Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування

Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування

У статті розглянуто етнічні стереотипи, які лежать в основі політичної культури українців, сформувалися під сильним впливом степовиків у часи перебування України на Великому Кордоні....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Балушок, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Розвідки та матеріали
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201657
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування / В. Балушок // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 6. — C. 58-63. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201657
record_format dspace
spelling irk-123456789-2016572025-01-27T11:30:57Z Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування Балушок, В. Розвідки та матеріали У статті розглянуто етнічні стереотипи, які лежать в основі політичної культури українців, сформувалися під сильним впливом степовиків у часи перебування України на Великому Кордоні. The article examines the ethnic stereotypes that underlie the Ukrainian political culture and emerged under the dramatic influence of the steppe inhabitants during Ukraine’s sojourn on the Frontier. 2012 Article Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування / В. Балушок // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 6. — C. 58-63. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201657 39:316.7(477) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Розвідки та матеріали
Розвідки та матеріали
spellingShingle Розвідки та матеріали
Розвідки та матеріали
Балушок, В.
Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування
Народна творчість та етнологія
description У статті розглянуто етнічні стереотипи, які лежать в основі політичної культури українців, сформувалися під сильним впливом степовиків у часи перебування України на Великому Кордоні.
format Article
author Балушок, В.
author_facet Балушок, В.
author_sort Балушок, В.
title Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування
title_short Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування
title_full Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування
title_fullStr Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування
title_full_unstemmed Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування
title_sort етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Розвідки та матеріали
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201657
citation_txt Етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування / В. Балушок // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 6. — C. 58-63. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT balušokv etníčnístereotipivpolítičníjkulʹturíukraíncívdoproblemiformuvannâ
first_indexed 2025-02-09T04:43:20Z
last_indexed 2025-02-09T04:43:20Z
_version_ 1823553566335303680
fulltext 58 етнічні стереотипи в політичній культурі українців: до проблеми формування Василь Балушок УДК 39:316.7(477) У статті розглянуто етнічні стереотипи, які лежать в основі політичної культури українців, сформувалися під  сильним впливом степовиків у часи перебування України на Великому Кордоні. Ключові слова: Україна, українці, степовики, кочівники, етнічні стереотипи, політична культура. The article examines the ethnic stereotypes which underlie the Ukrainian political culture and emerged under the dramatic  influence of the steppe inhabitants during the Ukraine’s sojourn on the Frontier. Keywords: Ukraine, Ukrainians, steppe inhabitants, nomads, ethnic stereotypes, political culture. Після  1991  року  політичне  життя  Украї­ ни,  як не дивно, формується  значною мірою  на  принципово  інших  засадах,  ніж  у  Росії.   Це особливо впадає в око, коли зважати на те,  що  Росія  впродовж  входження  українських  земель до  її складу (включно з СРСР) при­ кладала всіх зусиль для насадження в нашій   країні своїх політичних традицій. А річ у тім,  що  Україна  має  свої  давні  етнічні  стереоти­ пи,  які  лягли  в  основу  сучасної  політичної  культури  нашої  країни.  Сформувалися  вони  в  часи  перебування  України  на  Великому  Кордоні  1  Західно­Християнської  і  Східно­ Мусульман ської  цивілізацій,  насамперед  на  степовому  порубіжжі.  Означені  стереотипи  в  основному  є  результатом  етнічної  й  етно­ культурної  взаємодії  спочатку  слов’янських  предків протоукраїнців та українців, а потім  і українців зі степовиками. Знаний дослідник  історії  української цивілі­ зації М. Попович свого часу дослідив витоки по­ літичної  культури  сучасної  України.  Простежу­ ючи  особливості  давньоруської  політичної  культури Південної Русі (майбутньої України)  і  відмінність  від  владної  системи Русі Північ­ ної та Північно­Східної (майбутньої Росії), він  визначив її як «неврівноважений, консенсусний  характер  влади,  з  певною  мірою  залежності  князівської  влади  від  віча,  але  без юридично­ го  оформлення  процедури  і  форм  залежності,   із  змаганням  князів  за  владу  над  територією  Русі загалом...» 2. Саме ці особливості політич­ ної культури України та пов’язані з ними стерео­ типи є визначальними й до сьогодні. Коли  поглянути  на  всю  історію  України   в цілому, то мусимо визнати, що у своїх основ­ них  рисах  сформовані  на  цивілізаційному   порубіжжі  особливості  етнічних  стереотипів,  пов’язаних  з  політичною  культурою,  властиві  нашій країні впродовж усієї її історії, включно  із  сучасністю.  Ще  класик  української  етно­ логії  та  історії  М.  Костомаров  виводив  ці  особ ливості від того впливу, який справили на  Південну  Русь  степові  «інородці  тюркського  племені – Чорні Клобуки, Торки, Берендеї»,  а це  значною мірою й привело до поширення  тут відзначеного вище вічового устрою та ідеї  князя як третейського судді, підконтрольного  вічу 3. Для порівняння наведемо висновок до­ слідників кочових етнічних спільнот щодо  їх­ ньої політичної системи. Її основні риси також  зводяться до того, що «традиційна влада в ко­ чівницькому суспільстві мала консенсуальний  характер і в більшості трималася на особисто­ му авторитеті її носія» 4. Гадаємо,  особливості  політичної  системи  України та пов’язаних з нею етнічних стерео­ типів, які знайшли вираження не тільки у ві­ човому устрої давньоруських часів, але й, дещо  пізніше,  у  своєрідній  козацькій  демократії,   а  сьогодні  в  державних  порядках,  на  перший  погляд,  доволі  хаотичних,  і  разом  з  тим  та­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 59 розвідки та матеріали ких,  які  мають  певну  (хоча  часто  досить  хи­ мерну) системність, певною мірою є схожими  з  рисами  політичної  організації  степовиків.  Тут слід почати ще з іранців (скіфо­сарматів),   а  потім  їхніх  численних  тюркських  наступни­ ків.  Особливості  етнічних  стереотипів  полі­ тичної культури українців є також, очевидно,  значною  мірою  результатом  етнічної  та  етно­ культурної  взаємодії  наших  давньоруських  та  давньоукраїнських  предків  з  означеними  степовими спільнотами. Конкретні механізми  формування цих особливостей української по­ літичної культури та пов’язаних з нею стерео­ типів,  а  також  те,  у  який  спосіб  передавався  цей  вплив  степовиків,  маємо  ще  вия вити.  Проте  не  варто  забувати,  що  до  складу  спо­ чатку  протоукраїнської,  а  згодом  і  власне  української  спільноти  вливалися  (імовірно,  ще з часів асиміляції слов’янськими предками  українців  місцевих  скіфо­сарматів)  не  просто  окремі  представники  степових  угруповань,   а цілі  їх підрозділи зі своїми ватажками, вій­ ськовими дружинами й залежним населенням  різних рангів. З огляду на це нагадаємо сло­ ва російського сходознавця А. Новосельцева:  «Анти в V–VI ст., – найвірогідніше, складний  конгломерат  слов’яно­іранського  населення,   у якому слов’янський елемент панував політично   і зростав етнічно за рахунок асиміляції скіфо­  сарматського  населення  лісостепу  сучасної  України» 5. Часто це були такі великі терито­ ріальні одиниці степовиків, що мали фактично  цілісні  соціально­політичні  структури  (хоча  й  локального  рівня),  верхівка  яких  складала­ ся  зі  степових  аристократів  (іноді  найвищого  рангу), дещо нижчу від них сходинку займала  організована  у  військові  дружини  найближча  знать,  а  всі  вони  були  оточені  численним  за­ лежним населенням. Згадаймо хоча б відомих  князів  Глинських,  відомості  про  яких  маємо  вже  більш­менш  певні.  Вони,  ведучи  родовід  від відомого золотоординського темника Ма­ мая (і навіть від кипчацьких аристократів до­ монгольських  часів),  перейшли  на  литовську  службу  разом  з  усім  своїм  улусом,  що  роз­ міщувався  на  українському  Лівобережжі,  та  його населенням, кажучи словами відомої до­ слідниці вітчизняної історії Н. Яковенко, «від  князів... до рядових панцирних бояр»  6.  (На­ щадки  Мамая,  судячи  з  наявних  на  сьогодні  фактів,  стали  васалами  Великого  князівства  Литовського,  рятуючись  від  переслідувань  у  Золотій Орді після поразки та загибелі цього  могутнього колись золотоординського високо­ посадовця 7). Ведучи  мову  про  формування  етнічних  стереотипів  політичної  культури  українців,  також  слід  указати  на  союзницькі  відносини  наших предків зі степовиками, що часто мали  місце. Традиція цих військово­політичних со­ юзницьких стосунків була закладена ще в гун­ ські  часи.  Тоді  анти  в  боротьбі  з  політичним  пануванням  готів  стали  федератами  гунів,  а   пізніше – їхніх нащадків – тюрко­болгар. Гун­ ські та тюрко­болгарські сюзерени антів пере­ дали частину своїх владних повноважень над  населенням  тодішньої  України  слов’янським  вождям. Це, до речі, привело до слов’янізації  тутешнього різноетнічного й різномовного на­ селення (іранців, залишків фракійців, герман­ ців,  кельтів,  балтів  та  ін.).  Відомий  лінгвіст  К.  Тищенко,  звертаючи  увагу  на  етимологію  назви «анти», висловив дуже ймовірне припу­ щення, що цьому сприяло становище антів як  федератів  гунів.  Адже  одним  з  найвірогідні­ ших пояснень цієї етимології є «союзники»  8.  Слов’янська мова й відповідно етнічність пере­ могли в цій етномовній взаємодії «саме завдя­ ки  передачі  частини  владних  функцій  осілим  слов’янам­антам  (тюркс.  ‘союзник’)  “на  міс­ цях”  –  здавалося  б  всупереч  монгольській  9  мові сильніших зверхників­гунів і кельто­гото­  сарматським  конкурентам.  <...>  З’явилося  “соціальне замовлення”, “офіційна сфера вжит­ ку” для слов’янських говірок» 10. Без сумніву,  входження  слов’ян­антів  з  України  до  складу   гуно­болгарського  політичного  утворення  вплинуло  також  на  формування  політичної  традиції та пов’язаних з нею стереотипів у на­ ших слов’янських предків.  Традиція  співпраці  слов’янських  предків  протоукраїнців та українців з державно­полі­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 60 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 6/2012 тичними  утвореннями  степовиків  продовжи­ лася в давньоруські часи, коли печеніги, торки,  половці  (кипчаки),  чорні  клобуки  та  інші  ко­ чівники  й  напівкочівники  Північнопричорно­ морських  степів  часто  воювали  пліч­о­пліч  з  військами тих чи інших князів Південної Русі.  Пізніше,  у  золотоординський  період,  південноруські  війська  неодноразово  бра­ ли  участь  у  воєнних  походах  монгольських  зверхників (ханів та улусбеків). Зокрема, слід   назвати спільні з монголами походи галицько­  волинських  дружин  проти  Польщі  (1259– 1260,  1286–1288),  Литви  (1277),  Угорщини  (1285)  та  інших  країн  11.  Згодом  південно­ руські й українські війська теж постійно бра­ ли  участь  у  війнах  татарських  і  ногайських  ватажків, включно з їх усобицями. Крім того,  у містах подвійного русько­ординського підпо­ рядкування,  особливо  на  землях  колишнього  галицького  Пониззя,  залишалися  руські  гар­ нізони,  які  контактували  тут  з  татарською  владою, будучи підлеглими  їй також  і в полі­ тичному плані 12.  Для  розуміння  впливу  степовиків  на  ет­ нічні  стереотипи  українців,  пов’язані  з  полі­ тичною культурою, особливо козацьких часів,  наведемо  характеристику  державно­політич­ ного устрою кочівників, наведену одним з ав­ торитетних  тюркологів: «Взагалі  звання хана  мало  значення  лише  до  тих  пір,  поки  окремі  роди й племена мали пряму вигоду від воєнних  походів хана..., або, з іншого боку, поки влада  хана  гарантувала  їм захист від нападів воро­ жих загонів та забезпечувала збереженість їх  майна. Поки ця вигода була очевидною, вони  мирилися з необхідністю підкорятися чужому  нака зові  й  нести  видатки  з  утримання  хана.   Якщо ж це більше не обіцяло народові вигоди,  племена,  роди  й  родові  підрозділи  відразу  ж  розпадалися на окремі групи, що хотіли кочу­ вати та утримувати свої табуни по можливості  незалежно один від одного. Проте всяка загро­ за ззовні відразу ж викликала до життя новий  конгломерат  племен...  Таким  чином,  в  озна­ чених умовах стійкі форми адміністративного  управління  і  міцна  суспільна  структура  були  й  залишаються  зовсім  неможливими…»  13.   Як  зазначає  знавець  кочових  цивілізацій  О.  Пріцак,  номади  легко  позбавляють  влади  харизматичний правлячий клан після того, як  він утратив силу й здатність вести їх до пере­ моги  над  ворогами  та  забезпечувати  замож­ не  існування,  контролюючи  землеробське  та  осіле  ремісниче  населення  й  торгові  шляхи  (як  правило,  кочові  імперії  співпрацювали  з  об’єднаннями  міжнародних  мандрівних  куп­ ців). Так само доволі легко у відповідних умо­ вах у їхньому середовищі на керівну роль вису­ вається новий харизматичний клан, а перемоги  над супротивниками під його керівництвом та  встановлення  контролю  над  торговими  шля­ хами й країнами з осілим землеробсько­реміс­ ничим населенням забезпечують йому панівне  становище  (звичайно,  лише  на  час  успішного  керівництва  державним  об’єднанням)  14.  Тут  одразу  ж  пригадуються  слова  козакознавця­ новатора С. Леп’явка про те, що серед козаків  «уряди гетьмана і старшин на той час [у період  виникнення і становлення козацтва, коли воно  ще  не  перетворилося  на  соціальний  стан.  –  В. Б.]  у цілому були дуже непевними;  і  геть­ ман, і старші раз у раз змінювались у залеж­ ності від примхливих настроїв козацтва» 15. Деякі конкретні елементи політичної куль­ тури українців козацької епохи, що сформува­ лися  під  впливом  степовиків,  можна  назвати  вже тепер. Ідеться про добре відомі із джерел  вибори старшини (судді, писаря, осавула, ку­ рінних отаманів), а особливо кошового отамана  на  Запорозькій  Січі,  які,  за  словами  очевид­ ців,  характеризувалися  максимальною  демо­ кратичністю й навіть хаотичністю, кулач ними  боями тощо та ритуальною «анархією черні»,  у якій, однак, чітко простежується вплив стар­ ших за віком козаків 16. Така обрядова церемо­ нія запорожців виявляє чимало рис схожості з  ритуальними діями виборів хана в кочівників,  у яких, як і в запорожців, за висловленням ві­ домого  тюрколога  В.  Радлова,  «найпочесніші  літами та досвідом відкривають його [великий  збір кочового об’єднання. – В. Б.]; найсміливі­ ші надають життєвої сили; найсильніші дають  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 61 розвідки та матеріали спрямування;  і, нарешті, всі разом проводять  суперечки, які тривають іноді днів два, три  й  більше» 17.  Окрім  прямих  аналогій  між  запорожцями  та  кочівниками,  у  вказаних  обрядодіях  ви­ борів кошового  і  старшини на Січі простежу­ ються  типові  риси  міфологічних  стереотипів,  пов’язаних  з  комплексом  уявлень  про  «свя­ щенного  царя»,  що  виявлялося,  зокрема,  у  ритуальній анархії. Щодо джерела означених  уявлень  автор цих рядків припускав як мож­ ливість збереження в козацькому сере довищі  архаїчної давньослов’янської політичної тради­ ції, так і вплив степовиків­тюрків 18. Нині збе­ реженість  аж  до  ранньонових  часів  окремих  реліктів  давньослов’янських  архаїчних  тради­ цій в українській політичній культурі нам ви­ дається  неможливою.  А  от  кочове  тюркське  середовище,  безумовно,  такі  традиції  збері­ гало. Саме на них,  наприклад,  виросла  свого  часу  сакралізація  влади  кагана  в  тюркютів,  хозарів, аварів, а також ханів та інших зверх­ ників  практично  у  всіх  кочових  політичних  об’єднаннях Великого Євразійського Степу. Козацька  державність,  що  виникла  в  XVII  ст., містила  в  собі,  з  одного боку,  риси  шляхетської  політичної  культури,  запозичені  з відповідних владних інститутів Речі Поспо­ литої  та  принесені  безпосередньо  представ­ никами  шляхти,  яка  примкнула  до  козацтва  й  навіть  значною  мірою  витворила  його  вер­ хівку. З другого боку, козацькі суспільно­по­ літичні  структури  й  сама  їхня  державність  із  самого  початку  несли  відбиток  порубіжності  Великого  Кордону  і  включали  в  себе  риси,  властиві  суспільно­політичним  структурам  Сходу.  Сходо знавець  О.  Галенко  зараховує  Український гетьманат (офіційна назва – Вій­ сько Запорозь ке) і, ширше, Україну взагалі до  держав «із сильними традиціями степових ім­ перій». До таких держав він відносить також  Османську  імперію, Кримський ханат  і Мос­ ковію. Усі вони, за його словами, зазнали сво­ го часу впливу степових імперій 19. Погоджую­ чись з ним, дозволимо собі, однак, додати, що  на  Туреччину  та  Московську  державу  мали  вплив  не  тільки  степові  імперії  кочівників,   а  й  осілі  цивілізації  Сходу.  А  от  Кримський  ханат,  очевидно,  такого  впливу  зазнав  мен­ ше.  Щодо  України,  то  її  політична  традиція  й  пов’язані  з  нею  етнічні  стереотипи,  дійсно,  формувалися  значною  мірою  під  потужним  впливом  саме  степовиків.  У  цьому  ряду  сто­ їть і висловлювання О. Пріцака про подібність  структур Гетьманської держави  і Кримського  ханату 20.  Водночас  у  політичному  устрої  козацько­ го Гетьманату, за словами Н. Яковенко, було  багато  рис,  запозичених  також  з  Османської  імперії: «Зрощення військової та цивільно­ад­ міністративної  функцій  у  локальних  владах;  принцип забезпечення землею під обов’язком  збройної  служби  всього  вільного  населення  без огляду на знатність / незнатність; існуван­ ня  поземельного  фонду  для  свого  роду  “дер­ жавної” платні за виконання тих чи тих урядів  (“рангові  землі”);  централізований  контроль  за  земельним  фондом  при  відсутності  ієрар­ хії  чи  васальних  зобов’язань  європейського  типу тощо»  21. Знавець східних запозичень в  українській  культурі  Я.  Дашкевич  відзначає,  що,  як  і  турецький  санджак­бей,  козацький  полковник  утілював  у  собі  об’єднання  вій­ ськової  та  цивільної  влади  в  одних  руках  22.   Ще класик української політології В. Липин­ ський  уважав,  що  українська  державність  «форму валась  і  дійсно  відроджувалась»  за  Богдана Хмельницького «в сполученню схід­ них і західних цивілізаційних впливів» 23. Га­ даємо, що далеко не всі з названих рис козаць­ кої  державності  були  запозичені  її  творцями  безпосередньо  зі  східних країн. Багато  з них  могли виникнути й унаслідок власних тенден­ цій розвитку в умовах Великого Кордону, що  розділяв і водночас об’єднував Схід та Захід.  Проте і вплив степовиків та Сходу в цілому на  козацьку  державність  і  її  конкретні  складо­ ві – безсумнівний (при цьому всі запозичення  неодмінно зазнавали адаптації в українському  середовищі до власних потреб). У  зв’язку  з  розглядом  політичних  тради­ цій  українців  слід  нагадати  й  про  принципи,  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 62 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 6/2012 на  яких  у  номадів  одні  державно­політичні  утворення  підпорядковуються  іншим.  Сто­ совно  цього  сходознавці  зауважують,  що  «підданство»  в  них  означає  не  більше,  ніж  «протекція»,  інакше  кажучи  –  тільки  пере­ бування слабшого під захистом сильнішого, а  це виключає стабільні політичні зв’язки. Тому  правилом для  степовиків­номадів  є  уникання  стабільних  політичних  зв’язків  з  будь­якими  осілими  державами,  котрим  удається  вста­ новити  над  ними  контроль  24.  Тобто  відомій  етнічній плинності, властивій кочівникам, від­ повідає  плинність  у  політичній  сфері.  (Нага­ даємо,  що  етнічна  плинність  проявляється  у  практично безперервному процесі перекомпо­ нування та переходу окремих груп, цілих родів  і етнічних підрозділів з одного кочового етно­ політичного  угруповання  в  інше,  злитті  дріб­ них спільнот у більші й дробленні великих 25.)  А  політичні  традиції  степовиків  мали  вплив  на етнічні стереотипи, пов’язані з політичною  культурою українців.  Тож,  як  бачимо,  подібність  (хоча  й  не  то­ тожність) означених явищ політичного життя  степовиків  із  притаманними  українцям  та  їх­ нім давньоруським предкам удільними, а піз­ ніше  козацькими  порядками,  а  також  з  відо­ мою  «отаманщиною»  модерних  часів  і  навіть  із  реаліями  українського  політичного  життя  сьогодення виступає досить прозоро. (До речі,  в  українців,  окрім  означених  етнічних  сте­ реотипів, пов’язаних з політичною культурою,  сформованих під впливом степовиків та країн  Сходу в умовах Великого Кордону, у новітній  час  з’явилися  й  принципово  інші  стереотипи.  Ідеться  про  досвід  європейського  політично­ го  життя,  ази  якого  засвоїли  західноукраїн­ ські землі, що перебували свого часу в складі  Австрійської  імперії  та  Австро­Угорщини  26.  Саме ці принципи лягли в основу організації та  діяльності політичних організацій, що діяли в  Західній Україні наприкінці ХІХ – на почат­ ку ХХ ст., особливо на Галичині. Найвираз­ ніше  вони  проявилися  в  діяльності  Західно­ української Народної Республіки, формувань  Січових  стрільців,  а  найбільше  –  в  Органі­ зації українських націоналістів та в керованій  нею  Українській  повстанській  армії.  Саме  в  УПА було практично вперше в історії України  успішно подолано знамениту українську «ота­ манщину». У ХХ ст., особливо в останні роки,  відбувається інтенсивне поєднання двох озна­ чених типів політичних традицій та пов’язаних  з  ними  стереотипів,  чому  сприяє  змішання  «східняків» із «західняками» в ході інтенсив­ них міграційних процесів сучасності). 1 Про теорію Великого Кордону див.: Леп’явко  С.  Великий Кордон і доля європей- ської цивілізації в концепції Вальтера Прескотта Веба: Walter Preskott Webb. The Great Frontier. – Austin: University of Texas Press, 1964 // Україн- ський гуманітарний огляд. – К., 2005. – Вип. 11. – С. 46–65; про застосування цієї теорії стосовно України див.: Дашкевич Я. Україна на межі між Сходом і Заходом (XIV–XVIII ст.) // Записки На- укового товариства ім. Т. Шевченка. – Л., 1991. – Т. ССХХІІ; Дашкевич Я. Великий кордон Украї- ни за картами Боплана (політичні та конфесійні відносини) // Історичне картознавство України. Збірник наукових праць. – Л. ; К. ; Нью­Йорк, 2004; Леп’явко С. Українське козацтво у міжна- родних відносинах (1561–1591). – Чернігів, 1999; Леп’явко С. Аналоги українського козацтва у за- хідному світі // Історія українського козацтва: нариси : у 2 т. / редкол. В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К., 2006. – Т. 1; Брехуненко В. Типологія Степового Кордону Європи і перспектива до- слідження історії східноєвропейських козацтв // Україна в Центрально­Східній Європі (з най- давніших часів до кінця XVIII ст.). – К., 2006. – Вип. 6; Брехуненко  В.  Козаки на степовому кордоні Європи: Типологія козацьких спільнот XVI – першої половини XVII ст. – К., 2011. 2 Попович  М. Нарис історії культури Украї- ни. – К., 1998. – С. 71 3 Костомаров Н. И. Две русские народности // Костомаров Н. И. Собрание сочинений. – С.Пб., 1903. – Т. І. – Кн. І. – С. 42–43. 4 Грибовський В. Ногайські орди у політичній системі Кримського ханства // Україна в Цен- трально­Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). – К., 2008. – Вип. 8. – С. 139. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 63 розвідки та матеріали 5 Новосельцев  А.  П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа [Електорниий ресурс]. – Режим доступу : http // www.tuad.nsk.ru/~history. – С. 31. 6 Яковенко Н. Витоки роду Немиричів // Mappa Mundi. Збірник наукових праць на пошану Ярос- лава Дашкевича з нагоди його 70­річчя. – Л. ; К. ; Нью­Йорк, 1996. – С. 166. 7 Шенников  А.  А.  Княжество потомков Ма- мая (к проблеме «запустения» Юго­Восточной Руси в XIV–XV вв.) // Гумилев Л. Древняя Русь и Великая степь : в 2 кн. – М., 1997. – Кн. 2. – С. 463, 465. 8 Попов А. И. Названия народов СССР. Введе- ние в этнонимику. – Ленинград, 1973. – С. 34–37. 9 К. Тищенко вважає мову гунів монгольською, хоча багато лінгвістів тримаються точки зору про її тюркську належність. Існує також припущення, що гуни розмовляли невідомою науці мовою, яка вимерла, а також, що вони складалися з конгломе- рату племен різного походження, які розмовляли монгольською, тюркською, угорською, іранською та іншими мовами (про мову гунів див.: Doerfer G. Zur Sprache der Hunnen // Central Asiatic Journal. – Wiesbaden, 1973. – Vol. XVII. – № 1). Не будучи лінгвістами, ми вважаємо, що не можемо стати ні на одну із цих точок зору. Проте, зважаючи на те, що кочівницькі угруповання, як правило, містили різні мовно­етнічні компоненти, одночасне пере- бування в складі гунського об’єднання як тюрків, так і монголів (чи прототюрків та протомонголів, а ще угрів, яких перші асимілювали, а можливо, й інших, наприклад, підкорених іранців) також є дуже ймовірним, на що звертав увагу А. Ново- сельцев (Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавка- за. – С. 31). 10 Тищенко  К.  Етномовна історія прадавньої України. – К., 2008. – С. 471. 11 Єльников М. Золотоординські часи на укра- їнських землях. – К., 2008. – С. 74. 12 Войтович Л. В. Степи України у другій поло- вині ХІІІ – середині XV ст. // Історія українсько- го козацтва: нариси : у 2 т. / редкол. В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К., 2006. – Т. 1. – С. 44. 13 Радлов В. В. Из Сибири: страницы дневни- ка / пер. с нем. К. Д. Цивиной и Б. Е. Чистовой ; примеч. и послесл. С. И. Вайнштейна ; топони- мич. редакция, схемы маршрутов экспедиций и аннотир. указатель географич. названий Г. И. До- нидзе ; указатель этнич. названий Е. П. Батьяно- вой. – М., 1989. – С. 340. 14 Пріцак  О. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг). – К., 1997. – Т. І. – С. 76–78. 15 Леп’явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. – Чернігів, 1996. – С. 77. 16 Балушок  В.  Г. Особливості козацьких зви- чаїв та обрядів // Історія українського козацтва: нариси : у 2 т. / редкол. В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К., 2007. – Т. 2. – С. 29–32. 17 Радлов В. В. Из Сибири: страницы дневни- ка... – С. 339–340. 18 Балушок В. Головний ритуал Січі // Слово і час. – 1998. – № 3. – С. 88. 19 Галенко О. Коментар: Про османську титу- латуру українських гетьманів // Східний світ. – 1997. – № 12. – С. 216, 220. 20 Пріцак О. Що таке історія України? // Слово і час. – 1991. – № 1. – С. 59. 21 Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVII ст. – К., 2002. – С. 362. 22 Дашкевич Я. Україна на межі між Сходом і Заходом (XIV–XVIII ст.). – С. 42. 23 Липинський В. Україна на переломі 1657–1659. Замітки до історії українського державного будів- ництва в XVII­ім століттю. – К., 1997. – С. 147. 24 Грибовський В. Ногайські орди у політичній системі Кримського ханства... – С. 139. 25 Арутюнов С. А., Хазанов А. М. Проблема ар- хеологических критериев этнической специфи- ки // Советская этнография. – 1979. – № 6. – С. 83. 26 Шпорлюк  Р.  Творення модерної України: західний вимір // Критика. – 2004. – № 7–8 (81– 82). – С. 16–26. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси