«Там живуть такі, як я...»: сільське кладовище як простір потойбічного життя (за матеріалами польових досліджень Полісся)

Територія потойбіччя, де мертве тіло продовжувало своє «існування», виділялася окремо й обмежувалася територією кладовища. Тому кладовище сприймалося громадою як зона, на якій мешкають померлі за людськими законами співжиття. Поведінка тих, хто готував тіло до погребіння, підпорядковувалася низці за...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Боряк, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201604
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:«Там живуть такі, як я...»: сільське кладовище як простір потойбічного життя (за матеріалами польових досліджень Полісся) / О. Боряк // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 76-88. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Територія потойбіччя, де мертве тіло продовжувало своє «існування», виділялася окремо й обмежувалася територією кладовища. Тому кладовище сприймалося громадою як зона, на якій мешкають померлі за людськими законами співжиття. Поведінка тих, хто готував тіло до погребіння, підпорядковувалася низці заборон та регламентацій. Усі вони були спрямовані на створення необхідних умов «життя» в «іншому» світі. Серед них, зокрема, піклування про повсякденний одяг і взуття, лаштування зручної погребальної ями-хатки, так само як клопіт про збереження здатності мерців бачити та рухатися. Усе це гарантувало подальше безпечне співіснування двох світів.