Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність

Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність

У статті релігійний фактор представлений як пріоритетний у різних варіантах взаємодії етноконфесійних груп. У дослідженні показано, що визначальну роль у цьому процесі відіграло або збереження традиційних форм віросповідання, або поширення нових....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Щербак, І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201652
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність / І. Щербак // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 6. — C. 22-29. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201652
record_format dspace
spelling irk-123456789-2016522025-01-27T11:29:39Z Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність Щербак, І. Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи У статті релігійний фактор представлений як пріоритетний у різних варіантах взаємодії етноконфесійних груп. У дослідженні показано, що визначальну роль у цьому процесі відіграло або збереження традиційних форм віросповідання, або поширення нових. The article describes the religious factor as a priority one in the various forms of the ethno-confessional groups’ interaction. The study demonstrates that either a conservation of the religious traditional forms or a dissemination of new ones played a key part in this process. 2012 Article Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність / І. Щербак // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 6. — C. 22-29. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201652 [39+261.8](477.87-22) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
spellingShingle Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
Щербак, І.
Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність
Народна творчість та етнологія
description У статті релігійний фактор представлений як пріоритетний у різних варіантах взаємодії етноконфесійних груп. У дослідженні показано, що визначальну роль у цьому процесі відіграло або збереження традиційних форм віросповідання, або поширення нових.
format Article
author Щербак, І.
author_facet Щербак, І.
author_sort Щербак, І.
title Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність
title_short Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність
title_full Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність
title_fullStr Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність
title_full_unstemmed Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність
title_sort поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201652
citation_txt Поліконфесійність закарпатського села: релігія та етнічність / І. Щербак // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 6. — C. 22-29. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT ŝerbakí políkonfesíjnístʹzakarpatsʹkogoselarelígíâtaetníčnístʹ
first_indexed 2025-02-09T04:43:06Z
last_indexed 2025-02-09T04:43:06Z
_version_ 1823553551584985088
fulltext 22 поліконфесійність Закарпатського села: релігія та етнічність Інна Щербак УДК [39+261.8](477.87-22) У статті релігійний фактор представлений як пріоритетний у різних варіантах взаємодії етноконфесійних груп.  У дослідженні показано, що визначальну роль у цьому процесі відіграло або збереження традиційних форм віро­  сповідання, або поширення нових. Ключові слова: міжконфесійна взаємодія, етнічно змішані поселення, конфесійні та етнічні групи, Закарпаття. The article describes the religious factor as a priority one in the various forms of the ethno­confessional groups’ interaction.  The study demonstrates that either a conservation of the religious traditional forms or a dissemination of new ones played a key  part in this process. Keywords: interconfessional interaction, ethnically mixed settlements, confessional and ethnic groups, Zakarpattia. Етнічні  та  конфесійні  спільноти  –  це  два  різні види соціальних об’єднань людей. Проте  нерідко вони  існують на одному територіаль­ ному просторі й представлені в одній і тій самій  сукупності людей.  Останні  десятиліття,  коли  зв’язок  релі­ гії з етнічністю зріс, показали, що навіть при  відході від релігії в сенсі особистої віри люди  продовжують  себе  пов’язувати  зі  своєю  «іс­ торичною» конфесією. Зростання інтересу до  релігії  і ролі релігії в суспільстві ознаменува­ лося збільшенням числа як тих, хто сприймає  релігійну  віру  на  рівні  світоглядного  вибору,  так і тих, хто залучений до релігії насамперед  через  обрядовість,  і  тих,  хто  асоціює  себе  з  певною конфесією з етнокультурних причин. Оскільки  релігія  –  комплексний  і  багато­ вимірний феномен, можуть бути різні прояви  особистого  зв’язку  людини  з релігією,  або на  перший план можуть виходити різні грані ре­ лігії:  релігія  як  віра,  релігія  як  ідентичність  і  релігія  як  спосіб  життя  1.  Релігія  як  віра  має  відношення  до  переконань,  тобто  це  означає,  як  людина  розуміє  основні  доктринальні  по­ ложення і чи приймає їх. При прояві цієї гра­ ні  важливо,  що  людина  сприймає  догматичні  положення  згідно  із  вченням.  Таким  чином,  релігія як віра підкреслює доктринальну сто­ рону. Що ж стосується релігії як ідентичності,  то ця грань відображає зв’язок з конкретною  групою, певну спільність, у якомусь сенсі спо­ рідненість.  Механізм  зв’язку  схожий  із  зара­ хуванням себе до етносу. У цьому випадку лю­ дина вірить у свою належність до конфесії за  фактом народження у цій групі, за зв’язком з  певним культурним середовищем і може навіть  не  замислюватися  над  суттю  доктринальних  положень.  Важливим  є  сам  факт  належності  до  групи,  незалежно  від  особистих  уявлень  про  ті  чи  інші  догмати  (знову  можна провес­ ти паралель  із  зарахуванням себе до певного  етносу – для чого можна і не бути знайомим  з багатьма елементами традиційної культури).  Третя грань релігії – релігія як спосіб життя.  Для  конкретної  людини  ця  грань  зазвичай  пов’язана  з  однією  з  двох  інших  вищезгада­ них  граней,  є  ніби похідною від  однієї  з  них;  тобто релігія приписує виконання певних об­ рядів та інших дій, які формують дотримання  певних  традицій  і  звичаїв:  конкретна людина  може цього дотримуватися або через визнання  певної догматики, або через пов’язування себе  з конкретною групою, у якій так прийнято, або  через одне й друге водночас. Залежно від об­ ставин одна з цих граней виходить на перший  план. На це впливають особливості релігійно­ го  вчення:  у  православ’ї,  наприклад,  склався  надто тісний зв’язок між релігією і етнічністю,  що  робить  дуже  важливою  ідентифікаційну  складову  релігійності.  На  виділення  тієї  чи  іншої  грані  впливають  і  традиційні  відноси­ ни церкви та суспільства. Так, для сучасного   західного суспільства, де релігія розглядаєть­ ся насамперед як особиста справа людини, ха­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 23 Спеціальна тема номера: Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи рактерний  акцент на першу  грань  (релігія  як  віра), тобто на особисті переконання людини,  і  недооцінка  двох  інших  граней.  Має  вплив  і  релігійна структура населення. Зрозуміло, що  у  випадку  моноконфесійності  етносу  релігія  відіграє помітну роль в  етнічній консолідації,  часто набуває роль маркера в етнічній ідентич­ ності  (особливо  це  помітно  в  малих  етнічних  групах  і насамперед в  іншоконфесійному ото­ ченні). У поліконфесійному етносі релігія може  бути визначником групової ідентичності і при­ вести  до  відокремлення  окремих  субетносів  або конфесійних груп. У випадку релігійної не­ однорідності етносу, але різкому переважанні  в ньому послідовників однієї конфесії, релігія,  звичайно,  відіграє  інтегруючу  роль  для  біль­ шої частини етносу, але не настільки очевидну,  як у малих моноконфесійних групах 2. Зв’язок  релігії  та  етнічної  самосвідомос­ ті  є  безсумнівним:  первісні  вірування  і  більш  пізні релігійні уявлення та релігії є важливим  джерелом  формування  і  самовідтворення  ет­ нічної  самосвідомості. Проте не  все  виглядає  так однозначно в певних соціокультурних кон­ текстах. Роль релігії в різних формах етнічної  свідомості  залежить  від  низки  супутніх  фак­ торів етнічної самоідентифікації на груповому  та індивідуальному рівнях.  Місце,  яке  займає  релігія  в  ієрархічній   системі  чинників  формування  етнічного  само визначення  людини  і  спільноти,  може  варіюватися,  незважаючи  на  інваріантність   культури.  Закарпаття  –  своєрідний  історико­етно­ графічний  регіон  України,  де  впродовж  віків  сусідять  і  взаємодіють  представники  різних  народів,  регіон,  який  перебуває  в  смузі  ет­ нічного  і  політичного  прикордоння  з  руму­ нами,  угорцями,  словаками  і  поляками.  Тут  мешкають представники усіх так званих «ти­ тульних» націй держав, до складу яких нале­ жало  і належить сьогодні Закарпаття: угорці  (Угорське  королівство,  Угорщина),  словаки  (Чехословаччина),  росіяни  (СССР),  україн­ ці  (Україна).  Окрім  того,  мешкають  румуни,  поляки – представники інших держав. Землі  історичного  Закарпаття  –  це  територія  За­ карпатської області сучасної України, Пряшів­ щина  (Словаччина),  більша  частина  Потисся  нинішньої Угорщини, колишня Трансильванія  або Семиграддя в Румунії. За даними перепису 2001 року в Закарпат­ ській області мешкало 1258264 представники  різних  національностей,  а  саме:  українців  –  80,5 %; угорців – 12,1 %, румунів – 2,6 %,  росіян  –  2,5  %,  ромів  –  1,1  %,  словаків  –  0,5  %;  німців  –  0,3  %,  білорусів  –  0,12  %,  євреїв  –  0,05%,  поляків  –  0,04  %.  Націо­ нальний склад населення у містах та районах  Закарпатської області є таким: Населення Українці Угорці,  Румуни Росіяни Цигани Ужгород 117.317 77,8% 6,9% 9,6% 1,5% Берегове 27.235 38,9% 48,1% 5,4% 6,4% Мукачеве 82.346 77,1% 8,5% 9,0% 1,4% Хуст 32.348 89,3% 5,4% 3,7% 0,4% Берегів. р­н 53.841 18,8% 76,1% 0,7% 4,1% В. Березн.р­н 28.016 96,3% 0,7% 1,6% Виноград.117.863 71,4%  26,2% 1,2% 0,8% Волов. р­н 25.336 98,8% 0,6% Іршав. р­н 100.881 98,6%  0,1% 0,6% Міжгір. р­н 50.057 99,1% 0,5% Мукачів. р­н 101.572 84,0% 12,7% 0,7% 1,3% Перечин. р­н 31.790 96,3%   1,3% http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 24 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 6/2012 Такою ж різноманітною є і релігійна кар­ та Закарпаття – тут офіційно зареєстровано  24 релігійні  конфесiї,  напрями,  течiї. Тради­ ційними в Закарпатті є православна та греко­  католицька  церкви.  Третє  місце  за  пошире­ ністю  посідає  Закарпатська  реформатська  церква  (112  громад)  –  релігійна  організація  кальвіністського  напряму,  центр  якої  роз­ міщений у м. Береговому. З­поміж 200 тис.  угорців, які мешкають у Закарпатті, 75 % є  її  прихожанами.  Більшість  громад  реформа­ тів  функціонує  у  місцях  компактного  про­ живання угорців – Берегівському, Ужгород­ ському, Мукачівському та Виноградівському  районах.  Крім  того, закарпатські  угорці  за  віросповідною ознакою належать ще до 12­ти  релігійних напрямів, зокрема, вони об’єднані  більше, ніж у 50­ти римо­католицьких та 32­х  греко­католицьких  громадах.  Частина  угор­ ців зараховує себе до православного культу, а  також до релігійних організацій протестант­ ського  напряму:  свідків  Єгови,  адвентистів  сьомого  дня,  євангельських  християн­бап­ тистів  та  неорелігійних  –  таких,  як  церква  «Живого Бога». У Закарпатті є райони як з відносно одно­ рідним  в  етнічному  плані  населенням,  так  і  місцевості,  де  розселення  етнічних  груп  має  дисперсний  характер.  Граничним  випадком  такої  дисперсності  можна  вважати  етнічно  змішані  поселення  (ЕЗП).  Етнічно  змішані  поселення – це соціальне середовище, в якому  найінтенсивніше відбувається перебіг процесів  міжетнічної,  міжконфесійної  та  міжкультур­ ної  взаємодії.  Багатовіковий  досвід  взаємодії  різних  за  походженням  і  культурою  етнічних    і  конфесійних  груп  залишив  слід  у  мові  та   традиціях кожної з них. Значна  кількість  ЕЗП  розташована  у  Виноград́івському  район́і  Закарпатської  об­ ласті,  який  межує  на  півдні  Румунією,  а  на  південному  заході  –  з  Угорщиною.  За  на­ ціональним  складом  (дані  перепису  2001  р.)  у  Виноградівському  районі  із  загальної  кіль­ кості  117  тис.  863  чол.  71,4  %  складали  українці,  26,2%  –  угорці,  1,2%  –  росіяни,  0,8%  –  роми.  На  кінець  2011  року  в  районі  функціонувало  138  релігійних  громад  різних  конфесій, з яких 40 – православних, 41 – греко­  католицька,  9  –  римо­католицьких,  25  –   реформатських,  3  –  церкви  «Живого  Бога»,  7  –  євангельських  християн­баптистів,  4  –  свідків  Єгови,  4  –  адвентистів  сьомого  дня,  1 – іудеїв, 1 – назарян 3.  Одним  з  таких  населених  пунктів  За­ карпаття,  які  можна  зарахувати  до  ЕЗП,  є  с. Підвиноградів Виноградівського району (до  1946 р. – Ардовець від угорськ. еrdo – ліс).  На сьогодні тут налічується 4388 чоловік на­ селення; з них близько 2 тис. складають роми,  понад 2 тис. – українці.  Релігійна  панорама  села  представлена  та­ кими  християнськими  конфесіями,  як:  Укра­ їнська православна церква, Українська греко­ католицька  церква,  громада  євангельських  християн­баптистів,  громада  церкви  адвен­ тистів сьомого дня. Щодо  національного  складу  мешканців  села, то впродовж віків він неодноразово змі­ нювався. Так, угорський історик Іштван Сабо  наводить відомості про  те, що в  1454 році  в  Ардовці проживало 13 сімей угорців та 7 сі­ мей інших національностей 4. У ХV–ХVІ ст.  в  Угочанському  комітаті,  до  якого  входив  і  Ардовець, збільшується частка українського  населення  і  зменшується  частка  угорського.  Рахів. р­н 90.811 83,8% 3,2%   11,6% 0,8% Сваляв. р­н 55.468 94,5% 0,7%  1,5% Тячів. р­н 172.389 83,2% 2,9%  12,4% 1,0% Ужгор. р­н 74.433 58,4% 33,4% 2,0% 4,1% Хуст. р­н 96.561 95,0% 3,9% 0,9% Закрпат. обл. 1.258.264 80,5% 12,1% 2,6% 2,5% 1,1% http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 25 Спеціальна тема номера: Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи Цей процес відбувався не тільки за рахунок  природного його приросту, але й завдяки мі­ граційним  процесам,  що  особливо  впливало  на  зміну  національного  складу.  Так,  якщо  в  1565–1574  роках  угорці  складали  75  %,  українці  5  %,  решта  –  не  встановленої  на­ ціональності,  а  в  1754–1755  роках  угорців  було  близько  80  %,  то  вже  через  20  років,  у  1775­му,  угорці  складали  лише  близько   12 %, українці – 70 %, а решта – не вста­ новленої національності 5. Говорячи про село  на початку 1800­х років, А. Сірмаї 6 зазначав,  що тут «більшість населення, очевидно, руси­ ни, що мають дерев’яний храм і пароха свого   обряду» 7. На початку ХХ ст. О. Петров за­ раховує Ардовець у групу сіл, які залишили­ ся «руськими, но жители хорошо говорять и  по­мадьярски».  За  його  даними,  у  1900  році  в Ардовці було 78,9 % русинів 8. У 1922 році  в  селі  проживало  1157  чол.,  з  яких  українців  (русинів) було 981,  угорців 92,  євреїв 82  та  2  особи  інших  національностей  9.  Старожи­ ли села згадують період Підкарпатської Русі  (1919–1939)  як  більш  лояльний  з  боку  вла­ ди – порівняно з попередньою австро­угор­ ською та пізнішою угорською владами, «при  чехах»  (саме  так  називали  період  з  1919  по  1939 р.) населення мало більше політичних та  релігійних  свобод,  кращі  економічні  та  соці­ альні умови. У школах дітей навчали рідною  мовою,  офіційну  документацію  в  державних  установах вели двома мовами. З  плином  часу  змінювалася  і  релігійна  картина села. До 40­х років ХХ ст. в Ардов­ ці  функціонувала  громада  римо­католицької  церкви.  Перші  католицькі  осередки  на  За­ карпатті виникли в ХІІ ст. в районі сучасного  Берегового, а в Севлюші (Виноградові), Хус­ ті та інших містах краю дещо пізніше. Цьому  сприяла та обставина, що в ХІІ ст. татарська  навала спустошила Закарпаття – зруйнувала  православні  церкви  та  монастирі,  населення  винищила  або  забрала  в  полон.  Для  залюд­ нення  земель  угорські  королі  запрошували  сюди колоністів  із Німеччини, які принесли з  собою  і  латинський  обряд,  католицьке  віро­ вчення. У ХІV ст. король Карл Роберт привів  сюди чимало знаті з Італії 10. Католицька віра  поширювалася  переважно  в  містах  і  містеч­ ках, а домінуючим продовжувало залишатися  православ’я  –  батьківська  віра  місцевого  ко­ рінного  населення  українців­русинів  11.  Рим­ ська ж церква асоціювалася з панівними вер­ ствами іноземного походження 12.  Точної дати появи римо­католиків в Ардов­ ці не встановлено. Проте, за словами А. Кома­ ромі 13, на початку ХІV ст. рід Гунт­Пазманів  активно заселяв територію сучасного Підвино­ градова.  Саме  заможні  переселенці­земле­ власники  й  принесли  сюди  латинську  віру  і   латинський обряд, вони й побудували в Ардов­ ці  в  ХІV–ХV  ст.  церкву  в  готичному  стилі,  яка пізніше стала відома як кальвіністська. У  ХVІ–ХVІІ  ст.  більша  частина  земле­ власників  Ардовця  стали  протестантами,  а  тому громада римо­католиків, хоч і продовжу­ вала існувати, була малочисельною і втратила  позиції  елітарної.  З  часом  храм  римо­като­ лицької громади перейшов у власність рефор­ матів, а сама громада стала філією римо­като­ лицької громади с. Фанчикове. Упродовж  ХVІ  ст.  «католицька  релігія  майже зникає в Угорщині, майже всі магнати з  дворянами приєдналися до реформатської сек­ ти, цілі громади кріпаків почали залишати ка­ толицьку віру... Русинів  і волохів у дідівській  вірі  зберегла  відправа  богослужб  на  рідній  мові і суворість постів; духівництво, зрештою  одружене,  не  приваблювала  прийнята  свобо­ да шлюбу і тому мало русинів прийняли нову   релігію» 14. Громада реформатів функціонувала і в Ар­ довці. Вона мала свій храм, який був зруйно­ ваний у 1964 році. Її початок простежується з  60­х років ХVІІ  ст. Статистичні  дані ХІХ– ХХ ст. засвідчують, що реформатів у 1851 році  налічувалося  45  осіб,  у  1900  –  80  осіб,  у  1941 – 50 осіб; кальвіністів у 1878 році було   37  чоловік,  у  1908  –  80,  у  1915  –  76  осіб;  лютеран нараховувалося у 1878 році 5 осіб, у  1893 – 27, у 1908 – 2 особи 15. На сьогодні в  селі налічується 7 сімей цієї конфесії, які від­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 26 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 6/2012 відують  богослужіння  у  Виноградові.  Закар­ патська  реформатська  церква  дотримується  кальвіністського  богослов’я.  Абсолютну  біль­ шість  її вірних складають угорці, а  історично  вона походить від реформатів Угорщини. У  Підвиноградові  функціонує  громада  УПЦ.  Тривалий  час  православ’я  на  закар­ патських теренах було поза законом, що дик­ тувалося  політичною  владою  Австро­Угор­ щини,  до  складу  якої  входили  закарпатські  землі. Номінально мешканці села Ардовець з  самого початку наявних даних про віроспові­ дання у селі були греко­католиками. Інакше й  не могло бути, бо ці дані з’являються вже піс­ ля  запровадження  унії.  Всупереч  однознач­ ній  політиці  Австро­Угорської  імперії  щодо  неможливості  на  її  території  вільного  спо­ відування православного віровчення, ця віра  продовжувала  (подеколи  напівлегально  або  нелегально) жити серед простого люду. Бого­ служіння відбувалися у хаті місцевого жителя  Антона Білака. Греко­католицький священик   о.  Микола  Зомборі  влітку  1944  року  писав   мукачівському  єпископу  в доповідній  запис­ ці,  що  «за  чехів»  у  село  з  Карпатських  гір   «переселилися  кілька  православних  і  від  великої свободи спішили сколотити зброю  проти унії...»  16.  Ішлося про те, що загаль­ ні  збори  церковної  громади  села  прийняли  рішення  перейти  у  православ’я.  Православ­ на  громада  купила  землю  і  почала  зводити  дерев’яну  церкву.  Влада  примусила  церкву  розібрати. З осені 1945­го по осінь 1949 року,  коли  на  Закарпатті  відбувався  процес  на­ сильницької  ліквідації  греко­католицької  церкви,  приміщення  церкви  було  передано  православній  громаді.  Станом  на  2011  рік  у  селі налічувалося понад 722 сімей православ­ них (усіх інших, крім циган, було 179). Греко­католицька парафія в Ардовці була  утворена в 1693 році (до 1879 р. була філією  парафії сусіднього Егреша). Більшість жите­ лів  села  (за  винятком  євреїв,  римо­католи­ ків  та  реформатів)  тривалий  час  номінально  належала  до  цієї  конфесії,  адже  православ’я  століттями  було  поза  законом.  У  1940  році  громада греко­католиків налічувала 1495 па­ рафіян. З приходом радянської влади греко­  католицький  храм  було  передано  право­ славній громаді, а священику запропоновано  перейти  у  православ’я.  Більшість  парафіян  з  греко­католиків  поповнила  православну  громаду.  За  розповідями  старожилів,  у  селі  була одна жінка (греко­католичка), яка після  цих подій ніколи не ходила до православного  храму, проте щонеділі й на свята їздила у Вино­ градів  на  богослужіння  до  римо­католиків,  хоча й не переходила в цю конфесію. Греко­ католицький  священик  о.  Микола  Зомбо­ рі,  який  відмовився  перейти  у  православ’я,  був  виселений  з  фари  і  репресований.  Коли  в  1989  році  греко­католицька  церква  ви­ йшла з підпілля,  громада в  селі  відновилася  в 1991 році. У 1993 році парафіянам було по­ вернуто  колишній  парафіяльний  будинок  –  фару, де відбуваються богослужіння  і де до­ недавна  жив  священик  о.  Костянтин  Ковач  (зять  виселеного  звідси  о.  Миколи  Зомбо­ рі) зі своєю дружиною, яка тут народилася і   виросла. Як  зазначає  мешканка  села,  православ­ на  за  віросповіданням:  «У  нас  до  90­х  років  ХХ  ст.  декілька  сімей  греко­католиків  було,  згодом  приєдналися  інші  сім’ї.  Мотивували  тим, шо греко­католицька віра інтелігентніша,  ніж православна. Це якби віра більш замож­ них і інтелігенції. А в православну входять всі:  і прості, і бідні, і заможні. Ну, й так моя кума  Катя  говорить,  вона  греко­католичка:  “Наша  віра більш  інтелігентна”. Бо я  її питала, чому  вони перейшли у греко­католицьку віру. Бо ж  її дід, баба, батьки були православними; дітей,  я  кресна,  хрестили  у  православній.  Ну  вона  сказала, шо це – інтелігентніше. І священики  на це націлюють» 17.  Стосунки  між  православною  та  греко­ка­ толицькою  громадою  доброзичливі.  Коли  постало  питання  про  збір  коштів  на  побудо­ ву  греко­католицького  храму,  а  громада  села  налічує не так багато її членів – 121 сім’ю, то  допомагають у побудові церкви і православні:  «Зараз  будується  греко­католицький  храм,  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 27 Спеціальна тема номера: Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи невеликий,  але  гарний.  У  нас  у  православній  церкві  дуже  мудрий  священик  отець  Іоанн,  то  він  казав  і  ми  всі  підтримали  думку,  шо  православна  громада  буде  допомагати  греко­ католикам будувати храм. Це вже десь років   три­чотири. Яким чином? – жертвують право­ славні люди гроші. І кожні Різдвяні свята гре­ ко­католики  (дорослі  чоловіки)  гуртуються  по  7–8  чоловік  і  йдуть  колядувати.  Роблять  скриню таку і колядують на церкву. Ходять по  дворах, колядують. Виходимо ми і тоді ми їм  даруємо – хто скіки. Сам кум, Катін чоловік,  мені розказував: “Ти не уявляєш, були й такі  православні, шо нам по тисячу гривень дава­ ли на це”. Таким чином вони йдуть від хати до  хати, ну крім, звичайно, адвентистів 7­го дня.  Наш отець Іоанн нічого проти не має, шо право­ славні допомагають греко­католикам» 18. Це підтверджує інший мешканець Підвино­ градова,  зазначаючи,  що  з  початком  від­ новлення  греко­католицької  парафії  стосунки  з православними були напружені – велася бо­ ротьба за право на церковне приміщення: «От  я греко­католик, а він – православний. В нас  тепер нема вражди, ходить, хто куди хоче. От  коло  мене  одна  й  друга  сусіда  “суботу  дер­ жать”. Вони в п’ятницю вечером – уже всьо,  камінь не дасть… Вони всі йдуть у п’ятницю  після  обіда  в церкву. А наші  в  суботу…  хіба  пару  бабків  піде  на  вечірню.  У  нас  тут  в  су­ боту ранше як задзвонили в  суботу до церк­ ви  –  уже  всьо,  ніхто  не  працював.  На  нас  суботники  кажуть  “греки”,  а  на  них  (право­ славних)  –  “кацапи”,  хоч  у  нас  тепер  церква  Київського патріархату, а ранше була в подчі­ нєнії Московського. Тепер уже Московського  (патріарха)  не  споминає  священик,  а  Київ­ ського – та й усьо. Тут не було православних  ранше. Тут були греко­католики. Айно. А як  зайшли маскалі у 1944 році, то вони так поро­ били: православним оддали церкви. Піп у нас  був греко­католицький до війни, поки маскалі  не  прийшли.  Греко­католики  не  спорять  між  собою. А вже православні [в Олешнику, сусід­ ньому селі. – І. Щ.], одні тянуть за Москов­ ським  патріархатом,  а  другі  –  за  Київським.  У нас, в Олешнику, як появились греко­като­ лики [у 90­х роках ХХ ст. – І. Щ.], начали  сварку з православними. То церкву – на ключ!  То греко­католики молились з одної сторони, а  православні – з другої. Церква закрита. По­ строїли всі вмісті православну отдєльно, вер­ нули ключі греко­католикам» 19.  Власне,  суперечки  між  православною  та  греко­католицькою  громадами  за  володіння  церковним приміщенням та майном були типо­ вими на початку 90­х років не тільки для цього  села  чи  регіону,  а  й  для  всіх  тих  місцевостей  України, де греко­католицька церква віднови­ ла функціонування після тривалого періоду за­ борони та підпільної діяльності. Проте сьогод­ ні  стосунки  між  християнськими  конфесіями  села є толерантними – практикуються навіть  деякі  спільні  акції.  Так,  «...у  Підвиноградові  був організований концерт – звіт різних кон­ фесій,  крім  “суботників”,  під  час  Різдвяних  свят. Різні хори – дитячі і дорослі – з такою   концертною програмою виступали. Різні духов­ ні  твори  там  виконувалися  і  кожна  конфесія  виставляла свій колектив» 20.  До  Другої  світової  війни  існувала  в  селі  іудейська  громада. Перепис  1743 року фіксує  перші 19 єврейських сімей, які поселилися на  Угочанщині вздовж головних доріг у населених  пунктах  поблизу  Тиси.  Тут  вони  відкривали  корчми. В Ардові їх осіло 4 сім’ї; у 1851 році –  125  сімей,  у  1900  –  109,  у  1939  –  79,   у  1940 – 122, у  1944 – 71 сім’я. Прибували   сюди  євреї  з  різних  країн  і  з  різних  причин.  Це  зумовлювалося  як  розвитком  торговель­ них зв’язків та переслідуванням євреїв у інших  країнах, так і привілеями, які надавали пересе­ ленцям­євреям  за  правління  імператриці   Марії­Терезії 21. У селі функціонувала синагога  (місцеві жителі називали її «бужня»). Ховали  померлих  іудеї  окремо  від  місцевого  населен­ ня – у селі було два єврейські кладовища. Під  час  війни  всіх  євреїв  вивезли  в  гетто  в  Сев­ люш, звідки вони вже не повернулися.  Баптизм,  який  зародився  на  американ­ ському континенті в ХІХ ст. та згодом поши­ рився у країнах Західної Європи, принесли в  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 28 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 6/2012 Ардовець не заїжджі місіонери, а односельці,  які  виїжджали  в  Америку  на  заробітки  і  по­ вернулися  додому  після  Першої  світової  вій­ ни.  Тривалий  час  мешканці  села  молилися  у  помешканнях вірян у сусідньому Олешникові,   де була чисельна громада баптистів. Упродовж  багатьох років баптистів були всього кілька, а  вже  з  1980­х  років  громада  почала  збільшу­ ватися і тепер налічує вже 26 сімей. У 1993– 1997  роках  був  побудований  молитовний  бу­ динок.  У  Підвиноградові  донедавна  існувало  окреме  кладовище  громади  євангельських  християн­баптистів. Від  1990  року  функціонує  окрема  грома­ да  євангельських  християн­баптистів  і  серед  ромських  мешканців  Підвиноградова,  яку  за­ снували  приїжджі  проповідники­баптисти  та  побудували в ромській частині села молитовний  будинок.  Проте  декілька  жінок­ромок  ходять  і до православної церкви. Роми здавна, з часу  їх  появи  тут  у  ХVІІІ  ст.,  селяться  окремо  від  українського населення – цю частину села на­ зивають  «табором».  За  словами  інформантів­ українців,  вони  називають  себе  «циганами»,  але не знають, звідки походять, проте: «…вони  дуже люблять індійські фільми і дуже люблять  музику з індійських фільмів. Але вони не зна­ ють,  що  їхні  предки  –  вихідці  звідти,  бо  я  їх  питала.  Але  дуже  люблять.  Молоді  дівчата  дуже люблять  танцювати так,  як у  індійських  фільмах» 22. Адвентисти сьомого  дня  («суботни­ ки»)  з’явилися  в  селі  в  40­х  роках  ХХ  ст.  До  1980­х  років  вони  молилися  щосуботи  у   Виноградові,  а  згодом  громада  відокреми­ лася  і  стала  збиратися  у  помешканнях  вірян.  У 1999 році було завершено будівництво мо­ литовного будинку. Крім суботи, члени грома­ ди святкують ще й Новий рік та Свято жнив.  Громада  об’єднує  22  сім’ї,  всього  46  членів  (у т. ч. із сусідніх сіл). Адвентисти уникають  релігійних контактів із представниками інших  конфесій села, що пояснюється специфічними  рисами їхнього віровчення та способу життя. Серед місцевих мешканців села – україн­ ців – превалює вибір релігії як  ідентичності  «батьківської віри». На сьогодні віруючі укра­ їнці  села  переважно  зберігають  православні  традиції,  меншою  мірою  –  греко­католиць­ кі. Незначна кількість етнічних українців та  більшість  ромського  населення  належать  до  протестантських  деномінацій  євангельських  християн­баптистів  та  адвентистів  сьомого  дня. Ромська частина населення обирає релі­ гійну ідентичність ситуативно (це стосується  не тільки ромів цього конкретного села, але й  ромської спільноти в Україні загалом). У на­ шому випадку – це протестантська деноміна­ ція євангельських християн­баптистів.  Конфесійні  відмінності  не  впливають  сут­ тєво  на  міжетнічне  спілкування  ромської  та  української  спільноти  села.  Релігійних  конф­ ліктів  і  непорозумінь  між  різними  етнічними  та  конфесійними  групами  не  спостерігається,   натомість  є  тенденція  взаємної  адаптації  та  віро терпимості цих груп одна до одної. 1 Детальніше про це див.: Gunn Т. J. The Com- plexity of Religion and the Definition of «Religion» in International Law // Harvard Human Rights Jour- nal. – 2003. – Spring. – Vol. 16. – P. 189–215. 2 Казьмина О.  Е. Интегрирующая и дезинте- грирующая роль религии и этнические процессы в современной России // Ab Imperio. – М., 2000. – № 2. – С. 229–245. 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vynogradiv­rda.gov.ua/. 4 Цит. за: Гвоздьо М. Ардовець (Підвиногра- дів). Минуле і сучасне. – Ужгород, 2009. – С. 22. 5 Там само. – С. 26. 6 Антал Сірмаї (1747–1812) – краєзнавець, пись- менник, автор досліджень з історії Земплинської, Угочанської, Сатмарської жупи. Словак, народив- ся у м. Пряшеві. 7 Цит. за: Гвоздьо М. Ардовець (Підвиногра- дів). Минуле і сучасне... – С. 22. 8 Петров О. Материалы для истории Угорской Руси. – С.Пб., 1911 – С. 65, 68. 9 Державний архів Закарпатської області. – Ф. 15, оп. 3, спр. 267. 10 Мигович І. Релігія і церкви у нашому краї. – Ужгород, 1993. – С. 11. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 29 Спеціальна тема номера: Український етнос у просторі сучасної міжкультурної взаємодії: трансформація традиційності й етнокультурні взаємовпливи 11 Нариси історії Закарпаття / ред. колегія : І. Гранчак та ін. – Ужгород, 1995. – Т. 1. – С. 158. 12 Мигович І. Релігія і церкви у нашому краї... – С. 15. 13 Гвоздьо М. Ардовець (Підвиноградів)... – С. 26. 14 Лучкай М. М. Історія карпатських русинів : у 6 т. – Ужгород, 1999. – Т. 1. – С. 215. 15 Гвоздьо  М. Ардовець (Підвиноградів)... – С. 26. 16 Там само. – С. 29. 17 Записала І. М. Щербак 16 червня 2012 року в с. Підвиноградове Виноградівського р­ну Закар- патської обл. від М. М. Комаромі, 1958 р. н. 18 Записала І. М. Щербак 16 червня 2012 року в с. Підвиноградове Виноградівського р­ну Закар- патської обл. від М. М. Комаромі, 1958 р. н. 19 Записала І. М. Щербак 16 червня 2012 року в с. Підвиноградове Виноградівського р­ну Закар- патської обл. від М. Чипиш, 1955 р. н. 20 Записала І. М. Щербак 16 червня 2012 року в с. Підвиноградове Виноградівського р­ну Закар- патської обл. від М. М. Комаромі, 1958 р. н. 21 Мигович І. Релігія і церкви у нашому краї... – С. 21. 22 Записала І. М. Щербак 16 червня 2012 року в с. Підвиноградове Виноградівського р­ну Закар- патської обл. від Н. В. Рацин, 1955 р. н. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси