Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області

Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області

У статті висвітлено рибальську господарську культуру Ратнівського району Волинської області. Здійснено спробу виявити ознаки її подібності та відмінності на українсько-білоруському порубіжжі....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Сіренко, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201661
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області / С. Сіренко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 6. — C. 94-99. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201661
record_format dspace
spelling irk-123456789-2016612025-01-27T11:32:03Z Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області Сіренко, С. Трибуна молодого дослідника У статті висвітлено рибальську господарську культуру Ратнівського району Волинської області. Здійснено спробу виявити ознаки її подібності та відмінності на українсько-білоруському порубіжжі. The article highlights the fishing economic culture in the Ratne District (Volyn Region). The author makes advances to detect the signs of its similarities and dissimilarities on a Ukrainian-Byelorussian frontier. 2012 Article Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області / С. Сіренко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 6. — C. 94-99. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201661 639.2.081(477.82):001.891.7 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
spellingShingle Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
Сіренко, С.
Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області
Народна творчість та етнологія
description У статті висвітлено рибальську господарську культуру Ратнівського району Волинської області. Здійснено спробу виявити ознаки її подібності та відмінності на українсько-білоруському порубіжжі.
format Article
author Сіренко, С.
author_facet Сіренко, С.
author_sort Сіренко, С.
title Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області
title_short Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області
title_full Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області
title_fullStr Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області
title_full_unstemmed Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області
title_sort рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами ратнівського району волинської області
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Трибуна молодого дослідника
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201661
citation_txt Рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: за матеріалами Ратнівського району Волинської області / С. Сіренко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 6. — C. 94-99. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT sírenkos ribalʹsʹkagospodarsʹkakulʹturaukraínsʹkobílorusʹkogoporubížžâzamateríalamiratnívsʹkogorajonuvolinsʹkoíoblastí
first_indexed 2025-02-09T04:43:31Z
last_indexed 2025-02-09T04:43:31Z
_version_ 1823553578242932736
fulltext 94 рибальська господарська культура українсько-білоруського порубіжжя: За матеріалами ратнівського району волинської області Сергій Сіренко УДК 639.2.081(477.82):001.891.7 У статті висвітлено рибальську господарську культуру Ратнівського району Волинської області. Здійснено спро­ бу виявити ознаки її подібності та відмінності на українсько­білоруському порубіжжі.  Ключові слова: рибальство, Ратнівський район, знаряддя та способи лову. The article highlights the fishing economic culture in the Ratne District (Volyn Region). The author makes advances to  detect the signs of its similarities and dissimilarities on a Ukrainian­Byelorussian frontier. Keywords: fishing, Ratne District, fishing gear, fishing methods. Серед  актуальних  проблем  сучасних  до­ сліджень  неабиякий  інтерес  викликає  ви­ вчення особливостей рибальства порубіжних  територій.  Мета  пропонованої  статті:  1)  охарактери­ зувати  рибальські  знаряддя  та  способи  лову  Ратнівського  району  Волинської  області;  2)  виявити  спільні  та  відмінні  снасті,  розпо­ всюджені на території українсько­білорусько­ го пограниччя. Джерельною базою статті є архівні матеріа­ ли  Музею  етнографії  Волині  та  Полісся  при  Східноєвропейському  національному  універ­ ситеті імені Лесі Українки, які складаються з  двох частин. Перша – це наративи, записані  у  1990­х  роках  студентами  Волинського  уні­ верситету,  а  друга  –  відомості,  зафіксова­ на  автором  цієї  статті  у  2011  році.  Збирання  матеріалів  здійснювалося  методом  спостере­ ження та  інтерв’ю за спеціально розробленою  програмою­запитальником.  Опитуванню  під­ лягали переважно чоловіки (1923–1970 років  народження), які пам’ятають «як колись було»,  що дало можливість відновити і деякою мірою  реконструювати реалії та факти, що вийшли з  ужитку. Оскільки здатність у носіїв до само­ стійного створення таких реконструкцій різна,  то їхні відомості відрізняються інформаційною  насиченістю.  Наукова  новизна  статті  полягає  у введенні до наукового обігу нових польових  етнографічних даних та спробі з’ясувати пара­ лелі з білоруським матеріалом. При розгляді  знарядь та способів лову ми  спиратимемося  на  власну  класифікацію,  яка  представлена науковій громадськості в часопи­ су «Народна творчість та етнографія» [1, с. 110,  114–115], основним критерієм якої є принцип  використання/невикористання  рибальських  знарядь.  Вони  поділяються  на  пастки  (неру­ хомі (ставні), рухомі), гачкові (наживні та не­ наживні  (самолови)),  ударні,  колючі  та  допо­ міжні. Ловити без рибальських пристосувань  можна  також  за  допомогою  рук,  отрути  та  різно манітних (переважно господарських, не­ пристосованих для лову) предметів. Пастки  –  це  рибальські  пристосування,  будова  яких  позбавляє  рибу  можливості,  по­ трапивши всередину, вивільнитися з неї. Нами  було виявлено кілька видів пасток: волок, жак,  кловня, кош, мирожа, накривачка * Волок (волочок, бредень) – рухома пастка  з  двох  сіткових  полотен  (крила),  між  якими  кріпиться  сітковий  куль  (пут,  пуц)  з  ванта­ жем.  У  верхній  частині  крил  розміщують  поплавки,  а  в  нижній  –  тягарці.  Поплавки  виготовляють з пінопласту, а грузила в кінці  минулого століття нарізали з металевих труб,  а в 2000­х роках почали виливати [2, арк. 15].  * Види знарядь подано за абеткою. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 95 Трибуна молодого дослідника Це знаряддя призначене для ловлі вбрід дво­ ма рибалками.  Жак (ятір) – закрита зверху конусоподіб­ на ставна пастка з лозовими кільцями, обтяг­ нутими  тенетом  (тобто  сітковим  полотном).  На  досліджуваній  території  використовують  двокульний жак, у якого два кулі з’єднані між  собою  крилом  (перепонкою).  Довжина  кри­ ла  3  м,  а  куля  –  до  1  м.  Кожен  куль  має  по  два вхідних отвори («серця»). Ловлять жаком  улітку,  розташовуючи  його  у  верхніх  шарах  водної поверхні. У с. Датинь практикували ви­ користання як приманки хліба, натертого час­ ником [3, арк. 5]. Існують поодинокі приклади  інших назв цього предмета. Лише один рибал­ ка із с. Залисиця зазначив, що таку пастку ще  називають «ятером» [4, арк. 5].  Кловня – це рухома пастка у формі  три­ кутної призми. Складається з каркаса та сіт­ ки,  якою  обтягують  дві  грані.  Ловлять  нею  вбрід двоє рибалок. Інколи «кловнею» імену­ ють  «сани»  (див.  нижче),  а  в  с.  Підгір’я  –  невелику  сітку,  у  якої  по  боках  кріпляться   дві палки. Кош  (верша,  кошик)  –  це  виготовлена  з  лози  нерухома  конусоподібна  пастка,  закри­ та  зверху.  Через  вхідну  лійкоподібну  час­ тину,  яка  називається  «серце»,  риба  потрап­ ляла  всередину  знаряддя.  На  Ратнівщині  коші  були  двох  видів:  з  отвором  для  легко­ го виймання риби  і без нього. Отвір робили  навпроти  вхідної  частини.  Його  закривали  дерев’яною пробкою (чоп). Цей тип знаряддя  застосовували в селах Підгір’я та Межисить.  Безотворні  коші  протягом  ХХ  ст.  зазнали  значної зміни. У них до Другої світової війни  «серце» виготовляли з лози, а після війни – із  сіткового полотна. У с. Окачове сіткове «сер­ це» кріпилося спеціальними гачками, які при  вийманні риби знімали [5, арк. 11]. Кошем ло­ вили взимку, вставляючи в перегородки (ізи)  або в ополонки («на духи»). Зауважимо, що  лише в с. Залисиця ловлю щуки кошем прак­ тикували навесні [6, арк. 2]. Цим знаряддям  перестали  ловити  в  1960­х  роках,  тому  що  воно було витіснене неретом та сіткою. У се­ лах Самара і Межисить кіш іменували «вер­ шею»  [6,  арк.  6;  7,  арк.  4],  тобто  вживали  загальноукраїнський термін.  Мирожа  –  закрита  зверху  ставна  пастка  з лозовим каркасом, обтягнутим сіткою. Ми­ рожа дуже подібна до жаку, але її кулі мають  форму  розрізаного  по  основі  конуса.  Засто­ совують таке знаряддя лише в с. Самари, що  вказує на запозичення з Білорусії, тому що в  Україні такої снасті не існувало. Накривачка  –  це  рухома  пастка,  яка  має  форму  зрізаного  конуса,  до  якого  прикріпле­ но  держак.  З  кінця  ХХ  ст.  це  знаряддя  по­ чали  робити  з  підсобного  матеріалу,  зокрема  зі старих відер, у яких вибивали дно і до яких  прикріплювали  дерев’яний  держак.  Ловлять  накривачкою навесні та влітку на мілководді.  Рибалка вночі  з ліхтариком світить на рибу  і  накриває  її  накривачкою,  після  чого  виймає  улов [6, арк. 7]. Невід – це волок великих розмірів, у якого  куль називали «матнею». Довжина крил сягала  65–70 м [4, арк. 3]. У регіоні дослідження ним  ловили в озерах – улітку витягуючи на човни,   а взимку тягнучи під льодом до ополонки.  Нерет * – це рухома закрита зверху паст­ ка, у якій конусоподібний каркас (дерев’яний  або металевий) обтягнутий тенетом. Існує два  види  нерету:  конусоподібний,  поширеніший,  та циліндричний. Перший походить від коша.  Конусоподібний нерет виник у 1960–1970­х  роках, тому в регіоні дослідження його імену­ ють «кошем», що є особливістю Ратнівщини,  адже на більшій території Полісся його пере­ важно  називають  «неретом».  Цією  пасткою  ловлять,  як  і  кошем,  узимку.  Циліндричним  неретом  користуються  влітку  і  називають  його «жак» або «ятір».  «Павук»  –  це  рухома  пастка  у  вигляді  квадратної  сітки,  прикріпленої  до  двох  пере­ хресних дуг, до яких прилаштовано держак. Її  періодично опускають у воду і піднімають. Це  знаряддя використовують на каналах.  *  Автор  застосовує  назву  «нерет»  саме  для  цього  виду пасток. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 96 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 6/2012 Сак (бродячок, тулуб) – це рухома пастка  у  вигляді  конусної  сітки.  Вхідний  отвір  зна­ ряддя  має  форму  півкола  або  прямокутника.  До його вхідної частини кріпиться ручка. До­ вжина  пастки  сягає  півтора  метри.  Ловлять  саком  шляхом  зачерпування  або  заганяння  риби.  Іншим  методом  лову  є  парний:  один  з  рибалок тримає пастку, а інший за допомогою  бовта (див. нижче) заганяє рибу. Термін «бро­ дячок»  використовують  лише  в  с.  Самари,  а  «тулуб» – у с. Поступель.  «Сани»  (кловня)  –  це  рухома  пастка,  у  якій нижня частина сітки прикріплена до двох  полозів. У місці  з’єднання останніх кріпиться  дерев’яна палиця. Довжина пастки – два­три  метри.  «Саньми»  ловлять  у  заростях.  Кон­ струкція цього  засобу передбачає ловлю,  яку  здійснюють  троє  рибалок:  один  притискає  пастку  палицею  до  дна  водойми,  а  двоє,  що  стоять попереду, тягнуть її за полози.  Сітка  –  це  ставна  пастка.  На  Ратнівщині  використовують  одностінну  (ставка)  та  три­ стінну (путанка). Раніше сітку, яку ставили в  річках від берега до берега,  іменували «пере­ метом»  [8,  арк.  12].  Ставка  і  путанка  мають  різні  розміри  вічок:  20,  30,  40  та  50  мм  [9,  арк.  3].  На  верхню  частину  сітки  за  мотузку  чіпляють поплавки, а на нижню – грузила, які  виготовляють з різних металів. Загальна маса  тягарців повинна бути в півтора рази більшою  за  масу  поплавків  [8,  арк.  6].  До  90­х  років  ХХ ст. полотно для сіток плели самі рибалки,  а пізніше почали купувати.  «Телевізор» (екран) – це ставна сітка зав­ довжки до 2–3 м, яка ставиться на палицях.  Вона не має поплавків та грузил.  Гачкові  –  це  знаряддя,  у  будові  яких  є  один  або  декілька  гачків.  Вони  діляться  на  дві  підгрупи:  наживні  і  ненаживні  (само­ лови).  До  першої  зараховують  снасті,  на  які  підвішують  приманку,  і  риба,  намагаючись  її  з’їсти,  чіпляється  за  гачок.  У  свою  чергу  вони  поділяються  на  вудки  та  невудки.  До  підгрупи  самолови  належать  знаряддя,  які  зачіпляють  рибу  під  час  проходження  повз  снасті. У регіоні дослідження ми зафіксували  лише  наживні  знаряддя:  дорожка,  жерлиця,  мормишка,  перемет,  пінопласт,  поплавкова  вудочка, резинка та спінінг. Дорожка  –  наживна  гачкова  снасть  для  ловлі хижої риби. Вона складається з волосіні,  котушки  та  блешні  (штучної  приманки).  До­ рожкою  ловили  із  човна.  Рибалка  веслував,  тягнучи блешню. Щоб дізнатися про клюван­ ня, волосінь намотували на вухо. Щоб уберег­ ти снасть від висмикування, її намотували на  ногу  [9,  арк.  8].  Сьогодні  цим  знаряддям  не  ловлять.  Жерлиця (щупанівка) – це наживна гачко­ ва снасть, якою ловлять хижу рибу. Жерлиця  складається  з  основи,  жилки,  повідка,  по­ трійного гачка, котушки та інколи з прапорця.  У с. Самари зимовою жерлицею ловлять, по­ чинаючи з 1970­х років, а в с. Межисить – з  1980­х років.  Мормишка – різновид наживної вудочки,  яка складається з короткого вудлища, волосіні  та мормишки (гачок, упаяний у грузило). Сиг­ налізатором кльову є кивок, прикріплений на  кінці вудлища. Завдяки йому штучна приман­ ка «грає», тому що саме він передає рухи руки  рибалки на волосінь. Нам вдалося зафіксувати  лише  одну  згадку  про  зимову  мормишку,  що  засвідчує  про  незначне  використання  цього  знаряддя. Перемет – довга мотузка, перпендикуляр­ но до якої кріпилися гачки. На гачки чіпляли  різну наживку. У район дослідження перемет  завезли  білоруські  рибалки.  Сьогодні  цією  снастю не ловлять. Пінопласт  –  це  вид  кружка.  Він  склада­ ється з плавучої основи (пінопласту), волосіні,  тягарця, повідка та «тройніка», на який чіпля­ ється живець. Сьогодні в с. Підгір’я таке зна­ ряддя використовує лише один рибалка.  Поплавкова вудочка (удка, удочка) склада­ ється з вудлища, волосіні, поплавка, грузила і  гачка. До 2000­х років вудлище виготовляли  самі рибалки з горішника, берези. Палицю зрі­ зали завдовжки 2,5–4 м в будь­яку пору року.  У с. Самари вудлище вирівнювали. Поплавки  робили з кори, а волосінь та гачки у другій по­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 97 Трибуна молодого дослідника ловині ХХ ст. завжди купували. Сьогодні так  само купують вудлища та поплавки промисло­ вого виробництва. Резинка – різновид донної вудочки, виго­ товленої  з  жилки,  на  яку  чіпляють  6–8  гач­ ків. Один кінець жилки прив’язують до палиці  (її  встромляють  у  ґрунт  або  закріплюють  на  човні),  а  другий чіпляють  до резинки  (штуч­ ної хімічної волосіні, яка може розтягуватися)  з  тягарцем.  Резинка  була  розповсюджена  в  с. Самари, а в досліджуваних селах нею лови­ ли лише в озерах. Спінінг  –  це  наживне  гачкове  знаряддя,  призначене  для  лову  хижої  риби.  Воно  скла­ дається  з  вудлища, котушки,  волосіні,  повід­ ка  та  штучної  приманки  (переважно  блешні).  Спінінгом почали ловити в 70­х роках ХХ ст. Нами було зафіксовано також ударні снас­ ті, якими глушать рибу. До них належать елек­ тровудка та шлєга. Електровудка – це сучасне браконьєрське  знаряддя, яке складається з трансформатора,  акумулятора та підсаки. Масового розповсю­ дження  набула  у  ХХІ  ст.  Майже  усі  з  опи­ таних  рибалок  відзначали  шкідливість  цього  знаряддя, оскільки воно знищує велику кіль­ кість риби. Дослідження засвідчують, що, як  правило, електровудки на р. Прип’ять застосо­ вують немісцеві рибалки. Шлєга (глушак) – дерев’яна тичка з дуба  чи берези, яка має товстий кінець. Її викорис­ товують  під  час  зимової  ловлі,  щоб  глушити  рибу, б’ючи по першому льоду. Оглушену рибу  виймають через ополонку.  Під час експедиції було виявлено лише одне  знаряддя, яке належить до колючих – ости.  Ости – знаряддя у вигляді вил з 3–8 зуб­ цями.  Кованих  ост  у  селах  уже  немає,  проте  зберігаються снасті, виготовлені методом зва­ рювання  металевих  деталей.  Остами  ловили  навесні під час нересту карася та щуки. Така  ловля  відбувалася  вночі  і  була  колективною.  Один  рибалка  ніс  каган,  а  інші  йшли  й  били  рибу. Цей спосіб на Поліссі називається ловля  «на  посвєт»,  але  в  досліджуваній  місцевості  цей термін не відомий.  допоміжні снасті – це пристрої, знаряд­ дя,  споруди,  механізми,  які  відіграють  до­ поміжну роль під час ловлі:  підготовка місця  лову,  зберігання  риби,  виготовлення  снастей  тощо.  У  регіоні  дослідження  застосовують/ застосовували барабан, бовт, іглицю, із, каган,  кіш, садок, сак, сушило, хохлю та чайку.  Барабан – пристрій для намотування мо­ тузок, який встановлюють на човен. Його за­ стосовують для витягування невода з водойми.  Бовт  –  пристрій  для  заганяння  риби  в  пастки. Складається з держака та шумоутво­ рювача, який роблять з металевого конуса. Іглиця (глиця) – прилад для в’язання сіт­ кового  полотна.  Вона  має  форму  пластинки,  у якої в нижній частині є заглибина, а верхня  частина гостра і містить проріз із язичком.  Із (загата) – це перегородка, у яку вставля­ ли кош або нерет. Загату виготовляли з колод  та лози. Ізи мали висоту півтора метри. Інколи  зверху  на  перегородку  клали  дошки,  по  яких  рибалка ходив виймати пастку.  Каган – пристрій для освітлення водойми.  Складається з дерев’яного держака та метале­ вої мисочки, куди клали лучину, яку підпалю­ вали. Застосовували при ловлі остами.  Кіш – пристрій для зберігання виловленої  риби під час рибалки. Його плели з лози у ви­ гляді  овального  м’яча,  а  посередині  розміщу­ вали  дверцята.  Використовували  до  Другої  світової війни.  Садок – це пристрій для зберігання вилов­ леної риби. Каркас виготовляють із дерева, ме­ талу, який обтягують тенетом. Садок має різні  форми  та  розміри.  Також  використовують  ку­ повані сіткові садки на металевих обручах. Сак (підсака) застосовують як допоміжний  пристрій під час ловлі поплавковою вудкою чи  спінінгом.  Сушило  –  допоміжний  пристрій  для  протягування  хохлі  під  льодом  при  ловлі  сітками  чи  неводом.  Сушило  складається  з  дерев’яного  держака,  до  якого  кріпиться   металевий гак. Хохля – це палиця, до одного кінця якої  прив’язана  довга  мотузка  із  сіткою  або  кри­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 98 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 6/2012 лом невода. Використовують під час ловлі під  льодом.  Чайка  (крипа)  –  це  човен,  який  роблять  із  дощечок.  Назва  «крипа»  поширена  в   с. Датинь [10].  У  регіоні  дослідження  існує  й  ловля  без  риболовних  знарядь.  Найпростішим  таким  способом є ловля руками. Коли влітку зни­ жується рівень води і утворюються невеличкі  озерця,  то в них залишається риба. У таких  місцях воду каламутять, риба без кисню ви­ ринає  на  поверхню,  де  її  збирають  руками.  Цей  метод  застосовували  під  час  риболовлі  на  р.  Прип’ять  та  її  притоках.  У  другій  по­ ловині ХХ ст.  такий спосіб лову був випад­ ковим,  а  не  постійним.  Ним  користуються  переважно  діти.  Також  руками  виймали  ка­ расиків  з  печер.  У  с.  Самари  на  болоті,  що  пересохло,  з  нір  руками  витягували  в’юнів  або,  закривши  отвір  (перекриваючи  доступ  кисню),  чекали,  поки  риба  сама  з’явиться   з нори. Узимку руками ловили рідко. Під час заду­ хи риба підходить до ополонок, звідкіля її про­ сто виймають. Рибалка Мельник (1930 р. н.)  розповідає:  «Був  такий  випадок,  коли  один  чоловік  з  товаришем  пішов  на  річку,  пробив  ополонку  всунув  руку  у  воду,  йому  вчепила­ ся  щука  8­кілограмова.  Він  не  міг  витягнути  спочатку своєї руки, бо щука міцно вчепилася.   Лише  після  того  як  товариші  прорубали  більший  отвір,  вдалося  витягнути  свій  улов»   [10, арк. 6]. На  Ратнівщині  практикували  ловлю  раків  ногами. Ця тварина заривається у піщане дно  озера, а діти ногою викидають її на берег.  У Ратнівському районі рідко ловили за до­ помогою отрути. Для цього використовували  борну кислоту, яку додавали до хліба і кида­ ли на воду. Риба, з’ївши таку приманку, через  декілька хвилин спливала. Цим методом ко­ ристувалися в 50–60­х роках ХХ ст. У цей  час  в  каналі  біля  с.  Межисить  намагалися  ловити  за  допомогою  дизельного  пального,  яке виливали з каністри у воду, від чого риба  спливала [8, арк. 20]. Практика  ловити  різними  підсобни- ми предметами  не  була  масовою.  У  1980­х  роках,  коли  біля  с.  Залисиця  чистили  ка­ нал,  зриваючи пеньки, рибу почали  глушити   динамітом.  Улітку  діти  практикували  глушіння  риби  на  мілководді  звичайною  палицею.  Воду   замулювали,  карась  випливав  дихати,  а  по  ньому били палицею.  Існувала  практика  ловити  за  допомогою  мотузки. Однак відомості про цей спосіб лову  нині відсутні, що свідчить про його зникнення.  Наявність  такої  кількості  знарядь  та  спо­ собів ловлі в регіоні зумовлена сприятливими  умовами: значна кількість річок, озер, які спо­ лучені між собою каналами. Усе це приваблює  не лише місцевих рибалок, але й рибалок з ін­ ших  населених  пунктів  України  та  Білорусії.  Приміром,  львів’яни  полюбляють  рибалити  на озері Волянському [11]. Білоруські рибалки  на Ратнівщині надають перевагу ловлі жерли­ цею, «телевізором» та переметом.  Ратнівщина  має  багато  спільних  з  Білору­ сією снастей: невід, сітка, волок, «сани», нерет,  жак,  мирожа,  сак,  кломля,  «павук»,  перемет,  дорожка, поплавкова вудка, спінінг, мормишка,  бовт, із, іглиця. Більшість з них мають подібні з  білоруськими назви. Винятком є «сани»  і кіш.  Перші  в  північних  сусідів  іменуються  «кри­ гою», а другі – «нератом» [12, с. 56, 64]. Отже,  із  середини  ХХ  –  на  початку  ХХІ  ст.  на  території  Ратнівщини  використо­ вують  різноманітні  пристосування  для  ловлі  риби: давні (волочка, ост) і нові знаряддя (не­ рет,  спінінг,  електровудка).  По­друге,  нерет  почали використовувати значно пізніше, ніж в  інших частинах Полісся. Цьому  сприяла  ізо­ льованість місцевості. Саме тому нерет тут не  є запозиченим знаряддям, а виник, правдопо­ дібно, шляхом еволюції від коша. По­третє, у  цьму районі Волині дуже поширена ловля на­ кривачкою із застосуванням ліхтаря. Напевно,  ця снасть на початку ХХ ст. замінила ости як  гуманніше  знаряддя  при  ловлі  «на  посвєт».  По­четверте,  у  даній  місцевості  рибу  досить  часто ловлять за допомогою різних пасток та  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 99 Трибуна молодого дослідника гачкових  снастей.  Інші  знаряддя  та  беззна­ рядні  способи  застосовують  рідко.  По­п’яте,  у с. Самари значно раніше, ніж в інших насе­ лених  пунктах,  почали  використовувати  нові  знаряддя, приміром, жерлицю, що можна по­ яснити розвитком інфраструктури. По­шосте,  через  сусідство  з  Білорусією  відбулося  запо­ зичення  перемету  та  мирожі.  Усі  інші  шіст­ надцять знарядь є спільними для Ратнівщини  та білоруських регіонів, що засвідчує незначні  міжкультурні  взаємовпливи  в  Ратнівському  районі Волинської області. 1. Сіренко  С. До питання класифікації рибаль- ських знарядь / С. Сіренко // Народна творчість та етнографія. – 2011. – № 1. – С. 106–117. 2. Архів Музею етнографії Волині та Полісся при Східноєвропейському національному уні- верситеті імені Лесі Українки (далі – Архів МЕВП). – Ф. 15. Етнографічна практика – 2011, од. зб. «Сіренко. – D3S1, с. Самари Ратн. р­н». 3. Архів МЕВП. – Ф. 2. Допоміжні заняття, од. зб. 99. 4. Архів МЕВП. – Ф. 15. Етнографічна практи- ка – 2011, од. зб. «Сіренко. – D1S2, с. Залисиця Ратн. р­н». 5. Архів МЕВП. – Ф. 15. Етнографічна практи- ка – 2011, од. зб. «Сіренко. – D4S3, с. Окачове Ратн. р­н». 6. Архів МЕВП. – Ф. 15. Етнографічна практи- ка – 2011, од. зб. «Сіренко. – D1S1, с. Залисиця Ратн. р­н». 7. Архів МЕВП. – Ф. 2. Допоміжні заняття, од. зб. 102. 8. Архів МЕВП. – Ф. 15. Етнографічна практи- ка – 2011, од. зб. «Сіренко. – D2S1, с. Залисиця Ратн. р­н». 9. Архів МЕВП. – Ф. 15. Етнографічна практи- ка – 2011, од. зб. «Сіренко. – D1S3, с. Залисиця Ратн. р­н». 10. Архів МЕВП. – Ф. 2. Допоміжні заняття, од. зб. 100. 11. Озеро Волянське (Ратнівський район) [Елек- тронний ресурс] // Львівський клуб активно- го відпочинку. – Режим доступу : http://www. active.lviv.ua/topic-t1361.html#p16637. 12. Браім І. М. Рыбалоўства ў Беларусы (гісторыка­ этнографічны нарыс) / І. М. Браім / рэд. М. Я. Грынблат. – Мінск : Наука і тэхніка, 1976. – 136 с. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси