Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах

Jeanmarie Rouhier-Willoughby. The (Un)Clean Other: Jews and Roma in Russian Folk Legends. The perception of the other in legends is not nearly as straightforward an issue as it would seem. Certainly, one could point to the depictions of Jews and Roma and safely assert that legends were responsible f...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Руйє-Віллоубі, Ж.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:	Народна творчість та етнологія
Теми:	Народна епіка та питання виконавства
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201675
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах / Ж. Руйє-Віллоубі // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 42-45. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-201675
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2016752025-01-28T10:49:59Z Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах Руйє-Віллоубі, Ж. Народна епіка та питання виконавства Jeanmarie Rouhier-Willoughby. The (Un)Clean Other: Jews and Roma in Russian Folk Legends. The perception of the other in legends is not nearly as straightforward an issue as it would seem. Certainly, one could point to the depictions of Jews and Roma and safely assert that legends were responsible for misinformation and stereotypes about these people. We can safely conclude that the legend itself does not create stereotypes, but builds on those that already exist. I would contend that the Roma and Jews provide cover for the narrators to criticize God and Нis Сhurch. 2012 Article Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах / Ж. Руйє-Віллоубі // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 42-45. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201675 398.21(470=411.16=214.58) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Народна епіка та питання виконавства Народна епіка та питання виконавства
spellingShingle	Народна епіка та питання виконавства Народна епіка та питання виконавства Руйє-Віллоубі, Ж. Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах Народна творчість та етнологія
description	Jeanmarie Rouhier-Willoughby. The (Un)Clean Other: Jews and Roma in Russian Folk Legends. The perception of the other in legends is not nearly as straightforward an issue as it would seem. Certainly, one could point to the depictions of Jews and Roma and safely assert that legends were responsible for misinformation and stereotypes about these people. We can safely conclude that the legend itself does not create stereotypes, but builds on those that already exist. I would contend that the Roma and Jews provide cover for the narrators to criticize God and Нis Сhurch.
format	Article
author	Руйє-Віллоубі, Ж.
author_facet	Руйє-Віллоубі, Ж.
author_sort	Руйє-Віллоубі, Ж.
title	Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах
title_short	Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах
title_full	Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах
title_fullStr	Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах
title_full_unstemmed	Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах
title_sort	злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Народна епіка та питання виконавства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201675
citation_txt	Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах / Ж. Руйє-Віллоубі // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 42-45. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT rujêvílloubíž zlídobríčužincíêvreítaciganivrosíjsʹkihnarodnihlegendah
first_indexed	2025-02-09T04:43:58Z
last_indexed	2025-02-09T04:43:58Z
_version_	1823553606965526528
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Легенду в межах традиційної фольклористики слов’янські вчені визначають приблизно як жанр прози, який включає біблійних персонажів як зі Старого, так і з Нового Завітів (наприклад, Христос, Бог, Ной, Соломон, Богоматір тощо) або містить інших релігійних персона- жів, характерних для православ’я (святі Петро, Георгій, Микола). У західній фольк лористиці широко обговорю- вали питання, чи можна класифікувати легенду як фольк- лорний жанр, беручи до уваги, що її зміст може бути заснований на письменному тексті. Однак легенда часто включає апокрифічний матеріал, запозичений з народ- ної традиції, навіть при згадуванні подій, описаних у Біблії. Наприклад, В. Кузнецова [5, с. 72–73] досліджува- ла тексти, у яких ідеться про Бога та диявола, що разом створюють землю. Ці тексти є варіантами міфів про пір- нальників углиб землі, посланих Творцем, щоб отрима- ти матеріал для створення світу. Такі міфи побутували серед місцевих племен Сибіру та Північної Америки. У деяких версіях легенди про створення світу Бог від- правляє диявола у вигляді пташки на дно океану, щоб отримати ґрунт. Бог створює чудове, рівнинне місце для життя людей; диявол, який зрадив Бога, залишив части- ну ґрунту за щокою. Він імітує Господа, випльовуючи бруд, утворює болота, пустелі та високі гори, тобто несприятливу місцевість для людей, тим самим руйную- чи ідеальний світ, створений Богом. Однак сатана був необхідний Богові для створення світу. Крім того, люди розповідають багато легенд, які, безсумнівно, не запо- зичені з Біблії, наприклад, такі, де Ісус Христос і святі відвідують російські землі та спілкуються із селянами. Тут зміст легенди почерпнуто з багатьох джерел, біль- шість з яких поширювалися винятково в усній формі. Водночас біблійні теми відігравали суттєву роль. Найважливіші сюжети та фабули були запозичені з міфів, усних переказів, проповідей, а також фольклорно- го жанру релігійної пісні. Таким чином, як і Лінда Дег [2], я стверджую, що легенда не тільки має бути визначена як фольклорний жанр, завдяки зв’язкам із цими чітко вираженими усними формами, але й відоб- ражати традиційні звичаї та народні біблійні вірування, пов’язані з культурною ідентичністю. Легенду спочатку розглядали переважно як консерва- тивний, дидактичний жанр, який пояснює, як та чому виникло життя. Однак існують також інші погляди щодо її ролі та функцій у межах місцевого населення. Л. Дег стверджує, що легенду можна описати швидше як жанр, що стосується дискусій про системи вірувань [2]. Фольклористка пише: «Легенда є легендою, оскільки вона порушує дискусії щодо вірування. Коротка або довга, завершена або ні, місцева або глобальна, надпри- родна, міфічна, таємнича або абсурдна, про свій або чужий досвід, вираз протилежних думок, – це все, що легенду робить легендою» [2, р. 97]. Діана Гольдштейн стверджує, що легенди «вказують на те, що нас інтригує, цікавить, лякає та бентежить у щоденній реальнос- ті» [3]. Вона доводить, якщо навіть сюжет і може існува- ти в багатьох культурах, то не можна проаналізувати легенду, не враховуючи однаковий культурний контекст, у межах якого існує оповідання [3]. Ці аспекти легенди як ознаки вірування є ключовими не тільки для їх кра- щого розуміння, але й для аналізу циклу слов’янських легенд, які стосуються народження Ісуса Христа, Його розп’яття, ставлення до євреїв і циган. Легенди часто пов’язані з поширенням стереотипів про чужинців, яких можна різним чином трактувати залежно від змісту легенди. Д. Гольдштейн [3, p. 84–85], наприклад, досліджує стереотипи, що стосуються тих, хто страждає на СНІД, а також образливі випадки на ґрунті націоналізму. Однак, як зауважує дослідниця, розуміння легенд ще більш ускладнене, ніж звичайне поширення поганих думок про тих, хто є небезпечни- ми чужинцями для оповідачів [3, p. 85]. Коли легенди порушують такі проблеми, то їхні оповідачі намагають- ся пояснити природу стійкості таких уявлень завдяки віруванням, страхам та сумнівам у су спільстві. Російські легенди про євреїв та циган належать до цієї категорії. Їх головна мета полягає не в поширенні етнічних сте- реотипів, як позитивних, так і негативних, а в подолан- ні сумнівів щодо віри та природи у світі, створеному Богом. Згадки про євреїв містяться в текстах про Різдво Христове та Його розп’яття на хресті. У випадку з Його Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах Жанмарі Руйєвіллоубі УДК 398.21(470=411.16=214.58) Jeanmarie Rouhier-Willoughby. The (Un)Clean Other: Jews and Roma in Russian Folk Legends. The perception of the other in legends is not nearly as atraightforward issue as it would seem. Certainly, one could point to the depictions of Jews and Roma and safely assert that legends were responsible for misinformation and stereotypes about these people. We can safely conclude that the legend itself does not create stereotypes, but builds on those that already exist. I would contend that the Roma and Jews provide cover for the narrators to criticize the God and Нis Сhurch. Keywords: Jews, Roma, folk legends, stereotype. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 43 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Жанмарі Руйє-Віллоубі. Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах народженням російська традиція засновувалася на наказі Ірода вбивати хлопчиків, щоб у такий спосіб попередити втрату свого трону на користь новонаро- дженого царя у Вифлеємі [4]. В апокрифічних версіях цього канонічного матеріалу йдеться про те, як Богоматері вдалося врятуватися від убивць. В одній версії, наприклад, Марія вбігає до будинку жінки, яка доглядає за дитиною, наказує їй кинути власну дитину у вогонь та притиснути Христа до грудей, як свою дити- ну. Жінка погоджується, оплакуючи долю власної дити- ни, але їй вдається обдурити солдат, які думають, що дитина у вогні – це Христос. Оглянувши піч, вони зна- йшли мертве немовля та пішли з дому. Однак Богоматір велить жінці, яка плаче, відкрити піч, де засмучена мати знаходить свою неушкоджену дитину, що граєть- ся вугіллям. Діва Марія, яка все ще перебуває в небез- пеці, тікає від переслідувань юдейських вояків. Потім вона зустрічає селянина, який оре поле. Вона говорить, що вже наступного дня він зможе зібрати дозрілий уро- жай, та залишає чоловіка. Коли вояки запитали селяни- на, чи не бачив він жінку з немовлям, він відповів, що вони проходили тут, коли він орав поле. Таким чином, завдяки тому, що врожай дозрів за одну ніч, вояки пові- рили, що ця подія трапилася дуже давно, та припинили переслідування. Нарешті, Марія з Немовлям прибули до берега річки, де гралися діти. Марія попросила пере- правити їх через річку, але їй відповіли, що човен пола- маний. Вона просить їх знов глянули на човен, який у чудесний спосіб став придатним для використання. Вони перевезли Марію з дитиною через річку і, таким чином, урятували Христа від долі хлопчиків, яких Ірод вирізав. У деяких версіях Діва Марія взагалі не фігурує в опо- віданні. Христос у вигляді дорослого самостійно потрап ляє до будинку жінки та просить врятувати його – кинути власне немовля до вогню та притиснути його до своїх грудей. Вона погоджується. Коли вояки приходять, то бачать дитину, яка палає у вогні. Вони радіють, уважаючи, що вбили Христа, та залишають будівлю. Мати оплакує мертву дитину, але Христос наказує їй відкрити піч, де вона бачить свою дитину неушкодженою, яка сміється та грається з вугіллям серед полум’я. Оскільки цей мотив поширений та, безсумнівно, може призвести до негативного сприйняття євреїв, то найбільш засуджувана подія в очах оповідачів – це роль, яку відіграли євреї в розп’ятті Христа. Саме їхня причет- ність до вбивства викликала найтриваліші та найсуворі- ші покарання в російських легендах. У різних версіях таких легенд євреїв зображують як безжалісну, крово- жерливу націю, представники якої вбили Месію, унаслі- док чого зазнали багато страждань. В одній версії, яку цитує О. Бєлова, оповідач стверджує, що сучасні євреї насправді є нащадками однієї доброї жінки, якій було страшно бачити події, що розвивалися [1, c. 76]. У відпо- відь на її жаль щодо страждань Христа, Бог дозволив їй вижити, тоді як євреїв, які залишилися й жадібно спо- стерігали за Його стражданнями, було вбито Богом за співучасть у злочині. О. Бєлова також цитує легенду, де оповідач тлумачить масове знищення євреїв як покаран- ня їх за розп’яття Ісуса Христа. Інші традиції євреїв, що відрізняють їх від росіян, наприклад, обмеження в їжі, також пов’язані з розп’яттям Христа та його зв’язком із християнською вірою. Через те, що Христос помер на хресті, згідно з легендами, євреї не їдять нічого, що нагадує хрест. Наприклад, вони не їдять окіст тварин, тому що його кістки утворюють хрест, або певні види риби, зокрема щуку, оскільки її кістки також утворюють хрест. Інші легенди пояснюють, чому євреї не їдять свинину: після арешту Христа вони хотіли довести, що Він – шарлатан, і запитали Його, що сховано в сусідньому приміщенні. Він правильно вказав, що це була свиня із дванадцять- ма поросятами. Через це євреї мають заборону щодо вживання свинини. Також невір’я в Христа, у Його Воскресіння призвели до появи негативних фізичних характеристик євреїв, наприклад, ластовиння, струпів, неприємного запаху тощо [1, c. 76–77, 296, 368]. Євреї в багатьох легендах слов’янського світу стали прикладом відсутності віри в Христа. Вони страждали та продовжують страждати тому, що не прийняли православ’я, яке для росіян та інших слов’янських наро- дів є істинною вірою. Легенди про євреїв та їх покаран- ня за зраду, єресь та роль у розп’ятті Христа демонстру- ють, чому потрібно дотримуватися православної віри та суспільних уявлень, які вона представляє. Легенди часто виглядають як надзвичайно консервативні тек- сти, які стають певними суспільними нормами. Однак таке сприйняття, на мій погляд, зменшує значення як самого жанру, так і функції, яку він виконує в певному соціально-культурному контексті. Подібне сприйняття євреїв, зокрема, цікаве тим, що воно не засноване на безпосередньому досвіді спілку- вання з представниками іншої етнічної групи. Через певні історичні обставини та відмінні доктрини віри більшість євреїв жили відокремлено від росіян – в інших населених пунктах, без тривалого/частого кон- такту. Легенди, однак, створюють відчуття чужинців, незважаючи на нестачу досвіду в спілкуванні з єврея- ми. Вони формують образ групи, яка існує поза межа- ми російського світогляду, але є прикладом того, ким населення боїться стати, якщо не дотримуватиметься Христової віри. Бог карає тих, хто не є покірним. Якщо Д. Гольдштейн [3] має рацію з приводу того, що в легендах порушуються ті питання, які нас лякають, тоді, мабуть, ми можемо дійти висновку, що це фактич- но не етнічний стереотип чужинців, найважливіший у легендах, а страх прокляття та покарання за спротив жити за православними заповідями. Однак складні- шим є питання ставлення до загадки існування євреїв у цьому світі. Той факт, що вони вижили в Росії, ставить під сумнів ефективність християнської віри взагалі. Якщо євреї вбили Божого Сина й залишилися невід- ступними у своєму запереченні Його сили та істинної віри в Нього, то чому Бог дозволив їм існувати? Бог міг, напевне, знищити їх, якщо вони насправді були могут- німи, як уважали росіяни. Легенди поєдналися з цією доктриною, намагаючись пояснити, як і чому євреї http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 44 Народна епіка та питання виконавства ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 вижили (та в деяких випадках процвітають), незважа- ючи на їх заперечення Бога. Легенди про євреїв не тільки сприяють створенню образу злого чужинця серед віруючих росіян, а у своїй основі пов’язані зі стра- хом, що російська відданість православ’ю може бути неправильним вибором. Уявна перевага православної релігії (та всемогутності Бога) фактично піддається випробовуванню через зміст легенд. Однак євреї не єдині «неросіяни», про яких ідеться у легендах про народження Христа та його смерть на хресті. Цигани також посідають важливе місце серед цих груп. Їх зазвичай зображують як опозиційну пози- тивну силу, порівняно з євреями. У цитованій вище оповіді, жінку, яку Богоматір просила стратити власну дитину, щоб урятувати Христа, часто зображено циган- кою. Із цієї причини Богоматір (або сам Христос) дозволила циганам блюзнити, тоді як інших (а саме росіян) карали за таку поведінку. Як і у випадку з євреями, образу циган відведене особ- ливе місце в оповіданнях про розп’яття на хресті. Якщо євреїв було покарано за їхню роль у смерті Христа, то циган – нагороджено. Існує багато версій легенд про роль цигана в цій події. В одній поширеній версії [1, c. 79–81] коваля-цигана попросили викувати чотири або п’ять цвяхів, необхідних для розп’яття на хресті. Останній цвях був призначений для того, щоб проткнути серце Христа. Якщо б це трапилося, тоді Христос насправді б помер і не воскрес. Коваль-циган (або циганка) зміг надурити юдейських вояків, які страчували Христа: він викував один пошкоджений цвях, який передав воякам в останню мить, щоб вони цього не помітили; або сховав один із цвяхів; або сказав воякам, що муха чи бджола на грудях Христа була цвяхом. З цієї причини не слід убива- ти муху і бджолу, оскільки вони також відіграли важливу роль у збереженні життя Христові. Таким чином, цигани безпосередньо відповідають за Воскресіння – ключовий момент християнської віри. Без них фактично християн- ства не існувало б. У результаті, Христос віддячив їм, надавши або можливість згадувати Його ім’я всує, або право жебракувати чи красти безкарно. Я не маю на меті сказати, що в таких легендах циган зображують ідеальними. У деяких оповіданнях зазна- чено, що вони є нащадками жінки та диявола, що пояс- нює їхній темний колір [1, c. 78]. В одній російській легенді розповідається, чому цигани кочують: Бог забув надати їм землі під час її розподілу між народами, тоді Він сказав, що цигани матимуть своєю оселею дороги [1, c. 78]. Безсумнівно, навіть «винагороди» за врятування Христа не є схваленням їхніх традицій. На відміну від легенд про євреїв, опис циганського життя засновується на фактичному контакті з росіянами. Цигани жили й тісно спілкувалися (і продовжують спіл- куватися) з росіянами. У цьому випадку їхнє спілкування загрожувало конфліктами з обох сторін, навіть якщо легенди звертаються тільки до російського сприйняття цієї етнічної групи (так само, як і сприйняття росіянами євреїв; було б дуже корисно зібрати легенди серед євреїв і циган про росіян та порівняти їх). У легендах про роль циган у християнському житті йдеться про те, що росія- ни вважають поведінку цього народу підозрілою. У таких текстах цигани, як і євреї, сприймаються чужинцями. Однак цигани, як і євреї, є дилемою для росіян. Загалом їх можна класифікувати як «віруючих», але у що і в кого? З погляду росіян, вони не дотримуються істинних віру- вань і не демонструють своєю поведінкою поваги до цінностей, яку Церква і священики вимагають від росіян. У нашому обговоренні дилеми щодо існування євре- їв, усупереч їх ролі в розп’ятті Ісуса Христа та наступної зради, я зауважила, що легенди виконують три функції: примусити людей підкорятися; пояснити, як було ство- рено світ; сприймати з певним сумнівом соціальну реальність та ключові вірування росіян. Подібна ситуа- ція і з легендами про циган та Христа. Легенди поясню- ють, як трапилося, що цигани так поводяться; чому Бог не карає їх за таку поведінку. Фактично вони ілюстру- ють, чому такий народ завдає шкоди росіянам. Легенди також традиційні. Вони спонукають росіян дотримува- тися норм, які цигани порушують або ігнорують. Незважаючи на пояснення, чому так поводяться цига- ни, зрозуміло, що росіянам ніколи не подобався їхній стиль життя. У цьому випадку легенди відображають конфлікт, страх та образу, на які Д. Гольдштейн [3] поси- лається у своєму дослідженні легенд. За загальною дум- кою, цигани – «не чужинці», вони нібито «добрі», але росіяни демонструють різні погляди на цей народ у результаті спілкування з ними. У цьому випадку соціаль- на поведінка циган вселяла несприйняття їхньої культу- ри. Таким чином, хоча в легендах євреїв та циган зобра- жують чужинцями, джерела цих двох розумінь дуже різні: одне розуміння було запозичене з ролі євреїв у розп’ятті Ісуса Христа, а зовсім не з фактичного контакту з ними; друге розуміння, з погляду на поведінку циган, – з безпосереднього досвіду контакту з ними, незважаючи на більш-менш позитивне зображення їх у легендах. Отже, ми повинні бути уважними під час оцінки того, як стереотипи щодо чужинців формуються та висвітлюють- ся в легендах. Легенди фактично є частиною більшого соціального комплексу. Оскільки ці стереотипні уявлення про чужинців засновуються на двох дуже різних джерелах, то цигани, як і євреї, демонструють безсумнівну відмову від світу, створеного Богом для своїх віруючих, від догматів християнської віри. Однак ці народи, очевидно, не були покарані, як уважають росіяни. Легенди про циган і євреїв багато в чому загадкові та підтримують віру в суспільстві. У легендах про євреїв росіяни виражають свою образу за те, що євреї вижили, незважаючи на їхню огидну поведінку, – убивство Христа та подальшу зраду. По суті, народні легенди про євреїв виражають сумніви росіян щодо могутності Бога, а також, можли- во, заспокоєння тих страхів, пояснюючи, як і чому Бог покарав євреїв або дозволив їм вижити (наприклад, добра жінка, яка відвела очі під час катування Христа). З погляду російських виконавців легенд, цигани також ставлять християнську віру під сумнів тим, що вони зрадливі, руйнують заснований Богом порядок у світі, займаються крадіжками, жебракуванням та ведуть кочовий спосіб життя. Легенди виказують гнів http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 45 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Жанмарі Руйє-Віллоубі. Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах росіян щодо такої поведінки циган та припускають, що система, створена Богом, можливо, не така досконала, якою б мала бути. У легендах ідеться про росіян, які скаржаться на свою долю, на рішення Бога «покарати» їх, істинних віруючих, прихильників Божих законів, порівняно із циганами. Фактично цей цикл легенд ста- вить під сумнів мудрість Бога та створеного Ним світу. Оповідачі легенд запитують: «Чи це чесно, коли ми під- коряємося Твоїм заповідям, Господи, а ті нащадки дия- вола про це і не думають?» З цього погляду ми бачимо паралелі між легендами про циган та євреїв, у яких ідеться про сумніви щодо християнства й необхідності підкорятися його догматам та, зрештою, про наслідки непокори. По суті, вони ставлять під сумнів всемогут- ність Бога та світ, який Він створив. На перший погляд, російські народні легенди покликані підсилювати, як правило, традиційні вірування та викликати покору в людей, однак фактично вони є складнішим жанром. Вони не тільки зображують, як людей карають за пору- шення соціальних правил (хоча вони можуть здійсню- вати й таку функцію). Отже, що найважливіше, вони дозволяють російським віруючим порушувати суттєві питання про сумніви щодо їхньої системи вірувань. Вони опосередковано ставлять під сумнів порядок у світі, який створив Бог для православних християн- росіян, водночас, можливо, підсилюючи дотримання віри як правильного рішення. У цьому розумінні леген- да маскується під консервативну соціальну полеміку, вона допомагає зрозуміти причини занепокоєння, яке відчували російські оповідачі щодо реальності, з якою вони зіткнулися. Одна з причин пов’язана із загадкови- ми подіями щодо дотримання їхньої віри – православ’я – та глузуванням чужинців над суспільною поведінкою й системами вірувань, які дорогі росіянам. Тоді нам зали- шається запитати, чи всі ці легенди представляють традиційний жанр, що зміцнює віру? Чи це є жанр, який фактично ставить під сумнів соціальні норми, що випливають з віри – у цьому випадку з православ’я? Безсумнівно, євреї та росіяни спілкувалися час від часу, наприклад, у сфері торгівлі. Деякі євреї навіть могли жити серед росіян (або навпаки) і в такий спосіб підтримували відносини й мали достатню можливість для взаємного спостереження. Однак потрібно бути обе- режними в розумінні відмінності в представленні євреїв, зображених у цих легендах (яких зазвичай називають жидами), та фактичною особою (наприклад, сусідом чи торговим партнером), на яку, як правило, кажуть «єврей». Немає необхідного зв’язку між розпусними та огидними євреями з народних оповідань і тими, з якими росіяни безпосередньо контактували. По суті, існував незначний або взагалі не існував такий зв’язок з погляду простолюддя. Я вдячна Г. Ротштейн за розуміння різниці між світом народних оповідань та світом російського села і міста. Такий підхід підтримує Г. Мальцев у своїй праці «Традиційні формули російської народної необря- дової лірики» [7]. Він стверджує, що народні оповідання слід розуміти не як відображення фактичного досвіду, а як метафоричний елемент. Р. Ротштейн стверджує, що не існує жодних легенд про росіян серед євреїв. Сприйняття чужинців у легендах – не така проста тема, як може здатися на перший погляд. Безсумнівно, можна вказувати на образи євреїв і циган та стверджу- вати, що легенди є відповідальними за дезінформацію та стереотипи щодо цих народів. Такий висновок схо- жий на аргумент, що легенди завжди були доволі кон- сервативним жанром. Їм бракує як відтінку, потрібного для розуміння цього складного жанру, так і механізму, який функціонує в певному соціальному контексті. Уважаю доцільним повторити, що я не цілком відмов- ляюся від таких характеристик легенди, але ствер- джую, що вони потребують аналізу їх змісту та функ- цій. Згадаймо, що сприйняття цих етнічних груп було засноване на двох дуже різних джерелах інформації, одне з яких здебільшого ґрунтувалося на чутках, а інше – на фактичному спілкуванні між народами. Ми без ризику можемо дійти висновку, що легенда не створює стереотипи, а будується на вже існуючих. Незважаючи на позитивні характеристики циган у легендах про врятування Христа, у суспільстві залишилися негативні уявлення про них. Як стверджує Г. Мальцев [7] у своє- му дослідженні народних оповідань, легенда – це не відображення фактичного стану речей у межах росій- ського середовища, а лише альтернатива реальність, призначена для плекання надій і бажань. 1. Белова О. В. «Народная Библия». Восточнославянские этиологические легенды / сост., коммент. О. Беловой. – М., 2004. 2. Degh L. Legend and Belief. – Bloomington : Indiana University Press, 2001. 3. Goldstein D. Once Upon a Virus. AIDS Legends and Vernacular Risk Percep- tion. – Logan : Utah State University Press, 2004. 4. Kuznetsova V. S. Narratives on the Rescue of the Infant Jesus in the Russian Folk «Bible» (Siberian Russian Texts) // Folklorica. – 2007. – N XII. – Р. 89–108. 5. Кузнецова В. С. Дуалистиче ские легенды о сотворении мира в восточно- славянской фольклорной традиции. – Новосибирск, 1998. 6. Народные русские легенды А. Н. Афанасьева / ред. В. С. Кузнецова. – Новосибирск : Наука, 1990. 7. Мальцев Г. И. Традиционные форму- лы русской народной необрядовой лирики. – Ленинград : Наука, 1989. Література Пареклад з англійської Інни Головахи http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Злі/добрі чужинці: євреї та цигани в російських народних легендах

Репозитарії

Схожі ресурси