to Chyzhevsky’s «History of Ukrainian Literature», its main ideas and problems, as well as the reception of this fundamental work by the then Ukrainian critics (in particular, the reviews and opinions of Olexander Biletsky, Yuri Sherekh, Ihor Kostetsky, Sviatoslav Hordynsky and others are considered). A review of Chyzhevsky’s works devoted to the literary heritage of the Ukrainian baroque, is carried out, his understanding of the baroque as a style and epoch, as well as his view of the phenomenon of «baroque human » is determined. Chyzhevsky’s contribution to the study of the artistic and philosophical heritage of Hryhoriy Skovoroda as the last representative of the baroque tradition, his ideas about the connection of the Ukrainian thinker with medieval theologians, Slavic and German mystics is summed up. 2023 Article Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль / В.С. Василенко // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 9. — С. 42-61. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.09.042 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201569 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Василенко, В.С. Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль Вісник НАН України
description	У статті розглянуто наукові напрацювання Дмитра Чижевського, зокрема ті аспекти його діяльності, які засвідчують увагу до історії української літератури. Проаналізовано концепцію «культурно-історичних епох», застосовану Д. Чижевським до пояснення зміни культурних стилів. Особливу увагу приділено «Історії української літератури» Д. Чижевського, її основним ідеям і проблемам, а також рецепції цієї фундаментальної праці тогочасною українською критикою. Здійснено огляд праць Д. Чижевського, присвячених літературній спадщині українського бароко, з’ясовано розуміння ним бароко як стилю та епохи, а також його погляд на феномен «людини бароко». Підсумовано внесок Д. Чижевського в дослідження художньо-філософської спадщини Григорія Сковороди як останнього репрезентанта барокової традиції, його ідеї про зв’язок українського мислителя із середньовічними теологами, слов’янськими та німецькими містиками.
format	Article
author	Василенко, В.С.
author_facet	Василенко, В.С.
author_sort	Василенко, В.С.
title	Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль
title_short	Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль
title_full	Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль
title_fullStr	Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль
title_full_unstemmed	Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль
title_sort	дослідження дмитра чижевського: культура, епоха, стиль
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201569
citation_txt	Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль / В.С. Василенко // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 9. — С. 42-61. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT vasilenkovs doslídžennâdmitračiževsʹkogokulʹturaepohastilʹ
first_indexed	2025-02-09T04:35:25Z
last_indexed	2025-02-09T04:35:25Z
_version_	1823553068364464128
fulltext	42 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9) doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.09.042 ДОСЛІДЖЕННЯ ДМИТРА ЧИЖЕВСЬКОГО: КУЛЬТУРА, ЕПОХА, СТИЛЬ У статті розглянуто наукові напрацювання Дмитра Чижевського, зокре- ма ті аспекти його діяльності, які засвідчують увагу до історії української літератури. Проаналізовано концепцію «культурно-історичних епох», застосовану Д. Чижевським до пояснення зміни культурних стилів. Осо- бливу увагу приділено «Історії української літератури» Д. Чижевського, її основним ідеям і проблемам, а також рецепції цієї фундаментальної праці тогочасною українською критикою. Здійснено огляд праць Д. Чижевсько- го, присвячених літературній спадщині українського бароко, з’ясовано ро- зуміння ним бароко як стилю та епохи, а також його погляд на феномен «людини бароко». Підсумовано внесок Д. Чижевського в дослідження ху- дожньо-філософської спадщини Григорія Сковороди як останнього репре- зентанта барокової традиції, його ідеї про зв’язок українського мислителя із середньовічними теологами, слов’янськими та німецькими містиками. Ключові слова: українська література, культурно-історична епоха, стиль, бароко, Григорій Сковорода. Наукова біографія Дмитра Чижевського така різноманітна, що окреслити навіть основні її напрями, схарактеризувати най- важливіші етапи доволі складно. Як учений, якого цікавили широкі пласти науки та культури («енциклопедія на ногах» за словами Юрія Луцького [1, с. 164], чи один з «останніх універ- сальних славістів» за визначенням Омеляна Пріцака та Ігоря Шевченка [2, с. 379]), Д. Чижевський формувався під впливом різних філософських, історичних, літературознавчих шкіл, звертався до різних методологій, а його праці написані різними мовами. Учень найвидатніших німецьких філософів, він, без- перечно, засвоїв чільні ідеї феноменології Едмунда Гуссерля, Карла Ясперса, фундаментальної онтології Мартіна Гайдегге- ра, а також — неогегельянства, неокантіанства, етнопсихології та ін. На його літературознавчих дослідженнях позначилися праці київських формалістів із філологічної школи Володи- мира Перетца та празьких структуралістів, об’єднаних у лінг- вістичний гурток «Слова та словесн ості», учасником якого він був від його заснування і до розпаду (1926—1953). «Наукова праця на еміґрації». За кількістю подій і науко- вих замислів, а також складністю їхньої реалізації післявоєн- ВАСИЛЕНКО Вадим Сергійович — кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття та сучасного літературного процесу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 43 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ний період — особливий у біографії Д. Чижев- ського. Попри те, що вчений не долучився до діяльності Мистецького Українського Руху (1945—1949), він друкувався на сторінках його видань (зокрема, «Арки»), брав участь у роз- будові відновленого в 1946 р. Українського Вільного Університету, Української Богослов- ської Академії, Української Вільної Академії Наук. Загалом український сюжет у науковій діяльності Д. Чижевського позначений різни- ми біографічними чинниками: походженням, освітою, середовищем і комплексом зв’язків з академічними й літературними інституціями, з якими він співпрацював в еміграції в між- і повоєнний періоди (в Чехословаччині, Німеч- чині та США). Як учений Д. Чижевський переймався про- блемою організації української науки в новому, повоєнному світі. Деякі погляди на перспекти- ви академічного життя в умовах еміграції він озвучив у доповіді на одній із конференцій УВАН в Авґсбурзі 1946 р. Зруйновані інсти- тути, спалені архіви та бібліотеки, втрачені рукописи, загальна матеріальна скрута — по- воєнна реальність унеможливлювала повно- цінну наукову діяльність. Говорячи про те, над чим і як у цих умовах і за цих обставин працю- вати, Д. Чижевський наголошує на двох типах роботи: нагромадженні матеріалу, його опра- цюванні й підготовці; йдеться передусім про лінгвістичні (збирання мовного, зокрема діа- лектного, матеріалу, а також матеріалу до «гео- графії слів», соціальної та професійної лекси- ки), антропологічні, фольклористичні й дещо менше про літературознавчі та історичні дослі- дження, які ускладнювалися малодоступністю архівів і бібліотек. До пріоритетних завдань українських учених, на думку Д. Чижевсько- го, мають належати пошуки й опрацювання джерел з україніки в європейських бібліотеках та архівах — «завдання, вагу якого не можемо зменшувати» [3, с. 3]1, твердить він, а також, що важливо, піднесення української науки до європейських і світових зразків, зокрема через застосування нових здобутків «закордонної 1 Тут і далі цитати подано зі збереженням правописних особливостей оригіналу. науки» до українознавчих студій — «для ново- го освітлення тих тем, які вже були розроблені, з нових пунктів погляду, що виникають з но- вого матеріялу, з нових метод, з нових провід- них думок, що їх вжито в чужій науці. Іншими словами: треба ввести в українознавчу науко- ву працю нові досягнення світової науки» [3, с. 4]. Говорячи про написання нових наукових праць, Д. Чижевський водночас застерігає: «Небезпека незавершености, неповноти апа- рату, зв’язаного з цим дилетантизму стоїть, як вже підкреслено, не лише перед українськими вченими за кордоном, а взагалі перед дослід- никами нашого часу» [3, с. 3—4]. Уникнути цієї небезпеки можна за рахунок розширення мето- дологічного апарату й «оброблення старих тем з нових пунктів погляду»; серед таких він на- зиває: «освітлення взаємної оцінки російської та української мови українцями та росіянами» (за аналогією з полемікою щодо голландської мови у німців), «старе» питання про байронізм Шевченка (у світлі нових праць про Байрона), питання про ідилічні елементи української лі- тератури й український романтизм (на основі західноєвропейських методологічних і теоре- тичних студій) та ін. «Культурно-історичні епохи». Структу- рувати історію культури як процес і осмислити її в категоріях стилю Д. Чижевський спробував у своїх «Культурно-історичних епохах» (1948). У цій праці відобразилися попередні, з 1930-х років, теоретико-методологічні погляди й на- працювання вченого в царині теорії культури, а також ідеї, озвучені ним в інших досліджен- нях. За змістом «Культурно-історичні епохи» нагадують вступ (схему) до розлогої істори- ко-культурної праці (зокрема, через низку за- лишених без відповідей питань), завдання якої дослідник окреслював тезою про необхідність «обговорити принципові питання поділу куль- турно-історичного процесу на урізки — куль- турно-історичні “епохи” та питання, зв’язані з їх розмежуванням, з їх розвитком тощо» [4, с. 49]. Важливі для нього питання періодиза- ції та стилю Д. Чижевський розвинув, повер- таючись до теми аналізу культурно-історич- них епох та спектру проблем, дотичних до цієї 44 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ теми, в розвідці «До проблем барокко» (1946), характеризуючи бароко як епоху і стиль 2, і в статті «Початки і кінці нових ідеологічних епох» (1954), торкаючись питання зв’язку епох з ідеологіями, «ідеологічного змісту фі- лософського думання» і того, «як розділити, розрізати процес духовного розвитку на ті від- тинки, що їх ми звемо “епохами”, “добами”, “періодами”» [6, с. 18]. Поняття культурно-історичної епохи озна- чає у Д. Чижевського певний «історичний тип, зміст якого віддзеркалює характерні ознаки духовного стилю епохи як унікальної ціліснос- ті» [7, с. 8]. Це поняття вчений використовує для обґрунтування власної теорії культурних хвиль або зміни культурних стилів, наголошу- ючи водночас на перехідних (чи межових) сти- льових утвореннях (як-от: передреформація, маньєризм, сентименталізм, бідермаєр, імпре- сіонізм та ін.). Обґрунтовуючи ідею культурної єдності й цілісності історичної епохи, Д. Чижевський стверджує, що «кожна епоха є цілістю, систе- мою рухів та змін, які мають усі якийсь спіль- ний напрям; кожна епоха має своє обличчя, 2 Так, сучасна дослідниця припускає, що «саме потре- ба теоретичного осмислення бароко як «універсаль- ного стилю» спонукала Д. Чижевського до теоретич- ного обґрунтування розвитку культури за стилями» [5, с. 61]. свій власний характер, свій “стиль”», і визна- чити цей стиль, вважає він, — одне з пріоритет- них завдань історичного дослідження: «істо- рик, досягаючи цієї мети чи наближаючися до неї, не вигадує, не утворює певну картину, а від- криває ту цілість образу епохи, яка в цій епосі дійсно заложена, яка належить до об’єктивної історичної дійсности» [8, с. 7]. Важливо, що в поняття стилю — одне з основних у літера- турознавчій спадщині Д. Чижевського — він вкладає не так літературний, як загальномис- тецький чи культурний зміст. Історизм, який є провідною рисою дослідження історії культу- ри, нагадує Д. Чижевський, опертий на хрис- тиянську «філософію історії». Звертаючись до різних філософських понять, здебільшого почерпнутих із класичної німецької філософії, Д. Чижевський наголошує на їхній абстрак- тності й указує на необхідність осмислити ті чи ті історичні періоди за принципом їхньої стильової відповідності. Такою ж абстрактною Д. Чижевському здається й панівна в ХІХ ст. історико-соціологічна теорія поступу, яка, за- уважує він, «мала тенденцію малювати хід іс- торичного розвитку як шлях ступневого по- ліпшення, накупчення культурних надбань» [8, с. 6]. Д. Чижевський пише про необхідність розрізнення понять історичного періоду й культурної епохи, про відмінність між оцінкою епохи і її культурним змістом, про те, що зміст часу ширший за хронологію. У світі історіогра- фії структурування епох відбувалося прина- гідно й випадково, відповідно до певних подій і на основі доволі абстрактних визначень; зведе- на до національних (як-от «доба руїни», «пері- од національного відродження»), топографіч- них («орієнтальний», «романо-германський», «слов’янський світ») або інших критеріїв пері- одизація не відображає реального змісту куль- тури. Потреба визначити зміст епохи, «знайти для кожного часу його характеристику за зміс- том» частково реалізувалася в історії мисте- цтва, тому, зауважує Д. Чижевський, «історія мистецтва в значній мірі стає історією стилів, себто історією зміни певних для кожної доби характеристичних систем мистецьких ідеа- лів» [8, с. 6], а метод культурно-стилістичного Дмитро Чижевський. 1940-ві роки ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 45 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ дослідження застосовують у вивченні інших сфер культури: «виходячи від характеристики мистецьких стилів, сучасна історія культури виявляє тенденцію подати суцільну “мапу” іс- торичного минулого, вже не загальну, абстрак- тну схему історичного розвитку, що дає лише зовнішню рамку, в яку можна з більшим або меншим успіхом умістити конкретний матері- ял, а схему “живої форми” розвитку, в якій роз- міщення матеріялу, а почасти і матеріял самий цією формою зумовлені» [8, с. 8]. Основне за- вдання дослідника історії культури, твердить Д. Чижевський, — не вигадування ціліснос- ті через принагідний добір фактів і явищ, а її відкриття, і перспективною для цього, а також для з’ясування відмінностей між окремими стилями, осягнення органічної цілісності все- редині самого стилю, на його думку, є метода культурно-стилістичного аналізу, яку він сам неодноразово застосовував для осмислення розвитку того чи того культурного феномена. Свої теоретичні розмисли й концептуальні побудови Д. Чижевський прагне перенести у сферу практичного застосування, щоб показа- ти значення нової схеми історичного розвитку для досліджень українського минулого, зокре- ма у працях українських істориків мистецтва (Дмитра Антоновича, Володимира Січинсько- го), літератури (Агапія Шамрая, Миколи Зе- рова), хоча і не дає однозначної відповіді на питання, чи «у авторів таких праць була сві- домість потреби послідовного “стилістичного” освітлення цілого історичного процесу» [8, с. 9]. Застосування «культурно-стилістичної методи» до українського матеріалу, твердить Д. Чижевський, не лише можливе, а й необхід- не, оскільки показує українську культуру як частину «европейської культурної цілости», доводить, що «українська культурна історія дійсно була завжди реально зв’язана з культур- ним розвитком европейського світу»: «через застосування схеми загально-европейського розвитку до українського минулого це минуле буде поставлене в тісний зв’язок із світовою іс- торією» [8, с. 9], — переконаний він. Утім, таке застосування, додає учений, не повинне об- межуватися пошуком і констатацією культур- них запозичень: у його основі має лежати розу- міння спільності внутрішніх процесів, власти- вих українській і європейській культурам. До того ж він не забуває нагадати про певну запіз- нілість українського культурного розвитку, не- мовби приреченого наздоганяти «занедбаний час», і цим пояснює відхилення, невчасність тих або тих стильових явищ і тенденцій. Д. Чижевський прагне з’ясувати, як взаємо- діють загальне і конкретне і чи доцільно засто- совувати загальну характеристику «культурно- го стилю» до аналізу конкретного матеріалу, а отже, вияснити, як приживаються розлогі тео- ретичні конструкції на фактографічній конкре- тиці. Приміром, чи можна говорити про зв’язок українського бароко як стилю з іншими, анало- гічними явищами в європейських культурах, якщо культурні, політичні, соціальні, мовні осо- бливості в Україні були відмінними від інших європейських країн? Чи вірогідні потрактуван- ня Івана Вишенського як автора доби ренесансу, Григорія Сковороди як «типового представни- ка бароккового «стилю» думання та вислову», а Тараса Шевченка як романтика? Відповіді на ці питання, вважає Д. Чижевський, можли- ві лише через «нове освітлення фактів, глибше проникнення в основи культурного розвитку, роз’яснення окремих рис, що досі здавалися не- зрозумілими» [8, с. 10], а отже, через конкретні дослідження. Далі Д. Чижевський переходить до обґрун- тування «теорії культурних хвиль», яку він розглядає через протиставлення різних стилів, зазначаючи, що «схема розвитку культурних стилів нагадує хвилі на морі: характер стилів змінюється хвилюючись, коливаючись межи двома різними типами, що протистоять один одному» [8, с. 13]. Виходячи з того, що куль- турно-історична епоха рівнозначна певному стилю, а хвильова зміна стилів і є процесом розвитку культури, Д. Чижевський стверджує, що кожна епоха постає із заперечення попере- дньої, але епохи одного стильового типу мають здатність до «діалогу». Він вирізняє вісім опо- зиційних стильових пар, перелік яких, звісно, можна доповнювати, і вказує на деякі критерії їх виокремлення, а також на проблеми й ризики 46 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ культурно-історичної періодизації, категориза- ції стилів, зокрема наголошує на релятивності в локалізації тієї чи тієї культурної епохи, на неможливості засобами механічної хроноло- гізації представити культурну єдність і різно- манітність. Така хронологізація, на його думку, вимагає конструювання «ідеальних типів», які відображають найяскравіші явища епохи, і не розв’язує проблеми стильових кордонів, існу- вання перехідних форм між стилями тощо, а підтвердження чи спростування цієї періодиза- ції, як і теорії культурних хвиль загалом, мож- ливе за умови опрацювання значного історич- ного матеріалу. Загалом культурно-історична епоха в розумінні Д. Чижевського не вклада- ється в конкретні хронологічні рамки, а «епохи, схарактеризовані за стилями, є не хронологічно обмеженими урізками часу, а “надчасовими” ці- лостями; до центральних з’явищ цих цілостей тяжать часто окремі з’явища, що стоять досить далеко від них, входячи хронологічно в рамки іншої доби, іншого “часу”» [8, с. 14]. Культурно-історичні епохи можуть розгор- татися по-різному і мати різні культурні, ду- ховні, інтелектуальні самовияви, зокрема по- роджувати «проміжні» або «перехідні» стилі, що не вкладаються у сконструйовану систему, й саме вони, на думку вченого, демонстру- ють складність і варіативність розгортання культурно-історичних епох. «Але чи є вони дійсно лише переходами між окремими пунк- тами, чи натомість треба їх уважати ухилами в зовсім інших напрямках, чи вони не руй- нують усієї гарної схеми культурних хвиль, це питання, на яке може дати відповідь лише конкретне дослідження історичного матерія- лу» [8, с. 14—15], — резюмує Д. Чижевський. Водночас він сумнівається, чи окреслені ним стилі є явищами власне історичними чи поза- часовими, які за певних умов повторюються в різних історичних епохах, і зауважує, що лише докладніша систематизація історичного ма- теріалу з урахуванням усіх чинників і фактів може підтвердити чи заперечити достовірність його припущень. «Ані один історичний період не почався з певного дня, року, навіть десяти або століття», оскільки перед кожним явищем є попередники, тобто явища передчасні, а кож- на доба, навіть протиставляючись попередній, несе в собі її нашарування, тож говорити про завершення якоїсь доби можна лише з певною умовністю, нагадує він. Спроби Д. Чижевського знайти підхід до періодизації культурно-історичних епох зага- лом вписувалися в методологічні пошуки єв- ропейських, зокрема й українських, інтелекту- алів кінця 1940-х; приміром, такі ж концепції періодизації (як подібні, так і відмінні), хоча і з інших світоглядно-методологічних позицій, розробляли (звісно, не в безпосередній залеж- ності, але й не відокремлено один від одного, а в деяких аспектах полемізуючи між собою) його сучасники Віктор Петров 3 і Борис Круп- ницький 4. «Історія української літератури» і її критики. Дослідження Д. Чижевського про українську літературу — численні й різнорід- ні — лягли в основу його авторської «Історії української літератури: від початків до доби реалізму» (1956). Хоча ця праця з’явилася в американський період життя вченого (1951— 1956), її основу склали раніші, з 1940-х років, його напрацювання, зокрема розділи про ре- несанс, реформацію та бароко з другого тому «Історії української літератури» (1942), що вийшла як продовження першого, написаного Миколою Гнатишаком 5. Звісно, проєкт Д. Чи- жевського був не єдиним із-поміж здобутків еміграційних істориків літератури 1940—1950- х років (принагідно згадаймо авторські історії національного письменства того ж Миколи Гнатишака 6, Леоніда Білецького 7, Володи- 3 Бер В. Проблема епохи. Орлик. 1947. Ч. 10. С. 4—8. 4 Крупницький Б. Теорія доби і сучасність. Орлик. 1947. Ч. 8. С. 7—12. 5 Чижевський Дм. Історія української літератури. Кн. друга. IV Ренесанс та реформація. V Барок. Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1942. 6 Гнатишак М. Історія української літератури. Кн. перша. Вступ. І Староукраїнський стиль. ІІ Візантій- ський стиль. ІІІ Пізновізантійський переходовий стиль. Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1941. 7 Білецький Л. Історія української літератури. Т. 1. Народня поезія. Авґсбурґ: Накладом українського церковного видавництва в Авґсбурзі, 1947. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 47 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ мира Радзикевича 8, а також колективну, до творення якої долучився і Д. Чижевський у співавторстві з Віктором Петровим і Мико- лою Глобенком 9, та ін.), однак він вирізняв- ся іншим підходом до вивчення літератури і способом інтерпретації матеріалу. Його підхід ґрунтувався на поєднанні культурно-історич- ного й історико-літературного аналізу, а окре- мі літературні явища та факти він розглядав з урахуванням можливих культурних впливів і зв’язків. Критерій стилю, обраний як осно- вний, дав змогу, відійшовши від тенденційних (здебільшого суспільно-політичних) засад в осмисленні художніх явищ і тенденцій, мож- ливо, найповніше розкрити естетичний зміст літератури. «Українська література вперше дістала свою історію як історію мистецьких стилів, і в цьому відношенні наче народилася вдруге» [9, с. 249], — писав Юрій Лавріненко про значення «Історії…» Д. Чижевського, за- уважуючи в ній ретельність аналізу текстів як давньої, так і нової української літератури, а також чіткість і лаконічність викладу мате- ріалу. Загалом в обговоренні праці Д. Чижев- ського взяли участь провідні літературознавці й критики того часу (й не лише українські), се- ред яких: Юрій Шерех, Ігор Костецький, Свя- тослав Гординський та ін. Ю. Шерех, який виступив літературним редактором «Історії…» Д. Чижевського, вва- жав цю працю «підсумком, викликом і маяком на шляху» до ревізії застарілих уявлень про розвиток національного письменства. Нова- торство цього дослідження, на думку Ю. Ше- реха, — у спробі його автора говорити «про літературу без політики», «написати історію літератури без імен і біографій письменників» [10, с. 116]. Цю спробу Ю. Шерех трактував як 8 Радзикевич В. Історія української літератури. Ч. І. Давня і середня доба. Мюнхен: Українське видавниче т-во «Вернигора», 1947; Радзикевич В. Історія укра- їнської літератури. Ч. ІІ. Нова доба. Мюнхен: Укра- їнське видавниче т-во «Вернигора», 1947. 9 Петров В., Чижевський Д., Глобенко М. Українська література; Мірчук І. Історія української культури. Мюнхен–Львів: Український Вільний Університет, 1994. розрив із застарілою народницькою методоло- гією, однаково властивою радянським і емігра- ційним історіям літератури, заміну соціальних і національних критеріїв естетичними, і нази- вав «Історію…» Д. Чижевського «першою на- шою ненародницькою і протинародницькою» [11, с. 29], яка доводить, «що література — це стиль, а історія літератури — це історія зміни стилів» [11, с. 28]. Відмовившись од соціально- економічних чи ідейно-політичних принципів аналізу, за основний предмет своїх історико- літературних студій Д. Чижевський узяв змі- ну напрямів, літературних понять і художніх засобів, а головним критерієм періодизації для нього стало поняття стилю. «Головні ге- рої книги Чижевського — не народ і навіть не письменники, її герої — стилі. Українська літе- ратура для нього, поза деякими другорядними або недорозвиненими явищами, — це зміна Обкладинки деяких книжок Дмитра Чижевського 48 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ шістьох стилів: монументального стилю Ки- ївської Держави, стилю Ренесансу й Реформа- ції, Барокко, Клясицизму й Романтики» [11, с. 29], — писав Ю. Шерех. Замисел ученого, продовжував він, полягав у підважуванні попе- редніх історико-літературних концепцій, як-от найпоказовішої — авторства Сергія Єфремова. «Значною мірою «Історія» Чижевського — це хоч і завуальована, але послідовна полеміка з Єфремовим та тією системою ідей, яку він за- хищав. Так, принциповий погляд на літературу як на художню форму, що оцінюється за фор- мальними та внутрішніми критеріями, діаме- трально протилежний єфремовському (та його попередників) розумінню її як, з одного боку, відображення соціальних сил і політично-іде- ологічних позицій, а з другого, — як фактора, що спричинює зміни та прогрес» [12, с. 447], — конкретизував цю думку Григорій Грабович. Попередниками Д. Чижевського Ю. Шерех уважав Миколу Зерова та Андрія Ніковського, Юрія Савченка й Агапія Шамрая, зазначаючи водночас, що «ніхто з них — мабуть, не з своєї вини — не спромігся на працю такого обсягу, з такою кількістю матеріялу й настільки синте- тичну, як книга Чижевського» [11, с. 29]. Втім до «Історії…» Д. Чижевського, зо- крема до його концепції історії літератури як «зміни стилів», Ю. Шерех висловлює низ- ку питань, на які не знаходить відповідей: чи слушно те, що стилі йдуть один за одним? Чи не можуть вони існувати одночасно? Навіть більше: схрещуватися, переплітатися, зроста- тися? Чи не може той самий письменник, на- віть той самий твір належати нараз до кількох стилів? Чи варто кожного письменника чи кожний твір беззастережно містити в рамки одного стилю? Звідки беруться стилі та чому вони змінюються? Ю. Шерех не погоджуєть- ся з деякими визначеннями Д. Чижевського і з його спробами систематизації творів, пись- менників, літературних груп і шкіл за тими чи тими стилями (зокрема, з трактуванням Івана Вишенського як представника Реформації, а Івана Котляревського як класициста, вважа- ючи Вишенського «більше епігоном старого орнаментального стилю» і явищем «запізне- ним на кілька століть», а Котляревського — на- слідувачем бароко). «В українській літературі більше, ніж у якій іншій, проблема змішання стилів, протиприродної цупкости старих сти- лів, еклектизму, елементарного браку сти- льової диференціації позначається протягом усього її існування» [11, с. 31], — стверджує Ю. Шерех. Причиною цього, на його думку, є «провінційність більшости проявів нашої лі- тератури, спершу супроти Візантії, потім су- проти Польщі й Заходу, ще потім проти Росії й Заходу. Течії з’являлися на Україні запізнено, нові течії не змагалися з старими, а поступово в них вростали. Літературний процес був пе- рериваний, а традиція стелилась по землі» [11, с. 32]. Характеризуючи три основні літератур- ні школи українського романтизму, а також «українські школи» в літературах польського та російського романтизму, автор «Історії…», твердить Ю. Шерех, не спробував «намацати такі школи для доби барокка» (йдеться, зо- крема, про острозький, львівський, київський осередки барокової культури), а це, вважає він, «могло б наблизити дещо схематичну з сво- єї природи, а ще схематичнішу в українських умовах лінію переємности стилів до справж- ньої складности літературного життя» [11, с. 33]. Однак найбільше заперечень у Ю. Ше- реха викликає розділ Д. Чижевського про творчість Шевченка-романтика, зокрема його, можливо, найдискусійніше твердження про те, що «пізній» Шевченко істотно не відрізня- ється від «раннього». «Зв’язки Шевченка з ро- мантизмом незаперечні. Але не менш незапе- речне й те, що замкнути його в межі “київської школи” чи “пізньої романтики” все одно, що на клітці тигра написати кішка» [11, с. 34], — іро- нізує Ю. Шерех. Визначення Д. Чижевським Шевченка як «стерильного» романтика він уважає таким же хибним, як перед тим спро- би Євгена Пеленського охарактеризувати його як класициста10: «марно вкладати Шевченка в будь-який ізм. Бо такою ж мірою, як він був 10 Ідеться, зокрема, про Шерехову рецензію на працю Є. Пеленського «Шевченко-клясик. 1855—1861» (1942). Див.: Шевелів Ю. Шевченко-клясик. Україн- ський Засів. Харків, 1943. Ч. 4. С. 94—107. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 49 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ зв’язаний із своєю добою, такою ж мірою він не вкладався в неї» [11, с. 34], — підсумовував Ю. Шерех. Ю. Шереху бракує в «Історії…» Д. Чижев- ського динаміки змін стилів і елементів бо- ротьби різних напрямів, ідейно-естетичних течій, форми і змісту — всього цього, вважає він, праця Д. Чижевського не в силі розкрити, і через це вона «статична, а не динамічна». «У книжці Чижевського нарешті є українська лі- тература, а не ходіння навколо неї. Але в кни- зі ще нема історії літератури. Вона статична. Це ще не фільм, а виставка вирізаних кадрів з кінострічки» [11, с. 38], — пише Ю. Шерех. Згодом його висновок став іще категоричні- шим: «Літератури як мистецтва він (Д. Чижев- ський. — В.В.) не розумів, хоч будував її історію як історію стилів» [10, с. 115]. Причиною того, що «схопити своєрідність мистця або мистець- кого твору» Д. Чижевському вдавалося рідко, Ю. Шерех уважав, як це не парадоксально, саме енциклопедичні знання й «без дон ність його ерудиції», що часто заважали йому роби- ти узагальнення: «Ім’я викликало в нього інше ім’я, вони нанизувалися одне на одне, цитати йшли за цитатами, і обличчя письменника чи твору губилося за цими покладами мертвих фактів» [10, с. 115]. Ще однією вадою, яку Ю. Шерех бачив у працях Д. Чижевського, був брак «прямого зв’язку літератури з життям», оскільки «для нього літературна еволюція була замкненим у собі рядом. Коли залежність від життя була дуже вже очевидна, він нагро- маджував особливо багато літературних фак- тів, часом дуже далеких від даного мистця, аби не апелювати до життя» [10, с. 116]. Згодом дуже подібну, хоча і з іншою аргумен- тацією, заувагу до «Історії…» Д. Чижевського і його методології озвучив О. Білецький, ука- завши на статичність викладу Д. Чижевського й на те, що обрана ним методологія не розкри- ває ґенези та причин конфлікту різних сти- лів. Вибудувану на зміні літературних стилів періодизацію Д. Чижевського О. Білецький називав антиісторичною, а його розуміння розвитку літератури як руху художніх форм, не пов’язаного з ідейно-політичними та соці- альними чинниками, — антинауковим. Оцінки О. Білецьким «Історії…» та інших праць Д. Чи- жевського, хоча і зрозумілі з огляду на офіцій- ну критику еміграційного літературознавства, однак у них звучать не лише кон’юнктурні ідеологічні дефініції того часу, а й деякі зага- лом типові для поглядів ученого уявлення про періодизацію української літератури, теорію бароко тощо. Приміром, О. Білецький крити- кує Д. Чижевського за те, що той трактує пись- менство Київської Русі як давню українську літературу, за поділ давньоруської літератури на періоди монументального (ІХ ст.) й орна- ментального (ХІІ—ХІІІ ст.) стилів, а також заперечує самодостатність барокової літера- тури (сумніваючись і в правомірності вжи- вання самого терміну «бароко»), говорить про перебільшення Д. Чижевським фактів упливу української літератури на російську в XVII ст. та ін. «Періодизація Чижевського — зайвий доказ того, що на формалістичних принципах неможливо побудувати історію літератури, — пише О. Білецький. — Періодизація, яку він Дмитро Чижевський. 1960-ті роки 50 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ установив, вийшла погано мотивованою, дуже умовною, штучною. Береться готова схема, встановлена зарубіжними (головним чином, німецькими) літературознавцями, і в неї впи- суються явища української літератури» [13, с. 126—127]. Більш стриманий у викладі, проте не менш критичний щодо підходу до періоди- зації опус, присвячений «Історії…» Д. Чижев- ського, є і в іншій розвідці О. Білецького, де він, зокрема, пише: «Будуючи періодизацію, необхідно відрізняти провідне від пануючого і не відривати її від історичних умов народного життя, не відходити, подібно до Д. Чижевсько- го, у сферу чисто іманентного, суто формаліс- тичного вивчення» [14, с. 65]. «Історія літератури це історія не патріотич- ного почуття, а історія словесного виразу», — писав у своїй рецензії на «Історію…» Д. Чижев- ського І. Костецький, пояснюючи її значення передусім як «історії мистецького виразу сло- ва». Як послідовному формалісту І. Костецько- му, звісно, імпонував індивідуально-авторський підхід Д. Чижевського до складного й насиче- ного фактажем матеріалу, і він продовжував: «Схарактеризувати поета, твір, отже, й його лі- тературну традицію можна лише за допомогою самого предмету, а не за допомогою речей, що не надаються до фахового контролю». Полемі- зуючи з критиками «Історії…» Д. Чижевського, зокрема з Ю. Шерехом, І. Костецький уважав її доступним для сприйняття і безсумнівно об’єктивним дослідженням: «Її (“Історію…”. — В.В.) треба читати — по змозі понад рецензія- ми» [15, с. 57], — підсумовував він. С. Гординський, зі свого боку, вказував на «певну недооцінку українського, так сказати, органічного матеріялу», попри загальну думку, «що ця книжка, як цілість, робить зовсім пози- тивне враження як нова спроба синтетичного підходу до історії нашої літератури» [16, с. 274]. Першим пунктом незгоди С. Гординського з Д. Чижевським були розділи про уснопоетич- ну народну творчість, якій автор «Історії…» від- мовляє в праві на автентичність, говорячи про скандинавські та індоєвропейські елементи в ній і стверджуючи, що «майже нічого» не мож- на сказати також про її стильові або формальні особливості, мову, образи, порівняння тощо. «На всі лади він намагається викликати сумні- ви в тому, що українська народна поезія могла зберегти якісь первісні типи, форми і теми» [16, с. 273], — пише С. Гординський. Другим — розділ про «Слово о полку Ігоревім», зокрема твердження Д. Чижевського про те, що цей твір давньоруської літератури «випереджує стилістику української народної пісні», оскіль- ки «не можна ніяк довести, що “Слово” щось позичило з нашої старовинної народної поезії» [17, с. 196]. «Автор, що став на вже згаданих за- перечних позиціях щодо автентичности нашої старої народної поезії, в загальному повторює погляди, що їх більш як чверть століття тому вже висловили різні російські формалісти: не знаючи українського ґрунту, з якого виник цей твір, вони, власне, й займалися різними фор- малістичними спекуляціями» [16, с. 273], — зазначає С. Гординський. Натомість, на його думку, «Слово…» є твором індивідуальної, а не збірної народної поезії і як таке «черпає з того самого поетичного джерела, що й народна піс- ня. Це виразно доказують окремі образи, по- рівняння, епітети, формули властиві “Слову” збереженим найстаршим типом народної по- езії <…>» [16, с. 273—274]. Вважаючи авторську «Історію…» Д. Чи- жевського зразком «методологічної чистоти», польський поет і критик Чеслав Мілош пи- сав, що ця «чистота» досягається тим, що всі інші — географічні, історичні, економічні, со- ціальні — чинники ретельно усунуті, й історія літератури постає «історією стилів, що існує в абстрактному просторі, відсутністю земних орієнтирів нагадуючи нам про небо ідей» [18, с. 40]. Трактуючи історію української літера- тури як історію стилів, а кожен стиль — як ці- лісну систему, яка репрезентує певну епоху в історії літератури, хоча і не вичерпує її сповна, Д. Чижевський стверджував, що «саме зміни літературних стилів дають найкращі та суто літературні критерії для періодизації літера- тури» [17, с. 19], і скрупульозно ці зміни від- стежував. Щодо поняття стилю, літературоз- навець не давав йому якогось єдиного визна- чення, а говорив про стилістичні системи як ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 51 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ «системи жанрів і як світоглядові настанови» [11, с. 30] або «характеристичні системи мис- тецьких ідеалів, мистецьких смаків та характе- ристичних рис мистецької творчости». До того ж, як помітив Ю. Лавріненко, «у понятті стилю Чижевський знімає мертву антиномію змісту і форми. У стилі все є формою і все є змістом. Це організм із власними іманентними законо- мірностями» [9, с. 242]. Обстоюючи естетичні критерії як провідні, Д. Чижевський, звісно, полемізував із тими, хто у своєму аналізі іс- торії літератури віддавав перевагу критеріям суспільно-політичним, однак абсолютизація поняття стилю як універсального, хоча і до- зволяла зрозуміти специфіку художніх явищ, та висвітлювала лише один — нехай який важ- ливий — аспект історії літератури, а не історію як цілість. Літературне бароко. Література україн- ського бароко, до якої Д. Чижевський підій- шов з усією уважністю, постала перед ним, без перебільшень, Атлантидою, справжні обшири, роль і місце якої належало вивчити. Звісно, не- має підстав стверджувати, що Д. Чижевський створив власну теорію бароко чи розвинув оригінальні підходи до вивчення цього уні- кального явища — він узагальнив і системати- зував уже наявні методи аналізу, спроєктував- ши їх на мапу національної культури, і таким чином «наново відкрив недооцінену і призабу- ту сторінку давньої української культури, ввів її до європейського літературного контексту» [19, с. 10]. Бароко Д. Чижевський аналізував у працях, писаних різними мовами: в його доробку — окремі дослідження цього феномена в чеській, словацькій, польській, інших слов’янських літературах і культурах. Серед праць, що по- глиблювали знання про українську літературу цього періоду: тритомник «Український лі- тературний барок. Нариси» (1941, 1944), есеї «До проблем барокко» (1946), «Сімнадцяте сторіччя в духовній історії України» (1948), «Поза межами краси. До естетики барокової літератури» (1952) та ін. Наголошуючи на унікальності бароко в українській культурі, Д. Чижевський усвідомлював, що, попри всю його своєрідність, це лише частина загально- європейської культури, і «літературу европей- ського барока так само треба було ще відкрити, як і літературу барока українського» [20, с. 7]. Пояснюючи, чому «для України відкриття лі- тературного барокко має ще більше значення, ніж для Заходу» [9, с. 244], Ю. Лавріненко зау- важував: «Про твори тієї доби, 17—18 віків, пи- сали чимало й до Чижевського, але він перший підійшов до них як до творів літературного мистецтва». І, розкриваючи специфіку підходу Д. Чижевського, продовжував: «Ідучи від ана- лізи жанрів, форм, лексики, виявлення чисто бароккової системи естетично-формальних засобів, через аналізу тем та ідей, Чижевський приходить до синтези бароккової людини і епохи. Метода стилю і історично-стильової епохи дала в працях Чижевського про укра- їнське літературне барокко далекосяжні на- слідки. Тут Україна виступає як співучасник і співтворець европейської культури» [9, с. 245]. Можливо, мав певну рацію О. Білецький у своєму аналізі «Історії…» Д. Чижевського, твердячи, «що різноманітність українських лі- тературних фактів XVII—XVIII ст. навряд чи дозволить втиснути їх усі в рамки одного лі- тературного стилю і що говорити, наприклад, про козацькі літописи початку XVIII ст. як про “бароккову історіографію” навряд чи мож- ливо, коли не привносити в них рис наперед вигаданої схеми» [13, с. 125]. Однак, роздуму- ючи, «чи пояснює термін “барокко” всю склад- ність явищ даної літератури», О. Білецький сумнівався і в правомірності вживання цього терміну щодо української літератури XVII— XVIII ст., зазначаючи, «що “під розпливчастий і по-різному трактований термін “література барокко” підводяться факти різного суспіль- но-політичного, ідейно-естетичного, стиліс- тично-мовного порядку” і що “застосування одного й того самого терміна до явищ різного національного, історичного і соціального по- ходження з неминучістю послаблює інтерес до специфічних особливостей цих літературних явищ і зосереджує увагу на нібито спільних моментах, які не завжди є результатом тих са- мих умов розвитку”» [13, с. 126]. Не уникав він 52 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ і типових для радянських літературознавців фраз про ідеологічну реакційність, безплід- ність барокових художніх форм, про зайвість цього історико-культурного явища загалом. Праці Д. Чижевського, присвячені спадщині українського літературного бароко, О. Білець- кий розглядав як такі, що «стоять у прямій за- лежності від численних німецьких праць про барокко в літературі, написаних після першої світової війни» [13, с. 124]. Згодом, аналізуючи досить подібний ідеологічний «розбір» напра- цювань Д. Чижевського від літературознавця Йосипа Куриленка, Іван Кошелівець поясню- вав: «Слово барокко взагалі в радянському літературознавстві проскрибоване, і тут саме причина, чому Куриленко напосівся на Чижев- ського саме за барокко. Розкриємо таємницю, приховану Куриленком: українське барокко в радянському літературознавстві це — “скандал в благородном семействе”. Згідно з директи- вами, тлумачники твердять, що все “прогре- сивне” Україна, вже починаючи з XVI ст., за- позичила тільки з Росії. <…> У цій догматич- ній схемі, ясна річ, немає місця для зв’язків України з Заходом. І тут звідкись на Україні барокко, і не з Москви, бо там його не було, а з Заходу, і хоч воно набрало на Україні своєрід- них національних рис, незаконними батьками цього бароккового байстрюка могли бути, бо- ронь Боже, “аґенти Ватикану”. Тут Курилен- ко й знаходить зачіпку підкреслено закинути Чижевському “схиляння перед католицькою культурою”» [21, с. 62—63]. Відзначаючи окремі здобутки попередни- ків (передусім Михайла Возняка, Володимира Перетца, Дмитра Багалія), Д. Чижевський го- ворить і про загальну занедбаність барокового спадку, передусім літературного, «цього в та- кій кількости виданого та стільки разів обро- бленого матеріялу». Таку занедбаність учений пояснює тим фактом, що твори цього періоду тривалий час розглядалися не як зразки ху- дожнього письменства, а як джерела з вивчен- ня історичної, культурної, релігійної, філософ- ської думки — їхніх естетичних, формально- поетичних особливостей дослідники не помі- чали, немовби в цій літературі їх не існувало: «більшість дослідників української літератури 17—18 віків, за винятком двох-трьох, та й то лише в окремих працях, зовсім не цікавились творами, які досліджували, як творами літера- турними. На твори ці дивились, як на джере- ла культурної, політичної, національної, соці- яльної історії України (а часто навіть Росії чи Польщі)» [20, с. 5—6]. Д. Чижевський наголо- шує на необхідності вивчати твори барокових письменників у згоді з історичними закономір- ностями, ідейними та естетичними умовностя- ми того часу, а також спростовує судження про інтелектуальні й політичні погляди барокових письменників як «безнадійно застарілі»: це був, уважає він, хибний аргумент для того, щоб приховати чи виправдати власну неуважність до авторів того періоду. «“Оцінки” літератури українського барокка, що виходили з таких передпосилок, переходили на кожному кроці в полємику з нашим старим письменством, в боротьбу проти нього. <…> Але ця полємика була з історичного пункту погляду цілком не- справедлива та необ’єктивна <…>. Вплив цієї полєміки на відношення українського суспіль- ства до старої української літератури був гні- тючий. Огляди української літератури 17—18 віків, — цитує він О. Білецького, — “викликали в оглядачах… почуття національної пригніче- ности”» [20, с. 6]. Учений підважує спрощені підходи до літератури бароко, зазначаючи, що об’єктивний, іманентний підхід до вивчення барокової спадщини повинен базуватися «на тих законах, яким мистецькі твори підлягають, як продукти свого часу, певного народу, певної соціяльної його верстви, певної мистецької особистости автора» [20, с. 7] й завдань, які ставив перед собою автор, а отже, на законах історико-літературних. Інший фактор, іще проблематичніший, аніж неісторичний підхід до розуміння літератур- ного бароко, на думку Д. Чижевського, — це брак уваги до естетичних і формальних осо- бливостей барокової спадщини, заперечення її «над-історичних» сутностей. В українському випадку, додавав Д. Чижевський, нехтування художніми здобутками бароко має власну при- чину, зумовлену протистоянням барокової й ро- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 53 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ мантичної естетик, тим, що «між старою україн- ською літературою та українською романтикою повстав такий непереходимий кордон», зумов- лений, зокрема, «мовною безоднею, яка відділи- ла українське бароко від української романтики на полі літератури», і упередженням дослідни- ків, бо «ті, хто як раз міг би розуміти, не звернув ніякої уваги на українське літературне бароко, або навіть його суворо засудив» [20, с. 8]. Се- ред тих, «хто як раз міг би зрозуміти», Д. Чи- жевський згадує Пантелеймона Куліша з його запереченням значущості творів Г. Сковороди, а «мовна безодня», що пролягла між «мандрів- ним філософом» і сповідником «хутірської фі- лософії», пов’язана з «мовною революцією» — започаткованим «Енеїдою» (1798) Івана Кот- ляревського переходом від книжної української мови до народної. Увівши в науковий обіг поняття «література бароко» або «барокова література» як таке, що давало змогу об’єднати з формально-естетич- ного погляду весь літературний матеріал доби, одним із завдань, покликаних наблизити до су- часників тексти й постаті поетів і мислителів XVII—XVIII ст., Д. Чижевський уважав дослі- дження ідеологічного і філософського змістів барокової творчості. Не менше значення мали й пошуки джерел, і з’ясування впливів, зістав- лення і порівняння редакцій творів — знання матеріалу (попри брак доступу до багатьох літературних пам’яток11) дало можливість автору сказати чимало суттєвого і принци- пово нового про українську словесність того часу. Прикметно, що науково пріоритетною для Д. Чижевського Ніна Над’ярних уважала необхідність «виправдання» бароко, стверджу- ючи, що цю «виправдальну акцію» вчений ре- алізовував ледве чи не впродовж усього свого життя, про що свідчать і його праці: «Слідуючи духу бароко, Чижевський передусім відпускає на волю чи затиснені в забутті, чи ним самим відкриті, доти невідомі факти, і вже лиш цим руйнує бар’єр чуток про їх малу кількість, що 11 Імовірно, через це Д. Чижевський, хоча й зауважу- вав багатомовність українського барокового пись- менства, обмежив власний розгляд лише кирилич- ними пам’ятками. служить мовби перешкодою для наукових уза- гальнень. Виправдовувальна акція фактично, світоглядно й естетично готувала концепцію» [22, с. 145]. У полі зору Д. Чижевського — різні роди та жанри «високої» барокової літератури: світ- ська й духовна лірика і її форми, барокова про- за — від трактатів та історичних хронік до но- вел і драм, а також мовна своєрідність («мовні типи»), літературна, поетична мова. У Д. Чи- жевського українська барокова література по- стає явищем, яке виростає з органічних джерел національної культури, книжної та фольклор- ної традицій; учений не забуває нагадати, що барокові поети культивували народну мову. Чільною рисою барокової культури Д. Чижев- ський уважав її синкретичність, а духовний зміст середньовіччя з його релігійністю та антропоцентризм культури Ренесансу — дво- ма протилежними полюсами її саморозвитку. Крім того, бароко для Д. Чижевського — час розквіту природознавства й математики, пе- ріод духовних шукань і релігійної боротьби, епоха вчених і містиків. Утіленням цієї син- кретичності, єдності протилежностей, на його думку, є «людина бароко» — чи не найважливі- ший здобуток цієї доби. Перша частина нарисів Д. Чижевського складається з чотирьох розділів і присвячена аналізу поезії бароко, зокрема історії розвитку української епіграми, творчості «майстра ма- лих форм» Івана Величковського і «невідомого українського поета 18-го віку» Симона Тодор- ського. Від розгляду основних методологічних установок вивчення епохи українського баро- ко, історії її дослідження Д. Чижевський пере- ходить до конкретних жанрово-стильових осо- бливостей і творчості найяскравіших її пред- ставників. Жанр епіграми він розглядає через паралелі між українськими бароковими по- етами на кшталт ієромонаха Климентія, Івана Величковського, Григорія Сковороди і низки анонімних авторів і творами відомих європей- ських авторів, як-от: Джона Овена, Анґелуса Сілезіуса, Фрідріха Лоґау та ін. Отже, окрес- люючи місце української барокової епіграми в історії розвитку цього жанру, він розглядає цей 54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ розвиток через зіставлення з аналогічними за- хідноєвропейськими зразками. Літературна спадщина І. Величковського тривалий час іс- нувала лише у вигляді рукописів, а деякі з його творів приписували іншим поетам — Д. Чи- жевський першим відкрив її жанрову різно- манітність і смислову ускладненість. Словесні ребуси, шифри, лінгвістичні загадки, акровір- ші, паліндроми, епіграми та панегірики І. Ве- личковського надзвичайно цікавили дослід- ника. Аналіз епіграм Джона Овена (ще одне відкриття Д. Чижевського) дав змогу вченому розкрити зміст творів українського бароково- го поета в діалозі з європейською культурою, а отже, визначити специфіку й оригінальність національної поезії, наголосити на її відкри- тості до світу. Дослідження поезії С. Тодор- ського, зразки якої Д. Чижевський розшукав в одній із бібліотек Галле, присвячене аналізу текстів його перекладів, які ввійшли до деяких галльських видань. Другий том присвячений поетичній спад- щині Г. Сковороди: його перекладам, аналізу його підручника з поетики, реформі метричної системи віршування. Скрупульозний аналіз перекладів Г. Сковороди тематично продовжує розділи про І. Величковського й С. Тодорсько- го; серед інших Д. Чижевський розбирає неві- домий до того переклад оди Мюрета «In natali Domini», виконаний Г. Сковородою, вивчає пе- респів оди Горація, переклади «Похвали астро- номії» Овідія, уривків з «Енеїди» Вергілія та ін. Вивчаючи характер цих перекладів, Д. Чижев- ський наголошує на притаманній для Г. Сково- роди-перекладача модернізації та українізації форми і змісту оригіналу, його спробі набли- зити цей зміст до власного християнсько-міс- тичного світогляду, зв’язку перекладів із його власною поезією та ін. Розділ про втрачений підручник із поетики «Разсужденіе о поезіи и руководство к искуству оной», написаний Г. Сковородою за часів його викладання в Пе- реяславській семінарії (отже, в середині 50-х років XVIІI ст.), — це значною мірою спроба реконструкції цього унікального літературно- го артефакту на основі аналізу збереженого списку поезій Г. Сковороди «Разныя стихот- воренія» (16 україномовних і 6 написаних ла- тиною творів). Д. Чижевський припускає, що «українські вірші Сковороди з “разных стихот- вореній” є зразки з його підручника поетики» [23, с. 14]. Статус утраченої поетики все ж за- лишається невизначеним, а питання про те, що саме Г. Сковорода засвоїв зі старої, традиційної барокової поетики, — відкритим. Новаторство Г. Сковороди-поета Д. Чижевський показує на прикладі реформування ним метричної систе- ми віршування через формальний аналіз його «Саду божественних пісень». У третій книзі Д. Чижевський досліджує емблематичну і гербову поезію, а також роз- мірковує над типологією барокової віршованої літератури загалом. Емблематичну поезію до- слідник розглядає передусім як літературну форму, в якій утілено символічний світогляд доби бароко. На конкретних прикладах він де- талізує поетику емблематичної поезії, а також, каталогізуючи і систематизуючи різноманітні емблематичні збірники XVII—XVIII ст., зо- крема українські (з бібліотек Петра Могили, Епіфанія Славинецького, Стефана Яворсько- го, Феофана Прокоповича та ін.), як «своєрід- ну синтезу малярства (чи власне штихарства) та поезії», вивчає і визначає спосіб її технічно- го конструювання. Аналізуючи природу емб- лематичної поезії бароко через зв’язок слова з образом, Д. Чижевський показує різні типи поезії та форми співвідношення написаного із зображеним. Зразки геральдичної (гербової) поезії Д. Чи- жевський розглядає як своєрідні інваріанти емблематичної, додаючи, що вони мають дав- ніше походження та відрізняються від інших емблематичних віршів «більшою свободою, з якою може витовмачувати автор ґербових ві- ршів емблеми, що входять в склад клейноду» [24, с. 33]. Д. Чижевського цікавлять різні варі- анти віршів на одні й ті самі клейноди, витлу- мачення одних і тих самих клейнодів і те, як зображуються в окремих зразках цього жанру історичні долі людей, гербам яких вони при- свячені. Під цим кутом зору він аналізує поезії Герасима Смотрицького на герб князів Ост- розьких, гербові оди Римші князеві Леву Са- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 55 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ пезі, воєводі Теодору Скоумину, Остапу Воло- вичу, поезії Тараса Земки з посвятою гербовим знакам митрополита Петра Могили, вірш Ка- сіяна Саковича «На Герб Сильного Війська… Запорозького» з його циклу «На жалісний погреб Зацного Рицаря Петра Конашевича Сагайдачного» 1622 р., вірш, створений Пе- тром Могилою на герб князів Вишневецьких 1632 р., та ін. Д. Чижевського цікавлять також зразки гербової поезії, представлені іншими жанрами (одою, релігійною піснею, проповід- дю, українською драмою та ін.): акцентуючи їхню належність до гербової поезії, він водно- час підкреслює їхню подвійну — жанрову та релігійну — сутність. Підсумовуючи аналіз різних жанрових форм української барокової поезії, Д. Чижев- ський визначає специфіку її національного розвитку (жанрову неповноту, проблему фор- мування літературної мови та ін.), а також кон- статує основні риси барокової доби: динамізм, універсалізм і теоцентризм. Зауважує вчений і мовну неоднорідність різних жанрів і деяких різновидів одного жанру, наприклад епіграми світської, наближеної до народної мови, й ду- ховної, забарвленої церковнослов’янізмами: «В той час, як духовний емблематичний вірш пишеться церковною мовою української ре- дакції, ґеральдичний, “ґербовий вірш” припус- кає певні лексичні полонізми, ба, може, вима- гає їх. Можно звернути увагу і на ріжницю між окремими ґатунками драматичного діалоґу, не говорячи вже про інтерлюдії, в яких “про- ста мова” панує иноді безроздільно» [24, с. 45]. Д. Чижевський відзначає спроби реформ і на- віть революцій певних жанрів (як-от у твор- чості Г. Сковороди), при цьому його типологія барокової поезії не обмежується вивченням жанрів — не менше значення для нього мають час і автор. Людина бароко. Розвідка «До проблем ба- рокко» продовжує один із провідних сюжетів наукових досліджень Д. Чижевського, при- свячених бароко як історико-культурному періоду, який відіграв значну роль у духовній історії України. Йому ідеться про «барокко- вість української культури», про значення культури бароко в історії української духо- вності, про зв’язки бароко як культури, епохи, стилю з іншими культурами, епохами і стиля- ми, про «“впливи” і “взаємочинності”, що їх можна встановити між барокковою культурою та культурами інших епох, іншими “культур- ними стилями”» [4, с. 57]. Прагнучи вирізни- ти елементи, що визначають бароко як стиль і відрізняють його від інших стилів (наприклад, ренесансу), Д. Чижевський говорить про його змінність, синтетичність і синкретизм, зазна- чаючи, однак, що «зміна сама по собі не може ні в якім разі бути в історичному аспекті ви- стачаючою домінантою, що зумовлювала б собою певний історичний стиль». Барокові синтетичність і синкретизм — наскрізні, «бо бароко в єстві в найглибшій своїй суті течія синтетична, яка щось сполучає та зливає, те- чія синкретична, в якій зростаються в єдність різноманітне, що виходить не з одного, чи не- численних пунктів погляду, а з багатьох, до того таких, що між собою нічого спільного не мають» [4, с. 50]. Покликаючись на другий том своєї «Історії української літератури» і на три- томник «Український літературний барок», Д. Чижевський прагне «дати такий хоч би опис, якщо не означення, барокко, який при- ймав би до уваги різноманітність складових елементів та синтетичні устремління барокко», зрештою, «дати образ барокко, яко синтетич- ної духовної течії, яко спроби синтезу культу- ри середньовіччя (“ґотики”) та ренесансу» [4, с. 51]. Специфіку засвоєння бароко готичної та ренесансної культур Д. Чижевський розглядає на кількох рівнях: фізичні відкриття Кеплера, портрети Ван-Гальса, скульптури Берніні, по- езія Г. Сковороди; динаміку, антитетику, уні- версалізм, ієрархічність, символізм — ці й інші елементи барокового стилю він сприймає і як важливі риси світогляду «людини бароко». «Лише живе відношення до людини барокко з її потребами, її смаком, її творчими тенден- ціями, може привести до дійсного розуміння культури барокко» [4, с. 55], — резюмує Д. Чи- жевський. Підкреслюючи внутрішній зв’язок цієї людини з її епохою, він твердить, що «лю- дина бароко» — це не наукове визначення, а ді- 56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ єве поняття, яке об’єднує «і творчі сили доби бароко, і той характер прийняття культурних вартостей, що людям тієї доби властивий». Характеристиці «людини барокко» як носія певного типу світогляду Д. Чижевський при- діляє особливу увагу, говорячи і про «духові небезпеки», що виростають «не тільки з пев- ної “сміливости” людини барокко, з її нахилу до грандіозних, але непевних комбінацій, з її спроб досягнути рівноваги там, де можлива лише рівновага лябільна, непевна. Більші не- безпеки є глибші: “людина бароко” має нахил ставати на шляхи, які відводять її від глибин буття до поверхні, пустої, обманної, ілюзор- ної» [4, с. 56]. Серед «шляхів», які відводять «людину барокко» від «глибин буття», Д. Чи- жевський указує: надмірну «театральність» у поезії й житті, схематизм у філософських і по- літичних концепціях, які нерідко є лише «ка- талогами тем, нерозроблених та неосвітлених належно», ілюзіонізм, містицизм і аскетизм, а також тенденцію до «заміни мистецтва лег- кою грою, яку легко зрозуміти, але не завжди можна виправдати»: «Гра проривається в усі пляни реформ світу, так численні в часи ба- рокко, — почасти це пляни напевно невиконні, нездійснимі, а іноді весь плян є лише мрія, в якій важко провести межу між самообманом, містифікацією та серйозною спробою змінити дійсність <…>». Через це, підсумовує він, «лю- дина бароко» немовби перебуває «на межі між великим реформатором та небезпечним аван- турником» [4, с. 56]. Сковорода як символ. Таке ж важливе міс- це, як і культура українського бароко, в інте- лектуальному світі Д. Чижевського займає останній представник цієї культури — Г. Ско- ворода. Внесок Д. Чижевського у вивчення творчості Г. Сковороди вагомий, а його по- гляди на літературно-філософську спадщину мислителя зумовлені його уявленнями про історію українського бароко й розвиток наці- ональної філософії. Г. Сковорода — «останній великий український письменник епохи баро- ко», і «з ним літературне бароко не дожевріло, а догоріло повним полум’ям до кінця та враз згасло», твердив Д. Чижевський у своїй «Іс- торії української літератури», а в іншій, дещо пізнішій праці називав його «останнім пред- ставником бароко в цілій Европі». Досліджуючи творчість Г. Сковороди в рам- ках своєї оригінальної концепції історії україн- ської філософської й літературознавчої думки, Д. Чижевський ставив перед собою подвійне завдання: прочитати Г. Сковороду, по-перше, у контексті української культури як останнього репрезентанта «великої хвилі української ба- рокової поезії», найвиразніше втілення «люди- ни бароко» і як українського передромантика водночас, а по-друге, проаналізувати його по- гляди в контексті загальноєвропейської куль- тури. «Сковорода, — писав він, — є останній представник українського духового барока, з другого боку, він — український “передроман- тик”», а з огляду на те, що «бароко та романти- ка — саме ті періоди духової історії, що накла- ли на український дух найсильніший відби- ток», Г. Сковорода «стоїть у центрі української духової історії» [25, с. 179]. Центральність Г. Сковороди в історії розвитку української фі- лософської думки, підкреслює Д. Чижевський, у тому, що саме з нього починається справжня історія національної філософії, адже досково- родинська мислительна традиція була «біль- ше історією навчання філософії, аніж історією філософії». Дмитро Чижевський. Фото 1950-х років ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 57 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Звернення до Г. Сковороди, якого він ува- жав центральною фігурою для всієї україн- ської культури, в Д. Чижевського не випадко- ве: постать українського мислителя другої по- ловини XVIII ст. стала культовою в середині ХХ ст., і Д. Чижевський розглядає його доро- бок як «серцевину української інтелектуальної традиції» [26, с. 11]. Інтелектуальний сюжет Д. Чижевського про одну з найяскравіших по- статей українського бароко розвивався впро- довж десятиріч і підсумований у серії книг, се- ред яких: «Філософія Г.С. Сковороди» (1934), «Сковорода: поет, містик, мислитель» (1974), «Деякі джерела символіки Г.С. Сковороди» (1934), а також — у циклі «Сковородинських студій», який складають статті «Сковорода й Ангел Сілєзій», «Сковородинська теорія піз- нання та Філон», «Сковородинське тлумачен- ня Біблії у світлі святоотцівської та містичної традиції», «Сковорода й Валентин Вайґель» та ін. Окремий розділ про Г. Сковороду і його творчість уміщено в «Нарисах з історії філо- софії на Україні» (1929—1930): у передмові до цієї, написаної ще 1927 р., праці Д. Чижевський зазначав, що вповні завершеним у ній є роз- діл про Г. Сковороду, який він називав резюме значно об’ємнішої праці, себто виданої згодом «Філософії Г.С. Сковороди». Окремий розділ сковородознавства Д. Чижевського станов- лять рецензії на праці українських і європей- ських дослідників Г. Сковороди, як-от: книги Дмитра Багалія «Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода» (1926), Домета Олянчина «Григорій Сковорода (1722—1794): український філософ XVIII століття та його духовно-культурне довкружжя» (1928) та ін. У цих та інших розвідках (зокрема, й німець- комовних) Д. Чижевський концептуалізував усталену ще з кінця ХІХ ст. українську тради- цію розуміння Г. Сковороди як національного мислителя, поета-містика і біблеїста, дослідив засади його метафізики, антропології, гно- сеології, етики, розглянув проблему впливу Г. Сковороди на українську літературну й фі- лософську традиції. Дослідження Д. Чижевського вивели україн- ське сковородознавство на якісно новий, кон- цептуально й методологічно інший рівень, роз- крили масштаб і значення Г. Сковороди в історії української і європейської філософської думки. Своєрідність досліджень Д. Чижевського в тому, що, показуючи першорядну роль Г. Ско- вороди в українській духовній традиції, він ана- лізує спадщину мислителя в контекстах, у яких вона набуває питомого їй змісту, — античної, середньовічної й ранньомодерної літератур, розкриває спорідненість світогляду філософа з ідеями платонізму й неоплатонізму, патристи- ки, християнського містицизму. Деякі з погля- дів Д. Чижевського на творчість Г. Сковороди, зокрема твердження про те, що його твори є «коментарями» до Святого Письма, про їхній зв’язок із містицизмом, про антитетичність і символізм як визначальні риси його стилю, — невдовзі стали аксіоматичними. У передмові до «Філософії Г.С. Сковороди» Д. Чижевський указував на своєрідність під- ходу до вивчення філософської і літературної спадщини українського мислителя: ця своєрід- ність, зазначав він, зумовлена тією обставиною, що «ми не можемо дійти до пізнання “джерел” думок Г. Сковороди шляхом біоґрафічного до- сліду», через це різні дослідники шукали цих «джерел» у Платона чи стоїків, у Спінози чи Раймаруса, у християнських богословів. Своє завдання Д. Чижевський бачив у тому, щоб ви- світлити «систему думок Сковороди в її єднос- ти та цілости», бо лише так, шукаючи «в ідеях Сковороди внутрішньої єдности, що впливала б не з якихось на нього впливів, а виникала б із глибини його власного духа», стверджував він, «знайдемо в історії людського духа й його “духових братів”, що споріднені з ним не при- падковими паралєлями думок, а єдністю в ро- зумінні світу та життя». До «духових братів» українського мислителя Д. Чижевський зара- ховує німецьких філософів-містиків XVIII ст. «І хоч ми не можемо з повною певністю вста- новити залежности Сковороди від цієї ґрупи мисленників, та для пізнання самого Сковоро- ди це зближення дасть нам, як побачимо, не- мало, та, власне, відкриє перед нами такі боки філософії Сковороди, на які ніхто з дослідни- ків не звертав уваги» [25, с. 3], — пише він. 58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Спроба розглянути творчість Г. Сковороди крізь призму німецького містицизму, спорідне- ність світогляду Г. Сковороди з яким констатує Д. Чижевський, була частиною значно обсяж- нішого замислу, що не обмежувався творчістю Г. Сковороди, а мав поширитися і на інших по- етів-містиків слов’янського світу або мисли- телів, що їх важко було б назвати філософами в звичному значенні цього слова. «Праця над філософією Сковороди для мене не ізольова- на праця, — вона тісно зв’язана з працею над иншими представниками слов’янської містики (здебільшого, ще менше дослідженими, ніж Сковорода) <…>. Та в праці про Сковороду можна вже намітити деякі основні провідні лінії для характеристики слов’янських місти- ків узагалі» [25, с. 4], — писав Д. Чижевський, згадуючи серед інших імена Петра Величков- ського, Семена Гамалії (ця праця, втім, не була завершена). Виокремлення у філософській і літературній системах Г. Сковороди містично- релігійного і символічного аспектів дозволило Д. Чижевському розглянути його напрацю- вання в новому світлі, зокрема виявити спіль- ність і відмінність у контекстах порівняння й зіставлення з його попередниками й сучас- никами. Німецький містицизм як релігійну й філософську течію і спорідненість поглядів Г. Сковороди з її ідеями Д. Чижевський до- сліджує через систему генетичних зв’язків ні- мецьких містиків на зразок Майстра Екгарта, Себастіяна Франка, Валентина Вайґеля, Якоба Беме, Анґелуса Сілезіуса з їхніми попередни- ками — середньовічними богословами, отцями церкви, платоніками тощо. До того ж Д. Чи- жевському йдеться не про впливи цих мисли- телів на Г. Сковороду, а про співзвучність ідей, їхнє функціонування в системі думок Г. Ско- вороди, спорідненість у розумінні ними світу, і він нерідко спирається на власну інтуїцію, викладає особисті припущення чи здогади. За- галом Д. Чижевського цікавили в Г. Сковороді як у «найцікавішій постаті історії українсько- го духа» [25, с. 5] не лише його метафізичні уявлення про світ, хоча саме вони є основним предметом його уваги, а й «питання, яке місце займає Сковорода в українській культурі на- шої сучасности, яка в ній його функція» [25, с. 174], з’ясування його ролі у творенні духо- вної культури України і «спроба визначити його місце в історії української та всесвітньої думки» [25, с. 6]. * * * Праці Д. Чижевського з історії української літератури, культурології і філософії станов- лять унікальний в українській гуманітарис- тиці дискурс, важливий для розуміння вне- ску вченого в історію слов’янських літератур, їх порівняльне вивчення, а особливість цього дискурсу — не лише в окремих знакових ідеях, а й у цілісності всієї інтелектуальної парадиг- ми. Як зазначав його сучасник, «у Чижевсько- го за бібліографічними позиціями стоїть ще щось значно більше. Це ціле одне повне жит- тя, зміст якого виповнили — ентузіязм та без- умовна відданість для науки. Сперті на талант і ерудицію, вони дали тип ученого, який ціхує лише представників науки у духово і соціяльно здиференційованих народів великої культури» [27, с. 17]. Висловлені Д. Чижевським ідеї про органічну належність української літератури до європейського культурного простору, про її нерозривний зв’язок з європейськими літера- турами, а також про специфіку її історичного розвитку, через яку деякі загальноєвропейські культурно-історичні схеми не завжди й не в усьому узгоджуються з нею, сьогодні надзви- чайно актуальні. У процесі створення нового літературного канону й історії української лі- тератури потребують переосмислення світо- глядні й методологічні постулати Д. Чижев- ського, його погляди на питання періодизації культурно-історичних епох, теорію стилів, ба- рокову поетику та ін. Автор висловлює щиру подяку за допомогу в пошуку фотоматеріалів Людмилі Шпильовій (Нью-Йорк) і Лізі Ланденберґер (Берлін). ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 59 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Luckyi Yu. Roky spodivan i vtrat. Shchodennykovi zapysy 1986—1999 (Years of hopes and losses. Diary entries 1986— 1999). Lviv, 2004 (in Ukrainian). [Луцький Ю. Роки сподівань і втрат. Щоденникові записи 1986—1999 років. Львів: ВНТЛ-Класика, 2004.] 2. Pritsak O., Ševčenko I. In Memoriam: Dmytro Čyževskyj. Harvard Ukrainian Studies. 1977. 1(3): 379—406. 3. Chyzhevsky D. Naukova pratsia na emihratsii (Scientific work in emigration). Biuleten Ukrainskoi Vilnoi Akademii Nauk. Augsburg, 1946. P. 1—6 (in Ukrainian). [Чижевський Д. Наукова праця на еміґрації. Бюлетень Української вільної академії наук. Авґсбурґ, 1946. Ч. 5. С. 1—6.] 4. Chyzhevsky D. Do problem barokko (To the Baroque problems). Zahrava. 1946. Part 4. P. 49—57 (in Ukrainian). [Чижевський Д. До проблем барокко. Заграва. 1946. Ч. 4. С. 49—57.] 5. Blashkiv O. Cheska i slovatska kultura v zhytti ta naukovii spadshchyni Dmytra Chyzhevskoho (Czech and Slovak cul- ture in Dmytro Chyzhevsky’s life and intellectual heritage). Siedlce, 2010 (in Ukrainian). [Блашків О. Чеська і словацька культура в житті та науковій спадщині Дмитра Чижевського. Siedlce: Instytut Filologii Polskiej Uniwersytetu Przyrodniczo-Humanistycznego w Siedlcach, 2010.] 6. Chyzhevsky D. Pochatky i kintsi novykh ideolohichnych epokh (Beginnings and ends of new ideological epochs). Vira i znannia. New York, 1954. Part I. P. 13—21 (in Ukrainian). [Чижевський Д. Початки і кінці нових ідеологічних епох. Віра і знання. Нью-Йорк, 1954. Ч. І. С. 13—21.] 7. Pohorilyi A.O. Dmytro Chyzhevskyi yak istoryk philosophii (Dmytro Chyzhevsky as a historian of philosophy). Ph.D. (Phylos.) Thesis. Kyiv, 1999 (in Ukrainian). [Погорілий А.О. Дмитро Чижевський як історик філософії. Автореф. … канд. філос. наук. Київ: КНУ імені Та- ра са Шевченка, 1999.] 8. Chyzhevsky D. Kulturno-istorychni epokhy (Cultural-historical epochs). Augsburg, 1948 (in Ukrainian). [Чижевський Д. Культурно-історичні епохи. Авґсбурґ: Накладом Т-ва Прихильників УВАН, 1948.] 9. Lavrinenko Yu. Zrub i parosty. (Literary critical articles, essays, reflections). Munich: Suchasnist, 1971. P. 241—249 (in Ukrainian). [Лавріненко Ю. Зруб і парости. Літературно-критичні статті, есеї, рефлексії. Мюнхен: Сучасність, 1971. С. 241—249.] 10. Shevelov Yu. Ya — mene — meni… (i dovkryhy), Spohady. Vol. 2. Kharkiv, New York, 2001 (in Ukrainian). [Шевельов Ю. Я — мене — мені… (і довкруги). Спогади. Т. 2: В Европі. Харків, Нью-Йорк: Видання часопису «Березіль»; Видавництво М.П. Коць, 2001.] 11. Sherekh Yu. Druha cherha. Literatura. Teatr. Ideolohii (Second round. Literature. Theater. Ideologies). Munich: Suchas- nist, 1978. P. 27—48 (in Ukrainian). [Шерех Ю. Друга черга: Література. Театр. Ідеології. [Мюнхен]: Сучасність, 1978. С. 27—48.] 12. Hrabovych H. Do istorii ukrainskoi literatury: doslidzhennia, ese, polemika (On the history of Ukrainian literature: research, essays, controversy). Kyiv: Osnovy, 1997. P. 432—542 (in Ukrainian). [Грабович Г. До історії української літератури: дослідження, есе, полеміка. Київ: Основи, 1997. С. 432—542.] 13. Biletskyi O.I. Zibrannia prats u piaty tomakh. T. 1: Davnia ukrainska i davnia rosiiska literatury (Collected works in 5 vol. Vol. 1: Ancient Ukrainian and ancient Russian literatures). Kyiv: Naukova Dumka, 1965. P. 108—127 (in Ukrai- nian). [Білецький О.І. Зібрання праць у п’яти томах. Т. 1: Давня українська і давня російська літератури. Київ: Нау- кова думка, 1965. С. 108—127.] 14. Biletskyi O.I. Zibrannia prats u piaty tomakh. T. 2: Ukrainska literatura XIX — pochatku XX stolittia (Collected works in 5 vol. Vol. 2: Ukrainian literature of the 19th and early 20th centuries). Kyiv: Naukova Dumka, 1965. P. 50—71 (in Ukrainian). [Білецький О.І. Зібрання праць у п’яти томах. Т. 2: Українська література ХІХ — початку ХХ століття. Київ: Нау кова думка, 1965. С. 50—71.] 15. Kostetsky I. Prohulianka knyharneiu (A walk through the bookstore). Ukraina і Svit. 1962. No. 24. P. 56—64 (in Uk- rainian). [Костецький І. Прогулянка книгарнею. Україна і світ. 1962. Зошит 24. С. 56—64.] 16. Hordynsky S. Dmytro Chyzhevsky: Istoria ukrainskoi literatury. Vid pochatkiv do doby realizmu (Dmytro Chy- zhevsky: A History of Ukrainian literature: From beginnings to the era of realism). Kyiv. 1956. Part 6 (39). P. 273— 274 (in Ukrainian). 60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (9) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ [Гординський С. Дмитро Чижевський: Історія української літератури. Від початків до доби реалізму. Київ. 1956. Ч. 6 (39). С. 273—274.] 17. Chyzhevsky D. Istoria ukrainskoi literatury. Vid pochatkiv do doby realizmu (A History of Ukrainian literature: From beginnings to the era of realism). New York: Ukrainska Vilna Akademia Nauk, 1956 (in Ukrainian). [Чижевський Д. Історія української літератури. Від початків до доби реалізму. Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук, 1956.] 18. Miłosz Cz. O historii polskiej literatury, wolnomyślicielach i masonach. Kultura. 1970. (4): 3—25 (in Polish). 19. Myshanych O. Dmytro Chyzhevskyi — istoryk davnoi ukrainskoi literatury. In: Chyzhevsky D. Ukrainske literaturne baroko. Vybrani pratsi z davnoi literatury (Ukrainian literary baroque. Selected works on ancient literature). Kyiv, 2003. P. 7—17 (in Ukrainian). [Мишанич О. Дмитро Чижевський — історик давньої української літератури. У кн.: Чижевський Д. Українське літературне бароко. Вибрані праці з давньої літератури. Київ: Обереги, 2003. С. 7—17.] 20. Chyzhevsky D. Ukrainskyi literarurnyi barok. Narysy (Ukrainian literary baroque. Essays). Part 1. Prague, 1941 (in Uk rainian). [Чижевський Д. Український літературний барок. Нариси. Ч. 1. Прага: Видання українського історико-філо- лоґічного товариства в Празі, 1941.] 21. Koshelivets I. Pid kinets 1961 roku. Pohliad na literaturnu periodyku URSR (Towards the end of 1961. Look at the literary periodicals of UkrSSR). Suchasnist. 1962. (2): 50—65 (in Ukrainian). [Кошелівець І. Під кінець 1961 року (Погляд на літературну періодику УРСР). Сучасність. 1962. Ч. 2 (14). С. 50—65.] 22. Nadiarnykh N.S. Dmitrii Chizhevskii. Yedinstvo smysla (Dmytro Chyzhevsky. Unity of meaning). Moscow: Nauka, 2005 (in Russian). [Надъярных Н.С. Дмитрий Чижевский. Единство смысла. Москва: Наука, 2005.] 23. Chyzhevsky D. Ukrainskyi literarurnyi barok. Narysy (Ukrainian literary baroque. Essays). Part 2. Prague, 1941 (in Ukrainian). [Чижевський Д. Український літературний барок. Нариси. Ч. 2. Прага: Видання українського історично-фі ло- лоґічного товариства в Празі, 1941.] 24. Chyzhevsky D. Ukrainskyi literarurnyi barok. Narysy (Ukrainian literary baroque. Essays). Part 3. Prague, 1944 (in Uk rainian). [Чижевський Д. Український літературний барок. Нариси. Ч. 3. Прага: Видання українського історично-фі ло- лоґічного товариства в Празі, 1944.] 25. Chyzhevsky D. Philosophia H.S. Skovorody (H.S. Skovoroda’s philosophy). Warsaw, 1934 (in Ukrainian). [Чижевський Д. Фільософія Г.С. Сковороди. Варшава: З друкарні Наукового Товариства імени Шевченка у Львові, 1934.] 26. Ushkalov L. Dmytro Chyzhevskyi ta yoho knyha pro philosophiiu Skovorody (Dmytro Chyzhevsky and his book about Skovoroda’s philosophy). In: Chyzhevsky D. Philosophiia H.S. Skovorody (H.S. Skovoroda’s philosophy). Kharkiv, 2004. P. 3—22 (in Ukrainian). [Ушкалов Л. Дмитро Чижевський та його книга про філософію Сковороди. У кн.: Чижевський Д. Філософія Г.С. Сковороди. Харків: Прапор, 2004. С. 3—22.] 27. Pyziur Ye. Dmytro Ivanovych Chyzhevskyi. Do 60-tylitnoho yuvileiu (Dmytro Chyzhevsky. To the 60th anniversary). Vydavnytstvo Ukraina, 1955 (in Ukrainian). [Пизюр Є. Дмитро Іванович Чижевський. До 60-тилітнього ювілею. [Б. м.]: Видавництво «Україна», 1955.] ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 9 61 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Vadym S. Vasylenko Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7685-9258 STUDIES BY DMYTRO CHYZHEVSKY: CULTURE, EPOCH, STYLE The article discusses the scientific achievements of Dmytro Chyzhevsky, in particular, those aspects of his work that testify to his attention to the history of Ukrainian literature. The concept of «cultural-historical epochs», used by scien- tist to explain the change in cultural styles, is analyzed. Special attention is paid to Chyzhevsky’s «History of Ukrainian Literature», its main ideas and problems, as well as the reception of this fundamental work by the then Ukrainian critics (in particular, the reviews and opinions of Olexander Biletsky, Yuri Sherekh, Ihor Kostetsky, Sviatoslav Hordynsky and others are considered). A review of Chyzhevsky’s works devoted to the literary heritage of the Ukrainian baroque, is car- ried out, his understanding of the baroque as a style and epoch, as well as his view of the phenomenon of «baroque hu- man» is determined. Chyzhevsky’s contribution to the study of the artistic and philosophical heritage of Hryhoriy Skov- oroda as the last representative of the baroque tradition, his ideas about the connection of the Ukrainian thinker with medieval theologians, Slavic and German mystics is summed up. Keywords: Ukrainian literature, cultural-historical epoch, style, baroque, Hryhoriy Skovoroda. Cite this article: Vasylenko V.S. Studies by Dmytro Chyzhevsky: culture, epoch, style. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2023. (9): 42—61. https://doi.org/10.15407/visn2023.09.042

Дослідження Дмитра Чижевського: культура, епоха, стиль

Similar Items