Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США)

Gordana Blagojewich. Life Cycle Folkways of the Serbs in California (USA). The American way of life influences to a considerable extent the life cycle folkways (baptism, wedding, monasticism, funeral rituals) of the Serbs in California. The ceremony of baptizing adults is carried out either in churc...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Благоєвич, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнологія
Schlagworte:	Мультикультурні традиції США та Канади
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201678
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США) / Г. Благоєвич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 66-69. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-201678
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2016782025-01-28T10:51:38Z Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США) Благоєвич, Г. Мультикультурні традиції США та Канади Gordana Blagojewich. Life Cycle Folkways of the Serbs in California (USA). The American way of life influences to a considerable extent the life cycle folkways (baptism, wedding, monasticism, funeral rituals) of the Serbs in California. The ceremony of baptizing adults is carried out either in church or in pools within private homes or condominiums. The weddings in most cases take place on Saturdays and are preceded by a “general rehearsal” in church, where the participants practice the wedding arrangements. The funeral rites have been affected by US laws, from the “beautification” of the deceased to the funeral time schedule, to tombstone height. The Americanization of the people of faith is shaping, so to speak, the “Americanization” of the ritual-religious practices. 2012 Article Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США) / Г. Благоєвич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 66-69. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201678 392(794=163.41) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Мультикультурні традиції США та Канади Мультикультурні традиції США та Канади
spellingShingle	Мультикультурні традиції США та Канади Мультикультурні традиції США та Канади Благоєвич, Г. Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США) Народна творчість та етнологія
description	Gordana Blagojewich. Life Cycle Folkways of the Serbs in California (USA). The American way of life influences to a considerable extent the life cycle folkways (baptism, wedding, monasticism, funeral rituals) of the Serbs in California. The ceremony of baptizing adults is carried out either in church or in pools within private homes or condominiums. The weddings in most cases take place on Saturdays and are preceded by a “general rehearsal” in church, where the participants practice the wedding arrangements. The funeral rites have been affected by US laws, from the “beautification” of the deceased to the funeral time schedule, to tombstone height. The Americanization of the people of faith is shaping, so to speak, the “Americanization” of the ritual-religious practices.
format	Article
author	Благоєвич, Г.
author_facet	Благоєвич, Г.
author_sort	Благоєвич, Г.
title	Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США)
title_short	Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США)
title_full	Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США)
title_fullStr	Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США)
title_full_unstemmed	Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США)
title_sort	звичаї життєвого циклу сербів у каліфорнії (сша)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Мультикультурні традиції США та Канади
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201678
citation_txt	Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США) / Г. Благоєвич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 66-69. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT blagoêvičg zvičaížittêvogocikluserbívukalíforníísša
first_indexed	2025-07-17T09:00:11Z
last_indexed	2025-07-17T09:00:11Z
_version_	1837884047650455552
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Перше масове переселення сербських емігрантів до Каліфорнії відбулося в середині XIX ст. Спочатку це були окремі особи, які через економічну скруту, у пошу- ках долі, приїздили працювати на золотодобувних шах- тах у відомому Mother Lode регіоні [9, с. 109]. Американський статист Й. Ф. Варне детально описує першу велику хвилю слов’ян до Америки, які у 20-х роках XIX ст. масово туди прибували, витісняючи ірландців та німців [13, с. 136]. Переселення сербів, яке почалося в період «золотої лихоманки», триває і до сьо- годні [10, с. 55; 9, с. 917]. Сербські православні парафії – єдине місце, на при- кладі якого можна простежити життя сербських емі- грантів та їхніх нащадків у Каліфорнії. Попервах було дуже мало сербських священиків, тому сербські віруючі приєднувалися до греків, росіян, сирійців, створюючи етнічно змішану парафію. Часом і з власного бажання, і за порадою російського духовенства, яке не розуміло сербських народних звичаїв, утворювалися сербські православні парафії та церковно-приходські общини [7, с. 13]. Релігія, як один із символів етносу, набуває вираження тоді, коли решта елементів, наприклад мова, втрачені, як і у випадку з досліджуваною нами популяцією. У серпні – листопаді 2000 року в Каліфорнії ми про- вели власне дослідження. Інформацію було отримано як комплексним методом спостережень та інтерв’юванням, так і в невимушеній розмові. Результати досліджень було використано для написання магістерської дисерта- ції, а згодом і монографії про сербів у Каліфорнії. У цій статті представлено частину отриманих результатів щодо впливу країни, яка приймає, на звичаї із життєвого циклу мігрантів. Спостереження проводилися в парафіяльних спіль- нотах Святого Сави в Джексоні (Пн. Каліфорнія), Святого Сави в Сан-Габрієлі та в храмах: Святого Сави на Сербському кладовищі в Лос-Анджелесі, Святого Стефана Первовінчаного-Симона Монаха в Алхамбрі, Святої П’ятниці в Сан-Маркосі, Народження Пресвятої Богородиці в Оріндж Каунтіо, Зачаття Святого Іоанна Хрестителя в Сан-Франциско, а також з респондентами з інших парафій. Окрім того, до переліку досліджува- них об’єктів було залучено чоловічий монастир Святого Германа Альського в Платіні та жіночий монастир Святого Паїсія Величковського в Арізоні. Опрацьовуючи дані з метричних книг парафії св. Сави в Сан Габрієлі з’ясували, що впродовж 1914–2000 років найбільше записів до метричної книги внесено про померлих (601), потім хрещених (441) і найменше – вінчаних (126). Хрещення Хрещенням людина починає своє життя в Церкві. У досліджених парафіях представлено педобаптизм, тобто хрещення дітей. Хрестять і дорослих, особливо коли вони змінюють віросповідання. За даними наве- дених метрик, спочатку (1914 р.) обряд хрещення здійснювали в помешканні батьків. Одну з респонден- ток другої генерації хрестили, коли вона була ще дити- ною, утім, через фінансову скруту нікого з інших дітей у родині більше не хрестили: батькові так і не вдалося зібрати достатньо грошей, щоб знову покликати свя- щеника. Тому люди часто чекали, поки в них наро- диться декілька дітей і вже тоді кликали священика, щоб похрестити всіх одразу. Сам обряд відбувався або в церкві – у купелях, або в імпровізованих баптистері- ях для дорослих (для цього використовували велику пластикову діжку), або в басейнах приватних будин- ків чи комплексних апартаментів. Здебільшого люди- на, яку хрестять, обливається водою або занурюється в неї. Обряд хрещення часто виконують під час Літургії, як, скажімо, у парафії Святого Стефана Первовінчаного, а новохрещених одразу причащають. Коли хрестять старшу людину, вона сама читає Апостола, а коли дитину, то його читають батьки або куми. Зафіксовано хрещення дорослого в парафії Народження Пресвятої Богородиці, котрий повністю занурювався у воду в імпровізованій купелі під час Літургії. З 50-х років ХХ ст. до 2000 року в парафії св. Сави в Сан-Габрієлі 37 % хрещень було здійснено в Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США) Гордана Благоєвич УДК 392(794=163.41) Gordana Blagojewich. Life Cycle Folkways of the Serbs in California (USa). The American way of life influences to a considerable extent the life cycle folkways (baptism, wedding, monasticism, funeral rituals) of the Serbs in California. The ceremony of baptizing adults is carried out either in church or in pools within private homes or condominiums. The weddings in most cases take place on Saturdays and are preceded by a “general-rehearsal” in church, where the participants practice the wedding arrangements. The funeral rites have been affected by the US laws, from the “beautification” of the deceased, to funeral time-schedule, to tombstone height. The Americanization of the people of faith is shaping, so to speak, the “Americanization” of the ritual-religious practices.) Keywords: life cycle folkways, baptizing, wedding, funeral rites. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 67 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Гордана Благоєвич. Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США) будинку того, кого хрестили. У тій самій парафії 41 % дітей, яких хрестили, були із сімей, що жили в цивіль- ному шлюбі [1, с. 351]. Імена сербських емігрантів увесь час змінювалися від найпоширеніших сербських, записаних кирилицею на початку ХХ ст., до подвійних англійських. Інколи дитині дають ім’я, як у батька, навіть коли народжуєть- ся дівчинка, наприклад Віда, а батько Відо. Дитина могла отримати ім’я і від кума – скажімо, 1948 року кум Ранко дав похреснику своє ім’я. Ім’я, яке отримує дити- на при хрещенні та цивільне ім’я часто мають однакову літеру на початку або вони подібні за звучанням: Ксенія – Ksintija, Варвара – Barbara, Ліляна – Linda, Милосава – Mildred, Крстиня – Christina. Іноді йдеться й про переклад імені: Славка – Gloria. На початку ХХ ст. зв’язки кумів були ще досить сильно виражені, урахову- валось, що кум буде з «того самого краю». Із 40-х років ХХ ст. кум не був уже один для всіх дітей у родині. Кумівство більше не засновувалося на етнічній основі. У той період з’явилися перші куми-жінки. Від 60-х років ХХ ст. почали брати пару кумів для однієї дитини [2, с. 172–174]. Зміна віросповідання означає перехід до православ’я осіб, які належали до різних конфесій. До православ’я переходять американці римо-католики, які походять з південнослов’янських країн. Конвертити шукають корені християнства; уважають, що конфесії, до яких вони належали, стали занадто ліберальними. Парафії розрізняються за кількістю конвертитів, котрі входять до їхнього складу. За даними протоколу зміни віроспо- відання парафії Святого Сави в Сан-Габрієлі та Лос- Анджелесі, упродовж 1971–2000 років здійснено 21 хре- щення – перехід на інше віросповідання, «Conversion to Orthodoxy» [12, с. 2]. З народженням дитини пов’язане долучення й інших, власне американських звичаїв, як наприклад, «вaby shower», коли подруги вагітної роблять подару- нок ще ненародженій дитині [4, с. 75; 3, с. 108]. Відвідини породіль у звичаях трапляються зрідка, можливо, через те, що родичів або зовсім немає, або вони живуть далеко. Вінчання Родинне життя в найдавніших переселенців, видо- бувачів золота, було майже відсутнє. Жінок було вза- галі мало, і тому серби укладали етнічні гетерогенні шлюби, переважно з хорватками, француженками, ірландками та іспано-американками. Як наслідок, їхні діти виростали в римо-католицькій традиції [6, с. 374]. З протоколу вінчань лос-анджелеської парафії було отримано відомості, що вже в період від 1914 до 1921 року були як етнічні гетерогенні шлюби,так і інші. Перший зареєстрований шлюб був змішаний: 1914 року вінчалися серб із Ліки у віці 22-х років і 25-річна сирійка, римо-католичка. Кумами в них були серб із Ліки та хорватка. Вінчання в церкві відбувають- ся нечасто і носять суто американський характер. За даними метричних книг вінчань із лос-анджелеської парафії Святого Сави, у другій половині ХХ ст. щороку в середньому відбувалось два-три вінчання. Половину від загальної кількості становили етнічні гетерогенні шлюби. Часто одружувались ревні парафіяни між собою – співці в церковних хорах. Батьки-серби вважа- ють, що важливим є те, щоб подружжя було однаково- го етнічного походження, бо це, як кажуть, «спосіб зберегти традиції та звичаї». Однак з’ясувалося, що шлюби, які укладалися заради збереження традицій, часто розпадалися [1, с. 352–353]. Сербські емігранти в Каліфорнії перейняли амери- канський звичай «bridal shower» (обрядове прийняття душу нареченою), який влаштовується перед вінчан- ням. Це траплялося і серед сербів у Чикаго та Канаді [4, с. 76; 3, с. 108]. Священик пропонує молодятам, щоб процес вінчання проходив у рамках недільної Літургії. Проте самі молодята вимагають іншого спосо- бу, зазвичай в суботу по обіді, бо такий час більше під- ходить для весілля. Перед вінчанням, у четвер, органі- зовується «генеральна репетиція» в церкві, де наречені, куми та решта учасників вивчають, як здійснювати- меться обряд вінчання. За американським звичаєм прийнято, аби на вінчанні в церкві разом з кумами був супровід у складі 6–8-ми подруг нареченої, одягнених в однакові сукні (у ролі «дружок»), і стількох же однаково вбраних хлопців (у ролі «дружб»). Свати входять до церкви відповідно до віку, до того ж спочатку рідні нареченого, а потім нареченої. Сватів завжди прикра- шають розмарином. Дружки та дружби заходять пара- ми. Дівчата йдуть з лівого боку, хлопці – з правого. Зазвичай присутня також одна дівчинка, що розсипає пелюстки квітів. Респонденти вінчалися, як правило, у сербських парафіях, але трапляються й винятки. Восени 2000 року під час досліджень в парафії Народження Пресвятої Богородиці, де немає церкви, священик провів вінчання у храмі Святого Апостола Павла Грецької православної церкви в Ірвайні. Молода була сербкою, а молодий мав шотландське походження і прийняв православ’я, весільним вбранням у нього був кілт [2, с. 182–183]. У 30-х роках ХХ ст. притримувалися правила, щоб вінчання відбувалося до 12-ї години. Потім свати роз- ходилися, а ввечері знову зустрічалися. Часто доходило до непорозуміння, коли серби, які нещодавно тут вла- штувалися, організовували весілля в церковній залі. За американськими канонами, їжа на столах може стояти щонайбільше 45 хвилин, а потім її прибирають, щоб не зіпсувалася. За цими самими приписами весілля може тривати до 23-ї години. Це часто викликає обурення в новоспечених молодят. Свати весело танцють коло під сучасну народну музику. Зазвичай присутній і струн- ний оркестр [1, с. 354]. Поховальні звичаї Через неналежні умови праці та небезпечні роботи перші сербські емігранти в Америці не доживали до старості, на відміну від тих, хто залишався на батьків- щині. Часто гинули в шахтах. У Джексоні знайдено напис на надгробку, який свідчить про те, що Нікола С. Вукалович із Герцеговини загинув «у міну». Слово http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 68 Мультикультурні традиції США та Канади ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 1 Цю роботу виконано в межах проекту 177027: «Мултиетницитет, мултукултурализам, миграције – савремени процеси» («Мультиетнічність, мультикультурність, міграції – сучасні процеси») за фінінсової підтримки Міністерства науки та освіти Республіки Сербія. Примітки походить від англійського «mine», що означає «шахта» [2, с. 185; 1, с. 354]. Протокол померлих у лос-анджелеській парафії церкви Святого Сави надає інформацію від 1914 року, де міститься сім записів. За цей період помирали діти віком до одного року від дифтерії, «дрібної монети», «води в мозку». Із цих шести записаних осіб лише одна жінка, із Боки Которської, яка померла від водянки в 52 роки. З решти п’яти чоловіків четверо неодружених (від 23 до 27 років), а один помер у віці 56-ти років, залишивши дружину в Боці Которській. Причини смер- ті – тиф, сухоти або нещасний випадок (одна людина згоріла). За наступний (1915) рік, існує дев’ять записів, з яких три стосуються самотніх із Герцеговини віком від 19 до 30 років. Двоє померло від сухот, а один збоже- волів. Зафіксовано, що в рідному краю залишилися батьки [2, с. 185]. Лише небагато віруючих практикували святі тайни сповідання та причастя перед смертю. Померлого ховають на звичайному міському кладовищі або на якомусь із сербських цвинтарів, яких у Каліфорнії три: у Джексоні, Сан-Франциско та Лос-Анджелесі. На похо- вальні звичаї здебільшого впливали американські закони, починаючи від підготування померлого, упро- довж самого процесу поховання й до висоти надгроб- ної плити. Багато людей, котрі працюють, не можуть прийти на сам похорон, тому відспівують покійника напередодні ввечері. Тіло небіжчика завжди в труні відкрите, попередньо вдаються до спеціальної проце- дури «прикрашання». Кремація трапляється рідко. В основному кремують тоді, коли покійника хочуть поховати на батьківщині, тому що отримання відпо- відного дозволу на вивіз тіла покійного з Америки вимагає клопіткої процедури з владою та комісіями. Одну урну, наприклад, передали в Мостар, щоб поклас- ти до могили доньки померлого. Інша причина крема- ції – бідність, коли рідні не можуть дозволити собі витрат на поховання. У разі, коли православного хрис- тиянина кремують проти його волі, священик може його відспівати до кремації, але не в крематорії, а в церкві (капелі), вдома або ж над урною з попелом на місці, де її встановлять. Якщо кремація здійснюється з власної волі покійного, відспівування не відбувається [5, с. 19]. Віруючі з парафії Народження Пресвятої Богородиці в Оріндж Каунтію, щоб запобігти кремації чоловіка однієї парафіянки, зібрали кошти на витрати для поховання, які родина не могла оплатити [1, с. 355]. Правилами кладовища врегульовано, що могилу можна прикрашати лише свіжими квітами [2, с. 188– 189]. Сербські переселенці зазначають, що вони, на відміну від американців, краще доглядають за могила- ми, частіше їх відвідують та прибирають. Чернецтво Від самого формування єпархії в Каліфорнії відмічено значення чернецтва для Церкви, хоча в цій частині США до заснування сербського монастиря так і не дійшло [7, с. 74]. Сербські переселенці мігрували переважно з економічних міркувань, а чернецтво передбачає заповіт майна. Восени 2000 року до складу СПЦ в Каліфорнії ввійшли жіночий монастир Святого Паїсія Величковського, чоловічий монастир Святого Германа Аляського та три скити, один з яких розташований у Каліфорнії, а решта два – на Алясці. Монахи та монашки – американці, не сербського походження, однак виявля- ють велику відданість сербській етнічній спільноті та сприяють поширенню культу сербських святителів. Монашки наполягали, щоб церква в їхньому монастирі була присвячена св. Анастасії Сербській, матері св. Сави. Настоятелька цього монастиря проводила низку занять на зібраннях із сербськими жінками. Монахи описують страждання сербів у Косовому. Завдяки стосункам з віруючими, ці монахи переносять до сербської право- славної парафії елементи руської обрядово-релігійної практики [1, с. 356]. Висновок У звичаях життя віруючих сербських православних парафій у Каліфорнії помітний вплив американського середовища, тобто більшості римо-католицького та протестантського оточення, а також потяг до початко- вої православної традиції. Американський вплив поля- гає ось у чому: подвійні імена, імена по-батькові, кум та кума для однієї дитини, куми в деяких випадках не православні, «baby shower», «генеральна репетиція» вінчання в церкві, «bridal shower», «дружка» та «друж- ба», «прикрашання» покійного, визначена висота над- гробного каменя тощо. Первісно за православними канонами, того, кого хрестять, занурюють у воду, хрес- тять та вінчають під час Літургії, причащають новохре- щеного та новонародженого, не вдаються до кремації покійного [1, с. 256]. Наші переселенці мігрували переважно з економіч- них міркувань, і оскільки чернецтво передбачало запо- відання майна, засновували шлюбні спілки або зали- шалися одинаками чи незаміжніми жінками. На це впливав «американський» спосіб життя – самотні чоло- віки мали родини в старому краю, до яких уже ніколи не поверталися, а інші взагалі не вступали в шлюб, бо не знаходили близької за культурним рівнем людини. Американізація віруючих неминуче впливає на так звану «американізацію» обрядово-релігійної практики, але водночас кожна нова хвиля переселенців з батьків- щини залишає на ній свій відбиток. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 69 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Гордана Благоєвич. Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США) 1. Благојевић Г. Обичаји животног циклуса верника српских право славних парохија у Калифорнији // ПИ ЕИ САНУ 49. Традиционално и савремено у култури Срба. – Београд, 2003. 2. Благојевић Г. Срби у Калифорнији. Обредно-религијска пракса и етници- тет верника српских православних парохија у Калифорнији. – Београд, 2005. 3. Лукић‑Крстановић М. Срби у Канади – живот и симболи идентите- та. – Београд, 1992. 4. Павловић М. Срби у Чикагу-Проблем етничког идентитета. – Београд, 1990. 5. Павле, патријарх Став српске Православне Цркве према кремирању њених верника; Употреба венаца на сахрани. – Београд, 2002. 6. Петровић Б. М. Колико Срба има у Америци? Неки статистички пробле- ми // Међународни проблеми 3–4. – Београд, 1982. 7. Сава, епископ Шумадијски Историја Српске Православне Цркве у Америци и Канади 1891–1941. – Каленић/ Крагијевац, 1994. 8. Vucinich W. S. Political currents among immigrant Serbs in California on the eve of the insurrections of 1875 // Balcanica VIII. – Београд, 1977. 9. Eterovich A. S. Yugoslav survey of California, Nevada, Arizona and the South 1800–1900; Covering Dalmatians from Croatia, Montenegrians-Slovenes, Herce- govinians. – San Francisco, 1971. 10. Padgett D. Conducting Research on Serbs in America, Problems and Prospects // Serbian Studies 2/3. – Chicago, 1983. 11. Petrovich M. B. and Halpern J. Serbs // Harvard Encyclopedia of American Ethnic Groups. – Cambridge, England, Massachusetts and London, 1980. 12. The Cathedral Messenger, a publication of Saint Steven’s Serbian Orthodox Cathedral. Paschal issue, march-april. – Alhambra, California, 2001. 13. Hrabak B. Srbi iseljenici u SAD do prvog svetskog rata. – Novi Sad, 1980. Література Переклад із сербської Ірини Маркович http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Звичаї життєвого циклу сербів у Каліфорнії (США)

Institution

Ähnliche Einträge