Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року)
Премію Шведського центрального банку з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля, яку іноді називають Нобелівською з економіки, у 2023 р. присуджено американській вченій Клаудії Голдін (Claudia Goldin) з Гарвардського університету за «поглиблення нашого розуміння результатів виходу жінок на ринок п...
Збережено в:
| Дата: | 2023 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2023
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201634 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року) / Е.М. Лібанова // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 12. — С. 47-60. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201634 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2016342025-01-26T18:57:44Z Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року) Лібанова, Е.М. Статті та огляди Премію Шведського центрального банку з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля, яку іноді називають Нобелівською з економіки, у 2023 р. присуджено американській вченій Клаудії Голдін (Claudia Goldin) з Гарвардського університету за «поглиблення нашого розуміння результатів виходу жінок на ринок праці». На основі даних, зібраних в архівах США за більш як 200 років, вона продемонструвала, як і чому відмінності в доходах представників різних статей змінювалися з плином часу. Як зазначено в пресрелізі Нобелівського комітету, «розуміння ролі жінки на ринку праці важливе для суспільства. Завдяки новаторським дослідженням Клаудії Голдін ми тепер знаємо набагато більше про фактори, які лежать в основі гендерного розриву, і про те, які бар’єри, можливо, потрібно буде усунути в майбутньому». The 2019 Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel, often called the Nobel Prize in Economics, was awarded to American scientist Claudia Goldin from Harvard University “for having advanced our understanding of women’s labour market outcomes”. Based on data collected in US archives spanning more than 200 years, she demonstrated how and why gender differences in earnings and employment rates have changed over time. As stated in the press release of the Nobel Committee, “understanding women’s role in the labour is important for society. Thanks to Claudia Goldin’s groundbreaking research, we now know much more about the underlying factors and which barriers may need to be addressed in the future.” 2023 Article Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року) / Е.М. Лібанова // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 12. — С. 47-60. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.12.047 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201634 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті та огляди Статті та огляди |
| spellingShingle |
Статті та огляди Статті та огляди Лібанова, Е.М. Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року) Вісник НАН України |
| description |
Премію Шведського центрального банку з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля, яку іноді називають Нобелівською з економіки, у 2023 р.
присуджено американській вченій Клаудії Голдін (Claudia Goldin) з Гарвардського університету за «поглиблення нашого розуміння результатів
виходу жінок на ринок праці». На основі даних, зібраних в архівах США за
більш як 200 років, вона продемонструвала, як і чому відмінності в доходах
представників різних статей змінювалися з плином часу. Як зазначено в
пресрелізі Нобелівського комітету, «розуміння ролі жінки на ринку праці
важливе для суспільства. Завдяки новаторським дослідженням Клаудії
Голдін ми тепер знаємо набагато більше про фактори, які лежать в основі
гендерного розриву, і про те, які бар’єри, можливо, потрібно буде усунути
в майбутньому». |
| format |
Article |
| author |
Лібанова, Е.М. |
| author_facet |
Лібанова, Е.М. |
| author_sort |
Лібанова, Е.М. |
| title |
Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року) |
| title_short |
Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року) |
| title_full |
Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року) |
| title_fullStr |
Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року) |
| title_full_unstemmed |
Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року) |
| title_sort |
гендерні відмінності на ринку праці: уроки клаудії голдін для україни (премія з економіки пам’яті альфреда нобеля 2023 року) |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2023 |
| topic_facet |
Статті та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201634 |
| citation_txt |
Гендерні відмінності на ринку праці: уроки Клаудії Голдін для України (премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року) / Е.М. Лібанова // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 12. — С. 47-60. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT líbanovaem gendernívídmínnostínarinkupracíurokiklaudíígoldíndlâukraínipremíâzekonomíkipamâtíalʹfredanobelâ2023roku |
| first_indexed |
2025-02-09T04:42:23Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:42:23Z |
| _version_ |
1823553506527674368 |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 12 47
doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.12.047
ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ
НА РИНКУ ПРАЦІ: УРОКИ
КЛАУДІЇ ГОЛДІН ДЛЯ УКРАЇНИ
Премія з економіки пам’яті Альфреда Нобеля
2023 року
Премію Шведського центрального банку з економічних наук пам’яті Аль-
фреда Нобеля, яку іноді називають Нобелівською з економіки, у 2023 р.
присуджено американській вченій Клаудії Голдін (Claudia Goldin) з Гар-
вардського університету за «поглиблення нашого розуміння результатів
виходу жінок на ринок праці». На основі даних, зібраних в архівах США за
більш як 200 років, вона продемонструвала, як і чому відмінності в доходах
представників різних статей змінювалися з плином часу. Як зазначено в
пресрелізі Нобелівського комітету, «розуміння ролі жінки на ринку праці
важливе для суспільства. Завдяки новаторським дослідженням Клаудії
Голдін ми тепер знаємо набагато більше про фактори, які лежать в основі
гендерного розриву, і про те, які бар’єри, можливо, потрібно буде усунути
в майбутньому».
Ключові слова: Нобелівська премія з економіки, Клаудія Голдін, історія
економіки, ринок праці, гендерні розриви в доходах.
В останні десятиліття світова наукова думка велику увагу при-
діляла проблемам нерівності, її ролі в цивілізаційному процесі,
впливу на добробут, суспільну злагоду, фактичні та потенційні
конфлікти. Серед різних видів і проявів нерівності традиційно
виокремлюють найбільш масову — гендерну. Зокрема, міжна-
родні організації налагодили моніторинг гендерних розривів,
який відстежує ситуацію в 160 країнах світу. Передусім до-
сліджують і вимірюють прояви гендерної нерівності на ринку
праці — рівень і структуру економічної активності й зайнятос-
ті, оплати праці, рівень освіти, представництва в керівництві
країною, компаніями тощо.
Традиційно гендерні дисбаланси вивчають у контексті до-
тримання прав людини, рівності й соціальної справедливос-
ті. В Україні крім того величезне значення має використання
трудового потенціалу жінок для компенсації масштабного
зменшення людського капіталу і сукупної пропозиції робочої
сили через посилення депопуляції, зокрема внаслідок масової
ЛІБАНОВА
Елла Марленівна —
академік НАН України,
академік-секретар Відділення
економіки НАН України
48 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (12)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
еміграції населення під час війни. Станом на
30.09.2023 близько 4,2 млн жителів України
зареєстровані в країнах ЄС як особи, які пере-
бувають під тимчасовим захистом 1.
Значна частина цієї сукупності (65 % у
Польщі, 51 % у Чехії тощо) вже мають робоче
місце. І хоча далеко не завжди воно відповідає
професії, кваліфікації, попередньому досвіду
або статусу, наявність роботи є важливим кро-
ком в адаптації до нових умов життя й інте-
грації в суспільство іншої країни, що вочевидь
не сприятиме поверненню на батьківщину.
Оскільки більшість воєнних мігрантів станов-
лять жінки, саме їхні рішення щодо повернен-
ня значною мірою визначатимуть, по-перше,
міграційну поведінку чоловіків / батьків після
скасування воєнного стану, а отже, і ситуацію
на ринку праці, а по-друге, попит на товари та
послуги, тобто робочі місця в Україні.
Різноманітні опитування про наміри щодо
подальшого місця проживання вказують на
три головні чинники: безпека, робота, житло.
Отже, перспективи гідної (порівняно з чолові-
ками в Україні і з власними можливостями за
кордоном) зайнятості жінок на батьківщині є
надзвичайно важливою передумовою їхнього
повернення.
Принциповою зміною моделі ринку праці
України після закінчення війни (або хоча б
її гарячої фази) стане перехід від загального
надлишку робочої сили до її загального дефі-
циту. Безумовно, будуть люди, чия професія/
кваліфікація не користуватиметься попитом,
які мешкатимуть у депресивних поселеннях із
вельми обмеженою кількістю робочих місць,
але зміна загальних співвідношень видається
неминучою. Саме тому роботодавці, найбіль-
шим з яких є держава, муситимуть більше, ніж
це було, скажімо, в 2000-х роках, враховувати
вимоги найманих працівників, аби вигравати
конкуренцію за них, конкуренцію не лише з ін-
шими підприємствами, а й з іншими країнами.
Ця загальна теза поширюватиметься на жінок,
проте з урахуванням їхніх, іноді доволі специ-
фічних, вимог до робочих місць.
1 4.2 million people under temporary protection. Eurostat.
10.11.2023. http://surl.li/nxfrz
Фото: Harvard University
КЛАУДІЯ ГОЛДІН (Claudia Dale Goldin) —
американська вчена-економіст, фахівець з історії еко-
номіки, економіки праці та гендерних питань.
Народилася 14 травня 1946 р. у Нью-Йорку в єв-
рейській родині. В 1967 р. здобула ступінь бакалавра
в Корнельському університеті, в 1969 р. — ступінь
магістра з економіки у Чиказькому університеті, в
1972 р. там само — ступінь PhD. Її науковими керів-
никами були Альфред Кан, Гері Беккер (нобелівський
лауреат 1992 р.) і Роберт Фогель (нобелівський ла-
уреат 1993 р.). Працювала асистент-професором
в Університеті Вісконсину в Медісоні (1971—1973),
асистент-професором у Принстонському університе-
ті (1973—1979) і повним професором (1987—1988),
членом Інституту перспективних досліджень (1982—
1983), професором економіки у Пенсильванському уні-
верситеті (1985—1990), очолювала там аспірантуру, з
1990 р. вона іменний професор економіки Гарвардського
університету. Протягом 28 років (до 2017 р.) була ди-
ректором Програми розвитку американської економіки
та асоційованим співробітником Національного бюро
економічних досліджень США.
Клаудія Голдін була президентом Американської еко-
номічної асоціації (2013—2014), президентом Асоціації
економічної історії (1999—2000). Вона член Економе-
тричного товариства (1991), член Американської акаде-
мії мистецтв та наук (1992), член Товариства економіки
праці (2005), член Американської академії політичних і
соціальних наук (2006), член Національної академії наук
США (2006). Має багато нагород, зокрема вона тричі
лауреат премії Лестера (1990, 2008, 2021), премії Ке-
ролайн Шоу Белл Американської економічної асоціації
(2005), премії Хокінгса (2008), премії Мінсера Товари-
ства економіки праці (2009), премії Інституту еконо-
міки праці (2016), премії BBVA Foundation Frontiers of
Knowledge Award (2018), премії Clarivate Citation (2020),
премії Неммерса з економіки (2020).
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 12 49
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
Отже, повоєнне відновлення потребуватиме:
• підвищення економічної активності укра-
їнців, передусім жінок, оскільки в цьому сег-
менті резерви є значно вищими;
• повернення жінок з-за кордону (альтер-
нативою стане виїзд за кордон їхніх чоловіків
після скасування воєнного стану);
• створення системи перепідготовки робо-
чої сили відповідно до потреб ринку праці;
• розвитку гнучких форм зайнятості, включ-
но з дистанційною;
• підвищення зайнятості чоловіків і жінок
шляхом надання спеціальних послуг і створен-
ня гендерно орієнтованих робочих місць;
• формування просторової економічної по-
літики з урахуванням специфіки системи роз-
селення і застосування ефективних інструмен-
тів її регулювання.
Так чи інакше подолання гендерних дисба-
лансів на ринку праці з огляду на перспекти-
ви демографічного розвитку України є вкрай
важливим напрямом дій, що сприятиме не
лише формуванню можливостей економічного
зростання, а й збереженню української іден-
тичності.
Величезний внесок у розуміння природи і
причин гендерної нерівності на ринку праці
належить Клаудії Голдін, професорці Гарвард-
ського університету, яка вперше за 55-річний
період присудження премій з економіки пам’яті
Альфреда Нобеля стала її одноосібним лауреа-
том-жінкою (дві попередні лауреатки — Елінор
Осторм (2009) і Естер Дюфло (2019) — отриму-
вали премію разом зі своїми колегами-чолові-
ками). Офіційне обґрунтування присудження
премії Клаудії Голдін — «за поглиблення нашо-
го розуміння результатів виходу жінок на ринок
праці», і це є свідченням істотного розширення
цьогорічною лауреаткою традиційного тракту-
вання гендерних дисбалансів через розрив рів-
нів економічної активності й оплати праці.
Роботи Клаудії Голдін виявили багато нових
фактів гендерних відмінностей, їх динаміку
упродовж понад 200 років у США та аналогії із
сучасним світом 2. До публікації її праць панів-
2 Race between education and technology. http://surl.li/
nxfsx ; Women Working Longer: Facts and Some Expla-
ною ідеєю гендерних економічних досліджень
була теза про прямо пропорційну залежність
рівня зайнятості жінок від розвитку еконо-
міки, що підтверджувалося даними на кінець
ХІХ ст. Проте Клаудія Голдін довела хибність
цього твердження: в довгостроковій перспек-
тиві крива, що відображує зв’язок рівня за-
йнятості жінок з економічним розвитком, має
U-подібну форму — на початку економічного
зростання попри загальне збільшення кількос-
ті робочих місць рівень зайнятості жінок зни-
жується і тільки потім починає плавно підви-
щуватися.
З’ясувати цю закономірність К. Голдін вда-
лося в результаті виокремлення з усіх домогос-
подарств, представлених у переписах населен-
ня США, тих, які очолювали жінки (удовиці
або незаміжні), і оцінки фінансових результа-
тів підприємств, керованих жінками: після до-
сягнення 60 % рівня зайнятості жінок на межі
XVIII—XIX ст. унаслідок промислової рево-
люції, укрупнення підприємств і поширення
конвеєрного виробництва в першій половині
ХІХ ст. рівень зайнятості заміжніх жінок ско-
ротився до 10 %, тоді як незаміжніх (10—29 ро-
ків), навпаки, підвищився. Патріархальне сус-
пільство на зростання економічної активності
жінок відреагувало цілком очікувано — «за-
хистом їх від експлуатації», тобто створенням
потужних інституційних бар’єрів. Відповідно,
в 1940 р. рівень зайнятості жінок у США ста-
новив ті самі 20 %, що і в 1890 р.
Пізніші роботи Клаудії Голдін та її послідов-
ників довели притаманність U-подібної траєк-
торії жіночої зайнятості переважній більшості
країн світу, в тому числі і східноєвропейським.
Дещо іншими, принаймні у ХХ ст., були тен-
денції жіночої зайнятості в країнах з плановою
економікою, зокрема й в Україні, через постій-
ний брак робочої сили та залучення, часто при-
мусове, до роботи всіх працездатних осіб.
Рівень зайнятості є наслідком співвідно-
шення попиту на робочу силу з її пропозицією.
nations. http://surl.li/nxfti ; Understanding the Gender
Gap: An Economic History of American Women (NBER
Series on Long-Term Factors in Economic Develop-
ment). http://surl.li/nxfwb тощо.
50 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (12)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
Зрозуміло, що одним з найважливіших чинни-
ків формування попиту на жіночу робочу силу
є кількість робочих місць, функціонування
яких не пов’язане з важкими умовами праці
або зі значними фізичними зусиллями, і в цьо-
му сенсі науково-технологічний прогрес та пе-
рехід до постіндустріальної економіки сприяє
зростанню попиту на робочу силу жінок. Але
даються взнаки і наслідки законодавчого ре-
гулювання, часто неочікувані: наприклад, ви-
сокий рівень захисту вагітних жінок і матерів
малолітніх дітей може не лише підвищувати
рівень життя цих двох груп, на що, власне, й
було спрямоване прийняття відповідних актів,
а й ускладнювати працевлаштування молодих
жінок, яких не беруть на роботу саме через не-
обхідність такого захисту. Проте в будь-якому
разі попит формується в результаті певних ко-
лективних дій.
Натомість обсяг пропозиції формується
внаслідок індивідуальних рішень жінок, які
вони приймають на різних етапах свого життя:
при виборі професії та/або спеціальності, при
закінченні навчання, при одруженні і плану-
ванні родини, після народження дитини тощо.
На ці рішення впливають і соціальні норми, і
інституціональні перешкоди, і потреби роди-
ни — у патріархальних країнах вони істотно
обмежують пропозицію жіночої праці. Сукуп-
на пропозиція залежить від вікового складу
жінок, шлюбної і репродуктивної поведінки,
наявності і доступності послуг з догляду за ді-
тьми та/або хронічно хворими членами роди-
ни, розвиненості і доступності побутових по-
слуг, врешті-решт, розвиненості й доступності
сучасних контрацептивів.
Так, Клаудія Голдін статистично довела, що
розширення доступності оральних контра-
цеп тивів у 1970—1990 рр. стало головним
чинником збільшення кількості жінок на уні-
верситетських спеціальностях, які традиційно
вважалися «чоловічими» через більшу трива-
лість навчання (в США це юристи, медики, ве-
теринари): отримавши можливість приймати
рішення щодо вагітності, молоді жінки змогли
планувати шлюб і народження дитини, одно-
часно інвестуючи кошти і час у зайнятість та
кар’єру. Україні у спадок від радянської систе-
ми дісталися, по-перше, дуже висока налашто-
ваність жінок на здобуття вищої освіти, а по-
друге, практично повна відсутність залежності
професійної орієнтації жінок від тривалості
навчання — навпаки, жінки частіше за чолові-
ків обирають медичні спеціальності, хоча три-
валість навчання в медичних університетах
більша.
Гендерні відмінності статусу економічної
активності визначаються не тільки істотно
нижчими рівнями економічної активності та
зайнятості, а й, наприклад, значно меншою
представленістю жінок серед власників бізне-
су. І Україна нічим у цьому сенсі до війни не
вирізнялася. Станом на 01.11.2022 жінки очо-
лювали лише 34,9 % активних підприємств
України; ця частка варіює від 16,2 % в будівни-
цтві до 76,7 % в освіті. За даними Держстату, в
2021 р. в Україні рівень зайнятості жінок віком
20—64 роки становив 50,4 % 3.
За даними Global Gender Gap Report 2023, за
участю в економіці та можливостями Україна
посідає 55-те місце з-поміж 146 країн, які на-
дали відповідну інформацію. Видається ціка-
вим порівняння ситуації в Україні довоєнного
періоду з, наприклад, Польщею, яка у багатьох
процесах, передусім економічних, справедливо
є для нас взірцем.
Як видно з наведених у табл. 1 даних щодо
гендерних дисбалансів, Україна і Польща є
дуже подібними; більше того, за цілою низкою
ключових індикаторів, як-от: економічна ак-
тивність і оплата однакової праці, просування
жінок на лідерські позиції тощо, лідирує саме
Україна. Дещо подібними є результати по-
рівнянь України і з більшістю інших країн, за
винятком, звісно, Північної Європи. Отже, до
початку повномасштабної воєнної агресії РФ
процес долання гендерної нерівності в Україні
був достатньо успішним. Усупереч поширеним
у нас наративам Україна розвивалася за євро-
пейськими стандартами.
3 Робоча сила України — 2021: статистичний збірник.
Державна служба статистики України. Київ, 2022.
http://surl.li/nycol
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 12 51
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
Таблиця 1. Гендерні дисбаланси в Україні і Польщі, за даними станом на 2021 р.
Показник
Україна Польща
Значення Рейтинг Значення Рейтинг
Участь в економіці та можливості 0,714 55 0,699 64
Економічна активність 0,760 80 0,754 82
Оплата однакової праці 0,640 66 0,558 108
Оцінка доходів від зайнятості 0,633 77 0,647 69
Представництво жінок серед законодавців,
службовців вищого рангу та керівників 0,695 34 0,754 25
Представництво жінок серед професіоналів,
фахівців і технічних службовців 1,000 1 1,000 1
Доступність освіти 0,996 56 0,997 50
Представництво жінок серед студентів закладів
середньої освіти 0,981 101 0,986 94
Представництво жінок серед студентів закладів
вищої освіти 1,000 1 1,000 1
Участь у політиці 0,172 87 0,211 73
Представництво жінок серед парламентарів 0,256 95 0,395 64
Представництво жінок серед міністрів 0,267 68 0,214 81
Роль на ринку праці
Частка підприємств у власності жінок, % 15,00 21,20
Частка підприємств під керівництвом жінок, % 17,70 27,80
Просування жінок на лідерські позиції, бали 4,94 4,43
Безробіття, співвідношення показників серед жінок
та чоловіків, % 107,16 103,45
Неповна зайнятість, співвідношення показників
серед жінок та чоловіків, % 173,98 175,67
Рівень освіти та кваліфікації жінки чоловіки жінки чоловіки
Питома вага дипломованих фахівців у сфері бізнесу,
адміністрування і права 59,16 40,84 68,27 31,73
Питома вага дипломованих фахівців у сфері освіти 76,57 23,43 86,45 13,55
Питома вага дипломованих фахівців у сфері інжині-
рингу, виробництва та будівництва 25,23 74,77 42,02 57,93
Питома вага дипломованих фахівців у сфері охоро-
ни здоров’я та соціальної допомоги 77,70 22,30 72,17 27,83
Джерело: World Economic Forum Global Gender Gap Report 2023. http://surl.li/nxgux
Однак ситуація докорінно змінилася після
24 лютого 2022 р. Війна та спровоковані нею
масштабні руйнування робочих місць, мобілі-
зація, масова еміграція як за кордон, так і до
відносно безпечних трудонадлишкових захід-
них областей, поширеність дистанційного на-
вчання в школах і закриття дитячих дошкіль-
них закладів спричинили значне звуження
можливостей зайнятості, що сильніше позна-
чилося на жінках (рис. 1). Восени 2023 р. пра-
цювали 59,0 % чоловіків проти 48,7 % жінок,
зокрема з офіційним оформленням — 40,2% і
37,5 % відповідно; за усною домовленістю —
10,7 і 6,6 %; без оформлення — 8,1 і 4,6 %. Дуже
велика частина українців, за їх власними від-
повідями, не мають роботи і не шукають її
(38 % жінок і 24,6 % чоловіків), переважно до
цієї категорії належать пенсіонери (хоча части-
52 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (12)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
на пенсіонерів продовжує трудову діяльність),
але є і зневірені, і ті, хто через особисті обста-
вини, наприклад сімейні обов’язки (догляд за
дітьми або іншими родичами), не виходять на
ринок праці.
Змінився і розподіл працюючих жінок за
видами економічної діяльності. В останній
передвоєнний рік жінки загалом становили
53,5 % всіх працюючих в Україні; цілком очі-
кувано найменшою виявилася частка жінок у
будівництві (18,4 %), а найбільшою — в охо-
роні здоров’я та наданні соціальної допомоги
(81,2 %) 4. Під час війни найбільше українців
працюють у торгівлі (11,4 % чоловіків і 21,8 %
жінок), сільському господарстві (13,4 % і 6,5 %
відповідно) та освіті (4,2 % і 15,3 % відповід-
но), 16,5 % чоловіків зайняті в будівництві,
11,4 % — на транспорті; 12,1 % жінок — у сфері
охорони здоров’я.
Отже, сучасна українська економіка пере-
важно забезпечує логістику, освітні й медичні
послуги, відбудову зруйнованого і вирощу-
вання сільськогосподарської продукції. Не-
прямою ознакою цього є те, що тільки 17,3 %
опитаних підкреслили відчутне погіршення
доступності послуг соціальної сфери (осві-
ти, медицини, культури, соціального захисту
тощо) упродовж періоду воєнного стану, нато-
мість 8,3 %, зокрема 9,2 % жінок, які частіше
4 Праця України: статистичний збірник. Київ: Дер-
жавна служба статистики України, 2022. http://surl.
li/nxhob
користуються цими послугами, відзначили її
поліпшення 5.
Найбільш динамічними видами діяльності,
де люди часто втрачають роботу, але доволі
швидко її знаходять, під час війни виявляють-
ся будівництво (саме тут працювали 14,8 %
осіб, які не мали роботи у вересні 2023 р., але
шукали її, зокрема 26 % чоловіків) і торгівля
(13,4 % осіб обох статей, зокрема 19,8 % жінок).
Чи зберігаються гендерні особливості у роз-
поділі зайнятих за сферами діяльності під час
війни? Так, безумовно, і вони не надто зміни-
лися порівняно з мирним періодом. Жінки
сконцентровані передусім у торгівлі (21,8 %),
освіті (15,3 %) й охороні здоров’я (12,1 %).
Натомість чоловіки переважно зайняті на бу-
дівництві (16,5 %), у сільському господарстві
(13,4 %) та торгівлі (11,4 %). Фактично торгів-
ля — це єдина сфера діяльності, яка пропонує
під час війни і чоловікам, і жінкам достатньо
робочих місць.
Проте на фоні неочікувано високої рези-
льєнтності український ринок праці демон-
струє низку доволі негативних ознак, втім,
вони практично неминучі в часи війни. Зокре-
ма, це стосується тривалості безробіття, яке
для багатьох перетворюється на застійне. Так,
40,3% чоловіків і 39,5% жінок, які не мають ро-
боти, але шукають її, є безробітними не менше
року; натомість лише 23,5 % чоловіків і 22,1 %
жінок втратили роботу менш як 3 місяці тому.
5 Дані обстеження, проведеного на замовлення ZN.UA
соціологічною службою Центру Разумкова з 28 ве-
ресня по 4 жовтня 2023 р.
Рис. 1. Розподіл респонден-
тів за статусом економічної
активності впродовж остан-
нього місяця (розраховано за
даними обстеження, прове-
деного на замовлення ZN.UA
соціологічною службою Цен-
тру Разумкова з 28 вересня
по 4 жовтня 2023 р.)
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 12 53
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
Найбільш поширеними причинами втрати
роботи під час війни виявилися закриття під-
приємства та скорочення штатів (7,6 % жінок
і 10,4 % чоловіків); при цьому знайшли роботу
лише 5,0 % жінок і 6,0 % чоловіків.
Попри ці не надто оптимістичні ознаки
48,1 % опитаних чоловіків і 35,1 % жінок вва-
жають, що у разі втрати роботи вони доволі
швидко (упродовж найближчих 3 місяців)
знайдуть нову. Так, жінки налаштовані менш
оптимістично, що значною мірою пов’язано
з необхідністю догляду за дітьми не лише до-
шкільного, а й шкільного (принаймні ранньо-
го) віку, які через повітряні тривоги часто ви-
мушено залишаються вдома.
Головними труднощами у пошуку роботи в
Україні наразі є невідповідність професійної
підготовки вимогам роботодавців і незадо-
вільний рівень оплати праці (рис. 2) — понад
половина опитаних так чи інакше стикаються
з невідповідністю своїх знань та навичок по-
требам ринку праці, причому чоловіки на цьо-
му наголошують значно частіше за жінок: про
відсутність робочих місць за фахом говорять
58,3 % чоловіків і 51,8 % жінок, про недостат-
ність навичок та компетенцій — 14,7 % чолові-
ків і 15,3 % жінок, про необхідність отримання
додаткової освіти — 11,7 % чоловіків і 9,4 %
жінок. Отже, або жінки частіше претендують
на робочі місця, що не потребують високої ква-
ліфікації, або їхня кваліфікація більше відпо-
відає потребам ринку праці.
Попри це налаштованість на перенавчання і
оволодіння іншою спеціальністю є низькою —
готові на це лише 9,6 % чоловіків і 8,2 % жінок.
Залишається тільки сподіватися на те, що піс-
ля Перемоги, коли люди відчуватимуть більшу
стабільність ринку праці, вони частіше зголо-
шуватимуться на навчання.
Жінки цілком закономірно з огляду на ген-
дерну диференціацію зарплат частіше за чоло-
віків наголошують на своїй незадоволеності
рівнем оплати праці. Хоча подолання пере-
шкод у доступі жінок до освіти сприяло ско-
Рис. 2. Проблеми
з пошуком роботи,
%; не більше трьох
варіантів відпові-
дей (розраховано
за даними обсте-
ження, проведено-
го на замовлення
ZN.UA соціологіч-
ною службою Цен-
тру Разумкова з 28
вересня по 4 жов-
тня 2023 р.)
Урок 1 від Клаудії Голдін*
Повоєнне відновлення України супроводжу-
ватиметься неабияким збільшенням попиту
на робочу силу, передусім це стосуватиметь-
ся будівельників. Чи спричинить це зростан-
ня жіночої зайнятості? Не обов’язково. Та
сама U-подібна траєкторія її розвитку зму-
шує в цьому сумніватися. Якщо ж не буде до-
статньої кількості робочих місць, орієнто-
ваних саме на жінок, доволі багато їхніх ро-
дин будуть зубожілими і потребуватимуть
допомоги держави, а ті жінки, які опинилися
за кордоном і знайшли там роботу (навіть
не надто відповідну їхній кваліфікації), не
поспішатимуть повертатися. Отже, фор-
муючи плани економічного відновлення, по-
трібно окрему увагу приділяти зростанню
жіночої зайнятості.
* «Уроки Клаудії Голдін» є не прямими запозиченнями
з її робіт, а авторським розумінням, розвитком і адап-
тацією її ідей до українських умов.
54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (12)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
роченню розриву в оплаті праці (ще у 1960-х
роках заробітки жінок у середньому становили
55 % чоловічих зарплат, а на початку 2000-х —
80 % в США і 87 % в країнах ЄС), помітна різ-
ниця все ж зберігається. Так, за даними 2021 р.,
середня зарплата жінки становить 87,3 % за-
робітку чоловіка в країнах ЄС 6 і 81,4 % — в
Україні 7.
Гендерний розрив в оплаті праці зазвичай
пояснюють або дискримінаційними практи-
ками, або нижчою самооцінкою жінками своїх
можливостей і конкурентності, що, зокрема, є
наслідком необхідності для жінок поєднувати
оплачувану зайнятість (вибір спеціальності,
просування кар’єрними сходинками) із сімей-
ними обов’язками.
Статистична перевірка цих тверджень на
сучасних даних, проведена Клаудією Голдін,
довела їх неспроможність: випускниці магіс-
терських програм американських університе-
тів отримували такі самі посади і зарплати, як
і їхні однокурсники-чоловіки; впродовж пер-
ших кількох років статистично значущого роз-
риву доходів не спостерігалося, але приблизно
на п’ятому році кар’єри він істотно збільшу-
вався, а на десятому році подвоювався (жінки
частіше були відсутні на робочому місці, але
різниця у доходах значно перевищувала різ-
6 Gender pay gap in unadjusted form by NACE Rev. 2
activity — structure of earnings survey methodology.
http://surl.li/nxjeb
7 Праця України: статистичний збірник. Київ: Дер-
жавна служба статистики України, 2022. http://surl.
li/nxhob
ницю у відпрацьованому часі). Зрозуміло, що
саме виконання сімейних обов’язків впливало
на становище жінки на ринку праці.
Наступний крок досліджень Клаудії Голдін
виявив найбільші гендерні розриви в профе-
сіях, що передбачають активну комунікацію з
колегами і клієнтами. Найпростішим прикла-
дом є обов’язки юриста у великих компаніях:
клієнт має право очікувати, що конкретний
юрист, який його консультує, завжди перебу-
ває на зв’язку і готовий приїхати в будь-який
час на зустріч або відправитися у відряджен-
ня. Звісно, жінки, на чиїх плечах, як і раніше,
лежить основний тягар сімейних обов’язків,
змушені робити свій вибір. Їхній «штраф» за
відсутність (фактичну або потенційну) на ро-
боті є не так наслідком гендерної дискриміна-
ції, як специфікою спеціальності, в якій високо
оплачується наднормова робота і не вітається
гнучкий графік. І навпаки, мінімальним ви-
явився гендерний розрив в оплаті праці в тих
спеціальностях, де є можливість вибирати ре-
жим роботи, наприклад у науці чи в IT-сфері.
Цей висновок лише частково підтверджу-
ється українськими даними, навіть за довоєн-
ний період. Так, станом на 2021 р. найвищий в
Україні гендерний розрив в оплаті праці спо-
стерігався в таких видах економічної діяль-
ності, які ніби не висувають особливих вимог
до режиму роботи: мистецтво, спорт, розваги,
відпочинок (середній заробіток жінок стано-
вить 65,2 % зарплати чоловіків); фінансова і
страхова діяльність (68,1 %), а найнижчий — в
освіті (95,7 %) і у сфері адміністративного та
допоміжного обслуговування (жінки в серед-
ньому заробляють на 1,5 % більше, ніж чоло-
віки), тобто там, де з різних причин меншою є
тривалість робочого часу в офісі 8.
Соціологічні опитування свідчать про зна-
чно більші гендерні відмінності в оплаті праці
під час війни (10 312 грн на місяць у жінок про-
ти 15 377 грн у чоловіків). Частково це можна
пояснити більшою тривалістю робочого тижня
(понад 40 годин працюють 46,1 % чоловіків і
8 Праця України: статистичний збірник. Київ: Дер-
жавна служба статистики України, 2022. http://surl.
li/nxhob
Урок 2 від Клаудії Голдін
На фоні загальної кампанії з набуття еко-
номічно активним населенням кваліфікації,
що відповідатиме потребам ринку праці,
подолання гендерних диспропорцій потре-
бує спеціальної роботи серед жінок. Їм необ-
хідно не просто пропонувати робочі місця,
відповідні їхній підготовці, а й надавати
можливості набуття нових знань і навичок;
часто це потребуватиме цілеспрямованої
роз’яснювальної роботи.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 12 55
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
31,9 % жінок, а, скажімо, менше 40 годин —
21,6 % жінок і лише 13,9 % чоловіків), частково
даються взнаки незадекларовані доходи, більш
поширені серед чоловіків. Однак при цьому
чоловіки частіше повідомляють про зниження
своєї зарплати після 24 лютого 2022 р. (42,4 %
чоловіків проти 38,6 % жінок); ще 36,7 % чо-
ловіків і 44,9 % жінок акцентують увагу на не-
змінності своєї зарплати, що за доволі високої
інфляції також означає зменшення її купівель-
ної спроможності.
Отже, загалом від зниження доходів під час
війни постраждали 79,1 % чоловіків і 83,5 %
жінок. Лише 12,2 % жінок і 14,6% чоловіків
повідомили про збільшення зарплати.
Саме занизький рівень зарплати найбіль-
ше не влаштовує українців на їхніх робочих
місцях. Закономірно, що більше претензій до
розміру своїх заробітків мають жінки — 50,4 %
проти 41,4 % чоловіків. Впадає в око прак-
тична тотожність масштабів незадоволення
фактичною зарплатою працюючих і потен-
ційною — шукачів роботи. І в обох випадках
більше незадоволені заробітками саме жінки.
Водночас жінки менше зважають на небезпеч-
ність умов праці, складність роботи і, всупереч
очікуванням, на офіційність чи не офіційність
оформлення. Відмінності незадоволення мож-
на пояснити гендерною специфікою зайнятос-
ті: жінки значно менше працюють у небезпеч-
них/шкідливих умовах та частіше виконують
доволі прості обов’язки, отримують значно
нижчу зарплату і тому змушені погоджуватися
на тіньові умови, жертвуючи при цьому влас-
ною соціальною захищеністю.
Наразі за даними вибіркових обстежень
важко точно оцінити ситуацію — надто ве-
ликими є помилки вибірки через відсутність
надійної інформації щодо генеральної сукуп-
ності населення, проте можна досить впевнено
використовувати отримані дані для розуміння
тенденцій. Є всі підстави говорити про те, що
від зниження оплати праці (абсолютного чи
відносного) під час війни більше постраждали
українські жінки, ніж чоловіки.
В Україні гендерний паритет в оплаті праці
спостерігається виключно на малих підприєм-
ствах (до 100 працівників), а загалом існує чіт-
ка прямо пропорційна залежність між розмі-
ром підприємства і розміром та гендерною ди-
ференціацією зарплат (рис. 3). Якщо, скажімо,
на мікропідприємствах (до 10 працівників),
середня зарплата в 2020 р. становила 7,2 тис.
грн на місяць, і жінки отримували в середньо-
му на 12,5 % більше за чоловіків, то на вели-
ких (5000+ співробітників) середня зарплата
становила 15,0 тис. грн, а жінки в середньому
отримували на 30 % менше за чоловіків 9.
Очевидно, що дефіцит робочої сили після
війни повною мірою торкнеться і середніх, і
великих підприємств, можливо навіть більше,
ніж малих, які часто є сімейними. Перспективи
залучення жінок на ці виробництва пов’язані з
наданням там соціальних та побутових послуг
і розширенням різних форм гнучкого графіку
роботи.
Попри те, що доходи українців формуються
з різних джерел, основними є заробітна плата і
пенсія — так було у мирні часи, принципових
змін не відбулося і впродовж війни (табл. 2).
Традиційно найбільш помітною є гендерна
різниця у зарплатах та пенсіях: у формуванні
9 Заробітна плата за професійними групами у 2020
році (за матеріалами вибіркового обстеження): ста-
тистичний збірник. Київ: Август Трейд, 2021.
Урок 3 від Клаудії Голдін
Клаудії Голдін вдалося спростувати пошире-
ну тезу щодо «самовідбору» жінок на менш
дохідні спеціальності як однієї з головних при-
чин гендерного розриву в оплаті праці. Вона
довела, що найбільший внесок у його форму-
вання належить відмінностям в оплаті праці
в межах одних і тих самих спеціальностей,
а не між ними. Його подолання (допомога
жінкам не втрачати доходи через материн-
ство та інші сімейні обов’язки) потребує не
підвищення виплат при народженні чи збіль-
шення участі чоловіків у виконанні сімейних
обов’язків (це, безумовно, важливо, але дося-
гається внаслідок копіткої роботи упродовж
десятиліть), а гнучкості робочого графіку.
56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (12)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
доходів чоловіків значно більше значення має
заробітна плата, а в доходах жінок — пенсія.
Це пояснюється не так відмінностями в
розмірі зарплат (гендерні відмінності в роз-
мірі пенсій визначаються розміром заробіт-
ків, а тому є приблизно такими самими, як і
по зарплаті), як значно більшою питомою ва-
гою у складі населення жінок пенсійного віку,
включно з віком 75+, коли економічна актив-
ність є майже нульовою.
Зі змін у структурі доходів у воєнні часи
варто відзначити роль допомоги від недержав-
них організацій та родичів, що стала значно
важливішою, зокрема і для чоловіків (11,6 %).
Якщо бюджет формується з доходів окре-
мих членів домогосподарства/родини, витра-
чаються отримані кошти переважно на потре-
би всієї родини, принаймні в тій частині, що
стосується всіх, — харчування, комунальні по-
слуги тощо. Відповідно, намагання визначити
гендерні розбіжності у структурі витрат стика-
ються із цілою низкою проблем поділу складу
домогосподарства/родини. Проте це не поши-
рюється на чітку оцінку свого статусу.
Традиційним для бідної країни є домінуван-
ня у складі витрат вартості харчування. І так
чи інакше це підтверджується результатами
соціологічних обстежень. Наприклад, 30,7 %
опитаних чоловіків і 38,5 % жінок повідомили,
що витрачають на харчування понад половину
своїх доходів, тільки 19,2 % чоловіків і 15,3 %
жінок мали цього року кошти на проведення
хоча б тижневої відпустки не вдома і не в роди-
чів, лише 23,8 % чоловіків і 17,3 % жінок роби-
ли заощадження, ледве зводять кінці з кінця-
ми, не маючи достатньо грошей навіть на необ-
хідні продукти, 11,6 % чоловіків і 15,3 % жінок.
Все це дає підстави ідентифікувати біль-
шість українців як бідних, але попри своє
скрутне становище 67,8 % чоловіків і 63,1 %
жінок частину своїх коштів витрачають на до-
помогу ЗСУ і благодійність. Так, суми дуже
різняться, варіюючи від 100 до понад 1000 грн
щомісяця, але важливим є не розмір внеску,
а саме його існування, прагнення допомогти
тим, хто цього потребує, не намагаючись по-
рівнювати їхні статки і можливості зі своїми.
Це, як ніщо інше, свідчить про відповідність
українських цінностей європейським.
Європеїзації нашої свідомості відповідає і
зміна самоідентифікації: якщо раніше біль-
шість українців вважали себе бідними (або
принаймні декларували це), то наразі 42,2 %
опитаних чоловіків і 38,3 % жінок оцінили свій
добробут як середній по країні (табл. 3). Скорі-
ше за все, це є наслідком перегляду стандартів
Рис. 3. Заробітна
плата за статтю і роз-
міром підприємства
(джерело: Заробітна
плата за професій-
ними групами у 2020
році (за матеріалами
вибіркового обсте-
ження): статистич-
ний збірник. Київ,
2021)
Урок 4 від Клаудії Голдін
Залучення жінок до зайнятості на середніх і,
особливо, великих підприємствах можна до-
сягати завдяки створенню на них спеціаль-
них підрозділів з надання різного роду послуг
(медичних, побутових), організації дитячих
дошкільних і позашкільних закладів. Розмір
підприємства дає змогу це зробити без непід-
йомного зростання накладних витрат, а подо-
лання браку робочої сили цілком їх компенсує.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 12 57
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
цього самого середнього рівня і шкали життє-
вих цінностей загалом та способу життя й по-
няття добробуту зокрема.
Трансформація системи цінностей, зміщен-
ня шкали пріоритетів з азійського до європей-
ського взірця означає поступову заміну демон-
стративних ознак добробуту сутнісними і не
такими помітними. Наприклад, це стосується
перенесення акцентів у суспільній свідомості
з важливості великого власного житла і доро-
гого автомобіля на чисте обійстя, відсутність
сміття на вулицях та у місцях відпочинку, на
необхідність страхування як розподілу ризи-
ків втрати здоров’я чи майна, на важливість
інвестицій передусім у власний розвиток та
навчання. Своєю чергою, це створює підґрунтя
для зростання економічної активності, профе-
сійної й територіальної мобільності, а отже, і
зайнятості.
Наразі важко оцінити повоєнні перспекти-
ви такої трансформації, але видаються мож-
ливими, приміром, поступові зміни житлової
політики, пов’язані з формуванням ринку
орендного житла, включно з муніципальним
і соціальним, і належним захистом прав його
учасників: як орендарів, так і орендодавців.
Успішність такого переходу відкриває широкі
можливості інтеграції жорстко локалізованих
ринків праці, що, відповідно, значно розширює
можливості зайнятості, зокрема й жінок.
Вітчизняний ринок праці загалом начебто
пристосувався до тривалої війни — у 2023 р.
припинилося зростання безробіття, поліпшу-
ються практично всі макропоказники, оптиміс-
тичнішими стали очікування і роботодавців,
і політиків, і науковців. Однак зрозуміло, що
все це віддзеркалює не так економічні успіхи
2023 р., як послаблення негативних трендів
попередніх років, пов’язаних спочатку з пан-
демією COVID-19, а потім з воєнною агресією
РФ проти України. І хоча нам дуже далеко до
ситуації мирних часів, все ж динаміка є пози-
тивною. Ми пристосувалися до умов сьогоден-
ня, честь і хвала всім причетним до цього. Але
що завтра? Ясно, що «невидима рука ринку» в
ХХІ ст. зруйновану війною економіку не відно-
вить. Зрозуміло, що воєнна поразка не змусить
нашого агресивного сусіда відмовитися від сво-
їх прагнень шкодити нам у будь-який інший
спосіб, зокрема відволікаючи потенційні ін-
вестиції і кваліфіковану робочу силу. Очевид-
но, що план відновлення (план Пріцкер?!) має
спиратися на наше власне бачення майбутньо-
го України, її економіки, її ринку праці. Ясно,
що нас очікує мільйонне (!) скорочення про-
позиції робочої сили практично за будь-якого
варіанту подальшого розвитку подій і невідпо-
відність її кваліфікації потребам економіки. Як
можна компенсувати неминучі втрати?
Найбільш очевидною відповіддю є зовніш-
ня міграція. Дійсно, міграція є основним драй-
вером демографічної динаміки в Україні. На-
разі кількість «воєнних мігрантів» оцінюють
Таблиця 2. Структура доходів населення України
за статтю, %
Вид доходу
2021 рік 2023 рік
чоловіки жінки чоловіки жінки
Заробітна
плата 63,3 61,3 53,4 44,4
Дохід від під-
приємництва 7,2 6,7 4,3 3,4
Пенсія 23,2 24,1 21,7 29,6
Допомога 1,7 1,8 15,0 19,1
Інше 4,7 6,1 5,5 3,4
Джерело: за 2021 р. розраховано за даними Обсте-
ження умов життя домогосподарств, що проводить
Держстат України; за 2023 р. розраховано за даними
обстеження, проведеного на замовлення ZN.UA соціо-
логічною службою Центру Разумкова з 28 вересня по
4 жовтня 2023 р.
Таблиця 3. Оцінка свого матеріального становища
порівняно з середнім по Україні за статтю, %
Оцінка Чоловіки Жінки
Нижче середнього 47,4 54,9
Середній 42,2 38,3
Вище середнього 4,9 2,2
Важко відповісти, відмова
від відповіді 5,5 4,6
Джерело: розраховано за даними обстеження, прове-
деного на замовлення ZN.UA соціологічною службою
Центру Разумкова з 28 вересня по 4 жовтня 2023 р.
58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (12)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
у 6,2 млн осіб — 4,2 млн в країнах ЄС, 1,2 млн
в Росії, решта в інших країнах (Велика Брита-
нія, США, Канада та ін.) 10. Ще 2,5—3 млн до
2022 р. виїхали до більш розвинених країн на
заробітки. Скільки воєнних (а це переважно
молоді жінки і діти) і трудових мігрантів по-
вернуться? Чи не сформується друга хвиля
міграції, тепер уже чоловіків, після скасування
воєнного стану?
Ми, безперечно, зацікавлені в тому, щоб
українці не шукали кращої долі за кордоном.
Очевидно, що передумовою є наближення
якості життя до такої, як у розвинених країнах.
Чи реально цього досягти найближчим часом?
Навряд чи, це дуже тривалий процес. Слід та-
кож зазначити, що міграційний обмін населен-
ня є невід’ємною складовою глобалізованого
світу, основним каналом поширення здобутків
цивілізації, від чого виграють і країни-донори,
і країни-реципієнти. І зупинити цей рух, при-
наймні еміграцію, практично неможливо, хіба
що опустити залізну завісу і відібрати у своїх
громадян закордонні паспорти. Натомість вар-
то прагнути, аби міграція була циркулярною, а
не стаціонарною, тобто щоб люди виїжджали
з країни на певний час (для навчання або ро-
боти) і потім поверталися з новими знаннями,
новими навичками, із заробленими грошима.
10 https://ec.europa.eu/eurostat/web/ukraine
Друга складова — імміграція, і країна-реци-
пієнт має певні можливості для регулювання
припливу іноземців переважно шляхом кво-
тування, в якому враховується і вік, і освіта, і
професія, і сімейний стан. Але, знов-таки, за-
проваджувати квоти може лише успішна краї-
на, до якої багато людей прагнуть приїжджати.
Ще один напрям дій має забезпечити підви-
щення рівня трудової активності українського
населення, передусім жінок. Для цього необ-
хідно максимально розвивати ринок побуто-
вих і соціальних послуг, зокрема пов’язаних
із доглядом за дітьми, хронічно хворими та
особами похилого віку. Можна скільки за-
вгодно говорити про гендерну рівність і по-
долання гендерних розривів в оплаті праці,
але допоки жінка має самостійно виконувати
хатні обов’язки, цього досягти не вдасться. Так,
окремі особистості досягають і будуть досяга-
ти й надалі великих успіхів, але нам потрібне
масове розв’язання цих завдань.
Отже, компенсацією зменшення кількості
економічно активних осіб має стати не так ак-
тивне залучення іммігрантів, як максимальна
активізація українського населення і підви-
щення якісних параметрів робочої сили, що пе-
редбачає насамперед поліпшення професійно-
освітньої підготовки, створення можливостей і
утвердження бажання українців набувати нові
знання та навички не лише на початку трудо-
вої діяльності, а й упродовж усього життя.
У світі, який стає все більше цифровим, по-
вноцінна й рівноправна участь у суспільному
житті залежить від володіння сучасними тех-
нологіями. Значна частина діяльності різних
сфер економіки (освіта, охорона здоров’я,
продажі, консультації, облік і аудит, особисті
контакти тощо) тією чи іншою мірою здійсню-
ється онлайн — старт цим процесам дав, без-
умовно, технологічний прогрес, а прискорення
і поширення — пандемія COVID-19 і війна.
Проте цифрові трансформації не є загаль-
ним надбанням. Наприклад, навіть у країнах
Північної Європи, де практично досягнуто
гендерну рівність, зокрема і щодо володіння
необхідними навичками і користування інтер-
нетом серед молоді, в поколінні 55—74-річних
Урок 5 від Клаудії Голдін
Максимальне використання можливостей,
які відкриває стрімка цифровізація еконо-
мічних процесів, зокрема практика поширен-
ня онлайн-контактів, потребує пильної ува-
ги до навчання чоловіків і жінок усіх поколінь,
незалежно від місця проживання, рівня осві-
ти і матеріальних статків, бодай базовим
цифровим навичкам. Це сприятиме не лише
розширенню використання нових техноло-
гій різними верствами населення, а й зміні
структури пропозиції відповідних послуг із
відповідним переспрямуванням робочої сили,
яка при цьому вивільнюватиметься. Зна-
чною мірою це стосуватиметься жінок.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 12 59
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
спостерігається великий гендерний розрив.
Старші жінки, які все ще працюють і в пере-
важній більшості ведуть активне життя, навіть
базовими навичками володіють вдвічі гірше/
рідше за своїх однолітків чоловічої статі або
молодих жінок. Ці відмінності скоріше за все
є ще яскравішими в поколінні 75+ років, повні
дані щодо якого просто відсутні. Володіння су-
часними технологічними навичками є вагомим
резервом зниження нерівності на ринку праці
(і не тільки), включно із гендерною.
Поширеною тезою останніх десятиліть є
твердження про невідповідність освітньої під-
готовки вимогам ринку праці, про зависоку
частку українців з вищою освітою. Але ми не
маємо відмовлятися від масовості вищої осві-
ти, оскільки це ознака цивілізаційного прогре-
су й людського розвитку, і не варто пристосо-
вувати підготовку студентів в університетах
до сьогоденної структури ринку праці, інакше
ми втратимо і математиків, і філософів, і фі-
зиків, і літераторів, які не потрібні сировинній
економіці, але забезпечують розвиток суспіль-
ства. Інше питання, що якість освіти, і не тіль-
ки університетської, необхідно підвищувати,
студенти мають право отримувати знання про
нові тенденції в тих сферах, які вони вивчають.
Проте це двосторонній рух. Викладачі можуть
скільки завгодно підвищувати свою кваліфіка-
цію, але якщо студенти вважають нормою спи-
сування, плагіат, плату за успішне складання
іспитів тощо, про належну їх підготовку годі і
мріяти. Насправді суспільство має усвідомити
неприпустимість такого підходу і намагатися
запобігати його поширенню від самого почат-
ку навчання в школі.
Реформи і освіти, і ринку праці, і медицини,
і сфери соціальних послуг конче потрібні. Але
наше майбутнє наразі формують не так рефор-
ми окремих галузей, як визначення пріорите-
тів (політичних, економічних, демографічних,
екологічних, соціальних) розвитку України
та її окремих територій, врахування територі-
альної диференціації, співвідношення важелів
центрального і місцевого демократичного ре-
гулювання. Щось потрібно відкласти на май-
бутнє, проте готуючи правове й інформаційне
поле вже сьогодні, а деякі новації можна запро-
ваджувати вже зараз, не очікуючи Перемоги.
Ми маємо нарешті усвідомити, що зростан-
ня ВВП, інфляція й дефіцит/профіцит бюдже-
ту не є метою розвитку. Метою розвитку має і
може бути тільки розбудова країни з високою
якістю життя населення (чистим безпечним
довкіллям, можливостями самореалізації, гід-
ними доходами, високою тривалістю життя
тощо), крани, в якій хочеться жити і пишатися
її громадянством.
Зміни статусу жінки на ринку праці значною
мірою відбуваються внаслідок зняття різнома-
нітних обмежень як попиту (наприклад, скасу-
вання законодавчих обмежень на роботу жінок
у певних галузях та виробництвах), так і про-
позиції. Ці зміни відбуваються вкрай повільно,
і це важливий практичний висновок з досвіду
майже всіх країн, зокрема й України. Імовірно,
справа не стільки в якості політики, скільки в
неготовності населення до її сприйняття, і по-
трібно чекати зміни поколінь.
Підбиваючи підсумки, слід зазначити таке:
• гендерні диспропорції українського ринку
праці до війни приблизно відповідали східно-
європейським аналогам, хоча й були доволі
яскравими, але збройна агресія спричинила їх
стрімке зростання;
• рівень освіти українських жінок є досить
високим, що відкриває широкі перспективи
подолання їх відставання від чоловіків за рів-
нем зайнятості й оплати праці;
Урок 6 від Клаудії Голдін
Джерело гендерної нерівності змінюється в
міру суспільного розвитку, тобто рецепти
її зменшення не є універсальними, а мають
відповідати конкретній ситуації, при оціню-
ванні їх ефективності слід враховувати не
лише прямі, а й опосередковані результати.
Зокрема, це стосується соціального захисту
працюючих жінок, допомоги сім’ям з мало-
літніми дітьми, регулювання зайнятості
жінок на робочих місцях зі шкідливими та
небезпечними умовами праці.
60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (12)
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
• українське законодавство загалом спрямо-
ване на подолання гендерних диспаритетів у
всіх сферах суспільного буття, проте роз’яс ню-
вальна робота щодо ролі, можливостей і ефек-
тивності позасімейної діяльності жінки залиша-
ється вкрай недостатньою, що позначається на
збереженні патріархальних цінностей, особливо
серед населення середнього і старшого віку;
• традиційні для європейських країн наслід-
ки нерозуміння суспільством значення трудо-
вого потенціалу жіноцтва в економічних про-
цесах в Україні багаторазово загострюються,
з одного боку, внаслідок значного скорочення
пропозиції робочої сили, а з другого — через
стрімке збільшення попиту на неї у процесі по-
воєнного відновлення;
• значні резерви збільшення пропозиції
робочої сили пов’язані з підвищенням еконо-
мічної активності жінок; це потребує створен-
ня умов для поєднання внутрішньосімейних
обов’язків із позасімейними — доступності
відповідних послуг, трансформації поведінки
чоловіків, поширення гнучкого/дистанційно-
го режиму роботи тощо;
• масове повернення українських жінок з-за
кордону можливе за умови істотного підви-
щення якості життя в Україні, а також забез-
печення більшості з них гідної зайнятості і
необхідної перекваліфікації; альтернативою є
загроза формування нової хвилі еміграції;
• великі підприємства, на яких вочевидь
буде створено найбільшу кількість нових ро-
бочих місць і які, відповідно, найбільше потре-
буватимуть робочої сили, мають звернути ува-
гу і спрямувати ресурси на підвищення своєї
привабливості, зокрема для жіноцтва; це сто-
сується не лише скорочення розриву в оплаті
праці чоловіків і жінок, а й розвитку системи
послуг для своїх працівників, налагодження
виробничого навчання новим професіям як се-
ред молоді, так і серед осіб середнього та, мож-
ливо, навіть старшого поколінь.
Ella M. Libanova
Ptoukha Institute for Demography and Social Studies
of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7170-7159
GENDER DIFFERENCES IN THE LABOR MARKET:
CLAUDIA GOLDIN’S LESSONS FOR UKRAINE
Nobel Memorial Prize in Economic Sciences for 2023
The 2019 Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel, often called the Nobel Prize in
Economics, was awarded to American scientist Claudia Goldin from Harvard University “for having advanced our un-
derstanding of women’s labour market outcomes”. Based on data collected in US archives spanning more than 200 years,
she demonstrated how and why gender differences in earnings and employment rates have changed over time. As stated
in the press release of the Nobel Committee, “understanding women’s role in the labour is important for society. Thanks
to Claudia Goldin’s groundbreaking research, we now know much more about the underlying factors and which barriers
may need to be addressed in the future.”
Keywords: Nobel Prize in Economics, Claudia Goldin, economic history, labor market, gender gap in income.
Cite this article: Libanova E.M Gender differences in the labor market: Claudia Goldin’s lessons for Ukraine. Visn. Nac.
Akad. Nauk Ukr. 2023. (12): 47—60. https://doi.org/10.15407/visn2023.12.047
|